Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/848/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них.
Надіслано судом: 15.07.2024. Зареєстровано: 16.07.2024. Оприлюднено: 17.07.2024.
Дата набрання законної сили: 02.08.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		02 липня 2024 року м. Львівсправа № 380/848/23
		Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Давид О.Ю., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
		позивачки: представник  Попов Д.І.
		відповідача: представник  Савчук І.В.
		третя особа на стороні відповідача-1: представник  Поліщук О.С.
		третя особа на стороні відповідача-2: не прибула
		третя особа на стороні відповідача-3: не прибула
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Львівської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та нечинним рішення,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач  ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Львівської обласної ради (Відповідач  ЛОР), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Львівської міської ради (Третя особа 1  ЛМР), ОСОБА_2 (Третя особа 2  ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (Третя особа 3  ОСОБА_3 ), в якому, із урахуванням заяви про зміну предмета позову від 11.02.2024, просить:
		- визнати протиправним та нечинним рішення Львівської обласної ради від 29.10.2019 року №907 «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща»;
		- стягнути з відповідача усі понесені позивачем у зв`язку з розглядом даної адміністративної справи судові витрати.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №5392 від 23.11.2020 позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 4610136300:012:0252 площею 0,0746 га зі зміною цільового призначення земельної ділянки з земель КВЦПЗ 16.00 - Землі запасу на «для індивідуального садівництва - код КВЦПЗ 01.05 Землі сільськогосподарського призначення» для передачі її у приватну власність. ОСОБА_1 забезпечити через спеціалізовану землевпорядну організацію виготовлення Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення та подати на сесію на затвердження.
		Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.11.2020 земельна ділянка з кадастровим номером 4610136300:012:0252 площею 0,0746 га, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2209457946101, на момент прийняття рішення була зареєстрована за Рясне-Руською сільською радою на праві комунальної власності.
		Проте, звернувшись в листопаді 2022 року до ряду землевпорядних організацій для виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, якою користується позивач, їй було відмовлено з посиланням на те, що рішенням Львівської обласної ради від 29.10.2019 року №907, в тому числі на земельній ділянці з кадастровим № 4610136300:012:0252 було оголошено ландшафтний заказник місцевого значення «Торфовище Білогорща», а тому позивач не може скористатися своїм правом на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення, оскільки дані землі оголошені землями природно-заповідного фонду. 
		Позивач зазначає, що на момент отримання рішення № 5392 від 23.11.2020 року цільове призначення даної земельної ділянки було - Землі запасу, категорія - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, і жодних відомостей про будь-який об`єкт природно-заповідного фонду (категорію земель природно-заповідного фонду) не існувало. Відтак, позивач вважає, що рішення Львівської обласної ради від 29.10.2019 року № 907 «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» є протиправним, прийнятим всупереч цільовому призначенню (категорії) землі, що визначене в Технічних документаціях із землеустрою, згоді власника земельної ділянки (Рясне-Руської сільської ради) та її землекористувача (позивача), а тому підлягає скасуванню.
		Щодо порушення оскаржуваним рішенням прав позивач вказує, що беззаперечними є обставини взаємного накладення території оголошеною заказника із земельною ділянкою, якою користується ОСОБА_1 , сформованою внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:012:0003 площею 91,1650 га. Внаслідок такого накладення порушуються права позивача на отримання земельної ділянки у приватну власність та зміни її цільового призначення, встановлюються обмеження у її використанні (за цільовим призначенням), а також встановлюються певні обов`язки для позивача щодо земель природно-заповідного фонду. 
		Також позивач наголошує, що відповідачем було порушено порядок створення й оголошення територій та об`єктів природно  заповідного фонду. Так, Львівською міською радою 23.03.2017 року прийнято ухвалу №1711 «Про підтримку петиції «про необхідність створення ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Торфовище Білогорща».
		Проте, ухвалою Львівської міської ради від 14.02.2019 прийнято рішення «Про надання згоди на створення об`єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», тобто стосується створення об`єкта іншої категорії - об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення, а не загальнодержавного значення, як зазначається в клопотанні про створення заказника, погодженні Мінприроди від 29.12.2016 та ухвалі ЛМР про підтримку петиції щодо створення об`єкта. 
