У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого, судді
|
Мороза М.А.,
|
суддів
|
Лавренюка М.Ю., Кривенди О.В.,
|
за участю прокурора захисників та
засуджених
|
Казнадзея В.В., ОСОБА_4. і
ОСОБА_5, ОСОБА_1 і ОСОБА_3.
|
розглянула
в судовому засіданні 4 жовтня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за
касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1, касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, і касаційною скаргою
потерпілого ОСОБА_6, на вирок апеляційного суду Кіровоградської області від 20
червня 2007 року, яким:
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Олександрівки
Кіровоградської області, раніше судимого 31 липня 2002 року за ч. 3 ст. 185, ч.
3 ст. 357, 70 КК України на 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК
України звільненого від відбування покарання з випробуванням з 3-річним
іспитовим строком, засуджено
за ст.
15, п.п. 6,12 ч. 2 ст. 115 КК України на десять років позбавлення волі з
конфіскацією всього майна, яке його власністю, за ч. 1 ст. 263 КК України на
два роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів
йому призначено покарання десять років позбавлення волі з конфіскацією всього
майна, яке його власністю, а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю
вироків до призначеного покарання частково приєднане покарання за вироком від
31 липня 2002 року і призначено остаточне покарання - десять років шість
місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке його власністю;
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця м. Олександрівки
Кіровоградської області, не судимого, виправдано
за ст.
15, п.п. 6,11,12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України за недоведеністю його
участі у вчиненні злочину;
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, уродженця м. Олександрівки
Кіровоградської області, не судимого, засуджено
за ч. 1
ст. 263 КК України на два роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України
від відбування призначеного покарання його звільнено з випробуванням з
іспитовим строком 1 рік, а на підставі п. “б” ст. 1 Закону України “Про
амністію” від 31 травня 2005 року від відбування покарання звільнено.
За ст. 15, п.п. 6,11,12 ч. 2 ст. 115 КК України його виправдано за
недоведеністю його участі у вчиненні злочину.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6
про стягнення з ОСОБА_3. і ОСОБА_2 моральної і матеріальної шкоди залишений без
задоволення у зв'язку з виправданням їх у вчиненні злочину.
Постановлено стягнути з
ОСОБА_1 3653 грн. 24 коп. і з ОСОБА_3. 165 грн. 24 коп. судових витрат.
ОСОБА_3 і ОСОБА_1 визнано
винуватими у тому, що вони без передбаченого законом дозволу незаконно придбали, носили
й зберігали вогнепальну
зброю: ОСОБА_3 - пістолет "Браунінг" калібру 6,35 мм і бойові припаси до нього - 6
патронів аналогічного калібру, які він незаконно придбав у липні 2003 року у
невстановлених осіб, незаконно переніс і зберігав спочатку за місцем проживання
у квартирі АДРЕСА_1, а потім у службовому гаражі ВАТ
"Віра-Сервіс", а ОСОБА_1- пістолет марки "Сміт-Вессон" калібру
38 мм і бойові припаси до нього - 2 патрони аналогічного калібру, які він незаконно
придбав у вересні 2003
року у невстановлених осіб, незаконно переніс і зберігав за місцем проживання у
будинкуАДРЕСА_2
В середині вересня 2003
року ОСОБА_1 в розмові зі знайомим ОСОБА_2стало відомо, що між генеральним
директором ВАТ "Віра-Сервіс” ОСОБА_3, якого він раніше не знав, і головою профспілкового
комітету відкритого товариства
ОСОБА_6 по роботі склались неприязнені стосунки. Знаючи зі слів ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_3
людина не жадна, ОСОБА_1вирішив на улагодженні цього конфлікту збагатитися. З
цією метою він вирішив
убити ОСОБА_6, після чого
звернутись до ОСОБА_3 і, поставивши його перед фактом учиненого, домогтися від нього передачі
грошей за вирішення конфлікту. Діючи з метою вбивства ОСОБА_6, ОСОБА_1звернувся за допомогою
до знайомого ОСОБА_7, якому запропонував учинити вбивство ОСОБА_6 за винагороду в сумі 1500
доларів США, на що останній
не погодився й звернувся до органів міліції.
