Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 334/5347/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2024.
Дата набрання законної сили: 29.05.2024
Номер судового провадження: 61-11751ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29 травня 2024 року
		м. Київ
		справа № 334/5347/22
		провадження № 61-11751св23 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ОСОБА_2 , 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Мухіна Людмила Сергіївна, на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя у складі судді Бредіхіна Ю. Ю. від 08 травня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів: 
		Трофимової Д. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А., від 12 липня 2023 року і виходив з наступного.
		Зміст позовної заяви та її обґрунтування 
		1.           У листопаді 2022 року  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
		2.           На обґрунтування позовних вимог  ОСОБА_1 зазначала, що 20 грудня 2019 року рішенням Постійно діючого третейського суду «Південно-східний Міжрегіональний» у справі № 20/12/2019 за позовом ОСОБА_2 до 
		ОСОБА_3 стягнуто з останнього заборгованість за договором позики 
		від 18 січня 2019 року у розмірі 2 650 000,00 грн.
		3.            ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
		4.           На підставі ухвали Дніпровського апеляційного суду від 17 червня 
		2020 року видано виконавчий лист, який неодноразово пред`являвся до виконання. Згідно з інформацією з реєстру виконавчих проваджень, останній раз вказаний виконавчий лист пред`являвся до виконання у 2021 році.
		5.           Зазначала, що вона, як дружина ОСОБА_3 , є його єдиною спадкоємицею, оскаржувала рішення третейського суду, однак у його скасуванні їй було відмовлено (постанова Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі 
		№ 803/135/20).
		6.           Зауважувала, що  ОСОБА_3 жодних договорів позики з ОСОБА_2 не укладав та грошових коштів за цими договорами не отримував, а тому вона звернулася до правоохоронних органів із заявою про злочин. В межах досудового розслідування проведено ряд процесуальних дій та експертизу підписів, виконаних від імені ОСОБА_3 у договорі позики від 18 січня 2019 року та декількох інших документах, що стосувались третейського розгляду справи.
		7.           Висновком експерта від 09 грудня 2021 року №КСЕ-19/115-21/16045, наданим Миколаївським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром в межах кримінального провадження № 12021082060000777, встановлено, що договір позики від 18 січня 2019 року, укладений між 
		ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не містить його власноручного підпису, а є лише імітацію підпису ОСОБА_4 , виконаною за допомогою попередньої підготовки невстановленими особами.
		8.           Враховуючи наведене,  ОСОБА_1 просила суд застосувати наслідки нікчемності договору та визнати відсутніми зобов`язання ОСОБА_3 та його спадкоємців, які виникають з договору позики від 18 січня 2019 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , визнати відсутньою третейську угоду щодо передачі спору, що виникає з договору позики від 18 січня 2019 року, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на розгляд третейського суду «Південно-східний Міжрегіональний».
		Стислий виклад позиції відповідача
		9.            ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на їх безпідставність. Зазначала, що дійсність договору позики від 18 січня 2019 року та викладеної у пункті 7 цього договору третейської угоди визнана рішенням Постійно діючого третейського суду «Південно-східний Міжрегіональний» від 20 грудня 2019 року у справі № 20/12/2019 за її позовом до ОСОБА_3 . З тексту рішення вбачається, що відповідач ОСОБА_3 особисто був присутнім при розгляді справи у третейському суді.
		10.        Позивачка оскаржувала зазначене рішення третейського суду, як особа, яка не приймала участі у справі, але суд вирішив питання про її права та обов`язки (справа № 803/135/20). Підставами оскарження рішення третейського суду були в тому числі і доводи ОСОБА_1 про невідповідність підпису 
		ОСОБА_3 у договорі позики.
		11.        Постановою Верховного Суду від 29 вересня 2022 у справі № 803/135/20 скасовано ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2022 року про задоволення заяви ОСОБА_1 та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду «Південно-східний Міжрегіональний» у справі № 20/12/2019      від 20 грудня 2019 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики відмовлено. 
		12.        Дозвіл на примусове виконання рішення третейського суду надано ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 червня 2020 року у справі 
		№ 20/12/2019.
		13.        Зазначала, що ОСОБА_1 зверталася до Дніпровського апеляційного суду із заявою про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 вересня 2020 року заяву задоволено, визнано такими, що не підлягає виконанню, два зазначені виконавчі листи. Однак, у порядку апеляційного перегляду постановою Верховного Суду               від 21 січня 2021 року у справі № 20/12/2019 ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 вересня 2020 року скасовано, ухвалене нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.
		14.        Акцентувала увагу на тому, що наявність зобов`язань ОСОБА_3 перед нею за договором позики від 18 січня 2019 року підтверджено зазначеними вище судовим рішеннями. Рішення Постійно діючого третейського суду «Південно-східний Міжрегіональний» у справі № 20/12/2019 від 20 грудня 2019 року є остаточним і перебуває на стадії виконання.
