Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/14004/24-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2024.
Дата набрання законної сили: 27.05.2024
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		 
		 
		Справа № 11-cc/824/3306/2024                                                            Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1 
		Категорія: ст. 170 КПК                                                                                             Доповідач: ОСОБА_2 
		Єдиний унікальний номер: № 757/14004/24-к
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 травня 2024 року                                                                                                   місто Київ
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
		головуючої судді ОСОБА_2 , 
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарі судового засідання  ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7   на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 квітня 2024 року, -
		ВСТАНОВИЛА:
		Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.04.2024 року задоволено клопотання начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської міської прокуратури ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, яке було вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , право власності зареєстроване за ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 20.06.2007, за якою фактично проживає ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , із забороною користування, розпорядження та відчуження повний перелік якого зазначений в резолютивній частині ухвали.
		          Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.04.2024 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
		Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що з копією оскаржуваного рішення ознайомився 09.04.2024 року, а подана апеляційна скарга 11.04.2024 року.
		         Автор апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, прийнятою з грубим порушенням норм кримінально-процесуального закону.
		         Грошові кошти вилучені слідчим не були добуті злочинним шляхом, дані кошти належать матері ОСОБА_6 - ОСОБА_10 та були передані доньці для майбутньої купівлі квартири та для неповнолітнього онуки 2008 р.н., який є дитиною інвалідом. Разом з тим, сторона обвинувачення звернулася з клопотанням про арешт майна до слідчого судді з пропуском процесуального строку.
		          Арешт вказаних грошових коштів є передчасним, таким що не відповідає завданням кримінального провадження, а має на меті втручання в право на мирне володіння, користування майном.
		В судове засідання прокурор, представник не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату та час призначеного судового розгляду. Представник направив на адресу Київського апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи в якому жодних підтверджуючих фактів поважності причин неявки не зазначив.
		Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.
		За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності апелянта та прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
		Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження, та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
		Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, в другого слідчого відділу ТУ ДБР розташованого у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 42023100000000530 від 24.10.2023 року за підозрою ОСОБА_11 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України та за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 332, ч. 2 ст. 357, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 358. ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 332 КК України.
		Досудовим розслідуванням зазначено, у період дії воєнного стану, після 24.02.2022 року, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв та безоплатної допомоги.
		З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_6 залучила до злочинної діяльності голову БО «БФ «Здорова нація майбутнього» (код ЄДРПОУ 41482836) ОСОБА_11 та інших, на даний час не встановлених осіб, спільно з якими в порушення вимог ст. 12 Закону України «Про гуманітарну допомогу» та Постанови КМУ № 953 від 05.09.2023, розробила та впровадила в дію злочину схему продажу автотранспортних засобів завезених на територію України як гуманітарна допомога адресована БО «БФ «Здорова нація майбутнього» (код ЄДРПОУ 41482836).
		Реалізуючи загальний план злочинних дій, ОСОБА_6 , ОСОБА_11 та інші, на даний час не встановлені особи, організували ввезення із-за кордону на територію України гуманітарної допомоги, а саме: транспортні засоби марки Ford Focus, VIN: НОМЕР_2 , 2002 року виписку, який надалі отримав реєстраційний номер НОМЕР_3 , дійсний під час дії правового режиму воєнного стану, але більше ніж 90 днів після його закінчення; TOYOTA RAV4, VIN: НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , дійсний під час дії правового режиму воєнного стану, але більше ніж 90 днів після його закінчення, 2003 року виписку; VOLKSWAGEN TOUAREG, 2007 року виписку номер кузова НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_7 , дійсний під час дії правового режиму воєнного стану, але більше ніж 90 днів після його закінчення.
		Набувши можливість використання та розпорядження вищезазначеними автомобілями, 21.02.2024 року приблизно о 11 год. 20 хв., перебуваючи в місті Києві, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_11 та іншими, на даний час не встановленими особами, запропонували ОСОБА_12 придбати автомобіль Ford Focus, VIN: НОМЕР_2 , 2002 року виписку, ввезений як гуманітарна допомога, визначивши його вартість у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) доларів США, що відповідає сумі 96 250 (дев`яносто шість тисяч двісті п`ятдесят) гривень.
		Досягнувши домовленості щодо суми, способу та часу оплати вказаної суми, після переказу грошових коштів на визначений рахунок, цього ж дня, о 14 год. 42 хв., ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_2 , отримав від ОСОБА_6 та ОСОБА_11 акти прийому-передачі на раніше вказаний автомобіль та довіреність, а в подальшому, приблизно о 15 год. 06 хв. 21.02.2024 року за адресою: АДРЕСА_3 , фактично передали автомобіль Ford Focus, VIN: НОМЕР_2 , 2002 року виписку, з реєстраційними номерами НОМЕР_3 ; ключі від автомобіля та тимчасовий реєстраційний талон ХХР № 079577.
