Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 331/3598/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано судом: 03.06.2024. Зареєстровано: 03.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 04.06.2024.
Дата набрання законної сили: 14.05.2024
Номер судового провадження: 11-кп/807/736/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023101110000416

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		        Дата документу 14.05.2024 Справа № 331/3598/23
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		Єдиний унікальний №331/3598/23         Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1 
		Провадження №11-кп/807/736/24     Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2 
		Категорія ст.199 КПК України
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 травня 2024 року                 місто Запоріжжя
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
		головуючого ОСОБА_2 ,
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарі ОСОБА_5 ,
		розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали оскарження ухвали Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 03 квітня 2024 року щодо 
		ОСОБА_6 ,    ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, який працює на посаді начальника конструкторського бюро ПрАТ «Мотор Січ», одружений, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, 
		 
		за участю прокурора ОСОБА_7 - в режимі відеоконференції EASYCON,
		захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_8 - в режимі відеоконференції EASYCON,
		обвинуваченого ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
		 
		Захисник обвинуваченого ОСОБА_6  адвокат ОСОБА_8 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 03 квітня 2024 року, якою задоволене клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 та продовжений строк дії запобіжного заходу щодо останнього у виді тримання під вартою строком на два місяці, без права внесення застави, а саме до 01 червня 2024 року включно. 
		Своє рішення суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та тим, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого. 
		 
		В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 та змінити останньому запобіжний захід на більш м`який або визначити розмір застави. 
		 
		В обґрунтування своєї скарги зазначає про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. 
		Зауважує на тому, що суд першої інстанції не проаналізував належним чином підстави для зміни запобіжного заходу.
		Вказує на те, що сторона обвинувачення не навела жодних нових підстав, які б могли виправдати подальше тримання під вартою ОСОБА_6 .
		Також, захисник звертає увагу, що суд не надав належної оцінки обставинам, передбаченим ст.178 КПК України. 
		Наголошує на тому, що ОСОБА_6 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності останній не притягувався, має сім`ю, зокрема, дитину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні. 
		Окрім цього, зауважує, що суд не врахував і надані докази, які характеризують ОСОБА_6 , в т.ч. його медичні документи. 
		Сторона захисту зазначає, що суд не розглянув можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 та вважає, що застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, як цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю, здатен цілком забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків.
		Також, вважає, що суд необґрунтовано не визначив розмір застави.
		Окрім того, захисник вказує на те, що положення частини 6 ст.176 КПК України та абзацу 8 частини 4 ст.183 КПК України не відповідають положенням Конституції України.
		 
		Згідно з ухвалою суду, у провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023101110000416 від 17 травня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.
		Обвинуваченому ОСОБА_6 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого продовжений ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 12 лютого 2024 року до 11 квітня 2024 року.
		У засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 на 60 днів, клопотання обґрунтоване тим, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії особливо тяжких, усвідомлюючи невідворотність покарання, останній може переховуватись від суду. Також існує ризик щодо можливого впливу на свідка, оскільки свідок є дружиною обвинуваченого та існує вірогідність здійснення впливу на вказану особу з метою зміни показань на свою користь. Прокурор посилається на наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином Також посилається на наявність ризику повторного вчинення кримінального правопорушення чи продовження здійснення дій, викладених у обвинувальному акті.
		Захисник  адвокат ОСОБА_8 подав до суду письмове клопотання про зміну відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на те, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які з часом зменшились, вважає, що з урахуванням особи обвинуваченого, який раніше не був засудженим, має стійкі соціальні зв`язки, одружений і має малолітню дитину,має постійне місце проживання, позитивно характеризується, має певні захворювання, можливо обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту.
		У судовому засіданні захисник ОСОБА_8 просив клопотання прокурора залишити без задоволення та змінити ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
		Захисники  адвокати ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , обвинувачений ОСОБА_6 підтримали клопотання захисника ОСОБА_8 , в задоволенні клопотання прокурора просили відмовити.
		 
		Заслухавши доповідьсудді;аргументи обвинуваченого ОСОБА_6 ,його захисника-адвоката ОСОБА_8 на підтриманняапеляційної скарги;прокурора,яка заперечувалапроти задоволенняапеляційної скарги;перевіривши матеріаликримінального провадженнята обговорившидоводи,викладені вапеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, з таких підстав.
		 
