Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 642/4502/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.09.2024.
Дата набрання законної сили: 11.09.2024
Номер судового провадження: 61-14982ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 вересня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 642/4502/17
		провадження № 61-14982св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., 
		Пархоменка П. І.,
		 
		учасники справи за первісним позовом:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гібадулова Лариса Августинівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Літвінова Яна Миколаївна, Харківська міська рада,
		 
		учасники справи за зустрічним позовом:
		позивач - ОСОБА_2 ,
		відповідач - ОСОБА_1 ,
		третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гібадулова Лариса Августинівна,
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_2 , яка подана представником ОСОБА_3 , на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2021 року в складі судді Гримайло А. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 20  вересня 2023 року в складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова  В. М.,
		Історія справи
		Короткий зміст позовних вимог
		У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гібадулова Л. А. (далі - приватний нотаріус Гібадулова Л. А.), про встановлення факту родинних відносин та визнання заповіту недійсним.
		Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , проте у документах, які підтверджують їх родинний зв`язок допущені помилки при здійсненні перекладу прізвища з російської на українську мову, а саме: у батьків позивача зазначені прізвища як « ОСОБА_6 » та « ОСОБА_6 », а її прізвище зазначено як « ОСОБА_7 ».
		ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько ОСОБА_4 помер, у зв`язку з чим їй необхідно встановити факт родинних відносин з ним для отримання свідоцтва про право на спадщину. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, що складається з квартири АДРЕСА_1 . 
		Під час подання заяви про прийняття спадщини позивачу стало відомо про існування заповіту, згідно з яким 21 грудня 2015 року ОСОБА_4 заповів належну йому квартиру ОСОБА_2 , який винаймав у нього житлове приміщення. 
		За життя ОСОБА_4 мав нестабільний стан здоров`я, завжди потребував постійного стороннього догляду, внаслідок чого отримував соціально-психологічні послуги та проходив програми соціально-психологічної реабілітації та адаптації, був хворим на алкоголізм, мав проблеми з пам`яттю, тому позивач вважала вказаний заповіт таким, що складений спадкодавцем у стані, коли він не усвідомлював значення своїх дій. Отже, на переконання позивача, зазначений заповіт є недійсним.
		ОСОБА_1 просила:
		встановити факт родинних відносин між нею та ОСОБА_4 ;
		визнати заповіт, який був підписаний ОСОБА_4 та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Літвіновою Я. М. (далі - приватний нотаріус Літвінова Я. М.)., недійсним.
		У грудні 2017 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Гібадулова Л. А., про визнання права власності на спадщину в порядку спадкування за заповітом.
		Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що 13 березня 2015 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 укладений договір оренди квартири АДРЕСА_2 , він сплачував всі належні платежі та протягом трьох місяців ці платежі отримувала ОСОБА_8 , адже ОСОБА_4 проживав з нею. Внаслідок напружених відносин ОСОБА_4 був змушений виїхати від дочки, після чого проживав у невістки ОСОБА_9 , а останні роки проживав у квартирі свого брата ОСОБА_10 , що знаходиться на 7 поверсі того ж будинку. ОСОБА_2 здійснював догляд за ОСОБА_4 , купував йому їжу останні два роки перед смертю спадкодавця.
		21 грудня 2015 року ОСОБА_4 склав на його ім`я заповіт, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Літвіновою Я. М. Проте він позбавлений можливості оформити свої права як спадкоємець після смерті ОСОБА_4 через відсутність державної реєстрації цієї квартири.
		Крім того, під час розгляду справи йому стало відомо, що до складу спадкового майна, яке на момент смерті належало померлому ОСОБА_4 , входили права на квартиру АДРЕСА_3 його брата ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , адже ОСОБА_4 постійно проживав з братом до моменту смерті свого брата ОСОБА_10 та продовжував проживати після його смерті, а тому фактично прийняв спадщину як спадкоємець другої черги.
		ОСОБА_2 з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просив:
		визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом від 21 грудня 2015 року, посвідченим приватним нотаріусом Літвіновою Я. М., зареєстрованим в реєстрі за № 2709, після смерті ОСОБА_4 ;
		визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_3 у порядку спадкування за заповітом від 21 грудня 2015 року, посвідченим приватним нотаріусом Літвіновою Я. М., зареєстрованим в реєстрі за № 2709, після смерті ОСОБА_4 та після смерті його рідного брата ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2018 року до участі у справі як третю особу залучено приватного нотаріуса Літвінову Я. М. 
		Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2020 року до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Гібадулова Л. А., приватний нотаріус Літвінова Я. М., про встановлення факту родинних відносин та визнання заповіту недійсним як третю особу залучено Харківську міську раду. Прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Гібадулова  Л. А., про визнання права власності на спадщину в порядку спадкування, зустрічний позов об`єднано в одне провадження з первісним позовом.
		Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2021 року, яке залишене без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
		Встановлено факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
		Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 задоволено частково.
		Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом, посвідченим 21 грудня 2015 року приватним нотаріусом Літвіновою Я. М., реєстраційний номер 2709, після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову ОСОБА_1 мотивоване тим, що позовна вимога про встановлення факту родинних відносин між нею та її батьком ОСОБА_4 підлягає задоволенню, оскільки цей факт знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду та встановлення зазначеного факту необхідно позивачу ОСОБА_1 для вирішення питання щодо прийняття спадщини. 
		Стосовно вимоги про визнання заповіту недійсним, то в матеріалах справи немає належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження неможливості та нездатності ОСОБА_4 прочитати текст заповіту, здійснити відповідний підпис, у зв`язку з чим суд першої інстанції визнав викладені у позовній заяві доводи припущеннями, які не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Тому суд зробив висновок, що заповіт, складений ОСОБА_4 21  грудня 2015 року, відповідає вимогам закону щодо його форми, зокрема: він викладений у вигляді письмового документа; підписаний власноруч заповідачем, що підтверджується висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 28 лютого 2020 року № 292; посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу. При цьому суд не встановив, що у момент складення заповіту у ОСОБА_4 були фізичні вади, які позбавляли його здатності самостійно прочитати заповіт та вчинити на ньому свій підпис. Належних та допустимих доказів про невідповідність заповіту внутрішній волі заповідача позивач за первісним позовом суду не надала. Таким чином, було дотримано порядок посвідчення заповіту, зокрема послідовно вчинено всі необхідні для цього дії. Позивач ОСОБА_1 не довела існування порушень вимог закону щодо посвідчення заповіту. За таких обставин суд першої інстанції зробив висновок про відсутність підстав для визнання заповіту нікчемним та недійсним.
		Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 суд першої інстанції визнав, що позовна вимога про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом від 21 грудня 2015 року, посвідченим приватним нотаріусом Літвіновою Я. М., після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає задоволенню. ОСОБА_4 та ОСОБА_11 були співвласниками цієї квартири на праві спільної сумісної власності, на момент смерті ОСОБА_11 син та мати були зареєстровані у зазначеній квартирі, а тому ОСОБА_4 є таким, що прийняв спадщину у вигляді частини квартири, яка належала його матері, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
		В частині позовної вимоги за зустрічним позовом про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_3 , яка належала на праві власності ОСОБА_10 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , суд першої інстанції зробив висновок про відмову у її задоволенні, адже: у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту родинних зав`язків між померлими ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , останній у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини після смерті свого брата нотаріусу не подавав, належних та допустимих доказів на підтвердження факту спільного проживання зі спадкодавцем на момент його смерті до суду не надав; місцем реєстрації ОСОБА_4 з 1990 року до моменту смерті є квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалами справи. Тому ОСОБА_4 є особою, яка не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_10 , у зв`язку з чим квартира АДРЕСА_3 не входить до спадкової маси після смерті ОСОБА_4 .
		Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги лише в частині відмови у задоволенні зустрічної позовної вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_3 у порядку спадкування за заповітом від 21 грудня 2015 року, після смерті ОСОБА_4 та після смерті його рідного брата ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з висновком суду першої інстанції в указаній частині погодився.
		Суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 15 вересня 1999 року, реєстраційний номер 4-99-151416, ОСОБА_10 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 помер. ОСОБА_4 не подавав нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті свого брата ОСОБА_10 . При цьому на час смерті ОСОБА_10 . ОСОБА_6 не був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_3 , яка належала ОСОБА_10 на праві приватної власності на час його смерті. За життя ОСОБА_4 не звертався до суду про встановлення факту постійного проживання з братом ОСОБА_10 на час відкриття спадщини, у зв`язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, спірна квартира АДРЕСА_3 на час смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не увійшла до спадкової маси, оскільки він не був її власником, не був у ній зареєстрований, а також не було встановлено факту його постійного проживання з братом у цій квартирі.
