Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/698/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку.
Надіслано судом: 29.07.2024. Зареєстровано: 29.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.07.2024.
Дата набрання законної сили: 25.09.2024
Результат оскарження 25.09.2024 Східний апеляційний господарський суд: повернуто апеляційну скаргу
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  
		тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		_______________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23.07.2024м. ХарківСправа № 922/698/24
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Шарко Л.В.                      
		при секретарі судового засідання Татаурову В.А.
		 
		розглянувши в порядку загального позовного провадження справу 
		за позовом   Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону   в інтересах держави, в особі Харківська обласна державна адміністрація 3-я особа Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України)        до   Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків, Золочівської селищної ради, Харківська область, Богодухівський район, селище міського типу Золочів, Богодухівської районної державної (військова) адміністрації Харківської області , Товариства з обмеженою відповідальністю "Козачанське", Х/обл, Х/р-н, с. Гур`їв Козачок    про  про усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянкуза участю представників:
		прокурора - Гулевич Валентина Валеріївна;
		позивача - ОСОБА_1 ; 
		3-ї особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_2 ; 
		відповідача (Головного управління Держгеокадастру у Харківській області) - Горбунова Юлія Олександрівна ; 
		відповідача (Золочівської селищної ради) - не з`явився;
		відповідача (Богодухівської районної державної (військова) адміністрації Харківської області) - не з`явився;
		відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Козачанське") - не з`явився.  
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Харківська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Золочівської селищної військової адміністрації Богодухівського району Харківської області, Богодухівської районної державної (військова) адміністрації Харківської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Козачанське" (Харківська обл, Харківський р-н, с. Гур`їв Козачок) в якому просить: усунути перешкоди власнику-державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 23912956) у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом:
		- визнання незаконним та скасування розпорядження Золочівської районної державної адміністрації Харківської області від 13.11.2007 №694 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки ТОВ "Козачанське";
		- визнання незаконним та скасування наказу Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області від 27.09.2018 №7018-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі Золочівській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Золочівської селищної ради у комунальну власність земельної ділянки кадастровий номер 6322686000:01:002:0261 загальною площею 348,3036 га;
		- визнання незаконним та скасування рішення Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області 12 сесія 8 скликання №1941 від 30.10.2018 в частині прийняття у комунальну власність Золочівською селищною об`єднаною територіальною громадою в особі Золочівської селищної ради земельну ділянку кадастровий номер 6322686000:01:002:0261 загальною площею 348,3036 га;
		- визнання недійсним договору оренди землі б/н від 18.01.2008 кадастровий номер 6322686000:01:002:0261;
		- зобов`язання Золочівської селищної ради, ТОВ "Козачанське" повернути у державну власність в особі Харківської обласної військової адміністрації земельну ділянку кадастровий номер 6322686000:01:002:0261 загальною площею 348,3036 га;
		- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6322686000:01:002:0261 загальною площею 348,3036 га.
		Судові витрати прокурор просить покласти на відповідачів. 
		Ухвалою від 11.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/698/24 за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
		15.03.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі. 
		21.03.2024 від відповідача (Головного управління Держгеокадастру у Харківській області) надійшов відзив на позовну заяву. 
		25.03.2024 від відповідача (Золочівської селищної військової адміністрації Богодухівського району Харківської області) надійшов відзив на позовну заяву. 
		04.04.2024 від 3-ї особи надійшли письмові пояснення по справі. 
		На підставі ухвали від 07.05.2024 клопотання прокурора (вх. №11702 від 03.05.2024) про заміну неналежного відповідача та клопотання відповідача (вх. № 7969 від 25.03.24) про виключення Золочівської селищної військової адміністрації Богодухівського району Харківської області зі складу учасників справи задоволено. Замінено відповідача по справі - Золочівську селищну військову адміністрацію Богодухівського району Харківської області на належного відповідача - Золочівську селищну раду (62203, Харківська область, Богодухівський район, селище міського типу Золочів, вулиця Центральна, будинок 13а; код ЄДРПОУ 25175462).
		21.05.2024 від Золочівської селищної військової адміністрації Богодухівського району Харківської області надійшов відзив на позовну заяву. 
		27.05.2024 від прокурора надійшли заперечення на відзив відповідача (Золочівської селищної військової адміністрації Богодухівського району Харківської області).  
		12.07.2024 від відповідача (Головного управління Держгеокадастру у Харківській області) надійшли письмові пояснення по справі. 
		Прокурор в судовому засіданні 23.07.2024  підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити. 
		Позивач в судовому засіданні 23.07.2024 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити. 
		Представник 3-ї особи в судовому засіданні 23.07.2024 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити. 
		Представник відповідача (Головного управління Держгеокадастру у Харківській області) в судовому засіданні 23.07.2024 проти позову заперечував. 
		Представник відповідача (Золочівської селищної ради) в судове засідання 23.07.2024 не з`явився. 
		Представник відповідача (Богодухівської районної державної (військова) адміністрації Харківської області) в судове засідання 23.07.2024 не з`явився. 
		Представник відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Козачанське") в судове засідання 23.07.2024 не з`явився. 
		Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
		Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
		Розпорядженням Золочівської районної державної адміністрації Харківської області від 13.11.2007 №694 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки ТОВ "Козачанське" затверджено "Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж та складання документів, що посвідчують, право оренди земельної ділянки ТОВ "Козачанське" для сільськогосподарського використання, розташованої на території Удянської сільської ради Золочівського району Харківської області", виконану суб`єктом підприємницької діяльності "Фролов В.О." та передано в оренду ТОВ "Козачанське" строком на 49 років земельну ділянку загальною площею 348,3036 га, в тому числі ріллі 347,5710 га під господарськими шляхами і прогонами 0,4418 га, полезахисними лісосмугами 0,29 га для сільськогосподарського використання із земель державної власності, розташованих за межами населених пунктів на території Удянської сільської ради.