		Як зазначено у ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).
		Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
		Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч.3 ст.199 КПК України).
		Клопотання прокурора вказаним вимогам в цілому відповідає та має всі необхідні відомості, передбачені кримінальним процесуальним законодавством.
		Наведені у клопотанні прокурора підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 перевірялись судом першої інстанції при розгляді клопотання. При цьому, у судовому засіданні заслухані пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , доводи його захисників, прокурора, та з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо продовження строку тримання особи під вартою.
		Так, із наданих матеріалів оскарження ухвали убачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, яке є особливо тяжким злочином.
		Докази сторін будуть перевірятися та оцінюватися судом першої інстанції у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального законодавства.
		Перевіривши наявні матеріали провадження, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ризики, вказані прокурором у клопотанні, не зменшились та існують на даний час.
		Такими ризиками є: ризик переховування від суду; незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні; ризик перешкоджання провадженню іншим чином; ризик вчинення іншого кримінального правопорушення або його продовження - з огляду на характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, який хоча і є раніше не судимою особою, має певні соціальні зв`язки та місце мешкання, проте, наразі обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, вчиненого в умовах воєнного стану, за що передбачено суворе покарання - у виді позбавленням волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацію майна. Крім того, розгляд цього кримінального провадження по суті ще не завершений, всі докази судом першої інстанції не досліджені, в тому числі на час розгляду клопотання не був допитаний обвинувачений та свідок, яка є дружиною обвинуваченого, та яка згідно з обвинувальним актом, була використана для вчинення злочинних дій. Також, інкриміновані ОСОБА_6 епізоди злочинної діяльності вчинялися останнім з використанням месенджерів, доступу до яких у разі обрання запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, запобігти неможливо, на що обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції. При цьому, судом першої інстанції було взято до уваги те, що на території України продовжуються військові дії та збройна агресія рф.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає, що викладене в сукупності свідчить про наявність ризиків, на які посилається прокурор, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
		Оцінивши всі вищевказані обставини у сукупності, суд дійшов правильного висновку про те, що задля забезпечення цього провадження необхідно продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.
		З урахуванням викладеного та фактичних обставин кримінального провадження, тяжкості інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_12 кримінального правопорушення, суворості можливого покарання та відомостей про особу обвинуваченого у сукупності, колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції про необхідність продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної процесуальної поведінки останнього.
		Доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника-адвоката ОСОБА_8 , та ті, що заявлені при апеляційному розгляді стороною захисту та обвинуваченим ОСОБА_6 , на думку колегії суддів, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
		Зокрема, доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, перевірялися судом та спростовані в оскаржуваній ухвалі.
		В ухвалі зазначені обставини, з урахуванням яких суд дійшов висновку про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу.
		На думку колегії суддів, ризики, які встановлені судом першої інстанції, є обґрунтованими та підтвердженими наявними в справі доказами.
		Свої висновки про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою суд належним чином вмотивував.
		Також, з оскаржуваної ухвали суду першої інстанції убачається, що суд, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , обґрунтовано не визначив розмір застави зазначивши при цьому, що відповідно до вимог ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто, тільки тримання під вартою.
		Частиною 4 ст.183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
		Всі підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України судом першої інстанції враховані, в т.ч. судом враховано наявність ризиків, які існують до цього часу та не зменшились. 
		Що стосується доводів апеляційної скарги сторони захисту про те, що суд першої інстанції не врахував докази, що характеризують обвинуваченого ОСОБА_6 в т.ч. його медичні документи, то колегія суддів вважає ці доводи безпідставними, оскільки зі змісту оскаржуваної ухвали убачається, що судом з`ясовані всі обставини, що мають значення при вирішенні питання щодо застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою. 
		Відомостей про те, що обвинувачений ОСОБА_6 за станом здоров`я не може утримуватися в умовах СІЗО, в матеріалах провадження немає.
		Щодо доводів сторони захисту про те, що положення частини 6 ст.176 КПК України та абзацу 8 частини 4 ст.183 КПК України не відповідають положенням Конституції України, колегія суддів звертає увагу на те, що вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим відноситься до повноважень Конституційного Суду України.
		Стосовно доводів сторони захисту, заявлених під час апеляційного розгляду справи, про те, що обвинувачений ОСОБА_6 тривалий час перебуває під вартою, та те, що судом першої інстанції затягуються строки розгляду справи по суті, на думку колегії суддів є безпідставними, оскільки наявними матеріалами провадження доведено обставини, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , а також те, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання встановлених ризиків.
		На думку колегії суддів, обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінуються.
		Судової тяганини з наявних матеріалів не убачається, дослідження доказів ще триває, як встановлено при апеляційному розгляді, судовий розгляд не завершений з об`єктивних причин.
		Неповноти з боку суду з`ясування обставин, що мають значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення, не убачається.
		Обставини, на які, посилається сторона захисту, а саме те, що ОСОБА_6 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має сім`ю, на його утриманні перебуває малолітня дитина, на думку колегії суддів, не свідчить про відсутність вищевказаних ризиків та не зменшує їх з підстав, наведених вище, в т.ч. через тяжкість та суспільну небезпеку, характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_6 кримінального правопорушення, те, що воєнний стан та збройна агресія рф на території України триває, а також через суворість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вищевказаному правопорушенні, і те, що усі докази у провадженні ще не досліджені, в т.ч. не допитаний свідок.
		Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б були підставою для скасування вказаної ухвали суду, при апеляційному її перегляді не встановлено.
		 
		Керуючись ст.ст.407, 422-1 КПК України, колегія суддів
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		апеляційну скаргузахисника обвинуваченого ОСОБА_6  адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
		Ухвалу Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 03 квітня 2024 року,якою задоволенеклопотання прокурорапро продовженнястроку діїзапобіжного заходущодо ОСОБА_6 та продовженийстрок діїзапобіжного заходущодо останньогоу видітримання підвартою строкомна двамісяці,без прававнесення застави,а самедо 01червня 2024року включно,залишити без змін.
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. 
		 
		Судді:
		ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...