Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/10984/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано судом: 17.06.2024. Зареєстровано: 18.06.2024. Оприлюднено: 19.06.2024.
Дата набрання законної сили: 14.06.2024
Номер судового провадження: 854/2930/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		___________________________________________________________________
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		14 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/10984/23
		Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.,
		повний текст судового рішення
		складено 11.12.2023, м. Одеса
		 
		П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: 
		судді-доповідача: Танасогло Т.М., 
		суддів:Димерлія О.О., Крусяна А.В., 
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-
		 
		В С Т А Н О В И В : 
		У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
		- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №100 від 12.04.2023 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» - молодшого сержанта ОСОБА_1 , помічника начальника групи охорони та патрульно - постової служби, взводу охорони та патрульно - постової служби, роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани;
		- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити молодшому сержанту ОСОБА_1 суму коштів, вирахуваних на підставі частини 2 пункту 4 розділу XVI «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» з щомісячного грошового забезпечення, за квітень 2023 року, у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення;
		- внести відповідні дані до особової справи молодшого сержанта ОСОБА_1 , як військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скасування Наказу №100 від 12.04.2023 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»;
		- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду у порядку, передбаченому ст. 382 КАС України.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 20.02.2023 по 30.03.2023 року проходив суміщений курс підготовки сержантського складу базового рівня Військової служби правопорядку у Збройних силах України на базі навчального центру №25 Військової частини НОМЕР_1 . За наслідками проходження вказаного курсу позивачем було складено заліки з навчальних дисциплін курсу, які були включені до курсу підготовки сержантського складу базового рівня, та внаслідок чого отримано сертифікат серії МО №1507 від 30.03.2023 року та свідоцтво до вказаного сертифікату про здобуття позивачем кваліфікації військового правоохоронця. Водночас, 14.04.2023 року позивачу було надано на ознайомлення наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №100 від 12.04.2023 року про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді «суворої догани» внаслідок неналежного виконання ним службових обов`язків, порушення вимог ст. 11, 16, 128 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, що стало підставою для звернення позивача до адміністративного суду з позовом про оскарження таких дій.
		Відповідач надав відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечував та зазначив, що позивачем було порушено військову дисципліну шляхом неналежного виконання військовослужбовцем своїх військових обов`язків, а саме  отримав оцінку «незадовільно» при складанні вихідного контролю суміщеного курсу підготовки сержантського складу базового рівня Військової служби правопорядку у Збройних силах України на базі навчального центру №25 Військової частини НОМЕР_1 , внаслідок чого начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було накладено дисциплінарне стягнення відносно позивача у вигляді суворої догани згідно наказу №100 від 12.04.2023 року.
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року позов задоволено частково.
		Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №100 від 12.04.2023 року в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани на помічника начальника групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 .
		Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №108 від 19.04.2023 «Про внесення змін до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.04.2023 року №100 «Про накладення дисциплінарного стягнення» в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани на помічника начальника групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 .
		Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №120 від 02.05.2023 року в частині виплати позивачу щомісячної премії за квітень 2023 року у розмірі 80%.
		Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму коштів, вирахуваних у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення з щомісячного грошового забезпечення позивача за квітень 2023 року відповідно до положень частини 2 пункту 4 розділу XVI «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №120 від 02.05.2023 року.
		В задоволенні іншої частини позовних вимог  відмовлено.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. 
		Обґрунтовуючи вимоги своєї апеляційної скарги, відповідач зазначив, що підставою для видання наказу є прийняття рішення начальником зонального відділу та факт отримання незадовільної оцінки молодшим сержантом ОСОБА_1 при здачі вихідного контролю (дисципліна №14) тобто невиконанням останнім ст. 11,13,16 Статуту внутрішньої служби ЗС України, що призвело до отримання незадовільної оцінки. Також апелянт зауважив, що взагалі позовна заява позивача відносилась по суті до спірних правовідносин військової частини НОМЕР_1 (навчальний центр №25) в частині оцінювання позивача при здачі фізичної підготовки, оскільки оцінку позивач отримав саме там. При цьому, позивач не оскаржує факт отримання даної оцінки, а лише помилково без надання будь-яких доказів описує власну думку. Крім того, апелянт зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 були надані усі наявні докази та підстави для прийняття відповідного рішення з урахуванням вимог чинного законодавства.
		Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 
		За правилами ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. 
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, молодший сержант ОСОБА_1 , відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) №226 від 03.10.2022 року, з 03.10.2022 року зарахований до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 на посаду помічника начальника групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти військової служби правопорядку зонального відділу.
		У період з 20.02.2023 року по 30.03.2023 року ОСОБА_1 проходив суміщений курс підготовки сержантського складу базового рівня Військової служби правопорядку у Збройних силах України на базі навчального центру №25 Військової частини НОМЕР_1 .
		За твердженням позивача він 20.02.2023 року складав вхідний контроль фізичної підготовки при початку проходження навчання у навчальному центрі №25 Військової частини НОМЕР_1 . Так, у дисципліні №14 позивач підтягнувся на перекладині 5 разів, у дисципліні №25 «біг на 100 м» - пробіг дистанцію за 13,82 сек., у дисципліні «біг дистанцією 2 км» - пробіг дистанцію за 10,13 хв. Так, за 100-бальною системою оцінювання за кожну дисципліну позивач отримав всього 186 балів, а саме 40 балів  за підтягування, 99 балів  за біг у дистанцію 100 м, та 47 балів  за біг у дистанцію в 2 км, внаслідок чого підсумкова оцінка вхідного контролю позивачу проставлена як «добре». Вказані показники вхідного контролю відповідачем під час розгляду справи не заперечувались.
		Згодом, під час складання вихідного контролю з фізичної підготовки при закінченні навчання за суміщеним курсом підготовки сержантського складу базового рівня Військової служби правопорядку, ОСОБА_1 , за його твердженням, отримав наступні результати: у дисципліні №14 позивач підтягнувся на перекладині 8 разів, у дисципліні №25 «біг на 100 м» - пробіг дистанцію за 13,56 сек., у дисципліні «біг дистанцією 2 км» - пробіг дистанцію за 9,42 хв.
		Пізніше позивачем було отримано сертифікат серії МО №1507 від 30.03.2023 року, в якому зазначалося, що молодший сержант ОСОБА_1 пройшов суміщений курс підготовки сержантського складу базового рівня Військової служби правопорядку у Збройних силах України та здобув кваліфікацію військового правоохоронця. Разом з тим, позивачу було надано свідоцтво до сертифіката №1507, згідно якого вбачається, що позивач склав наступні дисципліни за такими оцінками: лідерство  «добре», «психологічна підготовка  відмінно», основи (управління) повсякденної діяльності  «відмінно», методична підготовка  «добре», правова підготовка  «відмінно», спеціальна підготовка  «відмінно», тактико-спеціальна підготовка  «відмінно», тактична медицина  «відмінно» та військова топографія  «відмінно».
		Судом встановлено, що військова підготовка як окрема дисципліна до програми курсу не входила, згідно свідоцтва до сертифіката №1507, що також не заперечувалось відповідачем.
		Пізніше, відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №100 від 12.04.2023 року за неналежне виконання службових обов`язків, порушення вимог ст.ст. 11, 16, 128 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України на помічника начальника групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти ІНФОРМАЦІЯ_5 молодшого сержанта ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення "сувора догана".
		В описовій частині вказаного наказу зазначено, що згідно телеграми начальника штабу-заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 04.04.2023 року №306/ВПд/2768 та телеграми начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 11.04.2023 року №808/БП/2267, при перевірці 27.03.2023 року результатів вихідного контролю курсів підготовки сержантського складу базового рівня молодший сержант ОСОБА_1 отримав оцінку "незадовільно". За період проходження фахової підготовки позивач нібито погіршив результати фізичної підготовленості в порівняні з результатами проведення вхідного контролю - отримав оцінку "4". Таким чином молодший сержант ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 11 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України в частині необхідності постійно вдосконалювати свою виучку і майстерність; ст. 16 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України в частині виконання службових обов`язків, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; ст. 128 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України в частині необхідності систематично вдосконалювати свою фізичну підготовку; ст. 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України в частині неухильного виконання вимог статутів Збройних Сил України, наказів командирів.