		На підставі вищезазначеного розпорядження 18.01.2008 укладено договір оренди земельної ділянки площею 348,3036 га між Золочівською районною адміністрацією Харківської області та ТОВ "Козачанське".
		Пунктом 18 зазначеного договору оренди, передача земельної ділянки здійснюється без розроблення проекту відведення. Організація розроблення проекту відведення земельної ділянки і витрати, пов`язані з цим, покладаються на орендаря.
		Актом про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 22.01.2008, Золочівська районна державна адміністрація передала в натурі, а ТОВ "Козачанське" прийняла земельну ділянку загальною площею 348,3036 га.
		Актом встановлення та погодження меж земельної ділянки від 23.01.2007 року, встановлено межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) та погоджено складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки ТОВ "Козачанське".
		Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі Закону України, серія та номер 5245-6, виданого 06.09.2012 року Верховною Радою України власником спірних земельних ділянок зареєстровано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (індексні номери рішень: (13000671 від 14.12.2015).
		Додатковою угодою №1 про внесення змін до договору оренди землі від 18.01.2008 року б/н, укладеною між Золочівською селищною радою та ТОВ "Козачанське", змінено сторону орендодавця в наступній редакції: "Золочівська селищна рада в особі Золочівського селищного голови Коваленка Віктора Миколайовича, який діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", яка надалі іменується Орендодавець, з одного боку, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Козачанське" в особі директора   Колісника Миколи Володимировича , який діє на підставі Статуту, яке надалі іменується Орендар, з другого боку уклали цей договір про нижченаведене". Пункт 2 Договору викладено в наступній редакції: "В оренду передається земельна ділянка загальною площею 348,3036 га з кадастровим номером 6322686000:01:002:0261, в тому числі ріллі 347,5710 га, під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами 0,4418 га, з усіх лісів лісові насадження лінійного тину 0,2903 га".
		Рішенням Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області 12 сесія 8 скликання №1941 від 30.10.2018 серед інших прийнято у комунальну власність Золочівською селищною об`єднаною територіальною грамадою в особі Золочівської селищної ради спірні земельні ділянки.
		Актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 27.09.2018 засвідчено, що Головне Управління Держгеокадастру у Харківській області відповідно до наказу від 27.09.2018 №7018-СГ передає із державної власності, а Золочівська селищна рада приймає у комунальну власність земельну ділянку кадастровий номер 6322684400:02:001:0261.
		Відомості про право комунальної власності територіальної громади, Золочівської селищної ради на земельну ділянку кадастровий номер 6322686000:01:002:0261 площею 348,3036 га внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06.09.2021.
		За твердженнями прокурора, вибуття спірної земельної ділянки з державної власності до комунальної власності відбулось незаконно, оскільки вона в повному обсязі знаходиться в межах прикордонної смуги та відносяться до земель оборони.
		Так, постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 "Про прикордонний режим" установлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.
		Розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 14.09.2018 №522 "Про визначення ширини прикордонної смуги в межах території Харківської області" визначено ширину прикордонної смуги вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.
		Надалі, розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 01.11.2021 №539 "Про визначення ширини прикордонної смуги в межах території Харківської області" визначено ширину прикордонної смуги вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.
		Як вказує прокурор, із врахуванням вищезазначених нормативно-правових актів спірна земельна ділянка в повному обсязі знаходиться в межах прикордонної смуги, а, відтак, належить до земель оборони та може перебувати виключно у державній власності.
		З викопіювання з кадастрової карти України вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6322686000:01:002:0261 розташована у північно-східній частині Золочівського району Харківської області. За допомогою функції "лінійка" встановлено, що до Державного кордону України, якщо вимірювати із півдня, у найвіддаленішій точці менше 2,8 км, якщо вимірювати із півдня, у найближчий точці менше 201 метрів.
		Зі Схеми розміщення земельних ділянок у прикордонній смузі вбачається, що спірна земельна ділянка перебуває у межах орієнтовної межі прикордонної смуги (2 км від державного кордону).
		Згідно інформації НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №06.2/394-24-вих від 12.01.2024, наданої на запит Харківської спеціалізованої прокуратури №53-55вих-24 від 05.01.2024, із врахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 "Про прикордонний режим" земельна ділянка з кадастровим номером 6322686000:01:002:0261 в повному обсязі знаходиться в межах прикордонної смуги. Вказана земельна ділянка розташована від державного кордону на відстані до 2-ох кілометрів. Станом на 12.01.2024р НОМЕР_2 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України ніяких заходів стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6322686000:01:002:0261 не проводилося, позовні заяви до суду не направлялися.
		За твердженнями прокурора, знаходження спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги візуально підтверджується наступними матеріалами:
		-          схемою розміщення земельних ділянок в прикордонній смузі;
		-          додатком 1 до Договору між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон - Описом проходження державного кордону між Україною та Російською Федерацією;
		-          викопіюванням з Публічної кадастрової карти України.
		Отже, як вказує прокурор в позові, в порушення вимог ст. 19 Конституції України, ст. ст. 77, 84 117, 122 Земельного кодексу України земельна ділянка, яка в силу Закону відноситься до земель оборони, безпідставно вилучена з державної власності.
