Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/34453/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 28.06.2024. Зареєстровано: 29.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2024.
Дата набрання законної сили: 28.06.2024
Номер судового провадження: 1646/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Головуючий І інстанції: Білова О.В.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		28 червня 2024 р. Справа № 520/34453/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді Катунова В.В.,
		Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
		розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2024, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/34453/23
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Заступника директора Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного Фонду України 
		про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (далі  ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі  ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області(далі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, відповідач 2), Заступника директора Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного Фонду України (далі відповідач 3) в якому просив суд:
		1. Визнати протиправними:
		- дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області при обчисленні вислуги років ОСОБА_1 як працівника льотного складу;
		- рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 08.07.2021 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком на пенсію за вислугу років як працівнику льотного складу та скасувати зазначене рішення від 08.07.2021;
		- дії заступника директора Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ПФУ - Шути Світлани Леонідівни в частині відмови ОСОБА_1 у непередбачений спосіб листом в проведення перерахунку пенсії відповідно до п. 7 "Порядку призначення № 418", а також в частині допущеної нею бездіяльності щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за вислугу років як працівника льотного складу;
		2. Зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за вислугу років як особу льотного складу за шифром виду пенсії 221, перерахувати з 31.01.2021 пенсію відповідно до п. 7 "Порядку призначення № 418" у розмірі 71% заробітку, нарахувати з 31.01.2021 надбавку у розмірі 40% від основного розміру пенсії за одержання пенсії за вислугу років з більш пізнього строку та здійснити виплату перерахованих сум пенсії з надбавкою з урахуванням раніше виплачених сум.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що як особа, яка має достатню вислугу років, 29.01.2021 звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області з заявою встановленого зразка про переведення його з пенсії за віком на пенсію за вислугу років, до якої було додано документи на підтвердження права на пенсію. Внаслідок відмови відповідача прийняти вказану заяву позивачем було направлено таку заяву поштою 02.03.2021. Як зазначає позивач, вказану заяву ГУ ПФУ в Харківській області одержало на пошті 09.03.2021 лише після скарги позивача на урядову гарячу лінію та зареєстровано 10.03.2021 за № 5194/Б-200-21, про що пенсійним органом було повідомлено позивача листом від 29.03.2021. Не отримавши рішення за результатом розгляду заяви, позивачем направлено заяву від 31.03.2023, в якій він просив повідомити про результат розгляду заяви про перехід на пенсію за вислугу років та направити на його адресу рішення. Листом 01.05.2023 ГУ ПФУ в Харківській області направило позивачу Рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про відмову в переведенні на пенсію за вислугу років, обґрунтоване недостатністю вислуги років - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків, та розрахунок стажу. Позивач не погоджується з вказаним рішенням, вважаючи що розрахунок вислуги років проведений неправильно, з огляду на що звернувся до суду з даним позовом. Крім того, позивач вважає, що за результатом розгляду його звернення 15.05.2023 до Правління Пенсійного Фонду України відповідачем заступником директора Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ПФУ ОСОБА_2 допущено протиправні дії в частині відмови ОСОБА_1 у непередбачений спосіб листом в проведення перерахунку пенсії відповідно до п. 7 "Порядку призначення № 418", а також в частині допущеної нею бездіяльності щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за вислугу років як працівника льотного складу. 
		Відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, не погодився з позовними вимогами та направив до суду відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування заперечень на позов зазначив, що законодавством передбачено призначення пенсій за вислугу років за зверненням особи та з дотриманням умов, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 418 від 21.07.1992 щодо виконання програми з виконання стрибків з парашутом поршневої і реактивної авіатехніки. Оскільки посада парашутист-рятувальник позаштатної парашутно-десантної групи не належить до осіб льотно-випробного складу авіації та до льотного екіпажу повітряного судна цивільної авіації, підстав для обчислення пенсії відповідно до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації немає.
		Відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області, направив до суду відзив, в якому зазначив, що після реєстрації в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області заяви ОСОБА_1 про переведення на інший вид пенсії, заяву за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, рішенням якого від 08.07.2021 ОСОБА_1 відмовлено в переведенні з пенсії за віком на пенсію за вислугу років. Жодного рішення щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не виносило. Отже це рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не може переглянути чи змінити. Будь-які дії зобов`язального характеру як спосіб поновлення порушених прав, можуть бути застосовані виключно до того органу, дії, бездіяльність чи рішення якого призвели до порушення цих прав. Також у зв`язку з пропуском строку звернення до суду просив залишити позов без розгляду.
		Від відповідача, заступника директора Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного Фонду України, також надійшов відзив, в якому зазначено, що до Пенсійного Фонду України 22.05.2023 вх. 23632/Б-2800-23 надійшло звернення Позивача від 15.05.2023, в якому висловлена незгода з прийнятим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішенням про відмову у переведенні на пенсію за вислугу років як особи льотного складу. Пенсійним фондом України розглянуто звернення Позивача в межах компетенції, в порядку та у строк, встановлені Законом України Про звернення громадян. Листом Фонду від 30.06.2023 № 25254-23632/Б-03/8-2800/23 Позивачу надана відповідь на звернення. Позивач фактично не погоджується зі змістом наданої відповіді, при цьому незгода заявника з відповіддю не свідчить про вчинення протиправних дій/бездіяльності щодо нього, зокрема, порушення відповідачем вимог Закону України Про звернення громадян, що наказом Пенсійного фонду України від 14.07.2023 № 231-О ОСОБА_2 звільнено з посади зв`язку з неможливістю виконання службових обов`язків за станом здоров`я на підставі медичного висновку.
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 у справі № 520/34453/23 адміністративний позов задоволено частково.
		Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 08.07.2021 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком на пенсію за вислугу років як працівнику льотного складу.
		Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за вислугу років як працівника льотного складу з 09.03.2021.
		В задоволенні іншої частини позовних вимог  відмовлено.
		Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив змінити зобов`язальну частину рішення , виклавши її в такій редакції: «зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області перевести з 31.01.2021 ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за вислугу років, як працівника льотного складу за ШВП-221, перерахувати з 31.01.2021 пенсію відповідно до п. 7 «порядку призначення №418 у розмірі 71% заробітку з врахуванням станом на 31.01.2021 показника середньої заробітної плати працівників зайнятих у галузях економіки; за грудень 2020 року та здійснити виплату перерахованих сум пенсії з урахуванням раніше виплачених сум».
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що загальна вислуга років у позивача повинна визначитись відповідно до п. 3 Порядку №418 та її загальний розмір складає 41 рік 7 місяців 10 днів, що відповідно до абз. 1 п. 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого ПКМУ від 21.07.1992 №418, складає на 16 років більше від нормативних 25, а тому, вважає, що розмір пенсії від заробітку складає 71 % (а не 46 % як встановив суд першої інстанції визначивши розмір вислуги років позивача  20 років 6 місяців : днів  що призводить обчислення пенсії згідно ст. 68 ЗУ «Про пенсійне забезпечення «по округленню 20 років 7 місяців: із нормативних 300міс (25 років) відпрацьованих нібито 247 міс. Вказує, що основним належним відповідачем у даній справі є ГУ ПФУ в Харківській області працівниками якого свідомо порушено пенсійні права позивача, адже для останнього найвигіднішим було і є подання заяви про перехід з пенсії за віком саме в січні 2021 року. Зазначає, що саме з дати зазначеної на поштовому відправленні до пенсійного органу (31.01.2021) заяви про переведення на пенсію за вислугу років повинно бути здійснено таке переведення, а не з 09.03.2021, як вказано судом першої інстанції. Просить звернути увагу, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про встановлення надбавки у 40 % позивачем не оскаржується.
		ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати його в частині задоволених позовних вимог та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. 
		На обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказав, що судом першої інстанції не враховано, що посада парашутист-рятувальник позаштатної парашутно-десантної групи не належить до осіб льотно-випробного складу авіації та до льотного екіпажу повітряного судна цивільної авіації, підстав для обчислення пенсії відповідно до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації немає. Також, вказує, що судом першої інстанції не враховано положення ст. 57 Повітряного кодексу України, відповідно до якого екіпаж повітряного судна складається з осіб льотного складу, до якого належать особи льотного екіпажу та екіпажу пасажирського і вантажного салону, які під час польоту постійно виконують функції з виконання процедур, передбачених керівництвом з льотної експлуатації повітряного судна; обслуговування устаткування, механізмів та приладів, необхідних для польоту повітряного судна, а також обладнання, встановленого на повітряному судні та необхідного для виконання польотного завдання; забезпечення процедур безпеки пасажирів на борту повітряного судна, характеристик і тривалості польоту, характеру операцій, для яких це повітряне судно призначене. Поіменний список членів екіпажу визначається експлуатантом перед кожним польотом. Усі члени екіпажу належать до льотного складу. Також, просить звернути увагу, що судом першої інстанції не надано оцінки строку звернення з даним позовом до суду.
		Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу відповідача 2 без задоволення.
		ГУ ПФУ в Івано-Франківській області подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення.
		Інші сторони по справі правом подання відзиву на апеляційні скарги не скористались.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
		Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
		Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга відповідача 2 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенні з огляду на наступне.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що  ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком з 06.02.2020.
		Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою від 29.01.2021 встановленого зразка про переведення його з пенсії за віком на пенсію за вислугу років, до якої було додано документи на підтвердження права на пенсію, яку направив поштою. 
		Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ПФУ в Харківській області отримало вказану заяву 09.03.2021 та зареєструвало 10.03.2021 за № 5194/Б-200-21, про що пенсійним органом було повідомлено позивача листом від 29.03.2021.
		З 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення і перерахунок пенсій, який передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсій бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер. Можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за № 339/35961.
		Як вбачається з матеріалів справи, за принципом екстериторіальності заяву позивача було передано на розгляд до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області.
		Рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 08.07.2021 позивачу відмовлено в переведення на пенсію за вислугу років.
		В обґрунтування зазначеного рішення Відповідачем 1 зазначено, що стаж парашутиста становить 20 років 9 місяців 16 днів при необхідному стажі з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків (Абзац перший пункту "а" статті 54 із змінами, внесеними згідно із Законом № 911 -VIII від 24.12.2015). З огляду на зазначене прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії у зв`язку з переведенням з пенсії за віком на пенсію на пенсію за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу згідно поданої заяви.
		Позивач зазначає, що за результатами розгляду його заяви рішення за вказаною заявою на його адресу не надходило.
		У зв`язку з вказаним, позивачем на адресу Відповідача 2 було направлено заяву від 31.03.2023, в якій позивач просив повідомити про результат розгляду заяви про перехід на пенсію за вислугу років та направити на його адресу рішення.
		Листом від 01.05.2023 № 11355-11733/Б-03/8-200/23 ГУ ПФУ в Харківській області направило позивачу Рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про відмову в переведенні на пенсію за вислугу років від 08.07.2021.
		Позивач, не погодившись з вказаним рішенням, направив на адресу Правління Пенсійного Фонду України заяву від 06.05.2023, в якій просив вжити заходів щодо переведення його на пенсію за вислугу років як працівника льотно-випробувального складу.
		На вказаний лист Департаментом пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ПФУ було надано відповідь, в якій зазначено:
		«Розглянувши Ваше звернення від 07.07.2023, що надійшло на урядову гарячу лінію за №БІ-15843760 (вх. № 30253/Б-2800-23 від 07.07.2023), Пенсійний фонд України повідомляє, що відповідь на Ваше звернення від 15.05.2023 (вх. № 23632/Б- 2800-23 від 22.05.2023), надано Вам листом Пенсійного фонду України від 30.06.2023 № 25254-23632/Б-03/8-2800/23».
