Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/830/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин; пов’язані з правами на акції, частку у статутному капіталі.
Надіслано судом: 20.05.2024. Зареєстровано: 21.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.05.2024.
Дата набрання законної сили: 14.05.2024
Номер судового провадження: 1962 Д

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 травня 2024 року м. Харків Справа № 905/830/21 
		 
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. , суддя Шутенко І.А.,
		за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,
		за участю представників сторін:
		від позивача  адвокат Погрібна С.О., (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 29.06.2016 серія ЗП №001144), на підставі ордера про надання правничої (правової) допомоги серія АР №1061224 від 08.09.21 (поза межами приміщення суду);
		від 1-го відповідача  адвокат Чайкіна К.О., на підставі довіреності №15 від 01.01.24, (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН № 4973 31.01.2018 року) (поза межами приміщення суду);
		інші учасники справи в судове засідання не з`явились
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача, Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод, м. Авдіївка, Донецька область (вх. №1962) та апеляційну скаргу позивача, ОСОБА_1 (вх. №1998)
		на рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2023 (повний текст судового рішення складений 11.09.2023, суддя Зекунов Е.В.)
		у справі №905/830/21
		за позовом ОСОБА_1 ,
		до відповідачів: 
		1. Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод, м. Авдіївка, Донецька область,
		2. Компанії BARLENCO LTD (Барленко ЛТД), Нікосія Кіпр,
		3. PRIVATE LIMITED LIABILITY COMPANY МЕТINVEST B.V. (Приватна компанія з обмеженою відповідальністю МЕТІНВЕСТ Б.В.), Амстердам, Королівство Нідерланди,
		та співвідповідача гр. ОСОБА_2 , м. Київ,
		про визнання права на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції та встановлення її розміру на рівні подвійного розміру від 54,30 грн із розрахунку на 1 акцію, стягнення солідарно суму компенсації в розмірі 3 946 843,98 грн, суму збитків за неотримані дивіденди в 2017 році на загальну суму 562 909,12 грн та відсотки за користування чужими грошовими коштами на загальну суму 895 232,47 грн, 
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача 1  Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод, відповідача 2  Компанії BARLENCO LTD, відповідача 3  Приватної компанії з обмеженою відповідальністю МЕТІНВЕСТ Б.В. про:
		- визнання недійсним правочину щодо застосування до ОСОБА_1 процедури примусового викупу належних йому на праві власності 30 000 шт. акцій Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод у відповідності до Публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ Авдіївський коксохімічний завод;
		- застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод на користь ОСОБА_1 відшкодування за не отримані дивіденди, нараховані за результати роботи Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод за 2017 рік, в розмірі 423 349,68 грн;
		- стягнення солідарно з Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод, Компанії BARLENCO LTD, Компанії METINVEST B.V. на користь ОСОБА_1 збитків, спричиненні в зв`язку з недотриманням справедливої компенсації за акції Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод у розмірі 4 707 996,48 грн.
		Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.08.2023 у справі №905/830/21:
		- задоволено клопотання представника позивача - адвоката Погрібної С.О. від 04.08.2023 про залучення до участі у справі №905/830/21 співвідповідача гр. ОСОБА_2 ; залучено гр. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до участі у справі №905/830/21 в якості співвідповідача. 
		- прийнято заяву представника позивача про зміну предмета позову від 04.08.2023.
		Розгляд справи встановлено здійснювати з урахуванням відповідних змін позовних вимог в редакції прохальної частини заяви про зміну предмета позову від 04.08.2023, а саме:
		Визнати за ОСОБА_1 право на отримання з 18.05.2018 справедливої вартості за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод та встановити її розмір на рівні подвійного розміру від 54 (п`ятдесят чотири) грн. 30 коп із розрахунку на 1 акцію.
		Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод, Компанії Barlenco LTD, Приватної компанія Metinvest B.V., гр. ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму компенсації за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод в розмірі 3 946 843,98 грн, суму збитків за неотримані дивіденди, нараховані за результатами діяльності Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод в 2017 році на загальну суму 562 909,12 грн, відсотки за користування чужими грошовими коштами на загальну суму 895 232,47 грн.
		Рішенням господарського суду Донецької області від 04.09.2023 у справі №905/830/21 позов задоволено частково.
		Визнано за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право на отримання вартості за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод у розмірі з розрахунку 54,30 грн за одну акцію.
		Стягнуто солідарно з Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод, Компанії "Barlenko LTD" та Приватної компанії з обмеженою відповідальністю МЕТІНВЕСТ Б.В. на користь ОСОБА_1 суму компенсації за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод в розмірі 1 179 000 грн.
		Стягнуто солідарно з Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод , Компанії "Barlenko LTD" та Приватної компанії з обмеженою відповідальністю МЕТІНВЕСТ Б.В. на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати дивідендів за 2017 рік у розмірі 353 732,78 грн та 205 799,71 грн інфляційних втрат.
		Стягнуто солідарно з Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод, Компанії "Barlenko LTD" та Приватної компанії з обмеженою відповідальністю МЕТІНВЕСТ Б.В. на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору у розмірі 23 491,40 грн.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Закрито провадження у справі в частині позовних вимог до гр. ОСОБА_2 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
		Рішення місцевого господарського суду мотивоване наступним:
		- судом першої інстанції при вирішенні даної справи мають враховуватись висновки, викладені Верховним Судом у справі № 905/671/19 у подібних правовідносинах про те, що справедлива вартість однієї акції ПрАТ Авдіївський коксохімічний завод складає 54,3 грн, що виключає необхідність призначення у даному випадку експертизи, оскільки відсутність преюдиції не означає можливість встановлення судом у кожній справі правомірності чи неправомірності рішення наглядової ради, чи індивідуальної справедливої ціни для кожного акціонера (залежно від наданих сторонами доводів та доказів);
		- визнання судом права акціонера на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції та встановлення її розміру є належним способом захисту, спрямованим на встановлення стану правової визначеності у відносинах між міноритарним акціонером, товариством і покупцем (мажоритарним акціонером);
		- вимоги позивача, як колишнього акціонера, до фізичної особи ОСОБА_2 заявлені не як до акціонера, а як до кінцевого бенефіціарного власника юридичних осіб, які приймали участь в процедурі сквіз-аут, що викликано невірним визначенням наглядовою радою третьої особи вартості акцій в процедурі їх примусового викупу, тому в даному випадку такий спір між позивачем та ОСОБА_2 не може вважатись корпоративним та не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; 
		- встановлені обставини справи свідчать, що належними відповідачами у цій справі є ПрАТ "АКХЗ" як емітент акцій, завдяки неправомірним діям наглядової ради якого була затверджена занижена (несправедлива) оцінка акцій, а також Компанії Barlenco LTD та Metinvest B.V. в порядку застосування доктрини "підняття корпоративної завіси";
		- з огляду на приписи ч.2 ст.315, ч.4 ст.236 ГПК, висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19, позивач має право на отримання компенсації за 1 акцію у розмірі 54,3 грн, що дорівнює справедливій вартості однієї акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу ПрАТ "АКХЗ"; загальна сума компенсації ОСОБА_1 за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод складає 1 179 000,00 грн;
		- солідарне стягнення з покупця та мажоритарного акціонера 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму яка визначена як різниця між фактично виплаченою сумою позивачам та справедливою компенсацією за акції, що встановлена цим рішенням, є безпідставним, оскільки станом на дату викупу вказані особи не могли передбачити як наявність спору щодо розміру вартості акції, так і будь-який інший розмір вартості акції, ніж той, який був затверджений рішенням третьої особи;
		- ПрАТ Авдіївський коксохімічний завод до 28.10.2018 мав здійснити виплату дивідендів ОСОБА_1 за 2017 рік, проте кошти не перерахував, чим порушив свої зобов`язання і права позивача, який у спірний період був акціонером ПрАТ Авдіївський коксохімічний завод з кількістю акцій 30 000 штук; здійснивши власний розрахунок заборгованості зі сплати дивідендів, за результатами роботи ПрАТ Авдіївський коксохімічний завод у 2017 році ОСОБА_1 мав отримати дивіденди у сумі 353 732,78 грн; сума інфляційних втрат нарахованих на заборгованість з виплати дивідендів за 2017 рік у розмірі 353 732,78 грн., за зазначений вище період, складає 205 799,71 грн;
		- оскільки заява представника позивача про розподіл судових витрат (вх.№8283/23 від 01.09.2023) в порушення вимог ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" не скріплена кваліфікованим електронним цифровим підписом, правові підстави для її розгляду по суті відсутні.
		Перший відповідач, Приватне акціонерне товариство Авдіївський коксохімічний завод, з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного дослідження обставин справи, просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2023 в частині визнання права ОСОБА_1 на отримання компенсації, стягнення доплати а акції у сумі 1 179 000 грн, стягнення дивідендів та нарахованих на них інфляційних втрат, трьох процентів річних в сумі 559 532,49 грн.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги перший відповідач посилався на те, що:
		- чинне законодавство прямо забороняє відповідальність акціонерів за дії інших акціонерів або акціонерного товариства, тому Компанія Metinvest B.V. не може відповідати за дії Наглядової ради ПрАТ «МК «Азовсталь» або Компанії Barlenco LTD, однак на вказане суд першої інстанції уваги не звернув, не застосував ч.3 ст.96 ЦК України. абз.2 ч.2 ст.3 ЗУ «Про акціонерні товариства», а тому дійшов помилкового висновку про можливість позивачів звернутися з позовом до Компанії Metinvest B.V.;
		- суд першої інстанції застосував доктрину «підняття корпоративної завіси» за відсутності відповідного закону, передбаченого таким законом механізму застосування доктрини, а тому дійшов помилкового висновку про можливість звернення з позовом до Компанії Metinvest BV;
		- дії Наглядової ради ПрАТ «АКХЗ» з «визначення необґрунтованої ринкової вартості акції» не призводять до збереження майна без достатніх підстав, а можуть призводити до завдання шкоди, тому товариство не може бути відповідачем за кондикційними вимогами, так як не зберегло майно (кошти) за результатами власних дій;
		- місцевий господарський суд в оскаржуваному судовому рішенні не вказав, на підставі яких належних та допустимих доказах ґрунтується висновок щодо вартості розміру справедливої компенсації акції у сумі 54,30грн; посилання суду першої інстанції на обставини, встановлені судовими рішеннями у справі №905/671/19, є безпідставними, оскільки відповідні обставини не є преюдиційними у розумінні положень статті 74 Господарського процесуального Кодексу України;
		- для кондикційних зобов`язань не встановлено випадків виникнення солідарного зобов`язання, отже, позивач обрав, а суд застосував не передбачений (неефективний) спосіб захисту, що є відмовою для задоволенні позовних вимог;
		- враховуючи характер заявлених позовних вимог, відсутність у позивача акцій станом на дату визначення строку прийняття рішення про виплату дивідендів, вимоги про стягнення збитків у вигляді дивідендів є необґрунтованими.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 21.09.2023 для розгляду справи №905/830/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.
		Позивач, ОСОБА_1 , з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного дослідження обставин справи, просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2023 у справі №905/830/21 в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 та закриття провадження у справі відносно гр. ОСОБА_2 , змінити рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2023 у справі №905/830/21 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_1 , зазначені в позовній заяві від 04.08.2023.
		В обґрунтування власної апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що:
		- міноритарний акціонер, який зазнав матеріальних та моральних втрат не тільки від мажоритарного акціонера, але й від держави, має право на усі компенсуючі йому виплати в зв`язку з грубим порушенням його права власності, оскільки закон, яким вводилась норма щодо сквіз-ауту, був прийнятий лише в інтересах мажоритарного акціонера, а також не пройшов перевірку на другий та третій тести перевірки порушення права власності, що порушує принцип верховенства права та норми Конвенції з прав людини і основоположних свобод;
		- оскільки позивачем доведено порушення відповідачами проведеної процедури обов`язкового продажу (примусового викупу) акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», то згідно з Директивою Європейського Парламенту та Ради щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004 2004/25/ЄС, останній має право на застосування до відповідачів за аналогією закону (ст.8 ЦК України, ч.10 ст.11 ГПК України) санкції у вигляді стягнення подвійної справедливої ціни, як це передбачено в ч.ч.6,7 ст.65-2 Закону України «Про акціонерні товариства»;
		- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків річних та інфляційних втрат у даному випадку, посилаючись на те, що у даному випадку не є за можливим встановлення дати виникнення у відповідачів грошового зобов`язання, адже оскільки акції ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» були списані у позивача 18.05.2018, тому і момент виникнення такого зобов`язання у відповідності до вимог ст. 41 Конституції України має відліковуватись не пізніше 18.05.2018;
		- місцевий господарський суд дійшов неправильного висновку щодо закриття провадження в частині вимог до гр. ОСОБА_3 , адже відповідна особа є власником усіх корпоративних прав щодо підприємств відповідачів та має нести відповідність за завдання шкоди процедурою примусового викупу акцій у міноритарних акціонерів;
		- суд першої інстанції, перевіривши розрахунок суми інфляційних втрат, що нараховані на заборгованість з виплати дивідендів за 2017 рік у розмірі 353 732,78 грн, зазначив про його розмір у сумі 205799,71 грн, натомість арифметична перевірка підрахунків (562 909,12 - 353 732,78) свідчить про їх розмір у сумі 209 176,34 грн;
		- судом було безпідставно залишено заяву позивача про розподіл судових витрат без розгляду, адже відповідна заява ОСОБА_1 про розподіл судових витрат від 31.08.2023 була скріплена кваліфікованим електронним цифровим підписом представника позивача ОСОБА_4 , що було підставою для її розгляду у відповідності до ст.129 ГПК України;
		- у даному випадку судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, адже справа була розглянута з порушенням встановленого законом строку.
		Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 27.09.2023 для розгляду справи №905/830/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у справі №905/830/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх. №1998) на рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2023 у справі №905/830/21; призначено справу до розгляду на 14.11.2023 о 11:30 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі засідань № 132; визнано необов`язковою явку представників учасників справи та доведено до відома, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції їх представників не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті; доведено до відома учасників справи про можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; запропоновано учасникам справи реалізовувати свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, з використанням офіційної електронної пошти суду та телекомунікаційної мережі Електронний суд; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв чи клопотань протягом 10 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення даної ухвали, але не пізніше надходження до суду 26.10.2023. 
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 у справі №905/830/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (вх. №1962) на рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2023 у справі №905/830/21; об`єднано в одне провадження апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (вх. №1962) та ОСОБА_1 (вх. №1998) на рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2023 у справі №905/830/21 для їх спільного розгляду; встановлено сторонам строк для надання відзиву на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» протягом 10 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення даної ухвали, але не пізніше надходження до суду 06.11.2023; призначено справу до розгляду на "14" листопада 2023 р. о 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132; повідомлено учасників апеляційного провадження про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні; доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.
		23.10.2023 до Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу першого відповідача залишити без задоволення, посилаючись на наступне:
		- доводи, викладені ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» відносно неналежності відповідачів у цій справі, не відповідають правовим висновкам постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 в подібних правовідносинах;
		- в цьому судовому спорі ст. 1212 ЦК України застосована у взаємному зв`язку із корпоративними, зобов`язальними, деліктними відносинами, тому на підставі ст.541, ст.1190 ЦК України і виникла солідарна відповідальність; акціонери, зазначені в публічній безвідкличній вимозі як власники домінуючого пакета солідарно зобов`язані заплатити міноритарним акціонерам справедливу ціну примусово викуплених акцій;
		- правильність встановлення справедливої компенсації на базі дійсно ринкової ціни, протестованої із використанням формули «чисті активи/балансова вартість», підтверджено в справі №905/671/19, якою встановлені преюдиційні факти, що не доказуються при розгляді в інших справах на підставі ч.4 ст.75 ГПК України;
		- позивач має право на отримання дивідендів за результатами роботи ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» за 2017 рік, оскільки загальними зборами товариства (протокол від 27.04.2018 №25), на яких ОСОБА_1 був присутнім, було прийнято рішення розподілити чистий прибуток за 2017 рік, коли позивач ще був акціонером цього товариства.