		ХОД(В)А підтримує позовні вимоги прокурора у повному обсязі, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав викладених у позові та зазначає, що спірна земельна ділянка кадастровий номер 6322686000:01:002:0261 площею 348,3036 га вибула із державної власності всупереч вимог чинного земельного законодавства; спірна земельна ділянка знаходиться в межах прикордонної смуги, а, відтак, належить до земель оборони та може перебувати виключно у державній власності. 
		Позивач зазначив, що ХОД(В)А не приймалось рішення щодо зміни категорії земельної ділянки кадастровий номер 6322686000:01:002:0261 площею 348,3036 га, щодо якої виник спір.
		Позивач стверджує, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених ст. 22 Закону України "Про державний кордон України" та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 "Про прикордонний режим"; відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри прикордонної смуги встановлені законом та фактичним розташуванням прикордонних інженерних споруд.  
		ХОД(В)А погоджується з позицією прокурора, що не створення окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри прикордонної смуги встановлені законом та фактичним розташуванням прикордонних інженерних споруд. Відповідні розміри та ширина прикордонної смуги на території Золочівського району Харківської області визначено розпорядженнями Харківської обласної державної адміністрації від 14.09.2018 № 522 та від 01.11.2021 № 539 "Про визначення ширини прикордонної смуги в межах території Харківської області".
		Так, за твердженнями позивача, розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих в межах прикордонної смуги. При цьому, відсутність встановленої Земельним кодексом України документації з оформлення права користування вказаною земельною ділянкою не позбавляє її статусу земель оборони. Тобто, факт приналежності спірної земельної ділянки до категорії земель оборони визначений, в першу чергу, місцем її розташування (в межах прикордонної смуги).
		У відзиві на позовну заяву Золочівська селищна військова адміністрація Богодухівського району Харківської області зазначила, що жодна з позовних вимог не звернена до Золочівської селищної військової адміністрації Богодухівського району Харківської області та  у разі їх задоволення судове рішення не може бути виконане, оскільки, згідно з нормами чинного законодавства України повноваження щодо розпорядження землями комунальної власності надано органам місцевого самоврядування, а саме відповідним місцевим радам, при цьому Золочівська селищна військова адміністрація Богодухівського району Харківської області не є органом місцевого самоврядування, оскільки статтею 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що військові адміністрації є тимчасовими державними органами.  
		У відзиві на позовну заяву Головне управління Держгеокадастру у Харківській області вважає, що позов не підлягає задоволенню у зв`язку з наступним.
		Як свідчать матеріали справи № 922/698/24, прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління та рішення Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Головного управління). Так, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.
		Крім того, як вказує відповідач, в цій справі оскаржувані накази Головного управління та рішення Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області вже повною мірою реалізовані виконанням, а право власності на земельну ділянку зареєстровано за Золочівською селищною радою, у зв`язку з чим, накази та рішення вичерпали свою дію повністю після реалізації і оскарженню не підлягають, тобто скасування наказів Головного управління та рішення Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області не матиме жодного ефекту для усунення стверджуваного порушення. 
		За твердженнями відповідача, враховуючи, що оскаржений наказ виданий ГУ Держгеокадастру у Харківській області не тягне тих юридичних наслідків, на які він спрямований, вичерпав свою дію, оскільки на його підставі право власності на земельну ділянку зареєстровано за Золочівською селищною радою, а згодом до Державного реєстру речових прав внесено інформацію про право власності відповідача на спірну земельну ділянку, тому задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування оскарженого наказу не може призвести до захисту будь-чиїх прав чи інтересів, не призведе до набуття державою права власності на земельну ділянку чи до введення власника у володіння цим майном. А тому така позовна вимога є неефективним способом захисту.
		Також, відповідач стверджує, що не надано жодних належних і допустимих доказів приналежності земельної ділянки з кадастровим номером 6322686000:01:002:0261 площею 348,3036 га до земель оборони станом на дату укладення договору оренди та на момент Формування земельної ділянки та її реєстрації, а надано лише посилання на нормативно-правові акти, що були прийняті пізніше.
		За твердженнями відповідача, прокуратура відповідно до чинного на 2018-2023 роки Закону України "Про прокуратуру" не була обмежена у зверненні до органів державної влади для отримання інформації і копій документів, що вказує на об`єктивну можливість отримати інформацію про стверджуване порушення раніше. Вважає, що прокурор не був позбавлений можливості, з використанням повноважень, передбачених Законом України "Про прокуратуру" своєчасно або раніше від 2018 року отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень (а саме Головного управління Держгеокадастру у Харківській області) необхідну для подання позову і захисту інтересів держави інформацію. 
		Так, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог заявлених до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області відмовити в повному обсязі; у разі, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог - відмовити у задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності.
		3-я особа в своїх поясненнях підтримала позовні вимоги прокурора та вказала, що вибуття спірної земельної ділянки з державної власності до комунальної власності відбулось незаконно оскільки вона в повному обсязі знаходиться в межах прикордонної смуги та відносяться до земель оборони та у порушення вимог ст. 19 Конституції України, ст. ст. 77, 84 117, 122 Земельного кодексу України земельна ділянка, яка в силу Закону відноситься до земель оборони безпідставно вилучено з державної власності.
		У своєму відзиві Золочівська селищна рада заперечує проти задоволення вказаного позову в повному обсязі та вважає його не обґрунтованим. Зокрема, відповідач вказує, що Додатковою угодою №1 від 19.10.2021 змінено орендодавця за договором на Золочівську селищну раду. Селищна рада вважає себе добросовісним набувачем права комунальної власності на спірну земельну ділянку, а ТОВ "Козачанське" - добросовісним набувачем права оренди з огляду на наступне.
		Згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про прикордонний режим" від 27.07.1998 №1147 (в редакції від 29.06.2004, чинній на момент передачі спірної земельної ділянки в комунальну власність селищній раді) прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень. В такій же редакції вказана норма діяла і на момент укладення договору оренди спірних земельних ділянок.
		Відповідно до положень статті 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Статтею 19 Основного Закону зобов`язано органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Так, за твердженнями відповідача, посилання прокурора на вимогу щодо ширини прикордонної смуги у 5 кілометрів є помилковим, виходячи з принципу дії нормативно-правових актів у часі, адже ні на момент укладення договору оренди, ані на момент передачі спірної ділянки у комунальну власність вказане положення не було відображено у вище згаданій постанові Кабінету Міністрів України.
		Окрім цього, відповідач наголошує на необхідності додержання принципу правової визначеності на підтвердження статусу добросовісних набувачів права власності селищною радою і права оренди ТОВ "Козачанське". Так, у справі "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" має на увазі не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія (ЄСПЛ аналогічної позиції дотримується у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
		Зважаючи на викладене, як вказує відповідач, набуваючи права оренди, ТОВ "Козачанське" мало обґрунтовані легітимні очікування щодо правових наслідків укладення договору оренди, за яким набуло відповідних прав та обов`язків. Так, здійснюючи господарську діяльність із залученням отриманих в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6322684400:02:001:0261, ТОВ "Козачанське" на законних підставах розраховувало на відповідний економічний ефект від її використання, а також акумулювало збільшені засоби для покриття можливих негативних наслідків, викликаних господарчими ризиками. Відповідно селищна рада мала законні підстави вважати себе добросовісним набувачем права комунальної власності на спірні земельні ділянки і абсолютно легітимно усвідомлювати свій статус власника з відповідними правомочностями. 
		Більше того, відповідач вказує, що абсолютно обґрунтованим є висновок про належне виконання своїх функцій, завдань і використання відповідних повноважень Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області. Адже спірну земельну ділянку було передано в комунальну власність на виконання Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад". 
		Також, відповідач вказує про те, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту, оскільки, оскаржуваний наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області має саме індивідуально-правову природу і відповідно вичерпали свою дію їх виконанням, а саме підписанням акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у комунальну власність Золочівської селищної ради від 27.09.2018, серед яких і ділянка з кадастровим номером 6322686000:01:002:0261. Аналогічний висновок стосується і рішення XII сесії Золочівської селищної ради VII скликання №1941 від 30.10.2018, яким спірні ділянки, серед інших, прийнято у комунальну власність.
		Також, за твердженнями відповідача, прокуратура, виконуючи функцію представництва інтересів держави в суді, могла подати відповідний позов у період з 2007 по 2021 рік, однак вказані дії вчинено не було, а з цього випливає висновок про сплив строку позовної давності.
		Так, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та у разі, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог, відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом позовної давності. 
		Прокурор в своїх заперечення на відзив відповідача (Золочівська селищна рада) вказує, що позовна заява обґрунтована тим, що вибуття спірної земельної ділянки з державної власності до комунальної власності відбулось незаконно, оскільки земельна ділянка в повному обсязі знаходиться в межах прикордонної смуги та відноситься до земель оборони, які можуть перебувати лише в державній власності.
		Як вказує прокурор, твердження відповідача про те, що на момент прийняття рішень про передачу спірної земельної ділянки з державної до комунальної власності чинне законодавство не містило вимог щодо встановлення меж прикордонної смуги уздовж державного кордону не відповідають дійсності, у зв`язку з наступним. 
		Так, прокурор вказує, що викопіювання з кадастрової карти України вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6322686000:01:002:0261 розташована у північно-східній частині Золочівського району Харківської області. За допомогою функції "лінійка" встановлено, що до Державного кордону України, якщо вимірювати із півдня, у найвіддаленішій точці менше 2,8 км, якщо вимірювати із півдня, у найближчий точці менше 201 метрів. Зі Схеми розміщення земельних ділянок у прикордонній смузі вбачається, що спірна земельна ділянка перебуває у межах орієнтовної межі прикордонної смуги (2 км від державного кордону). Згідно інформації НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №06.2/394-24-вих від 12.01.2024, наданої на запит Харківської спеціалізованої прокуратури №53-55вих-24 від 05.01.2024, із врахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 "Про прикордонний режим" земельна ділянка з кадастровим номером 6322686000:01:002:0261 в повному обсязі знаходиться в межах прикордонної смуги. Вказана земельна ділянка розташована від державного кордону на відстані до 2-ох кілометрів. Крім того, згідно інформації НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №10-1751-24-вих від 16.02.2024, наданої на запит Харківської спеціалізованої прокуратури №53/1-903вих-24 від 05.01.2024, встановлено що земельна ділянка 6322686000:01:002:0261 використовувалась з метою інженерної розбудови та зведення інженерних споруд вздовж Державного кордону України з РФ. Прокурор стверджує, що на момент вибуття спірної земельної ділянки з державної власності чинним законодавством було визначено ширину прикордонної смуги в межах території Харківської області у 5 кілометрів від лінії державного кордону. Спірна земельна ділянка розташована впритул до Державного кордону України з Російською Федерацією і відповідно до вимог законодавства має використовуватися для цілей, пов`язаних із захистом кордону. 
