Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 39/124 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інтелектуальна власність; Товарні марки і розпорядження правами на них; У т.ч. про визнання недійсним свідоцтва.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.11.2010. Забезпечено надання загального доступу: 01.11.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
			 
			26 жовтня 2010 р. № 39/124   
				 
			
			Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.  головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
			розглянув касаційну скаргу закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Інгосстрах”, м. Дніпропетровськ (далі ЗАТ “Страхова компанія “Інгосстрах”)
			на ухвалу господарського суду міста Києва від 04.06.2010 та
			постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2010
			зі справи № 39/124
			за позовом відкритого акціонерного товариства “Інгосстрах”, м. Москва, Російська Федерація (далі ВАТ “Інгосстрах”)
			до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, м. Київ (далі Департамент), та
			ЗАТ “Страхова компанія “Інгосстрах”
			про визнання недійсними свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та про зобовязання вчинення дій.
			Судове засідання проведено за участю представників сторін:
			ВАТ “Інгосстрах” не з'яв.,
			Департаменту Запорожець Л.Г.,
			ЗАТ “Страхова компанія “Інгосстрах” не з'яв.
			 За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
			 ВСТАНОВИВ:
			 ВАТ “Інгосстрах” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними повністю свідоцтв України № № 119934, 119935, 119936 на знаки для товарів і послуг, зобовязання Департаменту внести відповідні відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та здійснити офіційну публікацію.
			Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.06.2010 (суддя Гумега О.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2010 (колегія суддів у складі: суддя Андрієнко В.В. головуючий, судді Вербицька О.В., Буравльов С.І.), частково задоволено заяву ВАТ “Інгосстрах” про забезпечення позову: заборонено ЗАТ “Страхова компанія “Інгосстрах” до вирішення спору зі справи передавати право власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України № № 119934, 119935, 119936.
			ЗАТ “Страхова компанія “Інгосстрах” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить зазначені ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що вжиті господарськими судами заходи до забезпечення позову неадекватні заявленим позовним вимогам та порушують право власності позивача, а справу в частині вимог до Департаменту слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.
			У відзиві на касаційну скаргу Департамент заперечує проти доводів скарги і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін.
			Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) належним чином повідомлено про час та місце розгляду касаційної скарги.
			Перевіривши правильність застосування судовими інстанціями норм процесуального права, заслухавши пояснення представника Департаменту, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
			Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
			Згідно зі статтею 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії.
			У пункті 3 розяснення президії Вищого арбітражного суду Українивід 23.08.1994 № 02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” зазначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
			Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
			Зі змісту оскаржуваних судових актів вбачається, що, частково задовольняючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, попередні судові інстанції виходили з того, що невжиття таких заходів унеможливить виконання рішення господарського суду внаслідок ймовірної передачі відповідачем прав на охорону спірних знаків для товарів і послуг, обрані заходи до забезпечення позову відповідають заявленим позовним вимогам і забезпечують баланс інтересів сторін у спорі зі справи. 
			З огляду на викладене оскаржувані судові акти прийнято у відповідності до положень статей 66, 67 ГПК України.
			Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують, зокрема, з урахуванням того, що забезпечення позову ґрунтується на судовому акті та має владний характер як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи.
			Відповідно до частини третьої статті 16 ГПК України справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за місцем вчинення порушення.
			Отже, підстави для скасування оскаржуваних ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських судів відсутні.
			Керуючись статтями 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України 
			 ПОСТАНОВИВ:
			 Ухвалу господарського суду міста Києва від 04.06.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2010 зі справи № 39/124 залишити без змін, а касаційну скаргу закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Інгосстрах”  без задоволення.
			 
				 Суддя В. Селіваненко
				 Суддя І. Бенедисюк
				 
					 Суддя Б. Львов

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...