		27.10.2023 до Східного апеляційного господарського суду від ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому перший відповідач просить визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та поновити строк на його подання, а також просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, зазначаючи про те, що:
		- жодний із актів, на які посилається позивач, не містить санкції за заниження ціни обов`язкового продажу акцій, що виключає можливість стягнення коштів у такому розмірі; посилання на обов`язок держави передбачити санкції, неякісність закону №1983-ІІІ, підтверджує їх відсутність та не стосується розгляду цієї справи;
		- безпідставним є посилання позивача постанову Верховного суду у справі №910/12591/18, оскільки висновки, зазначені в цій постанові, зроблені щодо інших обставин проведення процедури примусового викупу акцій;
		- суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що стягнення інфляційних втрат та відсотків за користування чужими грошовими коштами, нарахованих на суму яка визначена як різниця між фактично виплаченою сумою позивачам та справедливою компенсацією за акції, що встановлена цим рішенням, є безпідставним, оскільки станом на дату викупу вказані особи не могли передбачити як наявність спору щодо розміру вартості акції, так і будь-який інший розмір вартості акції, ніж той, який був затверджений рішенням третьої особи;
		- у процесуальному законі відсутня підстава для розгляду спору щодо компенсації вартості акції між фізичною особою та кінцевим бенефіціарним власником в порядку господарського судочинства, тому господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо закриття провадження в частині вимог до гр. ОСОБА_2 ;
		- розрахунок інфляційних втрат, нарахованих на суму дивідендів, за період 01.09.2018 по 01.08.2023 є математично невірним, оскільки загальний індекс інфляції за період 01.09.2018 по 01.08.2023 є 1.53998301, відповідно математично вірним розрахунком інфляційних витрат є 11,791092599 * 30.000*153,998% = 544 741,40-353 732,78= 191 008,62.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 у цій справі задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод про участь його представників в усіх наступних засіданнях з розгляду справи №905/830/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; судове засідання у справі №905/830/21, призначене на 14.11.2023 об 11год 30хв, встановлено провести за участю представників першого відповідача - адвокатів Гінінгер Андрія Анатолійовича та Чайкіної Катерини Олегівни, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення з використанням власних технічних засобів заявника.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2023 у справі №905/830/21 задоволено клопотання ОСОБА_1 про участь його представника в усіх судових засіданнях з розгляду справи №905/830/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; судове засідання у справі №905/830/21, призначене на 14.11.2023 об 11год 30хв, встановлено провести за участю представника позивача  адвоката Погрібної С.О., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення з використанням власних технічних засобів заявника.
		13.11.2023 до Східного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод надійшла заява про зупинення провадження у даній справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/3831/22.
		14.11.2023 до Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на подану першим відповідачем заяву про зупинення провадження у справі.
		Водночас, судове засідання призначене на 14.11.2023 з розгляду даної справи не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Шутенко І.А. на лікарняному з 14.11.2023 по 17.11.2023 включно.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі №905/830/21 призначено справу № 905/830/21 до розгляду на "12" грудня 2023 р. о 10:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132; проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку (https://vkz.court.gov.ua) для представника позивача (адвокат Погрібна С.О.) та представників першого відповідача (адвокати Гінінгер А.А., Чайкіна К.О.).
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 у справі №905/830/21 заяву Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод про зупинення провадження у справі  задоволено; зупинено апеляційне провадження у справі № 905/830/21 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/3831/22 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 у справі №905/830/21 задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення провадження у справі №905/830/21; поновлено провадження з розгляду апеляційної скарги першого відповідача, Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод (вх. №1962), та апеляційної скарги позивача, ОСОБА_1 (вх. №1998), на рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2023 у справі №905/830/21; розгляд справи призначено у приміщенні Східного апеляційного господарського суду на "02" квітня 2024 р. о 12:00 год., за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 132; встановлено проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку (https://vkz.court.gov.ua) для представника позивача (адвокат Погрібна С.О.) та представників першого відповідача (адвокати Гінінгер А.А., Чайкіна К.О.); попереджено учасників справи, що відповідно до ч. 5 статті 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву; доведено до відома учасників справи, що неявка їх уповноважених представників у судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги; запропоновано учасникам справи у строк до 20.03.2024 надати письмові пояснення у справі №905/830/21 з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 у справі №905/830/21 заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Гребенюк Н.В., суддів Слободіна М.М., Шутенко І.А. від участі у розгляді справи №905/830/21 залишено без розгляду.
		17.03.2024 до Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких останній просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2023 у справі №905/830/21 в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 та закриття провадження у справі відносно гр. ОСОБА_2 , змінити рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2023 у справі №905/830/21 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_1 , зазначені в позовній заяві від 04.08.2023.
		02.04.2024 до Східного апеляційного господарського суду від першого відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких останній просить задовольнити апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», скасувати рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2023 у справі №905/830/21 в частині задоволення вимог; залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 у справі №905/830/21 оголошено перерву в судовому засіданні до "14" травня 2024 р. о 12:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 132; проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду встановлено здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку (https://vkz.court.gov.ua) для представника позивача (адвокат Погрібна С.О.) та представників першого відповідача (адвокати Гінінгер А.А., Чайкіна К.О.).
		08.05.2024 до Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява, в якій останній просить зупинити порушення прав позивача у цій справі; визнати відповідачів належно повідомленими про судові засідання, призначені у цій справі; справедливо розглянути справу №905/830/21.
		В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги власної апеляційної скарги та просив їх задовольнити, апеляційну скаргу першого відповідача  залишити без задоволення.
		Представник першого відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги власної апеляційної скарги, просив їх задовольнити, апеляційну скаргу позивача  залишити без задоволення.
		Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень.
		Щодо строку розгляду справи в суді апеляційної інстанції
		За частиною першою статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. 
		Водночас, як верховенство права, так і розумність строків розгляду справи судом належить до основних засад (принципів) господарського судочинства за частиною третьою цієї ж статті.
		В силу приписів частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
		Розумний строк судового розгляду є невід`ємним елементом права на справедливий судовий розгляд, який безпосередньо закріплений в пункті 1 статті 6 ЄКПЛ. 
		При тлумаченні поняття "розумні строки" ЄСПЛ визначив момент початку та закінчення цих строків, а також вивів критерії, які повинні враховуватися при оцінці певного строку як розумного, а саме: складність справи, важливість для заявника питання, що розглядається судом, поведінка заявника, поведінка державних органів.
		Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).
		Статтею 15 ГПК передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
		Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом (ч.3 ст.236 ГПК).
		Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який було неодноразово продовжено і який діє на даний час.
		Згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Відповідно до статті 27 Конституції України, обов`язком держави є захист життя людини.
		За змістом рекомендацій Ради суддів України від 02.03.2022, судам рекомендовано, зокрема, виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні, визначити особливості роботи суду; при визначенні умов роботи суду у воєнний час, керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні; по можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя.
		Верховний Суд у постанові від 14.07.2022 у справі №260/4504/20 зазначив, що суд залежно від інтенсивності бойових дій на певній території, загальної воєнної ситуації як в країні, так і в певному регіоні, де знаходиться суд, або учасник справи (його представник), поведінки суб`єктів владних повноважень, що мають компетенцію в сфері повідомлень щодо ризиків перебування на певній території (об`єкті нерухомості) та ін, має дотримуватися балансу між безпекою суддів, працівників апарату, учасників справи та дотриманням процесуальних прав учасників справи і засад судочинства.
		Також суд апеляційної інстанції зазначає, що положеннями частин другої - четвертої статті 120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень; ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
		 Враховуючи що країною місцезнаходженням Компанії "Barlenko LTD" є Кіпр, а Компанії "Metinvest Managament B.V."-Нідерланди, відтак застосуванню підлягає Конвенція про вручення судових та позасудових документів 1965 (Україна, Кіпр та Королівство Нідерланди є сторонами цієї Конвенції).
		Відповідно до правового висновку викладеного Верховним Судом у постановах від 29.04.2022 у справі № 905/830/21, від 23.05.2022 у справі № 905/1060/21 в подібних правовідносинах за участю Компанії BARLENCO LTD та Компанії PRIVATE LIMITED LIABILITY COMPANY METINVEST B.V. (Приватна компанія з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ Б.В.») встановлено, що судові рішення, які згідно із вимогами ГПК України та ст. 10 Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (надалі - Конвенції) підлягають врученню вказаним компаніям можуть направлятись українською мовою через альтернативний канал, передбачений ст. 10(а) Конвенції, тобто шляхом надсилання безпосередньо поштою ухвали суду на адресу Компанії, що дозволить зберегти розумний баланс між приписами щодо належного повідомлення відповідачів та розгляду справи у розумні строки.
		Поштові канали зв`язку - це відправка листів у вигляді звичайного поштового відправлення, рекомендованого листа та з повідомленням про вручення. Поштові канали таож можуть охоплювати відправку електронною поштою та іншими сучасними засобами електронної комунікації, якщо це передбачено національним законодавством.
		Пунктом (а) ст. 10 Конвенції передбачено: якщо запитувана держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають закордоном.
		Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті Гаазької конференції з міжнародного права (www.hcch.net) Королівство Нідерландів, як і Республіка Кіпр заявили, що вони не заперечують проти способів передачі документів, передбачених ст. 10(а) Конвенції. Суд має право обрати канал вручення документів з урахуванням вимог Конвенції. Основний та альтернативні канали є рівнозначними, тому суд з урахуванням принципу пропорційності (конкретних обставин справи) має обирати відповідний канал вручення документів.
		Вимога щодо перекладу судових документів, яка міститься у ст. 5 Конвенції не поширюється на вручення документів поштовими каналами відповідно до ст. 10 (а) Конвенції (постанова ВС від 29.04.2022 у справі № 905/830/21).
		Отже, означеною Конвенцією передбачено застосування як рівнозначних основного та альтернативного каналів вручення, до яких, у стосунках з Нідерландами, віднесено, у тому числі, і безпосереднє надсилання судом кореспонденції отримувачу поштою. 
		Колегія суддів, враховуючи правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у справі №905/830/21 від 29.04.2022 щодо використання під час відправлення судом поштової кореспонденції альтернативного каналу вручення документів, дійшла висновку, що інтересам забезпечення розумного строку розгляду справи та уникнення невиправданих зволікань через застосування ускладненого механізму основного каналу вручення кореспондеції відповідає використання у цій справі саме альтернативного каналу - шляхом надсилання безпосередньо на адресу місцезнаходження 2-го та 3-го відповідачів рекомендованим листом з повідомленням.
		Так, суд апеляційної інстанції зазначає, зокрема, що ухвала Східного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 у справі №905/830/21 про поновлення апеляційного провадження та призначення справи до розгляду на "02" квітня 2024 р. о 12:00 год. була направлена на адреси: Компанії "Metinvest B.V."(Метінвест Б.В.) Gustav Mahlerplein 74 B, 1082MA, Amsterdam (№ відправлення RG610600561UA) та BARLENKO LTD (Барленко ЛТД) Themistokli Dervi, 3 Julia House,Nicosia,Cyprus (№ відправлення RG610600535UA).
		Водночас, станом на 02.04.2024 у суду апеляційної інстанції були відсутні відомості про вручення ухвали суду від 14.03.2024 Компанії Barlenko LTD та PRIVATE LIMITED LIABILITY COMPANY МЕТINVEST B.V. (Приватна компанія з обмеженою відповідальністю МЕТІНВЕСТ Б.В.).
		02.04.2024 до Східного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких суду стало відомо про зміну адреси Компанії "Metinvest B.V." (Метінвест Б.В.).
		Зважаючи на обов`язок суду апеляційної інстанції щодо належного повідомлення всіх учасників судового процесу про призначене судове засідання, судова колегія, відповідно до приписів ст.6 Конвенції щодо розумності строків розгляду, ухвалою від 02.04.2024 у цій справі оголосила перерву в розгляді справи та призначила розгляд апеляційних скарг на 14.05.2024 о 12год 00хв - строк, який є цілком достатнім для доставки поштової кореспонденції, отримання відомостей оператора поштового зв`язку щодо вручення\невручення поштових відправлень, а також для вжиття належних заходів для забезпечення представництва інтересів у апеляційному провадженні як безпосередньо, так і за допомогою залучення уповноважених представників.
		Ухвала Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 у справі №905/830/21 про оголошення перерви в розгляді справи до "14" травня 2024 р. до 12:00 год. була направлена на адреси: Компанії "Metinvest B.V." ( ОСОБА_5 ) 216, 1077XV Amsterdam, (№ відправлення RK610294019UA) та BARLENKO LTD (Барленко ЛТД) Themistokli Dervi, 3 Julia House,Nicosia,Cyprus (№ відправлення RK610294040UA).
		Враховуючи місцезнаходження Східного апеляційного господарського суду в м. Харкові, який перебуває на території активних бойових дій, спричиненої військовою агресією проти України, а також беручи до уваги критерії складності справи та її значення для учасників судового процесу, забезпечення учасникам справи умовами для реалізації ними процесуальних прав, передбачених статтею 42 ГПК України, зокрема, брати участь у судовому засіданні, право бути почутим, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, а також зважаючи на те, що станом на 14.05.2024 у суду апеляційної інстанції наявні відомості щодо вручення відповідачам ухвали суду апеляційної інстанції, вказане свідчить про дотримання розгляду справи впродовж необхідного, тобто розумного, судового строку.
		Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах, відзивах на апеляційних скаргах, поясненнях доводи, заслухавши представників учасників справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України у межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, відповідно до загальнодоступної інформації щодо ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» статутний капітал товариства в розмірі 343 310 000 грн поділений на 195 062 500 шт. простих іменних акцій номінальною вартістю 1,76 грн.
		За договором купівлі - продажу акцій від 26.04.2018 №БВ20180426/02-АК, Барленко ЛТД набула у власність 550 000 шт. акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», що складає 0,11842% статутного капіталу товариства.
		27.04.2018 ОСОБА_5 (сторона 1), Приватне акціонерне товариство «Фірма верхнього одягу «Фея» (надалі  ПрАТ «ФВО «Фея») (підприємство припинило діяльність 16.08.2019, номер запису в ЄДРПОУ 12741120021005130) (сторона 2) та Барленко ЛТД (сторона 3) уклали договір, за умовами п. «А» якого сторони є афілійованими особами в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону «Про акціонерні товариства», а саме сторона 2 та сторона 3 знаходяться під контролем сторони 1; сторона 1 прямо володіє 94,60034% акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», сторона 2 прямо володіє 0,11842% акцій товариства, сторона 3 прямо володіє 0,28196% акцій товариства (п. п. «В», «С», «D» договору). Згідно з п. «Е» договору сторони разом мають право власності на домінуючий контрольний пакет акцій товариства, який таким чином перебуває у прямій та опосередкованій власності компанії ОСОБА_5 ..
		27.04.2018 ОСОБА_5 звернулася на адресу ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» з повідомленням про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» від 27.04.2018, у якому зазначила про структуру власності ОСОБА_5 та її афілійованих осіб. 
		У п. 3 повідомлення вказано ціну, передбачену п. 1 та п. 2 ч. 5 ст. 65-2 Закону «Про акціонерні товариства»: найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття  15,0 грн за одну просту іменну акцію ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод»; зауважено, що опосередкованого набуття права власності на акції ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» не відбувалось. 
		Дата набуття домінуючого контрольного пакету акцій Товариства: 27.04.2018. 
		Крім того, повідомлено (з додаванням копії) про укладений між ОСОБА_5 , ПрАТ «ФВО «ФЕЯ» та Барленко ЛТД договір, відповідно до якого останній виступить суб`єктом реалізації прав, передбачених ст. 65-2 Закону «Про акціонерні товариства» для заявника вимоги. Зазначено, що депозитарною установою, в якій відкрито рахунок у цінних паперах Барленко ЛТД, є ПАТ «ПУМБ».
		Рішенням наглядової ради ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» (протокол засідання від 30.04.2018 № 209) обрано ТОВ «Оціночний Стандарт» оцінювачем ринкової вартості акцій товариства станом на 26.04.2018 у зв`язку з необхідністю проведення оцінки ринкової вартості однієї простої іменної акції товариства станом на останній робочий день, що передує дню набуття домінуючого пакета акцій; надано дозвіл товариству на укладання з ТОВ «Оціночний Стандарт» договору про надання послуг щодо оцінки ринкової вартості 1 (однієї) простої іменної акції товариства, у складі пакетів загальної кількістю 4,99928% від статутного фонду станом на 26.04.2018 з метою реалізації права обов`язкового продажу простих акцій акціонерами на вимоги особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій, тощо.
