Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/5195/15-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; витребування майна із чужого незаконного володіння.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 21.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.09.2024.
Дата набрання законної сили: 10.09.2024
Номер судового провадження: 14-108цс24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		УХВАЛА 
		10 вересня 2024 року
		м. Київ
		Справа № 522/5195/15-ц
		Провадження № 14-108цс24
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ткачука О. С.,
		суддів: Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л.Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
		перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, за участю третьої особи ? Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, про витребування майна з чужого незаконного володіння, зобов`язання передати майно, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, за касаційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року,
		УСТАНОВИЛА:
		У березні 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Приморського районного суду міста Одеси з позовом, що був у подальшому уточнений, у якому просили:
		-       витребувати у Одеської міської ради належне ОСОБА_1 нерухоме майно, придбане на підставі договору купівлі-продажу, а саме: квартиру 
		АДРЕСА_1 , загальною площею 66,2 кв. м; 
		-       зобов`язати Одеську міську раду передати належне ОСОБА_1 нерухоме майно, придбане на підставі договору купівлі-продажу, а саме: квартиру 
		АДРЕСА_1 , загальною площею 66,2 кв. м;
		-       витребувати у Одеської міської ради належне ОСОБА_2 нерухоме майно, придбане на підставі договору купівлі-продажу, а саме: квартиру 
		АДРЕСА_2 , загальною площею 66,9 кв. м;
		-       зобов`язати Одеську міську раду передати належне ОСОБА_2 нерухоме майно придбане на підставі договору купівлі-продажу, а саме: квартиру 
		АДРЕСА_2 , загальною площею 66,9 кв. м;
		-       визнати незаконним та частково скасувати свідоцтво серія 
		НОМЕР_1 від 22 березня 2007 року про право власності нежилих приміщень першого та другого поверху будинку АДРЕСА_3 , що видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради, та виключити зі свідоцтва площу квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 
		66,9 кв. м за вказаною адресою.
		Приморський районний суд міста Одеси рішенням від 16 лютого 2016 року у справі № 522/5195/15-ц позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнив.
		Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 19 березня 2014 року позивачі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали спірне нерухоме майно (квартири) у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі-продажу. Однак потрапити до цих квартир позивачам завадили представники Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (далі - Департамент).
		05 вересня 2014 року позивачі звернулися до Департаменту з письмовою вимогою звільнити приватну власність. У відповідь третя особа повідомила, що приміщення 1 поверху (квартира № 3 ) та 2 поверху (квартира АДРЕСА_1 є об`єктами комунальної власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на підставі свідоцтва про право власності від 22 березня 2007 року. До того ж вказані приміщення перебувають в користуванні іншої особи (ГО «Духовне управління євангельських християн християнської реформаторської церкви») на підставі договору оренди нежилого приміщення.
		Мотивуючи своє рішення від 16 лютого 2016 року у цій справі, Приморський районний суд міста Одеси також послався на заочне рішення цього ж суду 
		від 25 серпня 2009 року у справі № 2-10280/09, яким встановлено, що вищенаведені приміщення є жилими, а саме: квартири № 9 , загальною площею 66,2 кв. м, та АДРЕСА_7 . Зазначеним рішенням від 25 серпня 2009 року визнано право власності 
		ОСОБА_3 на квартиру № 3 та право власності ОСОБА_4 на квартиру № 9 .
		У травні 2017 року Департамент звернувся до Приморського районного суду міста Одеси із заявою про перегляд рішення від 16 лютого 2016 року у зв`язку з нововиявленими обставинами з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 361 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції 2004 року.
		Як на нововиявлену обставину заявник послався на рішення Апеляційного суду Одеської області від 26 квітня 2017 року у справі № 2-10280/09, яким заочне рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 25 серпня 2009 року скасовано, а у позові ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Одеської міської ради про визнання права власності на квартири відмовлено.
		Суди розглядали цю справу у зв`язку з поданням заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами неодноразово.
