Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 360/1316/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 14.11.2024. Зареєстровано: 18.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2024.
Дата набрання законної сили: 26.11.2024
Номер судового провадження: п/360/1433/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		14 листопада 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/1316/24
		Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - позивач) до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (далі - третя особа, стягувач, ОСОБА_1 ), в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 25.10.2024 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн 00 коп. на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні № 75893018 за виконавчим листом № 360/320/24, виданим Луганським окружним адміністративним судом 31.07.2024.
		Позовну заяву обґрунтовано тим, що 28.10.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області отримано постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 25.10.2024 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 75893018, якою на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області за невиконання рішення суду накладено штраф у розмірі 5100 грн 00 коп.
		Позивач вказує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.
		При цьому позивач вважає, що відповідачем не перевірено виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі № 360/320/24.
		На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 у справі № 360/585/23 у грудні 2023 року здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Луганській області» від 14.03.2023 № ЛК-0037 про розмір грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.
		Доплату за період з 01.12.2019 по 31.12.2023 у сумі 339413,80 гривень обліковано в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області на умовах постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165 «Про затвердження Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території», станом на 01.01.2024.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2024 № 1156 прийнято бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік, внаслідок чого ОСОБА_1 з жовтня 2024 року розпочато виплату нарахованої суми заборгованості на виконання рішення № 360/585/23 відповідно до Порядку № 1165.
		Також вказано, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі № 360/320/24 у серпні 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 із врахуванням передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн та поновлено її нарахування з 01 січня 2024 року.
		Доплату за період з 01.01.2024 по 31.08.2024 у сумі 16000,00 гривень обліковано в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області на умовах Порядку № 1165 в порядку черговості.
		Позивач зазначає, що нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються Головними управліннями Пенсійного фонду України в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
		Бюджетом Пенсійного фонду України на 2024 рік, на фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачено 500,0 млн грн, які використані в повному обсязі.
		В межах наявного фінансового ресурсу у жовтні 2024 року ОСОБА_1 було виплачено 2361,00 грн. Залишок невиплаченої заборгованості на підставі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 у справі № 360/585/23 складає 337052,80 грн.
		Відтак, виплата заборгованості ОСОБА_1 на підставі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі № 360/320/24 розпочнеться в порядку черговості, після виплати заборгованості на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 у справі № 360/585/23.
		На переконання позивача, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
		Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області вжито всіх залежних від нього дій для забезпечення виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі № 360/320/24, вини або умислу позивача на навмисне невиконання в повному обсязі рішення суду немає.
		На підставі викладеного, позивач вважає постанову відповідача про накладення штрафу протиправною.
		Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
		Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 06.11.2024 надав відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено таке.
		На виконання до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, надійшов виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 № 360/320/24 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року у справі № 360/585/23 перерахунок пенсії ОСОБА_1 із врахуванням передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн та поновити її нарахування та виплату з 01 січня 2024 року.
		22.08.2024 державним виконавцем, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 75893018.
		До державного виконавця надійшла відповідь від боржника, з якої встановлено, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі № 360/320/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області у серпні 2024 року здійснено перерахунок щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн, починаючи з 01.01.2024. Пенсією в новому розмірі, обчисленому на виконання рішення суду, забезпечено ОСОБА_1 з вересня поточного року. Доплату по проведеному перерахунку за період з 01.01.2024 по 31.08.2024, яка обчислена на виконання рішення суду, обліковується в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та підлягає виплаті на умовах окремого порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165 «Про затвердження Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території».
		Таким чином, відповідач вважає, що інформації та копій підтверджуючих документів щодо фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, надано не було.
		Відповідач вказує, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
		Враховуючи вищезазначене, 25.10.2024 державним виконавцем, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн, де також зазначено про обов`язок боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів. Копію постанови направлено боржнику для виконання.
		Відповідач вважає, що накладаючи штраф постановою від 25.10.2024 на боржника, виконавець діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
		На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Ухвалою суду від 01.11.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати без повідомлення (виклику) сторін у письмовому провадженні, із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 КАС України; залучено до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та запропоновано останньому протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали надіслати суду та іншим учасникам справи письмові пояснення щодо позову і всі докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) іншим учасникам копії пояснень та доданих до них документів.
