Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 34/116 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Інший.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.11.2010. Забезпечено надання загального доступу: 24.11.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14
		 ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 07.10.2010                                                                                           № 34/116
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Отрюха Б.В.
		суддів:           
		          
		За участю представників:
		 
		від позивача                    не з’явився
		від відповідача          Гудько О.А. – юрист 
		від третьої особи          не з’явився
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Правекс-Банк" 
		на рішення Господарського суду м.Києва від 02.06.2010 
		у справі № 34/116 ( .....) 
		за позовом                               ТОВ "Азов Порт-Сервіс" 
		до                                                   Акціонерний комерційний банк "Правекс-Банк" 
		          
		третя особа відповідача           Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Ія Володимирівна 
		про                                                   визнання договору іпотеки № 665-016/07Ф від 20.08.2007 неукладеним, третейського застереження, передбаченого п.6.1 договору іпотеки № 665-016/07Ф від 20.08.2007 недійсним
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю „Азов Порт-Сервіс” (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного комерційного банку „Правекс-Банк”, в якій просив визнати договір іпотеки № 665-016/07Ф від 20.08.2007 таким, що неукладений, визнати недійсним третейське застереження, передбачене п. 6.1. договору іпотеки № 665-016/07Ф від 20.08.2007.
		24.03.2010 Господарським судом міста Києва отримано уточнені та змінені позовні вимоги, згідно яких позивач просив визнати недійсним договір іпотеки № 665-016/07Ф від 20.08.2007, визнати недійсним третейське застереження, передбачене пунктом 6.1. договору іпотеки № 665-016/07Ф від 20.08.2007.
		14.04.2010 Господарським судом міста Києва отриману заяву про зменшення позовних вимог, згідно яких позивач просить визнати недійсним третейське застереження, передбачене пунктом 6.1. договору іпотеки № 665-016/07Ф від 20.08.2007.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2010 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипову І.В.
		Позовні вимоги в частині визнання недійсним третейського застереження обґрунтовані тим, що дане третейське застереження порушує конституційне право ТОВ „Азов Порт-Сервіс” на незалежний, неупереджений і об’єктивний розгляд справи, а також представник позивача підписав договір з третейським застереженням під впливом обману тільки в такій редакції і на таких умовах, фактично право на представника позивача на волевиявлення було порушено.
		Відповідач проти позовних вимог заперечив повністю, зазначив, що згідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду за захистом, так, третейське застереження, викладене в договорі іпотеки, не позбавляє позивача права на незалежний, неупереджений і об’єктивний розгляд справи; також позивач не довів, що договір був укладений під впливом обману (стаття 230 Цивільного кодексу України).
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2010 у справі № 34/116 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Азов порт-сервіс” до Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Правекс-Банк”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова І.В., задоволено частково.
		Визнано недійсним з 31.03.2009 пункт 6.1. Іпотечного договору № 665-016/07Ф від 20.08.2007, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Азов порт-сервіс” та Публічним акціонерним товариством комерційним банком „Правекс-Банк”, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В, зареєстрованим в реєстрі № 3723, у решті позову відмовлено.
		Рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2010 у справі № 34/116 мотивовано тим, що станом на дату укладення Іпотечного договору, і, відповідно, закріплення в ньому пункту 6.1., зазначені у останньому положення відповідали вимогам чинного на той час законодавства, проте частину першу статті 6 Закону України „Про третейські суди” доповнено новим пунктом 7 згідно з Законом України від 05.03.2009 № 1076-VI „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів”, який набув чинності з 31.03.2009, отже, з цієї дати справи у спорах щодо нерухомого майна перестали бути підвідомчі третейським судам, відтак, зазначене в пункті 6.1. Іпотечного договору третейське застереження не може бути виконане, а тому підлягає визнанню недійсним з 31.03.2009.
		Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2010 у справі № 34/116 Публічне акціонерне товариство комерційний банк „Правекс-Банк” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати вищезазначене рішення у частині задоволених вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову про визнання недійсним третейського застереження, передбаченого пунктом 6.1. Договору іпотеки № 665-016/07Ф відмовити повністю.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарським судом міста Києва неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, невідповідність висновків у рішенні обставинам справи.