Згодом, діючи за
дорученням працівників міліції, ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_1 знайти безпосереднього
виконавця вбивства й авансом
виплатити йому частину грошей, щоб той міг розпочати виконання замовлення на вбивство ОСОБА_6, із чим
ОСОБА_1погодився. 26 вересня 2003 року
ОСОБА_7 представив ОСОБА_1 оперативного
працівника міліції в якості підготовленого ним виконавця вбивства й одержав від ОСОБА_1 гроші в сумі 300
доларів США для передачі тому в якості
передоплати нібито за вбивство, що готовиться, і знаряддя злочину - пістолет “Сміт-Вессон” із двома патронами до нього.
При цьому, ОСОБА_7 достовірно знав
про те, що реального вбивства не буде, а
ОСОБА_1 вважав, що спілкується з убивцею на замовлення та оплачує його послуги
і передає йому зброю й боєприпаси саме для вчинення вбивства. Увечері цього ж дня працівниками міліції була
проведена інсценіровка вбивства
ОСОБА_6, а 27 вересня 2003 року ОСОБА_7 за дорученням працівників міліції передав ОСОБА_1 як підтвердження нібито виконаного замовлення документи потерпілого.
Після цього ОСОБА_1пообіцяв
найближчим часом провести остаточний розрахунок за виконане вбивство, однак довести це до кінця не
зміг, оскільки 28 вересня 2003 року
був затриманий.
На вирок суду подані
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції,
та касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 і потерпілого ОСОБА_6.
У касаційному поданні
прокурор, просить
вирок суду скасувати й направити справу на новий розгляд із тих підстав, що суд
без достатніх підстав виправдав ОСОБА_3 й ОСОБА_2 у вчиненні замаху на вбивство ОСОБА_6. Не дав належної оцінки доказам та не
зазначив, чому взяв до уваги одні докази, та не врахував інші, які були зібрані
під час досудового слідства.
Потерпілий ОСОБА_6 у
касаційній скарзі також твердить про те, що у суду не було підстав для виправдання
ОСОБА_3 й ОСОБА_2 у скоєнні замаху на його вбивство, а їх вина у цьому повністю
стверджується доказами, що були зібрані під час досудового слідства у справі.
У касаційній скарзі й
доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1просить вирок суду змінити,
перекваліфікувати його дії на якусь іншу статтю кримінального кодексу та
призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі, або вирок скасувати й
направити справу на новий судовий розгляд. Указує на те, що він не вчиняв цих
злочинів. На його думку досудове слідство у справі проведено неповно,
однобічно, з обвинувальним ухилом і порушенням кримінально-процесуального
законодавства. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і
ґрунтуються на суперечливих та недопустимих доказах. Крім того, до нього під
час досудового слідства застосовувались недозволені методи слідства, що стало
причиною його зізнання під час досудового слідства, про що він заявляв суду, а
суд недостатньо перевірив
такі факти.
Заслухавши доповідь судді
Верховного Суду України, пояснення засудженого ОСОБА_1 і ОСОБА_3, виступи
захисників ОСОБА_4. і ОСОБА_5, які підтримали доводи касаційної скарги ОСОБА_1
і заперечували проти задоволення касаційного подання прокурора і касаційної
скарги потерпілого, думку прокурора про необхідність задоволення касаційного
подання та касаційної скарги
потерпілого і частиковому задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1, перевіривши матеріали
справи й обговоривши доводи касаційного подання і скарг, колегія суддів _я що
касаційне подання прокурора і касаційна скарга потерпілого підлягають
задоволенню, а касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 - задоволенню частково.
Відповідно до вимог
ст.334 КПК України, мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити підстави
для виправдання підсудного
із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Ст. 323 КПК України
вимагає від суду оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на
всебічному, повному і об'єктивному
розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
Усі ці вимоги закону при розгляді
даної справи були порушені.
Виправдовуючи ОСОБА_3 та
ОСОБА_2 за ст. 15 і пунктами
6,11,12 ч. 2 ст. 115 КК України апеляційний суд надав віри їх показанням на стадії
судового слідства про те, що вони не причетні до замаху на вбивство ОСОБА_6. Суд також
поклав в основу виправдувального вироку щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 показання засудженого ОСОБА_1, які він давав у
судовому засіданні, про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2
не замовляли вбивства ОСОБА_6.
