Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 487/294/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.05.2024.
Дата набрання законної сили: 20.05.2024
Номер судового провадження: 61-18622ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                           
		 
		20 травня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 487/294/22
		провадження № 61-18622 св 23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,  
		відповідач - акціонерне товариство «Українська залізниця»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 вересня 2023 року в складі судді Сухаревич З. М. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року в складі колегії суддів: Коломієць В. В., Самчишиної Н. В., 
		Серебрякової Т. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		 
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 06 вересня 1993 року 
		він працював на посаді стрільця стрілецької команди станції Миколаїв Херсонського загону воєнізованої охорони регіональної філії «Одеська залізниця» 
		АТ «Укрзалізниця», а 10 лютого 2021 року був переведений на посаду заступника начальника стрілецької команди з охорони вантажів і об`єктів станції Миколаїв. 
		Наказом від 08 листопада 2021 року № 119/ос його було звільнено 08 листопада 2021 року з займаної посади заступника начальника стрілецької команди 
		з охорони вантажів і об`єктів станції Миколаїв на підставі пункту 7 частини першої статті 40 КЗпП України за появу на роботі в нетверезому стані. 
		Своє звільнення позивач уважав упередженим і таким, що не відповідає вимогам законодавства про працю, оскільки: він з`явився на роботі у вільний від роботи час; службової перевірки, подання до профспілкового органу, погодження профспілкового органу не було, а згода, про яку йдеться у наказі, не могла з`явитися у вихідні дні (6 та 7 листопада), а також і в день його звільнення, 
		08 листопада 2021 року, тому що голова профспілкового комітету був 
		на лікарняному; 05 листопада 2021 року вже був складений адміністративний протокол за появу на роботі в нетверезому вигляді; відповідач застосував звільнення без додержання правил та порядку, передбачених статтею 149 
		КЗпП України. 
		Позивач указав, що 05 листопада 2021 року відбувалися такі події: о 08:00 год 
		він прибув на службу; о 09:30 год надійшло повідомлення, що на станції Кульбакіне скоєно крадіжку залізобетонних плит; о 10:00 год він виїхав на місце; об 11:30 год йому подзвонив начальник стрілецької команди станції Миколаїв - ОСОБА_2 , поцікавився ходом перевірки і повідомив, що з нагоди дня залізничника п`ятниця, 05 листопада 2021 року, оголошена скороченим робочим днем - до 14:00 год. 
		Цю інформацію він отримав від заступника Херсонського загону воєнізованої охорони ОСОБА_3 , якому про таку стало відомо на селекторній нараді, 
		яку проводив ОСОБА_4 , директор регіональної філії «Одеська залізниця». Після закінчення службової перевірки о 13:30 год він прибув до стрілецької команди, доповів ОСОБА_2 про результати перевірки, а матеріали передав черговому. 
		О 14:14 год він залишив приміщення варти. На привокзальній площі він зустрів товариша, з яким зайшли до кафе перекусити, й там випили по 100 гр коньяку. Близько 15:00 год йому зателефонував черговий і попросив навідатися до команди для уточнення інформації про крадіжку, в зв`язку з чим він повернувся на роботу 
		й допоміг диспетчеру відправити документ електронною поштою. Виходячи 
		зі станції разом із начальником команди біля воріт вони зустріли двох жінок, 
		які представилися представниками Одеської філії. Їм було повідомлено 
		про скорочений робочий день, але вони вимагали надати підтвердження цього, 
		на їх із начальником прохання подзвонити в Управління вони обурилися, 
		що викликало сумніви в їх повноваженнях, а тому начальник попросив жінок пред`явити посвідчення. Одна з жінок почула від нього запах алкоголю 
		і подзвонила в поліцію. Біля 18:00 год прибула поліція й повезла його на медичний огляд, за результатами якого склали протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 179 КУпАП (розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на виробництві). 08 листопада 
		2021 року його викликало до себе керівництво, голова профспілкової організації загону ОСОБА_5 попросив його надати письмові пояснення із цього приводу. Згодом йому вручили наказ про звільнення, який ним оскаржується.
		З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним 
		і скасувати наказ начальника виробничого підрозділу «Херсонський загін воєнізованої охорони регіональної філії «Одеська залізниця «АТ «Укрзалізниця» про його звільнення від 08 листопада 2021року № 119/ос; поновити його на посаді заступника начальника стрілецької команди станції Миколаїв виробничого підрозділу «Херсонський загін воєнізованої охорони регіональної філії «Одеська залізниця «АТ «Укрзалізниця»; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
		 
		Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
		 
		Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 вересня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
		Визнано незаконним і скасовано наказ від 08 листопада 2021 року № 119/ос 
		про звільнення ОСОБА_1 , заступника начальника команди стрілецької команди з охорони вантажів і об`єктів станції Миколаїв.
		Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника команди стрілецької команди з охорони вантажів і об`єктів станції Миколаїв із 08 листопада 2021 року.
		Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток 
		за час вимушеного прогулу в сумі 343 343,56 грн, яка визначена без утримання сум податків та інших обов`язкових платежів.
		Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 судові витрати 
		зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн.
		Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь держави судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 349,04 грн.
		Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, дослідивши надані сторонами докази, їх доводи, застосувавши відповідні норми матеріального права, проаналізувавши Правила внутрішнього трудового розпорядку працівників виробничого підрозділу «Херсонський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» (далі - Правила), виходив із того, що звільнення позивача з роботи відбулося 
		із порушенням норм трудового законодавства, зокрема: в постанові профспілкового комітету Херсонського загону воєнізованої охорони 
		від 08 листопада 2021 року № 3 відсутні мотиви прийнятого рішення про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 ; указана постанова підписана особою, доказів наявності повноважень у якої на її підписання, суду не надано; 
		при виявлені позивача у стані сп`яніння, роботодавець не здійснив дії, передбачені Порядком (не усунув від роботи, не направив на медичне обстеження, не склав акти сумісності); доказів ознайомлення позивача зі встановленням йому ненормованого робочого часу, а також наявності виробничої потреби для його залучення до роботи понад норму часу 05 листопада 2021 року відповідачем 
		не надано, а судом таких обставин не встановлено. Посадова інструкція заступника начальника стрілецької команди по охороні вантажів та об`єктів станції Миколаїв не містить положень про ненормований робочий день, у зв`язку з чим суд визнав безпідставними доводи відповідача в цій частині. 
		Суд першої інстанції надав критичну оцінку колективному договору на 2011-2015 роки та Додатку № 2 до колективного договору, оскільки наявні в цих документах 
		і матеріалах справи суперечності не дозволяють дійти висновку про встановлення позивачу ненормованого робочого часу, як і унеможливлюють встановлення факту, який колективний договір був чинним на час виникнення спірних правовідносин. При цьому в колективному договорі відсутній перелік професій 
		і посад, до яких може застосовуватися ненормований робочий день. 
		Районним судом установлено, що 05 листопада 2021 року після 14:00 год ОСОБА_1 не виконував свої посадові обов`язки, оскільки його робочий час закінчився, що підтверджується записом селекторної наради директора Одеської залізниці ОСОБА_4, і не заперечується відповідачем, тому враховуючи недоведення факту встановлення позивачу ненормованого робочого часу та залучення його до роботи 05 листопада 2021 року після завершення робочого часу, до нього не можуть застосовуватися дисциплінарні наслідки, передбачені за перебування на робочому місці в нетверезому стані. Роботодавцем необґрунтовано застосування найтяжчого виду дисциплінарного стягнення, ураховуючи тривалість роботи позивача на підприємстві (з 1993 року), його ділові та професійні якості, ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини, за яких його було вчинено, не зазначено наявність значимих порушень трудової дисципліни протягом його роботи. 
		Районний суд звернув увагу й на те, що того дня було виявлено трьох осіб 
		у нетверезому стані, проте звільнено лише позивача.
		Із цих підстав районний суд визнав незаконним і скасував оспорюваний наказ про звільнення позивача з роботи, поновив його на посаді заступника начальника команди стрілецької команди з охорони вантажів і об`єктів станції Миколаїв 
		і стягнув із відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу розмір якого обчислено з урахуванням статті 235 КЗпП України 
		й положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), і становить 343 343,56 грн.
		Пославшись на положення статті 141 ЦПК України, суд здійснив розподіл судових витрат. 
		 