		Службове розслідування ІНФОРМАЦІЯ_3 перед прийняттям оскаржуваного наказу №100 від 12.04.2023 року щодо притягнення молодшого сержанта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не проводилось, чого позивач не заперечує.
		Із вказаним наказом №100 від 12.04.2023 року ОСОБА_1 був ознайомлений 14.04.2023 року.
		Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №108 від 19.04.2023 року було внесено зміни до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №100 від 12.04.2023 року, згідно яких до описової частини останнього була додана інформація щодо командира роти ВСП ІНФОРМАЦІЯ_4 капітана ОСОБА_2 , яким не було організовано та проведено занять із підготовки молодшого сержанта ОСОБА_1 . Крім того, був доданий п.2 до наказової частини наказу №100 від 12.04.2023 року, з якого вбачається про накладення на командира роти ВСП ІНФОРМАЦІЯ_4 капітана ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді «зауваження» внаслідок неналежного виконання службових обов?язків, порушення вимог статей 11, 58, 59 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, а саме незадовільної організації та проведення занять із підготовки молодшого сержанта ОСОБА_1 .
		Із вказаним наказом №108 від 19.04.2023 року позивач був ознайомлений 30.04.2023 року, що підтверджується матеріалами справи.
		ОСОБА_1 у позовній заяві зазначив, що лише під час ознайомлення із наказом №100 від 12.04.2023 року дізнався, що при вихідному контролі з фізичної підготовки він не склав дисципліну №14, оскільки у фотокопії відомостей про результати вихідного контролю зазначено, що він підтягнувся 6 разів, замість фактичних 8, як стверджує позивач, з огляду на що загальна оцінка по вказаній дисципліні була проставлена як «незадовільно». Крім того позивач зазначає, що оцінювання проводилось не за загальними балами по кожній дисципліні, як на вхідному контролі, а за шкалою проходження і встановленого нормативу, згідно якого нормативом проходження дисципліни №14 є підтягування у кількості 8 разів.
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 року з метою з`ясування вищевказаних обставин по справі, суд витребував у ІНФОРМАЦІЯ_2 результати вихідного контролю курсів підготовки сержантського складу базового рівня щодо помічника начальника групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 .
		Водночас, вказані результати вихідного контролю курсів підготовки сержантського складу базового рівня відповідач на виконання процесуального обов`язку, визначеного ч. 2 ст. 77 КАС України, до суду не надав.
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.07.2023 року суд додатково витребував у Військової частини НОМЕР_1 належними чином засвідчені письмові докази, а саме матеріали курсу підготовки сержантського складу базового рівня 27.03.2023 року, зокрема але не виключно, результати вихідного контролю курсів підготовки сержантського складу базового рівня щодо помічника начальника групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 .
		Крім того, у матеріалах справи наявна копія довідки про грошове забезпечення позивача за квітень 2023 року, згідно якої вбачається, що розмір премії ОСОБА_1 за квітень 2023 року був зменшений на виконання наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 №120 від 02.05.2023 року, а саме премія була встановлена у розмірі 80% від посадового окладу (11 942,64 грн.) відповідно до її попереднього розміру - 14 928,30 грн.
		Вважаючи протиправними дії відповідача щодо накладення на нього дисциплінарної стягнення та притягнення до матеріальної відповідальності, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом .
		Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт прийняття відповідачем оскаржуваного наказу №100 від 12.04.2023 року про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани відносно позивача лише на підставі вищевказаних телеграм, суд вважає необґрунтованим, оскільки свідчить про факт неповного з`ясування обставин командуванням зонального відділу ВСП перед накладенням дисциплінарного стягнення на позивача, а тому позовна вимога позивача в частині визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 №100 від 12.04.2023 року в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення підлягає задоволенню.
		Суд також зазначив, що Факт внесення змін до описової та наказової частини оскаржуваного наказу іншим наказом №108 від 19.04.2023 року, не відміняє факту накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани наказом №100 від 12.04.2023 року. Крім того суд наголошує, що внесення змін до наказу не тотожне із його скасуванням, а тому оскарження позивачем первинного наказу, який слугував притягненню позивача до дисциплінарної відповідальності, а також похідного наказу №108 від 19.04.2023 року яким продубльовано накладення на позивача дисциплінарного стягнення, накладеного наказом №100 від 12.04.2023 року, не змінює суті заявлених позивачем позовних вимог та не є підставою для залишення без розгляду його позовних вимог в цій частині (скасування наказу №100 від 12.04.2023 року).