		Крім того, ОСОБА_2 не заявляв вимоги про встановлення факту прийняття ОСОБА_4 спадщини у порядку частини третьої статті 1268 ЦК України, у якій передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Таким чином, виходячи із предмету позову, яким є визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_3 у порядку спадкування за заповітом від 21 грудня 2015 року, який обраний ОСОБА_2 на власний розсуд, обставини відносно того, чи постійно проживав спадкоємець ОСОБА_4 разом із спадкодавцем ОСОБА_10 на час відкриття спадщини не є предметом цього спору, тому суд не може робити правові висновки відносно цих обставин.
		Вимога про визнання за ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру АДРЕСА_3 у порядку спадкування за заповітом від 21 грудня 2015 року, посвідченим приватним нотаріусом Літвіновою Я. М., зареєстрованого в реєстрі за № 2709, після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та після смерті його рідного брата ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , по суті є похідною від встановлення факту прийняття ОСОБА_4 спадщини у порядку, передбаченому частиною третьою статті 1268 ЦК України, що не є предметом цього спору.
		Аргумент апеляційної скарги про те, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 входить і спірна квартира АДРЕСА_4 , оскільки фактично за життя ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті свого рідного брата ОСОБА_10 у порядку, передбаченому частиною третьою статті 1268 ЦК України, на переконання апеляційного суду не заслуговує на увагу та не може бути підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції. Такий факт підлягає доведенню у суді, а вимоги про прийняття ОСОБА_4 у спадщину спірної квартири у порядку, передбаченому частиною третьою статті 1268 ЦК України, не були пред`явлені у межах цієї справи. При цьому в разі пред`явлення таких вимог, необхідним є визначення і відповідного кола відповідачів, у тому числі і Харківську міську раду, яка залучена до участі у цій справі як третя особа саме за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Гібадулова Л. А., приватний нотаріус Літвінова Я. М., про встановлення факту родинних відносин та визнання заповіту недійсним. За зустрічним позовом ОСОБА_2 до участі у справі Харківська міська рада не залучалась. При цьому апеляційний суд врахував, що з квітня 2017 року у провадженні Ленінського районного суду м. Харкова перебувала цивільна справа № 642/1567/17 за заявою Харківської міської ради про визнання відумерлою спадщиною - квартири АДРЕСА_3 , яка належала на праві приватної власності ОСОБА_10 . Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2017 року заяву Харківської міської радиу вказаній справі залишено без розгляду. Таким чином, вбачається, що Харківська міська рада заявляла про свої права на спірну квартиру.
		Посилання на те, що у провадженні Ленінського районного суду м. Харкова перебувала справа № 642/1567/17 за заявою Харківської міської ради про визнання відумерлою спадщиною - спірної квартири, яка належала на праві приватної власності ОСОБА_10 , а 05 грудня 2017 року вказану заяву залишено без розгляду з посиланням на лист Управління обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлового господарства Харківської міської ради від 24 січня 2017 року № 3982 про те, що у квартирі АДРЕСА_4 мешкав ОСОБА_10 , який знятий з реєстраційного обліку 21 жовтня 2015 року в зв`язку зі смертю, на час надання листа у квартирі мешкав ОСОБА_4 , який зареєстрований у цьому ж під`їзді та свою квартиру здає квартиронаймачам, не впливають на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. З матеріалів цивільної справи № 642/1567/17 за заявою Харківської міської ради про визнання відумерлою спадщиною - квартири АДРЕСА_4 вбачається, що ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2017 року позов залишено без розгляду, тобто, судом не встановлювалися фактичні обставини та, відповідно, юридичні факти, які могли б вплинути на розгляд цієї справи, а надані у справі №  642/1567/17 докази не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі.
		Доводи апеляційної скарги про те, що за договором оренди, укладеним між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , з 13 березня 2015 року до 13 березня 2016  року квартира АДРЕСА_2 була об`єктом оренди і в ній проживав ОСОБА_2 зі своєю сім`єю, а власник цієї квартири ОСОБА_4 у цей час мешкав зі своїм братом у квартирі АДРЕСА_4 , тобто на момент смерті ОСОБА_10 . 08 серпня 2015  року ОСОБА_4 проживав разом з ним, не заслуговують на увагу з вище викладених підстав.