		Також, згідно листа за підписом голови департаменту містобудування ЛМР С.Коровайника від 21.03.2019 року №24-вих-155 на ім`я директора департаменту екології та природних ресурсів ЛОДА Р.Гречаника ЛМР просить директора департаменту екології та природних ресурсів ЛОДА підготувати та винести на розгляд сесії Львівської обласної ради проект рішення про створення об`єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» зокрема на території Львівської міської ради площею 58,8 га за рахунок земель м. Львова, що не надані у власність чи користування.
		Відтак, на думку позивача, оскаржуване рішення № 907 про створення об`єкта природно-заповідного значення прийняте на підставі документів, що стосуються створення двох різних категорій об`єктів природно-заповідного фонду, тобто частина документів стосується створення об`єкта категорії - загальнодержавного значення, а частина стосується створення об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення. 
		Також позивач зазначає, що на момент прийняття спірного рішення, земельна ділянка з кадастровим номером №4610136300:06:012:0003, де планували створення об`єкта природно-заповідного фонду  ландшафтного заказника, перебувала у власності Львівської ОДА і наявність погодження про створення об`єкту природно-заповідного фонду на вказаній земельній ділянці прямо передбачена ст. 52 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», а тому є недотриманою в процесі створення ландшафтного заказника. Крім того, рішення про схвалення клопотання про створення заказника місцевого значення відповідачем також не приймалося, що також є порушенням наведеної норми Закону.
		Окрім цього, позивач стверджує, що в Генеральному плані міста Львова відсутні будь-які межі та правові режими територій і об`єктів природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, як цього вимагає містобудівне законодавство.
		Щодо площі ландшафтного заказника позивач вказує, що запропоновані площі такого заказника відрізняються від площ, вказаних у спірному рішенні, так, у Рішенні №907 від 29.10.2019 року оголошено ландшафтний заказник орієнтованою площею 92,0 га, зокрема на території Львівської міської ради площею 58,8 га, і Зимноводівської сільської ради 33,2 га. Підстави коригування площі за рахунок земель Зимноводівської сільської ради з 38,4 до 33,2 га  взагалі не визначені. Таким чином, точних меж та площі заказника, за відсутності документації із землеустрою щодо організації і встановлення меж території об`єкту природно-заповідного фонду не зазначено.
		Також позивач зазначає, що прийняття Львівською міською радою ухвали №4647 від 14.02.2019 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини земель міста Львова» (рішення, яким передано земельну ділянку у власність Львівської ОДА, для подальшої передачі у власність Рясне-Руській сільській раді) та в подальшому прийняття ухвали Львівської міської ради №4697 від 14.02.2019 року «Про надання згоди на створення об`єкта природно-заповідного фонду  ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», по суті є порушенням принципу «належного урядування».
		Однак потреба виправити минулу помилку, допущену державним органом, не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові. (Позиція ВС викладена в постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у цивільній справі №294/220/14-ц (касаційне провадження № 61-9564св18).
		Крім цього, позивач вказує, що Львівська міська рада при прийнятті рішень зобов`язана була вжити заходів щодо резервування таких земель та в подальшому при передачі у власність земельних ділянок повідомляти суб`єктів, яким передаються у власність земельні ділянки про намір в майбутньому оголосити на землях, які передаються ландшафтний заказник, тобто об`єкт природно-заповідного фонду, проте такі вимоги Закону України «Про природно-заповідний фонд України» ні Львівською міською радою, ні Львівською обласною державною адміністрацією при передачі земельних ділянок у комунальну власність Рясне-Руської сільської ради дотримані не були.
		Відтак, позивач вважає, що рішення Львівської обласної ради від 29.10.2019 № 907 «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» прийнято із порушенням процедури створення об`єктів природно-заповідного фонду передбаченої Законом України «Про природно-заповідний фонд України» за відсутності документів передбачених Законом України «Про природно-заповідний фонд України» і порушує права позивача, оскільки оголошення ландшафтного заказника місцевого значення на земельних ділянках, власниками/користувачами не погоджувалося (ст. 53 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України»). А при оголошенні об`єкта природно-заповідного фонду на вказаній земельній ділянці позивач буде обмежена у праві вільно володіти та користуватися майном, а також буде позбавлена можливості отримати вказану земельну ділянку у приватну власність як вказано у рішенні №5392. 