		Третя особа правом на подання письмових пояснень щодо позову та доказів у справі не скористалась.
		Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
		Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 у справі № 360/585/23, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, які визначені в довідці Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Кіровоградській області» від 14.03.2023 № ЛК-0037; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Кіровоградській області» від 14.03.2023 № ЛК-0037, з урахуванням раніше виплачених сум.
		Також рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі № 360/320/24, яке набрало законної сили 25.07.2024, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо неврахування передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн під час здійсненого на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року у справі № 360/585/23 перерахунку пенсії ОСОБА_1 та припинення її нарахування та виплати з 01 січня 2024 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року у справі № 360/585/23 перерахунок пенсії ОСОБА_1 із врахуванням передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн та поновити її нарахування та виплату з 01 січня 2024 року.
		31.07.2024 у вказаній справі № 360/320/24 позивачу видано виконавчий лист про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року у справі № 360/585/23 перерахунок пенсії ОСОБА_1 із врахуванням передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн та поновити її нарахування та виплату з 01 січня 2024 року.
		22.08.2024 начальником відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пихоніною Маргаритою Володимирівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 75893018. В постанові вказано про необхідність виконання рішення боржником протягом 10 робочих днів. Копію зазначеної постанови направлено на адресу боржника та стягувача.
		Листом від 28.08.2024 № 1200-0308-5/21815 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повідомило державного виконавця, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі № 360/320/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області в серпні 2024 року здійснено перерахунок щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн починаючи з 01.01.2024. Пенсією в новому розмірі, обчисленому на виконання рішення суду, забезпечено ОСОБА_1 з вересня поточного року. Доплата по проведеному перерахунку за період з 01.01.2024 по 31.08.2024, яка обчислена на виконання рішення суду, обліковується в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та підлягає виплаті на умовах окремого порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165 «Про затвердження Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території».
		Постановою начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пихоніною Маргаритою Володимирівною від 25.10.2024 ВП № 75893018 накладено штраф на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області у розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду у справі № 360/320/24.
		Позивач, не погоджуючись з вказаною постановою про накладення штрафу, звернувся до суду з даною позовною заявою.
		Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.
		Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
		Згідно з частиною другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
		Подібні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
		Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
		Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21.
		Схожий підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
		Також суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.
		Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 07 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.
		Разом з тим, відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).
		Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
		Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:
		- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
		- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята);
		- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
		Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
		У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).
		Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
		У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
		Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
		У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
		Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи, потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.
		Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
		Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
		Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
		Поважними в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
		З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
		Схожа правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/22631/17 та від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19.
		Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі № 360/320/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2024 року з урахуванням щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
		З 01.09.2024 пенсія ОСОБА_1 виплачується в новому розмірі з урахуванням рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі № 360/320/24, що підтверджується відповідним протоколом перерахунку пенсії за пенсійною справою ОСОБА_1 .
		Щодо доплати з проведеного перерахунку за період з 01.01.2024 по 31.08.2024 позивачем вказано, що її обліковано в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та буде виплачено після виділення коштів з Державного бюджету України в порядку черговості, після виплати заборгованості на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 у справі № 360/585/23.
		Факт обліку суми заборгованості з пенсії підтверджується розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії, що наданий позивачем до матеріалів справи.
		До того ж, на виконання вимог ухвали суду від 01 листопада 2024 року, позивачем надано додаткові письмові пояснення, в яких вказано, що згідно з Порядком № 1165, у жовтні 2024 року ОСОБА_1 було виплачено 2361,00 грн на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 у справі № 360/585/23. Залишок невиплаченої заборгованості на підставі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 у справі № 360/585/23 складає 337052,80 грн. Відтак, виплата заборгованості ОСОБА_1 на підставі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі № 360/320/24 розпочнеться в порядку черговості, після виплати заборгованості на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 у справі № 360/585/23.
		Суд зазначає, що згідно з статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
		Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (далі - Положення № 280) Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.