		Приморський районний суд міста Одеси ухвалою від 25 січня 2018 року відмовив Департаменту у задоволенні заяви про перегляд рішення від 16 лютого 2016 року у справі № 522/5195/15-ц за нововиявленими обставинами, адже заявник пропустив строк на подання такої заяви, що передбачений пунктом 3 частини другої статті 424 ЦПК України.
		Апеляційний суд Одеської області постановою від 06 липня 2018 року скасував ухвалу суду першої інстанції від 25 січня 2018 року, а заяву Департаменту про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами направив до суду першої інстанції для продовження її розгляду. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи вказане рішення, дійшов висновку що заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами подана у межах строку, встановленого пунктом 3 частини другої статті 424 ЦПК України.
		Приморський районний суд міста Одеси ухвалою від 17 січня 2019 року повторно відмовив Департаменту у задоволенні заяви про перегляд рішення від 16 лютого 
		2016 року у справі № 522/5195/15-ц за нововиявленими обставинами. Суд першої інстанції вважав, що факт набрання рішенням Апеляційного суду Одеської області 
		від 26 квітня 2017 року у справі № 2-1028/09 законної сили відбувся після ухвалення рішення Приморського районного суду міста Одеси від 16 лютого 2016 року, а тому така обставина за своєю правовою природою є не нововиявленою, а - новою. Суд також зазначив, що рішення суду, яке Департамент просить переглянути у зв`язку з нововиявленими обставинами є виконаним.
		Одеський апеляційний суд із наведеним вище мотивами не погодився, адже вважав, що суд першої інстанції проігнорував положення пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України і через це дійшов помилкового висновку, що скасування рішенням Апеляційного суду Одеської області від 24 квітня 2017 року рішення Приморського районного суду міста Одеси від 25 серпня 2009 року у справі № 2-1028/09 не є нововиявленою обставиною і, відповідно, не є підставою для перегляду рішення Приморського районного суду міста Одеси від 16 лютого 2016 року у цій справі (№ 522/5195/15-ц). Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку про безпідставність  відмови у задоволенні заяви Департаменту, зокрема, у зв`язку з тим, що рішення суду виконане.
		До того ж суд апеляційної інстанції зазначив, що ухвала Приморського районного суду міста Одеси від 17 січня 2019 року підлягає безумовному скасуванню, оскільки суддя Домусчі Л. В., яка ухвалювала вказане судове рішення, вже брала участь у розгляді цієї заяви та постановляла ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 25 січня 2018 року, яка була скасована постановою Апеляційного суду Одеської області від 06 липня 2018 року. Суд апеляційної інстанції виснував, що новий розгляд заяви Департаменту тим же суддею може викликати сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
		Ґрунтуючись на наведених вище мотивах, суд апеляційної інстанції постановою 
		від 07 лютого 2020 року апеляційну скаргу Департаменту задовольнив частково, ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 17 січня 2019 року скасував, а заяву третьої особи про перегляд рішення від 16 лютого 2016 року за нововиявленими обставинами передав на новий розгляд до суду першої інстанції, вважаючи, що за чітким приписом частини першої статті 425 ЦПК України така заява по суті розглядається лише тим судом, який ухвалив рішення, що переглядається.
		Верховний Суд, переглядаючи рішення апеляційного суду у касаційному порядку, погодився з мотивами постанови від 07 лютого 2020 року і залишив її без змін своєю постановою від 31 липня 2020 року. При цьому Верховний Суд зазначив: «Установивши, що судом першої інстанції неправильно застосовано пункт 3 частини другої статті 423 ЦПК України, апеляційний суд зробив правильний висновок про скасування ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення з передачею справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду». Таким чином касаційний суд у липні 2020 року зробив висновок про наявність нововиявлених обставин у цій справі. 
		Розглянувши заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами втретє, Приморський районний суд міста Одеси рішенням від 21 вересня 2021 року у справі № 522/5195/15-ц задовольнив заяву Департаменту. Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 16 лютого 2016 року скасував, а у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовив.
		Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення від 21 вересня 2021 року у справі № 522/5195/15-ц, вважав, що рішення Приморського районного суду міста Одеси від 16 лютого 2016 року у цій справі мотивується наявністю заочного рішення цього ж суду від 25 серпня 2009 року у справі № 2-1028/09, яким спірні нежилі приміщення, що належали органу місцевої влади, визнані жилими. Втім Апеляційний суд Одеської області рішенням від 26 квітня 2017 року скасував вказане заочне рішення суду першої інстанції, а Верховний Суд ухвалою від 20 березня 2019 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 26 квітня 2017 року у справі 
		№ 2-1028/09. Враховуючи наведене, суд першої інстанції виснував, що наявні підстави, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 423 ЦПК України, для перегляду рішення від 16 лютого 2016 року у справі №522/5195/15-ц за нововиявленими обставинами.
		Одеський апеляційний суд постановою від 03 серпня 2023 року у справі № 522/5195/15-ц задовольнив апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , рішення Приморського районного суду міста Одеси від 21 вересня 2021 року скасував, у задоволенні заяви Департаменту про перегляд рішення суду першої інстанції від 16 лютого 2016 року за нововиявленими обставинами відмовив. 
		Суд апеляційної інстанції зазначив, що скасування в апеляційному порядку заочного рішення Приморського районного суду міста Одеси від 25 серпня 2009 року у справі № 2-10280/09 не є підставою для перегляду рішення суду першої інстанції 
		від 16 лютого 2016 року у цій справі за нововиявленими обставинами, оскільки вказаний судовий акт хоч і містить посилання на заочне рішення суду від 25 серпня 2009 року у справі № 2-10280/09, проте суд свої висновки про задоволення позову ним не обґрунтовував.
		Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули право власності на спірні квартири АДРЕСА_1 , на підставі нотаріально посвідчених 19 березня 2014 року договорів купівлі-продажу нерухомого майна і саме як власники нерухомого майна на підставі правочинів звернулись до суду з позовом у цій справі. Договори купівлі-продажу від 19 березня 2014 року про набуття  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нерухомого майна не оспорювалися. Звертаючись до суду за захистом порушеного права власності, що набуто на підставі правочинів, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не вказували про заочне рішення Приморського районного суду міста Одеси від 25 серпня 2009 року у справі № 2-10280/09 як про правову підставу заявлених позовних вимог.
		У вересні 2023 року Департамент подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року, а рішення Приморського районного суду міста Одеси від 21 вересня 2021 року у справі № 522/5195/15-ц залишити в силі; вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
		На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України касаційна скарга Департаменту містить підстави, на яких вона подається, а саме: пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, та зазначено, зокрема таке:
		-       (пункт 1): суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних спірних правовідносинах, викладених у постановах від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18, від 17 квітня 2018 року № 1510/2-1411/11, 
		від 19 червня 2019 року у справі № 815/1918/15, від 27 травня 2020 року у справі № 802/2136/17-а, від 05 січня 2021 року у справі № 805/4341/16-а;
		-       (пункт 3): відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України, у подібних спірних правовідносинах.
		Третя особа мотивувала касаційну скаргу тим, що Приморський районний суд міста Одеси у рішенні від 21 вересня 2021 року у справі № 522/5195/15-ц здійснив законний аналіз всіх даних щодо перегляду рішення за нововиявленими обставинами. Суд першої інстанції встановив, що станом на момент звернення Департаменту (25 травня 2017 року) із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами заочне рішення Приморського районного суду міста Одеси від 25 серпня 2009 року у справі № 2-1028/09, яке покладено в основу рішення Приморського районного суду міста Одеси від 16 лютого 2016 року у справі № 522/5195/15-ц, було скасовано рішенням Апеляційного суду Одеської області від 26 квітня 2017 року у справі 
		№ 2-1028/09, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Одеської міської ради про визнання права власності на спірні квартири відмовлено.
