Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 170/581/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано судом: 05.07.2024. Зареєстровано: 06.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 08.07.2024.
Дата набрання законної сили: 27.06.2024
Номер судового провадження: 22-ц/802/582/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 170/581/21 Головуючий у 1 інстанції: Матвійчук С. П. Провадження № 22-ц/802/582/24    Доповідач: Карпук  А. К.
		 
		 
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		   
		27 червня 2024 року                          місто Луцьк
		       
		Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого - судді Карпук А.К.
		суддів  Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.,
		секретар Ганжа М.І.
		з участю: представника позивача ОСОБА_1 ,
		представника відповідача ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, приватний нотаріус Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Щелкунова Іванна Анатоліївна, про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання недійсними договорів дарування та визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Шацького районного суду Волинської області від 14 березня 2024 року,-
		В С Т А Н О В И В :
		У серпні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа  приватний нотаріус Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Щелкунова І. А., про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно мотивуючи такими обставинами.
		Вона є спадкоємцем за заповітом її рідної сестри ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Відповідно до заповіту, посвідченого 20 лютого 2017 року секретарем виконавчого комітету Світязької сільської ради Шацького району Волинської області, до складу спадщини увійшло майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: частка 1/3 житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 64,3 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025786107257; частка 1/3 земельної ділянки з кадастровим номером 0725785601:01:002:0870, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2500 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025818107257; земельна ділянка з кадастровим номером 0725785601:01:002:0905, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025743407257.
		Вказувала, що приватний нотаріус Шацького районного нотаріального округу Волинської області Щелкунова І. А. 07 лютого 2020 року у спадковій справі № 106/2018 видала їй три свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказане майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 : на частку у розмірі 3/4 спадкового майна (1/3 частка житлового будинку АДРЕСА_1 ), що складає частку в розмірі 3/12 від будинку в цілому; на частку у розмірі3/4 спадкового майна (1/3 частка земельної ділянки з кадастровим номером 0725785601:01:002:0870, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд), що складає частку в розмірі 3/12 від ділянки в цілому;на частку в розмірі 3/4 спадкового майна (в цілому земельна ділянказ кадастровим номером 0725785601:01:002:0905, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства), що складає частку в розмірі 3/4 ділянки в цілому.
		Крім цього, у спадковій справі № 123/2018 приватний нотаріус Шацького районного нотаріального округу Волинської області Щелкунова І. А.10 лютого 2020 року видала ОСОБА_4 , як спадкоємцю ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і був чоловіком ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , три свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 : на частку у розмірі 1/4 спадкового майна (1/3 частка житлового будинку АДРЕСА_1 ), що складає частку в розмірі 1/12 будинку в цілому; на частку у розмірі 1/4 спадкового майна (1/3 частка земельної ділянки з кадастровим номером 0725785601:01:002:0870, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд),що складає частку в розмірі 1/12 ділянки в цілому; на частку в розмірі 1/4 спадкового майна (в цілому земельна ділянка з кадастровим номером 0725785601:01:002:0905, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства), що складає частку в розмірі 1/4 ділянкив цілому.
		Зазначила, що ОСОБА_4 заволодів частиною належного їй та успадкованого на підставі заповіту майна з тих підстав, що на момент смерті ОСОБА_6 її спадкоємцями за законом були її чоловік ОСОБА_7 (на підставі статей 1241, 1261 ЦК України) та її внук ОСОБА_4  син ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ,  дочки спадкодавців ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (на підставі статті 1266 ЦК України).
		Вважає, що ОСОБА_7 , який проживав на день відкриття спадщини із спадкодавцем ОСОБА_6 не прийняв спадщини, тому що законодавством не передбачене фактичне прийняття обов`язкової частки, а заяви про прийняття обов`язкової частки у спадщині ОСОБА_7 не подав і обов`язкової частки не прийняв у зв`язку з тим, що через чотири місяці і 20 днів він помер і його право на обов`язкову частку було припинено смертю.
