Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 591/6441/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано судом: 12.09.2024. Зареєстровано: 13.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 16.09.2024.
Дата набрання законної сили: 12.09.2024
Номер судового провадження: 22-ц/816/1109/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		 
		12 вересня 2024 року м.Суми
		Справа №591/6441/23 
		Номер провадження 22-ц/816/1109/24
		 
		Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: 
		головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
		суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О. 
		розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК»
		на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 31 січня 2024 року ухвалене у складі судді Катрич О.М., в м. Суми, 
		в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У липні 2023 року Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» (далі  АТ «ТАСКОМБАНК») звернулося до суду з вищевказаним позовом за допомогою засобів поштового зв`язку.
		Свої вимоги мотивувало тим, що 25 серпня 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (далі  ТОВ «ФК «ЦФР») та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір № 3555916770, відповідно до якого позичальнику надано грошові кошти на наступних умовах: сума кредиту  164598,00 гривень; строк користування  24 місяці; річні проценти - 0,01 %від суми боргу за договором; щомісячні проценти - 2,49% від суми кредиту. Кредит відповідачкою було отримано шляхом безготівкового перерахування коштів у спосіб, зазначений в Кредитному договорі (п.1.4 кредитного договору).
		29 серпня 2022 року права вимоги за кредитним договором відступлені AT «ТАСКОМБАНК» на підставі Договору факторингу № 01/09/21. Позивач є новим кредитором ОСОБА_1 за кредитним договором № 3555916770 від 25 серпня 2022 року з усіма наступними додатками та змінами.
		Умови кредитного договору відповідачкою не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті. Станом на 03 квітня 2023 року заборгованість відповідачки за кредитним договором № 3555916770 від 25 серпня 2022 року становить 172 418 грн 22 коп., в т.ч.: заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена)  161854 грн 50 коп.; заборгованість по річним процентам (в т. ч. прострочена)  2 грн 86 коп.; заборгованість по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена) - 10 560 грн 86 коп. 
		Посилаючись на вказані обставини, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» заборгованість за кредитним договором №3555916770 від 25 серпня 2022 року, що становить 172 418, 22 грн та судові витрати. 
		Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 31 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, АТ «ТАСКОМБАНК» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		В доводах апеляційної скарги зазначає, що права вимоги за кредитним договором № 3555916770 до відповідачки були відступлені позивачу на підставі договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01 вересня 2021 року. Відступлення відбулось 29 серпня 2022 року шляхом оформлення реєстру прав вимоги до договору про відступлення права вимоги. Тобто договір про відступлення права вимоги не був наданий суду, бо його не існує, так як договором про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01 вересня 2021 року передбачена можливість відступлення прав вимог щоденно, після його укладення.
		Вважає помилковим посилання суду першої інстанції на позицію Верховного Суду, викладену у постанові № 910/11965/16 від 18 жовтня 2018 року.
		На погоджується з висновком суду, що у банка не виникло право на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором. Наголошує на тому, що 03 березня 2023 року банк направляв відповідачці відповідне повідомлення-вимогу. Дійсно зі списку рекомендованих відправлень вбачається, що помилково була вказана АДРЕСА_1 , проте лист було повернуто у зв`язку із закінченням терміну зберігання, а не через невірно вказану адресу, тобто адресат не отримав листа, оскільки не з`явився в поштове відділення для отримання.
		Посилається на правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, та вказує на те, що з моменту відкриття провадження у справі та ухвалення рішення пройшло майже 5 місяців, протягом яких відповідачка мала можливість ознайомилися із вимогою про дострокове стягнення кредиту та добровільно погасити заборгованість, проте ОСОБА_1 не було здійснено жодних платежів за кредитом.
		Вважає, що суд проігнорував наявні порушення прав позивача та не взяв до уваги порушення умов кредитного договору зі сторони позичальника та повністю відмовив, як в частині дострокового стягнення заборгованості по кредиту, так і в частині стягнення простроченої заборгованості за кредитним договором № 3555916770 від 25 серпня 2022 року в загальному розмірі 39989,72 грн.
		Відповідачка правом на подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалася.
		Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
		Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що 25 серпня 2022 року між ТОВ «ФК «ЦФР»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №3555916770. Відповідно до п. 1.2 кредитного договору позичальнику надано грошові кошти на наступних умовах: сума кредиту-164598,00гривень; строк користування-24місяці; річні проценти-0,01%від сумиборгу задоговором; щомісячні проценти - 2,49 % від суми кредиту. 
		Пунктом 1.3 кредитного договору визначено порядок повернення кредиту: кількість та розмір платежів, періодичність внесення (графік платежів) (а.с.4-10)
		Відповідно до п. 2.2. кредитного договору позичальник повідомлений кредитодавцем у відповідності до вимог чинного законодавства, у чіткій та зрозумілій формі з інформацією, вказаною в ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 6, 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та іншою інформацією, необхідною для свідомого та добровільного вибору фінансової послуги.