Разом з тим, судом не
дана належна оцінка показанням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в стадії досудового слідства,
котрі, визнаючи свою винність, давали детальні пояснення (заява ОСОБА_1 та його явка з
повинною, т.1, а.с. 82, 83-87, а також протоколи допиту ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в
якості підозрюваних в присутності їх захисників, т. 1, а.с. 72-81, 95) з
приводу інкримінованого їм злочину щодо потерпілого ОСОБА_6, викриваючи в цьому також
ОСОБА_3, а також розкрили роль
кожного з них у цьому. Вони змістовно розповідали слідчим органам про раніше невідомі
обставини замовлення ОСОБА_3
вбивства ОСОБА_6.
Відкидаючи ці показання
засуджених як доказ обвинувачення, суд вказав у вироку, що їх показання на
досудовому слідстві суперечать іншим матеріалам справи, але не зазначив яким
саме. Крім того, суд не зазначив чому саме він віддав перевагу іншим доказам і
не взяв до уваги докази, що були отримані на стадії попереднього слідства.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1заявили
в судовому засіданні про застосування до них недозволених методів ведення слідства,
внаслідок чого вони
обмовили себе і ОСОБА_3. Однак суд не навів у вироку висновків про те, чи
підтвердились
доводи вказаних осіб про застосування до них недозволених методів слідства, чи ні. Проте,
за заявою підсудних органами прокуратури провадилась відповідна перевірка їх
заяв про застосування до них
недозволених методів ведення слідства, і постанова про відмову в порушенні
справи щодо працівників міліції свідчить про те, що таке твердження підсудних
свого підтвердження не знайшло, що суд залишив поза увагою, не давши матеріалам
перевірки ніякої оцінки у вироку. Зазначена постанова від 21.01.2006 р. ніким із
засуджених належним чином не оскаржена.
Крім того, суд
припустився суперечностей у своїх висновках. Так, визнаючи винним ОСОБА_1 у замаху на
вбивство ОСОБА_6, суд надав віри показанням свідка ОСОБА_7 в тій частині, що
йому (свідку) зі слів
ОСОБА_1 стало відомо про те, що вбивство замовив ОСОБА_3, а також ОСОБА_1розповів йому про
звички потерпілого ОСОБА_6
і про місце його проживання. І в той же час, виправдовуючи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у
цій частині пред'явленого
їм обвинувачення, суд вказав у вироку, що у справі відсутні допустимі докази, які
підтверджували б їх винність. Крім того, суд дійшов висновку про те, що у
ОСОБА_3 не було ніякого мотиву для вбивства ОСОБА_6, тому що конфлікт виник
із-за заборгованості по заробітній платі, а не із-за особистого боргу. Однак,
визнав за доведене те, що умисел на вбивство потерпілого був у ОСОБА_1, який
взагалі не був знайомий з ОСОБА_3 і ОСОБА_6 і, при цьому, він не отримував до
вбивства ніяких коштів за його здійснення. На думку колегії, такий висновок
суперечить матеріалам справи і є алогічним та непереконливим.
Стверджуючи у вироку
те, що показання ОСОБА_1 на досудовому слідстві в тій частині, що вбивство
потерпілого замовив ОСОБА_3, не є переконливими, суд не зазначив у вироку на
підставі чого він прийшов до такого висновку.
Зазначаючи у
мотивувальній частині вироку про те, що факт передачі ОСОБА_3 пістолета
“Сміт-Вессон” ОСОБА_2 для подальшої передачі його ОСОБА_1, не знайшов свого
підтвердження і за цим фактом ОСОБА_3 виправдано вироком від 25 травня 2006
року, суд також допустився суперечностей, визнавши винним і засудивши його за
ч. 1 ст. 263 КК України.
Крім того, колегія
вважає, що суд дав неналежну оцінку показанням ОСОБА_2 на досудовому слідстві,
які були записані за допомогою технічних засобів співробітниками УБОЗУ. Запис
провадився на підставі отриманої попередньо санкції суду, а те, що запис
здійснювався після порушення кримінальної справи, не може слугувати підставою
для визнання такого доказу недопустимим і отриманим не в межах закону. При
цьому, ОСОБА_2 розповів працівникам міліції такі факти, про які їм раніше
відомо не було. Не встановив суд і даних, які свідчать про те, що у ОСОБА_2
були підстави для оговори ОСОБА_3.