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		У жовтні 2023 року  ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу за підписом представника  ОСОБА_3 , в якій просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги за зустрічним позовом щодо визнання права власності та постанову апеляційного суду скасувати, ухвалити нове судове рішення в указаній частині, яким визнати за  ОСОБА_2 право власності на квартиру  АДРЕСА_3 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Касаційна скарга мотивована тим, що:
		суди зробили помилковий висновок про відмову в задоволенні позовної вимоги за зустрічним позовом щодо визнання права власності на квартиру АДРЕСА_3 у порядку спадкування за заповітом від 21 грудня 2015  року, посвідченим приватним нотаріусом Літвіновою Я. М., зареєстрованим в реєстрі за № 2709, після смерті ОСОБА_4 та після смерті його рідного брата ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки не встановили обставини, які мають значення для вирішення справи. Висновки судів про наявність підстав для відмови у задоволенні вказаної вимоги спростовуються матеріалами цієї справи, а також цивільної справи № 642/1567/17;
		до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 входить також і квартира АДРЕСА_4 , оскільки він за життя фактично прийняв спадщину у порядку, передбаченому частиною третьою статті 1268 ЦК України, яка належала на праві власності та була зареєстрована за ОСОБА_10 (рідним братом ОСОБА_4 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
		у провадженні Ленінського районного суду м. Харкова перебувала справа № 642/1567/17 за заявою Харківської міської ради про визнання відумерлою спадщиною квартири АДРЕСА_4 , яка належала на праві приватної власності ОСОБА_10 05 грудня 2017 року провадження у вказаній справі закрито у зв`язку з виникненням спору про право на спадкування. У матеріалах цієї справи міститься лист Управління обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлового господарства Харківської міської ради від 24 січня 2017 року № 3982 про те, що у квартирі АДРЕСА_4 мешкав ОСОБА_10 , який знятий з реєстраційного обліку 21  жовтня 2015 року у зв`язку зі смертю, на час надання листа у квартирі мешкав ОСОБА_4 , який зареєстрований у цьому ж під`їзді та свою квартиру здає квартиронаймачам;
		за договором оренди, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , з 13 березня 2015 року до 13 березня 2016 року квартира АДРЕСА_2 була об`єктом оренди і в ній проживав ОСОБА_2 зі своєю сім`єю. Власник квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_4 у цей час мешкав зі своїм братом у квартирі АДРЕСА_4 , тобто на момент смерті ОСОБА_10 (ІНФОРМАЦІЯ_2) ОСОБА_4 проживав разом з ним;
		суд першої інстанції безпідставно вказав на відсутність будь-яких доказів на підтвердження родинного зв`язку між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , фактичного проживання братів на момент смерті ОСОБА_10 та не дослідив такі докази у судовому засіданні. Апеляційний суд вказані докази дослідив у судовому засіданні, але зробив помилковий висновок про їх недостатність для встановлення зазначених обставин. На переконання апеляційного суду обставини спільного проживання ОСОБА_4 і ОСОБА_10 повинні підтверджуватись рішенням суду про встановлення факту їх спільного проживання;
		суд апеляційної інстанції помилково вважав, що для встановлення родинних зв`язків між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 не достатньо витребуваних у органів реєстрації актів цивільного стану актових записів про народження братів та актового запису про укладення шлюбу їх спільної матері ОСОБА_12 , оскільки для доведення цієї обставини необхідно пред`явити окрему вимогу про встановлення родинних зв`язків.