		15.        Вважала, що позов ОСОБА_1 фактично є спробою переглянути судове рішення, яке набрало законної сили, з посиланням на нові докази, зокрема, висновок експерта. В той же час ОСОБА_1 , як правонаступник померлого ОСОБА_3 , мала можливість своєчасно, до набрання законної сили рішенням Дніпровського апеляційного суду у справі про скасування рішення третейського суду або під час оскарження ухвали суду про видачу виконавчих документів на примусове виконання рішення третейського суду, звернутись до суду з позовом про визнання недійсним договору позики або про застосування наслідків нікчемного правочину, надавши суду відповідні докази. Крім того, з огляду на наявність в матеріалах справи в Дніпровському апеляційному суді оригіналу договору позики, ОСОБА_1 мала можливість ставити питання про призначення судової експертизи на предмет перевірки дійсності підпису ОСОБА_3 у договорі позики. Посилалася на неналежність як доказу висновку експертизи, проведеної без її участі та без дотримання її прав як учасника цивільного процесу. 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		16.        Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 травня 
		2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
		17.        Визнано відсутніми зобов`язання ОСОБА_3 та його спадкоємця 
		ОСОБА_1 , які виникають з договору позики від 18 січня 2019 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також визнано відсутньою третейську угоду щодо передачі спору, який виникає з договору позики від 18 січня 2019 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на розгляд третейського суду «Південно-східний Міжрегіональний».
		18.        Вирішено питання про розподіл судових витрат
		19.        Задовольняючи позовні вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості. Зазначив, що позивачка фактично набула статусу боржника, як спадкоємець свого чоловіка ОСОБА_3 , однак не мала можливості ефективно здійснювати захист своїх прав під час вирішення спору третейським судом, а також вирішення питання щодо його оскарження та виконання через існуючі процесуальні обмеження. В інших справах суди фактично виходили з презумпції правомірності правочину, яка закріплена у           статті 204 Цивільного кодексу України, і діє до визнання судом факту нікчемності чи недійсності такого правочину. Водночас, відсутність у письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		20.        Постановою Запорізького апеляційного суду від 12 липня 2023 року апеляційну скаргу адвоката Мухіної Л. С. в інтересах ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 травня 2023 року залишено без змін.
		21.        Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову, з підстав того, що задоволення позову про визнання відсутнім права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутнім кореспондуючого обов`язку особи-боржника у відповідних правовідносинах, спрямовано на усунення правової невизначеності. Відповідне судове рішення має забезпечити, щоб обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. Враховуючи, що судовий спір про стягнення боргу, в рамках якого позивачка могла б спростувати наявність боргових зобов`язань, відсутній, позивачкою обрано належний спосіб захисту її порушених прав. Наданий ОСОБА_1 висновок експерта, отриманий в межах кримінального провадження, містить інформацію щодо предмета доказування у цій цивільній справі, а тому визнаний належним та допустимим доказом. Натомість відповідачка доказів на спростування висновків такої експертизи не надала та не заявляла клопотань про призначення відповідної експертизи у цій справі, про виклик у судове засідання експертів, які проводили комплексну судово-технічну експертизу документів та почеркознавчу експертизу.
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		22.        01 серпня 2023 року ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Мухіна Л. С., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить суд скасувати рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 травня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 12 липня 2023 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
		23.        Підставами касаційного оскарження судових рішень суду апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №  522/1528/15-ц, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду 
		від 09 грудня 2019 року у справі № 285/3950/17-ц, а також постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 405/8416/13-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).
		24.        Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах з кредитором, є неналежним, якщо такий спір вже вирішений судом. Рішенням Постійно діючого третейського суду «Південно-східний Міжрегіональний» у справі 
		№ 20/12/2019 від 20 грудня 2019 року визначено зобов`язання боржника 
		ОСОБА_3 , а відтак і його спадкоємців. Заявниця наголошує, що третейські суди хоч і не входять до судової системи України, проте їх рішення мають юридичну силу і можуть виконуватися органами державної виконавчої служби. 
		25.        Зауважує, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що позивачка не була позбавлена можливості надати суду докази неукладення спірного договору позики під час оскарження рішення третейського суду. Не звернулась вона також з позовом про визнання недійсною третейської угоди, що б відповідало визначеному статтею 12 Закону України «Про третейські суди» способу захисту.
		26.        Крім того, рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 створює необхідність звернення до суду з питанням щодо припинення виконання рішення третейського суду.