		02.05.2018 директор ТОВ «Оціночний стандарт» ОСОБА_6 затвердив звіт про оцінку вартості 1 акції у складі пакетів загальної кількістю 4,99928% від статутного фонду (далі - Звіт), згідно з яким ринкова вартість 1 акції ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» станом на 26.04.2018 становить 13,13 грн. без податку на додану вартість.
		04.05.2018 ГО «Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів» надала рецензію на цей Звіт, у якій зробила висновок, що Звіт про оцінку класифікується за другою ознакою п. 67 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440 (далі - Національний стандарт №1), як такий, що в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, які не вплинули на достовірність оцінки.
		Від ПАТ «Українська біржа» на адресу ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» надійшла інформація щодо середнього біржового курсу акцій Товариства за період з 26.01.2018 по 26.04.2018, який становить 9,6723 грн.
		04.05.2018 наглядова рада ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» затвердила ринкову вартість 1 простої іменної акції у розмірі 13,13 грн (протокол засідання наглядової ради № 211). 
		У рішенні наглядової ради зазначено, що ринкова вартість акцій визначена як найвища з вартості, визначеної суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Оціночний стандарт» станом на 26.04.2018 (останній робочий день, що передує дню набуття ОСОБА_5 разом з афілійованими особами домінуючого контрольного пакету акцій Товариства), та середнього біржового курсу, розрахованого ПАТ «Українська біржа» за період з 26.01.2018 по 26.04.2018 (останні три місяці обігу акцій Товариства, що передують даті набуття ОСОБА_5 разом з афілійованими особами домінуючого контрольного пакету акцій Товариства).
		04.05.2018 ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» надіслало повідомлення Барленко ЛТД про затвердження ринкової вартості акцій станом на 26.04.2018 у розмірі 13,13 грн на виконання вимог ст. 65-2 Закону «Про акціонерні товариства».
		05.05.2018 Барленко ЛТД звернулося до ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» з Публічною безвідкличною вимогою про придбання акцій в усіх власників акцій акціонерного товариства, в якій, окрім іншого, вказані відомості про афілійованих осіб заявника вимоги. 
		Відповідно до п.4 цієї вимоги, ціна придбання акцій та порядок її визначення складає 15,0 грн. за одну просту іменну акцію ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод». Ціна придбання акцій визначена відповідно до ч. 5 ст. 65-2 Закону «Про акціонерні товариства» як найвища з наступних:
		1) найвища ціна акції, за якою заявник вимоги та/або його афілійовані особи придбавали акції протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» включно з датою набуття (15,0 грн.);
		2) ринкова вартість акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій - 26.04.2018 (13,13 грн.);
		3) середній біржовий курс за останні три місяці, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», визначений ПАТ «Українська біржа» (9,6723 грн).
		Зазначена Вимога отримана ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» 07.05.2018.
		08.05.2018 Вимога опублікована на веб-сайті https://akhz.metinvestholding.com/ua/about/info, а також в загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України (далі - НКЦПФР) https://stockmarket.gov.ua//.
		Актом приймання-передачі від 17.05.2018, підписаним ПАТ «ПУМБ», ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» та Барленко ЛТД, визначено списки осіб (у електронній та паперовій формах), у яких придбаваються акції ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», із зазначенням реквізитів акціонерів та суми коштів, що підлягають сплаті клієнтом на користь кожного акціонера, акції якого придбаваються. 
		Вказаний список осіб складено на підставі переліку акціонерів станом на 10.05.2018, отриманого від Центрального депозитарію цінних паперів, та із зазначенням, за наявності, інформації про обтяження акцій, які придбаваються.
		Барленко ЛТД повідомило Товариство про перерахування на рахунок умовного зберігання 17.05.2018 грошових коштів у сумі 146 275 680,0 грн за акції, що нею придбаваються.
		Згідно з випискою про стан рахунку в цінних паперах (по одному емітенту) станом на 17.05.2018 позивач володів простими іменними акціями емітента в кількості 30 000 шт., що складало 0,0154 % статутного капіталу товариства.
		По пошті позивач отримав Публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» від 05.05.2018, яка була відправлена по пошті 17.05.2018.
		Натомість, позивач не отримував від Барленко ЛТД пропозицію (оферту) продати акції ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» в добровільному порядку у відповідності до ч.4 ст.65-1 Закону України «Про акціонерні товариства».
		У відповідності до інформації з сайту Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України (SMIDA) пропозиція (оферта) продати акції ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» в добровільному порядку у відповідності до ч.4 ст.65-1 Закону України «Про акціонерні товариства» нікому не пред`являлась.
		18.05.2018 з рахунку позивача в цінних паперах №401729-UA10102492 вказані акції були списані та переведені на рахунок в цінних паперах за №300517-СY 20003532 Компанії «BARLENCO LTD» (далі також  Компанія), відкритий в ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» відповідно до заявленої Компанією Публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» від 05.05.2018 (далі  Вимога).
		Позивач звернувся до ПАТ «ПУМБ» із заявою на видачу готівки №1597195 з рахунку ескроу у розмірі 450 000,0 грн та отримав зазначені кошти 23.07.2018. 
		Після списання акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», позивач отримав грошові кошти в якості компенсації за примусово вилучені акції ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», однак він не погоджуються з розміром визначеної ціни, за якою у нього було примусово вилучені акції вказаного Емітента.
		Позивач стверджує, що у зв`язку з примусовим викупом у нього 30 000 шт. акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» на підставі Публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» від 05.05.2018 було грубо порушено його право власності у вигляді: 
		1) недоотриманого повного відшкодування за примусово вилучені акції ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод»; 
		2) не отриманих дивідендів за результатами роботи ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» за 2017 рік.
		Так, обставинами справи встановлено, що 27.04.2018 відбулись річні Загальні збори акціонерів ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод».
		Серед питань, включених до порядку денного Загальних зборів, значились питання щодо розподілу прибутку за результатами роботи Товариства у 2017 році (п.6) та попереднє надання згоди на вчинення значних правочинів, в тому числі щодо яких є заінтересованість (п.8).
		У відповідності до п.6 Протоколу річних Загальних зборів акціонерів ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» від 27.04.2018 №25 простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у річних Загальних зборах ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» та є власниками голосуючих з цього питання акцій, згідно з ст.42 Закону України «Про акціонерні товариства» прийнято рішення: 
		-п.п.6.1. «…. 2 300 000 000,0 грн. направити на виплату дивідендів акціонерам «Авдіївський коксохімічний завод» (11,791092599 грн. на 1 просту акцію)…».
		-п.п. 6.2. «Визначити, що дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, порядок (у тому числі, валюту виплати дивідендів акціонерам-нерезидентам) та строк їх виплати встановлює Наглядова рада ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод»».
		-п.п. 6.3. «Встановити, що виплата дивідендів щодо всього випуску акцій Товариства повинна здійснюватись безпосередньо акціонерам ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод». 
		Однак, з врахуванням того, що 18.05.2018 з рахунку позивача в цінних паперах були списані акції ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», то дивіденди в сумі 30 000 шт. * 11,791092599 грн. = 353 732,78 грн. він не отримав.
		У відповідності до бюлетеня №7 позивач проголосував «за» рішення про виплату дивідендів, однак голосував «проти» щодо попереднього надання згоди на вчинення значних правочинів, в тому числі щодо яких є заінтересованість (бюлетень №10) та інші питання (бюлетені №№12,11, 9).
		ОСОБА_1 , звертаючись до суду з даним позовом, посилається на те, що він, як акціонер, був примусово позбавлений своїх акцій і не погоджується із ціною викупу акцій ПрАТ "АКХЗ". 
		Позивач вважав, що наглядова рада заводу своїм рішенням затвердила ціну акцій іншу, ніж ту, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому таке рішення порушує його права і позбавляє законної можливості отримати справедливу компенсацію за викуплені акції та дивіденди. 
		Позивач також звертав увагу на те, що ФДМУ визнав звіт про оцінку майна (акцій відповідача) таким, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має недоліки, які вплинули на достовірність оцінки.
		З огляду на зазначене у сукупності, позивач вважає (з урахуванням заяви про зміну предмета позову 04.08.2023) , що його порушене право власності може бути відновлено шляхом:
		1.Визнання за ОСОБА_1 право на отримання з 18.05.2018 справедливої вартості за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» та встановити її розмір на рівні подвійного розміру від 54 (п`ятдесят чотири) грн. 30 коп із розрахунку на 1 акцію.
		2.Стягнення солідарно з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», Компанії Barlenco LTD, Компанії Metinvest B.V., гр. ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 :
		- суму компенсації за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» в розмірі 3 946 843,98 грн;
		-відсотки за користування чужими грошовими коштами на загальну суму 895 232,47 грн.
		-суму збитків за неотримані дивіденди, нараховані за результатами діяльності Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» 2017 року на загальну суму 562 909,12 грн;
		Також позивачем було зазначено про те, що обставини щодо правильності проведення процедури примусового викупу акцій вже досліджувались Касаційним господарським судом Верховного Суду, зокрема в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №910/2483/18.
		Крім того, позивач посилався на те, що за результатами розгляду справ №905/671/19, №905/1926/19 було встановлено, що ціна за якою викупались акції ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» за процедурою обов`язкового продажу акцій, не відповідала справедливій, та занижена щонайменше в 3,7 рази (згідно з фінансовою звітністю ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» станом на 31.12.2017 балансова вартість 1 акції складала 54,97 грн, викуп відбувався за ціною 15,0 грн).
		Місцевий господарський суд з доводами позивача погодився частково.
		Надаючи власну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія зазначає наступне.
		У розумінні положень статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
		Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
		Вказані покладають на державу зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити зазначеним нормам Конституції України та Конвенції.
		Зазначені норми припускають можливість винятку з цього загального правила за умови, коли позбавлення права власності перебачено законом, здійснюється в інтересах суспільства (з мотивів суспільної необхідності) та є пропорційним (зокрема передбачає компенсацію, відшкодування вартості майна).
		Згідно з частиною другою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		Відповідно до частини другої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені ЦК України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
		Виходячи із приписів статей 177, 194 Цивільного кодексу України, акція є об`єктом права власності.
		Україна, виконуючи обов`язки з адаптації її корпоративного законодавства до законодавства Європейського Союзу, запровадила інститути витіснення та примусового продажу (squeeze-out і sell-out).
		Верховна Рада України прийняла Закон №1983-VIII, яким доповнено Закон України Про акціонерні товариства статтею 65-2, що визначає примусове відчуження міноритарними акціонерами належних їм акцій на вимогу власників домінуючого контрольного пакета акцій.
		Згідно з ч. 4 ст. 65-2 Закону України Про акціонерні товариства протягом 90 днів з дня подання повідомлення відповідно до частини другої цієї статті та за умови виконання нею дій, передбачених статтею 65 або 65-1 цього Закону, особа, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій, або будь-яка її афілійована особа, або уповноважена особа має право надіслати до товариства публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій товариства. У разі подання до товариства публічної безвідкличної вимоги всі акціонери акціонерного товариства, крім осіб, що діють спільно із такою особою, та її афілійованих осіб, та саме товариство зобов`язані у безумовному порядку продати належні їм акції цього товариства заявнику вимоги.
		У п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1983-VIII зазначено, що протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом особа (особи, які діють спільно), яка станом на дату набрання чинності цим Законом є прямо або опосередковано з урахуванням кількості акцій, що належать їй або її афілійованим особам, вже є власником домінуючого контрольного пакета акцій акціонерного товариства (далі - заявник вимоги), має право застосувати положення ст. 65-2 Закону України Про акціонерні товариства виключно в порядку та на умовах, визначених у цьому пункті.
		У процедурі примусового викупу акцій (сквіз-ауту) власник домінуючого контрольного пакета вимагає від міноритарних акціонерів продати йому акції шляхом виставлення та надсилання товариству публічної безвідкличної вимоги (ч.4 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства").
		У процедурі примусового викупу акцій має бути визначена ціна обов`язкового продажу акцій, яка зазначається у публічній безвідкличній вимозі як ціна придбання акцій, тобто ціна, за якою власник домінуючого контрольного пакета акцій примусово вимагає від міноритарних акціонерів продати йому пакет акцій.
		Порядок визначення ціни вимоги у процедурі примусового викупу акцій врегульований у ч.5 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства", відповідно до якої ціною обов`язкового продажу акцій визначається найбільша з наступних:
		1) найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття;
		2) найвища ціна, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, опосередковано набули право власності на акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття такою особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства включно з датою набуття, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи;
		3) ринкова вартість акцій товариства, визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до ст.8 цього Закону станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства.
		Отже, встановлений законом порядок визначення ціни придбання акцій для цілей зазначеної процедури передбачає обрання найвищого показника з трьох передбачених у цій нормі варіантів. Найвищий показник і є ціною придбання акцій. Вибір робить заявник вимоги, тоді як наглядова рада визначає ринкову вартість (надає цей показник для порівняння).
		Таким чином, одним із передбачених зазначеною нормою варіантів (показників), з урахуванням якого формується та визначається ціна придбання акцій, є ринкова вартість акцій товариства.
		Порядок визначення ринкової вартості майна акціонерного товариства, зокрема цінних паперів (акцій) встановлений у ст.8 Закону "Про акціонерні товариства" з урахуванням особливостей, передбачених у ст.65-2 цього Закону.
		Відповідно до ст.8 Закону "Про акціонерні товариства" ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
		Рішення про залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ухвалюється наглядовою радою товариства (у процесі створення товариства - зборами засновників або засновником особисто - у разі створення акціонерного товариства однією особою).
		Ринкова вартість емісійних цінних паперів визначається суб`єктом оціночної діяльності:
		1) для емісійних цінних паперів, які не перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність;
		2) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, - як середній біржовий курс таких цінних паперів на відповідній фондовій біржі, розрахований такою фондовою біржею за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів; у разі якщо цінні папери перебувають в обігу на двох і більше фондових біржах та їхній середній біржовий курс за останні три місяці обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів, на різних біржах відрізняється, ринкова вартість цінних паперів визначається наглядовою радою (якщо створення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства - виконавчим органом товариства) в порядку, встановленому НКЦПФР;
		3) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, у разі якщо неможливо визначити ринкову вартість цінних паперів за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів, або у разі якщо законом передбачена можливість незастосування п.2 цієї статті, - як вартість цінних паперів станом на таку дату, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
		Наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), затверджує ринкову вартість майна (включно з цінними паперами), визначену відповідно до частин 1 і 2 цієї статті. Затверджена вартість майна не може відрізнятися більше ніж на 10 відсотків від вартості, визначеної оцінювачем. Якщо затверджена ринкова вартість майна відрізняється від вартості майна, визначеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), повинна мотивувати своє рішення (ч.3 ст.8 Закону "Про акціонерні товариства").
		Згідно з абз.2 ч.3 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства" товариство не пізніш як за 25 робочих днів з дня отримання повідомлення повинно затвердити ринкову вартість акцій товариства, визначену суб`єктом оціночної діяльності відповідно до ст.8 цього Закону, та повідомити її особі, зазначеній у ч.1 цієї статті.
		Відповідно до ч.1 ст.51 Закону "Про акціонерні товариства" наглядова рада акціонерного товариства є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, здійснює управління акціонерним товариством, а також контролює та регулює діяльність виконавчого органу.
		Згідно з ч.3 ст.92 ЦК орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
		Справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного права, закріпленими у ст.3 та інших статтях ЦК, яким мають відповідати дії будь-якого суб`єкта.
		Наглядова рада як орган, створений для захисту інтересів акціонерів, має забезпечувати рівний захист всіх акціонерів товариства і рівне ставлення до них, незважаючи на розмір пакету акцій, який їм належить.
		При проведенні процедури сквіз-аут наглядова рада виконує надзвичайно важливу роль - вона обирає суб`єкта оціночної діяльності і потім затверджує оцінку ринкової вартості акцій.
		Отже, саме від добросовісних, розумних дій наглядової ради при визначенні ринкової вартості акцій залежить захист інтересів всіх акціонерів.
		Відповідно до ст.53 Закону "Про акціонерні товариства" наглядова рада обирається рішенням загальних зборів простим або кумулятивним голосуванням. Членом наглядової ради акціонерного товариства може бути лише фізична особа. До складу наглядової ради обираються акціонери або особи, які представляють їхні інтереси (далі - представники акціонерів), та / або незалежні директори.