		апеляційний суд також безпідставно вважав, що ОСОБА_2 обрав неправильний спосіб захисту порушеного права, адже не пред`явив вимогу про встановлення факту прийняття ОСОБА_4 спадщини в порядку, визначеному частиною третьою статті 1268 ЦК України;
		на переконання  ОСОБА_2 , до предмета доказування за його вимогоющодо визнання права власності на квартиру АДРЕСА_3 у порядку спадкування за заповітом від 21 грудня 2015  року після смерті ОСОБА_4 та після смерті його рідного брата ОСОБА_10 належать такі обставини: наявність права на спадкування ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_10 , зокрема підтвердження родинного зв`язку між вказаними особами; встановлення місця проживання ОСОБА_4 на момент смерті ОСОБА_13 ; наявність права власності ОСОБА_10 на квартиру; наявність у  ОСОБА_2 права на спадкування після смерті ОСОБА_4 ; дійсність заповіту після смерті ОСОБА_4 ; факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 ; відсутність спадкоємців, які мають право па обов`язкову частку у спадщині. Усі вказані обставини підтверджуються належними та достатніми доказами, які наявні у матеріалах справи;
		вимога про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_3 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 та після смерті його рідного брата ОСОБА_10  охоплює встановлення фактів родинного зв`язку між померлими братами, факту сумісного проживання їх за адресою знаходження спірного спадкового нерухомого майна, факт прийняття спірної квартири у спадщину ОСОБА_4 після смерті брата ОСОБА_10 та не потребує пред`явлення додаткових вимог. Крім того, такий спосіб захисту свого права на спадкування як визнання спадщини прийнятою ОСОБА_4 (померлим) після смерті ОСОБА_10 , як про це зазначає суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, суперечить нормам законодавства. Визнання будь-якого права за вже померлою особою недопустимо. Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково вважав, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 в частині визнання права власності на квартиру АДРЕСА_4 в порядку спадкування обрав неналежний спосіб захисту;
		висновок суду апеляційної інстанції про незалучення до участі у справі Харківської міської ради як співвідповідача є безпідставним, оскільки у ОСОБА_2 відсутні вимоги до Харківської міської ради, оскільки рада його прав та інтересів не порушувала. При цьому визнання права власності на квартиру АДРЕСА_4 не порушує жодних прав Харківської міської ради. Крім того, представнику Харківської міської ради було відомо про існування спору про спадкування після смерті ОСОБА_14 , але заяв про зміну чи набуття статусу відповідача міська рада не подавала, а представник не з`являвся у судові засідання;
		докази, які містяться в матеріалах справи № 642/1567/17 за заявою Харківської міської ради про визнання спадщини відумерлою можуть підтверджувати обставини, які відносяться до предмету доказування у цій справі. ОСОБА_4 та ОСОБА_10 мають родинний зв`язок та є рідними братами, а ОСОБА_4 на момент смерті ОСОБА_10 проживав з ним разом у квартирі останнього. Такі обставини підтверджені належними та допустимими доказами, обґрунтовано викладено позивачем з посиланням на документи, які суд витребував та досліджував у судовому засіданні. Тому суди помилково вважали, що ОСОБА_4 є особою, яка спадщину після смерті ОСОБА_10 не прийняла, а спірна квартира не увійшла до складу спадщини.
		Аналіз доводів касаційної скарги свідчать, що предметом касаційного перегляду є законність і обґрунтованість судових рішень в частині відмови у задоволенні зустрічної позовної вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_3 в порядку спадкування за заповітом від 21 грудня 2015 року після смерті ОСОБА_4 та після смерті його рідного брата ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 642/4502/17 та витребувано справу із суду першої інстанції. 
		У листопаді 2023 року матеріали цивільної справи № 642/4502/17 надійшли до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2023 року в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про витребування матеріалів справи № 642/1567/17 відмовлено.
		Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		Межі та підстави касаційного перегляду
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		В ухвалі Верховного Суду від 01 листопада 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
		Фактичні обставини справи
		Суди встановили, що згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , яке видане Бюро записів актів громадянського стану 18 червня 1980 року, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 (російською мовою « ОСОБА_15 »), її батьками зазначені « ОСОБА_4 » та « ОСОБА_16 ».
		Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Бюро записів актів громадянського стану 02 липня 1956 року, (російською мовою) « ОСОБА_4 », він є сином (російською мовою) « ОСОБА_17 » та « ОСОБА_18 ».
		Згідно з копією актового запису про розірвання шлюбу від 15 травня 1985 року № 328, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розірвано Київським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області.
		Відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 02  вересня 2003 року Ленінським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 17 січня 1990 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .
		Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло, виданим 29 вересня 1999 року Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, ОСОБА_4 та ОСОБА_11 є власниками квартири АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності. 