		Постановою Миколаївського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року апеляційну скаргу АТ «Укрзалізниця» залишено без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 вересня 2023 року залишено 
		без змін.
		Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції 
		про наявність підстав для задоволення позову з мотивів, наведених районним судом, і вважав, що доводи апеляційної скарги правильність цих висновків 
		не спростовують. Можливе перебування працівника в нетверезому стані 
		на підприємстві в неробочий для нього час не є дисциплінарним проступком 
		у розумінні КЗпП України. 
		За встановлених судом першої інстанції обставин відповідач не довів появу ОСОБА_1 у нетверезому стані на роботі у його робочий час. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до суду касаційної інстанції
		 
		У грудні 2023 року АТ «Укрзалізниця» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 вересня 
		2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 листопада 
		2023 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: судами застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також належним чином не досліджено зібрані 
		у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2024 року, після усунення недоліків, визначених в ухвалі суду від 11 січня 2024 року, відкрито касаційне провадження 
		у вказаній справі.Витребувано цю цивільну справу з суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргута надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга АТ «Укрзалізниця» мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, не враховано відповідні правові висновки Верховного Суду у подібних справах, у зв`язку з чим помилково задоволено позов ОСОБА_1 
		Суди не застосували статтю 17 КЗпП України та статтю 9 Закону України 
		«Про колективні договори і угоди» і не врахували, що колективний договір діє допоки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше 
		не передбаченого договором, а тому його закінчення не означає, що він автоматично втрачає юридичну силу. Товариство вказує, що колективний договір на 2011-2015 роки станом на час виникнення спірних правовідносин був чинним, новий договір не укладався. Висновки судів у цій частині є помилковими. 
		Позивачу встановлений ненормований робочий час, а тому для нього час знаходження на роботі понад встановлену його загальну тривалість вважається робочим, відтак поява 05 листопада 2021 року на роботі в нетверезому стані, 
		є підставою для звільнення.
		Рішенням Заводського районного суду від 16 лютого 2022 року в справі 
		№ 487/8684/21 відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 179 КУпАП (розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на виробництві) повністю підтверджена зібраними доказами. 
		На переконання відповідача, позивачу правомірно обрано такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення, оскільки вчинений ним проступок негативно впливає на рівень авторитету та довіри до заступника начальника команди з боку підлеглих, такий захід застосовано роботодавцем обґрунтовано, розсудливо, пропорційно, тобто з урахуванням балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких він спрямований. 
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу 
		 
		У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу 
		від представника ОСОБА_1 - адвоката Білика С. І., який ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2024 року було повернуто без розгляду на підставі статті 183 ЦПК України (не надано доказів на підтвердження повноважень адвоката).
		Представника ОСОБА_1 - адвокат Білик С. І., у лютому 2024 року вдруге надіслав на адресу суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу 
		АТ «Укрзалізниця», надавши при цьому докази на підтвердження повноважень адвоката, мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними 
		та обґрунтованими, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, 
		а оскаржувані судові рішення - без змін. 
		 
