Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 25/7 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Купівля - продаж; Інший спір про купівлю - продаж.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.11.2010. Забезпечено надання загального доступу: 05.11.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14
		 ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 30.06.2010                                                                                           № 25/7
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Корсака В.А.
		суддів:           
		при секретарі:           
		За участю представників:
		 
		від Публічного акціонерного товариства акціонерного банку „Укргазбанк”: представник – Гаврищук Н.Є. – за довіреністю,
		від Відкритого акціонерного товариства „Український професійний банк”: представник – Самборська Г.М. – за довіреністю,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Український професійний банк" 
		на рішення Господарського суду м.Києва від 25.03.2010 
		у справі № 25/7 ( .....) 
		за позовом                               Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" 
		до                                                   ВАТ "Український професійний банк" 
		третя особа позивача           
		третя особа відповідача           
		про                                                   визнання недійсним попереднього договору
		 
		ВСТАНОВИВ:
		В грудні 2009 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк „Укргазбанк” звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Український професійний банк” про визнання недійсним попереднього договору №090525/1, що укладений між позивачем та відповідачем 25.05.2009 року.
		 В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що уповноважений представник позивача не мав відповідного обсягу дієздатності на укладання попереднього договору, яким передбачено укладання договору купівлі-продажу цінних паперів, оскільки він уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє, а банк, відповідно до постанов правління НБУ № 339 від 28.10.08 „Про надання рефінансування”,  
			№ 451/БТ від 24.12.08 „Про надання стабілізаційного кредиту” не мав право укладати договори щодо купівлі цінних паперів.
		
		 Крім того, позивач послався на те, попередній договір не міг бути підписаний уповноваженою особою позивача без відповідного рішення комітету позивача, яке в даному випадку відсутнє, та стверджував, що протягом дії попереднього договору позивач не здійснив жодних дій, що свідчили б про його схвалення.
		 23.02.10 Відкритим акціонерним товариством „Український професійний банк” подано зустрічну позовну заяву про зобов’язання Публічного акціонерного товариства акціонерний банк „Укргазбанк” укласти договір купівлі-продажу іменних безпроцентних дисконтних облігацій, серії І, емітованих Товариством з обмеженою відповідальністю „Українська інвестиційно-інжинірингова компанія” в кількості 12750 шт. За ціною 13923765 грн.
		 Зустрічний позов мотивовано тим, що відповідач за зустрічним позовом ухиляється від укладення основного договору згідно з умовами попереднього договору №090525/1 від 25.05.2009 р. 
		 В обґрунтування вимог за зустрічним позовом позивач вказав на те, що в порушення умов п. 1.3.3. укладеного сторонами попереднього договору, згідно якого основний договір купівлі-продажу мав бути укладений не пізніше 10.11.2009 р., та вимог чинного законодавства відповідач за зустрічним позовом відмовляється укладати основний договір.
		 27.02.2010 року Відкритим акціонерним товариством „Український професійний банк” подано відзив на первісний позов, в якому банк проти вимог позовної заяви заперечив та просив суд залишити їх без задоволення.
		 У судовому засіданні 25.03.2010 року Публічним акціонерним товариством акціонерний банк „Укргазбанк” подано відзив на зустрічний позов, в якому зазначене товариство проти позову заперечило з підстав, викладених у первісному позові.
		 Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.03.2010 року у даній справі у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено повністю.
		 Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Відкрите акціонерне товариство „Український професійний банк” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови в задоволенні вимог за зустрічним позовом та прийняти нове, яким зустрічний позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального права.
		 В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевий господарський суд помилково керувався нормами Цивільного кодексу України щодо наслідків невиконання попереднього договору, оскільки, на думку апелянта, слід керуватися при вирішенні даного спору нормами Господарського кодексу України.
		 Крім того, апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо того, що позивач за зустрічним позовом не надав доказів звернення до суду з вимогою до спонукання відповідача за зустрічним позовом укласти договір купівлі-продажу в строк, визначений в попередньому договорі, а саме до 10.11.2009 року.
		 Також апелянт послався на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом не враховано, що чинним законодавством України не встановлено обмежень щодо процедури надання сторонами одна одній проектів договорів для підписання.
		 Публічним акціонерним товариством акціонерного банку „Укргазбанк” не надано відзиву на апеляційну скаргу.
		 
