Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 216/5508/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.10.2024.
Дата набрання законної сили: 24.10.2024
Номер судового провадження: 61-13291ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		 
		24 жовтня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 216/5508/20
		провадження № 61-13291 ск 24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , особа, дії, рішення, бездіяльність, якої оскаржуються: державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровець Андрій Тарасович, стягувач: ОСОБА_1 , боржник: російська федерація,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.        У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною скаргою в якій просила: визнати протиправною і незаконною бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А. Т. щодо неналежного виконання покладених на нього Законом України «Про виконавче провадження» обов`язків у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, відкритого з примусового виконання рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2021 року у справі № 216/5508/20 про відшкодування шкоди, завданої російською федерацією незаконною окупацією Кримського півострова та позбавлення її права володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, яке знаходилось у той час на території Криму, зобов`язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А. Т. направити на її адресу рекомендованим листом із повідомленням про його вручення постанову про приєднання виконавчого провадження № НОМЕР_1 до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2 для прийняття нею рішення про її оскарження, стягнути з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України моральну шкоду у розмірі 1 076 000,00 грн за неналежне виконання державним виконавцем покладених на нього обов`язків у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, відкритому з примусового виконання рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2021 року у справі № 216/5508/20 про відшкодування шкоди, завданої їй російською федерацією незаконною окупацією Кримського півострова та позбавлення права розпоряджатися своїм майном.
		 
		2.        Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу ухвалою від 30 серпня 2022 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року, скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А. Т. задовольнив частково. Визнав неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А. Т., що полягає у несповіщенні стягувача ОСОБА_1 про наявність постанови від 17 червня 2022 року про приєднання виконавчого провадження № НОМЕР_1 до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2. Зобов`язав головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби  Міністерства юстиції України Назаровця А. Т. вжити заходів у спосіб, передбачений статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема направити на адресу ОСОБА_1 постанову від 17 червня 2022 року про приєднання виконавчого провадження № НОМЕР_1 до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2. Провадження в частині скарги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди закрив.
		 
		3.        Верховний Суд постановою від 31 липня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Скасував ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 30 серпня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року в частині закриття провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А. Т., та направив справу в цій частині до суду першої інстанції.
		 
		4.        Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалою від 18 вересня 2023 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровець А.Т. в частині вимог про відшкодування моральної шкоди залишив без розгляду.
		 
		5.        Дніпровський апеляційний суд постановою від 03 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Скасував ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 вересня 2023 року, а скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровець А. Т. в частині вимог про відшкодування моральної шкоди залишив без розгляду. 
		 
		6.        У жовтні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її скаргу в частині вимоги про стягнення з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України моральної шкоди у розмірі 1 076 000,00 грн за неналежне виконання державним виконавцем покладених на нього обов`язків у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
		 
		7.        Обґрунтовуючи касаційну скаргу заявник вказує на таке:
		 
		1)     на офіційному сайті Дніпровського апеляційного суду у розділі «Стан розгляду справ» звіт про автоматизований розподіл її апеляційної скарги, поданої нею 16 травня 2024 року, відсутній, а наявний лише повторний звіт про автоматизований розподіл справи від 07 серпня 2024 року, що на думку заявника свідчить про втручання у роботу автоматизованої системи діловодства Дніпровського апеляційного суду.
		 
		2)     На її адресу не надходили ухвали Дніпровського апеляційного суду від 20 травня 2024 року (про витребування з Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області матеріалів справи № 216/5508/20), від 18 червня 2024 року (про відкриття апеляційного провадження у справі) та від 07 серпня 2024 року (про задоволення заяви судді Дніпровського апеляційного суду Бондар Я. М. про самовідвід).
		 
		3)     Рішення про задоволення заяви судді Дніпровського апеляційного суду Бондар Я. М. про самовідвід було вирішено з порушенням строків, встановлених частиною третьою статті 39 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), відповідно до якої самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
		 
		4)     06 серпня 2024 року на адресу заявника від Дніпровського апеляційного суду надійшов рекомендований лист із повідомленням про призначення розгляду її апеляційної скарги до розгляду на 07 серпня 2024 року на 09 год. 40 хв., який не відбувся і відповідна ухвала про повідомлення її про дату, час та місце наступного судового засідання на її адресу не направлялася.
		 