		Прокурор вказує, що враховуючи правову природу спірних правовідносин, які за своїм характером є негаторними, оскільки спірна земельна ділянка земель оборони із продовжує перебувати у комунальній власності Золочівської селищною ради та використовується ТОВ "Козачанське", і порушення прав її законного володільця - держави - на реалізацію усіх правомочностей власника триває, зазначений позов заявлено в межах позовної давності.
		Щодо обрання належного вибору способу захисту порушеного права прокурор зазначив, що ГУ Держгеокадастр не мало повноважень щодо передачі спірної земельної ділянки із земель державної власності до земель комунальної власності, а Золочівська селищна рада не правомочна приймати спірну земельну ділянку до земель комунальної власності, та фактично така передача не відбулась, статус цієї земельної ділянки не змінився до теперішнього часу. Під час формування та реєстрації невірно визначено категорію спірної земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення при тому, що вказана земельна ділянка належить до земель оборони. За наведених обставин, подальша наявність відомостей щодо спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої має перебувати спірна земельна ділянка, оскільки реєстрація у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з категорією "землі сільськогосподарського призначення" відносить її до земель комунальної власності, що надає право міській раді продовжувати здійснювати розпорядження землею, які є власністю Держави і за категорією відносяться до земель оборони. При цьому, скасування державної реєстрації земельної ділянки є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельної ділянки. Зважаючи на те, що спір стосується прав на земельну ділянку, а не оскарження рішень чи дій державного реєстратора, він не вважається таким, що порушує права третіх осіб на земельні ділянки, тому залучення реєстратора до участі у справі, як співвідповідача, не вимагається. 
		Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
		Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Згідно зі ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у передбачених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою.
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, вказаний орган набуває статусу позивача.
		У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (п. 2 ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).
		За положеннями ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Отже, прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави; нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.
		Так, першим з указаних елементів є порушення або загроза порушення інтересів держави Ключовим для застосування норм ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та визначення згаданого елемента є поняття "інтерес держави". У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин.
		В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини).
		Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Згідно з п. 2 Рекомендації Пес (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятої 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права. Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач.
		Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 у справі "Менчинська проти Росії", заява № 42454/02, п. 35). Земля є унікальним обмеженим природним та базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства, а отже, розподіл землі особливо чутливий до принципів справедливості, розумності й добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. З Цивільного кодексу України).
		Передання земельної ділянки до земель комунальної власності, яка у комунальній власності перебувати не може та є власністю держави і використовується для захисту державного кордону, беззаперечно свідчить про порушення інтересів держави, оскільки це зачіпає інтереси Українського народу.
		Захист від порушень права власності Українського народу безперечно належить до сфери державного інтересу й повинен забезпечуватись усіма передбаченими Конституцією України правовими механізмами, у тому числі через представництво інтересів держави в суді органами прокуратури.
		Варто зауважити, що в умовах сьогоднішньої повномасштабної війни з Російською Федерацією та запровадженого воєнного стану питання забезпечення безпеки нашої держави набуває надзвичайно критичного значення.
		Створення перешкод у користуванні земельними ділянками прикордонної смуги для органів Прикордонної служби України призводить до зволікання у спорудженні захисних об`єктів на кордоні.
		З огляду на викладене для інтересів держави важливим є питання збереження земель оборони та їх використання для забезпечення безпеки держави.
		Разом з тим, питання законності використання майна та земельних ділянок оборони, перебуває на особливому контролі держави.
		У цьому випадку звернення прокурора з позовом зумовлено тим, що внаслідок передачі земельної ділянки до земель комунальної власності і можливе подальше її надання в оренду або у власність міською радою, яка згідно наведених вище вимог законодавства не може перебувати у комунальній власності, держава протиправно позбавлена будь-якої можливості повноцінно реалізовувати права власника щодо свого майна.
		Слід наголосити, що пред`явлення цього позову зумовлене виключно необхідністю поновлення прав і законних інтересів держави, порушених внаслідок неправомірної передачі у комунальну власність земельної ділянки державної форми власності, яка відноситься до земель оборони. 
		Другим елементом, який становить невід`ємну частину підстав представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень, а також його відсутність. Конституційним Судом України у рішенні від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 вказано, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
		За змістом ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		Передумовою участі органів та осіб, передбачених ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, в господарському процесі є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.
		На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень.
		Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом. При визначенні цього елемента підлягає з`ясуванню питання наявності чи відсутності органу, уповноваженого здійснювати захист порушених інтересів держави, у тому числі у судовому порядку.
		Згідно з положеннями ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб. 
		Харківська обласна військова адміністрація згідно з покладеними на неї завданнями розпоряджається землями оборони, які перебувають виключно у державній власності.
		Отже, держава як власник земель оборони делегувала Харківській обласній військовій адміністрації повноваження щодо здійснення права власності від її (держави) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, визначених законом.
		Листом від 05.01.2024 за №53-53 Харківською спеціалізованою прокуратурою повідомлено Харківську обласну військову адміністрацію про виявлені порушення земельного законодавства та про необхідність вжиття заходів на захист інтересів держави та про те, що у випадку не вжиття відповідних заходів, останні будуть вжиті прокуратурою.
		У відповідь на зазначений лист прокуратури Департаментом агропромислового комплексу ХОВА листом від 17.01.2024 за №08-30/04/155 на виконання доручення обласної військової адміністрації повідомлено, що інформації та документи стосовно земельних ділянок, які знаходяться біля державного кордону, відсутня.
