Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 361/11791/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про розірвання шлюбу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.10.2024.
Дата набрання законної сили: 30.09.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Унікальний номер справи 361/11791/23
		Номер апеляційного провадження 22-ц/824/14804/2024
		Головуючий у суді першої інстанції А.Г. Радзівіл
		Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
		 
		 
		Постанова
		   Іменем   України
		 
		30 вересня 2024 року                                                                                                   місто Київ
		 
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
		 
		головуючого  Поливач Л. Д. (суддя - доповідач), 
		суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І. 
		 
		сторони
		 
		позивач                         ОСОБА_1 
		відповідач                    ОСОБА_2 
		 
		розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 травня 2024 року,
		 
		у с т а н о в и в :
		 
		У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулась  до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
		У березні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із клопотанням про зупинення провадження у справі у зв`язку з перебуванням у складі Збройних Сил України.
		Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 травня 2024 року клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі № 361/11791/23, задоволено. Зупинено провадження у справі № 361/11791/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України. 
		Не погоджуючись із ухвалою суду про зупинення провадження у справі ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою. Вважає, що оскаржувана ухвала суду є необґрунтованою, прийнята з порушенням норм цивільного процесуального законодавства, які призвели до постановлення помилкової ухвали, через неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. 
		Апелянт зазначає, що у відповідача є представник, а відтак реалізація процесуальних прав відповідача в даному випадку забезпечена, а отже відсутні обставини, які перешкоджають розгляду справи. Окрім того, сучасні технології дозволяють забезпечити участь відповідача у судових засіданнях за допомогою відеоконференцзв`язку або інших засобів комунікації, навіть під час його перебування у лавах Збройних Сил України. 
		На думку апелянта, відповідач має право подати до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Це дозволить забезпечити його процесуальні права без необхідності зупинення провадження. Зупинення провадження у цій справі, за даних обставин, буде фактичним примусом до збереження шлюбу на невизначений термін, що суперечить принципам добросовісності шлюбних відносин, закріплених у Сімейному кодексі України та міжнародних правових актах. 
		Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що сам факт подання позову до суду та зазначені в ньому обставини свідчать про відсутність у неї вільної згоди на продовження шлюбу та категоричну позицію щодо примирення з відповідачем.        
		Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області законною та такою, що скасуванню не підлягає. 
		Зазначає, що відповідач ОСОБА_2 проходить військову службу в складі Збройних Сил України як мобілізована особа у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується його свідоцтвом учасника бойових дій та військовим квитком, а також довідками від 28.02.2024 та 05.09.2024, з яких вбачається, що з 16.09.2023 ОСОБА_2 перебуває у складі ЗСУ, витягом з наказу від 09.12.2022 .  
		Оскільки, відповідач наразі перебуває на військовій службі по мобілізації у Збройних Силах України і у зв`язку  з поставленими перед ним завданнями на даний час не має можливості з об`єктивних причин  виконувати та дотримуватися процесуальних прав та обов`язків у даній    справі.    
		ОСОБА_1 подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що заперечує проти доводів відповідача наведені у відзиві на апеляційну скаргу, оскільки відповідні доводи є вузькими, що свідчить про недостатнє розуміння фундаментальних постулатів відповідачем як матеріального, так і процесуального права.   
		На думку позивача, аргументи відповідача, що ґрунтуються виключно на імперативності положень ст. 251 ЦПК України без врахування комплексного аналізу процесуальних норм та мети зупинення провадження, є непереконливими та не мають достатньої правової сили, особливо якщо враховувати предмет спору у даній справі - розірвання шлюбу.    
		22.09.2024 до апеляційного суду надійшли письмові пояснення представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Савко В.В. у яких він повторно наголошує на тому, що суд відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України або інших відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.  
		У відповідності до вимог п. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки  предметом апеляційного перегляду є ухвала суду про зупинення провадження у справі. Враховуючи предмет та підставу заявленого позову, ціну позову, суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
		Суд перевірив доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду, та дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
		Так, відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
		Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
		У березні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із клопотанням про зупинення провадження у справі у зв`язку з перебуванням на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .
		Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, суд з огляду на те, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині № НОМЕР_1 з 16.09.2023 по теперішній час, яка перебуває в зоні бойових дій та залучається до виконання бойових завдань, дійшов висновку про необхідність зупинити провадження у справі.
		Оцінивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.
		Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Приписи цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).
		Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
		Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України).
		Отже, процесуальний закон пов`язує необхідність зупинення провадження у справі з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
		Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.
		Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава зупинення провадження у справі застосовується виключно з метою забезпечення можливості дотримання процесуальних прав учасників процесу, закріплених нормами ЦПК України, зокрема на безперешкодну участь сторін у судовому процесі, та з метою виконання обов`язку суду щодо повного та об`єктивного дослідження судом всіх обставин справи.
		У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого  2022 строком на 30 діб.
		Згідно з пунктом другим цього Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
		Надалі строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 14 березня 2022 року № 7168, Указом Президента України від 19 квітня 2022 оку № 7300, затвердженого Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом Президента України від 07 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-IX та продовжений до цього часу.
		Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Статтею 16 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
		У частині п`ятій статті 2 Закону України «Про Національну гвардію України» визначено, що Національна гвардія України виконує покладені на неї завдання у взаємодії з правоохоронними органами, Збройними Силами України, Управлінням державної охорони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями тощо.
		Частиною першою, третьою статті 6-1 Закону України «Про Національну гвардію України» передбачено, що Міністр оборони України спільно з Міністром внутрішніх справ України визначає порядок забезпечення органів військового управління, з`єднань і військових частин Національної гвардії України, які в особливий період підпорядковуються органам військового управління Збройних Сил України.
		З введенням воєнного стану Національна гвардія України для виконання завдань з оборони держави приводиться в готовність до виконання завдань за призначенням і підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України, крім військових частин (підрозділів), які здійснюють конвоювання та охорону дипломатичних представництв.
		Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
		Структура Збройних Сил України визначена статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України», відповідно до частини третьої якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
		Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 01 березня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України», введеним у дію Указом Президента України № 189/2014 від 02 березня 2014 року, вирішено Начальнику Генерального штабу - Головнокомандувачу Збройних Сил України, керівникам інших військових формувань невідкладно привести Збройні Сили України та відповідні військові формування у бойову готовність «ПОВНА" згідно з уточненими планами приведення військ (сил) у бойову готовність.
		Бойова готовність «ПОВНА» - це стан найвищого ступеня бойової готовності військ, при якій вони здатні приступити до виконання бойових завдань.
		Згідно зі статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
		Воєнні дії - це організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України. бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння) (стаття 1 Закону України «Про оборону України»).
		Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Перебування відповідача у складі Збройних Сил України під час воєнного стану, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, є безумовною підставою для зупинення провадження у справі незалежно від її складності.
		Згідно довідки тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 від 28.02.2024 № 1715 ОСОБА_2 перебуває на військовій службі з 30.12.2022  по теперішній час, та залучається до виконання бойових завдань. (а.с 62).
		Представником відповідача до відзиву на апеляційну скаргу додано також довідку тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 від 05.09.2024  № 6361 відповідно якої ОСОБА_2 в період з 30.12.2022 по теперішній час бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в н.п. Часів Яр Донецької області.       
		Враховуючи той факт, що відповідач ОСОБА_2 перебуває у лавах Збройних Сил України та забезпечує стримування збройної агресії проти України у період воєнного стану, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що існують обставини, які, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України унеможливлюють продовження розгляду цивільної справи та наявність яких є підставою для зупинення провадження у справі, а тому обов`язком суду є зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені у воєнний стан.
		Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач може реалізувати свої процесуальні права через представника, а також може брати  участь у розгляді справи  за допомогою відеоконференцзв`язку, не є обґрунтованими, оскільки суперечать встановленим і описаним вище обставинам справи та визначеним відповідно до них правовідносинам, оскільки положеннями п. 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України визначено обов`язок, а не право суду зупинити провадження у справі з зазначеної у ньому підстави. Довідки військової частина НОМЕР_1 від 28 лютого 2024 року № 1715 та № 6361 від 05.09.2024, витяг з наказу є належним та допустимим доказом перебування ОСОБА_2 на військовій службі у складі Збройних Сил України під час воєнного стану. Доказів на спростування викладеного вище суду не надано.
		Колегія суддів звертає увагу на те, що зупинення провадження у справі є тимчасовим заходом та у разі наявності доказів на підтвердження припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, учасники справи не позбавлені права ініціювати питання про поновлення провадження у справі шляхом подання до суду відповідних клопотань.
		Ухвала суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі колегія суддів не вбачає.
		 
		Керуючись ст. ст. 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд
		 
		п о с т а н о в и в :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 травня 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		 
		Судді
		                                                                                           Л. Д.  Поливач
		 
		                                                                                           А. М.  Стрижеус
		 
		                                                                                           О. І.  Шкоріна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...