		До вказаної відповіді було надано копію листа Пенсійного фонду України від 30.06.2023 № 25254-23632/Б-03/8-2800/23, в якому зазначено наступне:
		«…Право виходу на пенсію за вислугу років незалежно від віку мають, зокрема, працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
		Зазначені працівники, звільнені від льотної роботи за станом здоров`я (через хворобу), при наявності вислуги років у чоловіків не менше 20 років і у жінок не менше 15 років мають право на пенсію пропорційно відпрацьованому часу.
		Перелік посад працівників льотного складу, порядок призначення та виплати пенсії за вислугу років працівників льотного складу та порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418 (далі - Порядок № 418). Постановою Кабінету Міністрів України від 10.02.2000 №264 встановлено, що особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, заробіток для обчислення пенсії визначається згідно із пунктом 7 Порядку № 418.
		Оскільки посада парашутист-рятувальник позаштатної парашутно-десантної групи не належить до осіб льотно-випробного складу авіації та льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації, підстави для обчислення розміру Вашої пенсії відповідно до пункту 7 Порядку № 418 відсутні».
		Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
		Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача наявна вислуга років за період з 18.08.1983 по 10.01.1994, що перевищу 20 років, що підтверджується розрахунком такої вислуги, здійсненим Відповідачем 1, а відтак позивач має право на пенсію за вислугу років відповідно до п. а ч. 1 ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з огляду на що у відповідача 1 були наявні підстави для переведення позивача на пенсію за вислугу років як працівника льотно-випробувального складу відповідно до п. а ч. 1 ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції станом на 09.12.2012, яка діяла станом на день виникнення спірних правовідносин. Проте, Відповідачем 1 було протиправно відмовлено у такому переведенні. Обираючи ефективний спосіб захисту, суд першої інстанції зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за вислугу років як працівника льотного складу з 09.03.2021 (дата отримання пенсійним органом відповідної заяви).
		Відмовляючи в частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив с того, що позовні вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області при обчисленні вислуги років ОСОБА_1 як працівника льотного складу не підлягають задоволенню оскільки позивачу вислугу років зараховано у максимальному розмірі, з огляду на що відповідачем при обрахунку вислуги років позивача не допущено протиправних дій. Стосовно вимог позивача про відсотковий розмір пенсії 71 % відповідно до п. 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації № 418, суд зазначив , що питання про відсотковий розмір пенсії за вислугу років Відповідачем 1 при розгляді заяви не вирішувалося, спірним рішенням такий розмір не визначався, з огляду на вказане зазначені вимоги, як і вимоги про встановлення надбавки у 40% від основного розміру пенсії за одержання пенсії за вислугу років з більш пізнього строку є передчасними, оскільки станом на день винесення спірного рішення правовідносини з вказаного приводу не виникли, а відтак, вважав, що вказані вимоги не підлягають задоволенню.
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачу було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058).
		Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень вказаного закону особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
		Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
		Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
		Статтею 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь - який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком та по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу особою на час звернення за пенсією чи ні. Пенсія за вислугу років призначається лише при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
		Як вбачається зі спірного рішення від 08.07.2021, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області при його винесенні для визначення необхідної вислуги року позивача для переведення на пенсію за вислугу років застосовано положення п. а ч. 1 ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції законів № 213-VIII від 02.03.2015 та № 911-VIII від 24.12.2015 (а.с. 73).
		Проте, рішенням від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 у справі № 1-13/2018(1844/16, 3011/16) Конституційний Суд України визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII. Вказані положення втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
		З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірне рішення винесено на підставі норми закону, яка визнана неконституційною та була нечинною як на день звернення позивача із заявою про переведення на пенсію за вислугу років, так і на день винесення рішення Відповідачем 2 від 08.07.2021, а відтак вказане рішення є протиправним, а отже підлягає скасуванню.
