Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/4264/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано судом: 03.09.2024. Зареєстровано: 03.09.2024. Оприлюднено: 04.09.2024.
Дата набрання законної сили: 28.08.2024
Номер судового провадження: 22-а/991/12/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		справа № 991/4264/24
		провадження № 22-а/991/12/24
		 
		 
		ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
		АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 серпня 2024 року                                                                   м.Київ
		 
		Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
		головуючого - судді Семенникова О.Ю.,
		суддів: Михайленка Д.Г., Панкулича В.І.,
		за участю секретаря судового засідання Ворони К.О.,
		представника Eurotrubplast Holding Ltd - адвоката Гудій В.В.,
		представників Міністерства юстиції України - Гайдар М.А., Петрової Є.С.,
		представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів, ОСОБА_1 адвоката Денисенка О.М. 
		       розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Eurotrubplast Holding Ltd адвоката Гудій Валерії Вікторівни на ухвалу Вищого антикорупційного суду (суддя-доповідач Дубас В.М., судді Криклива Т.Г., Танасевич О.В.) від 07 червня 2024 року (рішення ухвалено у місті Києві, дата складання повного тексту рішення 12 червня 2024 року) про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви представника третьої особи-2 Eurotrubplast Holding Ltd Гудій В.В. до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та її повернення без розгляду у справі за позовом Міністерства юстиції України до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_5 , Eurotrubplast Holding Ltd, Radius Systems Holdings Limited, Radius Systems Limited, Polymerteplo Group Limited, ТОВ «Група Поліпластик», ТОВ «Торгівельний дім «Євротрубпласт», ТОВ «Калушський трубний завод», ТОВ «Рубіжанський трубний завод», ТОВ «Полімертепло - Україна», ТОВ «Сучасні трубопровідні системи», ТОВ «Українська полімерна група», ТОВ «Кордфлекс», Raduis Systems G.M.B.H., ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції» (далі - Закон про санкції),
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Короткий зміст та мотиви рішення суду першої інстанції.
		Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 07 червня 2024 року відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви представника третьої особи-2 Eurotrubplast Holding Ltd Гудій В.В. до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та повернуто таку без розгляду.
		Рішення мотивовано тим, що вимога представника третьої особи-2 у зустрічній позовній заяві фактично спрямована винятково на спростування юридичної сили зібраних позивачем доказів у первісному позові, що належить до повноважень суду під час розгляду первісного позову, та не містить самостійних вимог щодо первісного предмета спору у справі, жодним чином не спрямована на предмет спору між позивачем та відповідачами, а отже не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Тобто обидва позови не є взаємопов`язаними.
		Також відсутня будь-яка доцільність їх спільного розгляду, оскільки очевидною метою подання зустрічної позовної заяви є намір представника третьої особи-2 у разі гіпотетичного об`єднання в одне провадження таких позовів спонукати суд перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, що обумовить розгляд справи спочатку та її затягування. Отже, зустрічна позовна заява представника третьої особи-2 не відповідає вимогам ст.160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а відтак згідно з положеннями статті 169 КАС, має бути повернута заявнику із долученням її копії до матеріалів справи.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
		Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, вважаючи його постановленим з порушенням норм процесуального права, представник Eurotrubplast Holding Ltd (далі - Товариство) адвокат Гудій В.В. звернулась із апеляційною скаргою, за вимогами якої просила скасувати ухвалу Вищого антикорупційного суду від 07 червня 2024 року та передати позов третьої особи з самостійними вимогами Eurotrubplast Holding Ltd на розгляд до Вищого антикорупційного суду для продовження розгляду.
		В обґрунтування апеляційної скарги щодо підстав оскарження представник посилалась на порушення Вищим антикорупційним судом процесуальних норм ст.47, 49, 172-178 КАС, внаслідок чого неправильним чином розтлумачено процесуальне право третьої особи із самостійними вимогами подати позовну заяву по справі, що стосується предмету спору.
		Суд в оскаржуваній ухвалі застосував ч.9 ст.47, 177, 178 КАС, які визначають право відповідача пред`явити зустрічний позов та вимоги до зустрічного позову. Однак, ст.49 КАС не передбачає процесуального права третьої особи пред`явити зустрічний позов, який має право подати відповідач, а не третя особа, і вимоги до пред`явлення зустрічного позову відповідачем є іншими.
		Так, на думку представника, Вищим антикорупційним судом неправомірно ототожнюється поняття «зустрічної позовної заяви» за ст.47, 177 КАС та поняття «позовної заяви третьої особи із самостійними вимогами» за ст.49 КАС. Подібна взаємозаміна різних правових понять є порушенням вимог КАС, ст.47, 177, 178 КАС не можуть бути застосовані до Товариства, у зв`язку з тим, що останнє не є суб`єктом подання зустрічної позовної заяви, адже зустрічну позовну заяву може подати лише відповідач по справі, що прямо визначено положеннями ч.1 ст.177 КАС. Дана обставина була повністю проігнорована судом, і в оскаржуваній ухвалі суд розглядав позовну заяву Товариства виключно як «зустрічну» попри те, що позовна заява в жодному випадку не могла бути розглянута як «зустрічна» заява.
		Також порушено ч.3 ст.20 КАС, а саме протиправно визначено, що позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами Eurotrubplast Holding Ltd за предметною юрисдикцією не підсудні розгляду Вищим антикорупційним судом.
		Разом з цим, судом відмовлено у прийнятті позову Товариства та повернуто його без розгляду з посиланням на положення ст.169 КАС через, начебто, невідповідність вимогам ст.160, 161, 172 КАС. Водночас, відповідно до ст.169 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Проте, судом не наведено яким саме вимогам ст.160, 161 КАС не відповідає позов Товариства, хоча посилаючись на таку невідповідність, суд мав би визначити недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення та постановити ухвалу про залишення позовної заяви без руху, що судом в порушення вимог ст.169 КАС зроблено не було.
		Крім того судом зроблено посилання на нерелевантну судову практику, яка стосувалася застосування норм Господарського процесуального кодексу України.
		На переконання представника зазначене призвело до порушення права на справедливий суд, адже судом не було надано можливості Товариству на захист своїх майнових прав та інтересів та обмежено право на звернення до суду, яке прямо встановлено ч.1 ст.49 КАС.
		 
