Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 164/431/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадської безпеки.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 26.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.06.2024.
Дата набрання законної сили: 20.06.2024
Номер судового провадження: 51-4037км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020030160000019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		20 червня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 164/431/20
		провадження № 51-4037км21
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого                                              ОСОБА_1 ,
		суддів                                                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                   ОСОБА_5 ,
		захисника                                                   ОСОБА_6 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 квітня 2023 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020030160000019, за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя  АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 серпня 2020 року ОСОБА_7 засуджено:
		- за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
		- за ч. 1 ст. 263-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_7 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		Згідно з ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання із встановленням іспитового строку на 1 рік та покладено на нього ряд обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
		Ухвалою Волинського апеляційного суду від 25 травня 2021 року вирок місцевого суду залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року ухвалу Волинського апеляційного суду від 25 травня 2021 року скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Ухвалою Волинського апеляційного суду від 30 червня 2022 року вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 серпня 2020 року скасовано та призначено новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
		Надалі вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 квітня 2023 року ОСОБА_7 засуджено:
		- за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
		- за ч. 1 ст. 263-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_7 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання із встановленням іспитового строку на 1 рік та покладено на нього ряд обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
		Вирішено питання про долю речових доказів.
		Ухвалою Волинського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року вирок місцевого суду залишено без змін.
		Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що у січні 2018 року, він придбав пневматичну гвинтівку «KANDAR B3-3», заводський номер « НОМЕР_1 », яку перевіз до будинку за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , де, діючи умисно, не маючи передбачених законом дозволів на виготовлення, ремонт та переробку вогнепальної зброї, з використанням електродрилі висвердлив у ній більший отвір патронника для патрона калібру 5,6 мм., розточив ствол до діаметру 5,4 мм. та в повітряно прохідний отвір вмонтував ударник з бойком, тобто здійснив переробку придбаної пневматичної гвинтівки у вогнепальну зброю - однозарядну гвинтівку для стрільби патронами 5,6 мм. кільцевого запалення, і почав без передбаченого законом дозволу, всупереч вимогам п. 12 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №622 від 21 серпня 1998 року, незаконно її зберігати до вилучення 17 січня 2020 року працівниками поліції.
		Крім того, ОСОБА_7 влітку 2019 року, перебуваючи в лісовому масиві між АДРЕСА_2 знайшов 7 набоїв калібру 5,6 мм., які відносяться до боєприпасів і є спортивно-мисливськими патронами кільцевого запалення, незаконно переніс їх до свого житлового будинку по АДРЕСА_1 , і почав незаконно зберігати без передбаченого законом дозволу до їх вилучення 17 січня 2020 року працівниками поліції.
		Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 ,зазначаючи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані судові рішення щодо ОСОБА_7 та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
		Аргументуючи свою позицію, стверджує, що обвинувальний вирок ґрунтується на припущеннях, суперечливих показаннях свідків та недопустимих і неналежних письмових доказах.
		Зокрема, вважає, що протокол обшуку від 17 січня 2020 року є недопустимим доказом, оскільки під час проведення слідчої дії не здійснювалась її аудіо- відеофіксація. Через цю обставину, на переконання сторони захисту, інші похідні докази також є недопустимими.
		Крім того, без належної оцінки залишилася версія обвинуваченого ОСОБА_7 про належність вилученої вогнепальної зброї та бойових припасів іншій особі, а ключовий свідок ОСОБА_8 його оговорив.
		У свою чергу апеляційний суд на зазначені порушення уваги не звернув, належним чином не перевірив усіх доводів апеляційної скарги і постановив рішення, яке не відповідає вимогам статей 370 і 419 КПК України.
		На касаційну скаргу сторони захисту прокурор подав письмові заперечення, в яких вказує на безпідставність викладених у ній доводів та законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.
		Позиції інших учасників судового провадження
		У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 просив задовольнити його касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
		Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу сторони захисту необґрунтованою, просила залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.
		Мотиви Суду
		За змістом ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, при цьому він перевіряє правильність застосування цими судами норм матеріального і процесуального права та правової оцінки з огляду на ті фактичні обставини справи, які встановлені й визнані доведеними судами першої та апеляційної інстанцій (судами факту). 
		Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Під час вирішення питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.
		Перевіряючи доводи, наведені у скарзі, касаційний суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Згідно із ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, досліджує всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
		Суд першої інстанції, виконуючи приписи ст. 94 КПК України, ретельно перевірив зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором фактичні дані, на підставі яких  ОСОБА_7 було пред`явлено обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку. При цьому констатував, що версія обвинуваченого, за якою не він, а інша особа незаконно переробила пневматичну гвинтівку у вогнепальну зброю та потім її разом із бойовими припасами незаконно їх зберігала у будинку по  АДРЕСА_1 , де він вже не проживає, свого підтвердження не знайшла, а доводи про неналежність та недопустимість доказів є безпідставними. З позицією місцевого суду погодився і суд апеляційної інстанції.