		Із вказаного слідує, що заходи щодо усунення перешкод у здійсненні права розпорядження землями оборони не вживались.
		Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
		Вказані обставини, відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", свідчать про наявність у прокурора права та можливості представляти інтереси держави в суді, шляхом подачі відповідного позову.
		Прокуратурою, з врахуванням вищевказаної інформації, повідомлено Харківську обласну військову адміністрацію про те, що прокуратурою будуть вживатися заходи представницького характеру.
		Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
		Згідно ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
		Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
		Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".
		Відповідно до ст. 65 Земельного кодексу України землями промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.
		У відповідності до ч.ч. 1- 4 ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.
		Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.
		Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
		Згідно ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, серед інших, належать землі оборони.
		У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони" військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.
		За приписами ч. ч. 2, 3 ст. 115 Земельного кодексу України та ст. 3 Закону України "Про використання земель оборони" уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюється відповідно до закону.
		Згідно ст. 3 Закону України "Про використання земель оборони" землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.
		Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.
		Відповідно до ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони" військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об`єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.
		Статтею 22 Закону України "Про державний кордон України" передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.
		В свою чергу, згідно ст. 23 Закону України "Про державний кордон України" у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.
		Сукупний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання.
		Отже, встановлення факту розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги.
		Відповідно до вимог п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 "Про прикордонний режим", з урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.
		Відповідно до затвердженого цією постановою Кабінету Міністрів України "Положення про прикордонний режим" прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.
		Лінія прикордонних інженерних споруд - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів.
		При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених ст. 22 Закону України "Про державний кордон України" 8 та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 "Про прикордонний режим".
		Нерозроблення та незатвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом - від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.
		Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 297/1395/15-ц та від 26.10.2020 у справі № 297/1408/15-ц.
		При цьому, відповідні розміри та ширина прикордонної смуги на території Золочівського району Харківської області визначено розпорядженнями Харківської обласної державної адміністрації від 14.09.2018 №522 "Про визначення ширини прикордонної смуги в межах території Харківської області" та від 01.11.2021 №539 "Про визначення ширини прикордонної смуги в межах території Харківської області".
		За таких обставин, оскільки землі в межах прикордонної смуги належать до земель оборони та можуть перебувати лише у державній власності, то спірна земельна ділянка незаконно передана у комунальну власність.
		Про те, що землі оборони, зокрема землі у межах прикордонної смуги, не можуть передаватись у комунальну та приватну власність, свідчить установлена судова практика Верховного Суду. Зокрема, постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 924/174/18 залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій про визнання незаконними і скасування рішень органу місцевого самоврядування, якими надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, що належали до земель оборони та знаходились у межах прикордонної смуги.
		Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 297/1395/15-ц залишено без змін судові рішення про задоволення позовних вимог прокурора про скасування наказів Головного управління Держземагенства у Закарпатській області та повернення в державну власність земельної ділянки з чужого незаконного володіння з огляду на те, що відповідно до вимог ст.77, ч.4 ст. 84 Земельного кодексу України землі оборони належать виключно до державної власності та не можуть передаватись у приватну власність.
		Постановою Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 163/2369/16-ц підтверджено доводи позовних вимог прокурора про те, що землі у межах прикордонної смуги належать виключно до державної власності та не можуть передаватись у приватну власність.
		При цьому, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим посилання прокурора на рішення органів державної влади (місцевого самоврядування) про встановлення ширини прикордонної смуги, зокрема постанови обласної Рада депутатів Трудящих Волинської області № 39/599 від 15.09.1946, якою в межах Волинської області встановлено 2- кілометрову та 800-метрову прикордонні смуги.
		Аналогічними чином постановою Верховного Суду від 26.10.2020 у справі № 297/1408/15-ц також визнано обґрунтованим посилання на рішення органів державної влади про встановлення ширини прикордонної смуги, зокрема постанови Закарпатського обласного виконавчого комітету від 28.09.1946 "Про введення 800 метрової прикордонної смуги в межах Закарпатської області". У постанові Верховного Суду від 23.07.2020 у справі № 910/19932/17 зазначено, що "Колегія суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про її належність до земель оборони". 
		Щодо обґрунтування незаконності наказу ГУ Держгеокадастру про передачу спірної земельної ділянки із земель державної власності до земель комунальної власності та прийняття у комунальну власність рішенням Вовчанської міської ради, підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, суд зазначає таке. 
		З частин 1,2,6,7 статті 20 Земельного кодексу України вбачається, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
		Відповідно до п. 5 ст. 20 Земельного кодексу України, земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".
		Згідно ст. 77 ЗК України, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військовонавчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.
		Відповідно до ст. 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснюється відповідно до закону.
		Частиною 5 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовии акт, що містить відповідну норму права.
		Так, Постановою Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 163/2369/16-ц підтверджено, що землі у межах прикордонної смуги належать виключно до державної власності.
		Відповідно до п.6 розділу II Положення про орган охорони державного кордону Державної прикордонної служби України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.11.2018 за №971 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 26.12.2018 за №1468/32920, оформлення та набуття у постійне користування земельних ділянок в межах земель прикордонної смуги віднесено до компетенції органів охорони державного кордону.
		Законом України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" (п.2. ч.1 ст. 6) встановлювалося, що при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності землі оборони крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.
		В подальшому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" визнано таким, що втратив чинність Законом України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" та з 01.01.2013 встановлено, що у державній власності залишаються земельні ділянки, які належать до земель оборони.
		Відповідно до п.п. "в" ч. 4 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать землі оборони. Частиною 2 ст. 77 ЗК України встановлено, що землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.
