Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/251/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про комунальну власність; щодо визнання незаконним акта, що порушує право власності.
Надіслано для оприлюднення: 16.09.2024. Зареєстровано: 16.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.09.2024.
Дата набрання законної сили: 05.09.2024
Номер судового провадження: 1828 Х

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 вересня 2024 року                          м. Харків                       Справа № 922/251/20  
		 
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В.,
		 
		за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,
		представників сторін:
		прокурор - Сірик В.В., посвідчення №072943 від 01.03.2023,
		1-го відповідача - Замніус М.В., витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розпорядження Харківської міської ради від 12.01.2018 №39/2к, посадова інструкція, Положення про юридичний департамент Харківської міської ради посвідчення №206, 
		2-го відповідача - Замніус М.В., виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розпорядження Харківської міської ради від 12.01.2018 №39/2к, посадова інструкція, Положення про юридичний департамент Харківської міської ради посвідчення №206, 
		3-го відповідача - не з`явився,
		третьої особи - не з`явився, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх.№1828Х/2), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (вх.№1847Х/2), фізичної особи-підприємця Саркер Мд. Азмал Хоссейн (вх.№1868Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2020, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Лавренюк Т.А., час проголошення рішення - 15:07год., дата складання повного тексту рішення - 09.07.2020, у справі №922/251/20
		за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури №4, м. Харків,
		до 1) Харківської міської ради, м. Харків,
		2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, м. Харків,
		3) фізичної особи-підприємця Саркер Мд. Азмал Хоссейн, м. Харків, 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні 3-го відповідача, Кобрушко А.М., м. Харків,
		про визнання незаконним та скасування додатку 1 до рішення, визнання недійсним договору, повернення майна, скасування записів
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Керівник Харківської місцевої прокуратури №4 звернувся до місцевого господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд:
		- визнати незаконним та скасувати пункт 1 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 №412/16;
		- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 30.10.2017 №5507-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Саркер Мд. Азмал Хоссейн, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Тихоновою І.В. і зареєстрований в реєстрі за № 500;
		- зобов`язати фізичну особу-підприємця Саркер Мд. Азмал Хоссейн повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху №68 площею 34, 5кв.м та 5/100 частки місця загального користування приміщень 1-го поверху № І, II площею 0, 8кв.м загальною площею 35, 3кв.м, розташовані в будинку літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_1;
		- скасувати запис №46174362 від 27.03.2019 про проведену державну реєстрацію права власності за Саркер Мд. Азмал Хоссейн на нежитлові приміщення 1-го поверху №68 площею 34, 5кв.м, розташовані в будинку літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_1;
		- скасувати запис №46174481 від 27.03.2019 про проведену державну реєстрацію права власності за Саркер Мд. Азмал Хоссейн на нежитлові приміщення 5/100 частки місця загального користування приміщень 1-го поверху № І, II площею 0, 8кв.м, розташовані в будинку літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_1.
		Судові витрати просить покласти на відповідачів.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що приймаючи рішення від 26.10.2016 №412/16 про відчуження фізичній особі-підприємцю Саркер Мд. Азмал Хоссейн нежитлових приміщень 1-го поверху №68 площею 34, 5кв.м та 5/100 частки місця загального користування приміщень 1-го поверху № І, II площею 0, 8кв.м загальною площею 35, 3кв.м, розташованих в будинку літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_1, про що зазначено у пункті 1 додатку до цього рішення, Харківська міська рада порушила вимоги Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення Ради від 23.12.2011 №565/11 "Про Програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова на 2012-2016 рр.", оскільки незаконно обрала спосіб приватизації фізичною особою-підприємцем Саркер Мд. Азмал Хоссейн цих нежитлових приміщень шляхом викупу, а не продажу на аукціоні або конкурсі, чим порушила інтереси держави та територіальної громади міста Харкова.
		Прокурор зазначає, що договір купівлі-продажу від 30.10.2017 №5507-В-С не відповідає вимогам закону, суперечить інтересам держави і суспільства, а тому підлягає визнанню недійсним відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України, а нежитлові приміщення 1-го поверху №68 площею 34, 5кв.м та 5/100 частки місця загального користування приміщень 1-го поверху № І, II площею 0, 8кв.м загальною площею 35, 3кв.м, розташовані в будинку літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_1, підлягають поверненню територіальній громаді міста Харкова на підставі ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України.
		На підставі зазначеного, прокурор вважає, що нежитлові приміщення 1-го поверху №68 площею 34, 5кв.м та 5/100 частки місця загального користування приміщень 1-го поверху № І, II площею 0, 8кв.м загальною площею 35, 3кв.м, розташовані в будинку літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_1, підлягають витребуванню від фізичної особи-підприємця Саркер Мд. Азмал Хоссейн на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, а записи про проведену державну реєстрацію права власності за Саркер Мд. Азмал Хоссейн на ці нежитлові приміщення - скасуванню.
		Також прокурор просить суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та поновити строк звернення до суду. 
		Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.06.2020 у справі № 922/251/20 позов задоволено в повному обсязі.
		Визнано незаконним та скасовано пункт 1 додатку 1 до рішення Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016  412/16.
		Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 30.10.2017 №5507-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Саркер Мд. Азмал Хоссейн, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Тихоновою І.В. і зареєстрований в реєстрі за №500.
		Зобов`язано фізичну особу-підприємця Саркер Мд. Азмал Хоссейн повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 68 площею 34, 5кв.м та 5/100 частки місця загального користування приміщень 1-го поверху № І, II площею 0, 8кв.м загальною площею 35, 3кв.м, розташовані в будинку літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_1.
		Скасовано запис №46174362 від 27.03.2019 про проведену державну реєстрацію права власності за Саркер Мд. Азмал Хоссейн на нежитлові приміщення 1-го поверху № 68 площею 34, 5кв.м, розташовані в будинку          літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_1 .
		Скасовано запис №46174481 від 27.03.2019 про проведену державну реєстрацію права власності за Саркер Мд. Азмал Хоссейн на нежитлові приміщення 5/100 частки місця загального користування приміщень 1-го поверху № І, II площею 0, 8кв.м, розташовані в будинку літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_1 . 
		Стягнуто з Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, Фізичної особи-підприємця Саркер Мд. Азмал Хоссейн на користь прокуратури Харківської області судовий збір за подання позову у розмірі по 3 503, 33грн з кожного. 
		Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем; оскільки міською радою всупереч вимог частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, що діяла на момент виникнення та існування спірних правовідносин) було обрано спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування законодавчих обмежень, суд дійшов висновку що позовна вимога прокурора в частині визнання незаконним та скасування пункту 1 додатку 1 до рішення Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 №412/16 є обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню.
