Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 808/3651/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.
Надіслано судом: 27.09.2024. Зареєстровано: 29.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.09.2024.
Дата набрання законної сили: 27.09.2024
Номер судового провадження: К/9901/35768/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 вересня 2024 року 
		м. Київ
		справа № 808/3651/16
		адміністративне провадження № К/9901/35768/18 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
		суддів: Юрченко В.П., Бившевої Л.І.,
		розглянувши в порядку письмового провадження
		касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області (правонаступник Головне управління ДПС у Запорізькій області)
		на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.03.2017 (суддя Садовий І.В.),
		та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 (судді Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.),
		у справі № 808/3651/16
		за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіл-Брок»
		до Головного управління ДФС у Запорізькій області
		про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гудвіл-Брок» (далі - позивач, ТОВ «Гудвіл-Брок») звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, скаржник, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.09.2016:
		 
		- № 0001881403, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 5 758 715 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням - 4 606 972 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 151 743 грн;
		 
		- № 0001891403, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік у розмірі 1 114 874 грн, за 2014 рік у розмірі  1 031 391 грн.
		 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що він правомірно не відніс до складу доходів дивіденди, які були ним отримані від пайових венчурних фондів, оскільки згідно з приписами чинного на той час законодавства у разі виплати дивідендів інститутами спільного інвестування, вони не враховуються платником податку, що їх отримав, у складі доходу при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток.
		 
		Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.03.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017, позовні вимоги задоволено.
		 
		Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що дивіденди, отримані позивачем від інститутів спільного інвестування пайових інвестиційних фондів, які не є платниками податку на прибуток, не повинні враховуватися позивачем - платником податку, що їх отримує, у складі доходу за наслідками податкового періоду, на який припадає отримання таких дивідендів.
		Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, з огляду на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що фактично суми дивідендів позивач отримав не безпосередньо від інститутів спільного інвестування (пайових венчурних інвестиційних фондів), а від компанії з управління активами, який не є пайовим фондом, а тому облік та оподаткування сум отриманих дивідендів має здійснюватися на загальних підставах.
		 
		Позивач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких ТОВ «Гудвіл-Брок» просило залишити без задоволення касаційну скаргу, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
		 
		У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Указана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Суди попередніх інстанцій установили, що підставою для збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток, зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток та застосування штрафних санкцій стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 26.08.2016 №81/08-01-14-03/23740981, оформленого за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.03.2016.
		 
		Під час зазначеної перевірки контролюючий орган виявив порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, підпункту 136.1.12 пункту 136.1 статті 136, пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток, а також завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток.
		 
		Висновки податкового органу вмотивовано тим, що позивач є учасником Пайових закритих недиверсифікованих венчурних інвестиційних фондів «Фінансові ініціативи» та «Фінансові стратегії», в інтересах та за рахунок яких діє Приватне акціонерне товариство «Компанія з управління активами «Славутич-Інвест». 
		 
		Зазначене Товариство як емітент від імені інвестиційних фондів у 2013-2014 роках виплачувало позивачу дивіденди, які позивач помилково не включив до складу валових доходів, що вплинуло на фінансовий результат підприємство та, відповідно, на визначену у податковій звітності суму грошового зобов`язання за податком на прибуток.
		 
		Податковий орган вважає, що пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою, а тому не може бути платником податку на прибуток, у зв`язку з чим відповідно до підпункту 136.1.12 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України вищезазначені дивіденди мають враховуватись позивачем при визначені об`єкта оподаткування податком на прибуток як доходи.
		 
		На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
		 
		За результатами процедури адміністративного оскарження скарга платника податків залишена без задоволення, а ухвалені податкові повідомлення-рішення - без змін.
		 
		Відповідно до підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
		 
		Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		 
		Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
		 
		Підпункт 136.1.12 пункту 136.1 статті 136 ПК України визначено, що для визначення об`єкта оподаткування не враховуються дивіденди, отримані платником податку від інших платників податку, у випадках, передбачених пунктом 153.3 статті 153 цього Кодексу.
		 
		Зазначений пункт 153.3 статті 153 ПК України визначає особливості оподаткування податком на прибуток дивідендів.
		 
		Згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту, крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.
		 
		Відповідно до підпункту «в» підпункту 153.3.5  пункту 153.3 статті 153 ПК України авансовий внесок, передбачений підпунктом 153.3.2 цього пункту, не справляється у разі виплати дивідендів інститутами спільного інвестування.
		 
		Варто також звернути увагу, що відповідно до підпункту 153.3.6 пункту 153.3 статті 153 ПК України юридичні особи - резиденти, які отримують дивіденди, не включають їх суму до складу доходу (крім постійних представництв нерезидентів).
		Правові та організаційні основи створення, діяльності, припинення суб`єктів спільного інвестування, особливості управління активами зазначених суб`єктів, вимоги до складу, структури та зберігання таких активів, особливості емісії, обігу, обліку та викупу цінних паперів інститутів спільного інвестування, а також порядок розкриття інформації про їх діяльність визначені Законом України від 05.07.2012    № 5080-VІ «Про інститути спільного інвестування» (далі - Закон № 5080-VІ).
		 
