Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 42/28-10 (54/40-09) : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Лізингові зобов'язання.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.11.2010. Забезпечено надання загального доступу: 01.11.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 
		ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 
			 
			19 жовтня 2010 р. № 42/28-10 (54/40-09)   
				 
			
			Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
			 
			головуючого Овечкіна В.Е., 
			суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., 
			за участю представників: 
			позивача - Мазаєв С.О.,  
			відповідача - Жоравович Д.О., Валяєв А.П., 
			розглянувши у відкритому
			судовому засіданні 
			касаційну скаргу 
				 ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" 
			
			на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 24.06.2010 
			у справі№42/28-10 (54/40-09) 
			за позовом ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" 
			доДП "УМіТ" АТЗТ "Куряжський домобудівельний комплекс" 
			про стягнення 69023,50 грн. збитків 
			та за зустрічним позовомДП "УМіТ" АТЗТ "Куряжський домобудівельний комплекс" 
			доТОВ "ВіЕйБі Лізинг" 
			провизнання недійсним договору фінансового лізингу від 04.09.2008
			ВСТАНОВИВ:
			Рішенням господарського суду Харківської області від 01.04.2010 (суддя Яризько В.О.), прийнятим за результатами нового розгляду справи, в зустрічному позові відмовлено з тих мотивів, що чинне законодавство України не містить приписів щодо заборони на визначення грошового еквіваленту зобов’язання в іноземній валюті, а існує лише заборона щодо використання іноземної валюти як засобу платежу в розрахунках між резидентами.
			Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2010 (судді: Фоміна В.О., Гончар Т.В., Кравець Т.В.) рішення скасовано, зустрічний позов задоволено частково. Визнано недійсними п.п.3.4.1,3.4.2 та абзац 5 п.3.10 договору фінансового лізингу від 04.09.2008 №080819-168/ФЛ-Ю-С, як такі, що не відповідають вимогам ч.2 ст.198 ГК України.
			ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" у поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, а саме ч.2 ст.533, ч.2 ст.632 ЦК України, ч.2 ст.198 ГК України та ст.11112 ГПК України.
			Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню із залишенням без змін рішення від 01.04.2010 з наступних підстав.
			Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи зустрічний позов, апеляційний господарський суд виходив з того, що:
			Приписуючи виражати зобов'язання в грошовій одиниці України, тобто в гривнях, ст.524 ЦК України допускає визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті. В останньому випадку сума, що підлягає сплаті, визначається відповідно до ч.2 ст.533 ЦК України, а саме за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. 
			Однак, в сфері чинності Господарського кодексу України загальні правила ст.ст.524,533 ЦК України, що допускають можливість вираження зобов'язання в іноземній валюті та вста новлюють механізм визначення суми зобов'язання у валюті України, не діють. Чинними тут є правила ч.2 ст.198 ГК України, відповідно до яких грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені в гривнях, а вираження грошових зобов'язань в іноземній валюті допускається лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою відповідно до законодавства в іноземній валюті.
			Тобто імперативна норма ч.2 ст.198 ГК України не дозволяє суб'єктам господарських зобов'язань визначати грошовий еквівалент грошового зобов'язання в іноземній валюті.
			Доказів того, що сторони спірного договору можуть проводити розрахунки між собою в іноземній валюті, відповідачем по зустрічному позову не надано.
			Вищенаведене дає підстави дійти до висновку про те, що п.п.3.4.1-3.4.2 та абзац 5 п.3.10 договору фінансового лізингу від 04.09.2008 №080819-168/ФЛ-Ю-С мають бути визнані недійсними як такі, що суперечать нормам Господарського кодексу України, яким не дозволяється визначати грошовий еквівалент грошового зобов'язання в іноземній валюті.
			Проте, колегія не погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.
			Відповідно до ст.11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
			Постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2009, якою попередні судові рішення у даній справі були скасовані в частині зустрічного позову, а справу передано на новий розгляд в цій частині позовних вимог до суду першої інстанції, доручено останньому при новому розгляді справи врахувати положення ч.2 ст.524 та ч.2 ст.533 ЦК України, які поширюються на спірні лізингові правовідносини.
			Відповідно до ч.2 ст.524, ч.2 ст.533 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
