Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/395/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про комунальну власність.
Надіслано судом: 01.08.2024. Зареєстровано: 01.08.2024. Оприлюднено: 02.08.2024.
Дата набрання законної сили: 24.07.2024
Номер судового провадження: 922 Х

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 липня 2024 року                                       м. Харків                        Справа № 922/395/22  
		 
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя  Мартюхіна Н.О.;
		за участі секретаря судового засідання Голозубової О.І,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№922Х/2) заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 14.03.2024 (повний текст рішення складено 20.03.2024 суддею Лавренюк Т.А. у приміщенні Господарського суду Харківської області) у справі №922/395/22
		за позовом керівника Салтівської окружної прокуратури м.Харкова, м.Харків,
		до 1) Харківської міської ради, м.Харків,
		2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків,
		3) фізичної особи-підприємця Кожушко Олени Миколаївни, с.Бугаї 2 Богодухівського району, Харківської області, 
		4) фізичної особи ОСОБА_1 , м.Харків,
		про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним, витребування майна,-
		ВСТАНОВИВ:
		Прокурор звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, фізичної особи-підприємця Кожушко Олени Миколаївни, фізичної особи ОСОБА_1 , в якій просив: - визнати незаконним та скасувати пункт 47 додатку 1 до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 №1008/18; - визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17.07.2018 №5605-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Кожушко Оленою Миколаївною, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тихоновою І.В., і зареєстрований в реєстрі за №181; - витребувати у ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові підвальні приміщення підвалу №LXIII, LXII, LXV, LXIV, LXVa , загальною площею 63,6 кв.м, у житловому будинку, розташованому за адресою: м.Харків, вул.Гвардійців Широнінців, 88, літ.«А-9».
		Позов обґрунтований тим, що рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 №1008/18 є незаконним та підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням вимог ст.345 Цивільного кодексу України та ст.25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.1, 2, 4, 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст.11, 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», які підтверджують, що викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, лише якщо вони не продані на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Прокурор вважає, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Продаж об`єктів малої приватизації може бути проведений шляхом викупу, а саме шляхом викупу орендарем об`єктів, які вже перебувають у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25% ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Зокрема, досудовим розслідуванням встановлено, що у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заявці орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію, будь-які відомості про такі поліпшення відсутні. Отже, орендарем до органу приватизації не подавались документи, що містять невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації. Прокурор вважає, що обраний спосіб приватизації є не тільки незаконним, а й суперечить інтересам держави та територіальної громади.
		Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.03.2024 у справі №922/395/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.
		Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд мотивував його тим, що третій відповідач не подавав до органу приватизації документи, передбачені пунктом 2.2. Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час оренди, під час приватизації, що у свою чергу свідчить про те, що фізична особа-підприємець Кожушко О.М. жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту нерухомого майна у неї в оренді, а саме з 27.12.2012 по 20.11.2017, тобто по день подачі нею заяви до Харківської міської ради для викупу, не здійснила. Ураховуючи зазначене, господарський суд дійшов висновку про те, що першим відповідачем у супереч вимогам частини 1 ст.18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» у редакції, що діяла на момент виникнення та існування спірних правовідносин, обрано спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування наведених вище законодавчих обмежень. Що стосується позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель №5605-В-С від 17.07.2018, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Кожушко О.М., господарський суд виходив з того, що предметом даного договору є нерухоме майно комунальної форми власності щодо якого обрано незаконний спосіб приватизації, що суперечить інтересам держави та територіальної громади, тому наявні правові підстави для визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №5605-В-С від 17.07.2018 недійсним на підставі частини 1 та ст.203 та частини 1 ст.215 Цивільного кодексу України. Водночас, розглянувши заяву відповідачів про застосування строку позовної давності, господарський суд дійшов висновку про її задоволення, оскільки строк позовної давності визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації складає три місяці. При цьому господарський суд зазначив, що початок перебігу строку позовної для визнання спірного договору недійсним почався з моменту отримання прокурором 06.03.2019 доказів, які свідчать про порушення норм законодавства та, відповідно, сплив 07.06.2019. Таким чином, позов пред`явлений прокурором після спливу строку позовної давності, встановленого законом для оскарження договорів купівлі-продажу об`єктів малої приватизації. Обставин, які б свідчили про переривання строку позовної давності у спірних правовідносинах, господарським судом не встановлено. Отже, господарський суд відмовив у частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу №5605-В-С від 17.07.2018, через сплив строку позовної давності. Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування пункту 47 додатку 1 до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 №1008/18, господарський суд зазначив, що у даній справі задоволення позову у частині визнання незаконним та скасування пункту рішення, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, ураховуючи відмову у позові щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу №5605-В-С від 17.07.2018, господарський суд дійшов висновку про те, що це не призведе до поновлення прав держави та територіальної громади м.Харкова, відновлення володіння, користування або розпорядження зазначеним майном, отже, така вимога не є ефективним способом захисту права територіальної громади міста Харкова прокурором. За таких обставин, господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог у цій частині. Також господарський суд відмовив у задоволенні вимог про витребування у ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові підвальні приміщення підвалу № LXIII, LXII, LXV, LXIV, LXVa, загальною площею 63,6 кв.м, у житловому будинку, розташованому за адресою: м.Харків, вул.Гвардійців Широнінців, 88, літ.«А-9», оскільки ця вимога є похідною.
		Заступник керівника Харківської обласної прокуратури у межах встановленого законом строку подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказане рішення господарського суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов прокурора в повному обсязі; судові витрати за подання позову та апеляційної скарги - відшкодувати на користь Харківської обласної прокуратури. 
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права (ст. 260, 261, 267 Цивільного кодексу України) та з порушенням норм процесуального права (ст.11, 13, 14, 353, 77-79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України), та при неповному з`ясуванні господарським судом обставин справи. Прокурор вважає, що у даному випадку наявні підстави для застосування абзацу 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», який набув чинності 07.03.2018. Оскільки рішення про приватизацію прийнято до набрання чинності Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна», а дата проведення викупу, зазначена в опублікованому інформаційному повідомленні про продаж комунального майна припадає на день після набрання чинності цим Законом (два роки з моменту прийняття рішення Харківською міською радою), то у даному випадку наявні підстави для застосування виключного випадку, передбаченого абзацом 2 пункту 2 розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», - 3 річного строку позовної давності, тому господарським судом передчасно застосовано до спірних правовідносин скорочену позовну давність. Прокурор вважає, що звернувся з даним позовом в межах строків позовної давності, оскільки про факт порушення процедуру продажу спірних нежитлових приміщень прокурор дізнався 06.02.2019 на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Харкова у справі №639/687/19, у зв`язку з запровадженням на всій території карантину через запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, перебіг строків позовної давності з 12.03.2020 був зупинений по 01.07.2023. Прокурор стверджує, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, тому прокурором обґрунтовано пред`явлено вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Харківської міської ради, визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, які підлягають задоволенню, то і вимога щодо витребування майна на підставі частини 1 ст.216 Цивільного кодексу України, яка є похідною, підлягає задоволенню.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.04.2024 у складі колегії суддів: головуючого судді Шевель О.В., судді Крестьянінова О.О., судді Фоміної В.О., витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/395/22. Відкладено вирішення питань щодо подальшого руху апеляційної скарги до отримання Східним апеляційним господарським судом матеріалів справи. 
		12.04.2024 матеріали справи надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 14.03.2024 у справі №922/395/22 залишено без руху. Встановлено заявнику десятиденний строк з дня вручення йому копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. Роз`яснено апелянту, що у разі не усунення недоліків у строк, встановлений судом, буде застосовано процесуальні наслідки, визначені статтями 174, 260  Господарського процесуального кодексу України.
		Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2024 у зв`язку зі звільненням у відставку головуючого судді Шевель О.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 14.03.2024 у справі №922/395/22. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 12.06.2024 о 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, у залі засідань №104. Встановлено учасникам справи строк по 04.06.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження. Запропоновано учасникам справи надати оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.
