Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 552/6948/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано судом: 12.06.2024. Зареєстровано: 13.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.06.2024.
Дата набрання законної сили: 12.06.2024
Номер судового провадження: 22-ц/814/1827/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Справа № 552/6948/22  Номер провадження 22-ц/814/1827/24Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В.М.  Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 червня 2024 року м. Полтава
		 
		 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
		головуючого судді: Обідіної О.І.,
		суддів: Бутенко С.Б., Прядкіної О.В.,
		розглянула в порядку письмового провадження у м. Полтаві апеляційну скаргу Державної установи "Центр пробації" на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 листопада 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" про стягнення невиплаченої заробітної плати,-
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ДУ «Центр пробації» про стягнення невиплаченої заробітної плати.
		В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 2014 року вона почала проходити службу в органах Державної кримінально виконавчої служби та працювати в Державній установі «Центр пробації», яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81. З 04.08.2022 року та на момент написання позовної заяви працювала інспектором Полтавського районного відділу №1 філії Державній установі «Центр пробації».
		Після повномасштабного вторгнення російської федерації на Україну, позивач 06 червня 2022 року вступила до лав Збройних Сил України, а саме у Військову частину НОМЕР_1 . Відповідні підтверджуючі документи - повістку та витяг із наказу №l45 від 06.06.2022 року надала відповідачу.
		Відповідач, реагуючи на підтверджуючий документ, надіслав в соціальну мережу «Telegram» наказ про увільнення від роботи на час проходження служби.
		27.07.2022 року позивачка подала звернення №10567 Державній установі «Центр пробації» щодо нарахування та виплати заробітної плати. Згідно довідки про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за 1 та 2 квартали 2022 року, що надана відповідачем, позивач приступила до роботи після декретної відпустки з січня 2022 року та була увільнена з 06 червня 2022 року.
		Враховуючи наведене просила стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату у розмірі 40474,56 грн.
		 
		Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 13 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
		Стягнуто з Державної установи «Центр пробації» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 40474,56 грн.
		 
		Не погодившись з даним судовим рішенням, ДУ «Центр пробації» оскаржила його в апеляційному порядку, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заявлених вимог. 
		Зазначала, що судом першої інстанції не взято до уваги, що 01.07.2022 року ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», внесено до Кодексу, законів про працю України, а саме: у ч. 3 ст. 119 словами «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінити словами «зберігаються місце роботи і посада». Зазначені зміни набули чинності 19.07.2022 року, отже з 19.07.2022 року позивач не має права на отримання середнього заробітку на період служби в ЗСУ.
		 
		Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.
		Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Згідно п. 4 ч. 1 ст. 374ЦПК України суд апеляційної інстанції наділений повноваженнями скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, з 2014 року ОСОБА_1 почала проходити службу в органах Державної кримінально виконавчої служби, та працювати в Державній установі «Центр пробації», яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81. З 04.08.2022 року та на момент написання позовної заяви позивачка працювала інспектором Полтавського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації».
		З 06 червня 2022 року остання проходить службу у Військову частину НОМЕР_1 .
		Заявляючи вимоги про стягнення невиплаченої заробітної плати (грошового забезпечення), позивач вказувала, що 27.07.2022 р. вона подала звернення до Державної установи «Центр пробації» про її належне увільнення та виплати в порядку ст. 119 КЗпП України заробітної плати, на яку отримала відмову.
		Посилаючись на положення ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» та вимоги ст. 119 КЗпП України просила стягнути заборгованість по заробітній платі в розмірі 40474,56 грн. 
		Задовольняючи заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги, суд дійшов висновку про їх доведеність та наявність правових підстав для стягнення з відповідача як роботодавця заробітної плати в порядку ст. 119 КЗпП України. 
		З вказаним висновком не може погодитись колегія суддів, якого він дійшов з порушенням норм процесуального права, які регулюють питання предметної юрисдикції.
		Так, ч.1 ст. 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
		Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Частиною третьою ст. 6 КАС України передбачено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
		Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
		Пунктами 1, 15 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
		Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 року №826/3985/17 критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
		Положення про ДУ «Центр пробації» затверджено наказом Міністерства юстиції України від 29.03.2024 № 896/5 «Про затвердження Положення про державну установу «Центр пробації».
		Відповідно до вказаного положення, ДУ «Центр пробації» є неприбутковою державною установою, створеною для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України з питань пробації і безпосереднього спрямування та координації діяльності уповноважених органів з питань пробації, що належить до сфери управління Мін`юсту.
		Зокрема, у справі №520/8343/22 Верховний Суд виходив з того, що відповідно до частин першої та другої статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
		Відповідно до приписів частини першої статті 24 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом.
		Водночас наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2018 року №925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі Порядок №925/5).
		Пунктом 3 розділу І Порядку № 925/5 визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		Абзацом першим пункту 4 розділу І Порядку №925/5 передбачено, що грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які займають штатні посади в Департаменті з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіональних управліннях з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, органах пробації, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, воєнізованих формуваннях, навчальних закладах та закладах охорони здоров`я, на підприємствах установ виконання покарань, інших підприємствах, в установах і організаціях, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
		Так, позивач є працівником ДУ «Центр пробації», тобто відноситься до категорії осіб, які проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, яка відноситься до публічної. 
		Таким чином, вказаний спір пов`язаний з проходженням позивачем публічної служби, в межах якого остання реалізує свій правовий статус у спосіб пред`явлення вимоги на отримання заробітної плати (грошового забезпечення) в прядку ст. 119 КЗпП України. 
		Наведені обставини свідчать про те, що спір підлягає розгляду як публічно -правовий в порядку КАС України.
		На вказані обставин суд першої інстанції належної уваги не звернув та порушуючи вимоги про предметну юрисдикцію, безпідставно розглянув справу в порядку цивільного судочинства. 
		Оскільки суд першої інстанції розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ДУ «Центр пробації» про стягнення невиплаченої заробітної плати у порядку цивільного судочинства, допустився порушення правил предметної юрисдикції, що є самостійною підставою для скасування судового рішення, по справі наявні підстави для закриття провадження відповідно до ч.1 п.1 ст. 255 ЦПК України.
		Керуючись ст. ст. 367 ч. 4, 374 ч.1 п.4, 377 ч. ч. 1,2, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
		П О С Т А Н О В И Л А :
		Апеляційну скаргу Державної установи "Центр пробації" задовольнити частково.
		РішенняОктябрського районногосуду м.Полтави від13листопада 2023року скасувати,провадження посправі запозовом ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" про стягнення невиплаченої заробітної плати - закрити.
		Роз`яснити ОСОБА_1 право на звернення до суду в вказаними вимогами в порядку, визначеному положеннями КАС України. 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст постанови складено 12 червня 2024 року.
		Судді :        Обідіна О.І. Бутенко С.Б. Прядкіна О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...