Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-5679/2007 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.11.2010. Забезпечено надання загального доступу: 18.02.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 2-5679/2007 
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 16 жовтня 2007 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі: 
		головуючого - судді Дрішлюка А.І.,  
		за участю секретаря судового засідання - Куліковой О.І,  
		розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом, - 
		 встановив: 
		 В Малиновський районний суд м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом. Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилався на те, що йому в порядку спадкування за законом належить квартира АДРЕСА_1 на яку він просить визнати право власності. 
		Відповідачка ОСОБА_2 у відкритому попередньому судовому засіданні позов визнала, про що надала відповідну заяву. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. 
		Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню. 
		Як встановлено у судовому засіданні згідно зі Свідоцтвом про право власності на житло від 12.08.93р., виданим Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів та зареєстрованого за № 3-1907, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності без визначення часток належала квартира АДРЕСА_1. 
		Визначаючи частки, що належали учасникам приватизації, суд виходе з ч.2 ст. 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду", згідно з якою передача займаних квартир (будинків) здійснювалася в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сімї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обовязковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). 
		Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 20 від 22.12.95 р. „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними. Таким чином, за Свідоцтвом про право власності на житло від 12.08.93р., виданим Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 належало по 1/3 частині квартири за вказаною адресою. 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, про що в Книзі реєстрації актів про смерть 14.11.96 р. було зроблено відповідний актовий запис за № 10117, та Відділом реєстрації актів громадського стану Жовтневої районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради було видано Свідоцтво про смерть. Після її смерті відкрилась спадщина і на 1/3 частку вищезазначеної квартири. 
		Визначаючи норми матеріального права, що підлягають застосуванню та надаючи правову кваліфікацію фактично існуючим по справі правовідносинам суд виходе з того, що до спадкових відносин підлягає застосування норми ЦК УРСР, оскільки вони виникли та припинили своє існування фактичним прийняттям спадщини спадкоємцями першої черги. Таким чином, в частині визначення порядку спадкування та оформлення спадкових прав, підлягають застосуванню норми матеріального права, що були чинними на момент відкриття спадщини, тобто ЦК УРСР. Згідно з п.1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.  
		Позивач - ОСОБА_1 та дружина позивача - ОСОБА_3 як спадкоємці першої черги, прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5, оскільки продовжували проживати у квартирі АДРЕСА_1 та сплачували комунальні послуги. Підставою виникнення права приватної власності є зокрема успадкування майна. Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 прийняли спадщину, набули право власності, проте не оформили її в установленому законом порядку. Відповідно частки в праві власності на квартиру стали розподілятися - 1/2 за ОСОБА_1 та 1/2 за ОСОБА_3 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, про що в Книзі реєстрації актів про смерть 10.04.07 р. було зроблено відповідний актовий запис за № 3264, та Першим відділом реєстрації актів громадського стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси було видано Свідоцтво про смерть. 
		Після її смерті відкрилась спадщина на 1/2 частку зазначеної квартири. 
		Позивач звернувся до Сьомої нотаріальної контори м. Одеси з заявою про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно, яке належало ОСОБА_3, але йому було відмовлено у звязку з невизначеністю часток в правовстановлюючих документах, що підтверджується відповіддю № 2272 від 24.05.07 р. Сьомої Одеської державної нотаріальної контори. 
		Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття. Позивач є чоловіком померлої, а тому відповідно до ст. 1261 ЦК України він має у першу чергу право на спадкування за законом. Інших спадкоємців першої черги немає. 
		Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Позивач такої заяви не робив, відповідно частка в квартирі, що він успадковує після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 складає 2/3 частки, інша 1/3 частка йому належить на праві власності як учаснику приватизації згідно за вищевказаним свідоцтвом.  
		На момент смерті ОСОБА_3 відповідачка ОСОБА_2 у вказаній квартирі не проживала, фактично спадщину не приймала, до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини не зверталась та таким чином, на спадкування /4 частини квартири не претендує. 
		Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права. Таким чином, суд вважає, що зібрані по справі докази та встановлені судом фактичні обставини справи, дозволяють задовольнити позов в повному обсязі і визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1. 
		Відповідно до ст. 217 ЦК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. 
		Керуючись ст. ст. 548, 549 ЦК УРСР, ст. ст. 16, 1258, 1261, 1268 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 130, 208, 209, 212, 213-215 ЦПК України, суд, - 
		 ВИРІШИВ: 
		 Позов ОСОБА_1 задовольнити. 
		Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1. 
		Встановити порядок виконання рішення суду, згідно з яким воно після набрання ним законної сили є підставою реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, що складається з 1/3 частки квартири отриманою ОСОБА_1 в порядку приватизації за свідоцтвом про право власності від 12.08.1993 р. виданим Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів та з 2/3 часток отриманих ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3. Оскільки рішення суду при набранні ним законної сили буде для позивача правовстановлюючим документом, що підтверджує його право власності на квартиру, оригінал вищевказаного свідоцтва від 12.08.1993 р. підлягає вилученню КП „ОМБТІ та РОН" в момент реєстрації рішення суду. 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк зі дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...