Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 353/999/23 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.09.2024.
Дата набрання законної сили: 09.09.2024
Номер судового провадження: 51-523км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023091240000127

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 вересня 2024 року
		м. Київ
		Справа № 353/999/23
		Провадження № 51- 523 кмо 24
		Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
		головуючого                                   ОСОБА_1 ,
		суддів:                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,    
		за участю: 
		секретаря судового засідання             ОСОБА_8 ,
		прокурора                                                   ОСОБА_9 ,
		розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023091240000127 від 18 липня 2023 року, щодо
		ОСОБА_10 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гончарівка Тлумацького району Івано-Франківської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: 
		АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		за ч. 3 ст. 197-1 Кримінального кодексу України (далі - КК),
		за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, ОСОБА_11 на ухвалу Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2023 року та ухвалу  Івано-Франківського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року щодо ОСОБА_10 .
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2023 року клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 задоволено, останнього звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 
		ч. 3 ст. 197-1 КК, закрито.
		Прийнято рішення щодо речових доказів.
		Згідно з ухвалою ОСОБА_10 обвинувачувався в тому, що він у вересні 2019 року, діючи умисно, усвідомлюючи відсутність будь-яких підстав для зайняття земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яка відноситься до земель комунальної власності Тлумацької міської ради, достовірно знаючи про відсутність у нього права на зайняття та використання зазначеної земельної ділянки, здійснив самовільне будівництво капітальної споруди автомобільного гаража на вказаній самовільно зайнятій земельній ділянці площею 61 квадратний метр, чим заподіяв шкоду Тлумацькій міській раді Івано-Франківської області на загальну суму 5 874 гривні 91 копійку. 
		Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року зазначену ухвалу суду першої інстанції щодо ОСОБА_10 залишено без зміни, а апеляційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської прокуратури 
		ОСОБА_12 - без задоволення.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій щодо ОСОБА_10 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Указує на те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 197-1 КК, є триваючим злочином. Вважає, що судом першої інстанції було неправильно встановлено час закінчення злочинних дій ОСОБА_10 , оскільки він після вчинення протиправних дій, які утворюють склад закінченого кримінального правопорушення, продовжував користуватися самовільно зайнятою земельною ділянкою та зведеною на ній спорудою, тобто безперервно перебував у злочинному стані, а тому висновки суду першої інстанції про закінчення строків давності є передчасними. Зазначає, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги прокурора і дійшов до неправильних висновків про відсутність правових підстав вважати самовільне зайняття земельної ділянки і будівництво на ній певної споруди триваючим кримінальним правопорушенням.
		У запереченнях на касаційну скаргу прокурора ОСОБА_10 просить залишити її без задоволення через необґрунтованість наведених у ній доводів.
		Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
		Підстави розгляду кримінального провадження об`єднаною палатою
		Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ухвалою від 22 травня 2024 року зазначене кримінальне провадження на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК передала на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
		Таке рішення колегія суддів прийняла у зв`язку із тим, що вважала за необхідне відступити від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному в ухваліколегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 листопада 2023 року в справі 
		№ 758/2732/23 (провадження № 51-6781 ск 23).
		Ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 листопада 2023 року (справа № 758/2732/23) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами прокурорів на ухвалу апеляційного суду, якою залишено без зміни ухвалу суду першої інстанції про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК, та закриття кримінального провадження.
		У зазначеному рішенні суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду про те, що кримінальне правопорушення, передбачене 
		ч. 4 ст. 197-1 КК, є закінченим з моменту початку ведення будівельних робіт на самовільно зайнятій земельній ділянці, тобто з моменту здійснення будівництва, та про правильність рішення суду першої інстанції щодо наявності підстав для закриття кримінального провадження, оскільки кримінальне правопорушення було вчинене у 2012 році і з часу його вчинення минуло 10 років.
		Обґрунтовуючи свою позицію в ухвалі від 22 травня 2024 року, якою зазначене кримінальне провадження на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, колегія суддів зазначила, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 197-1 КК, є триваючим і відповідно, уразі вчинення триваючого злочину, першим днем початку перебігу строку давності є день припинення вчинення особою відповідного триваючого злочинного діяння, а не день, з якого таке діяння досягнуло стадії закінченого злочину.