Таким чином, оскільки
суд не прийняв всі передбачені законом міри для всебічного, повного і
об'єктивного дослідження обставин справи, в тому числі як викриваючих, так і
виправдовуючих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вирок в частині виправдання їх за ст. 15 і
пунктами 6,11,12 ч. 2 ст. 115 КК України не може вважатися законним та
обґрунтованим і підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий
розгляд. В ході нового судового розгляду слід дати належну оцінку всім доказам
у справі і зробити висновок про винність чи невинність ОСОБА_3 і ОСОБА_2 у цій
частині пред'явленого їм обвинувачення. З аналогічних підстав підлягає
скасуванню також вирок в частині виправдання ОСОБА_2 та засудження ОСОБА_3 і
ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 263 КК України.
Органами досудового
слідства ОСОБА_3 і ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину щодо
ОСОБА_6 у співучасті з ОСОБА_1, а отже, вирок щодо останнього також підлягає
скасуванню, оскільки окремий розгляд справи відносно ОСОБА_3, ОСОБА_2 та
ОСОБА_1 може негативно відбитися на всебічності, повноті і обьєктивності
дослідження та правильного вирішення справи. Тобто вирок підлягає скасуванню
відносно всіх засуджених і виправданих у справі у повному обсязі пред'явленого
їм обвинувачення.
Під час нового судового
розгляду слід перевірити також інші докази, викладені у касаційних скаргах
потерпілого ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_1.
Враховуючи наведене,
керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційну
скаргу потерпілого ОСОБА_6, касаційне подання прокурора, який брав участь у
розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити, касаційну скаргу
засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково, вирок апеляційного суду
Кіровоградської області від 20 червня 2007 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_1
скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.
Судді:
Лавренюк
М.Ю. Квивенда О.В. Мороз М.А.
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Олександрівки
Кіровоградської області, раніше судимого 31 липня 2002 року за ч. 3 ст. 185, ч.
3 ст. 357, 70 КК України на 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК
України звільненого від відбування покарання з випробуванням з 3-річним
іспитовим строком, засуджено
за ст.
15, п.п. 6,12 ч. 2 ст. 115 КК України на десять років позбавлення волі з
конфіскацією всього майна, яке його власністю, за ч. 1 ст. 263 КК України на
два роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів
йому призначено покарання десять років позбавлення волі з конфіскацією всього
майна, яке його власністю, а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю
вироків до призначеного покарання частково приєднане покарання за вироком від
31 липня 2002 року і призначено остаточне покарання - десять років шість
місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке його власністю;
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця м. Олександрівки
Кіровоградської області, не судимого, виправдано
за ст.
15, п.п. 6,11,12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України за недоведеністю його
участі у вчиненні злочину;
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, уродженця м. Олександрівки
Кіровоградської області, не судимого, засуджено
за ч. 1
ст. 263 КК України на два роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України
від відбування призначеного покарання його звільнено з випробуванням з
іспитовим строком 1 рік, а на підставі п. “б” ст. 1 Закону України “Про
амністію” від 31 травня 2005 року від відбування покарання звільнено.
За ст. 15, п.п. 6,11,12 ч. 2 ст. 115 КК України його виправдано за
недоведеністю його участі у вчиненні злочину.
Враховуючи те, що Верховний Суд України уже втретє
скасовує вироки апеляційного суду Кіровоградської області за касаційним
поданням прокурора, який брав учас суду
Цивільний
позов потерпілого ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_3. і ОСОБА_2 моральної і
матеріальної шкоди залишений без задоволення у зв'язку з виправданням їх у
вчиненні злочину.
Постановлено стягнути з
ОСОБА_1 3653 грн. 24 коп. і з ОСОБА_3. 165 грн. 24 коп. судових витрат.
Матеріали для підготовки
ухвали.
Показання на досудовому
слідстві, в яких ОСОБА_1визнавав себе винним у тому, що на замовлення ОСОБА_3
за участю ОСОБА_2, він намагався вбити ОСОБА_6, він нібито давав у зв'язку із
застосуванням до нього психічного і фізичного насильства, суд залишив без уваги
і відповідної оцінки. Однак, на досудовому слідстві такий факт був перевірений
і йому була дана відповідна оцінка на підставі перевірки органами прокуратури,
що зафіксовано постановою про відмову в порушенні кримінальної справи щодо співробітників
міліції, які провадили у справі слідчі дії.