		Короткий зміст відзиву Міністерства юстиції України
		 
		Вважаючи доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків Вищого антикорупційного суду, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, Миністерство юстиції України (далі - Мінюст) подало відзив, в якому просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
		В обґрунтування заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги Мінюст вважає позицію апелянта щодо тлумачення судом процесуального права третьої особи із самостійними вимогами подати позовну заяву по справі, що стосується предмета спору необґрунтованою, оскільки у оскаржуваному судовому рішенні, з урахуванням релевантної судової практики Верховного Суду, суд детально проаналізовано особливості зустрічної позовної заяви відповідача і позовної заяви третьої особи, та правильно застосовано положення процесуального законодавства.
		Також зауважує на тому, що КАС не містить прямих положень, якими б встановлювались вимоги чи особливості подання позовної заяви третьої особи.
		Відповідно до ч.1 ст.49 КАС треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, пред`явивши позов до однієї або декількох сторін. Задоволення позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача. У разі вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, розгляд адміністративної справи за клопотанням учасника справи починається спочатку.
		Статті 177 та 178 КАС містять аналогічні положення щодо процесуальних вимог до зустрічного позову, зокрема: зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.
		При цьому, як зазначалося вище, положень, якими було б прямо врегульовано вимоги до позовної заяви третьої особи чи зазначення про застосування до позовної заяви третьої особи вимог, які ставляться до зустрічного позову, КАС не містить. У зв`язку з чим, у даному випадку, за аналогією закону, цілком обґрунтованим є застосування до позовної заяви третьої особи вимог КАС, якими врегульовано вимоги до зустрічної позовної заяви.
		Щодо твердження апелянта про порушення судом ч.3 ст.20 КАС, а саме протиправного визначення, що позовні вимоги апелянта за предметною юрисдикцією не підсудні розгляду Вищим антикорупційним судом та твердження про порушення ст.169 КАС, Мінюст зазначило, що відповідно до ч.3 ст.20 КАС Вищому антикорупційному суду підсудні справи про застосування санкції, передбаченої п.1-1 ч.1 ст.4 Закону України «Про санкції», та ч.5 ст.22 КАС визначено, що Вищий антикорупційний суд вирішує адміністративні справи щодо застосування санкції, передбаченої п.1-1 ч.1 ст.4 Закону України «Про санкції», як суд першої інстанції.
		При цьому, Вищому антикорупційному суду не підсудні справи щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.
		Згідно з ч.2 ст.20 КАС «Розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів» окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами 1 та 3 цієї статті (тобто справи, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам, та справи, підсудні Вищому антикорупційному суду).
		Вищий антикорупційний суд цілком обґрунтовано прийшов до висновку, що із змісту зустрічної позовної заяви представника третьої особи-2 вбачається, що предметом та підставами позову у такій фактично є оскарження дій позивача щодо процедури збирання доказів, якими такий обґрунтовує поданий первісний позов у цій справі, в якому відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, та де предметом позову є розгляд предметно підсудних Вищому антикорупційному суду позовних вимог про застосування санкції, передбаченої п.1-1 ч.1 ст.4 Закону України «Про санкції», та стягнення в дохід держави активів певних осіб, щодо яких такі через інших осіб можуть вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження.
		Разом з цим, ст.283-1 КАС не містить жодних обмежень щодо прийняття Вищим антикорупційним судом до спільного розгляду із позовною заявою про застосування санкції зустрічного позову відповідача чи позовної заяви третьої особи. У зв`язку з чим, у даному випадку слід керуватися загальними нормами процесуального кодексу, у тому числі, враховувати вимоги, встановлені ст.177, 178 КАС та ч.1 ст.49 КАС. Безумовно, позовні заяви як відповідачів, так і третіх осіб мають бути подані з додержанням загальних правил пред`явлення позову та відповідати вимогам ст.160, 161, 172 цього Кодексу.
		На підставі вищезазначеного, суд прийшов до обґрунтованих висновків про те що зустрічна позовна заява представника третьої особи-2 не відповідає вимогам ст.160, 161, 172 КАС, а відтак згідно з положеннями ст.169 КАС має бути повернута заявнику із долученням її копії до матеріалів справи.
		Мінюст розділяє позицію суду, викладену в оскаржуваній ухвалі, щодо можливості застосування правової позиції ВП ВС, яка міститься у Постанові від 12 червня 2019 року в справі №916/542/18 для мети з`ясування правильного застосування норм КАС. Положення ГПК та КАС в частині врегулювання питань, які стосуються зустрічного позову та позову третьої особи є тотожними, за виключенням відсутності прямого зазначення у КАС необхідності застосування до позову третьої особи положень, які регулюють вимоги до зустрічного позову.
		Також, відповідно до ч.8 ст.246 КАС при розгляді первісного і зустрічного позовів та при розгляді позову третьої особи з самостійними вимогами у рішенні вказуються результати розгляду кожного з позовів, проте ст.283-1 КАС виключає право Вищого антикорупційного суду, у даній категорії справ, ухвалювати будь-яке інше рішення, у тому числі рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.
		 
		Короткий зміст відзиву представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів, ОСОБА_1 адвоката Денисенка О.М.
		 