		5)     Вимога скарги на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А. Т., яка переглядалася судом апеляційної інстанції не відповідає фактичній вимозі скарги, яка сформульована: «стягнути з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 1 076 000,00 грн моральної шкоди за неналежне виконання головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем А. Т. покладених на нього Законом України «Про виконавче провадження» обов`язків у виконавчому провадженні № НОМЕР_1», тобто суд апеляційної інстанції залишив без розгляду вимогу скарги, яка не заявлялася.
		 
		6)     Суд апеляційної інстанції застосував положення статті 376 ЦПК України, яка не дозволяє суду апеляційної інстанції залишати без розгляду будь-які вимоги скарги, поданої в порядку контролю за виконанням судового рішення.
		 
		7)     Суддя Дніпровського апеляційного суду Корчиста О. І. яка брала участь у розгляді апеляційної скарги на хвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 вересня 2023 року є діючим адвокатом, що свідчить про незаконне сумісництво суддівської та адвокатської діяльності.
		 
		8.        Перевіривши доводи касаційної скарги та оскаржуване судове рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі з огляду на таке.
		 
		9.        Частинами першою та другою статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		 
		10.    В першу чергу Верховний Суд звертає увагу на те, що перегляд ухвали Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 30 серпня 2022 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року, за результатами якого прийнято оскаржувану постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року, відбувся у зв`язку із прийняттям Верховним Судом постанови від 31 липня 2023 року, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково та скасовано ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 30 серпня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року в частині закриття провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А. Т., а справу в цій частині направлено до суду першої інстанції.
		 
		11.    Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у вказаній постанові від 31 липня 2023 року відступив від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 216/5508/20 (провадження № 61-10201св22), від 25 січня 2023 року у справі № 2-275-07 (провадження № 61-9364св22) та вказав на те, що висновки суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про закриття провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України є помилковими та виклав правовий висновок: «У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Суди розглядають справи за такими скаргами у передбаченому Розділом VII ЦПК України порядку, незалежно від наявності у сторін спору про право, який підлягає розгляду в позовному провадженні. Такий спір не може бути підставою для залишення скарг без розгляду або іншим чином впливати на їх розгляд. Оскільки Розділом 7 ЦПК України визначено предмет оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, а вирішення питань щодо наявності та розміру моральної шкоди може бути встановлено за участю фізичних, юридичних осіб і держави, що вказує на наявність спору між сторонами, тому заявлені вимоги у рамках вказаної скарги про відшкодування моральної шкоди з державного виконавця не можуть бути вирішені по суті, оскільки вирішуються у позовному провадженні. З огляду на те, що законодавець не наділив суд повноваженнями відшкодовувати моральну шкоду чи збитки ухвалою, постановленою за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, скаргу в частині вимог про відшкодування моральної шкоди (або будь-яких вимог, які розглядаються в порядку позовного провадження) суд залишає скаргу без розгляду і роз`яснює заявнику його право на звернення до суду з цими вимогами у порядку позовного провадження».
		 
		12.    Частинами п`ятою та шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		 
		13.    Також частиною п`ятою статті 441 ЦПК України, який, зокрема, визначає повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ та встановлює порядок здійснення цивільного судочинства, встановлено, що висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
		 
		14.    З оскаржуваної постанови Дніпровського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року вбачається, що як судом першої інстанції так і апеляційної розглянуто скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції УкраїниНазаровця А. Т. в частині її вимоги про стягнення з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 1 076 000,00 грн моральної шкоди з урахуванням висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 31 липня 2023 року.
		 
		15.    Щодо доводів касаційної скарги Верховний Суд зазначає, що частинами четвертою та п`ятою статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному процесуальним законом. Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів, навантаження кожного судді, заборони брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання (крім перегляду за нововиявленими обставинами), перебування суддів у відпустці, відсутності у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядження, а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ. У судах, місцезнаходженням яких є декілька населених пунктів, при розподілі справ враховується розташування робочих місць суддів у відповідних населених пунктах, а також критерії, встановлені законом для визначення юрисдикції суду.
		 