		Крім того, судом першої інстанції зазначено, що оскільки суд дійшов висновку про протиправність накладення відповідачем на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани відповідно до наказів №100 від 12.04.2023 року та №108 від 19.04.2023 року, то наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №120 від 02.05.2023 року в частині виплати позивачу щомісячної премії за квітень 2023 року у розмірі 80% є також протиправним та підлягає скасуванню.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам та обґрунтованості висновку суду першої інстанції з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
		Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
		Законом України №548-XIV від 24.03.1999 року затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі  Статут), який визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
		Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).
		Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
		Відповідно до ст. 3 загальних положень Статуту військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України.
		Внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами (ч.5 загальних положень Статуту).
		Згідно ч.6 загальних положень Статуту внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань. Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
		Згідно ст. 11 Статуту визначені наступні загальні обов`язки військовослужбовців:
		свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;
		бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
		беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;
		постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
		знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;
		дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;
		поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;
		бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;
		вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;
		виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
		додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
		Військовослужбовець зобов`язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров`я звичок (ст. 13 Статуту).
		Згідно ст. 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
		Відповідно до ст.ст. 127-128 Статуту закріплено, що солдат у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов`язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна.
		Солдат зобов`язаний: підтримувати на високому рівні особисту бойову готовність, досконало володіти закріпленою за ним зброєю і технікою, тримати їх завжди справними, чистими, готовими до бою; сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), бути готовим до виконання завдань за призначенням; повсякденно загартовувати себе, систематично вдосконалювати свою фізичну підготовку.
		В матеріалах справи наявний перелік функціональних обов?язків помічника начальника групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби ІНФОРМАЦІЯ_4 , з якої вбачається, що помічник начальника групи О та ППС взводу О та ППС зобов`язаний повсякденно загартовувати та вдосконалювати свою фізичну підготовку.
		Згідно ст. 26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
		З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що до внутрішньої служби військовослужбовця входить загальний обов`язок щодо вдосконалення своєї фізичної підготовки та бойової майстерності.
		Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 року №551-XIV (далі  Дисциплінарний статут), визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
		Згідно ст.ст. 1-2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
		Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця:
		додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;
		бути пильним, зберігати державну таємницю;
		додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;
		виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;
		поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;
		не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.
		Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" (ст. 5 Дисциплінарного статуту).
		У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
		Згідно ст. 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:
		а) зауваження;
		б) догана;
		в) сувора догана;
		г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);
		ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);
		д) пониження в посаді;
		е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);
		є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу).
		ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
		Відповідно до ст. 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
		Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (ч.84 Дисциплінарного статуту).
		Згідно ст. 86 Дисциплінарного статуту під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
		Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.
		Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України №608 від 21.11.2017 року (далі-Порядок), визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
		Відповідно до п.1 розділу І Порядку службове розслідування може призначатися у разі:
		невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;
		невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;
		неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;
		дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;
		втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;
		порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;
		недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;
		внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;
		повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;
		скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.
		Згідно п. 2 розділу ІІ Порядку службове розслідування не призначається якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.
		З матеріалів справи вбачається, що на думку позивача, накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани відбулось з порушенням норм Дисциплінарного статуту, оскільки було накладено без попереднього проведення службового розслідування. В противагу вказаному відповідач посилається на ст. 84 Дисциплінарного статуту, яка регламентує, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, але припису стосовно прямого обов`язку проведення службового розслідування в аналогічних ситуаціях закон не містить.
		Разом з тим, як вірно зауважив суд першої інстанції, вищевказана норма дійсно не містить зобов`язального характеру щодо призначення службових розслідувань у кожному випадку недотримання військовими положень Внутрішнього та Дисциплінарного статутів, зокрема вказана норма надає лише право призначати командиру службове розслідування в окремих випадках, враховуючи характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки та попередню поведінку військовослужбовця.
