Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 381/2182/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 29.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.05.2024.
Дата набрання законної сили: 28.05.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		справа №381/2182/22                                                        Головуючий у І інстанції - Соловей Г.В.
		апеляційне провадження №22-ц/824/969/2024                     Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.
		                                                                
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 травня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		головуючого судді - Гуля В.В. (суддя-доповідач)
		суддів - Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.
		за участю секретаря судового засідання - Никифорова І.А.   
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Фастівської міської ради про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Фастівської міської ради, Орган опіки та піклування Кожанської територіальної громади про визначення місця проживання дитини,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача                   ОСОБА_3 , в якому просила визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю.
		В обґрунтування позову зазначала, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від вказаного шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		07 лютого 2022 року за рішенням суду шлюб між сторонами розірвано. Причиною розірвання шлюбу стали різні погляди на життя, різні характери, із-за чого часто виникли непорозуміння, що призвело до втрати почуттів один до одного. 
		Посилалася на те, що відповідачем було нанесено позивачу тілесні ушкодження, у зв`язку з чим нею було подано заяву до Деснянського управління поліції ГУНП у місті Києві.
		Уважала, що в інтересах дитини донька повинна проживати з нею. 
		Вказала, що на час подачі позову відповідач не утримує дитину, всі витрати по її утримуванню несе позивач. 
		На підставі викладеного позовні вимоги просила задовольнити.
		У жовтні 2022 року ОСОБА_3 подав до суду зустрічну позовну заяву, в якій просив визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним за зареєстрованим її місцем проживання: АДРЕСА_1 ; визначити участь у вихованні дитини іншого з батьків, який не буде проживати з дитиною, а саме визначити порядок участі у вихованні дитини з іншим з батьків та надати можливість: проживання з іншим з батьків 15 днів на місяць; проводити час з іншим з батьків два вихідних дня на місяць; мати можливість на оздоровлення дитини з одним з батьків на протязі одного календарного місяця в рік.
		Вказував, що позивач не надала жодного належного доказу щодо її постійного місця проживання, а також дохід, який дає змогу забезпечити дитину всім необхідним. 
		Зауважував, що дитина зареєстрована за його місцем проживання, де знаходяться всі її речі. 
		Посилався на те, що він має самостійний дохід, приділяє увагу дитині та забезпечує доньку всім необхідним.
		Просив позов задовольнити.
		Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		Зустрічний позов ОСОБА_3 - задоволено частково.
		Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .
		В іншій частині позову відмовлено.
		Не погоджуючись з указаним рішенням представник позивача ОСОБА_1 -                  ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог.
		У мотивування скарги зазначає, що у суду першої інстанції не було жодних підстав робити висновок, що позивач «постійно змінює місце проживання», оскільки вона та свідки надавали суду пояснення, відповідно до яких ОСОБА_1 після розлучення з відповідачем постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 у батьківському будинку. У Київській області (під Києвом) орендувала житло у зв`язку з вагітністю на період останнього триместру та пологів, оскільки мала намір народжувати дитину у м. Києві.
		Уважає помилковим висновок суду першої інстанції, що вона не має власного житла, оскільки будинок, за адресою якого визначено місце проживання дитини, є спільною власністю подружжя.
		Посилається на те, що під час розгляду справи умови проживання у с. Веприк не були обстежені органом опіки та піклування.
		Зауважувала, що під час розгляду справи судом першої інстанції вона була вагітна та не могла працювати.
		09 жовтня 2023 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача ОСОБА_3 , в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 березня 2024 року витребувано від Органу опіки та піклування Кожанської територіальної громади Фастівського району Київської області висновок щодо доцільності визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 .
		У відповідь на ухвалу суду 09 травня 2024 року від органу опіки та піклування надійшов лист, в якому зазначено, що надання повторного висновку щодо доцільності визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_1 є недоцільним. 
		Позивач та її представник у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали та просили задовольнити з підстав, наведених у скарзі.
		Відповідач та його представник у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Треті особи у судове засідання своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.
		Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позов ОСОБА_1 не містить належного обґрунтування та є таким, що не підлягає задоволенню. 
