Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 17/442 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Орендні правовідносини; Інший спір про орендні правовідносини.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.11.2010. Забезпечено надання загального доступу: 22.11.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
			 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
			01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 
				 
					 
				
				РІШЕННЯ
			
			ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
			 
			Справа № 17/44210.11.10  
				 
			
			                    
			 
			За позовомКомпанії «Інмедко Лімітед»(Inmedco Limited) 
			До Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональний туристський сервіс» 
			Проусунення перешкод у користуванні майном та вселення 
			 
			Суддя Удалова О.Г. 
			 
			Представники сторін: 
			Від позивача                    Дармограй І.О. (за дов.)
			Від відповідача           не з’явились 
			 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
			 До Господарського суду міста Києва звернулася з позовом компанія «Інмедко Лімітед»(Inmedco Limited) до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональний туристський сервіс»про усунення перешкод у користуванні приміщенням площею 485,9 кв. м., що знаходиться у будинку (флігель) № 3 по вул. Ярославів Вал в місті Києві шляхом вселення до вказаного приміщення.
			Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що відповідач безпідставно перебуває у приміщенні та перешкоджає входу до нього позивача, чим порушує цивільне право останнього на користування приміщенням, належне позивачеві на підставі договору суборенди № 07-1/2000 від 14.07.2000 р..
			Позивач створений та зареєстрований як юридична особа та згідно з наданими документами є іноземним суб’єктом господарювання (Великобританія).
			Стаття 123 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що іноземні суб’єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов’язки, що і суб’єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
			Підсудність справ за участю іноземних суб’єктів господарювання, відповідно до ст. 124 ГПК України, визначається цим кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
			Право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються згідно зі статтею 38 Закону України «Про міжнародне приватне право»правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих речей визначається правом держави, у якій це майно знаходиться. 
			Майном, згідно зі статтею 190 Цивільного кодексу України, як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. В той час, як до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення відповідно до статті 181 Цивільного кодексу України.
			Будівля, щодо користування якою виник спір, відповідно до законодавства України є нерухомою річчю, що, в свою чергу, визначає, яке право (законодавство) має бути застосовано до відносин між позивачем та відповідачем.
			Згідно зі ст. 42 Закону України «Про міжнародне приватне право» захист права власності та інших речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до права держави, у якій це майно знаходиться. 
			Стаття 77 цього ж Закону передбачає виключну підсудність судів України у справах з іноземним елементом, якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України.
			Частина друга статті 16 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна. 
			Отже, даний спір підсудний Господарському суду міста Києва.
			Ухвалою суду від 15.10.2010 р. було порушено провадження у справі № 17/442 та призначено її до розгляду на 27.10.2010 р..
			Позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій додатково пред’явив вимогу про зобов’язання відповідача звільнити спірне приміщення. Крім того, представником позивача подано докази вручення копії вказаної заяви відповідачу.
			Відповідач у судове засідання не з’явився, передавши клопотання з проханням здійснити розгляд справи за наявними матеріалами, у якому також повідомив, що не визнає позовні вимоги з огляду на безпідставність останніх. 
			Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2010 р. розгляд справи відкладався на 10.11.2010 р..
			Відповідач у судове засідання 10.11.2010 р. в черговий раз свого повноважного представника не направив, належним чином не повідомив про причини неявки на виклик суду, витребуваних ухвалою суду документів не надав.
			За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
			 Розглянувши надані позивачем документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
			 14 липня 2000 р. між комунальним підприємством «Генеральна дирекція Київської міської державної адміністрації по обслуговуванню іноземних представництв»та компанією nmedco Limited»(Великобританія) було укладено договір суборенди будинку (флігеля) № 07-1/2000, що знаходиться в садибі за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 3. 
			Відповідно до пункту 1.1. Договору суборенди, компанія nmedco Limited»отримала в оренду нежитлове приміщення у вигляді двоповерхового флігеля та одноповерхової прибудови до нього, загальною площею 485,9 кв. м., розміщеного в садибі за вказаною адресою згідно з ситуаційним планом, який наведений у додатку до договору суборенди. 
			Судом встановлено, що 19 липня 2000 р. компанія nmedco Limited»прийняла в суборенду на підставі відповідного акту нежитлове приміщення, що складається з двоповерхового флігеля та одноповерхової прибудови до нього, розміщених на території садиби № 3 на вул. Ярославів Вал в м. Києві. 