1) Органами
прокуратури перевірялись заяви ОСОБА_1 і ОСОБА_2
про застосування під час слідства до них психічного
і фізичного тиску
(постанова про відмові в порушенні кримінальної справи прокурором відділу нагляду за
роботою УБОЗ від 21.01.2006 р.) - застосування тиску не підтвердилось. Є висновки
освідчення їх у
час їх допиту працівниками УБОЗ 29.09.2005 р. - ніяких ушкожєень не виявлено.
28.09.2005 р. щодо них трьох порушена справа. При
обранні міри запобіжного
заходу і подовженні строку тримання під вартою, ні вони ні їх захисники не ставили
питання про застосування недозволених методів.
29 вересня 2005 р. явка
з повинною ОСОБА_1, в якій в деталях виклав обставини і роль кожного обвинуваченого. Подальші
слідчі дії з адвокатом
ОСОБА_20 і з застосуванням відеозапису - твердив, що дає покази добровільно. Під час
проведення психіатричної експертизи підтвердив свою явку.
Тільки у листопаді 2005
р. ОСОБА_2 заявив про застосування недозволених методів. Опитування ОСОБА_2 працівниками
міліції не здійснювалось,
а тільки слідчі прокуратури.
ОСОБА_2 також
допитувався з відеозаписом, з якого явно вбачається про добровільність дочі показань. ОСОБА_2
все детально розповідав у бесіді з ОСОБА_21 (Нач. УБОЗ) яка фіксувалась на відеоплівку, і
видно, що все розповідав
добровільно.
Вирок був від 27.08 2004
р. за яким ОСОБА_1 було засуджено на 14 років, а 71 ст. - 15 років. ОСОБА_3
засуджено за ч. 1 ст. 263 КК на 2 роки, ОСОБА_2 на 4 роки. За ч. 2 ст. 115 - обох
виправдано. Ухвала 23.12.2004 р. доповідач ОСОБА_22, голов. ОСОБА_23 - вирок
скасований і справа на новий розгляд.
Далі
вирок від 25.05.2006 р. за яким - ОСОБА_12 63 ч. 1 ч. 2ст. 115. 70 - 10 років, ОСОБА_3 - 263 ч. 1
-2 роки, 75 КК ч. 2 ст. 115 виправданий, ОСОБА_2 - ч. 2 ст. 115-10, 263-3, 70 - 10
років. Вирок скасований ухвалою від 28 вересня 2006 р. Допит на попередньому слідстві:
1
ОСОБА_2 за участю адвоката все пояснив і звернувся до
свого помічника
2
ОСОБА_1 (т.1, а.с. 72-81)
3
Заява ОСОБА_1 підтвердив змову на вбивство (т.1, 82-83),
ОСОБА_2 його
4 двоюрідний брат,
підтвердив, що гаражем користувався саме ОСОБА_2,
5 хоча належить його
матері (гранатомет, тротилові шашки і цілий склад
6
зброї
іншої)
7
Заяву підтвердив під час допиту в якості підозрюваного
8 Запис розмови нач. УБОЗ і
ОСОБА_2, записано на плівку, санкція є, але
9
після порушення справи. Суд не взяв до уваги тому, що
багато матюків.
Суд
не дав оцінки показанням під час досудового слідства, а взяв лише ті, що в суді, не мотивуючи це
належним чином.
При новому розгляді
справи суду необхідно усунути зазначені недоліки, всебічно, повно і об'єктивно
дослідити обставини справи і, з урахуванням зібраних доказів, прийняти^ріщення
відповідно до вимог закону.
На підставі наведеного
та/керуїотись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів, колегія суддів судової палати
у Кримінальних справах В.СУ.
у х в а г
касаційну скаргу
засудженого'іОСОБА_1,/ касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом
першої інстанції, касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 задовольнити, а касаційну
скаргу засудженого ОСОБА_1
задовольнити частково, вирок апеляційного суду Кіровоградської області від 20
червня 2007 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 скасувати і направити справу на новий
судовий розгляд.