		27.        Додатково зауважує про суперечність висновку експерта тексту рішення третейського суду, в якому зазначено про особисту присутність при розгляді справи ОСОБА_3 в судовому засіданні, що не було спростовано позивачкою.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		28.        Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
		29.        Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 334/5347/22, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції, зупинено дію рішення Ленінського районного суду 
		м. Запоріжжя від 08 травня 2023 року, залишеного без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 12  липня 2023 року, до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
		30.        У вересні 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		31.        Відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2024 року у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_5 справу розподілено судді-доповідачу.
		32.        Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
		33.        29 вересня 2023 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Чоп`як В. В., через підсистему «Електронний Суд» подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому, посилаючись на безпідставність доводів скарги, просила суд відмовити у її задоволенні.
		34.        Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 10 січня 2008 року № 1-рп/2008 констатував, що третейський розгляд не є правосуддям, а рішення третейських судів є лише актами недержавної юрисдикційної діяльності з вирішення спорів сторін у сфері цивільних і господарських відносин. Жодних судових справ, в межах яких розглядалося б питання про наявність чи відсутність боргових зобов`язань, немає.
		35.        Посилається позивачка на те, що можливості спростувати відсутність боргових зобов`язань під час третейського розгляду у неї та її померлого чоловіка не було, оскільки відповідачкою умисно було невірно вказано адресу. Водночас, висновком експерта встановлено, що підпис ОСОБА_3 у договорі позики                          від 18 січня 2019 року, на першій сторінці позовної заяви ОСОБА_2 , на другій сторінці рішення Постійно діючого третейського суду «Південно-східний міжрегіональний» від 20 грудня 2019 року, на заяві до Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2020 року про визнання боргу (поданій через чотири місяці після його смерті) виконаний не ним, а за допомогою технічних прийомів наслідування з однієї моделі.
		36.        Крім того, зазначає про нерелевантність наведеної у касаційній скарзі судової практики Верховного Суду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		37.         ОСОБА_2 стверджує, що 18 січня 2019 року між нею та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_3 отримав від неї грошові кошти в сумі 2 650 000,00 грн з умовою повернення в строк, який закінчується 19 липня 2019 року. Розділ 7 вказаного договору являє собою третейську угоду, якою сторони передбачили розгляд можливого спору Постійно діючим третейським судом «Південно-східний Міжрегіональний».
		38.        Рішенням Постійно діючого третейського суду «Південно-східний Міжрегіональний» у справі № 20/12/2019 від 20 грудня 2019 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики 
		від 18 січня 2019 року в розмірі 2 650 000,00 грн.
		39.        На підставі ухвали Дніпровського апеляційного суду від 17 червня 
		2020 року видано виконавчий лист на примусове виконання вищезазначеного рішення третейського суду.
		40.         ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		41.        Після смерті ОСОБА_3 єдиним спадкоємцем, що прийняв спадщину, є його дружина ОСОБА_1 .
		42.        Постановою Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 20/12/2019 (провадження № 61-14244ав20) у задоволенні заяви ОСОБА_6 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.
		43.        Постановою Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі 
		№ 803/135/20 у задоволенні заяви ОСОБА_6 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду «Південно-східний Міжрегіональний» у справі 
		№ 20/12/2019 від 20 грудня 2019 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики відмовлено.
		44.        За заявою ОСОБА_1 відкрито кримінальне провадження за номером 12021082060000777 за фактом ймовірної підробки підпису її померлого чоловіка ОСОБА_3 . 
		45.        Висновком експерта від 09 грудня 2021 року № КСЕ-19/115-21/16045, наданим Миколаївським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України в межах кримінального провадження за 
		№ 12021082060000777 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3 у графах: «Підписи сторін» у договорі позики від 18 січня 2019 року, укладеному між ОСОБА_2 (позикодавець) та ОСОБА_3 (позичальник); «отримав» на першій сторінці позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості (дата не вказана); «від Відповідача 20.12.2019 року» на другій сторінці рішення Постійно діючого третейського суду «Південно-східний міжрегіональний» від 20 грудня 2019 року; на заяві до Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2020 року про визнання боргу, виконані з попередньою підготовкою із застосуванням технічних прийомів, а саме - шляхом попереднього передавлювання штрихів підпису (моделі-оригіналу) з наступним обведенням вдавлених штрихів барвною (ами) речовиною (ами) синього кольору.
		Позиція Верховного Суду
		46.        Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		47.        Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		48.        Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		49.        Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		50.        За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		51.        Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
		52.        У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
		53.        Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду 
		від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14)).
		54.        Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі 
		№ 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
		55.        Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
		56.        Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		57.        Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
		58.        Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		59.        Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
		60.        Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої            статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
		61.        Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії ), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
		62.        У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникають.
		63.        Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
		64.        Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		65.        Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
		66.        Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено (пункт 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц).