		Як убачається із платіжної інструкції № 1269193793 від 25 серпня 2022 року, кредит відповідачкою було отримано шляхом безготівкового перерахування коштів у спосіб, зазначений в кредитному договорі (п.1.4. кредитного договору) в сумі 156760 грн (а.с.37).
		25 серпня 2022 року ОСОБА_1 підписала повідомлення про відступлення прав вимог, згідно якого її було повідомлено, що права вимоги за кредитним договором № 3555916770 від 25 серпня 2022, укладеним між нею та ТОВ «ФК «ЦФР» будуть відступлені АТ «ТАСКОМБАНК» на підставі договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року (а.с. 16).
		Згідно Договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01 вересня 2021 року, укладеного між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК «ЦФР», первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором.
		Відповідно до п. 2.2. договору про відступлення права вимоги сторони погодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов`язаний набувати такі права вимоги шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимог із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників. Підписані сторонами відповідні реєстри є невід`ємною частиною цього договору.
		Пунктом 3.4 договору про відступлення права вимоги передбачено, що право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог та зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, після чого новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до позичальників стосовно їх заборгованостей по кредитним договорам, а також по відношенню до поручителів стосовно їх зобов`язань за договорами забезпечення. Разом з правами вимоги новому кредитору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав. 
		Позивачем надано копію реєстру прав вимоги до договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01 вересня 2021 року за 29 серпня 2022 року, де позичальником вказана ОСОБА_1 по договору № 3555916770 від 25 серпня 2022 року зі строком дії до 30 серпня 2024 року, загальна сума заборгованості  164598 грн, ціна договору  165018,50 грн (ас. 15).
		Відповідно до повідомлення-вимоги від 03 березня 2023 року № 4463/70.22 на адресу ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 повідомлено про заборгованість за договором та запропоновано протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення, але в будь-якому випадку не пізніше 45 календарних днів з дня направлення банком повідомлення позичальника повернути кредит та сплатити нараховані проценти та штрафні санкції (а.с. 38-40). Доказів отримання нею такого повідомлення-вимоги суду не надано.
		Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору № 3555916770 від 25 серпня 2022 вбачається, що станом на 03 квітня 2023 року заборгованість позичальника становить 172418 грн 22 коп., в т.ч.: заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) -161854 грн 50 коп.; заборгованість по річним процентам (в т. ч. прострочена) - 02 грн 86 коп.; заборгованість по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена) - 10 560 грн 86 коп. (а.с.18).
		Відмовляючи у задоволенні позову АТ ««ТАСКОМБАНК», суд першої інстанції виходив з того, що договір про відступлення права вимоги від 29 серпня 2022 року суду не наданий, зміст та його умови невідомі. Крім того, кредитний договір укладався 25 серпня 2022 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 , а про відступлення права вимоги її попереджали, що відбудеться в майбутньому 29 серпня 2022 року. Також позивач не довів, що у відповідачки виник обов`язок достроково погасити заборгованість за кредитним договором з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів особистого вручення такої вимоги позичальнику. Крім того, розрахунок заборгованості за вимогою від 03 березня 2023 року містить нарахування процентів після пред`явлення вимоги, що не узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову. 
		Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. 
		Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. 
		Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
		Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.
		Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
		Згідно зіст. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Частиною 1ст. 516 ЦК Українипередбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно дост. 517 ЦК Українипервісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
		Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
		Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
		Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги.
		В даній справі АТ «ТАСКОМБАНК» звернулося з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 3555916770 від 25 серпня 2022 року, право вимоги за яким, на думку позивача, він набув на підставі договору відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01 вересня 2021 року, укладеним між п озивачем та ТОВ «ФК «ЦФР».
		Колегія суддів зауважує, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16. 
		Зміст договору відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01 вересня 2021 року свідчить про те, що сторони вказаного договору не передбачили відступлення права вимоги, яке виникне в майбутньому. 
		Крім того, зміст повідомлення про відступлення права вимоги від 25 серпня 2022 року свідчить про те, що ТОВ «ФК «ЦФР» повідомило ОСОБА_1 , що права вимоги за кредитним договором будуть відступлені АТ «ТАСКОМБАНК» саме на підставі договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року, водночас як на підставу набуття права вимоги до відповідачки позивач зазначає договір про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01 вересня 2021 року та реєстр прав вимоги до договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01 вересня 2021 року за 29 серпня 2022 року.
		За встановлених обставин справи, на думку колегії суддів, АТ «ТАСКОМБАНК» не довело належними та допустимими доказами перехід до нього права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3555916770 від 25 серпня 2022 року.
		З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо відсутності підстав для задоволення позову. 
		Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
		Колегія суддів також враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
		Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. 
		Відповідно до п. 2 ч. 3 ст.389 ЦПК Українисудове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.
		Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» залишити без задоволення.
		Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 31 січня 2024 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий -  О. І. Собина
		Судді:                                            В. І. Криворотенко 
		 
		 Ю. О. Філонова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...