		Посилалася на те, що частина спадкового майна після смерті ОСОБА_6 у розмірі обов`язкової частки, яку міг успадкувати ОСОБА_7 , не може бути у складі спадкового майна після смерті ОСОБА_7 , тому свідоцтва про право на спадщину за законом, видані відповідачу ОСОБА_4 приватним нотаріусом Щелкуновою І. А. у спадковій справі № 123/2018, такими,що підлягають визнанню недійсними в судовому порядку на підставі вимог статті 1301 ЦК України. При цьому посилалася на правовий висновок Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 450/328/15-ц (провадження № 61-14110св18).
		Ураховуючи наведене, ОСОБА_3 просила суд:
		 визнати недійсними три свідоцтва про право на спадщину за законом, видані 10 лютого 2020 року приватним нотаріусом Шацького (на час розгляду справи Ковельського) районного нотаріального округу Щелкуновою І. А. на ім`я ОСОБА_4 щодо права власності на:частку 1/12 житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 64,3 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025786107257; частку 1/12 земельної ділянки з кадастровим номером 0725785601:01:002:0870 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2500 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025818107257; частку 1/4 земельної ділянкиз кадастровим номером 0725785601:01:002:0905, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025743407257, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
		 визнати її право власності на все спадкове майно, зазначене у заповіті ОСОБА_6 від 20 лютого 2017 року, а саме: на частку 1/3 житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами загальною площею64,3 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025786107257; на частку 1/3 земельної ділянки з кадастровим номером 0725785601:01:002:0870 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2500 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025818107257; на земельну ділянку з кадастровим номером 0725785601:01:002:0905, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025743407257, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
		У листопаді 2022 року ОСОБА_3 подала заяву про збільшення позовних вимог, просила визнати недійсними укладений 20.07.2022 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договір дарування, згідно з яким дарувальник ОСОБА_4 безоплатно передав у власність обдаровуваного ОСОБА_5 , а останній прийняв від дарувальника належні йому на праві приватної власності 1/12 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 64,3 кв.м. та 1/12 частку земельної ділянки, загальною площею 0,25 га, з кадастровим номером 0725785601:01:002:0870, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та укладений 20.07.2022 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договір дарування, згідно з яким дарувальник ОСОБА_4 безоплатно передав у власність обдаровуваного ОСОБА_5 , а останній прийняв від дарувальника 1/4 частки земельної ділянки, загальною площею 0,40 га, з кадастровим номером 0725785601:01:002:0905, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначила, що договори дарування майна від 20.07.2022 укладені ОСОБА_4 є недійсними, оскільки дані правочини є фіктивними, вчиненими без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами та під впливом тяжкої обставини, з метою приховання майна від конфіскації.
		Справа щодо позовних вимог про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності на спадкове майно розглядалась судами неодноразово.
		Рішенням Шацького районного суду Волинської області від 22 листопада 2021 року залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
		Постановою Верховного Суду від 21 вересня 2022 року рішення суду першої інстанції від 22 листопада 2021 та постанову Волинського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року в даній справі скасовано, справу передано на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
		Рішенням Шацького районного суду від 14 березня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
		В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
		Зазначає, що суд першої інстанції не виконав вказівок , які містяться у постанові Верховного Суду у даній справі, вважає недопустимим викладення мотивувальної частини рішення шляхом копіювання рішення, яке скасовано Верховним Судом, не застосував закону, який належить застосувати до спірних правовідносин, неправильно витлумачив норми матеріального права щодо укладення відповідачами оспорених договорів. Зауважує, що позивач оспорила укладені відповідачами договори з підстав фіктивності , та на підставі статті 233 ЦК України, як правочини, які вчинені під впливом тяжкої обставини, не звернув на доводи позивача, що одним із справжніх намірів відповідача було бажання не допустити касаційного розгляду цієї справи, іншим справжнім наміром відповідача ОСОБА_4 було бажання приховати майно як від позивача, так і від можливої конфіскації у кримінальній справі № 154/2259/22, однак суд не надав належного правового аналізу причинно-наслідкового зв`язку укладення договорів.
		Також вказує на порушення судом норм процесуального права  порушення порядку розгляду заяв щодо процесуальних питань, строків проведення підготовчого судового засідання, строків розгляду справи, встановлення осіб, які беруть участь у справі, порушення таємниці нарадчої кімнати.
		У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін. Зазначає, що ОСОБА_7 прийняв обов`язкову частку у спадщині після смерті своєї дружини ОСОБА_6 , тому після його смерті належне йому майно успадкував його внук ОСОБА_4 вважає недоведеним, що ос порені договори вчинені під впливом тяжкої обставини та є фіктивними.
		Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
		Судом першої інстанції встановлено, що17.05.2018 померла ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Світязької сільської ради Шацького району Волинської області 18.05.2018. 
		20.02.2017 ОСОБА_6 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Світязької сільської ради Шацького району Волинської області та зареєстрованим у реєстрі за № 7, згідно якого належну їй частку житлового будинку та земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 0725785601:01:002:0870) та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,4000 га (кадастровий номер 0725785601:01:002:0905), які знаходять за адресою: АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_3 .
		Після смерті ОСОБА_6 , відповідно до ст. 1220 ЦК України, відкрилася спадщина на спадкове майно, зокрема, за вказаним заповітом, до складу якої увійшли: 1/3 частка житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 64,3 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025786107257; 1/3 частка земельної ділянки з кадастровим номером 0725785601:01:002:0870, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування вказаного житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2500 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025818107257; земельна ділянка з кадастровим номером 0725785601:01:002:0905, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025743407257, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . 
		07.02.2020 ОСОБА_3 подала приватному нотаріусу Шацького районного нотаріального округу Волинської області Щелкуновій І.А. заяву в якій зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла її сестра ОСОБА_6 , яка постійно проживала в с. Світязь, Шацького району, Волинської області. Після смерті сестри залишилося спадкове майно, яке складається з: 1/3 частини житлового будинку; 1/3 частини земельної ділянки, площею 0,25 га, кадастровий номер 0725785601:01:002:0870; земельної ділянки, площею 0,4000 га, кадастровий номер 0725785601:01:002:0905, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , яке вона прийняла та просить видати свідоцтво про право на спадщину по заповіту посвідченому 20.02.2017 Світязькою сільською радою Шацького району Волинської області за № 7.
		В заяві також вказано, що згідно ст. 1241 ЦК України, спадкоємцем є чоловік спадокадавця - ОСОБА_7 , 1949 року народження, який спадщину прийняв та помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Згідно ст. 1261 ЦК України спадщину прийняв внук ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мати якого ОСОБА_8 , дочка ОСОБА_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_7 . 
		07.02.2020 приватний нотаріус Шацького районного нотаріального округу Волинської області Щелкунова І.А. видала ОСОБА_3 три свідоцтва про право на спадщину на майно за заповітом ОСОБА_6 , а саме на: 1/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 64,3 кв.м; 1/3 частки земельної ділянки, площею 0,25 га, кадастровий номер 0725785601:01:002:0870, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; земельну ділянку, площею 0,4000 га, кадастровий номер 0725785601:01:002:0905, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
		10.02.2020 приватний нотаріус Шацького районного нотаріального округу Волинської області Щелкунова І.А. видала ОСОБА_4 три свідоцтва про право на спадщину на майно ОСОБА_7 , а саме на: 1/12 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 64,3 кв.м; 1/12 частки земельної ділянки, площею 0,25 га, кадастровий номер 0725785601:01:002:0870, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; 1/4 частки земельної ділянки, площею 0,4000 га, кадастровий номер 0725785601:01:002:0905, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
		З довідки Світязької сільської ради Шацького району Волинської області № 1507 від 09.11.2018 встановлено, що на час смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з нею за адресою: АДРЕСА_2 проживав та був зареєстрований її непрацездатний чоловік ОСОБА_7 , 1949 року народження. 
		ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Шацьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області 02.11.2018.
		20.07.2022 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір дарування, згідно з яким дарувальник ОСОБА_4 безоплатно передав у власність обдаровуваного ОСОБА_5 , а останній прийняв від дарувальника належні йому на праві приватної власності 1/12 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 64,3 кв.м. та 1/12 частку земельної ділянки, загальною площею 0,25 га, з кадастровим номером 0725785601:01:002:0870, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
		20.07.2022 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір дарування, згідно з яким дарувальник ОСОБА_4 безоплатно передав у власність обдаровуваного ОСОБА_5 , а останній прийняв від дарувальника 1/4 частки земельної ділянки, загальною площею 0,40 га, з кадастровим номером 0725785601:01:002:0905, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
		Апеляційним судом встановлено, що спадкоємцем майна ОСОБА_7 за правом представлення є його внук ОСОБА_5 , мати якого ОСОБА_8 та дочка спадкодавця ОСОБА_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_5 прийняв спадщину відповідно до положеньч. 4 статті 1268 ЦК України.