		06.06.2024 від ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшов відзив (вх.№7759) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що обставина недотримання пункту 5 ст.12 Закону України «Про приватизацію державного майна» (рішення 7 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 06.07.2016 №284/16) не спростовує факту поліпшення ФОП Кожушко О.М. у 2013 році орендованих підвальних приміщень, яке неможливо виокремити від об`єкта без завдання йому шкоди. Прокурором під час розгляду справи не надано жодного належного та допустимого доказу, який спростовує факт проведення у 2013 році ФОП Кожушко О.М. ремонтних робіт з поліпшення орендованих підвальних приміщень, які неможливо відокремити від об`єкта без завдання йому шкоди. Висновки прокурора ґрунтуються на припущенні. Також зазначає, що безпосередня приватизація спірних нежитлових приміщень проведена органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна, який набув чинності 07.03.2018. Крім того, позовна заява подана прокурором до суду 02.02.2022, тобто з пропуском строку позовної давності. Просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора.
		Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2024 у зв`язку з відпусткою судді Тарасової І.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.
		Відповідно до положень частини 14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
		У судовому засіданні 12.06.2024 прокурор проти вимог апеляційної скарги заперечувала, просила суд задовольнити апеляційну скаргу.
		Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 повідомлено учасників справи про оголошення перерви у судовому засіданні до 24.07.2024 до 16:00 год.
		13.06.2024 від Салтівської окружної прокуратури м.Харкова до суду надійшли письмові пояснення (вх.№8071) у даній справі, в яких просить задовольнити апеляційну скаргу керівника Харківської обласної прокуратури у повному обсязі.
		24.07.2024 через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подала клопотання (вх.№9751), в якому просить судове засідання, призначене на 24.07.2024 о 16:00 год., проводити без її участі. Також просить урахувати додаткові пояснення. 
		У судове засідання 24.07.2024, після перерви, з`явився прокурор та представник першого та другого відповідачів, який заперечував проти вимог апеляційної скарги, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
		Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
		Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи та вимоги, заслухавши прокурора та представника першого та другого відповідачів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає таке.
		27.12.2012 між Управлінням комунального майна приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Кожушко Оленою Миколаївною (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень №1950, відповідно до умов якого у останньої в оренді перебували нежитлові підвальні приміщення №LXIII, LXII, LXV, LXIV, LXVa, загальною площею 63,6 м.кв, у житловому будинку (технічний паспорт КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», інвентаризаційний №73500 від 03.05.2012) за адресою: м.Харків, вул.Гвардійців Широнінців,88, літ.«А-9». Майно належало до комунальної власності територіальної громади м.Харкова та відображалось на балансі КП «Жилкомсервіс». Строк дії договору встановлено до 27.11.2015.
		У пункту 10.5 договору сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженими на ой самий термін і на тих самих умовах.
		Відповідно до пункту 3.1 договору оренди, вартість об`єкту оренди складала 72500,00 грн.
		За умовами пункту 4.7 договору оренди, змінювати стан орендованого майна орендар зобов`язаний виключно за письмовою згодою орендодавця.
		У пункті 4.8 договору оренди третій відповідач зобов`язався здійснювати поточний ремонт за письмовою згодою другого відповідача, за свій рахунок здійснювати капітальний ремонт за письмовою згодою другого відповідача при наявності узгодженої проектно-кошторисної документації та дозволу, отриманого відповідно з чинним законодавством. Здійснювати реконструкцію орендованого майна за письмовою згодою орендодавця за свій рахунок за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно до діючого законодавства.
		Третій відповідач має право за письмовою згодою другого відповідача вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід`ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об`єкта у власність (пункт 5.3 договору оренди) (а.с.41-47, том 1).