			 Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судовою колегією встановлено наступне.
			 Як вбачається з матеріалів справи, 25 травня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено попередній договір № 090525/1 (надалі - попередній договір), за яким сторони взяли на себе зобов'язання при настанні обумовлених цим договором обставин укласти договір купівлі - продажу цінних паперів, наслідком виконання якого буде набуття позивачем прав власності на цінні папери, які належать відповідачу на умовах, встановлених цим договором.
			 Згідно із п. 1.2, 1.3 попереднього договору сторони домовились про наступні суттєві умови Договору купівлі-продажу: вид цінних паперів - іменні безпроцентні дисконтні облігації ТОВ «Українська інвестиційно - інжинірингова компанія» за ціною 1092,06 грн., в кількості 12 750 шт. загальною вартістю 13 923 765,00 грн. (надалі - цінні папери); строк укладення договору купівлі - продажу - не пізніше 10.11.2009 року.
			 Попередній договір підписаний від імені позивача Заступником голови Правління товариства Ткаченком В.В., що діє на підставі Довіреності № 647 від 27.03.2009 року, а з боку відповідача Заступником голови правління Мирочинським В.Д., який діє підставі Довіреності № 96 від 09.01.2008 року, та скріплений печатками позивача та відповідача.
			 В силу вимог ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
			 Згідно із ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
			За загальним правилом ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків через свої органи.
			На підставі ст. ст. 237, 239 ЦК України, цивільні права та обов'язки особа може набувати через свого представника. 
			Статтею 237 ЦК України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво може виникати на підставі договору.
			Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
			 За умовами статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
			 Відповідно до ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
			Статтею 246 ЦК України закріплено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.
			 Як встановлено судовою колегією, довіреність від 27 березня 2009 року, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою СМ., відповідно до якої Заступник голови Правління ТОВ «Укргазбанк» Ткаченко В.В. уповноважений представляти позивача з питань банківської діяльності перед третіми особами. Вказана довіреність підписана Головою Правління позивача та скріплена печаткою товариства.
			 За вказаною довіреністю з метою виконання своїх представницьких функцій Ткаченко В.В. має право вчиняти правочини, що створюють, змінюють і припиняють цивільні права і обов'язки банку, в тому числі укладати та підписувати від імені банку всі незаборонені діючим законодавством міжбанківські договори, у тому числі договори купівлі-продажу цінних паперів.
			 Згідно із ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
			 Таким чином, зважаючи на те, що за Довіреністю від 27.03.2009 року Ткаченко В.В. був уповноважений укладати та підписувати договори, в тому числі договори купівлі-продажу цінних паперів, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо того, що Попередній договір 090525/1 від 25.05.2009 року, який містить умови майбутнього договору купівлі-продажу цінних паперів, був підписаний ним в межах наданих позивачем повноважень.
			 Доводи позивача на заборону позивачу придбання цінних паперів, встановлену постановами Правління НБУ № 339 від 28.10.2008 та № 451/БТ від 24.12.2008 року є необґрунтованими та не приймаються до уваги, з огляду на наступне.
			 Зі змісту пп. 3.1.6 п. 3 постанови Правління НБУ № 339 від 28.10.2008 «Про наданні рефінансування» вбачається, що Головному управлінню НБУ по м. Києву і Київській області доручено укласти з позивачем відповідно до чинного законодавства угоду про рефінансування, в якій зобов'язати позивача заборонити придбання цінних паперів, крім державних цінних паперів та депозитних сертифікатів НБУ.
			 Зазначені положення містяться і у пункті 3 постанови Правління Національного банку України № 451/БТ від 24.12.2008 «Про надання стабілізаційного кредиту» (з грифом «банківська таємниця»), відповідно до якого НБУ доручив Головному управлінню Національного банку України по м. Києву і Київській області укласти з позивачем відповідно до вимог чинного законодавства договір про надання стабілізаційного кредиту у межах суми та строку, визначених у п.1 постанови, в якій серед іншого заборонити позивачу придбання цінних паперів, крім держаних цінних паперів та депозитних сертифікатів НБУ.
			 Таким чином, у вказаних постановах Правління Національного банку України є лише вказівка на укладання в майбутньому з позивачем відповідних договорів, у яких повинні бути передбачені вищезазначені умови. При цьому, саме у постановах Правління НБУ № 339 від 28.10.2008 та № 451/БТ від 24.12.2008 не міститься пряма заборона позивачу на вчинення цих дій.
			Необґрунтованим також є посилання позивача на необхідність отримання рішення кредитного комітету позивача щодо укладення попереднього договору, оскільки купівля-продаж цінних паперів не є кредитною операцією, виходячи із визначень ст. ст. 655, 1054 ЦК України, а недотримання внутрішніх процедур попереднього узгодження договору структурними підрозділами банку не може бути підставою для визнання договору недійсним.
			За таких обставин, позовні вимоги за первісним позовом про визнання недійсним спірного договору є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
			 Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення зустрічної позовної заяви, зважаючи на наступне.
			 За визначенням ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
			 Відповідно до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
			 Таким чином, єдиним зобов'язанням, яке беруть на себе сторони згідно з умовами попереднього договору - це укласти у визначений строк основний договір.