			Судом першої інстанції з врахуванням вказівок касаційної інстанції надано належну правову оцінку умовам спірного договору фінансового лізингу від 04.09.2008 в частині визначення в іноземній валюті грошового еквівалента зобов’язань лізингоодержувача по сплаті лізингових платежів та правильно зазначено про те, що чинне законодавство України забороняє застосування іноземної валюти лише як засобу платежу в розрахунках між резидентами, однак, не містить приписів щодо заборони на визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті. Крім того, п.1 ч.2 ст.92 Конституції України передбачено встановлення виключно законами України статусу іноземних валют на території України. Оскільки вираження грошових зобов'язань у іноземній валюті є статусною ознакою іноземної валюти на території України, то заборона на це може бути встановлена виключно законами України. 
			Водночас судом враховано, що сторони в п.п.3.3,3.4-3.4.5 договору фінансового лізингу від 04.09.2008 та додатку №1 до нього (графік сплати лізингових платежів) при укладенні цього договору досягли домовленості щодо коригування розміру лізингових платежів залежно від курсу гривні до долара США (без будь-якого додаткового погодження сторонами), що відповідає вимогам ч.2 ст.632 ЦК України, згідно якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Тобто у п.п.3.3,3.4.-3.4.5 договору фінансового лізингу від 04.09.2008 діє договірне застереження, передбачене ч.2 ст.632 ЦК України, що не потребує окремого врегулювання зміни ціни додатковою угодою згідно з нормою ч.1 ст.651 ЦК України.
			Апеляційним же судом в основу оскаржуваної постанови покладено висновок про невідповідність окремих пунктів спірного договору імперативним приписам ч.2 ст.198 ЦК України, що спростовується наступним.
			Відповідно до ч.ч.1,2 ст.189 ГК України ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.
			Згідно з ч.ч.1,2 ст.198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
			Таким чином, згідно з вимогами ст.ст.189,198 ГК України визначені загальні правила: ціна в господарському договорі обов'язково має бути визначена у гривнях, грошові зобов'язання учасників господарських відносин підлягають оплаті в гривнях.
			Отже, визначення сторонами господарського обороту грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті законодавству не суперечить, оскільки не є тотожнім визначенню ціни в договорі, безпосередньому вираженню грошового зобов'язання, виконанню зобов'язання шляхом здійснення розрахунку.
			При цьому, сума зобов'язання при його виконанні визначається за офіційним курсом іноземної валюти на день платежу, що обумовлюється ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України та не суперечить ч.2 ст.198 ГК України.
			Колегія враховує, що судовими рішеннями у справі № 54/40-09, які в частині відмови в первісному позові залишені без змін постановою ВГСУ від 17.11.2009, встановлено, що в п.п.3.2, 3.3 договору фінансового лізингу від 04.09.2008 загальну вартість предмета лізингу та загальну суму винагороди (комісії) лізингодавця зазначено в гривнях, що відповідає вимогам ч.2 ст.189 ГК України.
			Наявний же передчасний висновок апеляційного суду про встановлення імперативною нормою ч.2 ст.198 ГК України заборони суб’єктам господарювання на визначення в іноземній валюті грошового еквіваленту грошового зобов’язання грунтується по суті на безпідставному ототожненні термінів "вираження грошових зобов’язань в іноземній валюті" та "визначення грошового еквіваленту грошового зобов’язання в іноземній валюті", які є предметом правового регулювання норм ч.2 ст.198 ГК України та ч.2 ст.524, ч.2 ст.533 ЦК України відповідно.
			Таким чином, в п.п.3.4.1,3.4.2,3.10 договору фінансового лізингу від 04.09.2008 сторонами правомірно визначено саме грошовий еквівалент грошового зобов’язання в іноземній валюті, а вираження грошового зобов’язання в іноземній валюті у спірному договорі не мало місця.
			Колегія враховує, що наведеної правової позиції також дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах, пов’язаних із застосуванням ч.2 ст.524, ч.2 ст.533 ЦК України та ч.2 ст.198 ГК України (чинні постанови ВГСУ від 28.04.2010 у справі №2-18/4136-2009, від 03.06.2010 у справі №14/345-09, від 03.06.2010 у справі №37/320пд та від 15.06.2010 у справі №10/315-09), а також Верховний Суд України.
			Зважаючи на те, що підставою скасування рішення суду першої інстанції стало неправильне застосування апеляційним судом ч.2 ст.198 ГК України та помилкове незастосування ч.2 ст.524, ч.2 ст.533 ЦК України до спірних лізингових правовідносин, а відповідність спірного договору чинному законодавству не спростовано судом апеляційної інстанції, то рішення від 01.04.2010 є правомірним та підлягає залишенню без змін.
			Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
			ПОСТАНОВИВ:
			Касаційну скаргу ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" задовольнити.
			Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2010 у справі №42/28-10 (54/40-09) скасувати.
			Рішення господарського суду Харківської області від 01.04.2010 у даній справі залишити без змін.
			Витрати заявника по сплаті держмита за подання касаційної скарги покласти на ДП "УМіТ" АТЗТ "Куряжський домобудівельний комплекс".
			Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.
			 Головуючий, суддя В.Овечкін
			 
				 Судді: Є.Чернов
				 
					 В.Цвігун

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...