		Службове розслідування може призначатися тільки при наявності вищенаведених підстав, закріплених у п. 1 розділу ІІ Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, з огляду на що суд не враховує твердження позивача щодо недотримання ІНФОРМАЦІЯ_1 норм законодавства при накладенні на нього дисциплінарного стягнення без попереднього проведення службового розслідування.
		Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2023 року позивач складав вхідний контроль фізичної підготовки при початку проходження навчання у навчальному центрі №25 Військової частини НОМЕР_1 . Саму у дисципліні №14 позивач, за його твердженням, підтягнувся на перекладині 5 разів, за 100-бальною системою оцінювання за вказану дисципліну позивач отримав 40 балів, внаслідок чого підсумкова оцінка за іншими показниками дисциплін вхідного контролю позивачу проставлена як «добре». Вказані показники вхідного контролю відповідачем під час розгляду справи не заперечувались. Крім того, ні відповідачем, ні Військовою частиною НОМЕР_1 , не надавались до суду встановлені нормативи, на основі яких відбувалась оцінка фізичних здібностей військових на вхідному контролі курсу.
		Крім того, під час складання вихідного контролю з фізичної підготовки при закінченні навчання за суміщеним курсом підготовки сержантського складу базового рівня Військової служби правопорядку, позивач за результатом дисципліні №14, за його твердженням, підтягнувся на перекладині 8 разів, що свідчить на його думку про покращення його вихідних показників порівняно з результатами вхідного контролю, відповідно до яких він підтягнувся лише 5 разів.
		На підтвердження факту складання іспитів підсумкового контролю, позивачу був наданий сертифікат серії МО №1507 від 30.03.2023 року, в якому зазначалося, що молодший сержант ОСОБА_1 пройшов суміщений курс підготовки сержантського складу базового рівня Військової служби правопорядку у Збройних силах України та здобув кваліфікацію військового правоохоронця.
		Також матеріалами справи встановлено, що позивачу було надано свідоцтво до сертифіката №1507, згідно якого вбачається, що позивач склав всі наявні на курсі дисципліни, не отримавши ні однієї оцінки «незадовільно». Крім того, фізичної підготовки як окремої дисципліни в переліку, згідно свідоцтва до сертифіката №1507, не міститься.
		Водночас, як зазначено в матеріалах адміністративної справи, та не спростовано відповідачем, оцінювання на вихідному контролі проводилось не за загальними балами по кожній дисципліні, як на вхідному контролі, а за шкалою проходження і встановленого нормативу, згідно якого нормативом проходження дисципліни №14 було підтягування у кількості 8 разів. З огляду на вказане, відповідачем також не спростовано посилання позивача на факт того, що він при здачі дисципліни №14 на вихідному контролі підтягнувся саме 8 разів, а не 6, що не мало стати наслідком проставлення позивачу відмітки незадовільно за рівень фізичної підготовки.
		З матеріалів справи вбачається, що ані результати вихідного контролю позивача, ані встановлені нормативи вихідного контролю з фізичної підготовки в навчальному центрі №25, не були надані до суду ІНФОРМАЦІЯ_9 для підтвердження факту порушення позивачем Статуту внутрішньої служби та Дисциплінарного статуту ЗСУ, а, у свою чергу, посилання відповідача на загальні норми законодавства щодо недотримання ним службових обов`язків, не можуть бути підставою для накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.
		Також судом першої інстанції було обґрунтовано зазначено, що не може бути підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани наявність телеграм, на які посилається відповідач у наказах №100 від 12.04.2023 року та №108 від 19.04.2023, а саме  телеграма начальника штабу-заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 №306/ВПд/2768 від 04.04.2023 року та телеграма начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 №808/БП/2267 від 11.04.2023 року.
		Так, відповідачем до суду було надано лише копію телеграми №808/БП/2267 від 11.04.2023 року, яка сама по собі не містить зобов`язальних приписів щодо накладення дисциплінарних стягнень на конкретних військовослужбовців, які не виконали нормативи при складанні іспиту з фізичної підготовки при вихідному контролі. Вказана телеграма містить загальний припис щодо накладення дисциплінарної відповідальності на начальників (командирів), чий особовий склад отримав оцінки «незадовільно».
