Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 926/3347/22 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 02.10.2024. Зареєстровано: 02.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.10.2024.
Дата набрання законної сили: 02.10.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		02 жовтня 2024 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  926/3347/22 
		 
		Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду             Малашенкової Т. М.,
		розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" (далі - ТОВ "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія", скаржник)
		на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.09.2024
		за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія"
		про відшкодування збитків в сумі 3518 307,60 грн, 
		ВСТАНОВИВ:
		1. ТОВ "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" 23.09.2024 через "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду та винести нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог позивача в повному обсязі.
		2. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2024 для розгляду касаційної скарги у справі                                 №926/3347/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової   Т.М. - головуючої, Бенедисюка   І.М., Ємця    А. А.
		3. Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Верховний Суд встановив таке.
		4. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
		5. Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
		6. За приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		7. Згідно з пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
		8. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
		9. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
		10. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
		11. Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а у випадку оскарження на підставі 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.
		12. При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин як обов`язкову умову для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.
		13. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, а тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
		14. Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, у цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
		15. Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права суди першої та (або) апеляційної інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
		16. Якщо скаржник вважає, що суди порушили норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права, передбачені частиною першою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має конкретно зазначити, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України.
		17. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
		18. Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
		19. Суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
		20. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі, неправильного застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, із вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, з одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права суди першої та (або) апеляційної інстанцій застосували без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
		21. ТОВ "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" у касаційній скарзі в розділі "Аргументація щодо подання касаційної скарги" зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій у справі №926/3347/22 неправомірно не врахували висновків, наведених Верховним Судом у постанові від 12.03.2018 у справі №918/216/17, а тому позиції судів є такими, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.
		22. Проте скаржник фактично не виконав пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України щодо зазначення підстави касаційного оскарження. Зазначення підстави касаційного оскарження має бути чітким, зрозумілим, однозначним, що сприймається однаково як судом, так і іншими учасниками та самим скаржником. Вказівка на певну правову позицію та загальне абстрактне посилання, що судами допущено порушення норм як матеріального так і процесуального права не можуть самі собою вважатися чітким, зрозумілим і однозначним зазначенням підстав касаційного оскарження з огляду на вказані в пунктах 5, 9, 13, 14 цієї ухвали праворозуміння наведення обґрунтувань щодо означення підстав касаційного оскарження, зокрема, за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
		23. Отже, скаржник, вказавши що суди попередніх інстанцій не врахували висновків, наведених Верховним Судом у постанові від 12.03.2018 у справі № 918/216/17, не визначив відповідної підстави передбаченої відповідним пунктом/пунктами частини другої статті 287 ГПК України, якщо вважає, що суди при розгляді справи не врахували висновків Верховного Суду, та не вказує норми права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суди неправильно застосували в оскаржуваних судових рішеннях без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у зазначеній скаржником постанові.
		24. Також скаржник у касаційній скарзі у пункті " 2) Щодо реєстрації податкових накладних у ЄРПН" зазначає, що, на його думку, суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального права, та вважає, що саме доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки.
		25. Щодо зазначеної у пункті « 2) Щодо реєстрації податкових накладних у ЄРПН» касаційної скарги аргументації щодо підстави касаційного оскарження, то Верховний Суд, ураховуючи міркування вказані у пунктах 5, 8, 9, 16 цієї ухвали виходить з того, що скаржником у цьому пункті також не виконано приписи пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, адже не зазначено підставу касаційного оскарження визначену відповідним пунктом/пунктами частини другої статті 287 ГПК України. Зі змісту касаційної скарги не є очевидним питання підстав касаційного оскарження, зокрема, чи скарга подається тільки за однією підставою касаційного оскарження, яка вказана в розділі «Аргументація щодо подання касаційної скарги» чи у пункті « 2) Щодо реєстрації податкових накладних у ЄРПН» викладено доводи, які є аргументацією для іншої підстави касаційного оскарження відмінною від підстави, про яку загально означено у розділі «Аргументація щодо подання касаційної скарги».
		26. З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду, закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та підставами, які скаржник не навів у її тексті.
		27. Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).