		Одночасно колегія суддів зазначає, що станом на день звернення позивача до пенсійного органу з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 чинною була норма Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції станом на 09.12.2012, згідно з якою:
		право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті:
		а) працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
		Зазначені працівники, звільнені від льотної роботи за станом здоров`я (через хворобу), при наявності вислуги років у чоловіків не менше 20 років і у жінок не менше 15 років мають право на пенсію пропорційно відпрацьованому часу.
		Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
		На виконання вказаної вимоги закону було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 р. № 418.
		Відповідно до Переліку посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 р. № 418, до працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, віднесено зокрема (п. 4): парашутисти всіх найменувань, рятувальники, а також десантники-пожежники всіх найменувань, інструктори авіапожежної служби, керівники парашутних (парашутно-рятувальних, пошуково-рятувальних) підрозділів, працівники позаштатних і штатних парашутно-десантних груп, які здійснюють стрибки з парашутом або спуски (підйоми) на спеціальних спуско-піднімальних пристроях з вертольотів, що перебувають на висоті не менше 10 метрів.
		Як вбачається з матеріалів справи, зокрема книжки парашутиста, позивачем здійснювались стрибки з парашутом з висоти, що перевищує 10 метрів у період з 18.08.1983 по 10.01.1994.
		Відповідачем 1 проведено обрахунок вислуги років позивача на посаді парашутиста за період з 18.08.1983 по 10.01.1994 та визначено її тривалістю 20 років 9 місяців 16 днів, виходячи з кратності 1 рік за 2 відповідно до пп. д п.1 Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 р. № 418, згідно з яким:
		при обчисленні строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу рахуються: один рік роботи на посадах, передбачених у пункті 4 Переліку посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, - за півтора року вислуги за умови виконання річної норми стрибків з поршневих літаків, вертольотів, дирижаблів та аеростатів, спусків (піднімань) на спеціальних спуско-піднімальних пристроях з вертольотів, які перебувають у режимі висіння не менше 10 метрів, а при виконанні річної норми стрибків із реактивних літаків і вертольотів - за два роки вислуги.
		Матеріалами справи, зокрема Книжкою парашутиста, довідкою ДОСААФ від 10.01.1994 та випискою з Книжки № 2 парашутиста-рятівника від 03.02.2021, виданою Товариством сприяння обороні України (ТСО України), підтверджується виконання позивачем річної норми стрибків із реактивних літаків і вертольотів за період з 18.08.1983 по 10.01.1994.
		Наявність вислуги років та обрахунок її за період з 18.08.1983 по 10.01.1994 тривалістю 20 років 9 місяців 16 днів Відповідачем 2 підтверджується наданими до матеріалів справи протоколом обрахунку стажу та рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 08.07.2021, підставою для яких були надані позивачем до заяви та до позову Льотною книжкою та Книжкою парашутиста, копії трудових договорів, виписки та довідки Товариства сприяння обороні України (ТСО України) та ДОСААФ.
		Записами у Книжці парашутиста також підтверджується факт звільнення позивача від льотної роботи за станом здоров`я, через непридатність до стрибків з парашутом.
		Відтак, у позивача наявна вислуга років за період з 18.08.1983 по 10.01.1994, що перевищу 20 років, що підтверджується розрахунком такої вислуги, здійсненим Відповідачем 2, а відтак позивач має право на пенсію за вислугу років відповідно до п. а ч. 1 ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з огляду на що у відповідача 2 були наявні підстави для переведення позивача на пенсію за вислугу років як працівника льотно-випробувального складу відповідно до п. а ч. 1 ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції станом на 09.12.2012, яка діяла станом на день виникнення спірних правовідносин.