риймаючи таке рішення
суд не дав належної оцінки зібраним у справі
Суд визнав і про це вказав у вироку, що на досудовому слідстві і в судовому
засіданні засуджені фактично визнали свою участь у вбивстві потерпілого. Кожний
з них по-своєму розповідав про обставини події і при цьому стверджував, що
дійсно вони втрьох били потерпілого руками і ногами у різні частини тіла
спочатку у під'їзді будинку, а коли побачили, що він пішов до підвального
приміщення, то вони пішли за ним і продовжували бити його. При цьому наносили
йому удари руками і ногами, а також металевим кутом, лопатою та пляшками з-під
пива в різні частини тіла, в тому числі і по голові в декілька прийомів, а
потім залишили його у підвалі будинку.
На аналогічні обставини злочину ОСОБА_8 і ОСОБА_9 посилались під час
проведення з ними відтворення обстановки й обставин події.
Достовірність зазначених показань ОСОБА_9, ОСОБА_8 і ОСОБА_10
підтверджуються даними, що містяться в протоколі огляду місця події, з якого
видно, що 16 травня в підвальному приміщення зазначеного у вироку будинку було
виявлено труп невідомого чоловіка з численними тілесними ушкодженнями в різних
частинах тіла з ознаками насильницької смерті. З місця скоєння злочину вилучено
металевий кутик, два куски держака лопати та металева її частина, а також куски
скла пляшок з під пива зі слідами схожими на кров.
Їх показання підтверджуються також даними, що зафіксовані у висновках
судово-медичної експертизи та комісійної судово-медичної експертизи про
кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених на тілі
ОСОБА_11 (закрита черепно-мозкова травма з крововиливами в м'яку мозкову
оболонку і під неї, кровопідтічності та набряк м'яких тканин голови, дві
забійні рани лоба, перелом 8 ребра справа, велика кількість синців і
крововиливів у різних частинах тіла. Смерть потерпілого настала від закритої
черепно-мозкової травми голови з крововиливами в м'яку мозкову оболонку та під
неї).
Усе це в сукупності з показаннями свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, ОСОБА_14 і
ОСОБА_15, ОСОБА_16, які належно перевірені в судовому засіданні і змістовно
наведені у вироку, - давало суду підстави дійти висновку, що ОСОБА_9, ОСОБА_8 і
ОСОБА_10 були співвиконавцями умисного вбивства потерпілого. У даному разі
засуджені, діючи з метою позбавлення життя ОСОБА_11, усвідомлюючи весь обсяг
дій, який вчинювався ними на досягнення цієї поставленої мети. Кожний з них
виконував саме ту частину дій, яку належало вчинити, і яка була невід'ємною
частиною складовою загального обсягу дій. І знаходилась в причинному зв'язку з
тим злочинним результатом, який вони разом досягли.
Дослідивши всі ці та інші докази в їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого
висновку про те, що узгодженість дій винуватих, які з достатньою силою впродовж
тривалого часу наносили потерпілому численні удари в життєво-важливі органи і
злочинні дії припинили, коли останній вже не подавав ознак життя, свідчить про
наявність у них єдиного умислу, спрямованого на заподіяння смерті потерпілому з
особливою жорстокістю.
Тому доводи в касаційних скаргах про те, що між засудженими не було
попередньої змови на вбивство потерпілого, а заподіяння тяжких тілесних
ушкоджень не носило характеру особливої жорстокості. А висновки суду не
відповідають фактичним обставинам справи, є безпідставними.
Кваліфікація дій засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_8 і ОСОБА_10 за п.п. 4, 7, 12 ч.
2 ст. 115 КК України є правильною.
Покарання засудженим призначено у відповідності з вимогами закону. Судом
ураховано характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого, дані про їхні
особи, а також усі обставини, що пом'якшують покарання, у тому числі і ті, про
які йдеться у касаційних скаргах.
Будь-яких даних, які б свідчили про необьєктивність чи упередженість
органів досудового слідства або суду, порушення ними норм кримінального чи
кримінально-процесуального закону, не встановлено.
Підстав
для зміни чи скасування вироку не виявлено.