		Саме тому просить визнати протиправним та нечинним рішення Львівської обласної ради від 29.10.2019 №907 «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща».
		Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю.
		Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, в якому зазначено, що з метою збереження унікальних торфово-болотних комплексів на Головному європейському вододілі з найглибшим у регіоні заляганням покладів торфу, унікальних фітоценозів рідкісних та зникаючих видів місцевої флори, а також підтримання біорізноманіття регіону, громадськість Львівщини ініціювала питання оголошення цієї території об`єктом природно-заповідного фонду.
		Петиція ОСОБА_2 у 2016 набрала достатню кількість голосів та згодом була предметом розгляду Львівською міською радою. Ухвалою № 1711 від 23.03.2017 Львівська міська рада підтримала вказану петицію та доручила, визначеному Львівським міським головою виконавчому органу, з врахуванням поданих до проекту ухвали зауважень підготувати відповідну дорожню карту для подальшого оголошення цієї території об`єктом природно-заповідного фонду.
		14.02.2019 Львівська міська рада прийняла ухвалу № 4697 «Про надання згоди на створення об`єкта природно-заповідного фонду  ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», якою орган місцевого самоврядування надав свою згоду.
		28.05.2019 Зимноводівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області прийняла рішення № 260 «Про розгляд звернення Департаменту екології та природних ресурсів Львівської ОДА щодо створення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», площею 33,2 га», яким орган місцевого самоврядування надав свою згоду.
		29.10.2019 Львівською обласною радою було прийнято рішення № 907 «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща».
		Щодо проекту створення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», відповідач зазначає, що розробка даного проекту був забезпечений Департаментом екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації у 2019 році, погоджений Львівською обласною державною адміністрацією та скерований Львівській обласній раді листом № 5/23-3232/0/2- 19-31 від 14.05.2019.
		Так, вказаний проект у Розділі 4 та Висновки містять аналогічний висновок - науковцями проаналізовано планово-картографічні матеріали та земельно-облікову документацію (разом - 119,6 га): Львівської міської ради (61,6 га), Рясно-Руської сільської ради (19,6 га), Зимноводівської сільської ради (38,4 га) та зроблено висновок про недоцільність включення до складу ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» земель Рясне-Руської сільської ради. Відтак, орієнтовно площа заказника мала становити 100 га (Львівська міська рада - орієнтовно 61,6 га; Зимноводівська сільська рада - орієнтовно 38,4 га).
		Згодом, Інститут екології Карпат НАН України листом № 169 від 01.10.2018 року на адресу директора Департаменту містобудування Львівської міської ради підтвердив необхідність коригування площі ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», адже первинна площа (61,6 га) з огляду на отриману інформацію підлягає зменшенню до 58,8 га. У додатку до цього листа було надано уточнену картосхему локалізації ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща».
		Пізніше, 28.05.2019 Зимноводівська сільська рада прийняла рішення № 260, яким погодила створення на її території ландшафтного заказника «Торфовище Білогорща» на площі 33,2 га.
		У зв`язку з цим, Департаментом екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації на адресу Львівської обласної ради було скеровано звернення №31- 2373/0/2-19 від 11.06.2019, яким скориговано площу ландшафтного заказника «Торфовище Білогорща» до 92,0 га (Львівська міська рада - орієнтовно 58,8 га; Зимноводівська сільська рада - орієнтовно 33,2 га).
		Таким чином, розмір та режими охоронних зон встановлюються для вже створених об`єктів природно-заповідного фонду, на основі оцінки впливу на довкілля та спеціальних обстежень ландшафтів та господарської діяльності на прилеглих територіях.
		Також відповідач зазначає, що Рясне-Руська сільська рада Яворівського району ввійшла до Львівської міської територіальної громади, а відтак у день набрання повноважень Львівською міською радою VIII скликання після місцевих виборів 25.10.2020, повноваження Рясне-Руської сільської ради мали б припинилися. Відбулось це 24.11.2020 в день відкриття першої сесії Львівської міської ради.
		Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 5392 від 23.11.2020 позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:012:0252 площею 0.0746 га зі зміною цільового призначення земельної ділянки для передачі її у приватну власність.
