Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/2005/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 10.06.2024. Зареєстровано: 11.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.06.2024.

Номер судового провадження: П/380/2030/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		03 червня 2024 рокусправа № 380/2005/23Зал судових засідань №7,
		Львівський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючої судді Братичак У.В.,
		секретар судового засідання Мудрик Б.П.,
		за участю:
		позивача ОСОБА_1 ,
		представника відповідача Кмітя М.Б.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові, в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про стягнення коштів, -
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася з позовом до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76018; код ЄДРПОУ: 43316386), Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (місцезнаходження: пл. Шашкевича, 1, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 43317547), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:
		- стягнути з Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки та компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки із урахуванням сум податків та інших обов?язкових платежів, які підлягають відрахуванню при виконанні рішення суду;
		- стягнути з Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час порушення строків виплати належних звільненому працівникові сум у розрахунку 534,79 грн за кожний робочий день затримки виплати заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що проходить державну службу в органах Міністерства юстиції України з 27.01.1999. Наказом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 21 лютого 2022 року № 390/к «Про призначення ОСОБА_1 » у п.2 встановлено, що станом на 22 лютого 2022 року позивач має стаж державної служби 23 роки 00 місяців 27 днів. Відповідач нарахував стаж державної служби за весь період вимушеного прогулу, включаючи весь період зволікання з виконанням рішень суду про поновлення позивача на роботі з 28 жовтня 2014 року по 21 лютого 2022 року. Також, відповідачем здійснено виплату надбавки за вислугу років у розмірі 50%. Наказом №805/В від 24.05.2022 позивачу надано частину щорічної основної відпустки за період роботи 2014-2015 року, про що зазначено у тексті наказу. Наказом Міністерства юстиції України 03.11.2022 №4914/5 «Про присвоєння рангу» позивачу з 01 травня 2019 року присвоєно 5 ранг державного службовця в межах категорії «Б» посад державної служби. 03.11.2022 відповідачем видано наказ №2900/к «Про скасування наказів», однак при звільненні не нарахована та не виплачена компенсація за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки.
		Також зазначає, що оскільки відповідачем на день звільнення позивача не проведено повного розрахунку, то позивач набула право на виплату середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідно до статей 116, 117 Кодексу законів про працю України. Просить позов задовольнити в повному обсязі.
		Ухвалою судді від 20 січня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
		Ухвалою від 20 квітня 2023 року клопотання Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про заміну неналежного відповідача у справі за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про стягнення коштів  задоволено частково. Залучено до участі у справі співвідповідача  Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів).
		Ухвалою від 03 травня 2023 року призначено справу за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про стягнення коштів до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
		Від відповідача 2  Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на адресу суду 16.05.2023 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказує, що наказом Міністерства юстиції України від 27.10.2014 №2331/к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача було звільнено із займаної посади начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 у справі №813/7679/14, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.11.2017 визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 27.10.2014 №2331/к «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено позивача на посаді начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області з 28.10.2014. На підставі вищенаведених судових рішень Міністерством юстиції України було видано накази №3275/к «Про скасування наказу» та №3276/к «Про поновлення» від 28.10.2020, якими було скасовано наказ №2331/к від 27.10.2014 «Про звільнення ОСОБА_1 », а позивача поновлено на посаді.
		Разом з тим, згідно з даними Єдиною державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22.11.2019 внесено запис №14161110017000044 про припинення юридичної особи Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області. Наказом Міністерства юстиції України від 16.12.2020 № 3767/к «Про звільнення» позивача знову було звільнено з посади Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області 23.12.2020, відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з ліквідацією державного органу з припиненням державної служби. Наказом Головного управління юстиції у Львівській області від 17.12.2020 «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 16.12.2020 №3767/к «Про звільнення»: звільнено ОСОБА_1 з посади начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області 23.12.2020 відповідно до підпункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з ліквідацією державного органу з припиненням державної служби; виплачено ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат; проведено повний розрахунок та виплату компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки. Додаткової оплачуваної відпустки за вислугу років: за 2015 рік- 15 к.д., за 2016 рік- 15 к.д., за 2017 рік - 15 к.д., за 2018 рік - 15 к.д., за 2019 рік - 15 к.д., за 2020 рік - 15 к.д.; щорічної основної відпустки: за період роботи з 28.10.2014-по 27.10.2015 - 30 к.д., за період роботи з 28.10.2015 - по 27.10.2016 - 30 к.д., за період роботи з 28.10.2016 - по 27.10.2017 - 30 к.д., за період роботи з 28.10.2017 - по 27.10.2018 - 30 к.д., за період роботи з 28.10.2018 - по 27.10.2019 - 30 к.д., за період роботи з 28.10.2019 - по 27.10.2020 - 30 к.д., за період роботи з 28.10.2020 - по 22.12.2020  4.6 к.д.