		Статтею 3 Закону України "Про використання земель оборони", визначено, що уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель.
		Землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.
		Згідно з положеннями ст.18 Закону України "Про державний кордон України" користування землею, на державному кордоні України провадяться відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України і здійснюються таким чином, щоб забезпечувався належний порядок на державному кордоні України. Компетентними органами України за погодженням з органами Державної прикордонної служби України з урахуванням місцевих умов установлюється порядок здійснення всіх видів господарської діяльності на державному кордоні України.
		У відповідності до ч.1 ст.4 Закону України "Про використання земель оборони" військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.
		Ураховуючи викладене, спірна земельна ділянка, яка знаходиться в межах прикордонної смуги, відноситься до земель оборони, може перебувати виключно у державній власності, а її можливе використання для ведення сільськогосподарської діяльності можливе лише з дозволу НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ).
		Враховуючи, що Золочівська районна державна адміністрація була неправомочна передавати спірні земельні ділянки в оренду, ГУ Держгеокадастр не мало повноважень щодо передачі спірної земельної ділянки із земель державної власності до земель комунальної власності, а Золочівська селищна рада не правомочна приймати спірну земельну ділянку до земель комунальної власності, то фактично така передача не відбулась, статус цієї земельної ділянки не змінився до теперішнього часу.
		З приписами ст.3 Закону України "Про Державний земельний кадастр" основними принципами, на яких базується Державний земельних кадастр, є зокрема, принцип об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у ДЗК.
		Під час формування та реєстрації невірно визначено категорію спірної земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення при тому, що вказана земельна ділянка належить до земель оборони.
		За наведених обставин, подальша наявність відомостей щодо спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої має перебувати спірна земельна ділянка, оскільки реєстрація у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з категорією "землі сільськогосподарського призначення" відносить її до земель комунальної власності, що надає право міській раді продовжувати здійснювати розпорядження землею, які є власністю Держави і за категорією відносяться до земель оборони.
		Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
		Враховуючи викладене, для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, про яку відомості містяться у Державному земельному кадастрі.
		При цьому, скасування державної реєстрації земельної ділянки є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельної ділянки.
		Зважаючи на те, що спір стосується прав на земельну ділянку, а не оскарження рішень чи дій державного реєстратора, він не вважається таким, що порушує права третіх осіб на земельні ділянки, тому залучення реєстратора до участі у справі як співвідповідача не вимагається.
		Крім того, Велика Палата Верховного Суду Постановою від 12.03.2024 року по справі №927/1206/21 зазначила що позов з вимогою про визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру відповідає критерію правомірності та ефективності вибраного позивачем способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки та особи її власника. Подібний за змістом висновок Велика Палата Верховного Суду вже формулювала у пункті 82 постанови від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 і підстави для відступу від цього висновку не встановлені. Обраний прокурором спосіб захисту шляхом оскарження рішення (наказу) уповноваженого органу про передачу земельної ділянки в комунальну власність безпосередньо передбачений у пункті 10 частини другої статті 16 ЦК України та, за встановлених судами конкретних обставин справи, є достатнім і ефективним у спірних правовідносинах, відповідає правовій природі відносин учасників спору. З урахуванням обставин, з якими прокурор пов`язував порушення прав та інтересів держави (наявність у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про реєстрацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку), скасування рішення уповноваженого органу, яке продовжує діяти як підстава виникнення та існування права комунальної власності і внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, саме лише приведе до усунення порушення прав держави.
		Щодо скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку суд вказує таке. 
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
		Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частина 4 статті 182 ЦК України).
		Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334 ЦК України).
		Поряд з цим, п. 3 ч.1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.
		За змістом ст.ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
		Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 ЗК України, ч. 10 ст. 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.
		Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
		Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
		Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Заявником є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.
		Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам (ч. 4 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
		Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
		Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
		Проте, відповідно до абз.2 ч.З ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п.1 ч.7 ст.37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому, дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
		Згідно з абз.3 ч.3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому, дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
		Так, статтею 26 вищезазначеного Закону визначено, що у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
		На час пред`явлення цього позову згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка із кадастровим номером 6322684400:02:001:0261 зареєстрована на праві комунальної власності за Золочівською селищною радою.
		Верховний Суд у постанові від 20.10.2020 у справі №910/13356/17 виклав висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом.
		Водночас, за висновками, які послідовно робив Верховний Суд, "реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи" (пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17), "державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи" (пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).
		Отже, за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно.
		Спірна земельна ділянка належить до державної власності в силу ч. 2 ст. 77 Земельного Кодексу України, відтак, спірна земельна ділянка не може перебувати у комунальній власності й вищевказана реєстрація речового права комунальної власності на цю ділянку є незаконною.
		Належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, а також скасування державної реєстрації прав (постанови Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №645/3067/19, від 17.08.2022 № 450/441/19, від 22.08.2022 у справі № 597/977/21).
		Так, для забезпечення держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо земельної ділянки із кадастровим номером 6322684400:02:001:0261 необхідно усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності за Золочівською селищною радою на земельну ділянку із кадастровим номером 6322684400:02:001:0261 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з одночасним припиненням прав та закриттям розділу.
		Щодо обґрунтування підстав для повернення земельної ділянки, суд вказує таке. 
		Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається І реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Право на звернення за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, встановлено нормами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.