		В обґрунтування апеляційної скарги, зокрема, відповідач зазначає, що судом не було обґрунтовано підстави визнання третейського застереження недійсним з посиланням на положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України із зазначенням конкретних підстав для визнання правочину недійсним. Третейським застереженням було передбачено договірну підвідомчість усіх спорів, що виникають з Договору іпотеки або у зв’язку з ним. Незважаючи на те, що іпотека є видом забезпечення виконання зобов’язань нерухомим майном, не усі спори, що виникають з Договору іпотеки, або пов’язані з ним, є спорами щодо нерухомості у розумінні пункту 7 частини 1 Закону України «Про третейські суди», отже такі зміни не тягнуть за собою недійсності третейської угоди та інші спори, що не стосуються прав на нерухоме майно, можуть бути передані на вирішення третейського суду. Суд першої інстанції повинен був припинити провадження у справі та передати спір про визнання недійсним третейського застереження на вирішення третейського суду.
		Представники позивача та третьої особи у судове засідання не з’явилися, про час і місце засідання суду був повідомлені належним чином.
		У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
		Як зазначено у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” та пункті 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув”, „адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
		Позивачем при подачі позову було зазначено його місцезнаходження – 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Орджонікідзе, 65, така ж адреса зазначена у свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 475234 від 13.07.2005 та довідці № 12573/07 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 25.06.2007 та договорі іпотеки № 665-016/07Ф від 20.08.2007.
		Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників судового процесу про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача та третьої особи.
		 Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача, судова колегія встановила наступне.
		 20.08.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Азов Порт-Сервіс” (позичальник, іпотекодавець) та Акціонерним комерційним банком „Правекс-Банк” (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки № 665-016/07Ф (надалі – Договір іпотеки), згідно якого іпотекодавець для забезпечення в повному обсязі зобов’язань позичальника перед іпотеко держателем за договором про відкриття кредитної лінії № 665-016/07Ф від 20.08.2007 та можливих змін та доповнень до нього (надалі – Кредитний договір) щодо сплати процентів, неустойки, штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами Кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості – надалі – основне зобов’язання, передає Іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно: готель (в літ.А) загальною площею 1868,2 кв.м., альтанка загальною площею 68,7 кв.м., споруди (1-3) сумарною загальною площею 1936,90 кв.м., розташовану за адресою Херсонська область, Генічеський район, місто Генічеськ, вулиця Володарського, будинок двадцять один. Договір посвідчено нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. 20.08.2007 за № 3723.
		Пунктом 6.1. Договору іпотеки сторони погодили, що шляхом підписання даного Договору, відповідно до Закону України „Про третейські суди” Сторони домовились та підтверджують свою згоду на те, що всі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з даного Договору або у зв’язку з ним, у тому числі такі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або визнання недійсним, підлягають вирішенню в Постійно діючому Незалежному Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації „Ліга юридичного захисту інтересів споживачів” відповідно до його регламенту.
		Позивач просить визнати зазначене у пункті 6.1. Договору іпотеки третейське застереження недійсним у зв’язку з тим, що дане третейське застереження порушує конституційне право ТОВ „Азов Порт-Сервіс” на незалежний, неупереджений і об’єктивний розгляд справи, а також представник позивача підписав договір з третейським застереженням під впливом обману тільки в такій редакції і на таких умовах, фактично право на представника позивача на волевиявлення було порушено.
		Судом першої інстанції задоволено позов частково з інших підстав, а саме внаслідок зміни законодавства з 31.03.2009.
		Колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2010 у справі № 34/116 підлягає скасуванню з огляду на наступне.
		Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, та спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті. 
		Згідно статей 1, 5 Закону України „Про третейські суди” встановлено, що до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом, спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