		Згідно з вказаним наказом сума до виплати становила: компенсація за невикористані відпустки - 46 410,15 грн, вихідна допомога - 10 000,00 грн. Листом Головного управління юстиції у Львівській області від 17.12.2020 № 33665/0/1-20/10-07 ОСОБА_1 надіслано лист-прохання про надання інформації про банківські реквізити для перерахування вище зазначених коштів. Не отримавши відповіді, управління юстиції надіслало повторно листи з проханням про надання інформації про банківські реквізити для перерахунку коштів (від 23.12.2020, 14.01.2021, 26.01.2021). 
		Так як ОСОБА_1 так і не повідомила свої банківські реквізити для перерахування коштів, зазначені кошти в сумі 56 410,15 грн були перераховані на депонований рахунок ДКСУ. Пізніше, вказані кошти були перераховані на рахунок ОСОБА_1 згідно платіжного доручення від 10.11.2022 № (в сумі 40 728,56 грн) та згідно платіжного доручення №3817 від 25.05.2022 (в сумі 4 681,61 грн) - згідно наказу Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Львів) від 24.05.20222 № 805/13 «Про надання відпустки ОСОБА_1 » (за 15 к.д.- частину щорічної основної відпустки за період роботи з 28.10.2014 - по 27.10.2015 року.
		Окрім цього, відповідач також вказує, що позивач не погодилася з вищевказаним наказом від 16.12.2020 № 3767/к «Про звільнення» і звернулася до суду із вимогами про його скасування та поновлення на роботі (справа №380/876/21). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 у справі № 380/876/21 в задоволенні позову відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2021 апеляційну скаргу позивачки задоволено: скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 16.12.2020 № 3767/к «Про звільнення»; визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 17.12.2020 № 101/к «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 16.12.2020 № 3767/к «Про звільнення»; поновлено позивача на посаді начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області з 23.12.2020. 
		На виконання цієї постанови Міністерство юстиції України видало наказ від 22.12.2021 № 3186/к «Про поновлення», відповідно до якого скасовано наказ від 16.12.2020 № 3767/к «Про звільнення», а позивача поновлено на посаді начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області. Наказом Міністерства юстиції України від 21.02.2022 №217/к позивача було звільнено з посади начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області за її особистою заявою для переведення на посаду начальника Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
		В подальшому Верховний Суд 09.08.2022 виніс постанову у справі № 380/876/21, якою скасував постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2021 та залишив у силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 у цій справі. У зв`язку з цим, на підставі постанови Верховного Суду від 09.08.2022 у справі №380/876/21 Міністерством юстиції 02.11.2022 видано наказ №4874/5 «Про скасування наказу», яким скасовано наказ Міністерства юстиції від 22.12.2021 №3186/к «Про поновлення» щодо поновлення позивача з 24.12.2020 на посаді начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області. Також наказом №4893/5 скасовано наказ Міністерства юстиції від 21.02.2022 № 217/к «Про звільнення».
		Отже, з врахуванням висновків Верховного Суду у справі №380/876/21, період перебування ОСОБА_1 на посаді начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області з 24.12.2020 по 21.02.2022 є незаконним, а тому позивач не може вважатись такою, що перебувала у трудових відносинах з відповідачем, будь-яка компенсація є неправомірною.
		У зв`язку із скасуванням наказу, який був підставою для видання наказу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 22.02.2022 №390/К «Про призначення» та від 22.02.2022 №402/к «Про внесення змін до наказу від 21.02.2022 №390/К «Про призначення ОСОБА_1 », відповідач видав наказ від 03.11.2022 «Про скасування наказів».
