Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/28445/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, з них.
Надіслано судом: 10.07.2024. Зареєстровано: 11.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.07.2024.
Дата набрання законної сили: 10.07.2024
Номер судового провадження: К/990/25375/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		10 липня 2024 року 
		м. Київ
		справа № 160/28445/23
		адміністративне провадження № К/990/25375/24 
		Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж. М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.05.2024 у справі №   160/28445/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування рішення,
		УСТАНОВИВ:
		Громадянин Турецької Республіки ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо відмови громадянину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в прийнятті документів про обмін посвідки на тимчасове проживання №  НОМЕР_1 від 07.10.2021; визнати посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 від 07.10.2021 на ім`я громадянина Туреччини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що видана у відповідності до вимог законодавства; зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву-анкету від 21.09.2023 громадянина Туреччини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про обмін посвідки на тимчасове проживання № 07.10.2021 від 07.10.2021 та оформити (видати) посвідку на тимчасове проживання. 
		Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 у задоволенні позову відмовлено.
		Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.05.2024 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо відмови громадянину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в прийнятті документів про обмін посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 від 07.10.2021. Визнано посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 від 07.10.2021 на ім`я громадянина Туреччини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що видана у відповідності до вимог законодавства. Зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати посвідку на тимчасове проживання в Україні громадянину Туреччини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до заяви-анкети від 21.09.2023.
		Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
		Ухвалою Верховного Суду від 13.06.2024 касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.05.2024 у справі № 160/28445/23 повернуто особі, яка її подала.
		01.07.2024 до Верховного Суду в другий раз надійшла касаційна скарга Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.05.2024 у справі № 160/28445/23.
		Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
		Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з таких підстав.
		Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
		Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
		З 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 «Касаційне провадження», зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
		Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
		Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
		За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
		Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
		Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених)   статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
		У касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
		Так, у тексті касаційної скарги скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування підпункту 11 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №  322.
		Суд роз`яснює, що оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
		Необхідно зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
		Усупереч зазначеному, автор касаційної скарги в обґрунтування пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України фактично описав обставини цієї конкретної справи, висловив незгоду із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, прописав норми, із застосуванням яких він не погоджується, проте це не є належним зазначенням підстави касаційного оскарження передбаченої частиною четвертою статті 328 КАС України.
		При цьому Суд звертає увагу, що такі обґрунтування скаржником підстав касаційного оскарження вже були відхилені ухвалою Верховного Суду від 13.06.2024.
		З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
		Щодо посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке.
		Згідно із пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
		На обґрунтування зазначеної підстави для касаційного оскарження заявник указує на оскарження судових рішень з підстави, передбаченої частиною другою, третьою статті 353 КАС України, а саме: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 КАС України (пункт 1 частини другої статті 353); суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини третьої статті 353).
		При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. 
		Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судом зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.
		У відсутності обґрунтованих підстав визначених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України Суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави передбаченої пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.
		Підстави для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, визначених пунктом 4 частини третьої статті 353 КАС України зводяться до переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судом апеляційної інстанції, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
		З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання заявника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із пунктом 1 частини другої та пунктом 4 частини третьої статті 353 КАС України. 
		Крім того, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 вирішено здійснювати розгляд справи № 160/28445/23 у порядку спрощеного позовного провадження.
		Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, серед іншого, у касаційній скарзі посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, що за змістом відповідає підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
		Суд звертає увагу скаржника, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано. 
		Суд зазначає, що посилання на підпункти пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов`язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.
		Інші аргументи касаційної скарги зводяться до наведення норм законодавства, часткового опису обставин справи, переоцінки доказів, з посиланням неповне з`ясування обставин справи судом апеляційної інстанцій. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а відповідач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
		Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
		Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		У контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
		При цьому такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
		Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
		За викладених обставин касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
		Одночасно Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.
		Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи. 
		Керуючись статтями 44, 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.05.2024 у справі № 160/28445/23 повернути особі, яка її подала.
		Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
		Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		СуддяЖ.М. Мельник-Томенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...