Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 631/1356/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях; про приведення вироку у відповідність до нового закону, який звільняє від покарання або пом’якшує його.
Надіслано для оприлюднення: 22.09.2024. Зареєстровано: 23.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.09.2024.
Дата набрання законної сили: 28.09.2024
Номер судового провадження: 1-в/631/25/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		справа № 631/1356/21 
		провадження № 1-в/631/25/24 
		 
		 
		У Х В А Л А
		 
		20 вересня 2024 року                                                селище Нова Водолага
		 
		Нововодолазький районний суд Харківської області в складі:
		 
		головуючого                                   судді ОСОБА_1 
		за участю
		секретаря судового засідання                          ОСОБА_2 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області подання начальника ХАРКІВСЬКОГО РАЙОННОГО СЕКТОРУ ФІЛІЇ ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» в Харківській області ОСОБА_3 відносно:
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 
		уродженця селища міського типу Нова Водолага Харківської області, 
		громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, 
		без утриманців, не працевлаштованого,
		ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_1 ,
		зареєстрованого та проживаючого за адресом: 
		 
		АДРЕСА_1 ;
		який раніше судимий:
		- 05.04.2021 року Нововодолазьким районним судом Харківської області за частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України, із застосуванням приписів статті 75 цього ж кодексу, до 1 року обмеження волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням на 1 рік;        
		- 21.01.2022 року Нововодолазьким районним судом Харківської області за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України, із застосуванням приписів статті 71 цього ж кодексу, до 2 років 3 місяців обмеження волі;
		 
		про вирішення питання щодо застосування норм Закону України від 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів»,-
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		Вироком Нововодолазького районного суду Харківської області, ухваленим 21 січня 2022 року в межах справи з єдиним унікальним № 631/1356/21 (провадження № 1-кп/631/52/22) за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 жовтня 2021 року під № 12021221160000972, ОСОБА_4 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України, із застосуванням приписів частини 3 статті 78 і частини 1 та 4 статті 71 цього ж кодексу, за сукупністю вироків до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки 3 місяця (а. с. 172 - 181).
		 
		Орган, що здійснює контроль за поведінкою засудженого - ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СЕКТОР ФІЛІЇ ДЕРЖАНОЇ УСТАНОВИ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ звернувся до суду із поданням про вирішення питання щодо застосування норм Закону України від 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (а. с. 199).
		 
		Обґрунтовуючи заяву, начальник Харківського РС філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області - ОСОБА_5 зазначив, що 29.06.2022 року до Харківського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області надійшов вирок Нововодолазького районного суду Харківської області від 21 січня 2022 року стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та був прийнятий до виконання. Верховною Радою України 18.07.2024 року прийнято Закон № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», який набрав чинності 08 серпня 2024 року. Цим Законом внесені зміни до статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з якими викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, якщо його вартість на моменті вчинення правопорушення не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на 2021 рік становив 2379 гривень. Відповідно до частини 1 статті 5 Кримінального кодексу України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має звороту, дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання, але судимість не знято і не погашено. На момент вчинення крадіжки ОСОБА_4 вартість викраденого майна, відповідно до обвинувального вироку, становила 2251 гривень, сума якого не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян у 2021 році. На даний час ОСОБА_4 проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_2 . Ураховуючи вищевикладене, на підставі пункту 13 статті 537, пункту 2 статті 539 Кримінально процесуально кодексу України, частини 2 статті 74 Кримінального кодексу України, просимо застосувати до засудженого ОСОБА_4 норми Закону № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» та звільнити його від відбування покарання.
		 
		Вказана заява згідно із відповідним протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, в день надходження передано на розгляд головуючого судді  ОСОБА_1 (а. с. 200).
		 
		Начальник Харківського РС філії ДУ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» в Харківській області ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання й розгляду подання повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістив, однак надав заяву, зареєстровану за вхідним № 6609/24-вх від 11.09.2024 року, в якій просив вирішити питання щодо застосування норм Закону України від 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» без представника уповноваженого органу з питань пробації (а. с. 202, 206).
		 
		Прокурор Нововодолазького відділу Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_7 у судове засідання також не з`явився, про дату, час та місце судового засідання й розгляду клопотання повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістив, проте надав заяву, зареєстровану за вхідним № 6624/24-вх від 11.09.2024 року, в якій просив питання вирішити за відсутності представника прокуратури (а. с. 204, 206).
		 