		Враховуючи, що пункт 1 додатку 1 до рішення Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 №412/16, на підставі якого укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5507-В-С від 30.10.2017, визнано незаконним та скасовано, як таке, що прийнято з порушенням норм закону та суперечить інтересам держави та територіальної громади, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №5507-В-С від 30.10.2017 недійсним на підставі частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині та, відповідно, і в частині зобов`язання фізичної особи-підприємця Саркер Мд. Азмал Хоссейн повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 68 площею 34, 5кв.м та 5/100 частки місця загального користування приміщень 1-го поверху № І, II площею 0, 8кв.м загальною площею 35, 3кв.м, розташовані в будинку літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
		Місцевий господарський суд також дійшов висновку, що оскільки правовою підставою записів про державну реєстрацію права власності є договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 30.10.2017 №5507-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Саркер Мд. Азмал Хоссейн, який визнаний судом недійсним, відтак, як наслідок, підлягають задоволенню і позовні вимоги про скасування відповідних записів про проведену державну реєстрацію права власності за Саркер Мд. Азмал Хоссейн на спірні нежитлові приміщення.
		Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Харківська міська рада звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		Свої вимоги Харківська міська рада обґрунтовує тим, що вирішення питання щодо приватизації об`єктів комунального майна здійснюється органами місцевого самоврядування на пленарних засіданнях: Харківською міською радою дотримано спосіб прийняття оскаржуваного рішення щодо відчуження комунального майна відповідно до закону, рішення прийнято на черговій сесії міської ради, дана сесія є правомочною, вказане питання було включено в порядок денний сесії, проводилась доповідь і обговорення проекту рішення, і за його результатами більшістю голосів присутніх депутатів рішення було прийнято.
		Як вказує апелянт, господарським судом в оскаржуваному рішенні не надано правової оцінки пункту 5.6. договору оренди, яким передбачено переважне право орендаря на викуп, а Закон України "Про оренду державного та комунального майна" та Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" не передбачали заборони щодо переважного права орендаря на придбання комунального майна, отже, на правовідносини, які виникають між наймодавцем та наймачем у разі продажу майна, переданого у найм (оренду), поширюється дія норм, закріплених у частині 2 статті 777 Цивільного кодексу України і статті 289 Господарського кодексу України, а договір купівлі-продажу нежитлових приміщень відповідає вимогам статті 203 Цивільного кодексу України.
		Крім того, на думку апелянта, Харківською місцевою прокуратурою №4 не обґрунтовані та не доведені підстави представництва інтересів держави в суді.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради; призначено справу до розгляду на 31.08.2020 о 09:30год.
		Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради також звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
		Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що Харківською місцевою прокуратурою №4 не обґрунтовані та не доведені підстави представництва інтересів держави в суді; відповідачі діяли у відповідності до вимог законодавства, що регулює порядок приватизації комунального майна при прийнятті рішення про відчуження, і порушення прав територіальної громади м. Харкова не мало місце.
		Апелянт також зазначає, що вимога про зобов`язання третього відповідача повернути спірні нежитлові приміщення та скасування записів не підлягають задоволенню, оскільки третій відповідач є добросовісним набувачем права власності на об`єкт приватизації.
		Крім того, як вказує апелянт, Харківська міська рада та її виконавчі органи здійснювали інформування громадськості про вчинені ними дії та прийняті рішення, отже органи прокуратури могли довідатись про їх прийняття, отже, на момент звернення до суду строк позовної давності сплив.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою другого відповідача на рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2020 у справі №922/251/20; постановлено об`єднати апеляційні скарги першого та другого відповідачів в одне апеляційне провадження; призначено справу до розгляду на 31.08.2020 о 09:30год.
		Також, не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, фізична особа-підприємець Саркер Мд. Азмал Хоссейн звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що у період перебування майна в оренді третім відповідачем було здійснено поліпшення нерухомого майна. Однак, як зазначає апелянт, докази на підтвердження зазначеного не були подані до суду першої інстанції, оскільки третій відповідач не був обізнаний про розгляд справи, і був присутній лише в одному судовому засіданні, в якому було прийнято оскаржуване рішення. 
		Третій відповідач також вважає, що прокурором не було доведено підстав для представництва в суді, а позов поданий з пропуском строку позовної давності.
		Крім того, апелянт зазначає, що враховуючи, що на момент продажу спірного майна був дійсним договір оренди, право на викуп орендованого майна виникало безпосередньо із договору оренди.
		На думку апелянта, відсутні визначені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції підстави для втручання у право апелянта на мирне володіння майном.
		Третій відповідач зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складають 53  601, 00грн.
		До апеляційної скарги третім відповідачем додані додаткові докази: копії договору підряду №9 від 29.05.2014, акту здачі-прийому виконаних робіт від 30.06.2014, товарних чеків №28 від 02.06.2014, №31 від 30.06.2014.
		Крім того, третім відповідачем подані доповнення до апеляційної скарги, в яких апелянт просить долучити до матеріалів справи додаткові докази: копії платіжних доручень на суму 119 412, 00грн на підтвердження здійснення оплати на виконання оскаржуваного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень; копію акту прийому-передачі нежитлових приміщень.    
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою третього відповідача на рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2020 у справі №922/251/20; постановлено об`єднати апеляційні скарги першого, другого та третього відповідачів в одне апеляційне провадження; призначено справу до розгляду на 31.08.2020 о 09:30год.
		17.08.2020 від Харківської місцевої прокуратури надійшов відзив на апеляційні скарги (вх.№7657), зазначає, що недотримання під час проведення приватизації вимог чинного законодавства, принципів відкритості, максимальної ефективності та економії, унеможливлювало раціональне та ефективне використання комунального майна, що у свою чергу, порушує матеріальні інтереси держави, а також безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади.
		Як вказує прокурор, Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації - Управління комунального майна укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому, такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках продаж може бути проведений шляхом викупу орендарем об`єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Однак, у даному випадку третій відповідач не подавав документи, передбачені пунктом 2 Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації. 
		З огляду на викладене, просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2020 - без змін.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2020 оголошено перерву у судовому засіданні до 10:30год. 16.09.2020.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 оголошено перерву у судовому засіданні до 12:45год. 21.09.2020.
		Під час апеляційного провадження у цій справі встановлено, що на розгляді Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду перебуває касаційна скарга Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 у справі №922/64/20 за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури №4 до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичної особи-підприємця Романця Євгена Ласловича про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель, зобов`язання повернути нежитлові приміщення та скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності.
		Враховуючи, що за результатами розгляду Верховним Судом справи №922/64/20  буде надано висновок щодо застосування норми права у подібних із справою №922/251/20 правовідносинах, а саме щодо застосування норм Закону України "Про приватизацію державного майна",  Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 зупинено апеляційне провадження у справі №922/251/20 до розгляду Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду справи №922/64/20 та оприлюднення повного тексту постанови.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 поновлено апеляційне провадження у справі №922/251/20; розгляд справи призначено на 09.12.2020 о 09:30год. 
		Під час апеляційного провадження у цій справі встановлено, що на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передано справу №922/623/20 за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 до: 1. Харківської міської ради; 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради; 3. фізичної особи-підприємця Нагорної Світлани Михайлівни, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору купівлі-продажу нежитлових будівель недійсним, зобов`язання повернення нежитлових приміщень та скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності. 
