Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 635/11080/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 02.10.2024. Зареєстровано: 02.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.10.2024.
Дата набрання законної сили: 04.11.2024
Номер судового провадження: 1-кп/635/1059/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024226190000281

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 635/11080/24
		Провадження № 1-кп/635/1059/2024
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 жовтня 2024 року        Харківський районний суд Харківської області у складі:
		головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		секретар судового засідання  ОСОБА_2 , 
		розглянувши у порядку спрощеного провадження в с-ще Покотилівка Харківського району Харківської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024226190000281 від 02 серпня 2024 року за обвинуваченням 
		ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця с.Мальдяк Магаданськоїобласті,РФ,громадянина України,який зареєстрованийза адресою: АДРЕСА_1 ,фактично мешкаєза адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України, 
		встановив:
		27 вересня 2024 року в провадження Харківського районного суду Харківської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024226190000281 від 02 серпня 2024 року.
		24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено "Акт проголошення незалежності України", яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України.
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією України та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, ІV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Всупереч вказаним нормам президент Російської Федерації (далі  РФ) ОСОБА_5 , а також інші невстановлені на цей час представники влади РФ, діючи всупереч вимогам пунктам 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про
		 
		нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил РФ (далі  ЗС РФ) на територію України.
		24 лютого 2022 року на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в АР Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		24.02.2022 Указом Президента України № 64/22, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України. Згідно з указом президента України № 133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в України», затвердженого Законом України № 2119-IX від 15.03.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні, та у подальшому неодноразово продовжувався та діє на цей час. 
		Досудовим розслідуванням встановлено, що 21.07.2024 приблизно о 20:00 ОСОБА_4 перебував біля автобусної зупинці поряд з продуктовим магазином, розташованим по АДРЕСА_3 , де знаходились ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , котрі розпивали спиртні напої.
		Почувши розмову ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про війну, яка на наданий час відбувається на території України з рф, у ОСОБА_4 виник раптовий, злочинний умисел, направлений на здійснення публічних закликів до підтримки дій держави агресора та невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окупованій території України до невизначеного кола осіб. 
		Так, ОСОБА_4 , знаходячись біля автобусної зупинці громадського транспорту поряд з продуктовим магазином, розташованим по АДРЕСА_3 , на виконання свого раптового, злочинного умислу під час розмови із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з метою схилити їх до власної позиції, неодноразово публічно, усно висловлювався останнім щодо правильності та правомірності поширення суверенітету російської федерації на території України, схвалював дії президента рф, та закликав, що «Україна повинна неодмінно приєднатись до російської федерації».
		Вказані дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 111-1 КК України, а саме, публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України або публічні заклики громадянином України до підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора, до співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та окупаційною адміністрацією держави-агресора, до невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України.
		Обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 надійшов до суду з клопотанням прокурора Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_8 про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні. 
		До обвинувального акта також були додані матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості.
		Так, обвинувачений ОСОБА_4 26 вересня 2024 року надав письмову заяву, складену в присутності захисника ? адвоката ОСОБА_9 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 Кримінального
		 
		кодексу України, за встановлених органом досудового розслідування обставин, викладених в обвинувальному акті; йому роз`яснено зміст встановлених у результаті досудового розслідування обставин, а також, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
		Враховуючи, що обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставин та ним надана згода на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні, він правильно розуміє зміст цих обставин, у суду відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, тому суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та розглядає справу відповідно до ч. 2ст. 382 КПК України.
		Таким чином, суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні за встановлених органом досудового розслідування обставин кримінального проступку у публічних закликах громадянином України до підтримки рішень та/або дій держави агресората кваліфікує йогодії за ч. 1 ст. 111-1 Кримінального кодексу України.
		Суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, враховуючи його ступінь тяжкості, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Обставиною, яка відповідно до статті 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому суд визнає щире каяття обвинуваченого.
		Обставин, які відповідно до статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
		Вивченням даних про особу ОСОБА_4 встановлено, що він в силу ст. 89 КК України не судимий, за місцем мешкання характеризується задовільно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, тимчасово не працює.
		При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до статті 65 КК України суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним кримінального проступку, обставину, що пом`якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинуваченого, обставини вчинення кримінального проступку, задовільну характеристику обвинуваченого з місця проживання.
		Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.
		Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено законом до проступків, особу винного, обставини, визнані судом такими, що пом`якшують покарання, відсутність обтяжуючих покарання обстави.
		Санкцією частини першої статті 111-1 КК України передбачено покарання у видіпозбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років.
		Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у Постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 344/16025/18, згідно із якою у разі визначення санкцією статті характеру посади або виду діяльності, формулювання покарання у вироку має точно відповідати змісту цієї санкції. Більш того, покарання має формулюватися таким, чином щоб засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатись забороненою діяльністю в будь-якій галузі або займатись такою діяльністю, які за змістом і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов`язане вчинення кримінального правопорушення.
		Приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання, з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного
		 
		кримінального проступку, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень у межах санкції ч. 1 ст. 111-1 Кримінального кодексу України у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги. Таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Запобіжний захід відповідно до видів, передбачених статтею 131 КПК України, не обирався.
		Питання про речові докази по справі суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
		Керуючись статтями 107, 369, 371, 373, 374, 381,382 КПК України, суд
		ухвалив:
		ОСОБА_3  визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України, призначитийому покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги,на строк 10 (десять) років.
		Апеляційна скарга на вирок суду подається до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду.
		Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтею 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його на скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасникам судового провадження надіслати копію вироку.
		 
		Головуючий суддя                                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...