Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 172/408/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано судом: 29.07.2024. Зареєстровано: 29.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.07.2024.
Дата набрання законної сили: 29.08.2024
Номер судового провадження: 2/0187/299/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Справа № 172/408/24
		2/0187/299/24 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"29" липня 2024 р. 
		Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі 
		головуючого судді Соловйова І.М.,
		за участі секретаря судового засідання Столяренко Н.П.,
		розглянувши в селищі Петриківка в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПАРІС»
		до ОСОБА_1 
		про стягнення заборгованості,-
		ВСТАНОВИВ:
		21.05.2024 на підставі ухвали Васильківського районного суду Дніпропетровської області до Петриківського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПАРІС» (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість на загальну суму 65 506,66 гривень, яка складається з:
		- заборгованості за Заявою-Договором №0030891 від 07.05.2019 в сумі 22 612,51 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10 294,39 гривень,- заборгованість за процентами - 2 770,08 гривень; заборгованість за комісією - 7 846,18 гривень; пеня - 10,88 гривень; 361,11 гривень - 3 % річних за користування грошовими коштами за період з 29.07.2021 по 23.02.2022; 1 329,87 гривень  інфляційні втрати за період з 29.07.2021 по 23.02.2022.
		- заборгованості за Заявою-Договором N«1030891 від 17.09.2019 в сумі 42 894,15 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 21 065,56 гривень; заборгованість за процентами - 5 544,02 гривень; заборгованість за комісією -13076,91 гривень; пеня - 0,00 гривень; 685,00 гривень - 3 % річних за користування грошовими коштами за період з 29.07.2021 по 23.02.2022; 2 522,66 гривень - інфляційні втрати за період з 29.07.2021 по 23.02.2022.
		Також просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.
		Позовна заява подана керівником юридичної особи ОСОБА_2 .
		Позовна заява обґрунтовується тим, що відповідач уклав з первісними кредиторами кредитні договори, однак відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання по договорам, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яку позивач, як новий кредитор за договором відступлення права вимоги, просить стягнути.
		Ухвалою суду від 29.05.2024 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
		На офіційну адресу відповідача, тобто на зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання, направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 29.05.2024, яка отримана адресатом 12.06.2024.
		08.07.2024 року відповідач надав відзив в якому не визнає позовні вимоги, оскільки позивачем на підтвердження наявного у відповідача боргу надано суду розрахунок заборгованості за кредитними договорами, але розрахунок не може підтверджувати існування кредитної заборгованості оскільки не є касовим документом та документом первинного бухгалтерського обліку відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», також позивачем було порушено позовної давності, які сплили у травні 2023 року та вересні 2023 року відповідно.
		Представник позивача 09.07.2024 року направив відповідь на відзив в якому вказав, що відповідач, з метою отримання кредитних коштів, самостійно звернулася 26.06.2019 року до АТ «РВС БАНК»; перед укладанням Заяви-Договору відповідач був проінформована про загальну вартість споживчого кредиту (з урахуванням усіх супутніх послуг); підписанням Заяви-Договору про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), відповідач акцептував укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб; в день підписання Заяви-Договору №0030891 від 07.05.2019 року та Заяви-Договору №1030891 від 17.09.2019 року відповідач отримав платіжні картки, які відкриті згідно умов Заяви-Договору, факт зарахування грошових коштів у сумі 15 384,62 гривень та 25641,03 грн. АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «РВС БАНК» 07.05.2029 та 17.09.2019 відповідно на картковий рахунок Клієнта, підтверджується Випискою по особовому рахунку та меморіальними ордерами. 
		Позивач також не згідний з твердженням відповідача, щодо пропуску строку позовної давності, оскільки строк на який надавався кредит складав 24 місяці, тобто до 07.05.2021 та до 17.09.2021 відповідно, тобто трирічний строк дотримано, так як позов подано 19.03.2024.
		Таким чином, доводи відповідача, на підставі яких він заперечує проти позову є необґрунтованими та не доведеними жодними доказами. Позовну заяву підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити.
		Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
		Відповідно до ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до ч. 1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Частина 3 ст.12ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		07.05.2029 року між відповідачем та АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «РВС БАНК» було підписано Заяву-Договір №0030891 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «РВС БАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. Копія Заяви-Договору №0030891 від 07.05.2019 року та копія Публічної пропозиції АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «РВС БАНК» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
		За умовами Заяви відповідачеві було надано споживний шляхом перерахування на картковий рахунок у сумі 15 384,62 гривень, строк дії кредиту 24 місяці, процентна ставка, % річних -18, тип ставки - фіксована, разова комісія при видачі кредиту: 2,5 % від суми наданого Кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту: 3 % від суми наданого Кредиту.
		В день підписання Заяви-Договору №0030891 від 07.05.2019, відповідач отримав платіжну картку, яка відкрита згідно умов Заяви-Договору.
		Грошові кошти у сумі 15 384,62 гривень були зараховані АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «РВС БАНК» 07.05.2019 року на картковий рахунок Клієнта, що підтверджується Випискою по особовому рахунку та меморіальним ордером № 3162.
		Крім того, 17.09.2019 року між відповідачем та АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «РВС БАНК» було підписано Заяву Договір №1030891 про надання банківської послуги, що є договором про приєднання до Публічної пропозиції АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «РВС БАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (надалі по тексту - Публічна пропозиція). Копія Заяви-Договору №1030891 від 17.09.2019 року та копія Публічної пропозиції АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «РВС БАНК» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
		В день підписання Заяви-Договору №1030891 від 17.09.2019 відповідач отримав платіжну картку, яка відкрита згідно умов Заяви-Договору.
		Грошові кошти у сумі 25 641,03 гривень були зараховані АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «РВС БАНК» 17.09.2019 на картковий рахунок Клієнта, що підтверджується Випискою по особовому рахунку та меморіальним ордером № 6022.
		29.07.2021 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «РВС БАНК» та позивачем було укладено договір про відступлення права вимоги №29072021/1.
		Відповідно до п.п. 1.1. п. 1 Договору відступлення права вимоги Первісний Кредитор у порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, відступає (передає), а Новий Кредитор приймає (набуває) права вимоги Первісного Кредитора за Кредитними Договорами зазначеними у Додатку №1 до цього Договору, зі всіма додатками, додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін та доповненнями до нього тощо, що є невід`ємною частиною, які укладені між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «РВС БАНК» та боржниками. 
		Відповідно до Договору про відступлення права вимоги, АТ «РВС БАНК» відступило позивачу право вимоги до відповідача за Заявою-Договором №0030891 від 07.05.2019 на загальну суму 20 921,53 грн.
		Відповідно до Договору про відступлення права вимоги, АТ «РВС БАНК» відступило позивачу право вимоги до відповідача за Заявою-Договором №1030891 від 17.09.2019 на загальну суму 39 686,49 грн.
		Новий кредитор, відповідно до п.п.1.4 п. 1 Договору відступлення права вимоги, після переходу до нього права вимоги стає кредитором за Кредитними договорами та одержує право вимагати від Боржників належного виконання всіх без виключення зобов`язань за Кредитними договорами, які існували та існують на момент укладання цього Договору.
		Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Відповідно до матеріалів справи Банк - Первісний кредитор свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Кредитним договором.
		За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості. сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Станом на 11.03.2024 заборгованість відповідача перед позивачем за Заявою-Договором №0030891 від 07.05.2019 становить 20 921,53 гривень, яка складається з: тіло кредиту - 10 294,39 гривень; проценти  2 770,08; комісія  7 846,18 грн; пеня  10,88 грн.
		У зв`язку з простроченням відповідачем грошового зобов`язання в сумі 20921,53 гривень, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 29.07.2021 по 23.02.2022 нараховано:
		-361,11 гривень 3% річних за користування грошовими коштами;
		-1 329,87 гривень інфляційних втрат.
		Таким чином, всього до стягнення з відповідача підлягає сума у розмірі: 20 921,53 гривень боргу за кредитом, 361,11 гривень 3% річних , 1 329,87 гривень інфляційних втрат, а всього разом - 22 612,51 гривень.
		Станом на 11.03.2024 року заборгованість відповідача перед позивачем за Заявою-Договором № 1030891 від 17.09.2019 становить 39 686,49 гривень, яка складається з: тіло кредиту - 21 065,56 гривень; проценти - 5 544,02 гривень; комісія - 13 076,91 гривень.