		Середня ринкова вартість вказаного автомобіля, згідно висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи №СЕ-19/124-24/3802-АВ від 14.03.2024 складає 111 950,41 гривень.
		Після вказаних подій, 21.02.2024 року, ОСОБА_6 запропонувала ОСОБА_12 придбати ще автомобілі благодійного фонду, та отримала від ОСОБА_12 ще 400 (чотириста) доларів США, що, станом на 21.02.2024 року, є еквівалентом 15 250,56 грн., у якості завдатка за придбання ще двох автомобілів, які будуть у наявності Благодійної організації «Благодійний фонд «Здорова нація майбутнього».
		Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, приблизно о 14 год. 24 хв. 14.03.2024 року ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_11 та іншими, на даний час не встановленими особами, продовжуючи злочинний умисел на незаконне використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, а саме транспортних засобів TOYOTA RAV4, VIN: НОМЕР_4 , 2003 року виписку, реєстраційний номер НОМЕР_5 та VOLKSWAGEN TOUAREG, номер кузова НОМЕР_6 , 2007 року виписку, реєстраційний номер НОМЕР_7 , перебуваючи у приміщенні кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що адресою: АДРЕСА_4 , отримала від ОСОБА_12 грошові кошти у сумі 13 500 доларів США, що, станом на 14.03.2024, є еквівалентом 523 635,3 грн., та після чого передала ОСОБА_12 акти прийому-передачі на вищевказані автомобілі, довіреності, ключі, тимчасовий реєстраційний талон ХХР № 079577, тимчасовий реєстраційний талон ХХР № 079577 та вищезазначені автомобілі TOYOTA RAV4 (середня ринкова вартість якого, згідно висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи №СЕ-19/124-24/3801-АВ від 14.03.2024 складає 138 104,84 гривень) та VOLKSWAGEN TOUAREG (середня ринкова вартість якого, згідно висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи №СЕ-19/124-24/3895-АВ від 14.03.2024 складає 332 101,70 гривень).
		Загальна вартість ввезених на територію України як гуманітарна допомога транспортних засобів, що продані ОСОБА_12 ОСОБА_6 , за попередньою змовою з ОСОБА_11 , становить 582 156,96 грн. (п`ятсот сімдесят чотири тисячі), що є значним розміром, оскільки вказана сума у триста п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
		15.03.2024 року начальник другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської міської прокуратури ОСОБА_8 звернувся з клопотанням до Печерського районного суду м. Києва про накладення арешту на майно, яке було вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , право власності зареєстроване за ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 20.06.2007, за якою фактично проживає ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , із забороною користування, розпорядження та відчуження повний перелік якого зазначений в клопотанні.
		Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.04.2024 року задоволено клопотання начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської міської прокуратури ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, яке було вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , право власності зареєстроване за ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 20.06.2007, за якою фактично проживає ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , із забороною користування, розпорядження та відчуження повний перелік якого зазначений в резолютивній частині ухвали
		При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
		Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
		Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
		Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
		Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.
		У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
		У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
		Також, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження, всупереч доводам представника, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
		Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештованим майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Метою накладення арешту у поданому клопотанні прокурор зазначив забезпечення збереження речових доказів.
		Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
		Перевіряючи доводи апелянта, щодо порушення прокурором строку для звернення з клопотанням про арешт майна, колегія суддів зазначає, що відповідно до матеріалів наданих суду апеляційної інстанції вбачається (том 1, ст. 135), накладна про відправлення відповідного клопотання, яка датується 15.03.2024 року, відповідно дані доводи не заслуговують уваги, а стороною обвинувачення клопотання про арешт майна подано у відповідності до норм КПК України.
		З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави,  з яких просить апелянт скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам представника, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
		Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не виявлено, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
		Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Ухвалу  слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 квітня 2024 року, якою задоволено клопотання начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської міської прокуратури ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, яке було вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , право власності зареєстроване за ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 20.06.2007, за якою фактично проживає ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , із забороною користування, розпорядження та відчуження, повний перелік якого зазначений в резолютивній частині ухвали, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника 
		ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення. 
		Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		     СУДДІ:
		 
		 
		   __________________                    ______________________             ____________________
		      ОСОБА_2                                  ОСОБА_4                             ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...