		Таким чином, повідомляє, що ОСОБА_1 03.11.2022 не була звільнена з посади, а було скасовано наказ про її призначення, тому виплата компенсації не передбачається.
		Враховуючи вищенаведене, просить відмовити у задоволенні позову.
		Протокольною ухвалою від 29 травня 2023 року суд вирішив перейти зі спрощеного позовного провадження з викликом сторін, до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження.
		Протокольною ухвалою суду від 11 грудня 2023 року суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.
		Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві. Просила суд позов задовольнити повністю.
		Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.
		Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
		ОСОБА_1 перебуває на державній службі з 27.01.1999.
		Наказом Міністерства юстиції України від 27.10.2014 №2331/к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача було звільнено із займаної посади начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області за одноразове грубе порушення трудових обов`язків на підставі п.1 ст. 41 Кодексу законів про працю України.
		Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у справі №813/7679/14, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 27.10.2014 №2331/к «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено позивача на посаді начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області з 28 жовтня 2014 року.
		На підставі вищенаведених судових рішень Міністерством юстиції України було видано накази №3275/к «Про скасування наказу» та №3276/к «Про поновлення» від 28.10.2020, якими було скасовано наказ №2331/к від 27.10.2014 «Про звільнення ОСОБА_1 », а позивача поновлено на посаді.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 99 «Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги» ліквідовано, як юридичні особи публічного права, територіальні органи Міністерства юстиції, у тому числі Самбірське міськрайонне управління юстиції Львівської області без визначення правонаступника. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 22.11.2019 внесено запис за № 14161110017000044 про припинення юридичної особи Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області.
		Наказом Міністерства юстиції України від 16.12.2020 №3767/К «Про звільнення» ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області 23.12.2020 відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку із ліквідацією державного органу з припиненням державної служби.
		17 грудня 2020 року Головним територіальним управлінням юстиції у Львівській області прийнято наказ № 101/к «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 16.12.2020 року № 3767/к «Про звільнення».
		Позивачка не погодилась із вищезазначеними наказами і звернулась до суду із вимогами про їх скасування та поновлення на роботі.
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 у справі №380/876/21 в задоволенні позову відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2021 апеляційну скаргу позивачки задоволено: скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 16.12.2020 № 3767/к «Про звільнення»; визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 17.12.2020 № 101/к «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 16.12.2020 № 3767/к «Про звільнення»; поновлено позивачку на посаді начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області з 23.12.2020.
		На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021 у справі №380/876/21 Міністерство юстиції України видало наказ від 22.12.2021 № 3186/к «Про поновлення», відповідно до якого скасовано наказ від 16.12.2020 № 3767/к «Про звільнення» та поновлено ОСОБА_1 з 24.12.2020 на посаді начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області.
		Надалі Міністерство юстиції України прийняло наказ від 21.02.2022 №217/к «Про звільнення», яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Самбірського міськрайонного управління Львівської області за переведенням для подальшої роботи на посаді начальника Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП України. Підставою видання цього наказу була особиста заява ОСОБА_1 .
		Наказом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 21.02.2022 №389/К «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 21.02.2022 №217/к «Про звільнення» позивачку звільнено із займаної посади для переведення на посаду начальника Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), виплачено компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки.
		Наказом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 21.02.2022 №390/К (із врахуванням наказу від 22.02.2022 №402/К) ОСОБА_1 призначено 22.02.2022 на посаду начальника Франківського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) в порядку переведення з посади начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області.
		В подальшому, постановою Верховного Суду від 09.08.2022 скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021 у справі №380/876/21 та залишено в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.07.2021.
		02.11.2022 Міністерством юстиції винесено наказ № 4874/5 «Про скасування наказу», яким скасовано наказ Міністерства юстиції від 22.12.2021 № 3186/к «Про поновлення» щодо поновлення ОСОБА_1 з 24 грудня 2020 року на посаді начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області.