		Ознайомившись із апеляційною скаргою, вважав її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
		В поданому відзиві звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що судом першої інстанції абсолютно безпідставно застосовані до позову третьої особи положення КАС, які регулюють подання зустрічного позову. У КАС (на відміну від ГПК) ніде не зазначено, що до позовів третіх осіб необхідно застосовувати правила, що діють для подання зустрічних позовів. Отже, позов третьої особи повинен відповідати викладеним в ст.160,161 КАС загальним вимогам для подання позову. 
		Враховуючі ту обставину, що порядок подання позовів третіх осіб врегульований положеннями КАС, відсутні будь-які підстави для застосування за аналогією норм ГПК у адміністративному процесі, як про це помилково вказав суд першої інстанції.
		Також вважав безпідставним посилання суду першої інстанції на ч.3 ст.20 КАС, як на підставу для повернення позовної заяви третьої особи, оскільки Вищий антикорупційний суд слухає лише справи про застосування санкції.
		У відповідності до ч.1 ст.49 КАС позовні вимоги третьої особи мають стосуватися саме предмета спору. Таким чином, позовна заява третьої особи у справі про застосування санкцій має стосуватися предмету спору, тобто санкцій, інакше така заява буде повернута судом.
		Проте, в даному випадку суд першої інстанції не встановив обставини, що подана Євротрубпласт Холдінг Лтд. позовна заява не стосується предмету спору.
		Відтак, позов Євротрубпласт Холдінг Лтд. стосується санкції, що за ч.3 ст.20 КАС відноситься до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду.
		Третя особа ОСОБА_1 також погоджувався з доводами апеляційної скарги про те, що Вищий антикорупційний суд безпідставно повернувши позовну заяву, фактично обмежив право апелянта на доступ до суду, чим порушив право на справедливий суд, яке передбачене ст.129 Конституції України та ст.6 Конвенції.
		 
		Позиції учасників справи.
		Представник Eurotrubplast Holding Ltd адвокат Гудій В.В. в судовому засіданні підтримала подану апеляційну скаргу та просила задовольнити її у повному обсязі з зазначених у ній підстав.
		Представники Мін`юсту, посилаючись на мотиви, викладені у відзиві та вважаючи апеляційну скаргу необґрунтованою, заперечували проти її задоволення.
		Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів,  ОСОБА_1 адвокат Денисенко О.М., посилаючись на викладені у відзиві мотиви, вважав апеляційну скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
		Інші учасники (їхні представники) в судове засідання не з`явились, про причини своєї неявки суд не повідомили.
		Судом на веб-порталі судової влади України згідно із ч.2 ст.268 КАС опубліковано ухвали про відкриття провадження, призначення справи до розгляду, а також учасникам направлено повістки-повідомлення на офіційні електронні адреси та за відомими суду електронними поштами. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст.313 КАС). Із огляду на наведене, суд вважав за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності учасників, які не з`явилися.
		 