		Відповідно до положень ч. 5 ст. 411 ЦПК України, висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення,є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. 
		Верховний Суд, переглядаючи в касаційному порядку зазначену справу, звернув увагу на порядок визначення обов`язкової частки у спадковому майні та зазначив, що при новому розгляді справи районному суду слід дослідити матеріали спадкової справи № 106/2018, заведеної приватним нотаріусом Шацького районного нотаріального округу Волинської області Щелкуновою І. А. 09 жовтня 2018 року, щодо майна померлої ОСОБА_6 та спадкової справи № 123/2018, заведеної приватним нотаріусом Шацького районного нотаріального округу Волинської області Щелкуновою І. А. 02 листопада 2018 року, щодо майна померлого ОСОБА_7 , встановити перелік успадковано ОСОБА_7 майна після смерті ОСОБА_9 , його вартість, визначити вартість обов`язкової частки ОСОБА_7 у спадщині та відповідність вартості отриманого на підставі спадкування за законом майна вартості його обов`язкової частки у спадщині.
		Частиною першою статті 1241 ЦК України визначено коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині.
		Так, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожномуз них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).
		Право на обов`язкову частку  це суб`єктивне майнове правоокремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуваннюза заповітом, за своєю сутністю право на обов`язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов`язкову часткуу спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпнимі розширювальному тлумаченню не підлягає. При з`ясуванні чи відноситься певний суб`єкт до кола осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині слід враховувати, що непрацездатність особи повинна підтверджуватися відповідними документами. При цьому відповідна особа для віднесення її до кола суб`єктів, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, має бути непрацездатною саме на момент відкриття спадщини.
		Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 листопада 2021 року у справі № 607/24365/19 (провадження № 61-6658св21), від 08 грудня 2021 року у справі № 552/3281/20 (провадження № 61-5972св21).
		При визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу.
		За згодою особи, яка має право на обов`язкову частку у спадщині, належна їй частка визначається з майна, не охопленого заповітом. У разі незгоди ця частка визначається з усього складу спадщини.
		Зазначене узгоджується з пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», в якому судам роз`яснено, що при визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги.
		Крім того, у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що той зі спадкоємців, який має право на обов`язкову частку у спадщині та проживав разом із спадкодавцем на день його смерті, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо у визначеному законом порядку не відмовився від неї. Якщо той зі спадкоємців, хто має право на обов`язкову частку та не проживав зі спадкодавцем на день його смерті, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
		Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
		Частина четверта статті 1268 ЦК України встановлює, що малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою  четвертою статті 1273 цього Кодексу.
		Прийняття спадщини спадкоємцем, є обов`язковою умовою здійснення права на спадщину як за законом, так і за заповітом, а також і права на обов`язкову частку у спадщині.
		Відповідно до пунктів 5.11, 5.12 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (Порядок) визначено, що при визначенні розміру обов`язкової частки враховується все спадкове майно, як заповідане, так і те, що не охоплене заповітом, а також речі звичайної домашньої обстановки та вжитку. До складу спадкового майна входить і право на вклад у банку (фінансовій установі) незалежно від того, зроблено розпорядження у заповіті чи безпосередньо у банку (фінансовій установі).
		Якщо заповідана лише частина спадкового майна,обов`язкова частка визначається, виходячи із вартості всього спадкового майна, але виділяється обов`язковому спадкоємцю з тієї частки спадкового майна, що залишилась поза заповітом. Якщо частка майна, що залишилась не заповіданою, менша порівняно із розміром обов`язкової частки у спадщині, обов`язковий спадкоємець отримує частку, якої не вистачає, із заповіданої частини спадкового майна.