		У зв`язку з простроченням відповідачем грошового зобов`язання в сумі 39 686,49 гривень, ТОВ «ФК «ПАРІС» відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 29.07.2021 по 23.02.2022 нараховано:
		-685,00 гривень 3% річних за користування грошовими коштами; 
		-2 522,66 гривень інфляційних втрат за період з 29.07.2021 по 23.02.2022.
		Таким чином, всього до стягнення з відповідача підлягає сума у розмірі: 39686,49 гривень боргу за кредитом, 685,00 гривень 3% річних , 2522,66 гривень інфляційних втрат, а всього разом 42 894,15 гривень.
		Суд зазначає, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.
		Добра совість  це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою.
		При цьому, добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Заперечуючи проти позову відповідач вказує на його необґрунтованість і недоведеність, та в той же час просить застосувати строки позовної давності, які можуть бути застосовані лише за умови підтвердження (обґрунтованості) позовних вимог.
		Так, щодо строків позовної давності.
		Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
		Статтею 258 ЦК України передбачені випадки встановлення спеціальної позовної давності. Зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
		За змістом ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
		Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).
		Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
		З цим позовом позивач звернувся до суду 19.03.2024 сформувавши процесуальний документ в системі «Електронний суд».
		У пункті 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01.03.2020 роу по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.
		Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 9.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19.12.2020 до 30.04.2023 на території України установлено карантин, дію якого продовжено постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 20.05.2020 №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22.07.2020 №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
		Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
		Виходячи з викладеного, позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення боргу в межах строку позовної давності (як загальної так і спеціальної), тому доводи відповідача щодо застосування наслідків спливу позовної давності є необґрунтованими.
		Щодо твердження відповідача, про відсутність належних та допустимих доказів, які підтверджують факт отримання коштів відповідачем від AT «РВС БАНК».
		Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. До матеріалів справи були додані копії заяви- договорів, меморіальні ордери та графік платежів та розрахунок загальної вартості споживчого кредиту. Згідно правової позицію викладеної у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц: «банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором».
		Меморіальні документи застосовуються банком для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Внутрішньобанківські операції оформляються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банком відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку і внутрішніх процедур банку. Операції, що відображаються за позабалансовими рахунками, також оформляються меморіальними ордерами (пункти 46, 47 Постанови НБУ від 4.07.2018 № 75.
		Отже, меморіальний ордер є первинним документом, що містить відомості про операцію банку, виписки з особових рахунків, які також підтверджують заборгованість, отже твердження щодо відсутності належних та допустимих доказів, які підтверджують факт отримання коштів та заборгованість, є необґрунтованим.
		Інших заперечень відповідач не наводив, доказів в спростування тверджень позивача не надав.
		Щодо розподілу судових витрат.
		При поданні позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
		Розподіл судових витрат здійснити відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме у зв`язку з повним задоволенням позову, понесені витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача.
		Керуючись статтями 12, 81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,- 
		УХВАЛИВ:
		Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПАРІС»  задовольнити повністю.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПАРІС» заборгованість на загальну суму 65506 (шістдесят п`ять тисяч п`ятсот шість) гривень 66 копійок, яка складається з: 1). заборгованості за Заявою-Договором №0030891 від 07.05.2019 в сумі 22 612,51 гривень, яка складається з заборгованість за тілом кредиту - 10 294,39 гривень,- заборгованість за процентами - 2 770,08 гривень; заборгованість за комісією - 7 846,18 гривень; пеня - 10,88 гривень; 361,11 гривень - 3 % річних за користування грошовими коштами; 1 329,87 гривень  інфляційні втрати; 2). заборгованості за Заявою-Договором № 1030891 від 17.09.2019 в сумі 42 894,15 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 21 065,56 гривень; заборгованість за процентами - 5 544,02 гривень; заборгованість за комісією -13076,91 гривень; пеня - 0,00 гривень; 685,00 гривень - 3 % річних за користування грошовими коштами; 2 522,66 гривень - інфляційні втрати.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПАРІС» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
		Повне найменування сторін та інших учасників справи:
		Позивач  Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПАРІС» місцезнаходження: 01150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 77А; код ЄДРПОУ 38962392.
		Відповідач  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
		Повне судове рішення складено та підписано 29.07.2024.
		 
		Суддя                                І. М. Соловйов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...