		Наказом №2900/к від 03.11.2022 «Про скасування наказів» скасовано накази Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 21.02.2022 № 389/К «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 21.02.2022 № 217/к «Про звільнення» та від 22.02.2022 №401/К «Про внесення змін до наказу від 21.02.2022 № 389/К «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 21.02.2022 № 217/к «Про звільнення». Також цим наказом скасовано накази Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 21.02.2022 № 390/К «Про призначення ОСОБА_1 » та від 22.02.2022 №402/К «Про внесення змін до наказу від 21.02.2022 № 390/К «Про призначення ОСОБА_1 ».
		Позивач не погоджуючись з тим, що при звільненні з нею не було проведено повного розрахунку, а саме не виплачено компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, вважає, що набула право на виплату середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідно до статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, тому звернулася до суду з цим позовом.
		При вирішенні спору суд керувався таким.
		Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно частин 1, 2 ст.1 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі  Закон № 889-VIII) державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
		Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
		Згідно з частинами 1-3 статті 5 Закону № 889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
		Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
		Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
		Статтею 57 даного Закону визначено, що державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.
		Як встановлено ч.1 ст. 58 Закону № 889-VIII за кожний рік державної служби після досягнення п`ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.
		Частиною 1 статті 59 цього Закону визначено, що щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю.
		Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
		Згідно з ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. 
		При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
		Відповідно до ч.1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
		Аналогічна норма права міститься у ч.1 ст. 24 Закону України «Про відпустки».
		Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції, на момент звернення позивача до суду) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
		Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13, розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст. 83 КЗпП вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей (ст. 1821 КЗпП), тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років.
		Отже, чинним законодавством передбачено право особи на отримання при звільненні грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної, а також додаткової відпустки.
		Так, надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд звертає увагу, що на підставі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у справі №813/7679/14, залишеної без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2017 року, Міністерством юстиції України було видано накази №3275/к «Про скасування наказу» та №3276/к «Про поновлення» від 28.10.2020, якими було скасовано наказ №2331/к від 27.10.2014 «Про звільнення ОСОБА_1 », а позивача поновлено на посаді з 28.10.2014.
		Суд зазначає, що у разі поновлення працівника судом на роботі, він має право використати щорічну основну відпустку за весь час вимушеного прогулу або при звільненні отримати компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки. При цьому її тривалість визначається за період від дати поновлення на роботі.
		Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 23 грудня 2020 року у справі № 805/3641/17-а, від 24 лютого 2021 року у справі №818/1551/17, від 03 листопада 2022 року у справі № 540/3508/21 та від 23 березня 2023 року у справі № 540/3179/21
		Так, як встановлено судом вище з матеріалів справи, у зв`язку з тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 99 «Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги» ліквідовано, як юридичні особи публічного права, територіальні органи Міністерства юстиції, у тому числі Самбірське міськрайонне управління юстиції Львівської області без визначення правонаступника, враховуючи, що 22.11.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань було внесено запис за №14161110017000044 про припинення юридичної особи Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області, наказом Міністерства юстиції України від 16.12.2020 №3767/К «Про звільнення» ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області 23.12.2020 відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку із ліквідацією державного органу з припиненням державної служби.
		17 грудня 2020 року Головним територіальним управлінням юстиції у Львівській області прийнято наказ № 101/к «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 16.12.2020 року № 3767/к «Про звільнення». Вказаним наказом доручено виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат, а також провести повний розрахунок у день звільнення та виплатити компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки. Додаткової оплачуваної відпустки за вислугу років: за 2015 рік- 15 к.д., за 2016 рік- 15 к.д., за 2017 рік - 15 к.д., за 2018 рік - 15 к.д., за 2019 рік - 15 к.д., за 2020 рік - 15 к.д.; щорічної основної відпустки: за період роботи з 28.10.2014-по 27.10.2015 - 30 к.д., за період роботи з 28.10.2015 - по 27.10.2016 - 30 к.д., за період роботи з 28.10.2016 - по 27.10.2017 - 30 к.д., за період роботи з 28.10.2017 - по 27.10.2018 - 30 к.д., за період роботи з 28.10.2018 - по 27.10.2019 - 30 к.д., за період роботи з 28.10.2019 - по 27.10.2020 - 30 к.д., за період роботи з 28.10.2020 - по 22.12.2020 - 4.6 к.д.