		Проте, Відповідачем 2 було протиправно відмовлено у такому переведенні.
		Частина 1 ст. 2 КАС України вказує на те, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАСУ судовий захист може здійснюватися судом і в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Більше того, ч. 4 ст. 245 КАСУ прямо вказує, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		Додатково, ч. 2 ст. 9 КАСУ передбачає право суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Так, Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах: від 22 вересня 2021 року по справі №810/881/17, від 26.04.2021 по справі №820/3520/16, від 29.01.2021 по справі №646/6177/17, від 05.05.2021 по справі №826/6103/16, прямо зроблено висновок, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникало необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.
		В даному випадку доцільно врахувати позицію Європейського Суду з прав людини, викладену ним у Рішенні по справі «Пономаренко проти України» від 14.06.2007 р., відповідно до якого «право на суд», включає не тільки право ініціювати провадження, але також і право домогтися «вирішення» спору судом. Крім того, Європейський Суд з прав людини у справах: «Волохи проти України» (Рішення від 02.11.2006 р.), «Свято-Михайлівська Парафія проти України» (Рішення від 14.06.2007 р.) визначив, що рішення, ухвалені з порушенням принципів ефективного захисту прав і свобод громадян, визнаються такими, що порушують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод.
		З аналізу вищевикладених норм КАС України, постанов Верховного Суду та Практики Європейського Суду з прав людини вбачається, що суд повинен відновити порушене право шляхом, який виключає необхідність повторного звернення до суду.
		В даному випадку, коли ГУ ПФУ в Івано-Франківській області було відмовлено позивачу в переведенні пенсії з підстав, не передбачених законом, за наявності необхідної вислуги років, єдиним правомірним та ефективним способом відновлення порушеного права на соціальний захист в установленому порядку, є саме зобов`язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за вислугу років відповідно до п. а ч. 1 ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції станом на 09.12.2012, яка діяла станом на день виникнення спірних правовідносин.
		При цьому, як доречно зазначено судом першої інстанції, вказаний спосіб суд не вважає втручанням у дискреційні повноваження відповідача, з огляду на таке.
		Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Постановою Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №806/1316/18 також визначено, що дискреційними є повноваженнями суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
		З викладеного вбачається, що «власний розсуд» органів державної влади та місцевого самоврядування або осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування  це вибір між двома або більше альтернативами рішеннями, коли кожне відповідне рішення є законним, або юридично допустимим (правомірним). З цього випливає, що у разі якщо відсутня законна альтернатива прийняття правомірного рішення, не може йтися про прийняття рішення органом державної влади та місцевого самоврядування або особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування «на власний розсуд».
		В даному випадку ГУ ПФУ в Івано-Франківській не мав можливості прийняти будь-яке інше законне альтернативне рішення, яке було б відмінним від рішення про переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за вислугу років відповідно до п. а ч. 1 ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції станом на 09.12.2012, у зв`язку з відсутністю будь-яких законних підстав для прийняття такого іншого рішення.
		Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 08.07.2021 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком на пенсію за вислугу років як працівнику льотного складу та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за вислугу років як працівника льотного складу.
		Щодо посилань відповідача 2 на пропуск строку звернення позивачем з даним позовом, колегія суддів зазначає наступне.
		Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строки звернення до суду із адміністративним позовом.
		Відповідно до частин 1,2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Законодавче обмеження строку оскарження рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
		Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
		Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
		Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що питання пропуску строку звернення до суду з даним позовом вже було розглянуто судом першої інстанції в ухвалі від 06.12.2023, в якій суд першої інстанції поновив позивачу строк звернення до суду, зокрема, зазначив, що враховуючи обставини, зазначені позивачем, відсутність доказів направлення (вручення) позивачу спірного рішення, введення на території України воєнного стану, перебування м.Харкова в зоні бойових дій, вважає за необхідне визнати поважними причини пропуску та поновити строк звернення до суду з даним позовом, про що також повторно наголошено судом першої інстанції у спірному рішенні від 15.01.2024.Крім того, як доречно звернута увага судом першої інстанції в спірному рішенні, будь-яких нових доказів обізнаності позивача з прийнятим за його заявою рішенням Відповідача 2 не надано. Отже, за наявності обґрунтованих висновків суду першої інстанції в цій частині, колегія суддів вважає недоречними доводи апеляційної скарги щодо пропуску строку звернення позивача з позовною заявою.