		Засуджений ОСОБА_4 , відносно якого розглядається подання, у судове засідання теж не з`явився, про дату, час та місце судового засідання й розгляду питання щодо застосування норм Закону України від 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» повідомлявся своєчасно та належним чином, проте надав заяву, зареєстровану за вхідним № 6614/24-вх від 11.09.2024 року, в якій просив розглянути справу за його відсутності, зазначивши, що подання підтримує в повному обсязі (а. с. 203, 206).
		 
		З огляду на зміст частини 5 статті 539 Кримінального процесуального кодексу України, при вирішенні судом питань, пов`язаних із виконанням вироку, у судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор, а також про час та місце розгляду клопотання (подання) повідомляються орган або установа виконання покарань, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засудженого. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов`язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
		 
		Отже, з огляду на таке, неприбуття за судовим викликом у судове засідання представника органу пробації, прокурора та засудженого не є перешкодою для розгляду цього подання.
		 
		За таких обставин, ураховуючи те, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації учасниками цього кримінального провадження, в тому числі й особам, які не з`явились, у порядку передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України їх процесуальних прав на безпосередню участь у розгляді справи в суді, вважає за можливе розглянути питання прозастосування норм Закону України від 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» за їх відсутності.
		 
		Натомість, дослідивши подання органу пробації, особову справу засудженого № 03/2022 року, а також матеріали справи з єдиним унікальним № 631/1356/21 (провадження № 1-в/631/25/24) у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 жовтня 2021 року під № 12021221160000972, щодо вчинення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України, суд вважає, що у задоволенні подання слід відмовити з огляду на таке.
		 
		Так, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024 року, що набув чинності 09.08.2024 року, внесені зміни до статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Дрібне викрадення чужого майна».
		 
		Вказаною нормою права в редакції, чинній на 09.08.2024 року, передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		 
		Положення статті 58 Конституції України і статті 5 Кримінального кодексу України про зворотну дію закону України про кримінальну відповідальність в часі, в контексті застосування бланкетних норм Кримінального кодексу у разі, коли текст Кримінального кодексу не змінюється, а зміни вносяться до іншого законодавства, вже були предметом дослідження Конституційного Суду України, висновки якого не містять підґрунтя вважати зміни до статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення змінами закону про кримінальну відповідальність, а отже, і підстав до застосування статті 5 Кримінального кодексу України.
		 
		У своєму Рішенні № 6-рп/2000 від 19.04.2000 року прийнятому Конституційним Судом України в межах справи № 1-3/2000 здійснено офіційне тлумачення положень статті 58 Конституції України та норм Кримінального кодексу (справа про зворотну дію кримінального закону в часі), які усувають караність діяння або пом`якшують покарання.
		 
		Відтак, у цьому рішенні Конституційний Суд України виходив із того, що відповідно до частини 1 статті 58 Основного Закону нашої Держави закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Закріплений в Конституції України принцип неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів узгоджується з міжнародно-правовими актами, зокрема, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права (стаття 15), Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (стаття 7). В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (стаття 8 Конституції України).
		 
		Отже, Конституційний Суд України зазначив, що зіставлення положень статей 8, 58, 92, 152, пункту 1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України та відповідних положень Кримінального кодексу про зворотну дію закону в часі надало суду підстави до висновку, що виключно кримінальними законами України визначаються діяння, які є кримінальними правопорушеннями, та встановлюється відповідальність за їх вчинення. Відповідно і зворотна дія в часі реалізується через кримінальні закони у випадках, коли вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи.
		 
		Також Конституційний Суд України означив, що бланкетна диспозиція кримінально-правової норми називає або описує кримінальне правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права. Основна особливість такої диспозиції полягає в тому, що визначена в ній норма має загальний і конкретизований зміст.
		 
		Загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документною формою відповідної статті Особливої частини Кримінального кодексу України і включає положення інших нормативно-правових актів у тому вигляді, в якому вони сформульовані безпосередньо в тексті статті. Саме із загальним змістом бланкетної диспозиції пов`язане визначення кримінальним законом діяння як правопорушення та встановлення за нього кримінальної відповідальності.
		 
		Натомість конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює кримінально-правову норму більш конкретним змістом.
		 
		Зміни, що вносяться до нормативно-правових актів інших галузей права, посилання на які містить бланкетна диспозиція, не змінюють словесно-документну форму кримінального закону. Кримінально-правова норма залишається незмінною. Отже, кримінальний закон у такому разі не можна вважати новим - зміненим законом - і застосовувати до нього положення частини 1 статті 58 Конституції України та Кримінального кодексу, які визначають зворотну дію закону в часі.
		 