		Актом прийому-передачі від 27.12.2012 встановлено, що майно, зазначене у договорі оренди на момент передачі, а саме: нежитлові підвальні приміщення №LXIII, LXII, LXV, LXIV, LXVa, розташовані в житловому будинку. Освітлення, опалення, водопроводу та каналізації немає. Разом з тим, зазначено, що приміщення потребують проведення ремонтних робіт (а.с.48, том 1).
		Додатковою угодою №2 від 15.12.2015 до договору оренди №1950 від 27.12.2012 сторони виклали у новій редакції пункти 3.1, 3.2 договору щодо вартості об`єкта оренди та базової орендної плати, зокрема, вартість об`єкту оренди складала 140920,00 грн; у пункті 10.1 зазначили «Цей договір діє з 27.11.2015 до 27.10.2018. Також доповнили пункт 1.1 договору таким абзацом; «Майно, яке є предметом цього договору, належить на праві комунальної власності територіальній громаді м.Харкова в особі Харківської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 20.09.2012, виданим виконавчим комітетом Харківської міської ради на підставі розпорядження Харківського міського голови від 18.09.2012 за №4271» (а.с.49, том 1). 
		Відповідно до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 №1008/18 «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова» міська рада вирішила провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харків шляхом викупу (згідно з додатком - переліком об`єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу). У вказаному переліку зазначено, що приватизації (відчуженню) шляхом викупу орендарем - фізичною особою-підприємцем Кожушко О.М., підлягають нежитлові підвальні приміщення №LXIII, LXII, LXV, LXIV, LXVa у житловому будинку за адресою: м.Харків, вул.Гвардійців Широнінців, 88, літ. «А-9», площею 63,6 кв.м (а.с.51-55, том 1).
		У подальшому на підставі вказаного рішення Харківської міської ради між другим та третім відповідачами укладено договір купівлі-продажу №5605-В-С від 17.07.2018, на підставі якого шляхом викупу у власність третього відповідача перейшло все майно, яке було орендовано на підставі договору №1950 від 27.12.2012, а саме: нежитлові підвальні приміщення №LXIII, LXII, LXV, LXIV, LXVa, загальною площею 63,6 кв.м, у житловому будинку за адресою: м.Харків, вул.Гвардійців Широнінців, 88, літ.«А-9», вартістю 140920,00 грн (а.с.90-95, том 1).
		Суб`єктом оціночної діяльності - фізичною особою-підприємцем Остащенко К.Ю., на підставі договору №28-02/18-2 від 28.02.2018, укладеного з фізичною особою-підприємцем Кожушко О.М., виконано незалежну оцінку нежитлових підвальних приміщень № LXIII, LXII, LXV, LXIV, LXVa, загальною площею 63,6 кв.м, у житловому будинку за адресою: м.Харків, вул.Гвардійців Широнінців,88, літ.«А-9», про що складено висновок про вартість оцінюваного майна від 28.02.2018, відповідно до якого вартість вказаного майна станом на 28.02.2018 складала 120300,00 грн (а.с.59, том 1).
		У договорі купівлі-продажу зазначено, що його укладено на підставі «Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2017-2022 рр».
		14.09.2018 між ФОП Кожушко Оленою Миколаївною та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого третій відповідач передав у власність четвертого відповідача, а четвертий відповідач прийняв нежитлові підвальні приміщення № LXIII, LXII, LXV, LXIV, LXVa, загальною площею 63,6 кв.м, у житловому будинку за адресою: м.Харків, вул.Гвардійців Широнінців, 88, літ.«А-9» (а.с.96-97, том 1).
		Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на вищевказане спірне майно зареєстровано за ОСОБА_1 (а.с.98-100, том 1).
		Прокурор вважає, що Харківська міська рада (перший відповідач) незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем зазначених вище нежитлових приміщень, тому звернувся до господарського суду з даним позовом.
		Приймаючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання оспорюваного договору недійсним з огляду на те, що першим відповідачем всупереч вимогам частини 1 ст.18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) обрано спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування таких вимог. Також, суд першої інстанції зазначив, оскільки обрано незаконний спосіб приватизації, що суперечить інтересам держави та територіальної громади, тому наявні підстави для визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень недійсним на підставі частини 1 ст.203 та частини 1 ст.215 Цивільного кодексу України. Водночас суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги керівника Салтівської окружної прокуратури м.Харкова не підлягають задоволенню саме з підстав пропуску строку позовної давності. Місцевий господарський суд встановив, що для прокурора перебіг строку позовної давності почався з 06.03.2019 та сплив 07.06.2019. Водночас прокурор звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом 02.02.2022. При цьому доказів наявності поважних причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від прокурора підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, матеріали справи не містять.
		Надаючи оцінку висновкам місцевого господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням меж апеляційного перегляду, про які зазначено вище, колегія суддів зазначає таке.
		Оскільки предметом спору є питання приватизації нерухомого майна, яке є комунальною власністю територіальної громади м.Харкова, тому застосуванню підлягають норми Законів України «Про місцеве самоврядування», «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», у редакції, чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин, а також Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 №691/17 (далі - Програма).
		Оспорюване рішення Харківської міської ради №1008/18 від 21.02.2018 прийнято на підставі Законів України «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», «Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва», «Про місцеве самоврядування в Україні» та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 №691/17.
		При цьому у договорі купівлі-продажу нежитлових приміщень №5605-В-С від 17.07.2018 зазначено, що його укладено на підставі рішення 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 №691/17 «Про програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2017-2022 роки» та рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 №1008/18 «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова».
		Відповідно до пункту 1.1 Програми її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.
		У пунктах 1.2, 2.2 Програми визначено мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2017-2022 роки, а також її принципи.
		Метою приватизації є підвищення ефективності використання майна, створення конкурентного середовища, залучення інвестицій з метою забезпечення соціально-економічного розвитку міста, а також забезпечення надходженні коштів від приватизації до міського бюджету.
		До пріоритетів проведення приватизації у 2017-2022 роках належать досягнення максимальної ефективності приватизації об`єктів, що підлягають приватизації відповідно до Програми.
		До основних принципів індивідуальної приватизації відноситься досягнення максимального економічного ефекту від продажу об`єкта приватизації; вибір способу приватизації об`єкта.
		Згідно з пунктами 3.3, 3.4 Програми приватизація об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою. Викуп застосовується щодо об`єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.
		Відповідно до частини 2 ст.345 Цивільного кодексу України та частини 1 ст.25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом. Приватизація об`єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.
		Статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного майна» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що приватизація проводиться з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.
		Статтею 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» встановлено, що відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
		Порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України (частина 6 ст.29 Закону України «Про приватизацію державного майна»).
		Відповідно до частини 1 ст.5-1 Закону України «Про приватизацію державного майна» з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А - окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано.
		Частиною 2 ст.5-1 Закону України «Про приватизацію державного майна» визначено, що об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації.
		Викуп об`єктів малої приватизації, згідно з частиною 2 ст.16-2 Закону України «Про приватизацію державного майна» здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
		Приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (ст.3 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.
		Статтею 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» передбачено, що продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності є, відповідно, органи приватизації, створені місцевими Радами.
		Відповідно до частини 1 ст.8 Закону України «Про приватизацію невеликих, державних підприємств (малу приватизацію)» з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об`єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: встановлюють ціну продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
		За рішенням органів приватизації провадиться інвентаризація майна об`єкта малої приватизації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та оцінка такого об`єкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об`єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки (ст.9 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»).
		Відповідно до частин 1, 3 ст.11 Закону України !Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» викуп застосовується щодо об`єкті в малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України.
		Згідно з абзацом 1 частини 1 ст.18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.
		Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України та на час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 №439 (далі - Порядок № 439).
		Згідно з пунктом 8.1 Порядку №439 викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.
		Відповідно до пункту 8.2 Порядку № 439 ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.
		Оцінка майна, яке підлягає приватизації, провадиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 №1891 (далі - Методика).