склалися неприязні
стосунки. Знаючи зі слів ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_3 людина не жадібна, ОСОБА_1
вирішив на улагодженні цього конфлікту збагатитися. З цією метою він вирішив вбити
ОСОБА_6
і, поставивши ОСОБА_3. перед здійсненим фактом, вимагати в нього гроші за
вирішення конфлікту.
За допомогою в
організації вбивства ОСОБА_6 ОСОБА_1 звернувся до свого знайомого ОСОБА_7,
з яким поділився своїми планами і запропонував безпосередньо тому вчинити це
вбивство. При цьому ОСОБА_7, ОСОБА_1 пояснив, що діє від імені і за
дорученням ОСОБА_3.,
і сума цього замовлення становить 1500 доларів СІЛА, які будуть виплачені після
його виконання. Маючи сумнів у можливості одержання грошей і не бажаючи безоплатно позбавляти життя
людину, ОСОБА_8, не ставлячи до відома про це
ОСОБА_1, звернувся до правоохоронних
органів і заявив про цю підготовку до вбивства.
На вирок подані
касаційні скарги та подання прокурора.
Засуджений ОСОБА_1 зазначає, що при
розслідуванні справи і при і судовому розгляді обставини того, що
сталось, з достатньою повнотою] встановлені не були,
що призвело до
безпідставного засудження його зі інкриміновані йому злочини. Вказує на те, що він не вчиняв цих злочинів
і] справі
відсутні докази його винуватості, а досудове слідство і судовий розгляд А справі проведено
неповно, однобічно, з обвинувальним ухилом і порушенням норм кримінально-процесуального законодавства, і
приводить відповіднії доводи з приводу цього. Висновки суду, на його думку, не відповідають фактичним обставинам справи,
грунтуються на суперечливих і недопустимих доказах, припущеннях та на його
показаннях у стадії досудового
слідства, якими
він обмовив себе та інших осіб внаслідок застосування до нього
недозволених методів
слідства. Вважає, що органи досудового слідства і суд не дослідили всі обставини
справи, які могли мати значення для
прийняти правильного
рішення у справі. Порушує питання, за змістом скарги, про скасування вироку і закриття
справи щодо нього за недоведенісю його участі п злочинах.
При новому розгляді справи суду необхідно усунути зазначені недоліки,
всебічно, повно і об'єктивно дослідити обставини справи і, з урахуванням
зібраних доказів, прийняти рішення відповідно до вимог закону.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія
суддів, колегія суддів судової палати у Кримінальних справах В.С.У.
у х в а л и л а:
касаційну скаргу засудженого
ОСОБА_1, касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом
першої інстанції, касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 задовольнити, а
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково, вирок апеляційного
суду Кіровоградської області від 20 червня 2007 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_1
скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.
розглянула в судовому засіданні 20 вересня
2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених
ОСОБА_9 і ОСОБА_8., захисників ОСОБА_9 і ОСОБА_17 та захисників адвокатів
ОСОБА_18 і ОСОБА_19 на вирок апеляційного суду Полтавської області від 21
травня 2007 року, яким ОСОБА_9, ОСОБА_8. і ОСОБА_10 засуджено за п.п. 4, 7, 12
ч. 2 ст. 115 КК України
у с т а н о в и л а:
справа щодо засуджених ОСОБА_9,
ОСОБА_8. і ОСОБА_10 призначена до розгляду в касаційній інстанції за
касаційними скаргами засуджених ОСОБА_9 і ОСОБА_8., захисників ОСОБА_9 та
захисників адвокатів ОСОБА_18 та ОСОБА_19 Однак, дана справа не може бути
розглянута в засіданні касаційної інстанції 20 вересня 1997 року у зв'язку з
тим, що безпосередньо до Верховного Суду України поштою надійшла також
касаційна скарга захисникаОСОБА_17, яка була допущена до участі у справі в
якості захисника засудженого ОСОБА_8. Оскільки касаційна скарга захисником була
подана у передбачені строки на касаційне оскарження вироку, вона підлягає
розгляду в касаційній інстанції.