		Положеннями ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Фізичне зайняття обмежено обороноздатних земель та їх використання особою, яка з огляду на вимоги законодавства не могла набувати прав власності чи користування ними, не позбавляє права володіння ними дійсного власника таких земель, але створює останньому перешкоди у здійсненні ним охоронюваного законом права користування своїм майном.
		Навіть у випадку оформлення права приватної або ж комунальної власності на виведені з цивільного обороту земельні ділянки, такий власник не набуває статусу одноособового володільця спірним майном, оскільки за Українським народом зберігається його право на землю, що є об`єктом права власності народу, і таке право залишається неприпиненим.
		Так, у разі фізичного зайняття обмежено обороноздатних земель та оформлення речових прав на них відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.
		У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.
		Предмет негаторного позову становить вимога власника майна до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.
		Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.
		Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.
		Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено обороноздатної.
		При цьому, поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.
		У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14 та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.
		Крім того, у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).
		Така позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц та від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц.
		З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог прокурора та вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. 
		Щодо заяв відповідачів (Головного управління Держгеокадастру в Харківській області та Золочівської селищної ради) про застосування до позовних вимог прокурора строку позовної давності, суд вказує наступне. 
		Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - де строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлено позовну давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права.
		Земельна ділянка, яка є предметом спору у цій справі, має спеціальний правовий титул, оскільки за своїми характеристиками належить до земель оборони, тому не може бути змінено її цільове призначення на "землі сільськогосподарського призначення".
		Вибуття такої земельної ділянки з державної власності шляхом незаконного віднесення її до земель сільськогосподарського призначення свідчить про порушення прав держави на користування та розпорядження цією землею оборони, що триває.
		Негаторний позов, який спрямований на захист прав законного володільця спірних земельних ділянок щодо користування і розпорядження ними, може бути заявлений упродовж всього часу тривання відповідного порушення.
		При цьому, власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права на земельну ділянку, у тому числі оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.
		Подібні за змістом правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-Ц, ВІД 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 15.09.2020 у справі 19 № 469/1044/17, постановах від 11.09.2019 у справі № 924/174/18, постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 297/1395/15-ц.
		Вимога про визнання вищезазначених актів незаконними є елементами єдиного юридичного механізму захисту, спрямованого на досягнення реального результату у вигляді усунення законному власнику усіх перешкод щодо належного користування та розпорядження спірною земельною ділянкою.
		Враховуючи правову природу спірних правовідносин, враховуючи те, що заявлений позов є негаторним, приймаючи наведені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо правильного застосування матеріального права у справах відповідної категорії, оскільки спірна земельна ділянка земель оборони продовжує перебувати у комунальній власності і порушення прав її законного володільця - держави - на реалізацію усіх правомочностей власника триває, зазначений позов заявлено в межах позовної давності.
		З урахуванням викладеного, прокурором строк позовної давності не пропущений, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування до позовних вимог позовної давності. 
		Відтак, суд приходить до висновку, що слід відмовити у задоволенні поданих до суду усіх заяв про застосування до позовних вимог строку позовної давності.
		Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
		З огляду на вищенаведене, існують законні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Отже, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, тому судовий збір покладається на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		Керуючись ст.ст. 29, 42, 46, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 130, 236-238 ГПК України, суд   
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги задовольнити повністю. 
		Визнати незаконним та скасувати розпорядження Золочівської районної державної адміністрації Харківської області від 13.11.2007 №694 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки ТОВ "Козачанське".
		Визнати незаконним та скасувати наказ Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області від 27.09.2018 №7018-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі Золочівській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Золочівської селищної ради у комунальну власність земельної ділянки кадастровий номер 6322686000:01:002:0261 загальною площею 348,3036 га.
		Визнати незаконним та скасувати рішення Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області 12 сесії 8 скликання №1941 від 30.10.2018 в частині прийняття у комунальну власність Золочівською селищною об`єднаною територіальною громадою в особі Золочівської селищної ради земельну ділянку кадастровий номер  6322686000:01:002:0261 загальною площею 348,3036 га.
		Визнати недійсним договір оренди землі б/н від 18.01.2008 кадастровий номер 6322686000:01:002:0261.
		Зобов`язати Золочівську селищну раду, ТОВ "Козачанське" повернути у державну власність в особі Харківської обласної військової адміністрації земельну ділянку кадастровий номер  6322686000:01:002:0261 загальною площею 348,3036 га.
		Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6322686000:01:002:0261 загальною площею 348,3036 га.
		Стягнути з Золочівської селищної ради (62203, Харківська область, Богодухівський район, селище міського типу Золочів, вулиця Центральна, будинок 13а; код ЄДРПОУ 25175462) на користь Харківської обласної державної адміністрації (Харківська область, місто Харків, вул. Сумська, 64, 61002, ЄДРПОУ 23912956) судовий збір в сумі 10093,33 грн. 
		Стягнути з Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області (Харківська область, місто Харків, вул. Космічна, 21, 61165, ЄДРПОУ 39792822) на користь Харківської обласної державної адміністрації (Харківська область, місто Харків, вул. Сумська, 64, 61002, ЄДРПОУ 23912956) судовий збір в сумі 4037,33 грн. 
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Козачанське" (Харківська область, Богодухівський район, с. Гур`їв Козачок, вул. Зарічна, 28, 62212, ЄДРПОУ 31742305) на користь Харківської обласної державної адміністрації (Харківська область, місто Харків, вул. Сумська, 64, 61002, ЄДРПОУ 23912956) судовий збір в сумі 4037,33 грн. 
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України. 
		Повне рішення складено "29" липня 2024 р.  
		      
		 
		Суддя Л.В. Шарко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...