		Щодо зустрічного позову ОСОБА_3 в частині визначення місця проживання дитини, суд вважав, що позивачем надані належні докази щодо можливості батька забезпечити належні умови проживання, виховання та розвиток дитини, прихильність дитини до батька, а також врахував те, що матір дитини має можливість безперешкодно відвідувати дитину, спілкуватися з нею, здійснювати свої батьківські обов`язки та доглядати за дитиною
		Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 
		Згідно зі статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Проте, вказаним вимогам рішення суду не відповідає з огляду на наступне. 
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з                ОСОБА_3 . 
		Під час шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2022 року шлюб між ОСОБА_1  та ОСОБА_3 розірвано.
		Згідно інформації з відділу обліку та моніторингу про реєстрацію місця проживання ЦМЗ ДМС у м. Києві та Київській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
		Відповідно до інформації з відділу обліку та моніторингу про реєстрацію місця проживання ЦМЗ ДМС у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
		Згідно Довідки №15-03/181 від 20 липня 2022 року Кожанської селищної ради Фастівського району Київської області ОСОБА_3 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 та є власником житлового будинку. 
		Дитина зареєстрована за місцем реєстрації матері та батька, які мають спільну реєстрацію, а саме: АДРЕСА_1 .
		З Довідки №31 від 12 жовтня 2022 року ОСОБА_3 дійсно працює в Фермерському господарстві «Полісся».
		Відповідно до Висновку органу опіки та піклування Кожанської селищної ради щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доцільно визначити місце проживання дитини разом з батьком                      ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
		У висновку зазначено, що після розлучення у подружжя виникли суперечки стосовно проживання малолітньої дитини з одним із батьків, тому ОСОБА_4 періодично проживала з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 або за адресою: АДРЕСА_3 та з батьком в АДРЕСА_1 . Згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 17 лютого 2023 року будинок, в якому проживає ОСОБА_3 , двоповерховий, складається з 7 житлових кімнат, веранди, кухні, ванної кімнати, коридору. Опалення індивідуальне. Кімнати облаштовані сучасними меблями, в наявності побутова техніка. У дитини є окрема кімната з усіма необхідними меблями. Створені всі умови для відпочинку, виховання, розвитку, відповідно до віку. Також службою було проведено бесіду з малолітньою дитиною, яка зазначила, що їй подобається жити з татом, він возить її на заняття до дитячого центру «Умка». 
		Під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про перебування позивача та відповідача на обліку у нарколога та психіатра, а також матеріали справи не містять доказів наявності у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 шкідливих звичок.
		Також, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з ОСОБА_1 періодично проживає її неповнолітня донька ОСОБА_4 ,                              ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2 а.с. 230).
		Згідно Акту обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї ОСОБА_1 від  15 лютого 2024 року, за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_1 проживає в житловому будинку, площею 92 кв.м разом з матір`ю ОСОБА_5 , 1952 року народження, та племінницею ОСОБА_6 , 2008 року народження. ОСОБА_1 38 років, розлучена, виховує доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В житловому будинку є всі належні умови для проживання дитини - окрема умебльована кімната, одяг для дитини, розвиваючі іграшки відповідного віку. ОСОБА_1 проводить всі необхідні заходи для створення комфортних умов проживання та задоволення основних потреб дитини які відіграють особливу роль у формуванні її, як особистості, проявила себе як відповідальна та турботлива мама. ОСОБА_1 тимчасово не працює, має заробітки, надаючи послуги масажу, останнє місце роботи - продавець продовольчих товарів в магазині «Брусилівські ковбаси». Пільгами та субсидіями сім`я не користується, заборгованості за комунальні послуги не мають (т. 2 а.с. 231).
		Відповідно до Довідки від 23 квітня 2024 року №43 про підтвердження місця роботи, виданої ТОВ «Сільпо-Фуд» ОСОБА_1 працює у ТОВ «Сільпо-Фуд» за професією продавець-консультант, Відділ каса, Магазин №252_С Фастів вул. Соборна, 42 з 13 квітня 2024 року.