		16.    За приписами статті 33 ЦПК України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов`язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою суддя-доповідач. Персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів відповідного суду. Справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим же суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, що унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		 
		17.    Підпунктом 2.3.23 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішення Ради суддів України від 02 квітня 2015 року № 25 (із змінами і доповненнями) (далі - Положення) визначено, що якщо судова справа підлягає розгляду (перегляду) колегією суддів, при автоматизованому розподілі судових справ автоматизованою системою в місцевому суді визначається головуючий суддя, а в судах апеляційної та касаційної інстанцій - суддя-доповідач із числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності). Після визначення судді-доповідача (головуючого судді) автоматизованою системою визначається склад колегії суддів із числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності) та з урахуванням складу судових палат (за їх наявності). Якщо збори суддів визначили склади постійно-діючих колегій, то автоматизована система визначає склад колегії з числа суддів основного складу. У разі неможливості визначити необхідну кількість суддів з числа суддів основного складу, автоматизована система визначає суддів, яких не вистачає, з числа резервних суддів даної колегії. У разі неможливості визначити склад колегії з числа суддів основного складу та резервних суддів, автоматизована система визначає суддів, яких не вистачає, з числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності) та з урахуванням складу судових палат (за їх наявності). Результатом автоматичного визначення складу колегії суддів є протокол автоматичного визначення складу колегії суддів (додаток 2), що автоматично створюється автоматизованою системою.
		 
		18.    Одночасно з протоколом автоматизованою системою автоматично формується звіт про автоматизований розподіл судової справи між суддями відповідного суду. Звіт містить такі відомості: дата та час початку автоматизованого розподілу; єдиний унікальний номер судової справи; номер провадження (за наявності); категорія судової справи (за наявності); коефіцієнт складності судової справи (за наявності); інформація про учасників судового процесу (кримінального провадження); інформація про визначення повноважень суддів; інформація про визначення головуючого судді (судді-доповідача) за випадковим числом; інформація про визначення складу колегії суддів (за наявності) за випадковим числом; версія автоматизованої системи; час закінчення автоматизованого розподілу; тривалість автоматизованого розподілу. Доступ для коригування протоколу та звіту щодо автоматизованого розподілу судової справи між суддями автоматично блокується автоматизованою системою (абзац другий підпункту 2.3.31 пункту 2.3 Положення).
		 
		19.    Пунктом 2.8.5 Положення також встановлено, що на веб-порталі судової влади України щоденно оприлюднюється, зокрема, інформація щодо стадій розгляду судових справ (назва суду; єдиний унікальний номер судової справи; номер провадження; дата реєстрації; склад суду; сторони у судовій справі; суть судової справи; стадія розгляду судової справи; звіт про автоматизований розподіл судової справи).
		 
		20.    З загальнодоступних відомостей, розміщених на веб-порталі судової влади України, а саме в графі «Стан розгляду справ» Дніпровського апеляційного суду (https://court.gov.ua/log_documents/77074312/4803/) вбачається, що звіт про автоматизований розподіл від 16 травня 2024 року, сформований за результатом автоматизованого розподілу між суддями Дніпровського апеляційного суду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 216/5508/20, знаходиться в загальному доступі та доступний для ознайомлення, що спростовує доводи касаційної скарги про втручання у роботу автоматизованої системи діловодства Дніпровського апеляційного суду.
		 
		21.    Також Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що вимога скарги на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А. Т., яка переглядалася судом апеляційної інстанції не відповідає фактичній вимозі скарги, яка сформульована: «стягнути з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 1 076 000,00 грн моральної шкоди за неналежне виконання головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем А. Т. покладених на нього Законом України «Про виконавче провадження» обов`язків у виконавчому провадженні № НОМЕР_1», тобто суд апеляційної інстанції залишив без розгляду вимогу скарги, яка не заявлялася, оскільки заявник у своїй скарзі заявляла лише одну вимогу майнового характеру про стягнення моральної шкоди і не зазначення судом апеляційної інстанції дослівного формулювання такої вимоги скарги не може вважатися зміною судом предмету позову та не допускає неоднозначності трактування змісту судового рішення, що може призвести до нерозуміння сторонами справи суті ухваленого рішення.
		 