		Відповідно до пункту 69 Методики (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення) вимоги цього розділу поширюються на випадки проведення оцінки об`єктів у матеріальній формі з метою їх приватизації (окреме індивідуально визначене майно, об`єкти незавершеного будівництва, включаючи законсервовані об`єкти, об`єкти соціально-культурного призначення) як об`єктів малої приватизації, застави та інші способи відчуження відповідно до законодавства.
		Згідно з пунктом 70 Методики для визначення вартості об`єктів нерухомості, що приватизуються відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», у тому числі разом із земельними ділянками, на яких розташовані такі об`єкти, застосовується незалежна оцінка, яка проводиться відповідно до національних стандартів оцінки з урахуванням вимог цієї Методики та Методики оцінки земельних ділянок.
		Вибір виду вартості об`єктів малої приватизації регулюється вимогами національних стандартів оцінки з урахуванням особливостей, визначених цією Методикою. При цьому враховуються способи їх продажу, строк корисного використання таких об`єктів, належність їх до спеціалізованого або неспеціалізованого майна. У разі викупу об`єктів малої приватизації може визначатися їх ринкова вартість або спеціальна вартість залежно від наявності передумов їх застосування, визначених Національним стандартом №1 (пункт 71 Методики).
		Згідно з абзацом 6 пункту 73 Методики порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).
		Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 №377 затверджено Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації (далі - Порядок № 377).
		Відповідно до пункту 1.1 Порядку цей Порядок установлює вимоги до проведення незалежної оцінки орендованого нерухомого майна (крім земельних ділянок), що містить невід`ємні поліпшення (далі - орендоване нерухоме майно), під час приватизації способами, визначеними законодавством, а також процедур ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Порядок застосовується для оцінки орендованого нерухомого майна, що перебуває у державній, комунальній власності або належить Автономній Республіці Крим, щодо якого прийнято рішення про приватизацію та компенсацію орендарю вартості невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Невід`ємними поліпшеннями орендованого майна є здійснені орендарем за час оренди заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості.
		Згідно з пунктом 2.1 Порядку ідентифікацією поліпшень орендованого нерухомого майна є встановлення суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені ним заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого майна та (або) його споживчих якостей (далі - поліпшення), наявним поліпшенням, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди і які здійснені за рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця. Ідентифікуються поліпшення, що здійснені протягом строку дії договору оренди та наявні на дату оцінки.
		Відповідно до пункту 2.2 Порядку підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають: - договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства; письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти; - погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо; - аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи; - довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв`язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень; - інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку.
		Як свідчать матеріали справи, ФОП Кожушко О.М. не подавала до органу приватизації документи, передбачені пунктом 2.2 Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час оренди, під час приватизації.
		Отже, господарським судом правильно встановлено, що фізична особа-підприємець Кожушко О.М. жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту нерухомого майна у неї в оренді: з 27.12.2012 по 20.11.2017, тобто по день подачі нею заяви до Харківської міської ради для викупу, не здійснила.
		З висновку про вартість оцінюваного майна нежитлових приміщень, загальною площею 63,6 кв.м, у житловому будинку літ.«А-9», наданого суб`єктом оціночної діяльності - фізичною особою-підприємцем Остащенко К.Ю. від 28.02.2018, убачається відсутність будь-яких відомостей про те, що ФОП Кожушко О.М. проводились ремонтні роботи у нежитлових підвальних приміщеннях № LXIII, LXII, LXV, LXIV, LXVa, загальною площею 63,6 кв.м, у житловому будинку за адресою: м.Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 88, літ.«А-9», у тому числі їх невід`ємні поліпшення здійснені за час оренди або на момент приватизації.
		Не містить таких відомостей і договір оренди №1950 від 27.12.2012 та договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №5605-В-С від 17.07.2018. У матеріалах справи такі докази також відсутні.
		Відповідно до частини 5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
		Частиною 5 ст.60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.
		Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Харківська міська рада.
		При цьому ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Територіальна громада міста Харкова як власник спірного об`єкта нерухомості делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.