		67.        Крім того, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
		68.             Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		69.             Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
		70.             Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
		71.        Статтею 113 ЦПК України передбачено, що якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).
		72.        Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
		73.        Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
		74.        Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
		75.        Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
		76.        Встановивши на підставівисновку експерта від 09 грудня 2021 року 
		№ КСЕ-19/115-21/16045, наданого Миколаївським науково-дослідним 
		експертно-криміналістичним центром МВС України в межах кримінального провадження № 12021082060000777, факт відсутності підпису ОСОБА_3 у договорі позики від 18 січня 2019 року, укладеному між ОСОБА_2 (позикодавець) та ОСОБА_3 (позичальник), що не було спростовано іншими належними, достатніми та допустимими доказами у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов загалом обґрунтованого висновку про те, що цей договір позичальником не підписувався і зобов`язання з нього у ОСОБА_3 не виникли.
		77.        В аспекті оцінки належності та ефективності обраного позивачкою способу захисту її прав, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що визнання зобов`язань за спірним договором позики відсутніми, у тому числі і передбаченого ним третейського застереження, є цілком ефективним способом захисту прав ОСОБА_1 , як спадкоємиці померлого ОСОБА_3 .
		78.        Колегія суддів враховує, що заперечення відповідачки значною мірою стосуються лише обрання позивачкою неналежного способу захисту своїх прав (не звернення з позовом про визнання третейської угоди недійсною, не надання доказів неукладеності договору позики при оскарженні рішення третейського суду). 
		79.        Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
		80.        Справедливість - це одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
		81.        Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
		82.        Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		83.        Ефективність юридичного засобу захисту права людини - це така його властивість, яка полягає у реальній здатності цього засобу забезпечити досягнення його мети - захистити право особи.
		84.        Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що за обставин наявності беззаперечних доказів підробки підпису позичальника у договорі позики від 18 січня 2019 року, укладеному між ОСОБА_2 (позикодавець) та ОСОБА_3 (позичальник), а також документах, поданих до третейського суду та апеляційного суду щодо визнання боргу померлим                  ОСОБА_3 , його обізнаності про розгляд третейським судом справи щодо стягнення заборгованості за указаним договором, у тому числі після смерті останнього, права правонаступника прав та обов'язків ОСОБА_3 можуть бути захищені шляхом ухвалення рішення про визнання відсутніми зобов'язань за таким договором.
		85.        Судами попередніх інстанцій правильно враховано сталу судову практику Верховного Суду щодо розгляду спорів, які виникли у зв`язку з неукладеністю правочину, та обґрунтовано зазначено про те, що неукладений договір не може бути визнаний недійсним. 
		86.        Також судами правильно взято до уваги межі розгляду та підстави відмови у задоволенні заяв ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (постанова Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі 
		№ 20/12/2019), про скасування рішення Постійно діючого третейського суду «Південно-східний Міжрегіональний» від 20 грудня 2019 року (постанова Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 803/135/20).
		87.        Зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та ефективності обраного позивачем способу захисту його порушених прав.
		88.        Суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, та надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, дійшов загалом обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
		89.        Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, фактично зводяться до переоцінки доказів.
		90.        Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). 
		91.        Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявниця у касаційній скарзі. 
		92.        У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №  522/1528/15-ц було викладено правовий висновок щодо належності такого способу захисту прав, як звернення до суду з вимогою про визнання права іпотеки припиненим чи про відсутність права іпотеки. Крім того, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ефективність позовної вимоги про визнання відсутнім права чи про визнання права припиненим має оцінюватися, виходячи з конкретних обставин справи.
		93.        У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 285/3950/17-ц викладено правовий висновок щодо переривання позовної давності внаслідок пред`явлення особою позову до третейського суду, до підвідомчості якого згідно зі статтею 6 Закону України «Про третейський суд» відноситься вирішення відповідного спору.
		94.        У справі № 405/8416/13-ц предметом спору було визнання третейської угоди недійсною з підстав неузгодження предмету спору, який може бути передано на розгляд третейського суду, а також як наслідок скасування рішення третейського суду.
		95.        Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційних скаргах, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з обставин очевидного непідписання позичальником договору позики та процесуальних документів.
		96.        Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		97.        Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		98.        Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
		99.        Крім того, відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
		100.     Оскільки касаційне провадження у справі закінчено, то дія рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 травня 2023 року підлягає поновленню.
		Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу  ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Мухіна Людмила Сергіївна, залишити без задоволення.
		2.           Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 травня 
		2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 12 липня 2023 року залишити без змін.
		3.           Поновити дію рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя 
		від 08 травня 2023 року.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                     О. В. Білоконь
		 
		                                                                                              О. М. Осіян
		 
		Н. Ю. Сакара
		 
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...