Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 300/7691/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 25.09.2024. Зареєстровано: 26.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 27.09.2024.
Дата набрання законної сили: 25.09.2024
Номер судового провадження: А/857/8130/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/7691/23 пров. № А/857/8130/24
		Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
		судді-доповідача Шинкар Т.І.,
		суддів Іщук Л.П.,
		Обрізка І.М.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Панікар І.В.), ухвалене в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження м. Львів 27 лютого 2023 року, у справі № 300/7691/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		08.11.2023 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління поліції охорони в Івано-Франківській області, просив: визнати протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Івано-Франківській області щодо неподання до Міністерства внутрішніх справ України у 15-денний строк з дня реєстрації заяви (рапорту) висновку щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 ЗУ «Про міліцію» разом з підтверджуючими документами, які ним додано до заяви; зобов`язати відповідача скласти на направити до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, відповідно до статті 23 ЗУ «Про міліцію» і Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015 № 850. 
		Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року позов задоволено.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач після отримання від позивача заяви про виплату одноразової грошової допомоги та доданих до неї документів зобов`язаний був діяти згідно з вимогами пунктів 8, 9 Порядку № 850 та сформувати і надіслати до МВС України висновок щодо виплати грошової допомоги та відповідні документи. Прийняття рішення щодо виплати грошової допомоги належить до повноважень МВС України. Суд першої інстанції зауважив, що на відповідача покладено лише обов`язок з проведення відповідних процедурних дій з оформлення відповідних документів, зокрема складання висновку щодо виплати грошової допомоги (можливості призначення та виплати такої допомоги) та направлення його разом з поданими особою документами до МВС України. Суд першої інстанції зазначив, що листом Управління поліції охорони в Івано-Франківській області № 1243/43/28/01-2023 від 10.05.2023 зроблено висновок про неможливість поширення на позивача положень Порядку № 850 у зв`язку з тим, що інвалідність була йому встановлено у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби. Суд першої інстанції звернув увагу, що у наданому листі відповідачем не повідомлено про дії, які він вчинив за результатами отримання заяви позивача про виплату одноразової грошової допомоги. Суд першої інстанції виснував, що відповідачем проігноровано обов`язок, покладений на нього законодавством, та не складено і не надіслано до МВС України висновок щодо виплати позивачу грошової допомоги разом з необхідними документами, чим допущено порушення права позивача на належний розгляд поданої ним заяви та документів. 
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління поліції охорони в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року та ухвалити нове, яким в позові відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що пунктом 5 Порядку №850 зазначено, що за наявності в працівника міліції або членів його сім`ї права на отримання одночасно одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених статтею 23 Закону України «Про міліцію», та встановлених іншими законами компенсаційної виплати або одноразової грошової допомоги виплата проводиться з однієї підстави за вибором особи. Скаржник вказує, що позивач зробив вибір і отримав грошову компенсацію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Скаржник зазначає, що виплата одноразової грошової допомоги позивачеві відповідно до Порядку №850 є неможлива, оскільки право на компенсацію втрати здоров`я позивачем вже реалізовано. 
		Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
		Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
		З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 1985 року по 16.10.2008.
		Під час проходження служби в органах внутрішніх справ України, в період часу із 02.10.1989 по 16.11.1989 позивач, як працівник міліції, знаходився в службовому відрядженні по охороні 30-кілометрової зони Чорнобильської атомної електростанції, де виконував службові обов`язки по ліквідації наслідків аварії.
		Так, 16.09.2019 ОСОБА_1 встановлено (з 19.07.2019) 3 групу інвалідності, без переогляду захворювання: - так, пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 401180 від 16.09.2019.
		Також, 16.09.2019 позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності 60%, без переогляду, що підтверджується довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії АБ № 00036335 від 16.09.2019.
		22.12.2021 позивачу встановлено (з 13.09.2021) 2 групу інвалідності, без переогляду захворювання: - так, пов`язане з виконанням службових обов`язків, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 AAB № 414276 від 22.12.2021.
		Також, 22.12.2021 позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності 60%, без переогляду, що підтверджується довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії АБ № 0036413 від 22.12.2021.
		В подальшому, ОСОБА_1 звернувся із рапортом до Управління поліції охорони в Івано-Франківській області про проведення виплати одноразової грошової допомог у зв`язку з тим, він отримав інвалідність (2 групи) в результаті захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків.
		Листом Управління поліції охорони в Івано-Франківській області від 10.05.2023 за № 1243/43/28/01-2023 повідомив позивача, що відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Івано-Франківської районної державної адміністрації від 24.04.2023 № 683/15-20 позивач перебуває на обліку, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та одержував одноразову компенсацію при встановленні ІІІ групи інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи в сумі 189,60 грн., та при встановленні ІІ групи інвалідності в червні 2022 року виплачено різницю у компенсації в сумі 94,80 грн. Вказано, що у відповідності до статті 23 Закону України «Про міліції» виплата одноразової грошової допомоги проводиться у разі інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. Відповідно до Висновків МСЕК при встановленні інвалідності позивачу, захворювання останнього пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації аварії на ЧАЕС, а не як такі, що пов`язані із виконанням службових обов`язків в органах внутрішніх справ. Також вказано, що якщо працівник міліції одночасно має право на отримання грошової допомоги з підстав передбачених статтею 23 Закону України «Про міліцію» та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановленими іншими законами, виплати відповідних грошових сум здійснюються за однією з підстав за вибором особи, яка має право на отримання таких виплат. Позивач скористався цим правом і зробив свій вибір, а саме одержав одноразову компенсацію, як учасник наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при встановленні інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи.
		Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача позивач звернувся з даним позовом до суду.
		Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
		Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
		Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		Відповідно до абзаців 2, 3 пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон України «Про Національну поліцію») за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
		До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» порядок виплати одноразової грошової допомоги врегульовувався нормами статті 23 Закону України від 20.12.1990 №565-XII «Про міліцію» (далі - Закон України «Про міліцію») та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №850 (далі - Порядок №850).
		Так, відповідно до частини 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» (в редакції Закону України від 13.02.2015 №208-VIII, який набрав чинності 12.03.2015) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
		Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
		Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 07.03.2018 (справа №464/5571/16-а), від 21.06.2018 (справа №822/31/18), від 28.08.2018 (справа №804/6297/17), від 05 листопада 2019 року (справа №405/705/17(2-а/405/30/17)).
		До статті 23 Закону України «Про міліцію» Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (Порядок №850), пунктом 2 якого визначено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності.
		Згідно з підпунктом 2 пункту 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
		Таким чином, за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання чи встановлено інвалідність, що пов`язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку №850. Таке право обумовлено наявністю визначених законодавством підстав, зокрема, захворювання особи повинно бути пов`язане, з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
		Обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 13.02.2018 у справі №808/1866/16, від 18.10.2018 у справі №369/13187/17 та від 28.03.2019 у справі №296/10138/16-а, від 17 квітня 2020 року у справі №822/736/17, від 16 березня 2020 року у справі №641/10426/16-а.
		Пунктом 7 Порядку №850 визначено перелік документів, які подає за місцем служби працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності. Серед документів: заява (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності; довідка медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією.
		Відповідно до пункту 8 Порядку № 850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу, витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.
		Згідно з пунктом 9 Порядку №850, у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
		Аналізуючи наведене законодавство можна дійти висновку, що прийняття рішення щодо виплати грошової допомоги належить до повноважень МВС України. На Управління поліції охорони в Івано-Франківській області покладено лише обов`язок з проведення відповідних процедурних дій з оформлення відповідних документів, зокрема складання висновку щодо виплати грошової допомоги (можливості призначення та виплати такої допомоги) та направлення його разом з поданими особою документами до МВС України. 
		З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся із рапортом до Управління поліції охорони в Івано-Франківській області про проведення виплати одноразової грошової допомог у зв`язку з тим, він отримав інвалідність (2 групи) в результаті захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків.
		До рапорту позивач додав наступні документи: Довідка МСЕК №0036413 від 22.12.2021 (оригінал); Завірена копія довідки МСЕК №414276 від 22.12.2021; Завірена копія свідоцтва ВЛК №274 від 10.07.2008; Копія паспорта та ідентифікаційного коду; Довідка з банківськими реквізитами; Довідка МСЕК №401180 від 16.09.2019 (оригінал); Копія довідки про отримання суми компенсаційних витрат; Оригінал довідки про відсутність рахунків АТ «Райфайзен Банк»; Копія посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни 24 квітня 2023 року.
		Листом Управління поліції охорони в Івано-Франківській області від 10.05.2023 за № 1243/43/28/01-2023 повідомив позивача, що відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Івано-Франківської районної державної адміністрації від 24.04.2023 № 683/15-20 позивач перебуває на обліку, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та одержував одноразову компенсацію при встановленні ІІІ групи інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи в сумі 189,60 грн., та при встановленні ІІ групи інвалідності в червні 2022 року виплачено різницю у компенсації в сумі 94,80 грн. Вказано, що у відповідності до статті 23 Закону України «Про міліції» виплата одноразової грошової допомоги проводиться у разі інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. Відповідно до Висновків МСЕК при встановленні інвалідності позивачу захворювання останнього пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації аварії на ЧАЕС, а не як такі, що пов`язані із виконанням службових обов`язків в органах внутрішніх справ. Також вказано, що якщо працівник міліції одночасно має право на отримання грошової допомоги з підстав передбачених статтею 23 Закону України «Про міліцію» та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановленими іншими законами, виплати відповідних грошових сум здійснюються за однією з підстав за вибором особи, яка має право на отримання таких виплат. Позивач скористалися цим правом і зробив свій вибір, а саме одержав одноразову компенсацію, як учасник наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при встановленні інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи.
		Апеляційний суд звертає увагу, що ключовим в цих спірних правовідносинах є те, що відповідач не виконав вимоги Порядку №850, а обов`язок покладений на нього законодавством, щодо складення і надіслання до МВС України висновок щодо виплати позивачу грошової допомоги разом з необхідними документами.
		Відповідач, допускаючи бездіяльність щодо не розгляду заяви (рапорту) на предмет складення висновку щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 ЗУ «Про міліцію», проігнорував приписи чинного законодавства, принцип верховенства права, а тому така бездіяльність є протиправну.
		Апеляційний суд зазначає, що засіб юридичного захисту має бути ефективним в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі Аксой проти Туреччини (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).
		При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі Джорджевич проти Хорватії (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, п.101; рішення у справі Ван Остервійк проти Бельгії (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 п.36-р.40). Тобто, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
		ч.1 ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункта 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
		Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору ст.13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980р., а саме суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
		Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
		Колегія суддів, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
		Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
		Наведене повністю відповідає змісту ст. 245 КАС України, ч.4 якої визначене, що у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		Отже, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
		При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію, про що правильно зазначено судом першої інстанції.
		Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо протиправної бездіяльності Управління поліції охорони в Івано-Франківській області, яка полягала у неподання до Міністерства внутрішніх справ України у 15-денний строк з дня реєстрації заяви (рапорту) висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 ЗУ «Про міліцію» разом з підтверджуючими документами, які ним додано до заяви та зобов`язання відповідача скласти на направити до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги.
		Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
		У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
		З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
		Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року у справі № 300/7691/23 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук   І. М. Обрізко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...