		Згідно з вказаним наказом сума до виплати становила: компенсація за невикористані відпустки - 46 410,15 грн, вихідна допомога - 10 000,00 грн. Листом Головного управління юстиції у Львівській області від 17.12.2020 № 33665/0/1-20/10-07 ОСОБА_1 надіслано лист-прохання про надання інформації про банківські реквізити для перерахування вище зазначених коштів. Не отримавши відповіді, управління юстиції надіслало повторно листи з проханням про надання інформації про банківські реквізити для перерахунку коштів (від 23.12.2020, 14.01.2021, 26.01.2021). 
		Так як ОСОБА_1 так і не повідомила свої банківські реквізити для перерахування коштів, зазначені кошти в сумі 56 410,15 грн були перераховані на депонований рахунок ДКСУ. Пізніше, вказані кошти за виключенням податку на доходи та військового збору (19,5%) були перераховані на рахунок ОСОБА_1 згідно платіжного доручення від 10.11.2022 №10021 (в сумі 40 728,56 грн) та згідно платіжного доручення №3817 від 25.05.2022 (в сумі 4 681,61 грн) - згідно наказу Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Львів) від 24.05.20222 № 805/13 «Про надання відпустки ОСОБА_1 » (за 15 к.д.- частину щорічної основної відпустки за період роботи з 28.10.2014 - по 27.10.2015 року.
		Таким чином, виходячи з меж позовних вимог, суд зазначає, що відповідачем повністю проведено розрахунок з позивачем в частині виплати компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за період з 28.10.2014 по 22.12.2020.
		Разом з тим, вирішуючи питання про наявність у позивача права на виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд зауважує, що роботодавець не може нести відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України, у разі відсутності його вини. Відсутність своєї вини повинен довести роботодавець.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові КЦС ВС від 30.06.2021 у справі №759/10613/20.
		Так, відповідачем долучено до матеріалів справи листи від 17.12.2020, від 23.12.2020, від 14.01.2021, від 26.01.2021, в яких позивача повідомлялося про необхідність надання банківських реквізитів для перерахунку належних їй коштів, натомість позивач в ході розгляду справи жодних доказів на спростування наведених обставин суду не надала. 
		Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність вини Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у не несвоєчасній виплаті позивачу суми компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за період з 28.10.2014 по 22.12.2020, тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
		Щодо наявності у позивача права на отримання компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за період з 23.12.2020 по 03.11.2022, суд зазначає наступне.
		Так, як вже йшлося вище, позивач не погодилася з наказами відповідача № 3767/к від 16.12.2020 «Про звільнення» та № 101/к від 17.12.2020 «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 16.12.2020 року № 3767/к «Про звільнення» і звернулася до суду із вимогами про їх скасування та поновлення на роботі.
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 у справі №380/876/21 в задоволенні позову відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2021 апеляційну скаргу позивачки задоволено: скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 16.12.2020 № 3767/к «Про звільнення»; визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 17.12.2020 № 101/к «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 16.12.2020 № 3767/к «Про звільнення»; поновлено позивачку на посаді начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області з 23.12.2020.
		На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021 у справі №380/876/21 Міністерство юстиції України видало наказ від 22.12.2021 № 3186/к «Про поновлення», відповідно до якого скасовано наказ від 16.12.2020 № 3767/к «Про звільнення» та поновлено ОСОБА_1 з 24.12.2020 на посаді начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області.
		Надалі Міністерство юстиції України прийняло наказ від 21.02.2022 №217/к «Про звільнення», яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Самбірського міськрайонного управління Львівської області за переведенням для подальшої роботи на посаді начальника Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП України. Підставою видання цього наказу була особиста заява ОСОБА_1 .
		Наказом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 21.02.2022 №389/К «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 21.02.2022 №217/к «Про звільнення» позивачку звільнено із займаної посади для переведення на посаду начальника Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), виплачено компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки.
		Наказом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 21.02.2022 №390/К (із врахуванням наказу від 22.02.2022 №402/К) ОСОБА_1 призначено 22.02.2022 на посаду начальника Франківського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) в порядку переведення з посади начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області.
		Однак, в подальшому, постановою Верховного Суду від 09.08.2022 скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021 у справі №380/876/21 та залишено в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.07.2021.