		Верховним судом в ухвалі від 11.11.2020 у справі № 922/623/20 зазначено, що зважаючи на велику кількість справ з подібними предметами спору та підставами позовів, а також на різну практику Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з метою забезпечення формування за наведених вище обставин єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів дійшла висновку про необхідність передання справи № 922/623/20 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 зупинено апеляційне провадження у справі №922/251/20 до закінчення перегляду у касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду судового рішення у справі №922/623/20 та оприлюднення повного тексту постанови.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 поновлено апеляційне провадження у справі №922/251/20; розгляд справи призначено на 22.03.2021 о 10:00год.
		22.03.2021 від третього відповідача надійшли додаткові пояснення (вх.№3382), зазначає, що він здійснював поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від об`єкта оренди
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 призначено у справі №922/251/20 комплексну будівельно-технічну та економічну експертизи, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, з наступним переліком питань: 1)          Який перелік та об`єми фактично виконаних будівельних робіт в нежитловому приміщенні 1-го поверху №68 площею                  34, 5кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, літ. "А-2" в період з березня 2014 року по вересень 2017 року відповідно до договору підряду №9 на ремонтно-будівельні роботи від 29.05.2014 між ФОП Богдан М.О. та ФОП Саркер Мд. Азмал Хоссейн? 2)           Яка вартість фактично виконаних робіт в нежитловому приміщенні 1-го поверху №68 площею 34, 5кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, літ. "А-2" в період з березня 2014 року по вересень 2017 року відповідно до договору підряду №9 на ремонтно-будівельні роботи від 29.05.2014 між ФОП Богдан М.О. та ФОП Саркер Мд. Азмал Хоссейн? 3) Чи відповідають обсяги та вартість фактично виконаних робіт з ремонту нежитлового приміщення 1-го поверху №68 площею 34, 5кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, літ. "А-2" в період з березня 2014 року по вересень 2017 року обсягам та вартості, визначеним у кошторисі до договору підряду №9 на ремонтно-будівельні роботи від 29.05.2014 між ФОП Богдан М.О. та ФОП Саркер Мд. Азмал Хоссейн? Якщо ні, то в чому складаються невідповідності? 4)           Чи є фактично виконані будівельні роботи в нежитловому приміщенні 1-го поверху №68 площею 34, 5кв.м, розташованих за адресою:  АДРЕСА_1, літ. "А-2" в період з березня 2014 року по вересень 2017 року відповідно до договору підряду №9 на ремонтно-будівельні роботи від 29.05.2014 між ФОП Богдан М.О. та ФОП Саркер Мд. Азмал Хоссейн невід`ємними поліпшеннями указаного майна та на яку суму? Провадження по справі  на час проведення експертизи зупинено.
		24.03.2021 від третього відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, необхідних для проведення експертизи (вх.№3546), зазначає, що для з`ясування обставин обсягів та вартості фактично виконаних робіт з ремонту спірного нежитлового приміщення є встановлення стану об`єкта до проведення ремонтних робіт; просить долучити до матеріалів справи копію звіту про незалежну оцінку вартості нежитлових приміщень від 16.05.2014; копію додаткової угоди №3 до договору оренди №1268 від 13.04.2011.
		29.04.2021 від судового експерта Ніколайчика О.О. надійшло клопотання від 15.04.2021 про надання додаткових матеріалів та забезпечення огляду об`єкта дослідження, необхідного для проведення експертизи №СЕ-19/121-21/7311.
		У супровідному листі Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України вих.№19/121/8/3-8941 від 22.04.2021 до клопотання також повідомлено, що враховуючи значну завантаженість експертів, згідно з порядком (чергою) її надходження до Харківського НДЕКЦ, виконання призначеної експертизи може бути проведено у строк більше трьох місяців. Про своє рішення просять повідомити письмово. У разі відсутності відповіді, строк початку виконання експертизи вважається погодженим. Якщо відсутня згода з указаним терміном, експертиза може бути призначена для виконання іншій експертній установі, а матеріали справи будуть повернуті без виконання.
		11.05.2021 для вирішення судом клопотання експерта до Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надіслано лист про надсилання матеріалів справи №922/251/20.
		27.05.2021 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/251/20.
		Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2021, у зв`язку із звільненням у відставку головуючого судді Сіверіна В.І., для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 поновлено апеляційне провадження у справі №922/251/20 з розгляду апеляційних скарг Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, фізичної особи-підприємця Саркер Мд. Азмал Хоссейн на рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2020; розгляд справи призначено на 17.06.2021 об 11:30год.; постановлено фізичній особі-підприємцю Саркер Мд. Азмал Хоссейн до 15.06.2021 надати до Східного апеляційного господарського суду витребувані експертом документи, необхідні йому для проведення експертизи; докази оплати експертизи.
		15.06.2021 від ФОП Саркер Мд. Азмал Хоссейн надійшло клопотання (вх.№6955) про долучення до матеріалів справи копії виконавчої документації за договором №9 на ремонтно-будівельні роботи нежитлового приміщення 1-го поверху №68 площею 34, 5кв.м та 5/100 часток місць спільного користування 1-го поверху №І, ІІ площею 0, 8кв.м загальною площею 35, 3кв.м, які розташовані в будинку літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_1, а саме, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) та акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), а також докази оплати експертизи. 
		Зазначає, що інші документи у нього відсутні.
		Водночас, повідомляє про готовність забезпечити експерту у визначений ним час доступ до нежитлового приміщення 1-го поверху №68 площею              34, 5кв.м та 5/100 часток місць спільного користування 1-го поверху №І, ІІ площею 0, 8кв.м загальною площею 35, 3кв.м, які розташовані в будинку літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_1 (зазначено контактний номер телефону 093-680-66-00).
		Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2021, у зв`язку з лікарняним судді Лакізи В.В., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя       Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Мартюхіна Н.О.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 задоволено клопотання судового експерта Ніколайчика О.О. від 15.04.2021 (вх.№5024) про надання додаткових матеріалів та забезпечення огляду об`єкта дослідження, необхідного для проведення експертизи №СЕ-19/121-21/7311; постановлено фізичній особі-підприємцю Саркер Мд. Азмал Хоссейн забезпечити експерту належні умови праці та доступ до об`єкту дослідження, а саме, нежитлового приміщення 1-го поверху №68 площею 34, 5кв.м та 5/100 часток місць спільного користування 1-го поверху №І, ІІ площею 0, 8кв.м загальною площею 35, 3кв.м, які розташовані в будинку літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_1 у присутності сторін у справі №922/251/20; погоджено строк виконання призначеної експертизи у строк більше трьох місяців, але у межах розумних строків; направлено матеріали справи №922/251/20 у 3-х томах до Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України; провадження у справі  на час проведення експертизи зупинено.
		08.08.2022 з Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України повернулись матеріали справи з повідомленням експерта про неможливість проведення судової експертизи.