		З урахуванням зазначено вище, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не підлягає задоволенню.
		Продовжуючи розгляд справи, колегія суддів зазначає наступне.
		Вирішуючи питання щодо дати з якої належить зобов`язати відповідача 2 здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за вислугу років як працівника льотного складу, суд першої інстанції визначив таку як 09.03.2021, оскільки це дата отримання відповідача 2 заяви позивача про переведення з пенсії за віком на пенсію за вислугу років як працівника льотного складу.
		Позивач, не погоджуючись з вказаною датою зазначив, що такий перерахунок повинен бути здійснений з 31.01.2021, оскільки саме в цю дату він подав до поштового відділення зазначену заяву, що підтверджує копією опису вкладення зі штампом АТ «Укрпошта» на якому вказано дату 31.01.2021, фіскальним чеком про оплату послуги пересилки від 31.01.2021, накладною АТ «Укрпошта» про відправлення від 31.01.2021.
		Колегія суддів вважає доречними вказані вище доводи позивача з огляду на таке.
		Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
		Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до п.1.7  1.8 Порядку №22-1 передбачено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
		Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
		У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
		Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбаченихчастиною четвертоюстатті 45 Закону.
		Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
		Особам, які одержують пенсію, призначену органами Пенсійного фонду за іншими законами, або допомогу, призначену органами соціального захисту населення, пенсія призначається з дати виникнення права на неї з урахуванням пункту 1.7 цього розділу.
		Колегією суддів з аналізу вказаних приписів Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку №22-1 вбачається, що датою прийняття заяви про переведення з одного виду пенсії на інший є дата звернення з відповідною заявою, а у випадку звернення засобами поштового зв`язку, датою, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
		З додатків до позовної заяви, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач 31.01.2021 направив засобами поштового зв`язку до ГУ ПФУ в Харківській області заяву від 29.01.2021 встановленого зразка про переведення його з пенсії за віком на пенсію за вислугу років, до якої було додано документи на підтвердження права на пенсію.
		Доказами направлення вказаної заяви 31.01.2021 є опис вкладення до поштового повідомлення із датою на штампелі - 31.01.2021, а також фіскальним та службовим чеком АТ «Укрпошта» від 31.01.2021 (а.с. 67), що не було враховано судом першої інстанції, відтак помилково вказано про відсутність в матеріалах справи доказів направлення вказаної заяви.
		Отже, оскільки в ході розгляду справи зібраними доказами документально підтверджено направлення позивачем заяви про переведення позивача на пенсію за вислугу років 31.01.2021, суд апеляційної інстанції приходить висновку, що саме з вказаної дати слід задовольнити позовні вимоги щодо зобов`язання перевести позивача на пенсію за вислугу років.
		З урахуванням зазначеного вище, апеляційна скарга позивача в цій частині підлягає задоволенню шляхом внесення зміни до резолютивної частини оскаржуваного рішення в частині визначення дати, з якої слід перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за вислугу років як працівника льотного складу, а саме : з 31.01.2021 шляхом викладення абзацу четвертого резолютивної частини рішення в зміненій редакції.
		Вимоги позовної заяви в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за вислугу років як особу льотного складу колегія суддів відхиляє, оскільки заяву позивача розглядало в порядку екстериторіальності ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, та саме вказаним пенсійним органом було прийнято протиправне рішення, зобов`язання щодо переведення позивача на пенсію за віком відповідно до п. а ч. 1 ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції станом на 09.12.2012, належить покласти саме на ГУ ПФУ в Івано-Франківській.