		Благодійною організацією «Благодійний фонд «Крок в нове життя» надано характеристику ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проходив стаціонарний курс соціально-психологічної реабілітації та адаптації на підставі договору від 04 травня 2015 року, згідно з якою він порушував режим центру, зарекомендував себе як особа психологічно не стабільна, адже мав різкі перепади настрою та провали у пам`яті.
		13 березня 2015 року ОСОБА_4 уклав договір оренди квартири АДРЕСА_1 .
		21 грудня 2015 року ОСОБА_4 склав заповіт, відповідно до якого заповів все своє майно, де б таке не було та з чого б таке не складалось, і взагалі все те, що буде йому належати на день його смерті і на що за законом він буде мати право ОСОБА_2 . Заповіт посвідчено приватним нотаріусом Літвіновою Я. М.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
		Витрати на організацію та проведення поховання ОСОБА_4 понесено ОСОБА_1 .
		Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 13 червня 2017 року, виданою Другою Харківською державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватним нотаріусом Гібадуловою Л. А. 01 червня 2017 року відкрито спадкову справу.
		Матеріали спадкової справи № 28/2017 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 містять: заяву ОСОБА_2 про прийняття спадщини за заповітом; повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть ОСОБА_4 від 01 червня 2017 року; інформаційну довідку зі спадкового реєстру від 01 червня 2017 року; документацію, що підтверджує особу ОСОБА_2 ; витяг про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 01 червня 2017 року; інформаційну довідку зі Спадкового реєстру щодо наявності заповіту від 21 грудня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Літвіновою Я. М.; заяву ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом як спадкоємцем першої черги; документацію, що підтверджує особу ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; довідку КП «Жилкомсервіс» від 26 жовтня 2017 року про реєстрацію ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_5 .
		Згідно з довідкою КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер» від 23 лютого 2018  року № 394 ОСОБА_4 на диспансерному (профілактичному) обліку в м. Харкові та Харківському районі не перебував.
		Відповідно до довідки «КЗОЗ» «Обласний психоневрологічний диспансер» від 27  лютого 2018 року № 0401 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за медичною допомогою до закладу не звертався.
		У листі КЗОЗ «Харківська міська поліклініка №24» від 21 березня 2018 року № 381 зазначено, що медична картка амбулаторного хворого на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відсутня в закладі внаслідок знаходження на руках у хворого; зі слів дільничного терапевта поліклініки ОСОБА_4 звертався до медичного закладу та перебував на обліку з приводу ішемічної хвороби серця, атеросклеротичного кардіосклерозу, СН 1 ст., гіпертонічної хвороби ІІ ст. 07 травня 2016 року за викликом оглянутий вдома дільничним терапевтом поліклініки з приводу гострого респіраторного захворювання.
		Відповідно до довідки КП «Жилкомсервіс» від 22 грудня 2016 року квартира АДРЕСА_3 належала на праві власності ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в квартирі проживає брат померлого ОСОБА_4 , 1956 року народження.
		У листі Управління обліку та розподілу житлової площі Харківської міської ради від 24 січня 2017 року вказано, що квартира АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло зареєстровано за ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , знятий з реєстраційного обліку 21 жовтня 2015 року; в квартирі мешкає ОСОБА_4 , який зареєстрований у квартирі цього ж під`їзду на 3 поверсі, яку він зі слів сусідів здає квартиронаймачам.
		З листа Відділу реєстрації місця проживання у Холодногірському районі м.  Харкова Харківської міської ради від 30 травня 2018 року вбачається, що 21  червня 2017 року ОСОБА_4 знято з реєстрації місця проживання на підставі повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням паспорта померлої особи за адресою: АДРЕСА_5 .
		Згідно з листом Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 30 травня 2018 року виявлено актовий запис про шлюб від 30 березня 1954 року № 513, складений Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області на ОСОБА_17 та ОСОБА_19 , відмітка про розірвання шлюбу відсутня.
		З листа Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 22 серпня 2018 року вбачається, що в «поквартирной карточке» (форма Б) за адресою: АДРЕСА_5 , яка передана дільницею КП «Жилкомсервіс», в графі «фамилия, имя, отчество» міститься «ОСОБА_20», « ОСОБА_11 .», в графі «дата выписки» стосовно зазначених осіб зазначено «умер»; інших карток не передано.