		Як зазначено судовим експертом, доступ до об`єкту дослідження, а саме, нежитлового приміщення 1-го поверху №68 площею 34, 5кв.м та 5/100 часток місць спільного користування 1-го поверху №І, ІІ площею 0, 8кв.м загальною площею 35, 3кв.м, які розташовані в будинку літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_1 , не забезпечено. Оплату вартості за проведення експертизи не виконано. У зв`язку із цим, відповідсти на поставлені питання не надається можливим.
		Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2022, у зв`язку з відпустками суддів Бородіної Л.І. та Мартюхіної Н.О., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В.
		Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, у разі зміни складу колегії суддів, розгляд справи розпочинається спочатку.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2022 (з урахуванням ухвали Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2022) поновлено провадження у справі №922/251/20; призначено справу № 922/251/20 до розгляду на 06.10.2022 о 13:30год.
		03.10.2022 прокурором надана Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, що містить відомості щодо власника спірного нерухомого майна.
		Апеляційним господарським судом встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, з 18.09.2020 власником спірного нерухомого майна є ОСОБА_1 .
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2022 залучено ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні 3-го відповідача; розгляд справи відкладено на 17 листопада 2022 року о 15:00год.; постановлено з метою належного повідомлення ОСОБА_1 про час, дату та місце судового засідання, Харківській обласній прокуратурі у найкоротший строк, але не пізніше 17.10.2022, надати суду відомості щодо місця реєстрації/фактичного перебування ОСОБА_1 ; після отримання відомостей щодо місця реєстрації/фактичного перебування ОСОБА_1 . Харківській обласній прокуратурі негайно, але не пізніше 19.10.2022, надіслати ОСОБА_1 копію позовної заяви і доданих до неї документів; постановлено апелянтам не пізніше 19.10.2022 надіслати ОСОБА_1 копії своїх апеляційних скарг, для чого звернутись до Харківської обласної прокуратури або Східного апеляційного господарського суду для отримання відомостей щодо місця реєстрації/фактичного перебування ОСОБА_1 ; встановлено ОСОБА_1 10-денний строк з дня вручення цієї ухвали, але не пізніше 10.11.2022, для надання суду відзиву на апеляційні скарги. 
		01.11.2022 від прокурора надійшли докази надсилання копії позовної заяви ОСОБА_1 .
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 у зв`язку з відсутністю у суду відомостей щодо повідомлення третьої особи про час, дату та місце судового засідання, відкладено розгляд справи на 12.01.2023 о 12:45год.
		Під час апеляційного провадження у цій справі колегією суддів встановлено, що з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 07.07.2021 передав справу №925/1133/18 на розгляд судовій палаті для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 908/1664/19 про те, що визначення прокурором свого правового статусу як самостійного позивача не нівелює його обов`язку дотримання процедури, передбаченої абз. 3, 4 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
		Поряд з цим, ухвалою Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 07.09.2023 справу №925/1133/18 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Зважаючи, що правовідносини у даній справі №922/251/20 та у справі №925/1133/18, за сферою правового регулювання є подібними, колегія суддів вважає, що висновок судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду по справі №925/1133/18 має суттєве значення для вирішення спору в цій справі.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.01.2023 зупинено провадження у справі №922/251/20 з розгляду апеляційних скарг Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, фізичної особи-підприємця Саркер Мд. Азмал Хоссейн на рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2020 до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №925/1133/18 та оприлюднення повного тексту постанови; постановлено учасникам провадження повідомити Східний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі. 
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 поновлено провадження за апеляційними скаргами Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, фізичної особи-підприємця Саркер Мд. Азмал Хоссейн на рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2020 у справі №922/251/20; встановлено учасникам справи строк до 02.09.2024 для подання пояснень з урахуванням правової позиції, викладеної Верховним Судом у справі №925/1133/18; призначено справу до розгляду на "05" вересня 2024 р. о 09:30год.
		23.08.2024 від прокурора надійшли письмові пояснення, просить розглянути справу з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду.
		До початку судового засідання від Харківської міської ради надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи ОСОБА_1 як власника спірного нерухомого майна.
		До клопотання додана актуальна Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.
		У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 05.09.2024 представник Харківської міської ради підтримала апеляційну скаргу, просить суд не розглядати клопотання про залучення третьої особи, оскільки ОСОБА_1 вже залучений до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні 3-го відповідача.
		Також представник Харківської міської ради підтримала вимоги апеляційних скарг 2-го та 3-го відповідачів.
		Представник Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради підтримала апеляційну скаргу, а також підтримала вимоги апеляційних скарг 1-го та 3-го відповідачів.
		Прокурор проти апеляційних скарг заперечує.
		Інші учасники своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, уповноважені представники 3-го відповідача та третьої особи у судове засідання не з`явились, хоча учасники справи були належним чином завчасно повідомлені про час, дату та місце судового засідання.
		Поштові конверти з копіями ухвали Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2024, що були надіслані на адреси 3-го відповідача та третьої особи, повернулись до суду з відміткою підприємства поштового зв`язку "адресат відсутній".
		Верховний Суд неодноразово висловлював (підтримував) позицію, за якою листи, що повернулися з відмітками: "адресат відсутній", "за закінченням терміну зберігання" або "інші причини", є належно врученими, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування. 
		Так, у постанові Верховного Суду  у складі Касаційного господарського суду від 28.01.2019 у справі №915/1015/16 зазначено наступну правову позицію.
		Відповідно до частин 3, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
		Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.  
		Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційних скарг, прокурор та представник 1-го та 2-го відповідачів висловили свої доводи і вимоги щодо апеляційних скарг, а 3-ий відповідач і третя особа належним чином завчасно повідомлені про час, дату та місце судового засідання, і неявка їх представників у судове засідання не перешкоджає розгляду скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути скарги в даному судовому засіданні.
		При цьому, судова колегія зазначає, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який був неодноразово продовжений і діє на даний час.
		Згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Відповідно до статті 27 Конституції України, обов`язком держави є захист життя людини. 
		Враховуючи зазначене, з міркувань безпеки доступ та відвідування співробітниками будівлі Східного апеляційного господарського суду обмежено, що зумовило і неможливість розгляду апеляційних скарг у межах строку статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
		Водночас, в умовах воєнного стану розгляд апеляційних скарг здійснено судом впродовж розумних строків в контексті встановлених пунктом 1 статті 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантій, з огляду на приписи пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
		Вирішуючи питання прийняття наданих третім відповідачем додаткових доказів, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
		Відповідно до   статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		Отже, за загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів       статті 269 Господарського процесуального кодексу України.
		Додані до апеляційної скарги копія договору підряду №9 від 29.05.2014, копія акту здачі-прийому виконаних робіт від 30.06.2014, копії товарних чеків №28 від 02.06.2014, №31 від 30.06.2014, до доповнень до апеляційної скарги - копії платіжних доручень на суму 119   412, 00грн на підтвердження здійснення оплати на виконання оскаржуваного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень; копія акту прийому-передачі нежитлових приміщень, до клопотання про надання додаткових доказів від 24.03.2021 - копія звіту про незалежну оцінку вартості нежитлових приміщень від 16.05.2014; копія додаткової угоди №3 до договору оренди №1268 від 13.04.2011, не були предметом суду першої інстанції.