		Мотиви суду.
		Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст.2 КАС).
		Порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч.1 ст.3 КАС).
		Відповідно до ст.5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, визначеним цією статтею шляхом.
		Учасниками справи є сторони, треті особи (ч.1 ст.42 КАС).
		Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, пред`явивши позов до однієї або декількох сторін. Задоволення позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача. У разі вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, розгляд адміністративної справи за клопотанням учасника справи починається спочатку (ч.1 ст.49 КАС ).
		Крім прав та обов`язків, визначених у ст.44 КАС, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, мають права позивача (ч.1 ст.51 КАС).
		Eurotrubplast Holding Ltd у поданому Мінюстом в порядку ст.283-1 КАС позові про застосування санкції визначено та залучено судом як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
		07 червня 2024 року Eurotrubplast Holding Ltd в межах відкритого Вищим антикорупційним судом провадження у справі 991/4264/24, як позивач (третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) подано позовну заяву до Мінюсту, за вимогами якої просило визнати протиправними дії та бездіяльність Мінюсту щодо неналежного виконання вимог Порядку реалізації та моніторингу ефективності державної санкційної політики і Порядку підготовки та розгляду загальних запитів та звернень про сприяння у виявленні та розшуку активів осіб, щодо яких застосовано санкції, та зобов`язати Мінюст утриматися від вчинення дій, направлених на стягнення в дохід держави активів.
		Проте, як стверджував представник Товариства, вказана позовна заява була безпідставно повернута Вищим антикорупційним судом, а тому оскаржувана ухвала грубо порушує норми ст.49 КАС та обмежила процесуальне право третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору на розгляд позову в межах провадження у справі №991/4264/24. 
		В обсязі встановлених в цій справі обставин у зіставленні з наведеним правовим регулюванням спірних відносин є підстави погодитися, що висновок про повернення позовної заяви, якого дійшов суд першої інстанції в цій справі, є правильним. Водночас доводи, які навів представник Товариства, цього висновку суду та встановлених обставин справи не спростовують.
		Так, позовна заява про застосування санкції, передбаченої п.1-1 ч.1 ст.4 Закону України "Про санкції", подається до Вищого антикорупційного суду протягом строку дії правового режиму воєнного стану та повинна містити обґрунтування підстави для застосування санкції, передбаченої п.1-1 ч.1 ст.4 Закону України "Про санкції", та вимоги позивача (ч.1 ст.283-1 КАС). Суд ухвалює рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно із сукупністю доказів іншої сторони (ч.6 ст.283-1 КАС).
		В той же час Товариство у поданому позові посилаючись на порушення, просить суд визнати протиправними дії та бездіяльність Мінюсту.
		З огляду на зміст, підстави та формулювання прохальної частини поданої Товариством позовної заяви колегія суддів, всупереч доводам апеляційної скарги, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вона не містить самостійних вимог щодо первісного предмета спору у справі, жодним чином не спрямована на предмет спору між позивачем та відповідачами, а отже не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Тобто обидва позови не є взаємопов`язаними.
		Разом з цим, відповідно до розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів Вищому антикорупційному суду підсудні справи про застосування санкції, передбаченої п.1-1 ч.1 ст.4 Закону України "Про санкції" (ч.3 ст.20 КАС), а саме у виді стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
		За наявності підстав та умов, зазначених у ч.1 ст.5-1 Закону України "Про санкції", центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, звертається до Вищого антикорупційного суду з позовною заявою про застосування до відповідної фізичної або юридичної особи санкції, передбаченої п.1-1 ч.1 ст.4 цього Закону, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (ч.2 ст.5-1 Закону України "Про санкції").
		Відповідно до Порядку реалізації та моніторингу ефективності державної санкційної політики Міністерством юстиції України (затвердженого 30 вересня 2022 року наказом Мінюсту за №4201/5) Міністерство юстиції України є головним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію держполітики у сфері стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб чи компаній.
		Главою 11 КАС визначено особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ, зокрема, у ст.268 КАС - щодо особливості повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду окремих категорій адміністративних справ; у ст.269 - щодо особливості подання заяв по суті справи в окремих категоріях адміністративних справ встановлено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
		Також ст.283-1 КАС визначає особливості провадження у справах про застосування санкцій.
		Так, за результатами розгляду позовної заяви Вищий антикорупційний суд ухвалює одне з таких рішень:
		1) про задоволення позовних вимог повністю або частково та застосування до фізичної або юридичної особи санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції";
		2) про відмову у задоволенні позову (ч.7 ст.283-1 КАС).
		Аналіз зазначених положень законодавства дає підстави дійти наступних висновків.
		За загальним правилом, з урахуванням умов, визначених ч.1 ст.49 КАС, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, пред`явивши позов до однієї або декількох сторін.
		Разом з цим, лише Вищий антикорупційний суд вирішує адміністративні справи щодо застосування санкції, передбаченої п.1-1 ч.1 ст.4 Закону України "Про санкції", як суд першої інстанції.