		Відповідно до листа Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» від 30  квітня 2019 року ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні з 23 квітня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (медична карта стаціонарного хворого № 10762); помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; діагноз: ішемічний інсульт у лівій півкулі головного мозку, гіпертонічна хвороба ІІІ ст., набряк, дислокація головного мозку, набряк легень, тіла, двостороння пневмонія, ІХС, кардіосклероз СН ІІ А ст. 
		Згідно з висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 28 лютого 2020 року № 292 підпис від імені ОСОБА_4 в заповіті від 21 грудня 2015 року в рядку «Підпис:», виконано ОСОБА_4 під впливом природних збиваючих факторів як відносно постійних, так і тимчасових (внутрішніх, зовнішніх), серед яких могли бути вікові зміни, хворобливий стан і т. п. Рукописні записи в заповіті від 21 грудня 2015 року від імені ОСОБА_4 під записом «Цей заповіт складено в двох примірниках, один з яких призначається для зберігання в справах приватного нотаріуса, другий видається заповідачеві.»- « цей заповіт з моїх слів записано вірно відповідає моїй волі мною в голос прочитаний і мною власноручно підписаний», від імені ОСОБА_4 під записом « ОСОБА_4 » - виконано ОСОБА_4 під впливом природних збиваючих факторів як відносно постійних, так і тимчасових (внутрішніх, зовнішніх), серед яких могли бути вікові зміни, хворобливий стан і т. п.
		Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 15 вересня 1999 року Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, ОСОБА_10 є власником квартири АДРЕСА_3 на праві приватної власності. 
		З актового запису про смерть від 20 жовтня 2014 року № 14763 вбачається, що ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 87 років, причина смерті - церебральний атеросклероз, за адресою: АДРЕСА_5 .
		Позиція Верховного Суду
		Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження 
		№ 61-2417сво19)).
		У статті 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина друга статті 1220 ЦК України).
		Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частини перша, друга статті 1223 ЦК України).
		Тлумачення частин першої та другої статті 1223 ЦК України дає підстави для висновку, що під правом на спадкування розуміється право на набуття спадщини. За загальним правилом, пріоритет надається спадкуванню за заповітом (якщо спадкодавець заповів всю спадщину, немає підстав для нікчемності заповіту чи рішення суду про визнання його недійсним, спадкоємці, визначені як такі в заповіті, прийняли спадщину, відсутня відмова від її прийняття спадкоємцями за заповітом), адже перевагу має остання воля спадкодавця, виражена ним у заповіті (див. постанову постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від. 27 травня 2020 року у справі № 383/18/19 (провадження № 61-18441св19)).
		У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
		Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (стаття 1268 ЦК України).
		Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
		Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).
		Стаття 1296 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність 
		свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на 
		спадщину.
		Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).
		Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20 (провадження 
		№ 61-17025св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21)).
		Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і  визнання права відсутнім (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі  № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі № 346/2744/21 (провадження № 61-10543сво23)).
		Касаційний суд акцентує увагу, що для визнання права власності (чи визнання права на частку в праві спільної часткової власності) за спадкоємцем законодавцем не передбачено обов`язкового пред`явлення окремої позовної вимоги про встановлення факту прийняття спадщини спадкодавцем. Тобто, така обставина (факт прийняття спадщини спадкодавцем), у разі пред`явлення позову про визнання права власності (чи визнання права на частку в праві спільної часткової власності) за спадкоємцем, встановлюється під час розгляду такого позову. 
		Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
		Тому касаційний суд акцентує увагу, що не пред`явлення окремої позовної вимоги про факту прийняття спадщини спадкодавцемне є підставою для відмови в позові про визнання права власності (чи визнання права на частку в праві спільної часткової власності) за спадкоємцем.
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).