		Дані документи були подані третім відповідачем на власний розсуд до суду апеляційної інстанції.
		Доводи апелянта, що він не був обізнаний про розгляд справи в суді першої інстанції суд апеляційної інстанції не визнає винятковим випадком для прийняття додаткових доказів, оскільки матеріали справи містять належні докази надсилання прокурором копії позовної заяви і судом першої інстанції копій процесуальних документів на адресу третього відповідача; і не отримання третім відповідачем поштової кореспонденції, яка надходить на його адресу, є виключно його суб`єктивною поведінкою. Тим паче, що третій відповідач не заперечує, що він був присутній у судовому засіданні, в якому було прийнято оскаржуване рішення.
		З огляду на викладене, враховуючи, що надані третім відповідачем додаткові докази не були предметом розгляду суду першої інстанції, надані апелянтом на власний розсуд з порушенням вимог чинного процесуального законодавства до апеляційного господарського суду, суд апеляційної інстанції не приймає надані апелянтом додаткові докази  і здійснює розгляд апеляційних скарг за наявними і поданими суду першої інстанції доказами.
		Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційних скаргах доводи апелянтів, заслухавши у судовому засіданні прокурора і представника 1-го та 2-го відповідачів, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, виходячи з такого.
		 
		Як встановлено місцевим господарським судом, 13.04.2011 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Саркер Мд. Азмал Хоссейн був укладений договір оренди №1268  на нежитлові приміщення першого поверху площею 34, 5кв.м та 35/100 частки місць загального користування площею 6, 6кв.м загальною площею 41, 1кв.м в нежитловій будівлі за адресою: АДРЕСА_1, літ. Б-2, які належать до комунальної власності територіальної громади                      м. Харкова.
		Додатковою угодою №2 від 13.03.2014 до договору оренди №1268 від 13.04.2011 даний договір викладено в новій редакції.
		У подальшому додатковою угодою №3 до договору оренди №1268 від 13.04.2011 пункт 1.1 договору оренди (в редакції додаткової угоди №2 від 13.03.2014) викладено в наступній редакції: "Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення 1-го поверху №68 площею 34, 5кв.м та 5/100 часток місць спільного користування приміщень 1-го поверху № І, II площею 0, 8кв.м загальною площею 35, 3кв.м за адресою: АДРЕСА_1, літ. А-2, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Харкова".
		03.11.2011 фізична особа-підприємець Саркер Мд. Азмал Хоссейн звернувся з листом (вх.№18210) до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради з проханням дозволити приватизацію вказаних вище орендованих приміщень шляхом викупу. 
		На підставі вказаного звернення Харківською міською радою прийнято відповідне рішення, а саме, пункт 1 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 №412/16, відповідно до якого міська рада дозволила приватизувати вказаний об`єкт нерухомого майна шляхом викупу.
		27.02.2017 фізична особа-підприємець Саркер Мд. Азмал Хоссейн звернувся до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх.№3067), в якому просив доручити проведення експертної оцінки нежитлових приміщень для приватизації фізичній особі-підприємцю Бєлих Б.М., що і було зроблено Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.
		28.02.2017 фізичною особою-підприємцем Бєлих Б.М. складено звіт про незалежну оцінку нерухомого майна, затверджений Управлінням комунального майна та приватизації 28.03.2017, відповідно до якого, вартість вказаного майна станом на 28.02.2017 складає 99 510, 00грн.
		30.10.2017 між фізичною особою-підприємцем Саркер Мд. Азмал Хоссейн та територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діє Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради укладено договір купівлі-продажу № 5507-В-С, відповідно до якого другий відповідач передав, а третій відповідач прийняв у власність нежитлові приміщення 1-го поверху №68 площею 34, 5кв.м та 5/100 часток місць спільного користування приміщень 1-го поверху № І, II площею 0, 8кв.м загальною площею 35, 3кв.м за адресою: АДРЕСА_1, літ. А-2.
		Рішенням державного реєстратора Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради Вєлєвої А.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 46174362 від 27.03.2019 зареєстровано право власності за Саркер Мд. Азмал Хоссейн на нежитлові приміщення 1-го поверху №68 площею 34, 5кв.м, розташовані в будинку літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_1 .
		Також рішенням державного реєстратора Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради Гвоздович А.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 46174481 від 27.03.2019 зареєстровано право власності за Саркер Мд. Азмал Хоссейн на нежитлові приміщення 5/100 частки місця загального користування приміщень 1-го поверху № І, II площею                     0, 8кв.м, розташовані в будинку літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_1.
		 
		Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до пункту 5.2. договору оренди (у редакції додаткової угоди №2 від 13.03.2014), орендар має право здійснювати ремонт, реконструкцію орендованого майна у встановленому порядку за наявності письмової згоди орендодавця.
		Згідно з пунктом 5.3. договору оренди (у редакції додаткової угоди №2 від 13.03.2014), орендар має право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід`ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об`єкта у власність.
		Відповідно до пункту 10.1. договору оренди (у редакції додаткової угоди №5 від 06.03.2017), строк його дії до 13.01.2020.
		 
		Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
		Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень. 
		Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
		Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
		Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
		На прокуратуру покладаються такі функції: зокрема, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом, та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України "Про прокуратуру").
		Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
		Відповідно до частини 4 цієї статті, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
		Наявність підстав для представництва   має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
		Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.
		Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
		Як вказує прокурор, недотримання під час проведення приватизації вимог чинного законодавства, принципів відкритості, максимальної ефективності та економії, унеможливлює раціональне та ефективне використання комунального майна, що у свою чергу, порушує матеріальні інтереси держави, а також безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади.
		Колегія суддів зазначає, що захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада, проте, у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем, оскільки іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує. 
		Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №922/1441/19, від 24.09.2020 у справі №922/3272/18 зі схожих правовідносин.
		З урахуванням обставин цієї справи, прокуратурою визначено відповідачами Харківську міську раду та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, які розпорядилися спірним майном в порушення, як вказує прокурор, вимог законодавства про приватизацію, а отже прокурор мав право звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів територіальної громади.
		При цьому, встановлена Законом України "Про прокуратуру" умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.      
		Тобто, визначений частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.
		Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, пункти 26, 27; від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, пункти 57, 58; від 28.09.2022 у справі №483/448/20, пункт 7.18; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.18).
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18  дійшла таких висновків:
		1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;
		2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: - відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; - орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави
		Відтак, судова колегія відхиляє доводи апелянтів, що Харківською місцевою прокуратурою №4 не обґрунтовані та не доведені підстави представництва інтересів держави в суді.
		 
		Щодо суті спору судова колегія зазначає таке.
		Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
		Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. 
		Підставами для визнання акту незаконним і скасування рішення є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акту незаконним і його скасування є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб. 
		Відповідно до статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. 
		Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.
		У частині 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
		Згідно із частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування й оренду.
		Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення органом місцевого самоврядування) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення органом місцевого самоврядування), приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об`єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.