		Повноваження ж щодо виплати пенсії позивачу належать ГУ ПФУ в Харківській області після надходження рішення Відповідача 1.
		Відтак, за відсутності прийнятого ГУ ПФУ в Івано-Франківській рішення про переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за вислугу років відповідно до п. а ч. 1 ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції станом на 09.12.2012, вимоги про зобов`язання ГУПФУ в Харківській області виплатити пенсію на підставі такого рішення є передчасними, з огляду на що задоволенню не підлягають.
		Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області при обчисленні вислуги років ОСОБА_1 як працівника льотного складу, колегія суддів зазначає наступне.
		З матеріалів справи вбачається, що позивач у період з 29.02.1984 по 10.01.1994 також працював бортоператором-наглядачем (диспетчером) Богодухівського РЕС ХЗПЕС, що підтверджується Трудовим договором № 42 від 21.08.1983 та додатковою угодою № 12 від 29.02.1984.
		Відповідно до льотної книжки позивача плани льотної підготовки за 1983-1986 роки виконав повністю. Обов`язковий облік годин нальоту введено у 1987 році. З 1987 року обов`язкові плани нальоту виконав повністю.
		Відповідно до пп. «г» п. 1 Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 р. N 418, при обчисленні строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу рахуються: один рік роботи на посадах льотного складу в навчальних і спортивних авіаційних організаціях ДОСААФ, Товариства сприяння обороні України - за півтора року вислуги за умови виконання плану навчально-льотної підготовки, а при виконанні елементів складного або вищого пілотажу - за два роки вислуги.
		Відповідно до п. 3 вказаного Порядку при виконанні протягом року різних робіт, зазначених у пункті 1, вислуга років обчислюється пропорційно тривалості нальоту годин (зайнятості) на кожній роботі.
		Позивач неправильно розуміючи зміст зазначеної норми помилково вважає, що вказана норма передбачає складення періодів роботи на різних роботах, в той час як норма передбачає обчислення вислуги пропорційно тривалості нальоту годин (зайнятості) на кожній роботі та не вказує на можливість зарахування до вислуги років одного й того ж періоду двічі.
		З огляду на те, що позивачу вислугу років зараховано у максимальному розмірі, з огляду на що відповідачем при обрахунку вислуги років позивача не допущено протиправних дій, а відтак вказана вимога задоволенню не підлягає.
		Стосовно вимог позивача про відсотковий розмір пенсії 71 % відповідно до п. 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації № 418, з врахуванням станом на 31.01.2021 показника середньої заробітної плати працівників зайнятих у галузях економіки колегія суддів зазначає наступне.
		За приписами п. 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року №418, у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
		Колегія суддів зазначає, що наведені положення п.7 Порядку № 418 застосовуються під час розрахунку розміру пенсії, призначеної за вислугу років.
		Питання про відсотковий розмір пенсії за вислугу років Відповідачем 2 при розгляді заяви не вирішувалося, спірним рішенням такий розмір не визначався, з огляду на вказане зазначені вимоги є передчасними, оскільки станом на день винесення спірного рішення правовідносини з вказаного приводу не виникли, а відтак вказані вимоги не підлягають задоволенню.
		Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, колегія суддів уважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення дати, з якої слід перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за вислугу років як працівника льотного складу, а саме : з 31.01.2021 шляхом викладення абзацу четвертого резолютивної частини рішення в зміненій редакції.
		Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити частково.
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 по справі №520/34453/23 - змінити шляхом викладення абзацу четвертого резолютивної частини рішення в такій редакції: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за вислугу років як працівника льотного складу з 31.01.2021.».
		В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 по справі №520/34453/23 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		 
		Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді   І.С. Чалий   І.М. Ральченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...