		Відповідно до частини 1 статті 92 Закону України «Про Конституційний Суд України» юридичну позицію Конституційний Суд викладає, зокрема, у мотивувальній та/або резолютивній частині рішення.
		 
		Вказана вище позиція Конституційного Суду України є незмінною, суттєвих змін нормативного регулювання в питанні визначення поняття та підстав до застосування зворотної дії закону України про кримінальну відповідальність не відбулося, об`єктивних підстав до її зміни немає.
		 
		Отож, висновки Конституційного Суду України не надають жодних підстав сприймати Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024 року - новим законом України про кримінальну відповідальність, відповідно, до нього не застосовуються частини 1 статті 58 Конституції України та частини 1 статті 5 Кримінального кодексу України.
		 
		За приписами статті 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення зміни до статті 51 цього кодексу є змінами законодавства про адміністративні правопорушення, яке складається з вказаного кодексу та інших законів України. Закони про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього кодексу застосовуються безпосередньо.
		 
		Конституційний Суд України визначив, що приписи закону, яким до іншого закону внесено зміни, із набранням чинності є нормами закону, до якого внесено зміни.
		 
		Отже, Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024 року є складовою законодавства про адміністративні правопорушення, з огляду на що зміни у статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення не можна вважати новим - зміненим законом України про кримінальну відповідальність, відповідно і застосовувати положення частини 1 статті 58 Конституції України та статті 5 Кримінального кодексу, які визначають зворотну дію закону в часі.
		 
		Поняття «закон України про кримінальну відповідальність» визначається виключно приписами Кримінального кодексу, який задля виконання завдання, визначеного в частині 1 статті 1 цього кодексу визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, які їх вчинили.
		 
		Частинами 1 і 3 статті 3 Кримінального кодексу України визначено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим кодексом.
		 
		Приписами статті 4 кримінального кодифікованого закону України обумовлено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності. Закони України про кримінальну відповідальність, прийняті після набрання чинності цим кодексом, включаються до нього після набрання ними чинності.
		 
		Отже, в контексті змісту статті 58 Конституції України та Кримінального кодексу України безпідставним є застосування положень статті 5 Кримінального кодексу до статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які єзаконодавством України про адміністративні правопорушення і з набранням чинності не включені до Кримінального кодексу, авжеж за відсутності підстав для того.
		 
		Єдиною підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України (частина 1 статті 2 цього кодифікованого закону). Відповідно, склад кримінального правопорушення не визначається нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення чи інших законів.
		 
		В прикінцевих або перехідних положеннях Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024 року спеціально не передбачено того, що положення статті 58 Конституції України застосовуються до цього Закону, і це свідчить про підкреслену і свідому позицію законодавця в сфері диференціації юридичної відповідальності, за якою законотворець (який звісно ж обізнаний із висновками Конституційного Суду України в Рішенні № 6-рп/2000 від 19.04.2000 року іпоза розумним сумнівом виважено враховує їх в законотворчій діяльності) обрав саме такий спосіб вирішення окресленої ним проблеми, щовиключає застосування зворотної дії в часі закону України про кримінальну відповідальність до осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання чинності вищенаведеним Законом України № 3886-IX від 18.07.2024 року,у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
		 
		Підсумовуючи викладене, суд доходить обґрунтованого висновку про те, що у задоволенні клопотання начальника ХАРКІВСЬКОГО РАЙОННОГО СЕКТОРУ ФІЛІЇ ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» в Харківській області  ОСОБА_3  відносно ОСОБА_4  про вирішенняпитання щодо застосування норм Закону України від 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» слід відмовити повністю.
		 
		До такого висновку суд дійшов, керуючись правозастосовною практикою, викладеною Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України, який, з огляду на імперативну норму пункту 6 частини 2 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями), забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а саме: постанову Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, прийняту 29.08.2024 року в межах справи з єдиним унікальним № 278/1566/21 (провадження № 51-2555км24), де колегія суддів висловила свою правову позицію, в якій дійшла переконання, що підстав застосувати положень статті 58 Конституції України, статті 5 Кримінального кодексу і Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024 року, до закону України про кримінальну відповідальність немає з огляду на офіційне і обов`язкове тлумачення здійснене Конституційним Судом України в Рішенні № 6-рп/2000 від 19.04.2000 року.
		 