		Заявник вважає, що та обставина, що заочне рішення Приморського районного суду міста Одеси від 25 серпня 2009 року у справі № 2-1028/09 про визнання спірних нежилих приміщень жилими скасовано, є нововиявленою для цієї справи відповідно до пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України, адже зазначений судовий акт був підставою для ухвалення судом першої інстанції рішення від 16 лютого 2016 року у цій справі. З огляду на зазначене, вказане рішення суду у цій справі (від 16 лютого 2016 року) підлягає скасуванню, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та 
		ОСОБА_2 необхідно відмовити.
		У грудні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу Департаменту, в яких просять оскаржуване судове рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
		Зазначають, що нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що у встановленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Скасування рішення у справі № 2-10280/09 не може вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається, та вирішення спору по суті, оскільки підтвердженням права власності та права позивачів на витребування майна із чужого незаконного володіння є договори купівлі-продажу, які чинні та не скасовані. Скасування проміжного рішення суду, на яке посилається скаржник, не може бути нововиявленою обставиною та вплинути на висновки суду таким чином, що якби ця обставина була б відома, то зміст рішення був би іншим.
		Крім того, рішення Одеського апеляційного суду ухвалено 26 квітня 2017 року, тобто вже після набрання чинності та виконання рішення Приморського районного суду міста Одеси від 16 лютого 2016 року, а отже є новою обставиною, а не нововиявленою, оскільки не існувало під час його ухвалення.
		Позивачі також вказали на те, що Департамент пропустив строк на подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, передбачений пунктом 3 частини першої статті 424 ЦПК України, не обґрунтував причини пропуску строку, не подав заяву про його поновлення, а суд першої інстанції зазначеного не врахував та взяв до уваги документи, що відсутні у матеріалах справи. Зазначили, що постанова Апеляційного суду Одеської області 06 липня 2018 року у цій справі, у якій встановлено, що заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами подана Департаментом в межах встановленого строку, не підлягає оскарженню, а тому у позивачів була відсутня можливість оскаржити чи спростувати указаний факт.
		Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19 вересня 2023 року відкрив касаційне провадження в цій справі, ухвалою від 25 червня 2024 року справу призначив до судового розгляду, а  ухвалою від 07 серпня 2024 року передав її на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступлення від висновку, викладеного у постановахВерховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 22 грудня 2020 року у справі № 910/1415/18 та від 24 грудня 2020 року у справі № 910/4818/16, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року у справі № 1.380.2019.001081.
		Колегія суддів послалася на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 756/217/15-ц (провадження № 61-4067св23), у якій зазначено таке: «апеляційний суд після скасування рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами і ухвалення судом першої інстанції рішення має перевірити його законність по суті та прийняти рішення за результатами розгляду апеляційної скарги відповідно до положень статті 374 ЦПК України. Відтак, повноважень скасовувати таке рішення і постановлювати процесуальний документ з приводу розгляду заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами, відмовляти у її задоволенні, тобто розглядати заяву по суті, апеляційний суд не має, так як це є компетенцією суду, судове рішення якого переглядається. Практика Верховного Суду щодо цього питання є сталою, про що свідчать висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 2-190/2011 (провадження № 61-35193св18), від 06 березня 2019 року у справі № 755/21917/14-ц (провадження № 61-24916св18), від 03 липня 2019 року у справі № 200/9663/16-ц (провадження № 61-18061св19), від 15 липня 2020 року у справі № 466/543/14-ц (провадження № 61-7223св20), від 15 липня 2020 року у справі № 2-215/11 (провадження № 61-46492св18), від 17 травня 2023 року у справі № 357/9196/18 (провадження № 61-1356св23), від 16 серпня 2023 року у справі № 299/1923/16-ц (провадження № 61-5169св22). Такий підхід в суді касаційної інстанції існував і при ухваленні судових рішень Верховним Судом України і Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ».
		З урахуванням наведеного висновку колегія суддів зазначила, що аналогічно і у випадку касаційного оскарження судового рішення, ухваленого за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, Верховний Суд може:  1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених Законом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим  випадках скасувати свою постанову (стаття 409 ЦПК України).