		Втім, те, що особа - член наглядової ради не є незалежним директором, не означає, що вона може діяти виключно в інтересах мажоритарного акціонера, бути лише його представником і діяти відповідно до наданих ним вказівок.
		У Принципах корпоративного управління, затверджених рішенням НКЦПФР від 22.07.2014 №955, рекомендованих до застосування в акціонерних товариствах, містяться такі рекомендації, які відображають найкращі практики корпоративного управління:
		- товариство повинно забезпечити захист прав, законних інтересів акціонерів та рівне ставлення до всіх акціонерів незалежно від того, чи є акціонер резидентом України, від кількості акцій, якими він володіє, та інших факторів;
		- товариство має запровадити ефективні механізми захисту прав дрібних акціонерів від недобросовісних дій акціонерів - власників контрольного пакета акцій, вчинених ними особисто або третіми особами у їх інтересах (п.2.8);
		- якщо рішення можуть по-різному впливати на різні групи акціонерів, наглядова рада має однаково справедливо ставитись до всіх акціонерів; наглядова рада у своїй діяльності керується найкращими етичними стандартами та враховує інтереси зацікавлених осіб (п.3.1.2.);
		- з метою забезпечення незалежності наглядової ради до її складу доцільно включати незалежних членів, кількість яких складає принаймні 25 відсотків кількісного складу ради; незалежним вважається член наглядової ради, який не має будь-яких суттєвих ділових, родинних або інших зв`язків з товариством, членами його виконавчого органу або мажоритарним акціонером товариства і не є представником держави (п.3.1.12).
		У коментарях до п.2.8 Принципів зазначено, що товариство має дбати про те, щоб рішення, які проводяться в життя контролюючими акціонерами, відповідали найкращим інтересам товариства та враховували інтереси дрібних (міноритарних) акціонерів; контролюючі акціонери не здійснюють дії, направлені на отримання зисків на шкоду товариству та іншим акціонерам; у разі зміни контролю над акціонерним товариством дрібним акціонерам надається можливість продати або вимагати викупу контролюючим акціонером або товариством належних їм акцій за справедливою (ринковою) ціною.
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 наголосила, що затвердження наглядовою радою оцінки акцій не може бути лише формальним процесом в процедурі сквіз-аут, бо фактично від визначення справедливої вартості акцій залежить правомірність процедури.
		В постанові від 24.11.2020 у справі №908/137/18 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що дослідження обставин законності і обґрунтованості рішення наглядової ради про затвердження ринкової вартості акцій, яке ухвалюється відповідно до ст. 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", має істотне значення для вирішення спору щодо стягнення компенсації справедливої вартості примусово викуплених акцій, адже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, наявність певної недобросовісної поведінки з боку власника домінуючого контрольного пакета акцій (зокрема, опосередкованої рішеннями акціонерного товариства) може спричинити покладення на міноритарного акціонера, який не має можливості вплинути на визначення ціни акцій, непропорційного тягаря у зв`язку з примусовим відчуженням належних йому акцій.
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що надзвичайно стислі строки проведення оцінки ТОВ "Оціночний стандарт" та її затвердження Наглядовою радою третьої особи ставлять під обґрунтований сумнів сумлінне виконання обов`язків наглядової ради до процедури встановлення ринкової вартості акцій, та не виключає суто формального ставлення наглядової ради до вказаної процедури;
		Оскільки ознакою домінуючого контрольного пакету акцій є наявність повного контролю над товариством з боку мажоритарного акціонера (його афілійованих осіб чи осіб, що діють з ним спільно на підставі угоди), то позивач (колишній міноритарний акціонер) має право вибору щодо відповідача, адже вигоду від викупу акцій у міноритарних акціонерів отримує насамперед товариство, у якого суттєво знижуються витрати, а також мажоритарний акціонер, який отримує повний контроль над товариством. 
		Мажоритарний акціонер може не бути покупцем акцій у процедурі сквіз-аут, адже законодавство України дозволяє виступати покупцем акцій у процедурі сквіз-аут не лише особі, яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій, але й її афілійованим особам або уповноваженим особам, які не є афілійованими, а діють на підставі угоди. 
		В даній справі покупцем акцій є особа, яка не була акціонером станом на дату примусового викупу, в той же час, Компанія Barlenсo LTD, Metinvest B.V. та Metinvest Menegment B.V. є афілійованими особами. Metinvest Menegment B.V. прямо володіє 99,32255% статутного капіталу ПРАТ ММК ім. Ілліча. Компанії Metinvest B.V. на лежить 100% статутного капіталу Metinvest Menegment B.V. 
		З огляду на наведене, відсутні підстави вважати, що саме покупець, який просто формально діяв у правовідносинах від імені групи пов`язаних / афілійованих осіб, отримав вигоду від набуття акцій за заниженою ціною. 
		Акціонерне товариство, яке діяло під домінуючим контролем мажоритарного акціонера, покупець та афілійовані з ним особи становлять по суті єдину економічну групу, їх інтереси збігаються.
		Оскільки законодавство передбачає можливість викупу акцій у процедурі сквіз-аут мажоритарним акціонером разом із групою міноритарних акціонерів (афілійованих з ним осіб чи таких, що діють на підставі угоди), то така можливість створює потенційне підґрунтя для зловживань, адже покупцем акцій може виступити номінальна особа, яка не має значних активів, чи "технічна" юридична особа (спеціально створена чи придбана для участі у процедурі), які потім будуть ліквідовані чи не матимуть достатніх активів для того, щоб відповідати за зобов`язаннями.
		Вказане дає достатні підстави вважати, що компанія Barlenco Ltd могла бути використана в процедурі сквіз-ауту мажоритарним акціонером як технічна юридична особа, що є достатньою підставою для застосування доктрини "підняття корпоративної завіси" щодо емітента та акціонерів разом з їх афілійованими особами та особами, які діяли спільно відповідно до укладеної угоди (підхід до них як до єдиної особи, нехтування самостійною правосуб`єктністю), дозволить суду запобігти можливим зловживанням правом щодо міноритарних акціонерів, захистити їх як слабку сторону у відносинах з емітентом та мажоритарним акціонером.
		Схожі за змістом висновки містяться у пунктах 5.22-5.23 постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі 910/12591/18 та у постанові від 29.04.2022 у справі №905/830/21.
		В постанові Верховного Суду у складі суддів Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду викладено правову позицію щодо того, що надзвичайно стислі строки проведення оцінки суб`єктом оціночної діяльності (як і в даній справі - ТОВ "Оціночний стандарт") та її затвердження наглядовою радою акціонерного товариства (надзвичайна швидкість визначення ринкової вартості акцій) не є такою, що зумовлена вимогами закону, адже ч.3 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства" надає наглядовій раді строк у 25 робочих днів на організацію проведення оцінки та затвердження ринкової вартості акцій. Верховний Суд вважає це додатковим аргументом, який підтверджує несумлінне, поверхневе і суто формальне ставлення наглядової ради до процедури встановлення ринкової вартості акцій.
		За таких обставин, міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента, а формальна юридична відокремленість вказаних осіб у цьому випадку не має значення, підлягає застосуванню доктрина "підняття корпоративної завіси", у зв`язку з чим можливим є пред`явлення позивачами вимог про визначення суми компенсації до покупця пакету акцій міноритаріїв  Компанії Barlenko LTD та Компанії Metinvest B.V., як мажоритарного власника ПрАТ ММК ім.Ілліча та афілійованої з покупцем особи.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 905/671/19.
		Вказане спростовує доводи апеляційної скарги першого відповідача про те, що чинне законодавство прямо забороняє відповідальність акціонерів за дії інших акціонерів або акціонерного товариства, тому Компанія Metinvest B.V. не може відповідати за дії Наглядової ради ПрАТ «МК «Азовсталь» або Компанії Barlenco LTD, а також про безпідставність застосування судом першої інстанції доктрини «підняття корпоративної завіси».
		Верховним Судом викладено позицію про те, що "при проведенні сквіз-ауту ціна має бути не лише ринковою, а й справедливою. Це означає, що така ціна може бути вище ринкової, адже у особи без волі та бажання вилучають майно, яким вона володіла на праві власності і не планувала його відчужувати" (зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №905/1926/18, від 18.02.2021 у справі №908/3492/19, від 28.04.2021 у справі №910/12591/18).
		У постанові від 04.03.2021 у справі №910/2483/18 Верховний Суд надав аналіз положенням чинного законодавства, зокрема, Закону "Про акціонерні товариства", що стосуються порядку та способів визначення ціни придбання акцій, зокрема, для цілей процедур добровільного викупу акцій та примусового викупу акцій (сквіз-аут).
		У цій справі Верховний Суд дійшов зокрема таких висновків щодо співвідношення понять ринкової та справедливої вартості:
		- "Закон України "Про акціонерні товариства" передбачає можливість викупу акцій мажоритарним акціонером у міноритарного акціонера. Для реалізації цієї можливості Закон передбачає три варіанти (процедури): 1) добровільний викуп акцій, 2) примусовий викуп акцій (процедура сквіз-ауту), 3) викуп акцій на вимогу міноритарних акціонерів (процедура сел-ауту);
		- процедура добровільного викупу акцій урегульована статтею 65-1 Закону України "Про акціонерні товариства". У цій процедурі має бути визначена ціна придбання акцій, так звана ціна пропозиції. Вчинення дій, передбачених статтею 65-1 цього Закону, зокрема і дій щодо визначення ціни пропозиції, є обов`язковим перед здійсненням процедури сквіз-ауту, що випливає із норм, закріплених у абзацах 1 та 4 частини четвертої статті 65-2 Закону;
		- процедура примусового викупу акцій (сквіз-аут) урегульована статтею 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства". У цій процедурі має бути визначена ціна обов`язкового продажу акцій, так звана ціна вимоги;
		- порядок визначення ціни придбання акцій для цілей усіх трьох зазначених процедур чітко встановлений законом, проте має певні відмінності. Однаковим для визначення ціни придбання акцій в усіх трьох процедурах є те, що Закон передбачає обрання найвищого показника з трьох передбачених у законі варіантів. Найвищий показник і є ціною придбання акцій. Одним із таких передбачених Законом варіантів (показників), з урахуванням якого формується та визначається ціна придбання акцій, є ринкова вартість акцій товариства;
		- порядок визначення ринкової вартості акцій встановлений у статті 8 Закону України "Про акціонерні товариства", однак при її визначенні у процедурах добровільного викупу акцій та сквіз-ауту враховуються особливості, встановлені статтями 65 - 65-3 Закону (абзац 2 частини третьої статті 8 Закону).
		- у разі звернення міноритарного акціонера до суду з позовом про стягнення ціни придбання акцій у процедурі сквіз-ауту, яка на його думку є справедливою, посилаючись при цьому в обґрунтування позову на порушення порядку визначення ринкової вартості акцій товариства та на те, що визначена відповідачами ринкова вартість акцій є несправедливою, суд має з`ясувати розмір ринкової вартості акцій товариства, що визначається у процедурі добровільного викупу акцій, передбаченій статтею 65-1 Закону, а також розмір ринкової вартості акцій, що визначається у процедурі сквіз-ауту, передбаченій статтею 65-2 Закону, встановити чи відрізняються ці розміри ринкової вартості акцій між собою та чи є різниця між ними істотною. Також суд має перевірити, чи правильно була визначена ринкова вартість акцій в обох процедурах. Тобто суди мають з`ясувати, чи є визначена кожною із сторін у справі ринкова вартість акцій товариства правильною та справедливою".
		В постанові від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 Верховний Суд у складі Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду зазначив, що із наведених правових висновків не є повністю зрозумілим, як саме визначається справедлива вартість акцій, і як вона співвідноситься із ринковою вартістю, механізм визначення якої встановлений у Законі "Про акціонерні товариства", зокрема у статтях 8 та 65-2 цього Закону, у зв`язку з чим для забезпечення єдності судової практики щодо застосування статей 8, 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", в цій постанові уточнив висновки, зроблені у вказаних вище постановах Верховного Суду, і зазначив, що поняття "справедлива вартість" означає не конкретну грошову суму (величину), а дотримання емітентом (наглядовою радою) передбаченого законом порядку визначення ринкової вартості акцій, який передбачає необхідність обрання найбільшої вартості, якщо ринкова вартість може бути розрахована за різними підходами та методами, та за відсутності вирішального впливу мажоритарного акціонера на рішення наглядової ради, яка обирає суб`єкта оціночної діяльності та затверджує ринкову вартість акцій, визначену таким суб`єктом. Наглядова рада може вважатися такою, що не знаходиться під впливом мажоритарного акціонера у випадку наявності у її складі незалежних директорів, які становлять більшість від такого складу на момент ухвалення рішення про затвердження ринкової вартості акцій.
		Водночас, Верховний Суд в наведеній постанові зазначив наступну правову позицію.
		Порядок визначення ціни вимоги у процедурі примусового викупу акцій визначений у ч.5 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства", відповідно до якої ціною обов`язкового продажу акцій визначається найбільша з таких:
		1) найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття;
		2) найвища ціна, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, опосередковано набули право власності на акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття такою особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства включно з датою набуття, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи;
		3) ринкова вартість акцій товариства, визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до ст.8 цього Закону станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства.
		Отже, при сквіз-ауті ціною викупу має бути не середня ринкова (біржова) ціна, а найбільша з існуючих на ринку та визначених експертом за допомогою різних методів, і саме така ціна має вважатися справедливою.
		Верховний Суд відхилив аргументи відповідача про те, що саме справжня ринкова (біржова) вартість є справедливою (та вартість, за яку міноритарний акціонер міг реально продати на ринку свої акції), звернувши увагу на те, що Директива ЄС про поглинання, яка визначала як справедливу саме ціну, яка склалася на фондовому ринку, була розрахована на застосування до публічних компаній (товариств), акції яких знаходяться в обігу на організованих ринках. У країнах ЄС визначення ринкової ціни відбувається за умови розвиненого фондового ринку та наявності у таких товариствах значної кількості незалежних директорів у складі наглядової ради (що є вимогою всіх організованих ринків), що виступає запорукою забезпечення справедливої ціни.
		В Україні фактично відсутній класичний фондовий ринок, на якому активно торгуються акції публічних компаній з розпорошеним корпоративним контролем.
		Саме через те, що ціна акцій міноритарних акціонерів на фондовому ринку є зазвичай дуже низькою, особливого значення для визначення справедливої вартості набуває проведення оцінки вартості акцій незалежним оцінювачем відповідно до вимог статей 8, 65-2 Закону "Про акціонерні товариства" або шляхом проведення судової експертизи (якщо така вартість визначається судом). 
		У постанові від 17.02.2021 у справі №905/1926/18, Верховний Суд дійшов висновку, що при розрахунку справедливої (ринкової) вартості акцій при сквіз-ауті має бути застосований майновий метод оцінки (як єдиний або поряд з іншими), що випливає з ч.6 ст.9 Закону "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", національних стандартів оцінки майна (Національний стандарт №1 та Національний стандарт №3). При застосовуванні майнового підходу справедлива (ринкова) ціна однієї простої акції Товариства має визначатися у складі пакету загальною кількістю 100% від статутного фонду (капіталу) за формулою: "ринкова вартість чистих активів товариства поділена на загальну кількість простих акцій товариства.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №908/137/18 вказано, що при проведенні процедури примусового викупу акцій, належних міноритарним акціонерам (сквіз-ауту), останні перебувають у менш захищеному стані. Тому наявність певної недобросовісної поведінки з боку власника домінуючого контрольного пакета акцій (зокрема, опосередкованої рішеннями акціонерного товариства) може спричинити покладення на міноритарного акціонера, який не має можливості вплинути на визначення ціни акцій, непропорційного тягаря у зв`язку з примусовим відчуженням належних йому акцій. Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що запровадження нормативного регулювання, при якому, залежно від обраного способу визначення ціни акцій, їх вартість може відрізнятися в рази, не може гарантувати отримання міноритарним акціонером в усіх випадках справедливої компенсації за обов`язковий продаж акцій та, відповідно, дотримання у таких відносинах критерію пропорційності втручання у право власності.