		З дослідженої апеляційним судом спадкової справи № 106/2018 заведеної приватним нотаріусом Шацького районного нотаріального округу Волинської області Щелкуновою І. А. 09 жовтня 2018 року, щодо майна померлої ОСОБА_6 , зокрема, із виданих нотаріусом свідоцтв про право на спадщину за законом від 21 травня 2019 року для ОСОБА_4 вбачається, що після смерті ОСОБА_6 її чоловік ОСОБА_7 успадкував земельної ділянки площею 0.02000 га в селі Шацьк, урочище «Гряда» з цільовим призначенням для обслуговування торгового закладу з кадастровим номером 0725755100:03:03:0:1161,1/2 транспортного засобу марки GELLY, Модель JL7162, 2008 року випуску, р. Н НОМЕР_3 , торгового павільйону в АДРЕСА_3 .
		З дослідженої апеляційним судом спадкової справи № 123/2018, заведеної приватним нотаріусом Шацького районного нотаріального округу Волинської області Щелкуновою І. А. 02 листопада 2018 року, щодо майна померлого  ОСОБА_7 ,зокрема, із виданих нотаріусом свідоцтв про право на спадщину за законом від 09 січня 2019 року та від 09 квітня 2019 року для ОСОБА_4 , вбачається, що ОСОБА_7 спадкував після смерті ОСОБА_6 частку спадкового майна, що складається: з вкладів у ПАТ КБ «ПриватБанк» на депозитному рахунку 26203600837257 із залишком 125.64 грн, з вкладу на депозитному рахунку 26309615931053 із залишком 1533.36 доларів США, з вкладу на депозитному рахунку 26306616284649 із залишком 566.56 доларів США, на картковому рахунку5168757336351327 в розмірі 8.06 грн з відповідними відсотками, вкладів на рахунку « ОСОБА_10 »; із свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 07 лютого 2020 року для ОСОБА_3 , та виданих 10 лютого 2020 року для ОСОБА_4 , матеріалів спадкових справ після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , вбачається, що ОСОБА_7 спадкував після смерті ОСОБА_6 обов`язкову частку у спадщині у розмірі частки спадкового майна, що складається з земельної ділянки площею 0.4000 га, в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0725785601:01:002:0905,1/4 частки спадкового майна , що складається з 1/3 частки житлового будинку в АДРЕСА_1 (тобто, успадковано 1/12 будинку), частки спадкового майна, що складається з 1/3 земельної ділянки площею 0.2500 га, в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0725785601:01:002:0870.( тобто , успадковано 1/12 земельної ділянки).
		Отже, до спадкової маси після смерті ОСОБА_6 увійшло таке майно:земельна ділянка площею 0.4000 га, в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0725785601:01:002:0905,1/3 частка житлового будинку в АДРЕСА_1 ,1/3 земельної ділянки площею 0.2500 га, в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0725785601:01:002:0870  і це майно, охоплене заповітом;
		земельна ділянка площею 0.02000 га в селі Шацьк, урочище «Гряда» з цільовим призначенням для обслуговування торгового закладу з кадастровим номером 0725755100:03:03:0:1161, транспортний засіб марки GELLY, Модель JL7162, 2008 року випуску, р. Н НОМЕР_3 , торговий павільйон в АДРЕСА_3 ,вклади у ПАТ КБ «ПриватБанк»: на депозитному рахунку 26203600837257 із залишком 125.64 грн, на депозитному рахунку 26309615931053 із залишком 1533.36 доларів США,на депозитному рахунку 26306616284649 із залишком 566.56 доларів США, на картковому рахунку5168757336351327 в розмірі 8.06 грн з відповідними відсотками, вклади на рахунку «Бонус Плюс» - зазначене майно не охоплене заповітом.
		Після встановлення майна, яке увійшло до спадкової маси після смерті ОСОБА_6 ,відповідно до положень глави 10 Порядку необхідно встановити вартість всього спадкового майна та чи успадковане ОСОБА_7 спадкове майно не перевищило розмір належної йому обов`язкової частки.
		При розгляді справи судом першої інстанції представник позивача на підтвердження вартості частини спадкового майна послався на висновок експерта-оцінювача про вартість об`єкта оцінки станом на 02 вересня 2021 року - житлового будинку, загальною площею 64,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно якого ринкова вартість вказаного майна становить 77160 грн.; висновок про експертну грошову оцінку земельної ділянки станом на 02 вересня 2021 року, згідно з яким ринкова вартість земельної ділянки, кадастровий номер 0725785601:01:002:0870, площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 становить 52568 грн.; висновок про експертну грошову оцінку земельної ділянки станом на 02 вересня 2021 року , згідно з яким ринкова вартість земельної ділянки, кадастровий номер 0725785601:01:002:0905, площею 0,40 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 становить 32124 грн. Належить зауважити, що вартість спадкового майна визначена станом на дату проведення оцінки  вересень 2021 року, у той час як спадщина відкрилась 17 травня 2018 року. Також у зазначених висновках зауважено, що оцінка проведена для визначення розміру судового збору.