		Суди навели переконливі аргументи на обґрунтування цього висновку, тому Верховний Суд вважає доводи касаційної скарги захисника такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи, виходячи з такого.
		Постановляючи вирок, суд послався на показання свідка ОСОБА_8 , який повідомив працівникам поліції, що за своїм місцем проживання ОСОБА_7 зберігає незареєстровану вогнепальну зброю; показання свідків (понятих) ОСОБА_9 і  ОСОБА_10 , які були присутніми під час обшуку у  ОСОБА_7 та бачили, як на веранді було виявлено зброю і патрони; свідка ОСОБА_11 , старшого слідчого СВ Маневицького ВП ГУНП у Волинській області, яка повідомила про підстави та обставини проведення обшуку у обвинуваченого.
		Крім того, місцевий суд взяв до уваги такі письмові докази: дані рапорту ст. о/у Маневицького ВП ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_12 , зареєстрованого в ІТС ІПНП (журнал ЄО) №161 від 13 січня 2020 року, з якого вбачається, що громадянин  ОСОБА_7 у своєму домогосподарстві незаконно, зберігає вогнепальну зброю та боєприпаси; дані протоколу обшуку від 17 січня 2020 року за місцем проживання ОСОБА_7 , згідно з яким в шухляді дерев`яного комода на веранді у будинку виявлено 7 патронів, а за шафою - рушницю марки «KANDAR В3-3»; дані висновку судової балістичної експертизи № 10 від 22 січня 2020 року, відповідно до яких, 7 патронів, виявлених та вилучених 17 січня 2020 року за місцем проживання ОСОБА_7 належать до боєприпасів, є спортивно-мисливськими патронами кільцевого запалення, калібру 5,6 мм, що придатні для стрільби; дані висновку судової балістичної експертизи № 9 від 31 січня 2020 року з якого вбачається, що надана на дослідження гвинтівка з маркуванням «KANDAR В3-3» є вогнепальною гладкоствольною - однозарядною гвинтівкою, виготовленою шляхом переробки саморобним способом пневматичної гвинтівки «KANDAR В3-3» для стрільби патронами кільцевого запалення 5,6 мм.; дані рапорту ст. слідчого СВ Маневицького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_11 , зареєстрованого в ІТС ІПНП (журнал ЄО) №386 від 31 січня 2020 року, з якого вбачається, що в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263 КК України встановлено, що останній в січні 2018 року придбав і перевіз до свого місця проживання пневматичну гвинтівку, яку потім без передбаченого законом дозволу переробив у вогнепальну зброю.
		З вироку вбачається, що суд належним чином обґрунтував, чому бере до уваги ці докази, та оцінив їх із дотриманням ст. 94 КПК України.
		При цьому місцевий суд вмотивовано вказав про те, що жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об`єктивності зазначених вище матеріалів стороною захисту не надано, а твердження про їх суперечливість є голослівними.
		Також суд наголосив, що версія обвинуваченого, за якою вилучені у нього під час обшуку зброя і боєприпаси належать іншій особі, свого підтвердження в ході розгляду кримінального провадження не знайшла, а показання ОСОБА_7 є суперечливими, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами. 
		Крім того, місцевий суд відкинув версію сторони захисту про провокацію злочинів та обґрунтував таке рішення тим, що матеріали кримінального провадження не містять будь-яких ознак, що свідчать про спонукання ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень.
		Апеляційний суд перевірив висновки місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 , визнав їх обґрунтованими та вмотивованими і відповідно до вимог ст. 419 КПК України навів достатні аргументи й підстави для прийняття такого рішення.
		Переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність і умотивованість указаних висновків, сторона захисту не наводить.
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 не погоджується із оцінкою доказів, стверджує про неналежність та недопустимість представлених стороною обвинувачення фактичних даних, а також зазначає про неповноту судового розгляду, однак такі аргументи на підставі положень ст. 433 КПК України не можуть бути предметом перегляду в суді касаційної інстанції.
		Зокрема, сторона захисту покликається на неналежність і недопустимість протоколу обшуку від 17 січня 2021 року та усіх похідних фактичних даних, оскільки під час слідчої дії не здійснювалась її аудіо- відеофіксація.
		Ці доводи були предметом детального дослідження судів та обґрунтовано визнані безпідставним. Суди надали вичерпні та мотивовані відповіді на такі аргументи сторони захисту, та зазначили, що усі докази вчинення кримінального правопорушення  ОСОБА_7 , які покладені місцевим судом в основу обвинувального вироку, були отриманні згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства і є належними та допустимими.
		Мотивуючи своє, рішення місцевий суд акцентував, що протокол, складений за результатами слідчої дії (обшуку), містить відомості про застосування для фіксування відеокамери «Canon LEGRIA HFR 606» і допитані в ході судового розгляду поняті ОСОБА_10 і ОСОБА_9 підтвердили, що усю процедуру вилучення вдома у обвинуваченого вогнепальної зброї та бойових припасів працівники поліції фільмували за допомогою технічного пристрою.