		Відповідач заперечує, що права, свободи та інтереси позивача взагалі могли бути порушені на момент прийняття Львівською обласною радою оскаржуваного рішення № 907 від 29.10.2019 року, адже їй було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки фактично через рік після його прийняття.
		На думку відповідача, з огляду на відсутність порушених прав позивача на момент прийняття оскаржуваного рішення Львівської обласної ради № 907 від 29.10.2019, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
		Відповідач стверджує про дотримання процедури прийняття та офіційного оприлюднення спірного рішення.
		Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги заперечила, просила в задоволені позову відмовити повністю.
		Представник третьої особи 1  Львівської міської ради, в судовому засідання позовні вимоги заперечила з підстав по суті аналогічних заперечень відповідача, підтримала правову позицію відповідача повністю, надала суду письмові пояснення, просила в задоволені позову відмовити повністю.
		Треті особи 2, 3 правом на подання письмових пояснень не скористались, в судове засідання не прибули.
		Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 02 березня 2023 року позовну заяву разом з доданими до неї документами повернуто позивачці.
		Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року про повернення позовної заяви у справі №380/848/23 скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22 травня 2022 року визначено головуючою суддею Клименко Оксану Миколаївну.
		Ухвалою суду від 26 травня 2023 року позовну заяву було залишено без руху.
		Ухвалою судді від 26 червня 2023 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання; залучено Львівську міську раду до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача; витребувано у відповідача усі докази, які слугували підставою для прийняття спірного рішення, в тому числі докази, які стосуються процедури його прийняття; зобов`язано Львівську обласну раду опублікувати не пізніш як за сім днів до підготовчого засідання оголошення про відкриття загального позовного провадження в адміністративній справі № 380/848/23 за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення Львівської обласної ради від 29 жовтня 2019 року № 907 «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» у виданні, в якому зазначене рішення було або мало бути офіційно оприлюднене, зазначивши у такому оголошенні відповідно до положень частини п`ятої статті 264 КАС України вимоги позивачки щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи. 
		Ухвалою суду від 09 лютого 2024 у задоволенні заяви представника позивачки від 08 лютого 2024 року про забезпечення позову відмовлено.
		Ухвалою суду, яка занесена в протокол судового засідання від 13.02.2024, залучено в якості третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		Суд заслухав пояснення представника позивача, представників відповідача та третьої особи 1, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
		Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 29.10.2019 ЛОР прийнято рішення за № 907 «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», в якому зазначено:
		«Розглянувши подання Львівської обласної державної адміністрації від 14.05.2019 № 5/23-3232/0/2-19-31 (вх № 02-2379 від 14 05.2019), лист департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації від 11.06.2019 № 31-2373/0/2-19 (вх № 02-2889 від 14.06.2019) і проект створення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща»; відповідно до статей 51-53 Закону України «Про природно заповідний фонд України»; на виконання Указу Президента України від 21.11.2017 № 381 «Про додаткові заходи щодо розвитку лісового господарства, раціонального природокористування та збереження об`єктів природно-заповідного фонду»; на підставі рішення Львівської обласної ради від 02.12.2008 № 765 «Про затвердження Регіональної програми розвитку заповідної справи у Львівській області до 2020 року»; керуючись пунктом 24 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»; беручи до уваги погодження Міністерства екології та природних ресурсів України від 29.12.2016 № 5/3-9/11979-16, ухвалу Львівської міської ради від 14.02.2019 № 4697 «Про надання згоди на створення об`єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», рішення Зимноводівської сільської ради Пустомитівського району від 28.05.2019 № 260 «Про розгляд звернення департаменту екології та природних ресурсів Львівської ОДА щодо створення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» площею 33,2 га»; враховуючи висновок постійної комісії з питань екології, природних ресурсів та рекреації, Львівська обласна рада, вирішила:
		1. З метою збереження унікальних торфово-болотних комплексів на Головному європейському вододілі з найглибшим у регіоні заляганням покладів торфу, унікальних фітоценозів рідкісних та зникаючих видів місцевої флори, а також підтримання біорізноманіття регіону, оголосити ландшафтний заказник місцевого значення «Торфовище Білогорща» орієнтовною площею 92,0 га (без вилучення в землевласника/землекористувача), зокрема на території Львівської міської рада площею 58,8 га за рахунок земель м. Львова і Зимноводівської сільської рада площею 33,2 га за рахунок земель запасу.