		У випадку проведення сквіз-ауту мажоритарний акціонер купує по суті не дрібні пакети акцій у окремих міноритарних акціонерів, які на ринку мають низьку ціну, можуть бути неліквідними, нецікавими для інших інвесторів (через відсутність будь-якого контролю, впливу на справи товариства, тривалу невиплату дивідендів), але мають значну вартість для мажоритарного акціонера, який шляхом сквіз-ауту швидким та зручним для себе способом викупає акції у всіх міноритаріїв без необхідності шукати кожного окремого власника і домовлятися з ним щодо умов індивідуальної угоди, на що звертає увагу скаржник у поясненнях.
		Відтак в силу специфіки процедури сквіз-аут мажоритарний акціонер фактично купує не міноритарний пакет акцій як такий, а контроль над товариством в цілому (право на витискання міноритаріїв незалежно від їх волі та згоди), тому оцінці для визначення справедливої вартості 1 акції підлягає 100% пакет акцій акціонерного товариства, а не міноритарний пакет. 
		У Національному стандарті №3 надається визначення корпоративної долі - це частина (пай, акція) господарського товариства, створеного на основі цілісного майнового комплексу. Отже, оцінка пакету акцій у 100% означає оцінку товариства як єдиного (цілісного) майнового комплексу.
		Відповідно до п. 38 Національного стандарту №1 для проведення оцінки цілісного майнового комплексу використовуються такі основні методологічні підходи: майновий (метод вартості чистих активів і метод оцінки вартості ліквідації), порівняльний (метод ринку капіталу та метод ринкових угод), дохідний (дисконтування грошових потоків або дивідендів).
		Саме застосування трьох різних підходів дозволяє отримати найбільш об`єктивний розрахунок ринкової вартості акцій. При чому розрахунки різними методами можуть давати різну ринкову вартість.
		Національний стандарт №1 передбачає можливість застосування контрольної знижки. Контрольна знижка - зменшення вартості об`єкта оцінки через відсутність права контролю або їх меншого обсягу порівняно з вартістю об`єктів, які характеризуються правами контролю в більшому обсязі. У зв`язку з тим, що справедливою вважається найбільша ціна, а оцінка акції має здійснюватися у 100% пакеті, Верховний Суд доходить висновку, що контрольна знижка не підлягає застосуванню. У цій справі суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків.
		Усуваючи розбіжності у судовій практиці, Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 зазначив, що вважає за необхідне уточнити правові висновки щодо застосування статей 8 та 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", які містяться у постановах від 16.02.2021 у справі №910/8714/18 та від 17.02.2021 у справі №905/1926/18 таким чином, що:
		- при визначенні ринкової (справедливої) вартості акцій оцінці підлягає 1 акція у 100% пакеті акцій (оцінка цілісного майнового комплексу товариства), а не у міноритарному пакеті,
		- у зв`язку з цим має бути обов`язково застосований Національний стандарт №3, який передбачає застосування трьох методів оцінки, включно з майновим, а також Методика комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.01.2016 відповідно до Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.10.2008 №1666/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02.10.2008 за №924/15615 (реєстраційний номер Методики 0.1.18);
		- майновий метод оцінки має бути обов`язково застосований поряд з іншими методами оцінки;
		- не підлягає застосуванню контрольна знижка, передбачена Національним стандартом №1.
		Справедлива вартість акцій означає визначення найвищої вартості акцій за існуючими процедурами та методиками оцінки.
		Ринкова вартість акцій, яка розрахована за майновим підходом (за формулою "балансова вартість чистих активів поділена на одну акцію") і яка базується на офіційній фінансовій звітності, складеній за Міжнародними стандартами фінансової звітності і підтвердженій незалежним аудитором, становить найменшу справедливу суму компенсації.
		За приписами ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства; консолідована фінансова звітність - фінансова звітність підприємства, яке здійснює контроль, та підприємств, які ним контролюються, як єдиної економічної одиниці.
		У відповідності до ст. 11 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку. Фінансова звітність підписується керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку та бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства. Відповідальність за своєчасне та у повному обсязі подання та оприлюднення фінансової звітності несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.
		Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності.
		У розділі 1 вказаного положення визначено, що норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються до фінансової звітності і консолідованої фінансової звітності юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності (крім банків та бюджетних установ), які зобов`язані подавати фінансову звітність згідно із законодавством.
		Терміни, що використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають такі значення: баланс (звіт про фінансовий стан) - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов`язання і власний капітал; власний капітал - різниця між активами і зобов`язаннями підприємства.
		У розділі 2 Національного положення встановлено, що фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.
		Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що баланс, як складовий елемент обов`язкової фінансової звітності підприємства відображає на певну дату його активи, зобов`язання і власний капітал та має відповідати зазначеним вище вимогам законодавства, зокрема, має бути підписаний керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку та бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства. Уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів за своєчасне та у повному обсязі подання та оприлюднення фінансової звітності несе відповідальність.
		Перший відповідач вважає, що позивачем не доведена незаконність ухваленого наглядовою радою відповідача рішення наглядової ради від 04.05.2018 №211 про затвердження ринкової вартості акцій товариства на рівні 13,13 грн, в умовах, встановлених законодавством, право наглядової ради приймати рішення щодо ринкової вартості із коливання у визначені ціни в межах 10% (ч.3 ст.8 Закону) та відсутності порушених таким рішенням прав і охоронюваних законом інтересів позивача. 
		Водночас, позивач стверджує, що висновок щодо законності ухвалення рішення наглядової ради ПрАТ "АКХЗ" від 04.05.2018 (протокол №211) був зроблений у постанові Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №905/1926/18, яка стосувалася тих самих фактичних обставин справи (спір виник через примусовий викуп акцій ПрАТ "АКХЗ" у процедурі сквіз-аут).
		Так, у наведеній постанові у справі №905/1926/18 Верховний Суд зазначив наступне:
		"5.31. ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" є приватним акціонерним товариством, відповідно на нього не поширюється вимога мати незалежних директорів у складі наглядової ради, передбачена ст. 53-1 Закону "Про акціонерні товариства".
		5.32. Втім, те, що особа - член наглядової ради не є незалежним директором, не означає, що вона може діяти виключно в інтересах мажоритарного акціонера, бути лише його представником і діяти відповідно до наданих ним вказівок.
		5.33. Ухвалюючи рішення про затвердження ринкової ціни акцій у 13,13 грн, члени наглядової ради усвідомлювали, що така вартість акцій є несправедливою. Суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином аргументи позивача про явну (очевидну для будь-якої розумної особи) невідповідність затвердженої наглядовою радою ціни акцій їх справедливій (ринковій) вартості.
		5.34. Наглядова рада Товариства знала, що відповідно до даних річної фінансової звітності Товариства за 2017 рік (а. с. 22-31, т. 1) його власний капітал (чисті активи) складав більше 24 млрд. грн (що за розрахунком позивача становить 54,97 грн із розрахунку на одну акцію), нерозподілений прибуток - більше 7 млрд грн (36,41 грн - на одну акцію). Більш того, ці дані про активи Товариства містилися у Звіті про оцінку, з яким були ознайомлені члени наглядової ради перед затвердженням ринкової вартості акцій Товариства. За твердженням позивача, не спростованим відповідачем 1, лише дивіденди за 2017 рік, які були виплачені у 2018 році через декілька місяців після викупу його акцій, склали 11,79 грн на акцію.
		5.35. Таким чином, затверджена наглядовою радою Товариства ринкова вартість однієї акції у 13,13 грн є вочевидь несправедливою, заниженою. Суди не надали належну правову оцінку аргументації позивача про несправедливість затвердженої відповідачем 1 оцінки і безпідставно відмовили позивачу у клопотанні про призначення експертизи для визначення справедливої (ринкової) вартості акцій, право власності на які перейшло від позивача до компанії "Барленко ЛТД" внаслідок проведеної процедури сквіз-аут.
		5.36. Суди посилалися також на те, що при проведенні процедури сквіз-аут покупцем для розрахунків з акціонерами була обрана інша ціна, аніж ринкова вартість акцій, затверджена рішенням наглядової ради (13,13 грн). Так, компанія "Барленко ЛТД" звернулася до ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" з публічною безвідкличною вимогою про придбання акцій усіх власників акцій акціонерного товариства за ціною 15 грн за акцію (найвища ціна акції, за якою заявник вимоги та/або його афілійовані особи придбавали акції протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" включно з датою набуття). Але це відбулося саме через те, що наглядова рада знехтувала своїми обов`язками і затвердила вочевидь несправедливу ціну, визначену оцінювачем, як ринкову вартість акцій."
		Суд апеляційної інстанції у постанові від 18.05.2021 у справі №905/671/19, обґрунтовуючи відмінність власних висновків щодо законності рішення наглядової ради від висновків Верховного Суду, вказав, що позиція суду касаційної інстанції у постанові від 17.02.2021 у справі №905/1926/18 щодо неправомірності встановлення наглядовою радою ПрАТ "АКХЗ" ціни викупу акцій у процедурі примусового викупу акцій на підставі публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій у всіх власників акцій ПрАТ "АКХЗ" у розмірі 13,13 грн є правовою оцінкою суду, зробленою на підставі наявної в матеріалах справи №905/1926/18 доказової бази. У зв`язку з чим постанова Верховного суду від 17.02.2021 у справі №905/1926/18 не підлягає врахуванню судом як преюдиціальне рішення згідно з положеннями ч.7 ст.75 ГПК.
		Водночас, Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 не погодився з такими висновками, та зазначив, що дійсно, факти, встановлені Верховним Судом у справі №905/1926/18, для цієї справи не є преюдиціальними. 
		Проте, суд касаційної інстанції вказав, що керуючись принципами правової визначеності та верховенства права суд апеляційної інстанції мав врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.02.2021 у справі №905/1926/18, в тому числі і щодо правової оцінки рішення наглядової ради від 04.05.2018 (протокол №211) і не ухвалювати рішення врозріз з відповідними висновками.
		За наведеного, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи першого відповідача щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при застосуванні висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 в подібних правовідносинах.
		Верховний Суд вказав, що чинне законодавство України не передбачає можливості подання акціонерами колективних позовів, що є істотною вадою національного процесуального законодавства. Особливістю процедури сквіз-аут є те, що внаслідок низки передбачених законом дій у значної кількості акціонерів товариства одночасно, шляхом єдиної для всіх публічної пропозиції, викупаються їх акції. Відтак у судових спорах щодо сквіз-ауту певного емітента фактичні обставини справи є майже однаковими. Водночас через вади процесуального законодавства, які не дозволяють акціонерам подати колективний позов, кожен акціонер має індивідуально у спорі з товариством кожен раз доводити ті факти і обставини, які вже були встановлені судом у іншій справі (але не є преюдиціальними через різний суб`єктний склад).
		Відсутність преюдиції не означає можливість встановлення судом у кожній справі правомірності чи неправомірності рішення наглядової ради, чи індивідуальної справедливої ціни для кожного акціонера (залежно від наданих сторонами доводів та доказів).
		Розглядаючи спори щодо одного й того самого сквіз-ауту, щодо одного й того ж емітента, щодо тих самих рішень його органів, але за позовами різних акціонерів (доводи яких є майже ідентичними, різняться лише позовні вимоги), суди мають враховувати висновки Верховного Суду щодо правомірності рішень щодо затвердження ринкової вартості акцій. 
		Ухвалення судами у подібних справах щодо одного й того самого питання судових рішень із діаметрально протилежними правовими висновками (правовою оцінкою фактів) є неприпустимим у правовій державі.
		Отже, Верховний Суд у справі №905/671/19 погодився з доводами скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, що містяться у постанові від 17.02.2021 у справі №905/1926/18.
		Верховний Суд у наведеній справі також звернув увагу на надзвичайно стислі строки проведення оцінки ТОВ "Оціночний стандарт" та її затвердження наглядовою радою відповідача. 
		Так, судами було встановлено, що договір з оцінювачем був підписаний товариством 30.04.2018, вже 02.05.2018 оцінювачем був затверджений звіт, 04.05.2018 Всеукраїнською громадською організацією "Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів" була надана рецензія на цей звіт. У цей же день наглядова рада ухвалила рішення про затвердження ринкової вартості акцій.
		Така надзвичайна швидкість визначення ринкової вартості акцій (7 календарних днів з дати звернення компанії Barlenco Ltd з вимогою), за висновками Верховного Суду, не була зумовлена вимогами закону, адже ч.3 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства" надає наглядовій раді строк у 25 робочих днів на організацію проведення оцінки та затвердження ринкової вартості акцій.
		Наведене Верховний Суд вважає додатковим аргументом, який підтверджує несумлінне, поверхневе і суто формальне ставлення наглядової ради до процедури встановлення ринкової вартості акцій.
		Верховний Суд вказав, що звіт ТОВ "Оціночний стандарт" визнаний таким, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на імовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків (рецензія ФДМУ від 24.07.2018; висновок ДНДІСЕ від 23.10.2020 №3914/3915/3945/3946).
		Вказане за висновками Верховного Суду у справі №905/671/19 свідчить про те, що рішенням від 04.05.2018 (протокол №211) наглядова рада ПрАТ "АКХЗ" затвердила вочевидь несправедливу вартість акцій, визначену ТОВ "Оціночний стандарт", як ринкову.
		У наведеній вище постанові Верховний суд визнав належним та допустимим доказом розрахунок ринкової вартості акцій ПрАТ АКХЗ за майновим методом (методом балансової вартості чистих активів), відповідно до якого ринкову (справедливу) вартість акцій визначено позивачем у розмірі 54,3 грн за одну акцію.
		Позивач у цій справі також неодноразово стверджував, що вважає таку вартість справедливою.
		Крім того, Верховний Суд врахував те, що в Україні з 24.02.2022 оголошено воєнний стан, ПрАТ "АКХЗ" знаходиться на території м. Авдіївка, у зоні воєнних дій, що може утруднити чи навіть привести до неможливості проведення експертизи із застосуванням майнового методу і переоцінкою активів за ринковою вартістю. Останній зазначив про те, що суд визначає не ринкову вартість акцій як таку, а суму справедливої компенсації, у значенні ч. 5 ст. 41 Конституції України, ч.3 ст.321 ЦК, ст.1 Протоколу 1 Конвенції, яку позивач мав би отримати за одну акцію в результаті примусового викупу його акцій відповідно до положень ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства".
		Враховуючи викладене, Верховний Суд у справі №905/671/19 дійшов висновку, що позивач має право на отримання компенсації за 1 акцію у розмірі 54,3 грн, що дорівнює справедливій вартості однієї акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу ПрАТ "АКХЗ".
		Таким чином, знайшли свої підтвердження доводи позивача про те, що обов`язковий продаж належних йому акцій ПрАТ ММК ім. Ілліча було проведено із порушенням їх прав, що призвело до порушення критеріїв справедливості та пропорційності втручання у права позивача.
		Отже, якщо акціонер вважає, що його права були порушені (він не отримав такої справедливої компенсації), то суд має сприяти поновленню відповідного права в максимально короткі строки.
		Колишній міноритарний акціонер, який буде розуміти, що під час проведення процедури примусового викупу акцій наглядовою радою не була визначена справедлива компенсація за викуплені в нього акції, у подальшому має вибір - звернутися до товариства та / або мажоритарного акціонера з позовом про стягнення збитків або про стягнення набутого без достатньої правової підстави (безпідставне збагачення за рахунок недоплати міноритарному акціонеру) за ст.1212 ЦК. 
		Рішення суду про визначення розміру компенсації (ринкової / справедливої вартості акцій) спрямоване на забезпечення балансу інтересів акціонерів товариства та дозволить обом сторонам правочину вирішити спір щодо вартості акцій (яку товариство та мажоритарний акціонер вважають справедливою, а міноритарний акціонер - заниженою) і, враховуючи це, визначити свою подальшу поведінку (судову та позасудову).
		Правова визначеність щодо суми справедливої компенсації надасть сторонам додаткову можливість врегулювати конфлікт шляхом переговорів чи медіації, без подальшого звернення до суду (постанова ВС від 15.06.2022 у справі №905/671/19).
		В пунктах 7.34, 7.35.7.36. постанови від 24.11.2020 у справі № 908/137/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що запровадження державою спеціальної процедури з примусового відчуження акцій на користь приватних осіб в будь-якому випадку має супроводжуватися встановленням гарантій захисту прав особи, яка позбавляється майна, і такі гарантії мають бути передбаченими саме у цій процедурі.