		02.11.2022 Міністерством юстиції винесено наказ № 4874/5 «Про скасування наказу», яким скасовано наказ Міністерства юстиції від 22.12.2021 № 3186/к «Про поновлення» щодо поновлення ОСОБА_1 з 24 грудня 2020 року на посаді начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області.
		Наказом №2900/к від 03.11.2022 «Про скасування наказів» скасовано накази Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 21.02.2022 № 389/К «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 21.02.2022 № 217/к «Про звільнення» та від 22.02.2022 №401/К «Про внесення змін до наказу від 21.02.2022 № 389/К «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 21.02.2022 № 217/к «Про звільнення». Також цим наказом скасовано накази Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 21.02.2022 № 390/К «Про призначення ОСОБА_1 » та від 22.02.2022 №402/К «Про внесення змін до наказу від 21.02.2022 № 390/К «Про призначення ОСОБА_1 ».
		Беручи до уваги наведене та хронологію обставин цієї справи, оскільки постановою Верховного Суду від 09.08.2022 рішення суду апеляційної інстанції про поновлення на посаді ОСОБА_1 скасовано та залишено в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 у справі №380/876/21, то рішення про поновлення на роботі втрачає свою силу, а працівник вважається звільненим з дати, зазначеної в наказі про звільнення, зокрема, у випадку цієї справи з 23.12.2020.
		Висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом у постанові від 12.08.2021 у справі № 2а-8044/09/1370, від 22.02.2024 у справі № 460/1984/20 за схожих спірних правовідносин.
		Так, у цих постановах Верховний Суд зауважив, що ключовим у цьому випадку для вирішення спору є відповідь на питання про правові наслідки скасування судового рішення про поновлення на роботі та зазначив, що якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.
		Суд зауважує, що компенсація за невикористану відпустку може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки лише в разі звільнення його з роботи, водночас в даному випадку після 23.12.2020 ОСОБА_1 повторно не звільнялася з роботи, фактично наказами № 4874/5 від 02.11.2022 та №2900/к від 03.11.2022 скасовано попередні накази про її поновлення та призначення. З дослідженого судом змісту цих наказів встановлено, що вони видані відповідно до постанови Верховного Суду від 09 серпня 2022 року у справі № 380/876/21.
		Тобто, фактично ОСОБА_1 вважається такою, що звільнена з органів Міністерства юстиції України з 23.12.2020, наведене підтверджується також копією її трудової книжки, наявної в матеріалах справи (записи за номером 15,16,17,18,19 визнано недійсними), тому на даний час відсутні підстави для нарахування і виплати їй компенсації за невикористані дні відпусток після 23.12.2020 та для стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
		Варто зазначити, що на зміну спірних правовідносин в цій частині не вплине також можливе скасування вищевказаних наказів № 4874/5 від 02.11.2022 та №2900/к від 03.11.2022 в майбутньому, адже зазначене ніяк не поміняє факту того, що повторного звільнення ОСОБА_1 з посади після 23.12.2020 не відбувалося.
		Більше того, суд звертає увагу, що правомірність наказу № 4874/5 від 02.11.2022 була предметом розгляду у справі №380/17519/22, рішення у якій набрало законної сили. Так, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року у справі №380/17519/22 вказаний наказ № 4874/5 від 02.11.2022 визнано правомірним та відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про його скасування.
		Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив, що іншого способу виконання постанови Верховного Суду від 09 серпня 2022 року у справі № 380/876/21, окрім як скасування наказу про поновлення на роботі, винесеного на виконання постанови апеляційного суду у даній справі, яка скасована цією постановою Верховного Суду, немає.
		Правомірність наказу №2900/к від 03.11.2022 була предметом розгляду у справі №380/17020/22, у якій рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
		Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
		Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів в повному об`ємі правомірність своїх дій.
		Враховуючи викладене, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
		Щодо судових витрат, то відповідно до ст.139 КАС України такі стягненню зі сторін не підлягають.
		Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		в и р і ш и в:
		 
		у задоволенні позову відмовити повністю.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
		 
		Повний текст рішення складено та підписано 10.06.2024.
		 
		 
		СуддяБратичак Уляна Володимирівна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...