		Тобто, воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.
		Ураховуючи, що жодних поліпшень орендованих ФОП Кожушко О.М. нежитлових приміщень, не проводилось, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що Харківською міською радою всупереч вимог частини 1 ст.18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (у редакції, що діяла на момент виникнення та існування спірних правовідносин) обрано спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування наведених вище законодавчих обмежень.
		Щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель №5605-В-С від 17.07.2018, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Кожушко О.М., предметом даного договору є нерухоме майно комунальної форми власності, щодо якого обрано незаконний спосіб приватизації, що суперечить інтересам держави та територіальної громади, а тому господарський суд правомірно зазначив про наявність правових підстав для визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №5605-В-С від 17.07.2018 недійсним на підставі частини 1 ст.203 та частини 1 ст.215 Цивільного кодексу України.
		Отже, вимога про визнання недійсним оспорюваного договору, заявлена прокурором, є обґрунтованою.
		Водночас відповідачі звернулися до господарського суду з заявами про застосування наслідків спливу строку позовної давності. 
		У силу ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст.267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
		Судом застосовується позовна давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його не обґрунтованість.
		Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		За загальним правилом норми про позовну давність поширюються на всі правовідносини, у тому числі й на ті, що виникли за участю держави та її адміністративно-територіальних утворень як суб`єктів цивільних прав.
		Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та Закон України «Про приватизацію державного майна» втратили чинність на підставі Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 №2269, який набув чинності 07.03.2018.
		Статтею 30 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» передбачені особливості розгляду спорів щодо приватизації державного або комунального майна.
		Оскільки спірний договір сторонами укладено 17.07.2018, то на правовідносини сторін розповсюджуються дія Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 №2269.
		Положеннями частини 2 ст.30 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» визначено, що строк позовної давності для звернення з позовом про відмову в затвердженні протоколу аукціону, визнання недійсними результатів приватизації об`єкта малої приватизації або договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації становить три місяці.
		Таким чином, строк позовної давності визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації складає три місяці.
		Відповідно до частини 1 ст.261 Цивільного кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Щодо доводів прокурора про те, що господарським судом передчасно застосовано до спірних правовідносин скорочену позовну давність колегія суддів виходить з такого.
		У даному випадку, спеціальним Законом, який регулює спірні відносини є Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна», який, згідно з преамбулою регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим (далі Закон).
		Відповідно ст.2 Закону основною метою приватизації є прискорення економічного зростання, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, зменшення частки державної або комунальної власності у структурі економіки України шляхом продажу об`єктів приватизації ефективному приватному власнику.
		Частинами 1, 2 ст. 30 Закону встановлено, що спори щодо приватизації державного або комунального майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, крім випадків, коли сторони погодили передачу таких спорів на вирішення міжнародному комерційному арбітражу відповідно до частини дванадцятої статті 26 цього Закону.
		Строк позовної давності для звернення з позовом про відмову в затвердженні протоколу аукціону, визнання недійсними результатів приватизації об`єкта малої приватизації або договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації становить три місяці.
		У постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 30.05.2018 у справі № 367/2271/15-ц, від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 20.05.2020 у справі № 310/4139/13, постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 923/197/18, від 01.10.2020 у справі № 912/1672/18, від 20.04.2021 у справі № 914/240/18, від 22.06.2021 у справі № 910/9672/20, від 20.10.2021 у справі № 369/4959/20-ц Верховним Судом, зокрема, розкрито зміст норм чинного законодавства щодо позовної давності та їх правозастосування. У вказаних постановах Верховний Суд зазначив, що: - за змістом статей 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу); - при цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади; - це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини; - закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом обізнаності про вчинення порушення закону та порушення у зв`язку з цим прав і охоронюваних законом інтересів позивача у справі; - якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; - позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів; - однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.