			Згідно з пунктами 1.3., 8.1. договору суборенди, вказаний договір укладений на 49 років з моменту передачі за актом приймання-передачі нежитлових приміщень компанії nmedco Limited». 
			Чинність даного договору також підтверджується тим, що в липні 2010 року між позивачем та комунальним підприємством «Генеральна дирекція Київської міської державної адміністрації по обслуговуванню іноземних представництв»було укладено додаткову угоду, якою внесено зміни до договору суборенди від 14.07.2000 р., з метою приведення деяких його положень у відповідність до вимог чинного законодавства, а також листуванням сторін договору, пов’язаним з його виконанням. 
			Суд також враховує те, що позивачем надані докази виконання договору суборенди, зокрема, здійснення платежів за надані комунальні послуги та компенсацію витрат на утримання майна тощо (у матеріалах справи).
			Спір виник внаслідок того, що позивач не має можливості використовувати орендоване приміщення, оскільки останнє займається відповідачем.
			На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав лист-відповідь від відповідача за вих. № 7 від 17.02.2010 р., акт, складений за участю представника відкритого акціонерного товариства «Київгаз»від 23.03.2010 р., а також акт структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»№ 0509000100 від 30.03.2010 р..
			Стаття 20 Господарського кодексу України також передбачає, що кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. 
			Кожна особа, згідно зі ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
			Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. 
			Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
			Приписи вищенаведених норм права застосовуються і до відносин оренди з урахуванням правової природи орендних відносин. Відповідно до ст. 396 Цивільного кодексу України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника майна, відповідно до положень глави 29 Цивільного кодексу України.
			Відповідно до статті 398 Цивільного кодексу України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
			Позивачем доведено факт порушення його прав зі сторони відповідача, який безпідставно утримує в себе майно, право користування яким належить позивачу в силу ст. 398 Цивільного кодексу України та підтверджується договором суборенди № 07-1/2000 від 14.07.2000 р..
			Отже, позивач має право володіти та користуватись орендованим майном, а його права як суборендаря захищаються таким же чином, як і власника. 
			Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень. 
			У свою чергу, відповідач не скористався наданим йому правом та не надав суду доказів чи пояснень на спростування доводів позивача.
			Наявні в матеріалах справі докази свідчать про відсутність підстав для утримання відповідачем приміщення і перебування в ньому, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
			Заявлені позивачем вимоги щодо усунення перешкод в користуванні приміщенням шляхом вселення до нього та зобов’язання відповідача звільнити приміщення відповідають способам захисту, передбаченим ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України, а саме: припинення дії, що порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів позивача, як особи, яка має право на володіння і користування приміщенням. 
			Право вибору способу захисту належить особі, яка звертається за захистом порушеного права. Крім того, визначений частиною другою ст. 16 Цивільного кодексу України і частиною другою ст. 20 Господарського кодексу України перелік способів (шляхів) захисту прав та законних інтересів осіб (у тому числі суб’єктів господарювання та споживачів) не є вичерпним, оскільки відповідними нормами передбачена можливість захисту права або інтересу й іншим способом (іншими способами), встановленими (передбаченими) договором або законом. 
			Вказана позиція суду знайшла своє відображення в інформаційному листі Вищого Господарського суду України від 12.03.2009 р. № 01-08/163, в якому зазначено, що здійснюючи оцінку правильності обрання позивачем у справі способу захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, господарський суд повинен звертатися й до інших, крім названих кодексів, актів законодавства. 
			За таких обставин, суд дійшов висновку, що захист порушеного права позивача можливо здійснити способом, обраним позивачем. 
			Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача. 
			На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд 
			 
				 ВИРІШИВ:
				 Позов задовольнити повністю.
				Усунути компанії «Інмедко Лімітед»(Inmedco Limited, 1 Kings Avenue, Winchmore Hill, London, N21 3NA, реєстраційний номер 03996856) перешкоди в користуванні приміщенням площею 485,9 кв. м, що складається з двоповерхового флігеля та одноповерхової прибудови до флігеля і знаходиться на території садиби № 3 по вул. Ярославів Вал в м. Києві, шляхом вселення до вказаного приміщення площею 485,9 кв. м.
				Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональний туристський сервіс»(01024, м. Київ, вул. Кропивницького, 18, оф. 34, код 35919852) звільнити приміщення площею 485,9 кв. м., що складається з двоповерхового флігеля та одноповерхової прибудови до флігеля і знаходиться на території садиби № 3 по вул. Ярославів Вал у м. Києві
				Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональний туристський сервіс»(01024, м. Київ, вул. Кропивницького, 18, оф. 34, код 35919852), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь компанії «Інмедко Лімітед»(Inmedco Limited, 1 Kings Avenue, Winchmore Hill, London, N21 3NA, реєстраційний номер 03996856) 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 
				 Суддя           О.Г. Удалова

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...