		28. Отже, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та визначити відповідну підставу/підстави передбачену/передбачені пунктом/пунктами частини другої статті 287 ГПК України, якщо вважає, що суди при розгляді справи не врахували висновків Верховного Суду, та вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суди неправильно застосували в оскаржуваних судових рішеннях без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у зазначеній скаржником постанові, або/та вказати пункт/пункти частини другої статті 287 ГПК України, якщо скаржник у пункті « 2) Щодо реєстрації податкових накладних у ЄРПН» касаційної скарги зазначає ще інші підстави касаційного оскарження відмінними від розділу «Аргументація щодо подання касаційної скарги». 
		29. Наслідком неусунення цього недоліку є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.
		30. Також згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
		31. Згідно із частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
		32. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
		33. За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
		34. Згідно з частиною першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
		35. Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру було встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		36. У підпункті 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру було встановлено: 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. 
		37. На час подання позову статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 встановлений у розмірі 2  481, 00 грн.
		38. У прохальній частині касаційної скарги скаржник виклав свої вимоги до Суду в такій редакції: 
		" 2) Скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду;
		3) Винести нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог Позивача в повному обсязі".
		39. Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень та матеріалів касаційної скарги, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "Укренерго") звернулося до суду про відшкодування ТОВ "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" збитків в сумі 3  518 307, 60 грн.
		40. Оскаржуваним рішенням Господарського суду Чернівецької області від 16.04.2024 у справі № 926/3347/22, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.09.2024, позов задоволений частково. Стягнуто з ТОВ "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" на користь ПрАТ "Укренерго" 3512   998,  31 грн та 237127, 36 грн судового збору. В решті позову відмовлено.
		41. Отже, беручи до уваги те, що сплата судового збору залежить від вимог скаржника, та ураховуючи оскарження ТОВ "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" постанови апеляційного суду в частині задоволеного позову, при поданні касаційної скарги, у цьому випадку через "Електронний суд" в електронній формі, ураховуючи вимогу майнового характеру, скаржник мав сплати судовий збір, з урахуванням коефіцієнту 0,8, у сумі 84  311, 96 грн (3512  998,   31 грн х 1,5 % х 200 % х 0,8).
		42. Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі. При цьому й у додатках до касаційної скарги не зазначено про сплату судового збору.
		43. Враховуючи викладене вище, Верховний Суд зазначає, що з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази сплати судового збору у розмірі 84 311, 96 грн, який має бути перерахований за актуальними реквізитами щодо сплати судового збору за подачу касаційної скарги до Верховного Суду на час вчинення такої дії.
		44. Наслідком неусунення цього недоліку є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.
		45. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
		46. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
		47. З огляду на викладене касаційна скарга ТОВ "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом надання:
		- касаційної скарги в новій редакції та визначити відповідну підставу/підстави передбачену/передбачені пунктом/пунктами частини другої статті 287 ГПК України, якщо вважає, що суди при розгляді справи не врахували висновків Верховного Суду, та вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суди неправильно застосували в оскаржуваних судових рішеннях без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у зазначеній скаржником постанові, або/та вказати пункт/пункти частини другої статті 287 ГПК України, якщо скаржник у пункті « 2) Щодо реєстрації податкових накладних у ЄРПН» касаційної скарги зазначає ще інші підстави касаційного оскарження відмінними від розділу «Аргументація щодо подання касаційної скарги». 
		- документа на підтвердження сплати судового збору за вимогу майнового характеру в розмірі 84311,96 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом (Касаційним господарським судом), які розміщені на сайті "Судова влада України" та є актуальними на час вчинення дії. 
		48. Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк. В разі подання матеріалів з усунення недоліків засобами поштового зв`язку надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи. У разі подання їх через "Електронний кабінет" надати докази      надіслання копії цих матеріалів тим учасникам, які не мають обов`язку зареєструвати "Електронний кабінет" в силу вимог ГПК.
		49. Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків або не в повному обсязі їх усунення протягом установленого строку матиме наслідок повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України з огляду на зазначене вище. 
		Керуючись статтями 123, 174, 234, 235, 290, 291, 292 ГПК України, статтею 4 Закону України "Про судовий збір", Верховний Суд
		У Х В А Л И В:
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі №      926/3347/22 - залишити без руху.
		2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О.   Копиленка, 6.
		3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.
		4. Верховний Суд звертає увагу, що із введенням в дію Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023 № 3200-IX: передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України; суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Суддя                                                                                          Т. Малашенкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...