		У справі, що переглядається:
		предметом касаційного перегляду є судові рішення в частині вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_3 у порядку спадкування за заповітом від 21 грудня 2015 року, посвідченим приватним нотаріусом Літвіновою Я.М., зареєстрованим в реєстрі за № 2709, після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та після смерті його рідного брата ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
		відмовляючи у задоволенні вказаної вимоги суди виходили з того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту родинних зв`язків між померлими ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , у  встановлений законом строк ОСОБА_4 заяву про прийняття спадщини нотаріусу не подав, належних та допустимих доказів на підтвердження факту спільного проживання зі спадкодавцем на момент його смерті до суду не надав. При цьому, місцем реєстрації ОСОБА_4 з 1990 року до моменту смерті є квартира АДРЕСА_1 . Таким чином, ОСОБА_4 є особою, що спадщину після смерті ОСОБА_10 не прийняла, у зв`язку з чим квартира АДРЕСА_3 не входить до спадкової маси після смерті ОСОБА_4 ;
		апеляційний суд встановив, що згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 15 вересня 1999 року, реєстраційний номер 4-99-151416, ОСОБА_10 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 помер. ОСОБА_4 не подавав нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті свого брата ОСОБА_10 . При цьому на час смерті ОСОБА_10 . ОСОБА_6 не був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_4 . За життя ОСОБА_4 не звертався до суду про встановлення факту постійного проживання з братом ОСОБА_10 на час відкриття спадщини, у зв`язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, апеляційний суд вважав, що спірна квартира час смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не входила у спадкову масу, оскільки він не був її власником, не був у ній зареєстрований, а також не було встановлено факту його постійного проживання з братом у цій квартирі;
		також апеляційний суд вказав, що ОСОБА_2 не заявляв вимоги про встановлення факту прийняття ОСОБА_4 спадщини у порядку частини третьої статті 1268 ЦК України. Крім того, ураховуючи предмет позову, зокрема вимогу про визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_4 у порядку спадкування за заповітом, який обраний ОСОБА_2 на власний розсуд, обставини відносно того, чи постійно проживав спадкоємець ОСОБА_4 разом із спадкодавцем ОСОБА_10 на час відкриття спадщини не є предметом цього спору; За життя ОСОБА_4 не звертався до суду про встановлення факту постійного проживання з братом ОСОБА_10 на час відкриття спадщини, у зв`язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, спірна квартира АДРЕСА_3 на час смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не увійшла до спадкової маси, оскільки він не був її власником, не був у ній зареєстрований, а також не було встановлено факту його постійного проживання з братом у цій квартирі. Таким чином, виходячи із предмету позову, яким є визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_3 у порядку спадкування за заповітом від 21 грудня 2015 року, який обраний ОСОБА_2 на власний розсуд, обставини відносно того, чи постійно проживав спадкоємець ОСОБА_4 разом із спадкодавцем ОСОБА_10 на час відкриття спадщини не є предметом цього спору, тому суд не може робити правові висновки відносно цих обставин. Вимога про визнання за ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру АДРЕСА_3 по суті є похідною від встановлення факту прийняття ОСОБА_4 спадщини у порядку, передбаченому частиною третьою статті 1268 ЦК України, що не є предметом цього спору;
		проте суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що для визнання права власності (чи визнання права на частку в праві спільної часткової власності) за спадкоємцем законодавцем не передбачено обов`язкового пред`явлення окремої позовної вимоги про встановлення факту прийняття спадщини спадкодавцем. Тобто, така обставина (факт прийняття спадщини спадкодавцем), у разі пред`явлення позову про визнання права власності (чи визнання права на частку в праві спільної часткової власності) за спадкоємцем, встановлюється під час розгляду такого позову;
		таким чином, суд апеляційної інстанції помилково вважав, що вимога про визнання за ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру АДРЕСА_4 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та після смерті його рідного брата ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , залежить від встановлення факту прийняття ОСОБА_4 спадщини у порядку, передбаченому частиною третьою статті 1268 ЦК України, що не є предметом спору в цій справі. Встановлення цього факту охоплюється вимогою про визнання права власності на майно у порядку спадкування за заповітом після спадкодавця, який раніше прийняв спадщину після особи, постійно проживаючи разом з нею на час відкриття спадщини.
		За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про відсутність підстав для задоволення вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру  АДРЕСА_3 .
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм матеріального та процесуального права. Таким чином, касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, справу в частині вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру  АДРЕСА_3 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та після смерті його рідного брата ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Щодо розподілу судових витрат
		Постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України).
		Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження 
		№ 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
		Тому з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.
		Постанову Полтавського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року скасувати.
		Справу № 642/4502/17 в частині вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру  АДРЕСА_3 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та після смерті його рідного брата  ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Полтавського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року втрачає законну силу.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                   В. І. Крат
		Судді:                                                                             Д. А. Гудима
		І. О. Дундар
		Є. В. Краснощоков
		П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...