		Відповідно до пункту 1 статті 42 указаного Закону № 5080-VІ пайовий фонд створюється компанією з управління активами.
		 
		Згідно з пунктом 2 статті 43 Закону № 5080-VІ, укладаючи договори за рахунок активів пайового фонду, компанія з управління активами діє від свого імені в інтересах пайового фонду з обов`язковим зазначенням у таких договорах реквізитів фонду.
		 
		Компанія з управління активами - господарське товариство, створене відповідно до законодавства у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, яке провадить професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії, що видається Комісією. Компанія з управління активами здійснює управління активами інституту спільного інвестування. (стаття 63 Закону № 5080-VІ).
		 
		Згідно з підпунктом 8 пункту 1 статті 1 Закону № 5080-VІ інвестиційний сертифікат - цінний папір, емітентом якого є компанія з управління активами пайового інвестиційного фонду (далі - пайовий фонд) та який засвідчує право власності учасника пайового фонду на частку в пайовому фонді та право на отримання дивідендів (для закритого пайового фонду).
		 
		Емітентом інвестиційних сертифікатів пайового фонду є компанія з управління активами такого фонду (частина четверта статті 42 Закону № 5080-VІ).
		 
		У ході розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій правильно установили, що компанія з управління активами ПрАТ «КУА «Славутич-Інвест» є юридичною особою, платником податку на прибуток на загальних підставах, відповідно до Закону № 5080-VІ здійснює управління активами інститутів спільного інвестування, діє від імені та за рахунок активів пайових венчурних інвестиційних фондів (ПВІФНЗ «Фінансові ініціативи», ПВІФНЗ «Фінансові стратегії»), активи яких знаходяться в управлінні зазначеної компанії з управління активами, в тому числі при здійсненні операцій з нарахування та виплати дивідендів власникам інвестиційних сертифікатів  пайових інвестиційних фондів.
		 
		При цьому сторонами не заперечується, що дивіденди у спірний період були виплачені позивачу саме ПрАТ «КУА «Славутич-Інвест», яка у цьому випадку діяла як компанія з управління активами ПВІФНЗ «Фінансові ініціативи», ПВІФНЗ «Фінансові стратегії», а отже від імені та в інтересах зазначених інвестиційних фондів.
		Якщо підсумувати зазначені вище норми ПК України, можна дійти висновку, що доходи, визначені у статті 136 ПК України, не враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток. У свою чергу стаття 136 ПК України визначає, що такими доходами є дивіденди, отримані платником податку від інших платників податку, але лише у випадках, передбачених пунктом 153.3 статті 153 цього Кодексу. Звертаючись до пункту 153.3 статті 153 ПК України, а саме до підпункту 153.3.6, визначаємо, що юридичні особи-резиденти (крім постійних представництв нерезидентів) не включають суму отриманих дивідендів до складу доходу.
		 
		Наведені норми діючого законодавства України щодо оподаткування дивідендів, отриманих платником податку від інститутів спільного інвестування, є однозначними та такими, що не допускають множинного тлумачення прав та обов`язків платника податку і контролюючого органу.
		 
		Варто також зазначити, що питання необхідності включення суми отриманих дивідендів до складу валового доходу вже було предметом розгляду у суді касаційної інстанції.
		 
		Так, у постановах від 29.01.2021 у справі № 820/3336/16 та від 25.09.2019 у справі № 820/1222/15 Верховний Суд підтвердив, що на підставі підпункту 153.3.6 пункту 153.3 статті 153 ПК України юридичні особи-резиденти, які отримують дивіденди, не повинні включати їх суму до складу доходу до складу доходу за наслідками податкового періоду, на який припадає отримання таких дивідендів.
		 
		Той факт, що дивіденди були перераховані позивачу не безпосередньо від імені пайових фондів, а компанією з управління активами, відповідає нормам Закону № 5080-IV, оскільки пайовий фонд не наділений статусом юридичної особи, а усі дії від імені, в інтересах та за рахунок такого фонду здійснює компанія з управління активами, якою у спірному випадку є ПрАТ «КУА «Славутич-Інвест».
		 
		При цьому відповідач, обґрунтовуючи власну позицію, не зазначає, яким чином зазначення у платіжних дорученнях ПрАТ «КУА «Славутич-Інвест» як відправника коштів суперечить нормативним положенням з урахуванням того, що компанія з управлінням активами діє не від свого імені, а в інтересах пайових фондів.
		 
		Відтак, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		 
		За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		 
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області (правонаступник Головне управління ДПС у Запорізькій області) залишити без задоволення. 
		 
		Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.03.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                                         І.А. Васильєва 
		 
		Судді                                                                                                       В.П. Юрченко
		 
		                                                                                                                       Л.І. Бившева

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...