			 За умовами п. 2.1 попереднього договору обов'язок укласти договір купівлі-продажу у термін, встановлений у п. 1.3.3 цього договору (а саме до 10.11.2009 року) виникає у сторін у разі, якщо позивач або відповідач за зустрічним позовом надішле іншій стороні належним чином оформлене повідомлення не пізніше, ніж за 1 робочий день до дати, зазначеної в п. 1.3.3 цього договору. 
			Повідомлення є обов'язковим і здійсненим належним чином при направленні його рекомендованим листом за адресами сторін, вказаними у цьому договорі. Сторони домовились, що необхідним та достатнім доказом надіслання письмового повідомлення, зазначеного у цьому пункті є поштова квитанція.
			 Позивач за зустрічним позовом зазначає про те, що 13.10.2009 року ним було направлено відповідачу за зустрічним позовом пропозицію про укладення договору купівлі-продажу на умовах, викладених у попередньому договорі, однак докази такого направлення рекомендованим листом вказаного повідомлення (а саме поштова квитанція) в матеріалах справи відсутні. В матеріалах справи містяться відмітка відповідача про присвоєння повідомленню позивача від 13.10.2009 року вхідного номеру 16/13186 від 13.10.2009 року, однак в розумінні п. 2.1 попереднього договору такий доказ є неналежним і не достатнім. Таким чином, позивачем за зустрічним позовом не доведено дотримання ним умов п. 2.1 попереднього договору щодо направлення іншій стороні повідомлення, з чим пов'язане виникнення обов'язку відповідача за зустрічним позовом укласти договір купівлі-продажу.
			 В п.2.2 попереднього договору встановлено, що допускається обмін електронними версіями та факсокопіями тексту договору купівлі-продажу з підписанням його уповноваженими представниками сторін за місцезнаходженням сторін та передачею оригіналів договору купівлі-продажу кур’єром, спецзв’язком або рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому, факсокопії договору купівлі-продажу матимуть силу до моменту обміну оригіналами.
			 У зв’язку з відсутністю в матеріалах справи доказів того, що позивач за зустрічним позовом направляв текст договору купівлі-продажу способами, передбаченими у п. 2.2. попереднього договору та уповноважені представники сторін відповідно його підписали, спростовуються доводи апелянта щодо направлення іншій стороні тексту договору купівлі-продажу.
			Як свідчать матеріали справи, відповідач за зустрічним позовом не підписав отриманого проекту договору купівлі-продажу.
			Згідно із частиною 3 ст. 181 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
			 В ст. 626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
			 Згідно із ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
			 Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина 2 статті 180 Господарського кодексу України).
			 Відтак, істотними визнаються умови, необхідні і достатні для укладення договору. Для того, щоб договір вважався укладеним, необхідно погоджувати всі його істотні умови, до яких, зокрема відносяться предмет, ціна і строк дії договору.
			 Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
			 Отже, примушування до угоди, яка ґрунтується на попередньому договорі, чи визнання її укладеною за відсутності згоди зустрічної сторони, законом не передбачено.
			 Частиною 3 ст. 635 цього кодексу передбачено, що зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором.
			 Зокрема, в п. 2.1. попереднього договору сторонами передбачено, що у разі, якщо до 09.11.2009 року належним чином оформлене повідомлення не буде направлено однією із сторін, а інша сторона не пізніше 09.11.2009 року включно не отримає зазначене повідомлення, цей попередній договір вважається припиненим за взаємною згодою сторін.
			 Враховуючи те, що жодною із сторін, як встановлено вище, не було направлено іншій стороні належного повідомлення або тексту договору купівлі-продажу згідно умов попереднього договору, судова колегія вважає, що з 09.11.2009 року включно попередній договір є припиненим за взаємною згодою сторін.
			 Зважаючи на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про те, що зустрічні позовні вимоги є безпідставними, а отже такими, що задоволенню не підлягають.
			 Доводами апеляційної скарги не спростовано зазначені вище обставини та висновки місцевого господарського суду.
			 Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
			 Сторонами не спростовані належними та допустимими доказами відповідно до положень ст.ст.33,34 ГПК України зазначені вище обставини.
			 Стосовно доводів апелянта про те, що до спірних правовідносин слід застосувати відповідні норми Господарського кодексу України, зокрема положення ч. 3 ст. 182 ГК України, згідно з якими у разі, якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект від іншої сторони ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку, судовою колегією відхиляються як безпідставні, оскільки, як встановлено вище, в матеріалах справи відсутні належні докази одержання відповідачем за зустрічним позовом проекту договору купівлі-продажу.
			 Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 25.03.2010 у справі №25/7 є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення. 
			 На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –
			 
			 ПОСТАНОВИВ:
			1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Український професійний банк” на рішення Господарського суду м. Києва від 25.03.2010 року залишити без задоволення.
			 2. Рішення Господарського суду м. Києва від 25.03.2010 року у справі № 25/7 – без змін. 
			 3. Матеріали справи №25/7 повернути до Господарського суду м. Києва.
			 Постанова може бути оскаржена протягом місяця до Вищого господарського суду України.
			 
			Головуючий суддя                                                                       
			 Судді

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...