		Крім того, абзац другий частини третьої статті 429 ЦПК України доповнює повноваження Верховного Суду у випадку касаційного оскарження судового рішення, ухваленого за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, згідно з яким Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.
		Колегія суддів вказала на те, що у статтях 325 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) містяться аналогічні положення щодо порядку розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, повноваження суду за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, а також порядок перегляду судового рішення, ухваленого за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
		З урахуванням наведеного вище, на думку колегії суддів, суд касаційної (апеляційної) інстанції не має повноважень скасовувати рішення судів попередніх інстанцій і постановляти нове судове рішення з приводу розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, відмовляти у її задоволенні, тобто розглядати таку заяву по суті, оскільки це належить до компетенції суду, судове рішення якого переглядається. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, таке рішення окремо не оскаржується, оскільки перевіряється в межах розгляду скарги на рішення суду, ухваленого за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами по суті.
		Колегія суддів також звернула увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 74-75, 82-83 постанови від 30 червня 2020 року у справі 
		№ 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19), щодо процедури перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначеної Господарським процесуальним кодексом України.
		Підсумовуючи, колегія суддів виснувала, що у цій справі суд апеляційної інстанції при перегляді в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції не мав повноважень скасовувати це рішення та ухвалювати процесуальне рішення щодо розгляду заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами, яка подавалася до суду першої інстанції.
		Однак, передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вказала на те, що Касаційний господарський суд та Касаційний адміністративний суд мають інший підхід до застосування аналогічних положень процесуального закону щодо повноважень суду касаційної (апеляційної) інстанції, реалізованих за наслідками перегляду судового рішення, ухваленого за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
		Зокрема, постановою від 22 грудня 2020 року у справі № 910/1415/18 Касаційний господарський суд скасував судові акти та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні заяви, а рішення суду першої інстанції, що переглядалося за нововиявленими обставинами, залишив в силі. Той же суд за наслідками розгляду заяви про перегляд постанови суду апеляційної інстанції щодо нововиявлених обставин, дійшов висновку про наявність підстав для скасування такого рішення апеляції, відмовив у задоволенні заяви про перегляд постанови апеляції та залишив в силі попередню постанову цієї ж інстанції (постанова від 24 грудня 2020 року у справі № 910/4818/16).
		02 березня 2021 року Касаційний адміністративний суд постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду скасував та ухвалив нову постанову. Відмовив у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду та залишив постанову без змін (постанова у справі № 1.380.2019.001081).
		Колегія суддів вважає за необхідне відступити від наведених вище висновків Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду та колегії суддів Касаційного адміністративного суду, адже вважає, що суд касаційної (апеляційної) інстанції не має повноважень скасовувати рішення судів попередніх інстанцій і постановляти нове судове рішення щодо розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, відмовляти у її задоволенні, тобто розглядати таку заяву по суті, оскільки це належить до компетенції того суду, судове рішення якого переглядається. При цьому при задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами таке рішення окремо не оскаржується, оскільки перевіряється в межах розгляду скарги на рішення суду, ухваленого за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами по суті.
		Велика Палата Верховного Суду вважає висновки про наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необґрунтованими з огляду на таке.
		Частиною третьою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
		Відповідно до пунктів 25-27, 39 постанови Великої Палати Верховного Суду 
		від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 для цілей застосування приписів процесуальних законів подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовним, суб`єктним та об`єктним критеріями.
		З-поміж цих критеріїв змістовний (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
		Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, потрібним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт.
		На предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність потрібно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
		Порівнюючи обставини справи, що переглядається, з обставинами у справах № 910/1415/18, № 910/4818/16 та № 1.380.2019.001081, Велика Палата Верховного Суду вважає, що вони є неподібними з огляду на таке.