		За таких обставин, виходячи з необхідності забезпечення додержання принципу правової (юридичної) визначеності, є передбачені законом підстави для здійснення касаційного розгляду цього провадження об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, обґрунтованою та просив її задовольнити.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, об`єднана палата дійшла таких висновків.
		Щодо особливостей обрахування строків давності, передбачених ч. 1 ст. 49 КК, за вчинення триваючих кримінальних правопорушень та віднесення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК, до триваючих злочинів.
		Звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави в особі відповідного суду від офіційного осуду, призначення покарання та визнання судимою особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у випадках, передбачених КК та у порядку, встановленому КПК.
		Строк давності - це передбачений ст. 49 КК певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
		Частиною першою статті 49 КК передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 
		1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - разі вчинення тяжкого злочину; 5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
		Вказаною нормою встановлено: - строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення відповідно до класифікації, визначеної  приписами ст. 12 КК, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; - підстави такого звільнення; - правила обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання.
		Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч. 1 ст. 49 КК диференційовані строки давності за умови, що: 
		- протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); - особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); - законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.
		Поняття триваючого кримінального правопорушення вироблено в теорії кримінального права. 
		Проте значення тривалості окремих кримінальних правопорушень, у тому числі для цілей ст. 49 КК, у чинному КК не конкретизовано. 
		На врахування специфіки триваючих кримінальних правопорушень міститься 
		вказівка в Законі України «Про застосування амністії в Україні» від 01 жовтня 
		1996 року № 392/96-ВР (далі - Закон № 392/96-ВР).
		Відповідно до вимог ст. 5 Закону № 392/96-ВР дія закону про амністію поширюється на кримінальні правопорушення, вчинені до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на триваючі або продовжувані кримінальні правопорушення, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання законом про амністію чинності.   
		Особливими ознаками триваючих кримінальних правопорушень є тривалість, яка полягає у тому, що кримінальне правопорушення може вчинятися протягом достатньо великого проміжку часу, та безперервність, яка характеризується  відсутністю розривів, проміжків у вчиненні триваючого кримінального правопорушення.
		У поняття час вчинення триваючого кримінального правопорушення має включатися увесь проміжок часу, протягом якого особа безперервно вчиняла триваюче діяння на стадії закінченого кримінального правопорушення.
		Отже, триваюче кримінальне правопорушення - це кримінальне правопорушення, яке може безперервно вчинятися на стадії закінченого його складу протягом певного (достатньо великого) проміжку часу.
		За загальним правилом початком кримінального правопорушення, у тому числі триваючого, є початок виконання об`єктивної сторони його складу.
		Момент, з якого кримінальне правопорушення вважається закінченим, і момент фактичного припинення протиправних дій при триваючих кримінальних правопорушень не співпадають.
		Закінчення триваючого кримінального правопорушення - це такий етап у вчиненні суспільно небезпечного діяння, починаючи з якого воно містить усі ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею (частиною статті) Особливої частини КК.
		Триваюче кримінальне правопорушення більше не вчиняється, коли воно припинено та перервано.
		Припинення - це завершення триваючого злочинного діяння за волею винного, а переривання - з причин, що не залежали від його волі. Водночас, оскільки тривалість даних кримінальних правопорушень обумовлена в першу чергу тривалістю діяння, яке містить усі ознаки складу закінченого кримінального правопорушення, то припинення і переривання триваючих кримінальних правопорушень - це, в основному, форми завершення закінчених діянь.
		Враховуючи зазначене, днем початку перебігу строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення триваючого кримінального правопорушення єдень припинення або переривання вчинення особою відповідного триваючого суспільно небезпечного діяння.
		Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого 
		ч. 3 ст. 197-1 КК, полягає у самовільному будівництві будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці.
		Самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці полягає у веденні на такій ділянці без належного дозволу будівельних робіт, виконанні монтажних робіт по спорудженню певних будівель, споруд тощо.
		З початку ведення самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК, є закінченим і з цього часу особа безперервно перебуває в злочинному стані до моменту припинення або переривання кримінального правопорушення.
		За таких обставин, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 197-1 КК, є триваючим злочином, а тому днем початку перебігу строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення єдень його фактичного припинення або переривання. 
		Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, то вони є обґрунтованими.
		Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		ОСОБА_10 обвинувачувався у тому, що він у вересні 2019 року самовільно захопив земельну ділянку та збудував на ній капітальну споруду автомобільного гаража, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 197-1 КК.
		Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 197-1 КК, відповідно до ст. 12 КК, є нетяжким злочином.
		Строк давності за вчинення нетяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК складає три роки.
		Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції зазначив, що днем вчинення інкримінованого ОСОБА_10 кримінального правопорушення є вересень 2019 року і більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено. Перебіг строку давності не зупинявся та не переривався, ОСОБА_10 не ухилявся від досудового розслідування та суду і не вчинив нового кримінального правопорушення. З дня вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК, пройшло більше трьох років і наявні підстави, передбачені ст. 49 КК, для звільнення 
		ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
		Проте судом першої інстанції не враховано, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 197-1 КК, є триваючим злочином, а також не враховано і конкретні обставини кримінального провадження.
		Зокрема, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені 18 липня 2023 року на підставі рапорту дільничного офіцера поліції РУП ГУНП в Івано-Франківській області від 17 липня 2023 року про те, що в ході відпрацювання території ним було виявлено, що громадянин в порушення вимог статей 81, 116, 125 Земельного кодексу України, не маючи будь-яких законних підстав для зайняття та використання земельної ділянки, яка відноситься до земель комунальної власності Тлумацької міської ради, здійснив самовільне будівництво капітальної споруди - автомобільного гаража з влаштуванням фундаменту із бетону та стін із шлакоблоку.
		Тобто, станом на 18 липня 2023 року ОСОБА_10 перебував у злочинному стані і закінчене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 197-1 КК, тривало.
		За таких обставин, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для звільнення ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК без врахування всіх вказаних обставин є передчасними.
		Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Івано-Франківської прокуратури ОСОБА_12 на ухвалу місцевого суду щодо ОСОБА_10 , у порушення вимог ст. 419 КПК належним чином не перевірив доводи прокурора про неправильність висновків суду першої інстанції щодо закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого
		ч. 3 ст. 197-1 КК.
		Мотивуючи своє рішення, апеляційний суд зазначив, що після самовільного заволодіння земельною ділянкою подальше невиконання обвинуваченим обов`язку повернути її власнику, як цього вимагає земельне законодавство, не охоплюється складом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК, і з точки зору кваліфікації за цією нормою не має значення скільки часу воно тривало, та дійшов до висновку про відсутність правових підстав вважати самовільне зайняття земельної ділянки і будівництво на ній певної споруди триваючим злочином.
		Проте такі висновки апеляційного суду є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
		Отже, під час розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій допустили істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 438 КПК є підставами для скасування таких рішень.
		За таких обставин, ухвали судів першої та апеляційної інстанцій щодо ОСОБА_10 підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, а касаційна скарга прокурора - задоволенню.
		При новому розгляді в суді першої інстанції необхідно врахувати наведене, судовий розгляд здійснити відповідно до вимог КПК та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
		Виконуючи приписи ст. 442 КПК, об`єднана палата робить висновок про те, як саме повинна застосовуватись норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, що передала справу на розгляд об`єднаної палати.
		Висновок щодо правозастосування положень статей 49, ч. 3 ст. 197-1 КК:
		Днем початку перебігу строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення триваючого кримінального правопорушення єдень припинення або переривання вчинення особою відповідного триваючого суспільно небезпечного діяння. 
		Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 197-1 КК, є триваючим злочином. Склад вказаного кримінального правопорушення є закінченим з початку ведення самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці і з цього часу особа безперервно перебуває в злочинному стані до моменту припинення або переривання кримінального правопорушення.
		Керуючись статтями 433, 434, 434-2, 436, 441, 442 КПК, об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду
		ухвалила:
		Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, ОСОБА_11 задовольнити.
		Ухвалу Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 19 вересня 
		2023 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 13 листопада 
		2023 року щодо ОСОБА_10 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді: 
		ОСОБА_1              
		         
		ОСОБА_2                          ОСОБА_3                         ОСОБА_4 
		 
		ОСОБА_5                          ОСОБА_6                     ОСОБА_7

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...