		Згідно з підпунктом 4 пункту 4 Положення № 280 Пенсійний фонд України розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України та подає його Міністрові соціальної політики для внесення в установленому порядку на розгляд Кабінетові Міністрів України, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до закону, забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат і соціальних послуг, які згідно із законодавством проводяться за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством, складає звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України.
		Відповідно до пункту 1 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 41/26486 (далі - Положення № 28-2), Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
		Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.
		Відповідно до пункту 4 Положення № 28-2 Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: 2) планує у відповідному регіоні доходи та видатки коштів Фонду, у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду; 4) забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами).
		Відтак, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснює виплати винятково за рахунок фінансового забезпечення на проведення таких виплат, яке здійснюється Пенсійним фондом України - головним розпорядником бюджетних коштів.
		Тож, виконання рішення суду від 06.06.2024 у справі № 360/320/24 в частині виплати заборгованості з пенсії, що утворилась після її перерахунку, залежить не тільки від дій позивача, а й від здійснення відповідного фінансування (надходження до нього коштів від Пенсійного фонду України) присуджених за судовим рішенням пенсійних виплат.
		Таким чином судом установлено, що рішення суду в цій частині не виконано боржником з поважних та незалежних від нього причин, що унеможливлює застосування такої міри відповідальності, як накладення штрафу за невиконання судового рішення.
		На переконання суду, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, яке здійснюється Пенсійним фондом України (головним розпорядником бюджетних коштів), не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. У такому випадку накладення штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
		Подібну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 24 січня 2018 у справі № 405/3663/13-а, від 16 липня 2018 року у справі № 811/1469/18, від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, ухвалах від 23 січня 2021 року у справі № 611/26/17.
		Отже суд зазначає, що обставини, на які посилається позивач свідчать про реальну фінансову неможливість виконати судове рішення, оскільки невиплата в повному обсязі коштів за виконавчим документом зумовлена не недбалістю позивача чи неналежним виконанням своїх обов`язків, а відсутністю відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, що не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин, оскільки виділення коштів на фінансування не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України і вимагати від нього дій, які виходять за межі його повноважень, не має правових підстав.
		Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 360/3573/20.
		Крім того, суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду стосовно значення актів Кабінету Міністрів України у соціальній сфері.
		Так, у постанові від 02 грудня 2018 року у зразковій справі № 802/2196/17-а (Пз/9901/1/18) Велика Палата Верховного Суду врахувала, що у пункті 2.1 Рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом, на що вказав Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України. У пункті 2.2 цього ж Рішення Конституційний Суд України вказав, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116 Конституції України). В Рішенні від 02 березня 1999 року № 2-рп/99 у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України звернув увагу на те, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади.
		З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що доводи позивача про відсутність у державного виконавця правових підстав для винесення постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100,00 грн є обґрунтованими, тому постанова державного виконавця від 25.10.2024 ВП № 75893018 не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, відповідно, є протиправною та підлягає скасуванню.
		Щодо інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.
		За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
		З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
		Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
		Позивачем за подання до суду даного позову сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1577 від 28.10.2024.
		Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		При цьому, частиною 2 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
		Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області звернулось із позовом у цій справі не як суб`єкт владних повноважень на виконання покладених на нього функцій (завдань), а як юридична особа публічного права, а тому розподіл понесених позивачем у цій справі судових витрат слід здійснювати в загальному порядку.
		Аналіз наведених норм з урахуванням обставин справи, дають підстави для висновку, що понесені позивачем у цій справі та документально підтверджені судові витрати підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача.
		Подібний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 812/246/18.
		Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а також враховуючи те, що відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не є юридичною особою, оскільки є структурним підрозділом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яке, в свою чергу, є юридичною особою, судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 2422,40 грн необхідно стягнути саме за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
		Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код: 21782461, місцезнаходження: Луганська область, м. Сіверськодонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: Черкаська область, м. Канів, вул. Олега Кошового, буд. 2, ідентифікаційний код відсутній), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити.
		Визнати протиправною та скасувати постанову начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 25.10.2024 ВП № 75893018 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області штрафу в розмірі 5100,00 грн.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ідентифікаційний код: 43316700, місцезнаходження: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 28) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Повний текст рішення складено 14.11.2024. 
		 
		Суддя О.М. Качанок

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...