		2. Львівській міській раді (А. Садовий) і Зимноводівській сільській раді (В. Гутник) у встановленому законодавством порядку винести в натуру (на місцевість) межі ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» та позначити його державними знаками встановленого взірця.
		3. Департаментові екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації (Р. Гречаник) у встановленому законом порядку передати під охорону з оформленням охоронних зобов`язань ландшафтний заказник місцевого значення «Торфовище Білогорща» Львівській міській раді і Зимноводівській сільській раді.
		4. Львівській міській раді і Зимноводівській сільській раді забезпечити охорону та збереження ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща».
		5. Головному управлінню Держтеокадастру у Львівській області (А. Петришин) за поданням Львівської міської ради і Зимноводівської сільської ради внести зміни у відповідні земельно-облікові документи.
		6. Контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію з питань екології, природніх ресурсів та рекреації (А. Прокопів)».
		19.12.2019 згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстровано право комунальної власності за Рясне-Руською сільською радою на земельну ділянку за кадастровим номером 4610136300:06:012:0003.
		Також судом встановлено, що Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №5392 від 23.11.2020 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 4610136300:012:0252 площею 0,0746 га зі зміною цільового призначення земельної ділянки з земель КВЦПЗ 16.00 - Землі запасу на «для індивідуального садівництва - код КВЦПЗ 01.05 Землі сільськогосподарського призначення» для передачі її у приватну власність. ОСОБА_1 забезпечити через спеціалізовану землевпорядну організацію виготовлення Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення та подати на сесію на затвердження.
		Листом від 22.11.2022 №А-011/22 ФОП ОСОБА_4 у відповідь на звернення позивача повідомлено про відмову у виготовленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва з кадастровим номером 4610136300:012:0252 площею 0,0746 га, оскільки дана земельна ділянка знаходиться в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» проголошеного рішенням Львівської обласної ради від 29.10.2019 року № 907.
		Не погоджуючись із прийнятим рішенням Львівської обласної ради від 29.10.2019 № 907 «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», позивач звернулася до суду з даним позовом.
		Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд застосував наступні норми права.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		Відповідно до ст. 2 КАС України звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.
		Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
		Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
		Отже, вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
		У постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі №800/301/16 було сформовано правовий висновок, який згодом було підтримано Верховним Судом, зокрема, у постанові від 22.08.2019 у справі № 288/1557/16-а, про те, що:
		«отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але й вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача у сфері публічно-правових відносин.
		З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.
		Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах».
		Такі вимоги процесуального закону та усталена практика Верховного Суду вказують на те, що, під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про вплив рішень дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень на права та законні інтереси позивача та їх порушення внаслідок такого впливу.
		Предметом розгляду в межах даної справи є рішення Львівської обласної ради № 907 від 29.10.2019 «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща».
		Стосовно доводів позивача про порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів на отримання земельної ділянки у приватну власність та зміни її цільового призначення, а також тверджень, що встановлюються обмеження у її використанні (за цільовим призначенням) і певні обов`язки для позивача щодо земель природно-заповідного фонду, суд враховує наступне.
		Насамперед, першочергово у цій справі необхідно з`ясувати питання правових наслідків (для позивача) вчинення відповідачем дій та прийняття рішень в межах процедури включення земель до складу ландшафтного заказника.
		Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 30 серпня 2022 у справі № 813/3823/17.
		Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем не оспорюється той факт, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 4610136300:012:0252 площею 0,0746 га зі зміною цільового призначення Рясне-Руською сільською радою надано 23.11.2020, тобто після прийняття рішення про створення об`єкту природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» та дійсно перебуває в межах заказника.
		Критерії для визначення законного інтересу, що підлягає судовому захисту, викладені в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №522/3665/17. У цій постанові Верховний Суд зазначив, що законний інтерес характеризується такими ознаками: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) визначений, тобто, благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним; (г) персоналізованим (суб`єктивним), тобто належати конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»); (д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.