		У справі, що передана на розгляд Великої Палати, Одеський апеляційний суд 03 серпня 2023 року скасував рішення Приморського районного суду міста Одеси від 21 вересня 2021 року, яким було задоволено заяву про перегляд попереднього рішення суду від 16 лютого 2016 року за нововиявленими обставинами та ухвалено нове - про відмову у задоволенні позову. Апеляційний суд цим рішенням також відмовив у задоволенні вказаної заяви.
		При цьому суд апеляційної інстанції не вирішував питання стосовно законності рішення Приморського районного суду міста Одеси від 16 лютого 2016 року, яке було предметом перегляду за нововиявленими обставинами, а лише зробив висновок про відсутність у справі підстав для задоволення заяви про перегляд вказаного рішення.
		На відміну від вищенаведених справ, що вирішувалися іншими касаційними судами, у цій справі питання про законність рішення, яке було предметом перегляду за нововиявленими обставинами, апеляційним судом не вирішувалося.
		Натомість, у справі № 910/1415/18 апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції про задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, та залишив нове рішення по суті спору без змін.
		У справі № 910/4818/16 апеляційний суд заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови апеляційного господарського суду задовольнив. Рішення апеляційного суду скасував і залишив без змін рішення суду першої інстанції.
		У справі № 1.380.2019.001081 апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції і задовольняючи заяву про перегляд рішення суду першої інстанції, самостійно скасував рішення того ж суду та прийняв нове по суті спору.
		Питання про відступ від наведених правових позицій Касаційного господарського суду і Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Касаційний цивільний суд ставив і раніше. Зокрема, в ухвалі від 24 травня 2023 року у справі 
		№ 299/1923/16-ц. Касаційний цивільний суд виходив з тих же міркувань.
		Досліджуючи питання щодо обґрунтованості підстав для передачі тієї справи на її розгляд, Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновку, що обставини у вказаній справі та у справах, що розглянуті, зокрема Касаційним господарським судом (№ 910/1415/18 та № 910/4818/16), не є подібними, а суди при розгляді заяви про перегляд рішень за нововиявленими обставинами керувалися різними нормами процесуального закону, по суті перегляду ухвалили різні рішення: у цивільній справі - ухвалу про відмову у перегляді у зв`язку з відсутністю нововиявлених обставин, у господарських справах - суди вважали, що наведені у заяві обставини є нововиявленими і переглянули свої рішення по суті. 
		Окрім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу і на те, що Верховний Суд, 
		31 липня 2020 року вже зробив висновок про наявність нововиявлених обставин у цій справі. 
		Водночас Велика Палата зазначає, що судова практика, яка полягає у тому, що повноваження з розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами належать саме тому суду, який ухвалив таке рішення, є сталою і послідовною, а також такою, що відповідає принципам правової визначеності і забезпечує ефективний механізм захисту прав сторін при перегляді судових рішень, які набрали законної сили. На сталість такої судової практики також звернув увагу сам суд касаційної інстанції в ухвалі від 7 серпня 2024 року, передаючи цю справу (№ 522/5195/15-ц) на розгляд Великої Палати, і вона не змінювалася з моменту постановлення Великою Палатою ухвали від 4 липня 2023 року у справі № 299/1923/16-ц. 
		Згідно із частиною шостою статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
		Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини шостої статті 404 ЦПК України.
		Керуючись статтями 402-404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		УХВАЛИЛА:
		Справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, за участю третьої особи ? Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, про витребування майна з чужого незаконного володіння, зобов`язання передати майно, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, за касаційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року повернути на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                      О. С. Ткачук
		Судді:                             О. О. Банасько                                   М. В. Мазур
		О. Л. Булейко                                     С. Ю. Мартєв
		Ю. Л. Власов                                       К. М. Пільков
		І. А. Воробйова                                  С. О. Погрібний
		М. І. Гриців                                         О. В. Ступак
		Ж. М. Єленіна                                    І. В. Ткач
		І. В. Желєзний                                    В. Ю. Уркевич
		Л. Ю. Кишакевич                                Є. А. Усенко
		В. В. Король                                       Н. В. Шевцова
		О. В. Кривенда

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...