У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого
|
Вус С.М.,
|
суддів
|
Глоса Л.Ф. і
Школярова В.Ф.,
|
за участю
прокурора обвинуваченого захисника
|
ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3
|
розглянула в судовому засіданні в
м. Києві 9 жовтня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням
прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та
заступника прокурора Івано-Франківської області на постанову Апеляційного суду
Івано-Франківської області від 11 червня
2007 року.
Цією постановою кримінальну справу
по обвинуваченню
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1
року народження,
у вчиненні
злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК
України,
повернуто на додаткове розслідування.
Органами досудового слідства
ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він, будучи службовою особою, яка займає
відповідальне становище - судді і голови Дрогобицького міськрайонного суду
Львівської області, в травні і 3 жовтня 2005 року та 26 квітня 2006 року
одержав шляхом вимагання від ОСОБА_2хабара в загальній сумі 2500 доларів США за
вирішення на користь останнього цивільної справи, яка з 12 грудня 2003 року
перебувала в провадженні ОСОБА_1.
Повертаючи справу на додаткове
розслідування, суд визнав, що органи досудового слідства допустили
неправильність досудового слідства, яку
неможливо усунути в судовому засіданні.
Як зазначив суд, неправильність
досудового слідства полягає в неприйнятті процесуального рішення про
визнання ОСОБА_2потерпілим у справі, що
призвело до порушення його процесуальних
прав унеможливило прийняття судом
законного рішення по справі та поставило під сумнів переконливість обвинувачення
ОСОБА_1 в одержанні від ОСОБА_2 хабара, поєднаного з вимаганням. Крім того, як
вказав суд, перед направленням до суду кримінальної справи щодо ОСОБА_1 належало спочатку вирішити в суді за місцем
знаходження органу, що розслідує справу, подання про звільнення ОСОБА_5ід
кримінальної відповідально на підставі ч.3 ст. 369 КК України. Також суд
послався на неможливість завершення розгляду справи без участі в судовому
засіданні ОСОБА_2, аналіз показань якого на досудовому слідстві дає підстави
припустити, що в нього могла бути інша причина передачі
грошей підсудному, яка виходить за межі диспозиції ст. 368 КК України.
У касаційному поданні порушується
питання про скасування постанови про направлення справи щодо ОСОБА_1 на
додаткове розслідування з направленням справи на новий судовий розгляд,
оскільки ті питання, на які є посилання в постанові, суд мав можливість
вирішити в судовому засіданні, не направляючи справу на додаткове
розслідування.
Заслухавши доповідь судді
Верховного Суду України, пояснення прокурора ОСОБА_4, який підтримав касаційне
подання, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_3, які вважали
обґрунтованим рішення суду про
направлення справи на додаткове розслідування, а доводи касаційного
подання - безпідставними, перевіривши
матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що подання
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 281 КПК
України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або
неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота
або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Це положення закону знайшло своє
відображення в роз'ясненні, що міститься в абз. 2 п. 9 постанови Пленуму
Верховного Суду України “Про практику застосування судами України
законодавства, що регулює повернення кримінальної справи на додаткове
розслідування” від 11 лютого 2005 року № 2, де зазначено, що у випадках, коли суд
має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового
розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого,
свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних
експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку,
передбаченому в ст. 315-1 КПК, вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом
поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників
процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим. За
необхідності суд може відкласти її розгляд для витребування додаткових доказів.
Розглядаючи справу щодо ОСОБА_1,
суд не врахував вимог закону та наведених вище роз'яснень, внаслідок чого
постановив у справі рішення, яке не
ґрунтується на вимогах закону і є передчасним.
Убачаючи неправильність досудового
слідства в тому, що слідчий не визнав ОСОБА_2 потерпілим, суддя не зазначив у
постанові поважних причин, які позбавляли суд можливості усунути в судовому засіданні зазначені ним порушення
закону та, за умови встановлення для цього законних підстав, постановити
рішення про визнання ОСОБА_5. потерпілим і таким чином самому поновити порушені
його процесуальні права.
Не є такою причиною, на яку
послався суд, та обставина, що залишилися невиконаними постанови суду про
привід ОСОБА_2, оскільки, як убачається з матеріалів справи, останній не
з'являвся до суду через свою хворобу, тобто з поважних причин.
Посилання судді як на підставу
повернення справи на додаткове розслідування на те, що перед направленням кримінальної справи щодо
ОСОБА_1 до суду першої інстанції
спочатку належало в суді за місцем
роботи слідчого, що розслідує справу,
прийняти рішення за поданням про звільнення ОСОБА_5ід кримінальної
відповідальності за перші два епізоди давання ним хабара в 2005 році, не
ґрунтується на законі.
Як правильно зазначено у
касаційному поданні, виділення матеріалів справи щодо ОСОБА_5 окреме
провадження та направлення їх до суду окремо суперечило б вимогам ч.2 ст. 26
КПК України, оскільки негативно вплинуло б на всебічність, повноту й
об'єктивність дослідження і вирішення справи.
До того ж подання про звільнення
ОСОБА_5ід кримінальної відповідальності
знаходиться у справі,
підсудність якої, відповідно до ст.38 КПК України та ст. 13 Закону України “Про
статус суддів”, визначено Апеляційному суду Івано-Франківської області.
Крім того, всупереч роз'ясненням, що містяться
в п. 13 зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, судом
наперед дано оцінку рішенню господарського суду, показанням свідка ОСОБА_6 та
поставлено під сумнів доведеність обвинувачення ОСОБА_1 у вимаганні хабара й
зроблено припущення, що у ОСОБА_2 могла бути інша причина передачі грошей
підсудному, яка виходить за межі диспозиції ст. 368 КК України, чого суддя не вправі
робити, повертаючи справу на додаткове
розслідування.
Отже, наведені в постанові підстави повернення
справи на додаткове розслідування не відповідають вимогам ст. 281 КПК України,
у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий
судовий розгляд, під час якого суду необхідно належно дослідити зібрані в ній
докази, дати їм об'єктивну оцінку і залежно від встановленого вирішити питання
про винність чи невиність ОСОБА_1 у вчиненні злочину.
На підставі наведеного, керуючись ст.
ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
касаційне подання прокурора, який
брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та заступника прокурора
Івано-Франківської області задовольнити, а постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 червня
2007 року про повернення кримінальної щодоОСОБА_1 на додаткове
розслідування - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же
суд.
Судді:
Вус С.М. Школяров В.Ф. Глос Л.Ф.