		22.    Також доводи касаційної скарги стосовно того, що суддя Дніпровського апеляційного суду Корчиста О. І. яка брала участь у розгляді апеляційної скарги на ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 вересня 2023 року є діючим адвокатом, що свідчить про незаконне сумісництво суддівської та адвокатської діяльності Верховним Судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки на їх підтвердження належних доказів до касаційної скарги не долучено.
		 
		23.    Долучена до касаційної скарги роздруківка з певного неофіційного сайту, не може вважатися достовірним підтвердженням доводів заявника про наявність у судді Корчистої О. І. дійсного свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю, адже неможливо встановити дійсність вказаної у ній інформації. 
		 
		24.    Крім цього відомості зазначені у вказаній роздруківці не дають можливість ідентифікувати та ототожнити адвоката, відомості про якого в ній містяться, із суддею Дніпровського апеляційного суду Корчистою О. І.
		 
		25.    Також статтею 451 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
		 
		26.    Пунктом 27 частини першої статті 353 ЦПК України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця.
		 
		27.    Статтею 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
		 
		28.    Підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення викладені у статті 376 ЦПК України.
		 
		29.    Судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови, судові накази (частина перша статті 258 ЦПК України).
		 
		30.    Таким чином суд апеляційної інстанції прийняв оскаржуване рішення з дотриманням вимог ЦПК України.
		 
		31.    Щодо доводів заявниці про розгляд її скарги без належного повідомлення про час та місце судового засідання Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції належно відреагував на доводи її апеляційної скарги, скасувавши ухвалу суду першої інстанції та постановивши власну постанову. При цьому скаржниця не надає належних доказів, які б підтверджували, що її не було повідомлено про судове засідання апеляційного суду 03 вересня 2024 року, проте не заперечує отримання попередніх судових повісток, натомість в Електронному суді містяться відомості про направлення скаржниці 07 серпня 2024 року супровідного листа за № 69801/22-ц/803/6530/24/216/5508/20 з судовою повісткою про виклик в судове засідання 03 вересня 2024 року.
		 
		32.    Що стосується інших доводів касаційної скарга, вказаних ОСОБА_1 , як на підставу для скасування постанови Дніпровського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року, Верховний Суд, враховуючи прохальну частину касаційної скарги, звертає увагу заявника на те, що частиною другою статті 412 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
		 
		33.     ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі лише вказує на порушення судом апеляційної інстанції певних норм ЦПК України, проте не вказує та не обґрунтовує яким чином такі порушення стали підставою для ухвалення незаконного рішення.
		 
		34.    Європейський суд з прав людини, практику якого, відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України, як джерело права, суди застосовують при розгляді справ, у своєму рішенні від 09 листопада 2004 року у справі «Науменко проти України» вказав на те, що правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної  справи. Цей принцип наполягає  на  тому,  що  жодна  сторона  не  має  права домагатися перегляду кінцевого і обов`язкового  рішення  тільки  з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення повинні використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень. Перегляд в порядку нагляду не може розглядатися як прихована  апеляція, і сама можливість двох поглядів на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відхилення від цього принципу можливе тільки, коли воно спричинене незалежними і непереборними обставинами.
		 
		35.    Верховний Суд також зауважує, що доводи касаційної скарги не пов'язані із оскарженням постанови Дніпровського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року не беруться судом до уваги, оскільки не стосуються оскаржуваного рішення.
		 
		36.    Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
		 
		37.    Враховуючи викладене, оскільки суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції відповідно до висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими та фактично полягають у незгоді скаржника з оцінкою судами зібраних у справі доказів та встановлених обставин, а також у неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
		 
		Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		1.       Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , особа, дії, рішення, бездіяльність, якої оскаржуються: державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровець Андрій Тарасович, стягувач: ОСОБА_1 , боржник: російська федерація.
		 
		2.       Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді                                                                                       В. В. Пророк
		 
		 
		І. В. Литвиненко
		 
		 
		Є. В. Петров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...