		Мінюст як спеціально визначний державою орган (проте не як особа, права/інтереси якої порушено діями відповідача) наділений виключним правом на звернення до Вищого антикорупційного суду з позовною заявою про застосування до відповідної фізичної або юридичної особи санкції, передбаченої п.1-1 ч.1 ст.4 Закону України "Про санкції", у порядку, визначеному КАС.
		За наслідками розгляду таких «санкційних справ» Вищий антикорупційний суд не наділений повноваженнями ухвалити інше рішення, зокрема про визнання протиправними дій та бездіяльності, а також зобов`язання вчинити або утриматись від вчинення певних дій.
		Позовна заява Товариства, з урахуванням ст.283-1 КАС, не може вважатися такою, що подана у справі про застосування санкцій.
		Отже, позовна заява Товариства із зазначеними вимогами не підлягає розгляду Вищим антикорупційним судом.
		Таким чином у зверненні Товариства з позовом, як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у справі про застосування санкцій, з вказаними вимогами вбачається порушення Товариством предметної юрисдикції (підсудності), визначеної ст.20 КАС, про що також вказав суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
		Будь-які можливі суперечності щодо належності майна, наявності/оспорювання титульних прав на майно та інш. не можуть бути предметом судового розгляду за зустрічними позовами/позовами третіх осіб у адміністративні справи щодо застосування санкції, передбаченої п.1-1 ч.1 ст.4 Закону України "Про санкції", проте можуть бути предметом судового розгляду в судах відповідної юрисдикції.
		Таким чином, суд першої інстанції правомірно відмовив у прийнятті зустрічної позовної заяви представника третьої особи-2 Eurotrubplast Holding Ltd Гудій В.В. до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та повернув її без розгляду, як таку, що не відповідає вимогам ст.160, 161, 172 КАСУ.
		При цьому, суд відхиляє зазначені в апеляційній скарзі доводи щодо помилкового визначення судом першої інстанції поданої Товариством позовної заяви саме як «зустрічної», оскільки це не спричинило помилкових наслідків розгляду поданої Товариством заяви, яка не відповідає вимогам позовної заяви, поданій у справі про застосування санкцій, а тому не підлягала розгляду як позов третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору у цій справі.
		Доводи щодо нерелевантності посилання суду на судову практику суду касаційної інстанції вищенаведеного висновку суду апеляційної інстанції не спростовують, та не впливають на правильність вирішення питання прийнятності позову у цій справі.
		Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про порушення права на справедливий суд.
		Так, відповідно до пунктів 41 та 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м.Венеція, 25-26 березня 2011 року, на яку в обґрунтування зазначеного порушення посилається апелянт, одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд.
		Разом з цим, норми КАС, в тому числі щодо особливостей провадження у справах про застосування санкцій, передбачають можливість подання заперечень проти позову, що також є належним та достатнім способом представлення своєї позиції стороною спору. Аргументи, що зазначені в позовній заяві Товариства фактично зводяться до заперечень по суті позову Мінюсту, а тому у суду не лише відсутні процесуальні перешкоди, проте виникає обов`язок враховувати такі аргументи, у разі їх отримання у формі відповідних письмових заперечень (пояснень) та ухвалити рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно із сукупністю доказів іншої сторони. 
		Відмова у прийнятті та повернення без розгляду позовної заяви, яка не відповідає вимогам процесуального законодавства і у зв`язку з цим не підлягає розгляду в цьому суді не може сприйматись як обмеження доступу до правосуддя, оскільки таке рішення не обмежує право такої особи звернутися в установленому судовому або іншому порядку за захистом порушеного/оспорюваного права до належного суду або установи. 
		При цьому, як зазначено в апеляційній скарзі указом Президента України №279/2023 від 12 травня 2023 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 травня 2023 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» введено в дію однойменне Рішення РНБО від 12 травня 2023 року, в пункті 129 Додатку 2 до якого, значиться, що застосовано обмежувальні заходи (санкції) до Євротрубпласт Холдінг. В частині, яка стосується Eurotrubplast Holding Ltd, Указ №279/2023 від 12 травня 2023 року оскаржено до Верховного Суду, позовні вимоги по якому розглядаються у справі № 990/160/23 і судове рішення досі не прийнято.
		На переконання колегії суддів зазначені обставини також свідчать на користь безпідставності тверджень апелянта щодо безпідставного обмеження права на справедливий розгляд справи та порушення права на справедливий суд.
		Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.169 КАС відмовив у прийнятті зустрічної позовної заяви та повернув її без розгляду. 
		За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін (п.1 ч.1 ст.315 КАС).
		Відповідно до ст.316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Відтак, колегія суддів вважає, що висновки суду відповідають положенням КАС та встановленим обставинам, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
		Керуючись ст.315, 316, 321, 322, 325 КАС, колегія суддів        
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу представника Eurotrubplast Holding Ltd адвоката Гудій Валерії Вікторівни залишити без задоволення, а ухвалу Вищого антикорупційного суду від 07 червня 2024 року - без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
		 
		 
		 
		Судді:
		 
		___________                                  ___________                         ___________
		Семенников О.Ю.                          Михайленко Д.Г.                         Панкулич В.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...