		Із урахуванням встановлених обставин у справі, суд висновує, що в результаті прийняття спірного рішення 29.10.2019 публічно-правових відносин між відповідачем та позивачем не виникало і не могло виникнути, оскільки дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:012:0252 площею 0,0746 га позивачу надано після прийняття оскаржуваного рішення ЛОР, що, своєю чергою, означає відсутність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між рішенням відповідача і порушеними правами, як їх ідентифікує позивач.
		Відтак, суд констатує, що спірне рішення не породжує для позивача права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом, адже для ефективного захисту порушених прав необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між стверджуваним порушенням та способом захисту прав або інтересів. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 1840/3226/18.
		Більше того, жодних інших обґрунтувань порушених прав в процедурі оскарження нормативно-правового акту, позивачем ані у позовній заяві, ані під час розгляду адміністративної справи не зазначено.
		Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
		Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.
		Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
		Вказана позиція суду повністю узгоджується із позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 14.06.2023 по справі № 1840/3226/18.
		Також суд враховує, що правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначаються Законом України «Про природно заповідний фонд України» від 16 червня 1992 №2456-XII (далі - Закон №2456-XII).
		Згідно зі статтею 2 Закону №2456-XII відносини в галузі охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Законом та іншими актами законодавства України.
		Відповідно до статті 7 Закону №2456-XII межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
		У відповідності до статей 25, 26, 53 Закону №2456-XII заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів. На територіях заказників забороняються суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник.
		Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог охорони навколишнього природного середовища.
		Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
		Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.
		Суд звертає увагу на те, що згідно з імперативними положеннями частини четвертої статті 4 Закону №2456-XII у разі зміни форм власності на землю, на якій знаходяться заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва, землевласники зобов`язані забезпечувати режим їх охорони і збереження з відповідною перереєстрацією охоронного зобов`язання.
		Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 4610136300:012:0252 площею 0,0746 га, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення якої надано позивачу, знаходиться на території ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», відтак позивач зобов`язаний забезпечити режим її охорони та збереження з врахуванням положень Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
		Адже відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про природно- заповідний фонд України» власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
		При цьому, суд повторно наголошує, що ландшафтний заказник місцевого значення «Торфовище Білогорща» був створений 29 жовтня 2019 рішенням ЛОР, тоді як дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 4610136300:012:0252 площею 0,0746 га зі зміною цільового призначення Рясне-Руською сільською радою надано 23.11.2020, а тому позивач знала або мала можливість дізнатися про особливості використання земельної ділянки, яка знаходиться на території ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща».
		Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 14 травня 2020 у справі №316/1416/17, яку суд враховує в силу імперативних норм ч. 5 ст. 242 КАС України.
		Суд також уважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		На сьогодні Україна взяла на себе низку міжнародних зобов`язань, які, зокрема передбачають створення та забезпечення функціонування об`єктів природно-заповідного фонду. До таких міжнародних договорів, серед іншого, слід віднести Конвенцією про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (дата та місце укладання: 16 листопада 1972, м. Париж, Франція; дата ратифікації Україною: Указ Президії Верховної Ради Української РСР «Про ратифікацію Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини» від 4 жовтня 1988 № 6673-XI), Конвенцією про охорону біологічного різноманіття (дата та місце укладання: 5 травня 1992, м. Ріо-де-Жанейро, Бразилія; дата ратифікації Україною: Закон України «Про ратифікацію Конвенції про охорону біологічного різноманіття» від 29 листопада 1994 № 257/94-ВР); Конвенцією про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція) (дата та місце укладання: 19 вересня1979, м. Берн, Швейцарія; дата ратифікації Україною Закон України «Про приєднання України до Конвенції 1979 про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі» від 29 жовтня 1996 № 436/96-ВР), а також Європейською ландшафтною конвенцією (дата та місце укладання: 20 жовтня 2000, м. Флоренція, Італія; дата ратифікації Україною: Закон України «Про ратифікацію Європейської ландшафтної конвенції» від 7 вересня 2005 № 2831-ІV).
		Суд повторно наголошує, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:012:0252 площею 0,0746 га надано позивачу вже із існуючими щодо неї правами і обов`язками, відтак, позивач як користувач має взяти на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму її охорони та збереження.