		Більш того, відповідно до викладеної правової позиції у постанові Верховного Суду України від 21.10.2019 року по справі №806/248/16 зазначено, що телеграма - це службовий документ, що становить буквено-цифрове повідомлення, передане за допомогою телеграфного зв`язку (телеграфом). Телеграма не є нормативно-правовим актом, а може носити лише інформаційний характер і не повинна містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.
		Відповідачем/апелянтом також не обґрунтовано, яким чином накладення на військовослужбовців дисциплінарних стягнень, замість спроб вжиття заходів покращення ефективності фізичної підготовки в підрозділах, може позитивно впливати на покращення фізичної підготовки військовослужбовців.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що посилання відповідача на факт прийняття ним оскаржуваного наказу №100 від 12.04.2023 року про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани відносно позивача лише на підставі вищевказаних телеграм, є необґрунтованим, оскільки свідчить про факт неповного з`ясування обставин командуванням зонального відділу ВСП перед накладенням дисциплінарного стягнення на позивача, а тому позовна вимога позивача в частині визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 №100 від 12.04.2023 року в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення підлягає задоволенню.
		Апеляційний суд також зазначає, що факт внесення змін до описової та наказової частини оскаржуваного наказу іншим наказом №108 від 19.04.2023 року, не відміняє факту накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани наказом №100 від 12.04.2023 року. Крім того суд наголошує, що внесення змін до наказу не тотожне із його скасуванням, а тому оскарження позивачем первинного наказу, який слугував притягненню позивача до дисциплінарної відповідальності, а також похідного наказу №108 від 19.04.2023 року яким продубльовано накладення на позивача дисциплінарного стягнення, накладеного наказом №100 від 12.04.2023 року, не змінює суті заявлених позивачем позовних вимог.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №108 від 19.04.2023 «Про внесення змін до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.04.2023 року №100 «Про накладення дисциплінарного стягнення» в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани на помічника начальника групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 також є протиправним та підлягає скасуванню.
		Стосовно вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму коштів, вирахуваних з його грошового забезпечення за квітень 2023 року на підставі накладення дисциплінарного стягнення, апеляційний суд зазначає наступне.
		Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року (далі  Порядок №260), визначено механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
		Відповідно до п.1 розділу XVI Порядку №260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
		Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків (п.3 розділу XVI Порядку №260).
		Згідно п.4 розділу XVI Порядку №260 при порушенні військової дисципліни або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов`язків, незадовільному виконанні службових обов`язків, виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється в таких розмірах: у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «сувора догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов`язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму від чотирьох до семи прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності, - 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.
		Командир військової частини здійснює преміювання в зазначених розмірах за календарний місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення (за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром (за винятком випадків, коли таке стягнення знято в установленому законодавством порядку у цьому самому місяці)) або за місяць, у якому видано наказ про притягнення до матеріальної відповідальності.
		Так, відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №120 від 02.05.2023 року, через накладення дисциплінарного стягнення «сувора догана» щомісячна премія позивачу за квітень 2023 року була зменшена до розміру 80% від посадового окладу (11 942,64 грн.) замість встановленого розміру у 100% від посадового окладу.
		З аналізу вищенаведених норм Порядку №260 та враховуючи, що суд дійшов висновку про протиправність накладення відповідачем на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани відповідно до наказів №100 від 12.04.2023 року та №108 від 19.04.2023 року, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №120 від 02.05.2023 року в частині виплати позивачу щомісячної премії за квітень 2023 року у розмірі 80%.
		Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для відновлення прав та інтересів позивача в цій частині позовних вимог, необхідно зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму коштів, вирахуваних у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення з щомісячного грошового забезпечення позивача за квітень 2023 року відповідно до положень частини 2 пункту 4 розділу XVI «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №120 від 02.05.2023 року.
		Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
		Колегія суддів в контексті надання оцінки доводам апеляційних скарг враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам відповідає.
		Підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача у справі та скасування судового рішення - відсутні.
		Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст. ст. 241-243, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,-
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.
		Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 420/10984/23 - залишити без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		 
		Суддя-доповідач Т.М. ТанасоглоСудді  А.В. Крусян   О.О. Димерлій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...