		Окрім того, у матеріалах справи міститься лист Фастівського міського центру соціальних служб щодо неповнолітньої ОСОБА_4, згідно якого до центру звернувся ОСОБА_3 та повідомив, що його колишня дружина ОСОБА_1 вчиняє відносно нього та їх спільних дітей: повнолітнього ОСОБА_9 та неповнолітньої ОСОБА_4 домашнє насильство. ОСОБА_1 останнім часом під час зустрічей з колишнім чоловіком поводить себе агресивно: штовхає, наносить штурсани, кидає в його бік різноманітні предмети, свідомо та систематично принижує, ображає та погрожує. Вона привласнила та не надає за потреби документи на житло, свідоцтво про народження доньки, банківські картки та інше - чим позбавляє ОСОБА_3 права на задоволення особистих потреб та потреб спільної дитини. Наразі донька проживає разом з батьком. Мати постійно без попередження приходить до помешкання з вимогою побачитись з дитиною, але фактично, вчиняє гучні сварки. Після таких відвідувань ОСОБА_4 почувається пригніченою та наляканою. Психологом ФМЦСС                ОСОБА_10 було проведено бесіду з ОСОБА_4. За результатами бесіди та тестування за проективною психологічною методикою, спрямованою на дослідження соціальної пристосованості дитини, сфери її міжособистісних відносин та їх особливостей, з`ясовано, що дівчинка перебуває в стресовому, тривожному стані. Вона після розлучення батьків близько півтора року проживала разом з матір`ю. За цей час ОСОБА_1 , вирішуючи питання життєдіяльності сім`ї, змінила разом з донькою декілька місць проживання. Жінка взяла участь у програмі сурогатного материнства та народила дитину. Мати пояснила доньці, що дитина є засобом заробітку для існування сім`ї. ОСОБА_4 ідентифікує себе з предметом, який, на разі її незадовільної поведінки, можливо продати за гроші. Тому дівчинка поруч з матір`ю відчуває постійний страх та тривогу і, як результат, відмовляється від спілкування з нею. Наразі ОСОБА_4 проживає разом з батьком, вона відчуває себе в безпеці, в світі дівчинки атмосфера в родині батька та його співмешканки з донькою, що є одноліткою ОСОБА_4, являє бажаний для неї світ прийняття, щастя та любові. За вказаного вище, проживання ОСОБА_4 окремо від матері, в даний час та до моменту виникнення прихильності до матері, не суперечить принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.
		Згідно Витягу із протоколу засідання комісії з питань захисту прав дітей Кожанської селищної ради №3 від 11 березня 2024 року вирішено рекомендувати ОСОБА_1 . мирним шляхом вирішити питання участі обох батьків у вихованні та проживанні дитини, звернутися до суду з метою визначення участі матері у вихованні дитини.
		При розгляді справи в судовому засіданні встановлено, що спір між сторонами виник із-за малолітньої дитини, яка на даний час не досягла віку, як передбачено законодавством, що може бути враховано її думку з ким із батьків вона хоче проживати.
		Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
		Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
		За змістом частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від                 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
		У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
		Згідно статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
		Статтею 141 СК України встановлено, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
		Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
		Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
		Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
		У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України», заява №2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
		Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) зазначено, що: «питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі №754/16535/19 (провадження № 61-14623св21) вказано, що «під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини».
		Відтак, міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
		Під час визначення місця проживання дитини, зважаючи на вікову категорію дитини, необхідно проводити бесіду з останньою, головним завданням якої є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення інтересів дитини та з`ясування думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків.
		У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною;    по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
		ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).
		Аналіз наведених вище норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, насамперед повинні бути враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору.
		Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		З огляду на викладені норми, які регулюють правовідносини, які виникли між сторонами, в межах доводів апеляційної скарги суд має з`ясувати, чи виконали сторони обов`язок доведення обставин, за наявності яких суд має право відмовити у визначенні місця проживання дитини з матір`ю, чи довела мати, що проживання дитини з нею відповідатиме найкращим інтересам дитини.
		Вирішуючи спір щодо визначення місця проживання дитини, суд виходить з того, що поведінка батьків, їх авторитет відіграє суттєву роль у вихованні дитини, оскільки дитина не має самостійного досвіду соціальної поведінки, а тому успадковує досвід і поведінку авторитетних для неї батьків.
		Як зазначено вище, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та малолітня ОСОБА_4  зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
		З Довідки №31 від 12 жовтня 2022 року вбачається, що ОСОБА_3 дійсно працює в Фермерському господарстві «Полісся».
		Під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про перебування позивача та відповідача на обліку у нарколога та психіатра, а також матеріали справи не містять доказів наявності у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 шкідливих звичок.