		Доводи позивача стосовно порушення процедури створення спірного заказника, суд відхиляє з огляду на те, що такі порушення стосувалися виключно суб`єктів, задіяних в його створенні. Позивач не наділений повноваженнями вказувати за певного суб`єкта владних повноважень, причетного до створення спірного заказника, коли і ким порушеного його право, чи коли і на підставі яких документів у нього виникло відповідне право чи обов`язок.
		Також суд вважає необґрунтованими аргументи позивача про те, що цільове призначення земельної ділянки на момент створення ландшафтного заказника суперечило вимогам Закону України «Про природно-заповідний фонд України», оскільки норми вказаного закону не вимагають обов`язкової зміни цільового призначення земельної ділянки на момент створення об`єкту природно-заповідного фонду.
		Надаючи правову оцінку спірному рішенню, суд також зазначає, що таке по суті відповідає всім вимогам законодавства і жодним чином не порушує і не може порушувати права чи інтереси позивача із врахуванням часу його прийняття та набуття позивачем права на виготовлення проекту землеустрою відповідної земельної ділянки.
		Адже, як підтверджено матеріалами справи, петиція ОСОБА_2 у 2016 набрала достатню кількість голосів та згодом була предметом розгляду Львівською міською радою. 
		Міністерство екології та природних ресурсів України у своєму погодженні № 5/3-9/11979-16 від 29.12.2016 року також зазначило про погодження оголошення ландшафтного заказника «Торфовище Білогроща» об`єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного або місцевого значення.
		Ухвалою № 1711 від 23.03.2017 Львівська міська рада підтримала вказану петицію та доручила визначеному Львівським міським головою виконавчому органу з врахуванням поданих до проекту ухвали зауважень підготувати відповідну дорожню карту для подальшого оголошення цієї території об`єктом природно-заповідного фонду.
		14.02.2019 Львівська міська рада прийняла ухвалу № 4697 «Про надання згоди на створення об`єкта природно-заповідного фонду  ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», якою орган місцевого самоврядування надав свою згоду.
		Львівська обласна державна адміністрація погодила створення ландшафтного заказника «Торфовище Білогроща» об`єктом природно-заповідного фонду місцевого значення, що підтверджується, зокрема, листом Львівської обласної державної адміністрації № 5/23-3232/0/2-19-31 від 14.05.2019.
		28.05.2019 Зимноводівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області прийняла рішення № 260 «Про розгляд звернення Департаменту екології та природних ресурсів Львівської ОДА щодо створення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», площею 33,2 га», яким орган місцевого самоврядування надав свою згоду.
		Також суд зазначає, що саме собою порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Зважаючи на міркування розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти як вимоги не до самого акта, а до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, спричинюють настання дефектних наслідків.
		Водночас не кожен дефект акта робить його неправомірним. Фундаментальне порушення  це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.
		Отже, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.
		На переконання суду, зазначені позивачем процедурні порушення прийняття спірного рішення, які полягали у рішеннях, діях чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, жодним чином не впливають на правильність спірного рішення по суті, а лише вказують на певну поведінку таких суб`єктів владних повноважень, дії чи рішення яких причетні до прийняття спірного рішення. Як встановлено судом позивач не є, і не міг бути учасником таких публічно правових відносин, що своєю чергою виключає можливість порушення його прав та інтересів. 
		Отже, з урахуванням того, що спірне рішення Львівської обласної ради від 29.10.2019 № 907 «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» не порушує права позивача в розумінні КАС України, то вказане є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
		Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Так, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд висновує, що підстави для визнання протиправним та нечинним рішення Львівської обласної ради від 29.10.2019 № 907 «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» у суду відсутні.
		У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. А решта доводів та заперечень позивача висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
		Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
		Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
		Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
		Відповідно до правил ст. 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову не передбачено.
		Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 264, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Львівської обласної ради (вул. Винниченка, 18, м. Львів, 79008), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Львівської міської ради (пл. Ринок, 1, м. Львів, 79008), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (с. Сокільники, Львівський район, Львівська область) про визнання протиправним та нечинним рішення  відмовити повністю.
		Розподіл судових витрат не здійснюється.
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу. 
		Повний текст рішення складено 12 липня 2024 року.
		 
		 
		СуддяКлименко Оксана Миколаївна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...