		Втім зазначених гарантій для міноритарного акціонера законодавче регулювання спірних правовідносин не містить, а можливість міноритарного акціонера захистити свої права в загальному порядку, визначеному нормами ЦК України, у спосіб пред`явлення вимоги про стягнення з особи, на користь якої відбулося примусове відчуження акцій, грошових коштів у розмірі різниці між визначеною ціною у публічній безвідкличній вимозі та справедливою ціною таких акцій або ж у спосіб визнання недійсним зазначеного правочину, не може вважатися достатньою гарантією захисту прав цього учасника, адже за таких обставин обов`язок доказування справедливої ціни викупу акцій буде здійснюватися вже після фактичної втрати слабшою, в цих відносинах, стороною права власності та супроводжуватись необхідністю понесення останньою значних витрат на проведення оцінки майна товариства, сплату судового збору, витрат на професійну правничу допомогу тощо.
		Оскільки норма статті 65-2 Закону України Про акціонерні товариства не визначає спеціальних способів захисту прав міноритарних акціонерів права та інтереси яких були порушені примусовим викупом акцій за ціною меншою за їх ринкову вартість, то особи, які вважають, що їх права та інтереси на акції були порушені вчиненням такого правочину, можуть самостійно обирати між визначеними нормативними приписами способами їх захисту. 
		У справі, що переглядається, метою позивача є визнання права на отримання справедливої компенсації за примусово вилучені акції. Саме це він розглядає як спосіб захисту своїх порушених прав та законних інтересів.
		Обставинами вище встановлено, що ОСОБА_1 втратив право власності на акції 18.05.2018, коли його акції були перераховані на рахунок у цінних паперах покупця. 
		Відтак, з 2018 року питання щодо справедливої компенсації позивачу вартості вилучених акцій не вирішено.
		У розумінні положень чинного законодавства України акція є об`єктом права власності (ст.177 ЦК, ч.1 ст.4 Закону "Про акціонерні товариства", ст.6 Закону "Про цінні папери та фондовий ринок" в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин).
		Згідно з ч.5 ст.41 Конституції України примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
		Аналогічне положення міститься у ч.3 ст.321 ЦК (примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч.2 ст.353 цього Кодексу).
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу, що при примусовому вилученні майна надзвичайно важливим є отримання справедливої компенсації до моменту такого вилучення. 
		У справі Bramelid and Malmstrom v. Swedwen (1982), де вперше постало питання щодо порушення прав власності вилученням акцій у процедурі сквіз-аут, Європейська комісія з прав людини вказала, що речення перше ст.1 Протоколу першого до Конвенції охоплює право власності на акції, незважаючи на їх комплексну природу. Комісія вказала, що в окремих випадках обов`язок передати своє майно іншій особі є допустимим. Такі випадки не суперечать ст.1 Протоколу першого Конвенції, проте в будь-якому разі необхідно гарантувати, що закон не створює нерівність сторін, за якої одна з них може бути свавільно та несправедливо позбавлена своєї власності на користь іншої. 
		Питання примусового викупу акцій міноритаріїв було також предметом скарги у справі Offerhaus and Offerhaus v. the Netherlands, заява №35730/97). ЄСПЛ рішенням від 16.01.2001 відмовив у допуску, але вказав, що, встановлюючи порушення ст.1 Протоколу першого, необхідно визначити, чи забезпечують засоби досягнення мети справедливий баланс інтересів. Ключовими для цього є умови компенсації, які не повинні створювати непропорційний тягар для міноритарних акціонеров.
		Невиправдана затримка у виплаті компенсації є порушенням ст.1 Першого протоколу (з урахуванням різниці у обставинах справи див. рішення ЄСПЛ у справах "Алмейда Гарретт, Машкареньяш Фалькао та інші проти Португалії" (ALMEIDA GARRETT, MASCARENHAS FALCAO AND OTHERS v. PORTUGAL від 11.01.2000, п.54, заяви №29813/96 та №30229/96), "Чайковська і інші проти Польщі" (CZAJKOWSKA AND OTHERS v. POLAND від 13.07.2010, п.60, заява №16651/05). 
		Навіть якщо в той час, коли суд розглядає справу, частина компенсації вже була виплачена, затримка у виплаті компенсації в повному обсязі залишається проблематичною ("Чайковська і інші проти Польщі" (CZAJKOWSKA AND OTHERS v. POLAND, від 13.07.2010, п.62, заява №16651/05)).
		Таким чином, якщо акціонер вважає, що його права були порушені (він не отримав такої справедливої компенсації), то суд має сприяти поновленню відповідного права в максимально короткі строки.
		Верховний Суд неодноразово зазначав, що акціонер є слабкою стороною у відносинах, які виникають при реалізації процедури сквіз-аут. 
		Відмова акціонеру у задоволенні вимог і вирішення спору по суті через обрання ним неправильного способу захисту була б надмірним формалізмом та штучним звуженням існуючих способів захисту порушеного права.
		У справі, що переглядається, метою позивача є визнання права на отримання справедливої компенсації за примусово вилучені акції. Саме це він розглядає як спосіб захисту своїх порушених прав та законних інтересів.
		Відповідно до ч.1 ст.20 ГК, яка визначає способи захисту, права та законні інтереси суб`єктів господарювання і інших суб`єктів захищаються не лише шляхом стягнення збитків, а й, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.
		Аналогічні положення містяться у ст.16 ЦК, якою передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
		Таким чином, спосіб захисту, обраний позивачем у вигляді визнання права на отримання компенсації за примусово вилучені акції, прямо передбачений ст.20 ГК та ст.16 ЦК.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.11.2020 у справі №908/137/18 звертала увагу на недостатню якість законодавства щодо сквіз-аут, яка полягає, окрім іншого, у відсутності попереднього адміністративного чи судового контролю за процедурою сквіз-аут і, зокрема,ціною на акції, що примусово викупляються. Законодавство багатьох країн надає акціонерам можливість звертатися до регулятора чи до суду для визначення ціни на акції, щодо яких проводиться процедура сквіз-аут.
		Враховуючи це, визнання судом права акціонера на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції та встановлення її розміру є належним способом захисту, спрямованим на встановлення стану правової визначеності у відносинах між міноритарним акціонером, товариством і покупцем (мажоритарним акціонером).
		Аналогічна правова позиція щодо належності зазначеного способу захисту викладена в постанові Верховного Суду у складі Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 15.06.2022 у справі № 905/671/19.
		Таким чином, беручи до уваги обов`язковість врахування судами нижчих інстанцій висновків Верховного Суду, зважаючи на особливості звернення з позовами колишніми міноритарними акціонерами про визнання за ними права справедливої компенсації вилучених акцій, законність обраного позивачем способу захисту своїх порушених прав, а також неухильне дотримання судом принципу верховенства права, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновки про те, що ОСОБА_1 має право на отримання компенсації за 1 акцію у розмірі 54,3 грн, що дорівнює справедливій вартості однієї акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу ПрАТ "АКХЗ".
		 
		Щодо належних відповідачів у даній справі 
		Колегія суддів зазначає, що вказане питання неодноразово поставало перед Верховним Судом у справах №908/137/18, №905/1926/18, №905/2291/19, №910/12591/18, №905/671/19, в яких доводи щодо того, що відповідачем має бути тільки заявник публічної вимоги вже були неоднократно відкинуті Верховним Судом, в тому числі Палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19), Великою Палатою Верховного Суду (постанова від 20.11.2020 у справі №908/137/18).
		Так, Верховний Суд у прийнятих в зазначених справах постановах дотримується позиції щодо того, що оскільки ознакою домінуючого контрольного пакету акцій є наявність повного контролю над товариством з боку мажоритарного акціонера (його афілійованих осіб чи осіб, що діють з ним спільно на підставі угоди), то позивач (колишній міноритарний акціонер) має право вибору щодо відповідача, адже вигоду від викупу акцій у міноритарних акціонерів отримує насамперед товариство, у якого суттєво знижуються витрати, а також мажоритарний акціонер, який отримує повний контроль над товариством. Мажоритарний акціонер може не бути покупцем акцій у процедурі сквіз-аут.
		Законодавство України дозволяє виступати покупцем акцій у процедурі сквіз-аут не лише особі, яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій, але й її афілійованим особам або уповноваженим особам, які не є афілійованими, а діють на підставі угоди.
		В цій справі покупцем акцій є особа, яка не була акціонером станом на дату примусового викупу, в той же час, Компанія Barlenсo LTD, Metinvest B.V. та Metinvest Menegment B.V. є афілійованими особами. Metinvest Menegment B.V. прямо володіє 99,32255% статутного капіталу ПРАТ ММК ім. Ілліча. Компанії Metinvest B.V. на лежить 100% статутного капіталу Metinvest Menegment B.V.
		Домінуючий контрольний пакет акцій - пакет у розмірі 95 і більше відсотків простих акцій акціонерного товариства (п.3-1 ч.1 ст.2 Закону "Про акціонерні товариства"). 
		Афілійовані одна щодо іншої особи (далі - афілійовані особи) - це юридичні особи, за умови, що одна з них здійснює контроль над іншою чи обидві перебувають під контролем третьої особи (п.1 ч.1 ст.2 Закону "Про акціонерні товариства"). 
		Саме ця обставина - наявність домінуючого контрольного пакету акцій у групи осіб, що діяли на підставі договору, як раз і надала компанії Barlenco Ltd можливість провести процедуру сквіз-аут. 
		Після примусового викупу акцій у міноритарних акціонерів покупець та його афілійовані особи володіли 100% акцій третьої особи. 
		Відтак покупцем виступив не мажоритарний акціонер, а його афілійована особа.
		Тому відсутні підстави вважати, що саме покупець, який просто формально діяв у правовідносинах від імені групи пов`язаних / афілійованих осіб, отримав вигоду від набуття акцій за заниженою ціною. 
		Акціонерне товариство, яке діяло під домінуючим контролем мажоритарного акціонера, покупець та афілійовані з ним особи становлять по суті єдину економічну групу, їх інтереси збігаються.
		Судом першої інстанції також обґрунтовано враховано, що оскільки законодавство передбачає можливість викупу акцій у процедурі сквіз-аут мажоритарним акціонером разом із групою міноритарних акціонерів (афілійованих з ним осіб чи таких, що діють на підставі угоди), то така можливість створює потенційне підґрунтя для зловживань, адже покупцем акцій може виступити номінальна особа, яка не має значних активів, чи "технічна" юридична особа (спеціально створена чи придбана для участі у процедурі), які потім будуть ліквідовані чи не матимуть достатніх активів для того, щоб відповідати за зобов`язаннями.
		Обмеження міноритарного акціонера у праві звертатися з позовом про визначення суми компенсації виключно до покупця акцій істотно обмежить можливості захисту ним своїх прав.
		Як правомірно зазначив місцевий господарський суд, вказане дає достатні підстави вважати, що компанія Barlenco Ltd могла бути використана в процедурі сквіз-аут мажоритарним акціонером як технічна юридична особа, що є достатньою підставою для застосування доктрини "підняття корпоративної завіси".
		Підняття корпоративної завіси щодо емітента та акціонерів разом з їх афілійованими особами та особами, які діяли спільно відповідно до укладеної угоди (підхід до них як до єдиної особи, нехтування самостійною правосуб`єктністю), дозволить суду запобігти можливим зловживанням правом щодо міноритарних акціонерів, захистити їх як слабку сторону у відносинах з емітентом та мажоритарним акціонером.
		За таких обставин, міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента. Формальна юридична відокремленість вказаних осіб у цьому випадку не має значення, підлягає застосуванню доктрина "підняття корпоративної завіси".
		Підняття корпоративної завіси щодо емітента та акціонерів, їх афілійованих осіб та осіб, які діяли спільно відповідно до укладеної угоди, кінцевого бенефїціарного власника, який має вирішальний вплив на компанію (підхід до них як до єдиної особи, нехтування самостійною правосуб`єктністю), дозволяє суду запобігти можливим зловживанням правом щодо міноритариих акціонерів, захистити їх як слабку сторону у відносинах, пов`язаних з обов`язковим продажем акцій в процедурі сквіз-аут.
		Відповідно до практики ЄСПЛ підняття корпоративної завіси може відбуватися у випадках, коли учасник володіє значним пакетом акцій, який дозволяє йому одноосібно формувати волю юридичної особи, коли акціонер є активним, впливає на справи компанії, бере участь в оперативному управлінні (на відміну від акціонера, який не бере участі в управлінні компанією і лише очікує на дивіденди). 
		Тобто в усіх тих випадках, коли компанія та акціонер нерозривно пов`язані між собою (ідентифікуються як одне ціле) і було б їх штучним відокремлення (з урахуванням відмінностей в обставинах справи див. рішення ЄСПЛ у справі "Альберт і інші проти Угорщини" (ALBERT AND OTHERS v. HUNGARY від 07.07.2020, пункти 138-157, заява №5294/14), у справі "Лекіч проти Словенії" (LEKIC v. SLOVENIA від 11.12.2018, заява №36480/07.
		У рішенні ЄСГІЛ у справі Ходорковський та Лєбєдєв проти Росії, Суд вказав, що у ситуаціях, коли товариство з обмеженою відповідальністю використовувалося лише як оболонка для шахрайських дій його власників або керівників, зняття корпоративної завіси може бути відповідним рішенням для захисту прав його кредиторів, в тому числі держави, що саме по собі не є неправильним [§ 877].
		Кінцевий бенефіціарний власник - фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність компанії, а саме: володіє часткою не менше 25 % статутного капіталу компанії самостійно або через своїх пов`язаних осіб (фізичних або юридичних), або здійснює фактичний контроль незалежно від формального володіння.
		За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість пред`явлення позивачем вимог про визначення суми компенсації до покупця пакету акцій міноритаріїв  Компанії Barlenko LTD та Компанії Metinvest Menegment B.V., як мажоритарного власника ПрАТ ММК ім.Ілліча та афілійованої з покупцем особи.
		З огляду на наведені підстави, колегія суддів відхиляє доводи ПрАТ ММК ім. Ілліча в апеляційній скарзі про передчасність висновку суду першої інстанції щодо наявності у позивача права звертатись з позовом до інших осіб, окрім заявника публічної вимоги щодо примусового викупу акцій позивачів - компанії BARLENCO LTD, зокрема, компанії METINVEST Menegment B.V. з посиланням на те, що зобов`язаною особою з оплати вартості акцій в процедурі обов`язкового продажу акцій є заявник публічної вимоги, який не є технічною особою, оскільки не був ліквідований (припинена) та володіє достатніми активами для погашения вимог позивача, й відповідно, доктрина підняття корпоративної завіси не мала застосовуватись судом.
		ПрАТ ММК ім. Ілліча зазначило, що відповідно до ч.3 ст.96 Цивільного кодексу України учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Абзацом 2 частини 2 статті 3 Закону України Про акціонерні товариства передбачено, що до акціонерів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами. Обов`язковий продаж акцій ПрАТ ММК ім. Ілліча проведений на підставі публічної безвідкличної вимоги Компанії BARLENCO LTD. Саме вказана особа виступає зобов`язаною у відносинах з оплати (компенсації вартості) акцій. Чинне законодавство прямо забороняє відповідальність акціонерів за дії інших акціонерів або акціонерного товариства, а тому Компанія Metinvest Menegment B.V. не може відповідати за дії Наглядової ради ПрАТ ММК  ім. Ілліча або Компанії Barlenco LTD. 
		Однак, колегія суддів звертає увагу, що зазначені норми не підлягають застосуванню, оскільки стосуються правочинів товариства (ПрАТ ММК ім. Ілліча) або його акціонерів, a Компанія Barlenco Ltd не була на момент подання повідомлення та публічної безвідкличної вимоги і на час винесення оскаржуваного рішення не є акціонером ПрАТ ММК ім. Ілліча, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи доказами, а процедура сквіз-аут не є правочином Товариства (ПрАТ ММК ім. Ілліча). 
		Щодо позовних вимог до гр. ОСОБА_2 колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі в цій частині відповідно до п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з тим, що відповідні вимоги не підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, а відповідний спір належить до юрисдикції цивільних судів. 
		Так, позивач визначив третім співвідповідачем у даній справі фізичну особу, яка не має статусу підприємця, та є кінцевим бенефіціарним власником першого відповідача - гр. Ахметова Р.Л.
		У розумінні положень частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
		Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.
		В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб`єктний склад правовідносин і характер діяльності суб`єктів (характер спірного правовідношення).
		Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб`єктами підприємницької діяльності.
		Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством.
		Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
		Частиною 6 статті 30 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спори, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також спори, що виникають з правочинів щодо корпоративних прав (крім акцій) в юридичній особі, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи.
		Відповідно до частин 1, 3 статті 167 Господарського кодексу України, корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
		Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.
		Справи, що виникають з корпоративних відносин - це, по-перше, спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), по-друге, спори між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, що пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства та ґрунтуються на корпоративних правах, тобто на правах і правомочностях особи, передбачених законом і статутними документами, у зв`язку з наявністю у цієї особи частини в статутному фонді (майні) господарського товариства.
		Таким чином, за змістом статті 167 ГК України ознаками корпоративних прав є те, що суб`єктом цих прав є особа, яка має частку в статутному фонді (майні) товариства та набула правомочностей, передбачених законом та статутом товариства (організаційних та майнових).
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 757/39672/17-ц.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення коштів внаслідок заниження ціни обов`язкового продажу акцій, який проведено на підставі публічної безвідкличної вимоги.
		Як зазначалося вище, позовні вимоги обґрунтовані тим, що обов`язковий продаж належних позивачу акцій за визначеною товариством ціною здійснено неправомірно, оскільки ціна обов`язкового продажу акцій товариства була суттєво заниженою, внаслідок чого позивач недоотримав всю вартість акцій у вигляді різниці між ціною викупу акцій та справедливою вартістю акцій.
		У даному випадку позивач не є учасником юридичної особи, не має на меті отримання акцій ПрАТ "ММК ім. Ілліча" з метою участі в управлінні та діяльності цієї юридичної особи, натомість його вимоги спрямовані до відповідачів в тому числі і до гр. ОСОБА_2 (кінцевий бенефіціарний власник) саме як до боржників у зобов`язальних відносинах.
		Водночас, корпоративна природа первинних правовідносин, які стали причиною виникнення спору, сама по собі не може автоматично відносити будь-які спори, позовні вимоги у яких обґрунтовані посилання на відповідні корпоративні відносини, до корпоративних спорів, що належать до юрисдикції господарських судів, без урахування суб`єктного складу спору та спрямованості позовних вимог (природи захищуваного права).
		Коло учасників розглядуваної процедури "сквіз-аут" визначено ст.65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» (у відповідній редакції) і ОСОБА_2 до цих типів учасників не належить.
		Господарським процесуальним кодексом України не передбачено розгляд спорів у справах, що виникають між фізичною особою та фізичною особою кінцевим бенефіціарним власником товариства.
		Пунктом 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
		З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що вирішення цього спору щодо вимог заявлених до гр. ОСОБА_2 має здійснюватися за нормами Цивільного процесуального кодексу України.
		 
		Щодо суми компенсації за примусово вилучені акції
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу, що при примусовому вилученні майна надзвичайно важливим є отримання справедливої компенсації до моменту такого вилучення. 
		У справі Bramelid and Malmstrom v. Swedwen (1982), де вперше постало питання щодо порушення прав власності вилученням акцій у процедурі сквіз-аут, Європейська комісія з прав людини вказала, що речення перше ст.1 Протоколу першого до Конвенції охоплює право власності на акції, незважаючи на їх комплексну природу. Комісія вказала, що в окремих випадках обов`язок передати своє майно іншій особі є допустимим. Такі випадки не суперечать ст.1 Протоколу першого Конвенції, проте в будь-якому разі необхідно гарантувати, що закон не створює нерівність сторін, за якої одна з них може бути свавільно та несправедливо позбавлена своєї власності на користь іншої. 
		Питання примусового викупу акцій міноритаріїв було також предметом скарги у справі Offerhaus and Offerhaus v. the Netherlands, заява №35730/97). 
		ЄСПЛ рішенням від 16.01.2001 відмовив у допуску, але вказав, що, встановлюючи порушення ст.1 Протоколу першого, необхідно визначити, чи забезпечують засоби досягнення мети справедливий баланс інтересів. Ключовими для цього є умови компенсації, які не повинні створювати непропорційний тягар для міноритарних акціонеров.
		Невиправдана затримка у виплаті компенсації є порушенням ст.1 Першого протоколу (з урахуванням різниці у обставинах справи див. рішення ЄСПЛ у справах "Алмейда Гарретт, Машкареньяш Фалькао та інші проти Португалії" (ALMEIDA GARRETT, MASCARENHAS FALCAO AND OTHERS v. PORTUGAL від 11.01.2000, п.54, заяви №29813/96 та №30229/96), "Чайковська і інші проти Польщі" (CZAJKOWSKA AND OTHERS v. POLAND від 13.07.2010, п.60, заява №16651/05). 
		Навіть якщо в той час, коли суд розглядає справу, частина компенсації вже була виплачена, затримка у виплаті компенсації в повному обсязі залишається проблематичною ("Чайковська і інші проти Польщі" (CZAJKOWSKA AND OTHERS v. POLAND, від 13.07.2010, п.62, заява №16651/05)).
		Як зазначено судом апеляційної інстанції, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 має право на отримання компенсації за 1 акцію у розмірі 54,3 грн, що дорівнює справедливій вартості однієї акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу ПрАТ "АКХЗ".
		Обставинами вище встановлено, що 18.05.2018 з рахунку ОСОБА_1 в цінних паперах №401729-UA10102492 ці акції були списані та переведені на рахунок в цінних паперах за № 300517-СY 20003532 Компанії BARLENCO LTD (надалі  Відповідач - 2, Барленко Лтд, Компанія), відкритий в ПАТ Перший Український Міжнародний Банк відповідно до заявленої Компанією Публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ Авдіївський коксохімічний завод від 05.05.2018 .
		ОСОБА_1 звернувся до ПАТ ПУМБ із заявою на видачу готівки №1597195 з рахунку ескроу у розмірі 450 000,0 грн. та отримав зазначені кошти 23.07.2018. 
		Враховуючи наведене у сукупності та зважаючи на те, що матеріалами справи доведено порушення першим та другим відповідачем майнових прав та інтересів позивача, занижено вартість вилучених в процедурі сквіз-аут акцій, а також беручи до уваги доведеність суми справедливої вартості за 1 вилучену акцію, суд першої інстанції дійшов законного висновку про те, що позивач має право на отримання компенсації за 1 акцію у розмірі 39,3 грн (різниця між балансовою вартістю 1 акції в 54,3грн та ціною викупу в 15,0 грн), тому загальна сума компенсації ОСОБА_1 за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод складає 1 179 000,00 грн (30 000 шт. х 39,3 грн).
		Солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання (ст. 541 ЦК України). 
		У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 статті 543 ЦК України). 
		Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором (ч. 2, 4 статті 543 ЦК України).
		Таким чином, оскільки спільні дії учасників правовідносин (відповідачів-юридичних осіб) призвели до викупу акцій у позивача за заниженою ціною, вказані особи у розумінні положень ч. 1 ст. 543 ЦК України несуть солідарний обов`язок зі сплати розумної компенсації, що свідчить про правильність висновку місцевого господарського суду щодо стягнення такої заборгованості з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», Компанії "Barlenko LTD" та Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ Б.В.»
		Разом з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що в обґрунтування відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення нарахованих на суму компенсації інфляційних втрат та відсотків річних суд зазначив, що за змістом ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України, для сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також процентів річних недостатньо лише факту виникнення грошового зобов`язання, а необхідним є також наявність прострочення виконання грошового зобов`язання, наявність якого в даному випадку позивачами не доведено.
		Водночас, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступні мотиви.
		Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Отже, цією нормою передбачено нарахування інфляційних втрат лише на грошове зобов`язання.
		При цьому, стаття 625 входить до розділу I Загальні положення про зобов`язання книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.
		Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. 
		Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 22.09.20 у справі №918/631/19, від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 07.02.2024 у справі №910/3831/22.
		Як зазначено вище за своєю правовою природою зазначені суми компенсації справедливої вартості акцій є неотриманим доходом, внаслідок недоплаченої ціни товару (акцій) за правочином їх відчуження в процедурі сквіз-ауту.
		Так як обов`язок щодо виплати позивачам вартості акцій виражений в грошових одиницях України та передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредиторів , які мають право вимагати від боржників виконання цього обов`язку, вказане зобов`язання є грошовим.
		Тобто правовідношення, в якому, у зв`язку із примусовим викупом в процедурі сквіз ауту у міноритарних акціонерів належних їм акцій на користь мажоритарного акціонера за несправедливою ринковою вартістю виникло зобов`язання з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, з компенсації справедливої вартості таких акцій, є грошовим зобов`язанням, а тому на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
		При визначенні моменту прострочення слід виходити з наступного.
		У частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
		За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
		З огляду на вказане можна зробити висновок, що з набранням чинності рішення суду про відшкодування шкоди у боржника виникає зобов`язання сплатити точно визначений розмір шкоди, однак саме зобов`язання виникло між сторонами із заподіяння шкоди.
		Грошове зобов`язання з відшкодування шкоди виникло між сторонами із заподіяння шкоди, а не з рішення суду. 
		Вказані висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц, від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22, ухвалі від 02.08.2023 у справі № 904/6760/21.
		За змістом ч. 9 ст. 65-2 Закону України Про акціонерні товариства заявник вимоги сплачує ціну акцій акціонерам шляхом перерахування грошових сум банківській установі, в якій заявником вимоги відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу), бенефіціарами якого є акціонери, у яких придбаваються акції (їхні спадкоємці або правонаступники, або інші особи, які відповідно до законодавства мають право на отримання коштів). Заявник вимоги відкриває такий рахунок умовного зберігання (ескроу) не пізніше дати надсилання публічної безвідкличної вимоги.
		З огляду на обставини, які встановлені вище, а саме те, що кошти є ціною товару (акцій) за правочином їх відчуження в процедурі сквіз-ауту, то й отримати вказані кошти позивач мав право, в тому числі, у день списання з його рахунку акцій товариства (18.05.2018), що є відліком моменту прострочення грошового зобов`язання у спірних правовідносинах, а саме з наступного дня  з 19.05.2018.
		Здійснивши відповідний перерахунок 3% річних та інфляційних втрат на вищенаведені правомірно заявлені суми компенсації позивачу вартості акцій за заявлені періоди прострочення (з 19.05.2018 до 01.08.2023), колегія суддів дійшла висновку про те, що стягненню з відповідачів підлягають інфляційні витрати 782 582,95 та 3% річних в сумі 184 214,71грн.
		Розрахунок інфляційних втрат за період з 19.05.2018 до 01.08.2023 здійснений наступним чином: сума заборгованості * ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ), де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
		IIc (100,00 : 100) x (99,30 : 100) x (100,00 : 100) x (101,90 : 100) x (101,70 : 100) x (101,40 : 100) x (100,80 : 100) x (101,00 : 100) x (100,50 : 100) x (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (100,70 : 100) x (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) x (104,50 : 100) x (103,10 : 100) x (102,70 : 100) x (103,10 : 100) x (100,70 : 100) x (101,10 : 100) x (101,90 : 100) x (102,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,70 : 100) x (101,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (99,40 : 100) = 1.66376840.
		1 179 000,00 x 1.66376840 - 1 179 000,00 = 782 582,95 грн.
		Розрахунок 3% річних за період з 19.05.2018 до 01.08.2023 здійснений наступним чином: сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.
		Таким чином, з 19.05.2018 до 01.08.2023 сума 3% річних складає 184 214,71 грн.
		Враховуючи те, що місцевий господарський суд наведених вище обставин та норм матеріального права не врахував, не встановив наявність моменту порушення відповідачами грошових зобов`язань, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване судове рішення в частині відмовлених позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 782 582,95 грн, 3% річних у розмірі 184 214,71грн, нарахованих на суму компенсації за примусово вилучені акції слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги.
		Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність вимог про застосування до відповідачів за аналогією закону (ст.8 ЦК України, ч.10 ст.11 ГПК України) санкції у вигляді стягнення подвійної справедливої ціни, як це передбачено в ч.ч.6,7 ст.65-2 Закону України Про акціонерні товариства, через те, що Директива ЄС щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004 №2004/25/ ЄС не може вважатись ані частиною національного законодавства, ані міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а тому не є актом цивільного законодавства, а відтак врегулювання відносин в цій справі в частині стягнення подвійної справедливої ціни не може бути здійснено на її підставі та законодавством України не встановлена відповідальність у виді стягнення подвійної справедливої ціни акцій за неналежне виконання учасниками вимог Закону України Про акціонерні товариства чи Закону 1983-VIII при здійсненні процедури сквіз-аут. 
		14.06.1994 було укладено Угоду про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами. Угода передбачала процес зближення існуючого та майбутнього законодавства України із законодавством співтовариства. Україна зобов`язалася вживати заходи для забезпечення того, щоб її законодавство поступово було приведено у відповідність із законодавством співтовариства.
		21.03.2014 підписано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода). 
		Ця Угода була ратифікована Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII і є невід`ємною частиною українського законодавства. 
		Відповідно до статті 480 Угоди додатки і протоколи до цієї Угоди є її невід`ємною частиною.
		Додатком XXXIV до глави 13 Законодавство про заснування та діяльність компаній, корпоративне управління, бухгалтерський облік та аудит розділу V Економічне і галузеве співробітництво Угоди передбачено, що Україна зобов`язується поступово наблизити своє законодавство до законодавства Європейського Союзу про заснування та діяльність компаній, корпоративне управління, бухгалтерський облік та аудит у встановлені додатком терміни. У цьому додатку наведено й Директиву про поглинання. Відповідно до графіка, зазначеного у додатку, положення цієї Директиви повинні бути впроваджені протягом 4 років з дати набрання чинності цією Угодою. Таким чином, Україна відповідно до міжнародного договору взяла на себе зобов`язання з упровадження у своє законодавство положень Директиви про поглинання у строки, визначені в додатку XXXIV до Угоди.
		Згідно з частиною третьою статті 249 Договору про заснування Європейської Спільноти директива є обов`язковою для кожної держави-члена, якій вона адресована, стосовно визначеного в ній результату, однак залишає державам вибір форми та засобів його досягнення. Директива покладає на держави-члени обов`язок видавати правові акти для досягнення результату, зазначеного в директиві (імплементувати директиву у внутрішнє законодавство). 
		Отже, директиви не є актами, які безпосередньо регулюють відповідні відносини у державах-членах, таке регулювання запроваджується внаслідок імплементації директив у внутрішні правопорядки. 
		Проте обов`язок України з імплементації Директиви про поглинання випливає не з Договору про заснування Європейської Спільноти, не з членства України в Європейському Союзі, а з ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII Угоди, яка встановлює певні міжнародні зобов`язання України.
		Аналогічна правова позиція щодо застосування директиви у подібних правовідносинах викладена в пунктах 7.10.-7.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020 у справі № 908/137/18.
		 
		Щодо позовних вимог в частині стягнення дивідендів за 2017 рік та нарахованих інфляційних втрат.
		Так, ОСОБА_1 , як акціонером ПрАТ Авдіївський коксохімічний завод станом на 2017 рік було заявлено до відповідачів вимогу про стягнення дивідендів за 2017 рік та інфляційних втрат.
		Місцевим господарським судом було встановлено, що статутний капітал ПрАТ Авдіївський коксохімічний завод у розмірі 343 310 000 грн. поділений на 195 062 500 шт. простих іменних акцій, номінальною вартістю 1,76 грн.
		Згідно з Випискою про стан рахунку в цінних паперах (по одному емітенту) на 17.05.2018 позивач володів простими іменними акціями Емітента в кількості 30 000 шт., що складало 0,0154 % статутного капіталу Товариства.
		27.04.2018 відбулись річні Загальні збори акціонерів ПрАТ Авдіївський коксохімічний завод.
		Серед питань, включених до порядку денного Загальних зборів, значились питання щодо розподілу прибутку за результатами роботи Товариства у 2017 році (п.6) та попереднє надання згоди на вчинення значних правочинів, в тому числі щодо яких є заінтересованість (п.8).
		У відповідності до п.6 Протоколу річних Загальних зборів акціонерів ПрАТ Авдіївський коксохімічний завод від 27.04.2018 №25 простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у річних Загальних зборах ПрАТ Авдіївський коксохімічний завод та є власниками голосуючих з цього питання акцій, згідно з ст.42 Закону України Про акціонерні товариства прийнято рішення: 
		-п.п.6.1. …. 2 300 000 000,0 грн. направити на виплату дивідендів акціонерам Авдіївський коксохімічний завод (11,791092599 грн. на 1 просту акцію)….