		ОСОБА_1 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з ОСОБА_1 періодично проживає її неповнолітня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Згідно Акту обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї ОСОБА_1 від  15 лютого 2024 року, за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_1 проживає в житловому будинку, площею 92 кв.м разом з матір`ю ОСОБА_5 , 1952 року народження, та племінницею ОСОБА_6 , 2008 року народження. ОСОБА_1 38 років, розлучена, виховує доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В житловому будинку є всі належні умови для проживання дитини - окрема умебльована кімната, одяг для дитини, розвиваючі іграшки відповідного віку. ОСОБА_1 проводить всі необхідні заходи для створення комфортних умов проживання та задоволення основних потреб дитини які відіграють особливу роль у формуванні її, як особистості, проявила себе як відповідальна та турботлива мама. ОСОБА_1 тимчасово не працює, має заробітки, надаючи послуги масажу, останнє місце роботи - продавець продовольчих товарів в магазині «Брусилівські ковбаси». Пільгами та субсидіями сім`я не користується, заборгованості за комунальні послуги не мають (т. 2 а.с. 231).
		Відповідно до Довідки від 23 квітня 2024 року №43 про підтвердження місця роботи, виданої ТОВ «Сільпо-Фуд» ОСОБА_1 працює у ТОВ «Сільпо-Фуд» за професією продавець-консультант, Відділ каса, Магазин №252_С Фастів вул. Соборна, 42 з 13 квітня 2024 року.
		Окрім того, у матеріалах справи міститься лист Фастівського міського центру соціальних служб щодо неповнолітньої ОСОБА_4, згідно якого до центру звернувся ОСОБА_3 та повідомив, що його колишня дружина ОСОБА_1 вчиняє відносно нього та їх спільних дітей: повнолітнього ОСОБА_9 та неповнолітньої ОСОБА_4 домашнє насильство. ОСОБА_1 останнім часом під час зустрічей з колишнім чоловіком поводить себе агресивно: штовхає, наносить штурсани, кидає в його бік різноманітні предмети, свідомо та систематично принижує, ображає та погрожує. Вона привласнила та не надає за потреби документи на житло, свідоцтво про народження доньки, банківські картки та інше - чим позбавляє ОСОБА_3 права на задоволення особистих потреб та потреб спільної дитини. Наразі донька проживає разом з батьком. Мати постійно без попередження приходить до помешкання з вимогою побачитись з дитиною, але фактично, вчиняє гучні сварки. Після таких відвідувань ОСОБА_4 почувається пригніченою та наляканою. Психологом ФМЦСС                ОСОБА_10 було проведено бесіду з ОСОБА_4. За результатами бесіди та тестування за проективною психологічною методикою, спрямованою на дослідження соціальної пристосованості дитини, сфери її міжособистісних відносин та їх особливостей, з`ясовано, що дівчинка перебуває в стресовому, тривожному стані. Вона після розлучення батьків близько півтора року проживала разом з матір`ю. За цей час ОСОБА_1 , вирішуючи питання життєдіяльності сім`ї, змінила разом з донькою декілька місць проживання. Жінка взяла участь у програмі сурогатного материнства та народила дитину. Мати пояснила доньці, що дитина є засобом заробітку для існування сім`ї. ОСОБА_4 ідентифікує себе з предметом, який, на разі її незадовільної поведінки, можливо продати за гроші. Тому дівчинка поруч з матір`ю відчуває постійний страх та тривогу і, як результат, відмовляється від спілкування з нею. Наразі ОСОБА_4 проживає разом з батьком, вона відчуває себе в безпеці, в світі дівчинки атмосфера в родині батька та його співмешканки з донькою, що є одноліткою ОСОБА_4, являє бажаний для неї світ прийняття, щастя та любові. За вказаного вище, проживання ОСОБА_4 окремо від матері, в даний час та до моменту виникнення прихильності до матері, не суперечить принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.
		Відповідно до Висновку органу опіки та піклування Кожанської селищної ради щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доцільно визначити місце проживання дитини разом з батьком                      ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
		Разом з тим, в указаному висновку органом опіки та піклування не досліджувались обставини щодо доцільності чи недоцільності визначення місця проживання дитини з матір`ю, остання не була присутня при вирішенні комісією цього питання, її думка та пояснення не заслуховувались, умови проживання не досліджувались, також як і не було встановлено прихильності дитини до батьків.
		При цьому, на вимогу суду надати висновок щодо доцільності визначення місця проживання дитини з матір`ю орган опіки та піклування Кожанської селищної ради повідомив про недоцільність надання повторного висновку.