		Щодо вартості іншого майна, що увійшло до спадкової маси після смерті ОСОБА_6 , а саме, земельної ділянки площею 0.02000 га в селі Шацьк, урочище «Гряда» з цільовим призначенням для обслуговування торгового закладу з кадастровим номером 0725755100:03:03:0:1161, транспортного засобу марки GELLY, Модель JL7162, 2008 року випуску, р. Н НОМЕР_3 , торгового павільйону в АДРЕСА_3 , то ні до суду першої інстанції , ні до апеляційного суду докази про вартість надані не були.
		На виконання вимог статті 12 ЦПК України апеляційним судом у судовому засіданні12 червня 2024 року роз`яснено представнику позивача СередницькомуВ.М. право подати докази про вартість усього майна, що увійшло до спадкової маси після смерті ОСОБА_6 станом на день відкриття спадщини та роз`яснив наслідки неподання таких доказів.
		У даному судовому засіданні представник позивача не подав апеляційному суду доказів про вартість майна, що увійшло до спадкової маси після смерті ОСОБА_6 та підтримав свої пояснення, надані у попередньому судовому засіданні апеляційного суду, повторно пояснив, що до спадкової маси, яка не охоплена заповітом, увійшло значно більше спадкового майна, ніж те, що охоплено заповітом, у тому числі значна сума грошових вкладів, тому є очевидним, що обов`язкова частка могла бути виділена із майна, яке не охоплене заповітом, що дає підстави визнати оспорені свідоцтва про право на спадщину недійсними.
		Відповідно до положень статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		У зв`язку з неподанням позивачем доказів про вартість усього майна, що увійшло до спадкової маси після смерті ОСОБА_6 , апеляційний суд, як і суд першої інстанції, ураховуючи положення статті 13 ЦПК України, якими закріплений принцип диспозитивності судового процесу, позбавлений можливості на виконання вимог закону та вказівок Верховного Суду у даній справі визначити вартість обов`язкової частки ОСОБА_7 у спадщині та відповідність вартості отриманого на підставі спадкування за законом майна вартості його обов`язкової частки у спадщині.
		При цьому апеляційний суд відхиляє доводи представника позивача про очевидність обставини щодо розміру обов`язкової частки ОСОБА_7 , оскільки такі доводи ґрунтуються на припущенні.
		За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано зазначив у рішенні про неналежність поданих представником доказів щодо визначення вартості частини майна станом на день оцінки вересень 2021 року, яка визначена для обчислення розміру судового збору, урахував відсутність доказів про вартість усього майна, що увійшло до спадкової маси піцсля смерті ОСОБА_6 на день відкриття спадщини, у зв`язку з чим правильно відмовив у визнанні недійсними свідоцтв про право на спадщину та у задоволенні похідної вимоги про визнання права власності на спадкове майно.
		При вирішенні позовних вимог про визнання недійними договорів дарування, укладених між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд застосував ті норми матеріального права, які регулюють питання недійсності фіктивного договору та такого, що вчинений під впливом тяжкої обставини, до якої позивач віднесла можливу конфіскацію майна у зв`язку із скоєним ОСОБА_11 кримінальним правопорушенням та намір, на її думку, не допустити касаційного розгляду справи, та дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні і зазначених позовних вимог з огляду на те, що вимога ОСОБА_3 про оспорення договорів є похідною від вимоги про визнання недійсними свідоцтв про право власності на спадкове майно.
		Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з приписами частини 1 статті 4 ЦПК України, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цими Кодексами, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів .
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 
		З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
		У зв`язку з тим, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та у визнанні права власності на спадкове майно відмовлено, відсутні правові підстави для висновку, що укладеними договорами дарування порушені, невизнані, оспорені її права на 1/12 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 64,3 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025786107257;1/12 частку земельної ділянки з кадастровим номером 0725785601:01:002:0870 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2500 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025818107257; частку 1/4 земельної ділянки з кадастровим номером 0725785601:01:002:0905, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання договорів дарування недійсними.