		Відповідно до статті 2 Закону України „Про третейські суди” третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом. Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною (стаття 12 цього закону).
		В постанові Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 N 2 „Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції” зазначено, що договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду за захистом.
		Згідно Рішення Конституційного суду України від 10.01.2008 № 1-рп/2008 положення Закону України „Про третейські суди” (в тому числі статті 3 Закону) визнано конституційними.
		Отже, посилання позивача на те, що третейська угода порушує конституційне право позивача на незалежний, неупереджений і об’єктивний розгляд справи є необґрунтованими.
		 Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Частинам першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
		Статтею 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
		Як зазначено в листі Верховного Суду України від 24.11.2008 „Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними” позивач як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману.
		Сторонами на підставі статей 6, 627, 628 Цивільного кодексу України укладено Договір поруки, який підписано уповноваженими особами і скріплено печатками підприємств.
		Згідно протоколу № 3 від 28.07.2007 на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальність “Азов Порт-Сервіс” надано право підпису договору іпотеки нерухомого майна в якості забезпечення виконання зобов’язань за договором на відкриття кредитної лінії № 665-016/07Ф Стаднюку Ю.І. та видати йому довіреність на підписання договору іпотеки. Довіреність видана 13.08.2007.
		Отже, позивачем не доведено наявність підстав для визнання недійсною третейської угоди, викладеної в пункті 6.1. Договору іпотеки відповідно до статей 215, 203, 230 Цивільного кодексу України, статті 12 Закону України „Про третейські суди”.
		Судом першої інстанції правильно зазначено, що на момент укладення Договору іпотеки, і, відповідно, закріплення в ньому пункту 6.1., зазначені в останньому положення відповідали вимогам чинного на той час законодавства (статті 215 Цивільного кодексу України).
		Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що третейське застереження , викладене у пункті 6.1. Договору іпотеки слід визнати недійсним з 31.03.2009 внаслідок того, що третейське застереження не може бути виконане у зв’язку зі змінами, внесеними до Закону України „Про третейські суди”, виходячи з наступного.
		Згідно Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів” від 05.03.2009 № 1076-VI статтю 6 Закону України „Про третейські суди” доповнено пунктом 7, згідно якого не підлягають розгляду третейськими судами справи у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки, який набув чинності з 31.03.2009.
		Статтею 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
		Відповідно до пункту 10 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 12.03.1999 N 02-5/111 (зі змінами та доповненнями) „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. У разі коли після укладення угоди набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють договірні відносини, ніж ті, що діяли в момент укладення угоди, сторони вправі керуватися умовами договору, а не цим нормативним актом, якщо останній не має зворотної сили.
		Згідно статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
		Згідно пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів” не підлягають примусовому виконанню рішення третейських судів, прийняті до набрання чинності цим Законом і не виконані на день набрання чинності цим Законом, у справах, які відповідно до цього Закону не підвідомчі третейським судам”.
		Відповідно до стаття 56 Закону України „Про третейські суди” компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів” врегульовані питання щодо наслідків введення в дію пункту 7 статті 6 Закону України „Про третейські суди”
		Колегія суддів не приймає до уваги заперечення відповідача про наявність підстав для припинення провадження у справі, оскільки в даній справі оспорюється саме можливість розгляду справи в третейському суді.
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2010 у справі № 34/116 слід скасувати в частині задоволення позову, прийняти в цей частині нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Правекс-Банк” є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
		 Керуючись статтями 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –
		 ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Правекс-Банк” на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2010 у справі № 34/116 задовольнити.
		Рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2010 у справі № 34/116 в частині задоволених вимог скасувати. 
		У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		Матеріали справи № 34/116 повернути Господарському суду міста Києва.
		 Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України.
		 
		Головуючий суддя                                                                       
		 Судді

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...