		Статтею 15 вказаного Закону визначені способи приватизації, зокрема, шляхом: продажу об`єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу об`єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс); продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців;  продажу на конкурсній основі єдиного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій акціонерного товариства при поданні покупцем документів, передбачених частиною першою статті 12 цього Закону; продажу акцій на міжнародних фондових ринках, у тому числі у вигляді депозитарних розписок; іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об`єктів окремих галузей.
		Згідно із статтею 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення органом місцевого самоврядування) викуп акцій (часток, паїв), що належать державі в статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, заснованих на базі об`єднання майна різних форм власності, здійснюється відповідно до законодавства з питань приватизації та з урахуванням установчих документів таких товариств. Викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
		Статтею 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" установлено, що продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими радами.
		Статтею 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено способи приватизації об`єктів малої приватизації. Приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс). Шляхом продажу за конкурсом може здійснюватися приватизація окремих єдиних майнових комплексів групи А та окремих об`єктів групи Ж.
		Частиною шостою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.
		Таким чином, орган місцевого самоврядування, її виконавчий комітет, міський голова (в межах їх компетенції) у спірних правовідносинах реалізують права власника майна, що перебуває у комунальній власності, щодо володіння, користування та розпорядження таким майном на підставі та у порядку, визначеному чинним законодавством України. 
		В оспорюваному рішенні Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 №412/16 зазначено, що його прийнято на підставі Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про місцеве самоврядування в Україні" та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 №565/11.
		У договорі купівлі-продажу нежитлових приміщень №5507-В-С від 30.10.2017 зазначено, що його укладено на підставі рішення 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17 "Про програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки" та рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 № 412/16. 
		Відповідно до пункту 1.1 зазначених вище Програм, їх розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.
		У пунктах 1.2., 2.2 Програм визначено мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2012-2016, 2017-2022 роки відповідно, а також її принципи.
		Метою приватизації є підвищення ефективності використання майна, створення конкурентного середовища, залучення інвестицій з метою забезпечення соціально-економічного розвитку міста, а також забезпечення надходження коштів від приватизації до міського бюджету.
		До пріоритетів проведення приватизації у 2012-2016, 2017-2022 роки належать досягнення максимальної ефективності приватизації об`єктів, що підлягають приватизації відповідно до Програм.
		До основних принципів індивідуальної приватизації відноситься досягнення максимального економічного ефекту від продажу об`єкта приватизації; вибір способу приватизації об`єкта.
		Відповідно до пунктів 5.1., 5.23 Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки продаж об`єктів комунальної власності територіальної громади                   м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою для кожної групи об`єктів. Продаж об`єктів комунальної власності на конкурентних засадах здійснюється відповідно до розділу IV Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
		У пунктах 3.3., 3.4. Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки зазначено, що приватизація об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою. Викуп застосовується щодо об`єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.
		За змістом частини 1 статті 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на час прийняття рішення про відчуження об?єктів комунальної власності), з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано. Окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно.
		Частиною 2 статті 5-1, частиною 2 статті 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації. Викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
		Відповідно до статті 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.
		З моменту прийняття рішення про приватизацію об`єктів, які перебувають у комунальній власності, органами приватизації здійснюється підготовка до їх приватизації відповідно до статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), що полягає, зокрема, у встановлені ціни продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України; публікації інформації про об`єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; а також вчиненні інших дій, необхідних для підготовки об`єктів малої приватизації до продажу.
		Викуп застосовується до об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України (частини 1, 3 статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.
		Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 №439 (далі Порядок №439).
		Згідно з пунктом 8.1 Порядку №439, викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.
		Виходячи з аналізу наведених вище норм Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 у справі №922/623/20 дійшов висновку, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.
		Тобто, викуп орендарем орендованого ним приміщення, виходячи з положення статті 11, статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об?єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб?єктом оціночної діяльності - суб?єктом господарювання для цілей оренди майна. В іншому разі приватизація такого приміщення повинна здійснюватися у загальному порядку за результатами проведення аукціону або конкурсу.
		Як встановлено місцевим господарським судом, нежитлові приміщення площею 34, 5кв.м та 5/100 часток місць спільного користування приміщень площею 0, 8кв.м, які перший відповідач рішенням від 26.10.2016 № 412/16 вирішив відчужити шляхом викупу фізичною особою-підприємцем Саркер Мд. Азмал Хоссейн, про що зазначено у пункті 1 додатку до цього рішення, є окремим індивідуально визначеним майном, тобто відноситься до групи А об`єктів приватизації, та перебуває у комунальній власності міста Харкова.
		Фізична особа-підприємець Саркер Мд. Азмал Хоссейн до органу приватизації документи, передбачені пунктом 2.2. Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час оренди, під час приватизації, не подавав, що в свою чергу свідчить про те, що фізична особа-підприємець Саркер Мд. Азмал Хоссейн жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту нерухомого майна у нього в оренді, а саме з 13.04.2011 по 03.11.2011, тобто по день подачі ним заяви до Харківської міської ради для викупу, не здійснив.
		Дослідивши Звіт про оцінку майна, наданий суб`єктом оціночної діяльності - фізичною особою-підприємцем Бєлих Б.М. від 28.02.2017 про вартість спірних нежитлових приміщень першого поверху, розташовані у цегляній будівлі літ. А-2, площею 35, 3кв.м, судом першої інстанції встановлено відсутність будь-яких відомостей про те, що третім відповідачем проводились ремонтні роботи у цих нежитлових приміщеннях, у т. ч. було здійснено їх невід`ємні поліпшення.
		Не містять таких відомостей також і договір оренди № 1268 від 13.04.2011 в редакції додаткової угоди № 2 від 13.03.2014 та договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №   5507-В-С від 30.10.2017.
		Даний факт апелянтами не спростований, в матеріалах справи такі докази також відсутні. 
		Наданий фізичною особою-підприємцем Саркер Мд. Азмал Хоссейн звіт про оцінку нерухомого майна 2014 року не приймається апеляційним господарським судом, оскільки, по-перше, з підстав, викладених вище, даний додатковий доказ відхилений судом; по-друге, складений вже після звернення до органу приватизації із заявою про викуп орендованого майна; по-третє, матеріали справи не містять доказів, що третій відповідач здійснював поліпшення орендованого майна у передбаченому законом порядку.
		Тому безпідставними є доводи апелянтів про те, що Харківська міська рада як орган місцевого самоврядування має право самостійно обирати спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування наведених законодавчих обмежень.
		Доводи апелянтів, що орган приватизації вправі самостійно обрати такий спосіб приватизації як викуп за відсутності будь-яких додаткових умов, як то проведення поліпшення майна на більш ніж 25% його вартості, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти у відповідності до вимог законодавства, що регулює порядок приватизації комунального майна задля дотримання законності при прийнятті рішень і недопущенні порушення прав територіальної громади, інтереси якої він представляє. 
		У рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2000 № 14-рп/2000 у справі №1-16/2000 за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні №163 "Черемшина" щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (справа про визначення способу малої приватизації), роз`яснено, що право органів, які здійснюють функції розпорядження державною власністю, самостійно визначати спосіб приватизації обмежується випадками, передбаченими законом.
		Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема у постановах від 17.06.2020 у справі №922/2593/19, від 17.06.2020 у справі №922/1958/19, від 23.06.2020 у справі №922/1970/19, від 07.07.2020 у справі №922/2932/19, від 08.07.2020 у справі №922/1969/19 зі схожих правовідносин.
		Наведені апелянтами положення Господарського кодексу України (статті 289) та Цивільного кодексу України (стаття 777), якими передбачено переважне право наймача перед іншими особами на  придбання, у разі продажу речі, переданої у найм, є загальними, у той час як спеціальним законом, який регулює порядок приватизації об`єктів малої приватизації, зокрема шляхом викупу, є Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
		При цьому, в оскаржуваному рішенні міської ради зазначено, що рішення приймається на підставі Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про особливості приватизації об?єктів незавершеного будівництва", статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016р.р.
		Безпідставними є і посилання апелянтів на пункт 5.6 договору оренди, яким встановлено, що орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передано в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп, оскільки таке право виникає у орендаря лише за умов, визначених Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
		Статтею 13 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначено, що продаж об`єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну.
		У статті 14 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" зазначено, що продаж об`єктів малої приватизації за конкурсом полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував найвищу ціну та взяв зобов`язання виконати умови конкурсу.
		З наведених норм права вбачається, що основною метою приватизації, у тому числі комунального майна є досягнення максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності, тобто отримання найвищої ціни за об`єкти, що підлягають приватизації та залучення коштів для здійснення структурної перебудови економіки територіальної громади.
		З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що орендарем - фізичною особою - підприємцем Саркер Мд. Азмал Хоссейн здійснювалися поліпшення орендованого приміщення у визначеному законом порядку до звернення із заявою до органу приватизації про викуп майна, а обраний спосіб приватизації шляхом викупу за відсутності доказів здійснення поліпшень суперечить інтересам територіальної громади, у зв`язку з тим, що він фактично свідчить про не проведення конкурсного продажу нежитлових приміщень (аукціон або конкурс), що виключає можливість отримати за об`єкт приватизації більше ринкової вартості, адже на аукціон або конкурс такий об`єкт виставляється з початковою вартістю, що дорівнює ринковій, та в ході їх проведення ціна продажу може збільшитись.
		Згідно із частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що пункт 1 додатку 1 до рішення Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16 прийнято з порушенням вимог Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а відтак є незаконним.
		Отже, обґрунтованою є вимога прокурора про визнання незаконним та скасування пункту 1 додатку 1 до рішення Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади  м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16.
		 
		В частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 30.10.2017 № 5507-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Саркер Мд. Азмал Хоссейн, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області            Тихоновою І.В. і зареєстрований в реєстрі за № 500, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
		Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.
		Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави недійсності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей
		За приписами статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
		Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що продовжує змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду. 
		Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
		Договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 30.10.2017 № 5507-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Саркер Мд. Азмал Хоссейн, на підставі, зокрема, рішення Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16, яке з підстав, зазначених вище, визнано незаконним та скасовано судом, а також з порушенням вимог статті 18-1 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" і Закону України "Про місцеве самоврядування".
		Відповідно до приписів частини п`ятої статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
		Частиною 5 статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.
		Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Харківська міська рада.
		При цьому, статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Територіальна громада міста Харкова як власник спірного об`єкта нерухомості делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.
		Тобто, воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.
		Таким чином, здійснення Харківською міською радою розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади.
		Таку правову позицію наведено у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 3-604гс16, від 15.03.2017 у справі №916/2130/15.
		Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 30.10.2017 № 5507-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Саркер Мд. Азмал Хоссейн, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області                 Тихоновою І.В. і зареєстрований в реєстрі за № 500, підлягає визнанню недійсними, оскільки укладений з порушенням вимог статей 203, 215 Цивільного кодексу України.
		Враховуючи викладене та те, що пункт 1 додатку 1 до рішення Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16, на підставі якого укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №5507-В-С від 30.10.2017, визнано незаконним та скасовано, як таке, що прийнято з порушенням норм закону та суперечить інтересам держави та територіальної громади, а договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №5507-В-С від 30.10.2017 є недійсним на підставі частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для зобов`язання фізичної особи-підприємця Саркер Мд. Азмал Хоссейн (який був власником спірного нерухомого майна на час ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції) повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху №68 площею 34, 5кв.м та 5/100 частки місця загального користування приміщень 1-го поверху № І, II площею 0, 8кв.м загальною площею 35, 3кв.м, розташовані в будинку літ. "А-2" за адресою:                 АДРЕСА_1, отже, позовні вимоги в цій частині як похідні є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		І обставини відчуження 3-им відповідачем спірного нерухомого майна вже після прийняття судом оскаржуваного рішення і відкриття апеляційного провадження за скаргами відповідачів іншій особі, цього обгрунтованого і вірного висновку суду першої інстанції не спростовують.
		 
		Поряд з цим, судова колегія зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
		Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. 
		Однак, у спірних правовідносинах, орендар звернувся з листом до органу місцевого самоврядування, у якому просив дозволити приватизацію орендованого нежитлового приміщення, хоча поліпшення орендованих ним приміщень за договором оренди у визначеному законом порядку здійснені не були.
		На підставі вказаної заяви орган місцевого самоврядування оскаржуваним рішенням вирішив провести відчуження такого об?єкта комунальної власності  територіальної громади.
		Після цього, орендарем було подано заяву про приватизацію шляхом викупу, на підставі якої було укладено оспорюваний договір купівлі-продажу нежитлових приміщень. При цьому, доказів проведення невід?ємних поліпшень орендованого майна за час його оренди чи під час процедури приватизації, орендарем не надано.
		Передача права власності на майно, у тому числі в результаті приватизації, передбачає наявність волевиявлення як у продавця, так і у покупця такого майна.  Отже, покупець, звертаючись до органів місцевого самоврядування про приватизацію орендованого нежитлового приміщення, та достовірно знаючи, що поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, ним здійснені не були та жодні дії, які б свідчили про намір здійснити такі поліпшення, ним не вчинялись, усвідомлював що його звернення є протиправним, оскільки суперечить пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		Порушення 1-им та 2-им відповідачами умов та порядку приватизації  призвели не тільки до можливих економічних збитків (недотримання територіальною громадою коштів від відкритого продажу майна конкурентним способом), а й позбавили інших зацікавлених фізичних та юридичних осіб можливості придбати комунальне майно на відкритому конкурсі, створили для них і орендаря несправедливі умови конкуренції на ринку продажу комунального майна. При цьому, орендар, відповідно, отримав непередбачені законом привілеї викупити майно неконкурентним способом.
		Харківська міська рада, розпорядившись таким чином майном, діяла всупереч суспільним інтересам, поставивши в нерівні умови орендаря, який не здійснив невід?ємних поліпшень орендованого майна, і інших потенційних покупців комунального майна, фактично протиправно позбавивши останніх права на участь у приватизації.