		Доводи апеляційної скарги про надмірну деталізацію мотивувальної частини рішення, використання в тексті оскарженого рішення тексту раніше скасованого рішення Верховним Судом, некоректне цитування постанови Верховного Суду у справі № 450/328/15-ц ( процитовано лише витяг без правового висновку) зводяться до суб`єктивного бачення заявника щодо формулювання судом мотивувальної частини рішення, тому не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, викладених в оскарженому рішенні, яке за своїм змістом відповідає вимогам статті 265 ЦПК України.
		Аргументи позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин ч. І ст. 182,1298 ч.І ЦК України, ст.19 ЗУ України «Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обтяжень», Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов`язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про прав власності на частку в спільному майні» є помилковими, оскільки зазначені нормативно-правові акти не підлягають застосуванню при вирішенні заявлених позовних вимог,не регулюють правовідносин, які виникли між сторонами з огляду на предмет та підстави позову.
		Щодо інших норм матеріального права - статей15, 16, 1216, 1217, 1218, 1223, 1241, 1261, 1266, 1268, 1269, 1270, 1273, 1296, 1297 ЦК , то вони правильно були застосовані судом, про що зазначено в мотивувальній частині оскраженого рішення.
		З матеріалів справ вбачається, що її розгляд неодноразово відкладався за клопотаннями представника відповідача, які судом визнані поважними, у зв`язку із припиненням повноважень адвоката і укладення угоди із адвокатом ВолощукомО.Ф., у зв`язку із оскарженням ухвали суду про зупинення провадження у справі.
		Однак, недотримання судом встановлених нормами ЦПК строків розгляду справи не слугує підставою для скасування рішення суду, тим більше  для задоволення позову, оскільки недотримання норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи.
		В даному судовому засіданні представник позивача пояснив доводи апеляційної скарги про порушення таємниці нарадчої кімнати, зазначивши, що таким порушенням вважає вихід суду до нарадчої кімнати 13.03.2024, в кінці робочого дня ( о 17.07) та проголошення короткого рішення наступного дня, 14.04.2024 ( о 10.15 год.).
		Такі доводи представника є помилковими, суперечать змісту поняття таємниці нарадчої кімнати.
		Згідно зі статтею 245 ЦПК України під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу. Під час перебування в нарадчій кімнаті суддя не має права розглядати інші судові справи. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення рішення у нарадчій кімнаті.
		У даному судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що докази та пояснення про відомості, передбачені в статі 245 ЦПК України у нього відсутні, а порушенням таємниці нарадчої кімнати він вважає сам факт проголошення рішення наступного дня після виходу суду до народчої кімнати.
		Також в суді апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що вважає порушеним порядок встановлення осіб, які брали участь у справі, оскільки при проголошенні рішення була присутня особа, анкетні дані якої встановлені не було, та яка не брала участі у справі.
		Такі доводи є безпідставними, справа розглядалась у відкритому судовому засіданні, а згідно з нормами статті 268 ЦПК України, рішення суду проголошується публічно.
		Доводи апеляційної скарги про неврахування судом вказівок Верховного Суду є помилковими, такими, що не відповідають фактичним обставинам. Із змісту оскарженого рішення та матеріалів справи вбачається, що при розгляді справи судом встановлювались ті обставини, на які вказав Верховний Суд при касаційному розгляді даної справи, проте вказівки Верховного Суду щодо визначення вартості майна не були виконані у зв`язку з неподанням позивачем належних доказів.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
		Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
		Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
		Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з мотивами , викладеними в рішенні суду, є суб`єктивною оцінки тексту рішення та критерію доказування, не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні, яке ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		Відповідно до статті 375 ЦПК України,суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З урахуванням викладеного, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення Шацького районного суду в даній справі залишити без змін.
		Керуючись статтями 367,368, 375, 382, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд
		постановив:
		Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		Рішення Шацькогорайонного суду Волинської області від 14 березня 2024 року в даній справі залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення постанови апеляційного суду.
		 
		Головуючий
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...