		Зважаючи на ці дані, а також на те, що сторона захисту жодним чином не оспорювала результатів слідчої дії (факт вилучення у ОСОБА_7 предметів до яких застосовується правовий режим обмеженого обігу), то місцевий суд дійшов переконання, що саме собою не долучення до матеріалів кримінального провадження відеозапису обшуку не може бути безумовною підставою для визнання доказів недопустимими.
		З таким висновком погодився й апеляційний суд, який до того ж зазначив, що суд першої інстанції здійснив усі можливі заходи задля встановлення, чи було дотримано встановлену кримінальним процесуальним законом правову процедуру (порядок) проведення слідчої дії (обшуку) та чи було застосовано належні процесуальні гарантії. При цьому колегія суддів апеляційного суду обґрунтовано вказала, що у своїх доводах захисник лише констатує, що в матеріалах кримінального провадження відсутній відеозапис, однак не вказує, як ця обставина вплинула на законність прийнятого рішення по суті пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення.
		За наведених обставин Верховний Суд погоджується із тим, що у даному кримінальному провадженні не порушено вимог ч. 6 ст. 107 КПК України щодо обов`язкової фіксації технічними засобами проведення обшуку, як про це стверджує сторона захисту. У той же час, щодо відсутності в матеріалах невід`ємного додатка до протоколу обшуку - відеозапису, тобто порушення вимог ч. 2 ст. 104 КПК України, то оцінюючи істотність такого порушення з огляду на положення ст. 87 КПК України, суди вмотивовано зазначили, що ця слідча дія була проведена на підставі ухвали слідчого судді, за участю двох понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , яким було роз`яснено процесуальні права та обов`язки, і котрі під час їх допиту підтвердили достовірність відомостей, відображених у протоколі, і не висловили жодних зауважень стосовно повноти проведених процесуальних дій.
		Виходячи із цих даних, суди обґрунтовано дійшли переконання про відсутність підстав для визнання результатів обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 та похідних від них даних експертиз недопустимими доказами через не долучення до протоколу обшуку технічного носія із відеозаписом його проведення.
		Верховний Суд погоджується із такими висновками, оскільки у цьому кримінальному провадженні законність проведеної слідчої дії була предметом судового контролю як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду і з огляду на встановлену судами сукупність обставини, підстав для визнання наведених фактичних даних недопустимими не було.
		Щодо недотримання апеляційним судом вимог ст. 404 КПК України Суд вважає за доцільне вказати таке.
		Положеннями вищевказаної норми процесуального закону чітко регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення місцевого суду в межах апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження апеляційний суд зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, якщо суд першої інстанції дослідив їх неповністю або з порушеннями; апеляційний суд може дослідити докази, які не досліджувалися місцевим судом, виключно в разі, якщо учасники судового провадження заявляли клопотання про дослідження таких доказів під час розгляду в суді першої інстанції або якщо про них стало відомо після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		Повнота дослідження судом апеляційної інстанції доказів щодо певного факту має бути забезпечена у випадках, коли під час апеляційного розгляду цей факт встановлюється в інший спосіб, ніж це було здійснено в суді першої інстанції.
		Однак, заявляючи клопотання про повторне дослідження доказів у цьому кримінальному провадженні, сторона захисту не вказала як ці вимоги кореспондують приписам ч. 3 ст. 404 КПК України та не зазначила обґрунтованих доводів про порушення, допущені судом першої інстанції під час їх дослідження. За таких обставин відмова апеляційного суду в частині повторного дослідження фактичних обставин цього кримінального провадження є виправданою та відповідає усталеній практиці Верховного Суду, що прослідковується у постановах від 7 жовтня 2021 року (справа № 521/6316/17, провадження, № 51-4669км19), від 23 листопада 2021 року (справа № 752/7624/18, провадження, № 51-10107км18) та від 30 листопада 2021 року (справа № 450/4029/18, провадження, № 51-3776км21).
		Таким чином, апеляційний суд у межах, установлених ст. 404 КПК України, та у порядку, визначеному ст. 405 КПК України, перевірив усі доводи апеляційної скарги захисника та визнав їх необґрунтованими, навівши в ухвалі мотиви на їх спростування.
		Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, вона в повній мірі відповідає вимогам КПК України.
		Матеріали провадження не містять даних про будь-які порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування судових рішень. 
		Призначене ОСОБА_7 покарання є співмірним характеру вчинених протиправних дій, тяжкості скоєного правопорушення, даним про особу винного та відповідає принципам справедливості і індивідуалізації.
		Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		у х в а л и в:
		Вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 квітня 2023 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Судді
		 
		ОСОБА_13                                       ОСОБА_2                                ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...