Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 307/2620/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Надіслано для оприлюднення: 15.10.2024. Зареєстровано: 16.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/307/196/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22024070000000070

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                       Справа № 307/2620/24 
		Провадження № 1-кп/307/196/24 
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		15 жовтня 2024 року                                                                          м. Тячів
		 
		Тячівський районний суд Закарпатської області у складі 
		головуючого судді ОСОБА_1 , 
		секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
		за участю прокурора ОСОБА_3 , 
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 травня 2024 року за № 22024070000000070 про обвинувачення ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с-ща Дубове, Тячівського району, Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, розлученого, водія КШМД Тячівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини, раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_4 , після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, тобто на початку квітня 2022 року, більш точний час досудовим слідством не встановлений, перебуваючи за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , використавши належний йому мобільний телефон з телефонним номером НОМЕР_1 , який останній використовує для авторизації в інтернет-месенджері «Viber», розпочав адмініструвати групу з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
		Зокрема, згідно протоколу огляду інформаційного ресурсу «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 21 травня 2024 року встановлено, що ОСОБА_4 :
		10 квітня 2024 року повідомляв у групу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про місце перебування співробітників ІНФОРМАЦІЯ_3 на території Тячівського району, та в тому числі на контрольному посту м. Тячів;
		10 квітня 2024 року повідомляв у групу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про місце перебування співробітників ІНФОРМАЦІЯ_3 на території Тячівського району, та в тому числі в с. Тернове ;
		10 квітня 2024 року повідомляв у групу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про місце перебування співробітників ІНФОРМАЦІЯ_3 на території Тячівського району, та в тому числі в селищі Дубове;
		13 квітня 2024 року повідомляв у групу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про місце перебування співробітників ІНФОРМАЦІЯ_3 на території Тячівського району, та в тому числі в с. Бедевля ;
		18 квітня 2024 року повідомляв у групу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про місце перебування співробітників ІНФОРМАЦІЯ_3 на території Тячівського району, та в тому числі на контрольному посту м. Тячів;
		20 квітня 2024 року повідомляв у групу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про місце перебування співробітників ІНФОРМАЦІЯ_3 на території Тячівського району, та в тому числі на автозаправці «WOG » в с. Нересниця, та на автозаправці в урочищі « Дубки » селищі Буштино;
		22 квітня 2024 року повідомляв у групу «ІНФОРМАЦІЯ_2» про місце перебування співробітників ІНФОРМАЦІЯ_3 на території Тячівського району, та в тому числі на контрольному посту м. Тячів;
		29 квітня 2024 року повідомляв у групу «ІНФОРМАЦІЯ_2» про місце перебування співробітників ІНФОРМАЦІЯ_3 на території Тячівського району, та в тому числі на контрольному посту м. Тячів;
		07 травня 2024 року повідомляв у групу «ІНФОРМАЦІЯ_2» про місце перебування співробітників ІНФОРМАЦІЯ_3 на території Тячівського району, та в тому числі на контрольному посту м. Тячів;
		08 травня 2024 року повідомляв у групу «ІНФОРМАЦІЯ_2» про місце перебування співробітників ІНФОРМАЦІЯ_3 на території Тячівського району, та в тому числі в селищц Буштино по вул. Травневій.
		Згідно з листом ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вищевказані дати військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_3 , здійснювали заходи оповіщення та призову громадян на території Тячівського району.
		Таким чином, зі змісту функціонального призначення адміністрованої ОСОБА_4 інформаційної групи, встановлено, що він чітко усвідомлював, що адмініструючи групу у якій розміщується інформація про місцезнаходження військовослужбовців територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та вручення повісток працівниками центрів комплектування та соціальної підтримки з метою уникнення громадянами України призову на військову службу, він перешкоджає законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період та передбачав настання суспільно небезпечних наслідків.
		ОСОБА_4 чітко усвідомлював характер повідомлень, котрі поширюються учасниками інформаційного ресурсу «ІНФОРМАЦІЯ_2» з приводу перешкоджання законній діяльності працівників центрів комплектування, а також особисто брав участь у поширенні, консолідації та трансляції відповідної інформації.
		У тематичній групі в інтернет-месенджері « Viber » під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » нараховується більше 11 тисячі користувачів, котрі систематично поширювали інформацію про час та місце вручення повісток співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_5 , що давало можливість особам призовного віку уникати отримання таких повісток у означених місцях, і як наслідок, створювало передумови для ухиляння від виконання ними військового обов`язку.
		При цьому, незважаючи на те, що інформація, розповсюдження якої перешкоджало законній діяльності ЗСУ, поширювалась іншими учасниками адміністрованої ОСОБА_4 групи, які не перебували у злочинній змові з останнім, вся діяльність групи охоплювалась його злочинним умислом. Тобто, ОСОБА_4 чітко знав та усвідомлював, що в адміністрованій ним групі систематично розміщується інформація, яка чинить перешкоди зазначеній законній діяльності ЗСУ.