Однак, згідно з вимогами ст. 387 КПК України повідомлення про надходження
касаційної скарги з додержанням вимог ст. 351 КПК України здійснюється судом,
який постановив оскаржуване рішення, тому дана справа підлягає зняттю з
касаційного розгляду і поверненню до апеляційного суду Полтавської області для
виконання вимог ст.ст.387, 388, 389 КПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст. 392 КПК України колегія суддів
у х в а л и л а:
справу
щодо засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_8. і ОСОБА_10 за касаційними скаргами засуджених
ОСОБА_9 і ОСОБА_8., захисників ОСОБА_9 та захисників адвокатів ОСОБА_18 і
ОСОБА_19 з касаційного розгляду 20 вересня 2007 року зняти і направити до
апеляційного суду Полтавської області для вирішення питання про відповідність
касаційної скарги захисникаОСОБА_17 вимогам ст. 350 КПК України (скарга не
підписана особою, що її подала) і виконання вимог ст.ст. 387-389 КПК України.
Судді:
Лавренюк
М.Ю. Квивенда О.В. Мороз М.А.
Голові Верховного Суду
України
В.В. ОНОПЕНКУ
ПОДАННЯ
4 жовтня 2007 року
колегією суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України
розглянута кримінальна справа про обвинувачення
ОСОБА_3., ОСОБА_2 і ОСОБА_1 за ст. 15, п.п. 6,11,12 ч. 2 ст. 115 КК
України за касаційним поданням прокурора та касаційними скаргами потерпілого
ОСОБА_6 і засудженого ОСОБА_1 на вирок
апеляційного суду Кіровоградської області від 20 червня 2007 року.
Зазначений вирок апеляційного суду скасовано, а справа
направлена на новий судовий розгляд.
У зв'язку з тим, що по даній справі касаційною інстанцією
раніше вже були скасовані два попередні вироки постановлені апеляційним судом
Кіровоградської області щодо тих-же осіб і з тих же підстав та враховуючи те,
що у розгляді зазначеної справи уже брали участь шість суддів судової палати та
дев'ять народних засідателів апеляційного суду Кіровоградської області,
вважаємо, що з метою забезпечення найбільш об'єктивного і повного розгляду,
справу необхідно передати відповідно до ст. 38 КПК України до іншого
апеляційного суду.
Додаток:
Кримінальна
справа відносно ОСОБА_3., ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у чотирьох томах.
Судді: Лавренюк М.Ю. Кривенда О.В. Мороз М.А.
Судді Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду України Лавренюк М.Ю., Кривенда О.В. і Мороз М.А. звертаємось до Вас про вирішення
питання доцільності передання справи, що знаходиться у провадженні апеляційного
суду Кіровоградської області, до іншого апеляційного суду з таких підстав.
Розглянувши в судовому засіданні 4 жовтня 2007 року
кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1, касаційним
поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції і
касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_6 на вирок апеляційного суду
Кіровоградської області від 20 червня 2007 року, колегія суддів Судової палати
у кримінальних справах Верховного Суду України задовольнила касаційне подання
прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційну
скаргу потерпілого ОСОБА_6 та частково задовольнила касаційну скаргу
засудженого ОСОБА_1, щодо ОСОБА_3., ОСОБА_2 і ОСОБА_1 скасувала з направленням
справи на новий судовий розгляд.
Причиною скасування вироку апеляційного суду Кіровоградської області
явилось те, що суд безпідставно, не даючи оцінки усім доказам у справі, виправдав ОСОБА_3. і ОСОБА_2 за ст. 15, п.п. 6,11,12 ч. 2 ст. 115
КК України за недоведеністю їх участі у скоєнні злочину. Оскільки раніше
касаційною інстанцією були скасовані два попередні вироки постановлені
апеляційним судом Кіровоградської області щодо тих-же осіб і з тих-же
підстав, враховуючи те, що у розгляді
зазначеної справи уже приймали участь шість суддів судової палати у
кримінальних справах апеляційного суду та дев'ять народних засідателів, колегія
суддів Верховного Суду України вважає за необхідне звернутись з клопотанням про
передачу зазначеної справи на підставі ст. 38 КПК України на новий розгляд до
іншого апеляційного суду.
Додаток:
1. Копія
ухвали Судової палати у кримінальних справах Верховного суду України від 4
жовтня 2007 року.
2. Кримінальна
справа щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3. і ОСОБА_2 у 4-х томах
3. Переведення
за скаргами № 5-3733 к 07 в 1-му томі.