		Однак спираючись на вищевикладену позицію Верховного суду та постановляючи ухвалу, суд зауважує, що 22.08.2024 року Перша судова палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в межах справи з єдиним унікальним № 567/507/23 (провадження № 51-7110 км 23) визнала зміни у статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення підставою до застосування приписів статті 5 Кримінального кодексу.
		 
		Приписом частини 2 статті 434-1 Кримінального процесуального кодексу України унормовано, що з метою формування єдиної правозастосовної практики кримінальне провадження підлягає передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
		 
		Відтак, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, судове рішення якої ухвалюється пізніше за часом, ніж те, що було ухвалене Першою судовою палатою цього суду, вирішила за необхідне відступити від правозастосовної позиції в подібних правовідносинах і своєю ухвалою передала кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
		 
		За таких обставин, суд вважає за необхідне роз`яснити органу пробації, що відмова у задоволенні подання не перешкоджає повторному зверненню із ним до суду у разі прийняття об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду дещо іншої правозастосовної практики, ніж та, на яку спирався суд під час вирішення подання по суті.
		 
		Дійшовши висновку про відмову у задоволенні подання, суд вважає за необхідне повернути ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОННОМУ СЕКТОРУ ФІЛІЇ ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» в Харківській області особову справу № 03/2022 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , засудженого вироком Нововодолазького районного суду Харківської області, ухваленим 21 січня 2022 року в межах справи з єдиним унікальним № 631/1356/21 (провадження № 1-кп/631/52/22), за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України.
		 
		Постановляючи ухвалу, суд також зауважує, що пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Жовтневого районного суду міста Харкова утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.
		 
		За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
		 
		Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.
		 
		Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.
		 
		При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.
		 
		Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.
		 
		Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.
		 
		Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.
		 
		 
		 
		На підставі викладеного, керуючись статтями 58 і 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); частиною 1 статті 92 Закону України «Про Конституційний Суд України» № 2136- VIII від 13.07.2017 року (із змінами та доповненнями); Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2000 від 19.04.2000 року, прийнятим в межах справи № 1-3/2000 (справа про зворотну дію кримінального закону в часі);статтями 1 - 5 і 185 Кримінального кодексу України № 2341-ІІІ від 05.04.2003 років (із змінами та доповненнями); статтями 2 і 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 8073-Х від 07.12.1984 року (із змінами та доповненнями); статтею 17, пунктом 6 частини 2 статті 36 і пунктами 3 та 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024 року; Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; постановою Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, прийнятою 29.08.2024 року в межах справи з єдиним унікальним № 278/1566/21 (провадження № 51-2555км24); постановою Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, прийнятою 22.08.2024 року в межах справи з єдиним унікальним № 567/507/23 (провадження № 51-7110 км 23), а також статтями 31, 35 - 37, 84 - 86, 91, 94, 131 - 132, 368 - 371, 373 - 376, 380, 392, 393, 395, частиною 2 статті 434-1, статтями 532 - 535 і 539 Кримінального процесуального кодексу України № 4651-VІ від 13.04.2012 року (із змінами та доповненнями),-
		 
		у х в а л и в:
		 
		У задоволенні клопотання начальника ХАРКІВСЬКОГО РАЙОННОГО СЕКТОРУ ФІЛІЇ ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» в Харківській області ОСОБА_3 відносно ОСОБА_4 про вирішення питання щодо застосування норм Закону України від 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» - відмовити повністю.
		 
		Повернути ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОННОМУ СЕКТОРУ ФІЛІЇ ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» в Харківській області особову справу № 03/2022 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , засудженого вироком Нововодолазького районного суду Харківської області, ухваленим 21 січня 2022 року в межах справи з єдиним унікальним № 631/1356/21 (провадження № 1-кп/631/52/22), за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України.
		 
		Роз`яснити ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОННОМУ СЕКТОРУ ФІЛІЇ ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» в Харківській області, що відмова у задоволенні подання не перешкоджає повторному зверненню із ним до суду у разі прийняття об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду дещо іншої правозастосовної практики, ніж та, на яку спирався суд під час вирішення подання по суті.
		 
		Копію цього судового рішення не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні при його проголошенні.
		 
		На ухвалу може бути подана апеляція в Харківській апеляційний суд протягом семи днів з дня її проголошення.
		 
		Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Ухвала суду, що набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, підлягає виконанню на всій території України й звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання нею законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного суду України.
		 
		 
		 
		Ухвалу постановлено, оформлено шляхом комп`ютерного набору та підписано суддею в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...