		-п.п. 6.2. Визначити, що дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, порядок (у тому числі, валюту виплати дивідендів акціонерам-нерезидентам) та строк їх виплати встановлює Наглядова рада ПрАТ Авдіївський коксохімічний завод.
		-п.п. 6.3. Встановити, що виплата дивідендів щодо всього випуску акцій Товариства повинна здійснюватись безпосередньо акціонерам ПрАТ Авдіївський коксохімічний завод. 
		У відповідності до бюлетеня №7 позивач проголосував за рішення про виплату дивідендів, однак голосував проти щодо попереднього надання згоди на вчинення значних правочинів, в тому числі щодо яких є заінтересованість (бюлетень №10) та інші питання (бюлетені №№12,11, 9).
		Обставинами вище було встановлено, що 18.05.2018 з рахунку позивача в цінних паперах №401729-UA10102492 акції у кількості в кількості 30 000 шт були списані та переведені на рахунок в цінних паперах за № 300517-СY 20003532 Компанії BARLENCO LTD, відкритий в ПАТ Перший Український Міжнародний Банк відповідно до заявленої Компанією Публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ Авдіївський коксохімічний завод від 05.05.2018.
		Незважаючи на прийняте Загальними зборами акціонерів ПрАТ Авдіївський коксохімічний завод рішення про на виплату дивідендів акціонерам Авдіївський коксохімічний завод, дивіденди в сумі 353 732,78 грн ( 30 000 шт. * 11,791092599 грн = 353 732,78 грн.) ОСОБА_1 не виплачені. 
		Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено про те, що питання виплати дивідендів за 2017 рік вже досліджувалися Верховним Судом у господарській справі №905/1926/18 (постанова від 17.03.2021), в якій суд, зокрема, встановив наступні обставини:
		 5.33. Ухвалюючи рішення про затвердження ринкової ціни акцій у 13,13 грн., члени наглядової ради усвідомлювали, що така вартість акцій є несправедливою. Суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином аргументи позивача про явну (очевидну для будь-якої розумної особи) невідповідність затвердженої наглядовою радою ціни акцій їх справедливій (ринковій) вартості.
		5.34. Наглядова рада Товариства знала, що відповідно до даних річної фінансової звітності Товариства за 2017 рік (а. с. 22-31, т. 1) його власний капітал (чисті активи) складав більше 24 млрд. грн. (що за розрахунком позивача становить 54,97 грн із розрахунку на одну акцію), нерозподілений прибуток - більше 7 млрд. грн. (36,41 грн - на одну акцію). Більш того, ці дані про активи Товариства містилися у Звіті про оцінку, з яким були ознайомлені члени наглядової ради перед затвердженням ринкової вартості акцій Товариства. За твердженням позивача, не спростованим відповідачем 1, лише дивіденди за 2017 рік, які були виплачені у 2018 році через декілька місяців після викупу його акцій, склали 11,79 грн. на акцію…
		Згідно пункту 2 частини 1 статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).
		У відповідності до приписів статті 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів), пропорційне частці кожного з учасників, мають особи, які є учасниками товариства на початку строку виплати дивідендів.
		Частиною 1 статті 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" встановлено, що акція - це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосується акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів.
		Положеннями статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку відповідно до статуту акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців після закінчення звітного року. У разі прийняття загальними зборами рішення щодо виплати дивідендів у строк, менший ніж передбачений абзацом першим цієї частини, виплата дивідендів здійснюється у строк, визначений загальними зборами.
		Отже, у разі прийняття загальними зборами товариства рішення про виплату дивідендів у такого товариства виникає обов`язок сплатити акціонеру відповідну суму коштів у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття такого рішення, чи у строк, визначений загальними зборами.
		Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
		У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".
		Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
		Отже, сплата акціонеру дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами відповідача, надає акціонеру, на користь якого таке рішення прийняте, "законне очікування", що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів акціонеру прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).
		Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.01.2018 у справі № 910/11316/17, від 28.11.2019 у справі № 910/4040/19.
		Право на отримання частки прибутку (дивідендів) акціонером передбачене ст. 116 ЦК України, ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" і з цього питання було прийнято рішення загальними зборами відповідача, які оформленні протоколом річних Загальних зборів акціонерів ПрАТ Авдіївський коксохімічний завод від 27.04.2018 №25.
		З наявних матеріалів справи вбачається, що у відповідності до відомостей з копії Повідомлення про виникнення особливої інформації емітента від 05.07.2018 за підписом генерального директора ПрАТ Авдіївський коксохімічний завод Магомедова М.С., датою початку виплати дивідендів (на підставі протоколу №25 від 27.04.2018) є 23.07.2018, датою закінчення строку виплати дивідендів є 27.10.2018 (включно).
		Враховуючи наведене, ПрАТ Авдіївський коксохімічний завод до 28.10.2018 мав здійснити виплату дивідендів ОСОБА_1 за 2017 рік, проте кошти не перерахував, чим порушив свої зобов`язання і права позивача, який у спірний період був акціонером ПрАТ Авдіївський коксохімічний завод з кількістю акцій 30 000 штук, на мирне володіння майном.
		Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що за результатами роботи ПрАТ Авдіївський коксохімічний завод у 2017 році ОСОБА_1 мав отримати дивіденди у сумі 353 732,78 грн, натомість відповідачами не було надано доказів про повне чи часткове перерахування вказаних коштів позивачу, що свідчить про наявність правових підстав для стягнення з Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод, Компанії Barlenco LTD, Компанії Metinvest B.V. на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати дивідендів за 2017 рік у розмірі 353 732,78 грн.
		У відповідності до приписів статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання щодо сплати коштів.
		Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу.
		Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
		У розумінні положень ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків може бути і рішення загальних зборів про виплату дивідендів.
		Отже, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, й факту прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.
		Оскільки правовідносини, в яких товариство у разі прийняття рішення загальними зборами про виплату акціонеру дивідендів, зобов`язане здійснити таку виплату, то відповідне зобов`язання є грошовим, а тому до цих правовідносин мають застосовуватися положення ст. 625 ЦК України.
		Судом першої інстанції, перевіривши розрахунок позивача, було встановлено, що сума інфляційних втрат нарахованих на заборгованість з виплати дивідендів за 2017 рік у розмірі 353 732,78 грн за зазначений вище період складає 205 799,71 грн.
		Судова колегія, здійснивши власний розрахунок, дійшла висновку щодо арифметичної правильності здійсненого місцевим господарським судом розрахунку.
		Так, розрахунок здійснюється за формулою: сума заборгованості * ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ), де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
		IIc (101,00 : 100) x (100,50 : 100) x (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (100,70 : 100) x (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) x (104,50 : 100) x (103,10 : 100) x (102,70 : 100) x (103,10 : 100) x (100,70 : 100) x (101,10 : 100) x (101,90 : 100) x (102,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,70 : 100) x (101,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (99,40 : 100) = 1.58179428
		353 732,78 x 1.58179428 - 353 732,78 = 205 799,71 грн.
		Враховуючи вищенаведене, доводи позивача про те, що в даному випадку сума відповідних інфляційних втрат складає 209 176,34 грн, є необґрунтованими, у зв`язку з чим судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення солідарно з Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод, Компанії Barlenco LTD, Компанії Metinvest B.V. на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати дивідендів за 2017 рік у розмірі 353 732,78 грн. та 205 799,71 грн. інфляційних втрат.
		 
		Щодо розумності строку розгляду справи в суді першої інстанції
		Судом апеляційної інстанції у цій постанові вже було звернуто увагу на не, що у розумінні положень частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. 
		Така розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Європейського суду з прав людини.
		За змістом положень статті 15 ГПК суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
		Місцевим господарським судом обґрунтування тривалості судового розгляду було зазначено, що відповідно до указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та указів №259/2022 від 14.03.2022, №133/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 18.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022 на території України діє режим воєнного стану.
		Згідно Рекомендацій, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, - оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справи.
		Суд першої інстанції зазначив, що у зв`язку із введенням та продовженням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строків проведення підготовчого засідання, встановлені ч.3 ст.177 ГПК України.
		Ухвалою від 14.08.2023 за результатами підготовчого засідання закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні 04.09.2023.
		Судове засідання 04.09.2023 у режимі відеоконференції провести не вдалося, у зв`язку з повітряною тривогою. 04.09.2023, засідання відбулось без участі представників сторін.
		Господарський суд Донецької області знаходиться на території Харківської територіальної громади, яка з першого дня військової агресії перебуває під постійними ворожими обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров`ю всіх учасників судового процесу. 
		Ворогом неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об`єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж та вихід з ладу систем зв`язку та інтернету.
		Такі обставини істотно уповільнили роботу суду, як щодо організаційно-технічного забезпечення судового процесу, так і щодо безпосереднього розгляду справи.
		Крім того, з наявних матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції було вжито всіх можливих заходів для належного повідомлення відповідачів про розгляд справи №905/830/21, які, в тому числі, є нерезидентами України, що свідчить про збільшення строків доставки поштової кореспонденції.
		Враховуючи вищенаведене у сукупності, зважаючи на введення в Україні воєнного стану, що має наслідком зміни організаційно-технічного забезпечення судового процесу, зокрема, у судових органах, розміщених на території активних бойових дій, а також на те, що під час розгляду справи судом першої інстанції було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, судова колегія дійшла висновку про забезпечення місцевим господарським судом розгляду даної справи у межах розумних строків в розрізі критеріїв ЄСПЛ.
		 
		Щодо залишення без розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу витрат на професійну правову допомогу.
		Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.09.2023 на електронну пошту господарського суду Донецької області надійшла заява представника позивача про розподіл судових витрат (вх.№8283/23 від 01.09.2023).
		Зі змісту довідки суду першої інстанції від 01.09.2023 вбачається, що вхідний електронний документ .№8283/23 від 01.09.2023 та додатки до нього не скріплено КЕП (кваліфікаційним електронним підписом).
		За змістом положень частини 8 ст.42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника). 
		У відповідності до пункту 12 частини першої статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.
		За змістом положень частини четвертої статті 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" саме кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
		Статтею 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" встановлено, що накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
		Аналіз наведених положень свідчить про те, що станом на 01.09.2023 у разі звернення до суду з клопотанням електронною поштою обов`язковим було підписання документу кваліфікаційним електронним цифровим підписом.
		Оскільки місцевим господарським судом було встановлено, що заява представника позивача про розподіл судових витрат (вх.№8283/23 від 01.09.2023) в порушення вимог ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" не була скріплена кваліфікованим електронним цифровим підписом, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що правові підстави для розгляду такої заяви по суті відсутні.
		Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що беручи до уваги відсутність у суду першої інстанції на момент отримання засобами електронної пошти відомостей щодо підписання заяви про розподіл судових витрат кваліфікованим електронним підписом, про що свідчить довідка уповноважених службових осіб суду, місцевим господарським судом не було допущено порушення норм процесуального права та обґрунтовано залишено відповідну заяву без розгляду.
		Залишення заяви про розподіл судових витрат без розгляду з огляду на відсутність накладеного електронного підпису не є перешкодою для повторного звернення з відповідною заявою в установленому порядку.
		Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що 15.09.2023 на електронну пошту господарського суду Донецької області надійшла заява представника позивача, зі змісту якої вбачаються пояснення, що заява представника позивача про розподіл судових витрат від 31.08.2023 нею підписувалась, в підтвердження чого надані скрін-шоти направлення вказаної заяви до суду. 
		В подальшому відповідна заява судом першої інстанції була призначена до розгляду та наразі розгляд її є зупиненим у зв`язку з перебуванням справи на стадії апеляційного перегляду, що свідчить про те, що право позивача на вирішення питання щодо розподілу судових витрат не є порушеним, а відповідне питання підлягає вирішенню в установленому процесуальним законом порядку.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
		Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача частково знайшли своє підтвердження та є підставою для часткового скасування судового рішення.
		Доводи апеляційної скарги першого відповідача свого підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення не знайшли.
		Враховуючи вищенаведене у сукупності та беручи до уваги доведеність матеріалами справи порушення відповідачами порядку примусового викупу акцій в процедурі сквіз-аут, що мало наслідком порушення прав позивача як міноритарного акціонера, зокрема, не отримання справедливої компенсації вартості акції та дивідендів у відповідний період, про що ґрунтовно та мотивовано зазначено судом першої інстанції, а також зважаючи на те, що сплата компенсації вартості вилучених акцій є грошовим зобов`язанням, момент виникнення якого не є пов`язаним із наявністю відповідного судового рішення, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного судового рішення в цій частині було допущено порушення норм матеріального права, у зв`язку з чим рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2023 у справі №905/830/21 слід скасувати в частині відмовлених позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 782 582,95 грн, 3% річних у розмірі 184 214,71грн, нарахованих на суму компенсації за примусово вилучені акції та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги; в іншій частині оскаржуване судове рішення  залишити без змін.
		Згідно з частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. 
		Згідно з абзацем б пункту 4 чатини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено новий розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.
		Витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Керуючись статтями 129, 269, п.2 ч.1 ст. 275, ст. ст. 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод (вх. №1962) на рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2023 у справі №905/830/21 - залишити без задоволення.
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. №1998) на рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2023 у справі №905/830/21 - задовольнити частково.
		 
		Рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2023 у справі №905/830/21 скасувати в частині відмовлених позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 782 582,95 грн, 3% річних у розмірі 184 214,71грн, нарахованих на суму компенсації за примусово вилучені акції.
		Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги.
		Здійснити перерозподіл судових витрат за подання позовної заяви пропорційно задоволеним позовним вимогам.
		Змінити резолютивну частину рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2023 у справі №905/830/21
		В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2023 у справі №905/830/21 - залишити без змін.
		 
		Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:
		 
		«Позов задовольнити частково.
		Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право на отримання вартості за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі з розрахунку 54,30 грн за одну акцію.
		Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (ЄДРПОУ 00191075; 86065, Донецька обл., м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1), Компанії "Barlenko LTD" (1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House) (1066, Нікосія Кіпр, ОСОБА_7 , 3 ОСОБА_8 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 ) та Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ Б.В.» (номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 24321697, місцезнаходження: Zuidplein 216, Amsterdam, The Netherlands, 1077XV (Зюйдплейн 216, Амстердам, Королівство Нідерланди) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) суму компенсації за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» в розмірі 1 179 000 грн, інфляційні втрати у розмірі 782 582,95 грн, 3% річних у розмірі 184 214,71грн.
		Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (ЄДРПОУ 00191075; 86065, Донецька обл., м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1), Компанії "Barlenko LTD" (1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House) (1066, Нікосія Кіпр, ОСОБА_7 , 3 ОСОБА_8 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 ) та Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ Б.В.» (номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 24321697, місцезнаходження: Zuidplein 216, Amsterdam, The Netherlands, 1077XV (Зюйдплейн 216, Амстердам, Королівство Нідерланди) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) заборгованість з виплати дивідендів за 2017 рік у розмірі 353 732,78 грн. та 205 799,71 грн. інфляційних втрат.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Закрити провадження у справі в частині позовних вимог до гр. ОСОБА_2 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
		Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (ЄДРПОУ 00191075; 86065, Донецька обл., м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1), Компанії "Barlenko LTD" (1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House) (1066, Нікосія Кіпр, ОСОБА_7 , 3 ОСОБА_8 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 ) та Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ Б.В.» (номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 24321697, місцезнаходження: Zuidplein 216, Amsterdam, The Netherlands, 1077XV (Зюйдплейн 216, Амстердам, Королівство Нідерланди) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) витрати з оплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 40579,95грн».
		 
		Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (ЄДРПОУ 00191075; 86065, Донецька обл., м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1), Компанії "Barlenko LTD" (1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House) (1066, Нікосія Кіпр, Фемістоклі Дерві, 3 ОСОБА_8 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 ) та Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ Б.В.» (номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 24321697, місцезнаходження: Zuidplein 216, Amsterdam, The Netherlands, 1077XV (Зюйдплейн 216, Амстердам, Королівство Нідерланди) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 17402,36 грн.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження до Верховного Суду встановлені статтями 286-289 ГПК України.
		Повний текст постанови складено 17.05.2024 
		 
		Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
		 
		Суддя М.М. Слободін 
		 
		Суддя І.А. Шутенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...