		Цілеспрямоване поширення серед громадян України, які підлягають військовому обліку, призову, відомостей, зокрема в соціальних мережах через Інтернет, про місця фактичного проведення мобілізаційних заходів військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 , перешкоджає їх законній діяльності, визначеній ст. ст. 1, 14, 33, 34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки надає можливість громадянам України, які бажають ухилитися від виконання військового обов`язку, уникнути військового обліку та призову і створює перепони для встановлення мобілізаційного ресурсу держави, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
		Таким чином, організувавши розміщення у групі в інтернет-месенджері «Viber» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » повідомлень про місця фактичного проведення мобілізаційних заходів працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 втрутився в його законну діяльність та створив перешкоди, перепони в діяльності ЗСУ та інших військових формувань, що призвело до суспільно-небезпечних наслідків у вигляді нездійснення в повному обсязі у визначені терміни мобілізаційних заходів, встановлення мобілізаційного ресурсу держави, призову, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Перешкоджання з боку ОСОБА_4 фактично представляє собою цілеспрямовану діяльність, яка полягає у незаконному втручанні, що створює перешкоди, перепони, для недопущення, припинення відповідної законної діяльності військових формувань, за відсутності ознак державної зради у вигляді підривної діяльності проти України.
		Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, а саме у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України визнав повністю, підтвердив фактичні обставини справи, які викладені у обвинувальному акті, показав суду, що після введення на території України в 2022 року воєнного стану, у групі «Viber» йому невідома особа запропонувала бути адміністратором групи «ІНФОРМАЦІЯ_2». Після чого, він погодився на дану пропозицію та став адміністратором вищезазначеного інформаційного ресурсу з використанням належного йому мобільного телефону. В період 2024 року близько 10 разів повідомляв у групі «Viber» інформацію про місце перебування співробітників ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме у м. Тячів, с. Бедевля, с. Терново та інших, а також про наявність контрольних постів. В скоєному щиро розкаюється та просить суворо не карати.
		Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Обвинувачений ОСОБА_4 згідний з доказами зібраними відносно нього органами досудового розслідуванням і вважає за недоцільне дослідження їх в судовому засіданні, так як вину у вчиненому кримінальному правопорушенні повністю визнає, зміст та значення ст. 349 КПК України йому зрозумілі.
		За таких обставин, суд переконавшись, що учасники процесу вірно розуміють зміст обставин провадження, відсутності сумнівів в добровільності їх позицій, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням, зібраних досудовим розслідуванням матеріалів, що характеризують його особу.
		З урахуванням викладеного, оцінивши показання обвинуваченого ОСОБА_4 , як належний, допустимий та в даному випадку достатній доказ, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 114-1 КК України, тобто перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
		Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання. Також суд враховує, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 114-1 КК України є тяжким злочином.
		Обставини, відповідно до ст. 66 КК України, які пом`якшують покарання обвинуваченому є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Обставин, передбачених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання судом не встановлено.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує дані про його особу, який раніше не судимий, на обліку у лікаря психолога та нарколога не значиться, за місцем проживання характеризується позитивно, повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у межах санкції ч. 1 ст. 114-1 КК України із звільненням обвинуваченого від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. 
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
		Процесуальні витрати відсутні.
		Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
		Арешт накладений на майно, відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, підлягає скасуванню.
		Запобіжний захід стосовно обвинуваченого під час судового розгляду не застосовувався. 
		Керуючись ст.ст. 370, 371, 373-376 КПК України, суд,-
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України  та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
		На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього на підставі ст. 76 КК України наступні обов`язки:
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації:
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Речові докази: мобільний телефон марки «Samsung» моделі «А23» ІМЕІ1: НОМЕР_2 та ІМЕІ2: НОМЕР_3 з номером оператора мобільного зв`язку НОМЕР_4 , який зберігається у камері зберігання речових доказів Управління Служби безпеки України в Закарпатській області - повернути ОСОБА_4 .
		Арешт накладений, згідно ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 червня 2024 року, на мобільний телефон марки «Samsung» моделі «А23» ІМЕІ1: НОМЕР_2 та ІМЕІ2: НОМЕР_3 з номером оператора мобільного зв`язку НОМЕР_4 - скасувати.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
		Повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення. 
		 
		 
		 
		Суддя                                                           ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...