		Прокурор вважає, що у даному випадку наявні підстави для застосування абзацу 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», який набув чинності 07.03.2018. Оскільки рішення про приватизацію прийнято до набрання чинності Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна», а дата проведення викупу, зазначена в опублікованому інформаційному повідомленні про продаж комунального майна припадає на день після набрання чинності цим Законом (два роки з моменту прийняття рішення Харківською міською радою), то у даному випадку наявні підстави для застосування виключного випадку, передбаченого абзацом 2 пункту 2 розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», - 3 річного строку позовної давності.
		Заперечуючи проти застосування позовної давності, прокурор посилається на те, що перебіг даного строку почався саме 06.03.2019, тобто після вилучення ряду приватизаційних справ, в тому числі щодо приватизації спірних нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м.Харків, вул.Гвардійців Широнінців, 88, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 06.02.2019 в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради. Таким чином, саме 06.03.2019 прокурор здобув докази на підтвердження своєї правової позиції у спорі, а, отже, набув можливість звернутись з відповідним позовом до суду за захистом порушеного права.
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що у даному випадку безпосередня приватизація спірних нежитлових приміщень проведена Харківською міською радою відповідно до Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», який набув чинності 07.03.2018, що підтверджується наказом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради №271 від 17.07.2018 «Про оформлення договору купівлі-продажу».
		Отже, прокурором не доведено наявність підстав для застосування виключного випадку, передбаченого абзацом 2 пункту 2 розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» .
		Ураховуючи той факт, що докази, які свідчать про порушення норм законодавства отримано прокурором 06.03.2019, строк позовної давності оскарження договору №5605-В-С для прокуратури почався саме з моменту отримання прокурором документів та, відповідно, сплив 07.06.2019. 
		Таким чином, позов пред`явлений прокурором після спливу строку позовної давності, встановленого законом для оскарження договорів купівлі-продажу об`єктів малої приватизації.
		Обставин, які б свідчили про переривання строку позовної давності (у межах трьох місячного строку з 06.03.2019 по 07.06.2019) у спірних правовідносинах, відсутні.
		Відповідно до частин 3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		У силу дії ст.266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
		Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
		Наведене є безумовною підставою для відмови у задоволені позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу № 5605-В-С від 17.07.2018, через сплив строку позовної давності.
		Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування пункту 47 додатку 1 до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова» від 21.02.2018 №1008/18 колегія суддів зазначає таке.
		Відповідно до частини 1 ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Однак застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
		Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 38/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23).
		За зазначених обставин колегія суддів вважає обґрунтованим висновок господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування пункту 47 додатку 1 до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова» від 21.02.2018 №1008/18, оскільки спірне рішення вже реалізоване і вичерпало свою дію, та, ураховуючи відмову у позові про визнання недійсним договору купівлі-продажу №5605-В-С від 17.07.2018, не призведе до поновлення прав держави та територіальної громади м.Харкова, відновлення володіння, користування або розпорядження зазначеним майном, отже, така вимога прокурора не є ефективним способом захисту права територіальної громади міста Харкова.
		Позовна вимога про витребування у ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові підвальні приміщення підвалу № LXIII, LXII, LXV, LXIV, LXVa, загальною площею 63,6 кв.м, у житловому будинку, розташованому за адресою: м.Харків, вул.Гвардійців Широнінців, 88, літ. «А-9» є похідною, і підлягала б задоволенню тільки у разі задоволення вимог про визнання недійсними оспорюваних пункту 47 додатку 1 до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова» від 21.02.2018 № 1008/18 та договору купівлі-продажу №5605-В-С від 17.07.2018.
		Отже, колегія суддів вважає, що висновок господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора, є законним.
		Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
		Колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом прийняте рішення є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги не убачається. 
		Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення. 
		Рішення Господарського суду Харківської області від 14.03.2024 у справі №922/395/22 залишити без змін.
		Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. 
		Повний текст постанови складено 01.08.2024. 
		 
		Головуючий суддя                                                                    О.А. Пуль
		 
		 
		Суддя                                                                                           Я.О. Білоусова  
		 
		 
		Суддя                                                                                           Н.О. Мартюхіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...