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій 
		статті 389 ЦПК України. 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 
		частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема: 
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Касаційна скарга АТ «Укрзалізниця» задоволенню не підлягає. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи 
		у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів 
		та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні 
		чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених 
		у суді першої інстанції.
		Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним 
		і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій відповідають.
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд 
		і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір 
		не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного 
		або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
		Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, 
		що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збережені роботи.
		Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода 
		між працівником і власником підприємства, установи, організації 
		або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого 
		на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
		Статтею 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника 
		або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
		Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни 
		до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
		Відповідно до частини першої статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняти на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
		Частиною першою статті 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
		Відповідно до пункту 7 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір 
		до закінчення строку його дії, може бути розірваний власником чи уповноваженим органом у випадку появлення на робітничому місці в нетверезому стані, в стані наркотичного або токсичного сп`яніння.
		У пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 
		1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за пунктом 7 статті 40 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, 
		що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі 
		у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, 
		чи продовжували виконувати трудові обов`язки. Нетверезий стан працівника 
		або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.
		Зазначене узгоджується із сталою судовою практикою Верховного Суд, на яку також посилається і заявник касаційної скарги, викладену у постановах: 
		від 25 липня 2018 року в справі № 333/5649/16-ц, від 04 грудня 2019 року в справі № 447/1236/18, від 15 березня 2021 року в справі № 404/345/19, від 10 вересня 2021 року в справі № 486/1186/20.
		Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 
		ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення 
		для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися 
		на припущеннях.
		За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному 
		та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, 
		так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		У справі, яка переглядається Верховним Судом, судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 із 06 вересня 1993 року працював на посаді стрільця стрілецької команди станції Миколаїв Херсонського загону воєнізованої охорони регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», а 10 лютого 2021 року був переведений на посаду заступника начальника стрілецької команди з охорони вантажів і об`єктів станції Миколаїв. Наказом від 08 листопада 2021 року № 119/ос його було звільнено 08 листопада 2021 року з займаної посади заступника начальника стрілецької команди з охорони вантажів і об`єктів станції Миколаїв на підставі пункту 7 частини першої статті 40 КЗпП України за появу 
		на роботі в нетверезому стані. 
		05 листопада 2021 року директором регіональної філії «Одеська залізниця» 
		АТ «Українська залізниця» ОСОБА_4 було оголошено скороченим робочим днем, а саме до 14:00 год без обідньої перерви, що підтверджується дослідженим судом першої інстанції записом селекторної наради, проведеної директором Одеської залізниці ОСОБА_4 (а. с. 15, т. 1) та не заперечувалося відповідачем.
		Отже, після 14:00 год позивач вже не виконував свої посадові обов`язки.
		З протоколу оперативної наради при начальнику виробничого підрозділу «Херсонський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» від 08 листопада 2021 року № 32 видно 
		що ОСОБА_1 знаходився на робочому місці у стані сп`яніння 
		05 листопада 2021 року о 15:20 год (а. с. 214-215, т. 1).
		У протоколі про адміністративне правопорушення, складеному стосовно ОСОБА_1 за частиною першою статті 179 КУпАП та рішенні Заводського районного суду від 16 лютого 2022 року в справі № 487/8684/21, яким відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради про скасування постанови щодо притягнення до адміністративної відповідальності, зазначено про перебування ОСОБА_1 на робочому місці у стані сп`яніння 05 листопада 2021 року 
		о 17:45 год (а. с. 10, 113-115, т. 1).
		Тобто матеріали справи містять різні, суперечливі відомості щодо часу перебування ОСОБА_1 у стані сп`яніння.
		Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 , визнав незаконним і скасував наказ про його звільнення, поновив його на роботі, стягнув із відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у відповідному розмірі, мотивуючи це тим, що звільнення позивача з роботи відбулося із порушенням норм трудового законодавства. 
		При цьому суди попередніх інстанцій правильно встановили, що доказів 
		на підтвердження ознайомлення позивача зі встановленням йому ненормованого робочого часу, а також наявності виробничої потреби для його залучення 
		до роботи понад норму часу 05 листопада 2021 року відповідачем не надано, 
		а судами таких обставин не встановлено. 
		Колегія суддів погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій. 
		Посилання заявника касаційної скарги на чинність колективного договору 
		на 2011-2015 роки не відповідають дійсності, оскільки пунктом 1.5 цього договору встановлено, що колективний договір діє із дня його підписання і укладається 
		на строк - 2011-2015 роки. Так, постановою № 1 адміністрації виробничого підрозділу «Херсонський загін воєнізованої охорони» та профкому «Херсонського загону воєнізованої охорони» від 12 січня 2021 року продовжено на 2021 рік дію чинного колективного договору. Проте якого саме договору продовжено дію незрозуміло. При цьому належних доказів продовження дії колективного договору на 2011-2015 роки до 2021 року відповідачем не надано. 
		Таким чином, відповідачем не доведено законності звільнення позивача з роботи.
		Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, вони є аналогічними доводам апеляційної скарги, яким уже надавалася оцінка судом і не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, по суті зводяться 
		до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України не входить 
		до компетенції суду касаційної інстанції.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат немає. 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити 
		без задоволення.
		Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 вересня 2023 року 
		та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року залишити без змін.  
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                       Д. Д. Луспеник
		Б. І. Гулько 
		Г. В. Коломієць

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...