Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-4637/10/2670 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.11.2010. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 
		 
			 Справа: № 2а-4637/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Блажівська Н.Є. 
			Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л. 
			 
				 У Х В А Л А
				Іменем України
				"21" жовтня 2010 р. м. Київ 
				 
				 Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
				 головуючого судді Желтобрюх І.Л.,
				суддів Безименної Н.В., Мамчура Я.С.,
				при секретарі Коробій І.М..,
				 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Державної служби кінематографії про зобовязання вчинити дії, -
				 В С Т А Н О В И В :
				 У березні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Державної служби кінематографії, у якому просив зобовязати Кабінет Міністрів України затвердити і ввести в дію порядок доступу інвалідів по слуху до засобів масової інформації шляхом субтитрування та/або здійснення сурдоперекладу інформаційних і тематичних телепрограм, кіно-, відеофільмів, зобовязати Кабінет Міністрів невідкладно внести зміни до Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.1998р. №1315, яким, зокрема, передбачити обовязковою умовою для права розповсюдження і демонстрування всіх видів вітчизняних та іноземних фільмів наявність субтитрування державною мовою, заборонити Державній службі кінематографії видавати державні посвідчення на право розповсюдження і демонстрування всіх видів вітчизняних та іноземних фільмів без наявності субтитрування державною мовою, визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо невиконання Указу Президента України від 27.12.2005р. №1845/2005 «Про першочергові заходи щодо створення сприятливих умов життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями», що полягає у не створенні сприятливих умов для доступу осіб з обмеженими фізичними можливостями до інформаційного простору, зокрема, шляхом адаптації інформаційно-комунікаційних систем до потреб людей з вадами слуху, а також у відсутність інформаційних та культурно-освітніх телепрограм із сурдоперекладом та титруванням, визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо невиконання статті 23 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», що полягає у відсутності порядку та умов доступу інвалідів по слуху до засобів масової інформації шляхом титрування та здійснення сурдоперекладу на дактильно-жестову мову глухих інформаційних і тематичних телепрограм, кіно-, відео матеріалів.
				Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2010 року вказаний позов задоволено частково, а саме: визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо невиконання статті 23 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», зобовязано виконати вимоги частини 3 статті 23 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні. В іншій частині позову відмовлено.
				В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2010 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. 
				Заслухавши суддю-доповідача та, перевіривши доводи апеляції наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
				Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. 
				Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції, з посиланням на норми Конституції України, Законів України, норми міжнародного права та судову практику Європейського суду, з огляду на загальноприйняті та загальнообовязкові принципи відповідальності держави перед людиною як найвищою соціальною цінністю, - дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності з боку Кабінету Міністрів України, що полягає у невиконанні обовязку, визначеному статтею 23 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
				З таким висновком суду не можна не погодитись. 
				Дійсно, статтею 23 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»визначено, що інвалідам по слуху забезпечується доступ до засобів масової інформації шляхом титрування та здійснення сурдоперекладу на дактильно-жестову мову глухих інформаційних і тематичних телепрограм, кіно-, відеофільмів у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
				Аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що з метою реалізації державної політики щодо забезпечення доступу інвалідів до засобів масової інформації, частиною 2 статті 23 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок щодо розроблення порядку та умов титрування та здійснення сурдоперекладу на дактильно-жестову мову глухих інформаційних і тематичних телепрограм, кіно-, відеофільм.
				Спірні правовідносини засновані на принципі юридичної визначеності. Вказаний принцип не дозволяє державі посилатися на недосконалість певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це забезпечення інвалідам по слуху доступу до засобів масової інформації шляхом титрування та здійснення сурдоперекладу на дактильно-жестову мову глухих інформаційних і тематичних телепрограм, кіно-, відеофільмів, така держава чи орган вважатимуться таким, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб (в спірних правовідносинах осіб з вадами слуху) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
				Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідальність за невиконання встановленого частиною 23 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»обов'язку несе саме Кабінет Міністрів України, а не інші органи.
				Крім того, що частиною 3 статті 23 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено законодавцем конкретний результат, а саме - прийняття Кабінетом Міністрів порядку і нормативів титрування та перекладу на жестову мову у засобах інформації, а надання не лише доручень іншим органам щодо їх розроблення.
				Також необхідно зазначити про те, що організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначено Законом України «Про Кабінет Міністрів України», статтею 1 якого визначено, що Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
				Відповідно до статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України видає обов'язкові для виконання акти постанови і розпорядження.
				Таким чином, Законом України «Про Кабінет Міністрів України»Кабінет Міністрів України уповноважено на прийняття постанов і розпоряджень в різних галузях реалізації державної політики, в тому числі і державної політики щодо соціального захисту осіб з обмеженими фізичними можливостями. 
				Таким чином, проаналізувавши матеріали справи та вимоги законодавства України, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про те, що Кабінетом Міністрів України, - допущено протиправну бездіяльність, яка проявилася у невиконанні вимог частини 3 статті 23 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
				Наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене також не приймаються до уваги твердження апелянта про те, що позивач на перебуває у публічно-правових відносинах з Кабінетом Міністрів України. 
				Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
				Зважаючи на те, що Окружний адміністративний суд міста Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
				На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, - 
				 у х в а л и в :
				 Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2010 року без змін.
				Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
				 Головуючий суддя І. Л. Желтобрюх
				Судді: Н. В. Безименна 
				 Я.С. Мамчур 
				 Повний текст ухвали виготовлено 28.10.2010р.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...