		Вказані обставини свідчать про необґрунтованість наданого органом опіки та піклування Кожанської селищної ради висновку щодо доцільності визначення місця проживання дитини з батьком.
		Під час розгляду справи апеляційним судом установлено, що як матір, так і батько виявляють бажання, щоб дитина проживала з кожним із них, приймати активну участь у її вихованні, характеризуються позитивно, мають житло, працюють, ними забезпечені умови для проживання дитини.
		ОСОБА_4, якій наразі 5 років, проживала разом з матір`ю, станом на час вирішення справи проживає з батьком за місцем реєстрації та з його співмешканкою. 
		Проте, як убачається з матеріалів справи та пояснень сторін, гострої необхідності змінювати місце проживання дитини не було. Доказів будь якої аморальної поведінки                ОСОБА_1 та/або існування загрози дитині з боку матері матеріали справи не містять.  
		Між сторонами існує особистий конфлікт, який негативно впливає на дитину, відносини між колишнім подружжям напружені, виникають сварки, в тому числі з приводу місця проживання дитини, порядку зустрічей та участі у вихованні і спілкуванні з нею. 
		З часу проживання малолітньої ОСОБА_4 з батьком, у ОСОБА_1 виникають перешкоди у побаченнях, спілкуванні з дитиною та у її вихованні, з приводу чого позивач зверталась до органів поліції та органів опіки та піклування. Дівчинка, якій лише 5 років, позбавлена материнського піклування, любові та турботи, яка вкрай важлива для дитини її віку, що може призвести до сепарації дитини від матері та втраті стійкого психоемоційного зав`язку з матір`ю.
		На підставі викладеного, оскільки батьки самостійно цивілізованим шляхом не змогли вирішити питання визначення місця проживання дитини, колегія суддів, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а також що в інтересах дитини є турбота та підтримка і з боку матері, і з боку батька, ураховуючи те, що позивач ОСОБА_1 є турботливою матір`ю, має житло, роботу, дитині забезпечені достатні та необхідні умови проживання, беручи до уваги вік та стать дитини, а також те, що між матір`ю та донькою існує тісний емоційний зв`язок, доходить висновку, що у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, а саме, з матір`ю.
		Апеляційний суд також зауважує, що батько безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про її здоров`я, стан розвитку, незалежно від того, з ким вона буде проживати.
		Визначення місця проживання ОСОБА_4 з матір`ю не впливає на її взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.
		Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17 (провадження № 61-9074св20).
		Посилання відповідача ОСОБА_3 на відсутність у ОСОБА_1 самостійного доходу, що є складовим елементом відповідно до вимог чинного законодавства України, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки мати дитини має освіту, задовільний стан здоров`я, згідно довідки від 23 квітня 2024 року №43 працює уТОВ «Сільпо-Фуд» з 13 квітня 2024 року, має постійне місце проживання у батьківському будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де нею створені належні умови для проживання дитини, а також можливість забезпечувати усім належним і необхідним доньку. 
		Неодноразова зміна місця проживання ОСОБА_1 , про яку зазначено судом першої інстанції, не є визначальною у вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини.
		Апеляційним судом не встановлено протиправної поведінки матері у відношенні до малолітньої дитини, що давали б підстави для відмови їй у визначенні місця проживання доньки разом із матір`ю.
		Під час розгляду справи не встановлено тих виняткових обставин, за яких малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може бути розлучена з матір`ю.
		Таким чином, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.
		Суд першої інстанції не дослідив належним чином всі обставини справи та подані сторонами докази, не врахував вік дитини, психоемоційний зв`язок доньки з матір`ю, здатність ОСОБА_1 забезпечити належні умови проживання та виховання доньки, відсутність у матеріалах справи доказів протиправної поведінки матері по відношенню до дитини, у зв`язку з чим дійшов помилкового та передчасного висновку про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.
		Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
		Наведені вище порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення суду згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України та ухвалення нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 .  
		Згідно статті 141 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. 
		Таким чином, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 977,20 грн.
		Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.
		Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2023 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Фастівської міської ради про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
		Визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		У задоволенні зустрічного позову - відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 977,20 грн.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
		 
		 
		 
		Головуючий                                                                                          В.В. Гуль
		 
		 
		Судді                                                                                                       Ю.О. Матвієнко 
		 
		 
		                                                                                                                 Я.С. Мельник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...