		Тобто, у даній справі встановлено обставини порушення органами місцевого самоврядування умов та порядку приватизації, а також наявність протиправної поведінки самого покупця, який за відсутності у нього законодавчо встановлених підстав для приватизації майна шляхом викупу у зв?язку з нездійсненням ним поліпшень майна, яке неможливо відокремити від відповідного об?єкта без завдання йому шкоди, звернувся до органів місцевого самоврядування з такою заявою, що свідчить про недобросовісність дій орендаря. 
		З огляду на викладене, судова колегія відхиляє доводи 2-го та третього відповідачів, що третій відповідач є добросовісним набувачем права власності на об`єкт приватизації.
		 
		Щодо позовних вимог про скасування записів № 46174362 від 27.03.2019 про проведену державну реєстрацію права власності за Саркер Мд. Азмал Хоссейн на нежитлові приміщення 1-го поверху № 68 площею 34, 5кв.м, розташовані в будинку літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_1; № 46174481 від 27.03.2019 про проведену державну реєстрацію права власності за Саркер Мд. Азмал Хоссейн на нежитлові приміщення 5/100 частки місця загального користування приміщень 1-го поверху № І, II площею 0, 8кв.м, розташовані в будинку літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_1, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
		До 16.01.2020 була чинною редакція статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься саме запис про скасування державної реєстрації прав.
		Однак, у подальшому законодавець змінив зазначену норму, виклавши зокрема абзаци 1, 2 частини 3 вказаної статті наступним чином: "Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених       пунктом 1  частини сьомої статті 37 цього Закону.
		У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними".
		Із зазначеного вбачається, що законодавець виключив з конструкції статті можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію прав, у зв`язку з чим задоволення позовної вимоги про скасування записів державного реєстратора не призведе до ефективного захисту прав, оскільки нормою воно не передбачене, а реєстратор, у свою чергу, отримуючи судове рішення про скасування запису, не зможе його виконати. Більше того, структурна побудова Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передбачає випадки, коли запис залишається, але при необхідності провести певні зміни (здійснюється реєстраційна дія на підставі рішення державного реєстратора (без внесення нового чи зміни номера запису).
		Така правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №352/1021/19, від 03.09.2020 у справі №914/1201/19, де суди зазначили, що починаючи з 16.01.2020 скасування запису про проведену державну реєстрацію права не може привести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі.
		Водночас Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 04.11.2020 у справі №910/7648/19 зазначив, що з 16.01.2020 (тобто на час ухвалення оскаржуваного рішення) законодавець уже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак, у практичному аспекті не може забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а отже, не спроможний надати особі ефективний захист її прав.
		Відтак, у задоволенні вимог прокурора про скасування записів № 46174362 від 27.03.2019 про проведену державну реєстрацію права власності за Саркер Мд. Азмал Хоссейн на нежитлові приміщення 1-го поверху № 68 площею 34, 5кв.м, розташовані в будинку літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_1; № 46174481 від 27.03.2019 про проведену державну реєстрацію права власності за Саркер Мд. Азмал Хоссейн на нежитлові приміщення 5/100 частки місця загального користування приміщень 1-го поверху № І, II площею 0, 8кв.м, розташовані в будинку літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_1, хоча й прокурор звернувся з позовом до 16.01.2020, слід відмовити.
		Отже, рішення місцевого господарського суду від 30.06.2020 в частині задоволених позовних вимог про скасування записів слід скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
		 
		Щодо клопотання другого відповідача про застосування позовної давності, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
		За приписами статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Підставою для звернення до суду з цим позовом стало те, що прокуратура встановила порушення законодавства України переданням у приватну власність спірних нежитлових приміщень на підставі рішення Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 №412/16 та договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 30.10.2017 №5507-В-С.
		Ці порушення, за твердженням прокурора, прокуратура виявила під час здійснення процесуального керівництва по кримінальному провадженню №42017221080000002 від 04.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України. 
		Так, у ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 (справа № 639/687/19) було вилучено у другого відповідача ряд приватизаційних справ, в тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень, розташованих за адресою:                        АДРЕСА_1 та саме під час вивчення цієї справи прокуратура встановила незаконність набуття фізичною особою-підприємцем Саркер Мд. Азмал Хоссейн спірних нежитлових приміщень та низку порушень законодавства України.
		З позовом прокурор звернувся у 30.01.2020 року.
		Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що прокурором строк позовної давності не пропущений.
		Сама по собі імовірна обізнаність прокурора про рішення Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 №412/16 не свідчить про обізнаність прокурора щодо незаконності набуття 3-ім відповідачем у власність спірних нежитлових приміщень, оскільки суд має встановити обставину саме коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		У спірних правовідносинах зазначене мало місце в 2019 році за результатами опрацювання отриманих у ході досудового розслідування кримінального провадження №42017221080000002 документів; доказів іншого апелянтами суду не надано.
		З огляду на вищевикладене, апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 30.06.2020 у справі №922/251/20 слід скасувати в частині задоволених позовних вимог про скасування записів №46174362 від 27.03.2019 про проведену державну реєстрацію права власності за Саркер Мд. Азмал Хоссейн на нежитлові приміщення 1-го поверху № 68 площею 34, 5кв.м, розташовані в будинку літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_1 ; № 46174481 від 27.03.2019 про проведену державну реєстрацію права власності за Саркер Мд. Азмал Хоссейн на нежитлові приміщення 5/100 частки місця загального користування приміщень 1-го поверху № І, II площею 0, 8кв.м, розташовані в будинку літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_1 , та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. В решті рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2020 у справі №922/251/20 слід залишити без змін.
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
		Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Разом з тим, частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
		Враховуючи, що даний спір виник внаслідок неправомірних дій відповідачів, судові витрати прокурора за подання позовної заяви підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів; витрати відповідачів за подання апеляційних скарг покладаються на відповідачів. 
		Керуючись ст.ст. 129, 256, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 4 ч. 1 ст. 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради задовольнити частково. 
		Апеляційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково.
		Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Саркер Мд. Азмал Хоссейн задовольнити частково
		Рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2020 у справі №922/251/20 скасувати в частині задоволених позовних вимог про скасування записів № 46174362 від 27.03.2019 про проведену державну реєстрацію права власності за Саркер Мд. Азмал Хоссейн на нежитлові приміщення 1-го поверху № 68 площею 34, 5кв.м, розташовані в будинку літ. "А-2" за адресою:                         АДРЕСА_1 ; № 46174481 від 27.03.2019 про проведену державну реєстрацію права власності за Саркер Мд. Азмал Хоссейн на нежитлові приміщення 5/100 частки місця загального користування приміщень 1-го поверху № І, II площею 0, 8кв.м, розташовані в будинку літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_1 , та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
		В решті рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2020 у справі №922/251/20 залишити без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст постанови складено 16.09.2024.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                    Л.М. Здоровко
		 
		Суддя                                                                                           В.В. Лакіза  
		 
		       Суддя                                                                                           О.В. Плахов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...