Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/34078/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів; Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/127/955/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024020010001430

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 127/34078/24
		Провадження № 1-кп/127/955/24 
		 
		                           
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		24.12.2024 м. Вінниця
		 
		 
		Вінницький міський суд Вінницької області 
		в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участі секретаря ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 , 
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці кримінальне провадження № 12024020010001430 по обвинуваченню
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Чечельник Чечельницького району Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, має утриманні малолітню дитину, працевлаштованого, раніше несудимого, 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, 
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до розстановки сил та засобів УПП у Вінницькій області ДПП з 21 год 00 хв 19.08.2024 до 09 год 00 хв 20.08.2024 було сформовано автомобільний патруль для забезпечення охорони громадської безпеки та порядку з позивним ОСОБА_6 у складі старшого сержанта поліції ОСОБА_7 та сержанта ОСОБА_8 , які згідно зі ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» є працівниками правоохоронного органу, та відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію України», виконували обов`язки із забезпечення охорони громадської безпеки на території м. Вінниці.
		Так, 19.08.2024 близько 21 год 58 хв, перебуваючи по вул. Пирогова, що в м. Вінниці було помічено транспортний засіб марки «ВАЗ» моделі «2108» з держаним номерним знаком НОМЕР_1 у корпусі білого кольору, який порушуючи правила дорожнього руху прямував в напрямку вул. Пирогова з видимими ознаками технічної несправності, а саме непрацюючий задній правий габарит в темну пору доби, після чого екіпажом ОСОБА_6 було здійснено спробу зупинити даний транспортний засіб шляхом світлового та звукового сигналу службового транспортного засобу марки «Toyota Prius» з держаним номерним знаком НОМЕР_2 на синьому фоні. На це водій автомобіля марки «ВА3» моделі «2108» з держаним номерним знаком НОМЕР_1 ОСОБА_4 здійснив короткочасну зупинку, після якої продовжив рух на заборонений червоний сигнал світлофору, чим наразив оточуючих на небезпеку, де здійснив екстрений поворот в напрямку вул. Блока, що в м. Вінниці та був заблокований службовим автомобілем марки «Toyota Prius».
		В подальшому старший сержант ОСОБА_7 , вийшовши з службового транспортного засобу, направився до заблокованого автомобіля марки «ВАЗ», а саме до передньої водійської двері, відчинивши яку висловив вимогу щоб водій залишив транспортний засіб, однак зрозумівши, що останній не реагує на вимогу працівника поліції, намагався припинити протиправні дії водія даного транспортного засобу ОСОБА_4 , у якого в подальшому виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 та залишення місця вчинення правопорушення. Реалізовуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, усвідомлюючи, що перед ним знаходяться працівники поліції, ОСОБА_4 умисно натиснув на акселератор та розпочав рух заднім ходом, внаслідок чого збив з ніг працівника поліції ОСОБА_7 .
		Після чого, оцінивши ситуацію старший наряду Юнкер 1 - Т ОСОБА_8 прийняв рішення про застосування табельної вогнепальної зброї відповідно до ст. 46 ЗУ «Про Національну поліцію» та здійснив постріли в ділянку коліс для зупинення транспортного засобу шляхом його пошкодження.
		Згідно з висновком судово-медичної експертизи, при судово-медичному обстеженні (20.08.24) та під час амбулаторного лікування у ОСОБА_7 були виявлені тілесні ушкодження: «Розрив передньої хрестоподібної зв`язки лівого колінного суглоба. Садна в ділянці правого колінного суглобу, на долонній поверхні правої кисті; синець в ділянці лівого ліктьового суглобу».
		Вказані ушкодження у ОСОБА_7 виникли від травматичної дії тупого твердого предмета (предметів), давністю утворення, можливо, в строк, вказаний в постанові про призначення експертизи - 19.08.2024, за ступенем тяжкості належать: розрив передньої хрестоподібної зв`язки лівого колінного суглоба  до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки за своїм характером спричинив тривалий (понад 21 день) розлад здоров`я (п.2.2.1. «в» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України 17.01.1995); - садна в ділянці правого колінного суглобу, на долонній поверхні правої кисті; синець в ділянці лівого ліктьового суглобу  до легких тілесних ушкоджень (п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України 17.01. 1995). 
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 змінене обвинувачення визнав, не оспорював час, місце, спосіб, мотив і мету, форму вини за інкримінованим йому злочином, свою вину визнав у повному обсязі, підтвердив обставини його скоєння, викладені в обвинувальному акті та погодився з кваліфікацією його дій. Зокрема, повідомив, що на свій день народження  19.08.2024 вживав спиртні напої, після чого ввечері сів за кермо. Дорогою його зупинили працівники патрульної поліції, на що він призупинив автомобіль. Коли до автомобіля підійшов працівник поліції, вирішив здати заднім ходом, щоб утекти, а зупинив автомобіль вже після того, як інший працівник патрульної поліції застосував табельну зброю. Про вчинене щиро шкодує. Акцентував увагу суду на тому, що повністю відшкодував потерпілому моральну та матеріальну шкоду. 
		Потерпілий ОСОБА_7 в судовезасідання нез`явився.В письмовійзаяві зазначив,що обвинуваченийповністю відшкодувавйому завдануморальну таматеріальну шкоду.Просив ОСОБА_4 суворо некарати тане позбавлятийого волі. 
		Вислухавши позицію прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, які вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, переконавшись, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, перевіривши добровільність його позиції, роз`яснивши наслідки застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, а саме позбавлення його права оскаржити в апеляційному порядку визнані ним обставини вчинення злочину, що викладені у обвинувальному акті, беручи до уваги визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину у повному обсязі, зважаючи на те, що жодним учасником судового провадження не оспорено винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину та визначені обвинуваченням обставини його вчинення, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує щодо такого порядку судового розгляду, суд вважає можливим застосувати положення ч. 3 ст. 349 КПК України та визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежується дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.
		Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.
		Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
		Судом створено необхідні умови для виконання сторонами обвинувачення і захисту їхніх процесуальних обов`язків і здійснення прав, в тому числі і права на захист.
		Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), Series А, заява № 25, від 18.01.1978, пункт 161, та «Коробов проти України», заява № 39598/03, від 21.07.2011, пункт 65, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
		Будь-яких вагомих, достовірних доказів, які надають розумні підстави сумніватися у доведеності вини ОСОБА_4 у судовому засіданні не встановлено.
		З огляду на вищевикладене, суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, враховуючи позицію обвинувачення та визнання обвинуваченим вини, дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та вважає, що його дії вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 345 КК України як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв`язку із виконанням цим працівником службових обов`язків. 
		Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.
		Відтак, суд, за внутрішнім переконанням, дійшов висновку про те, що встановлені судом обставини дозволяють ухвалити обвинувальний вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_4 . 
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями, викладеними у пунктах 1, 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинене кримінальне правопорушення, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень.
		На підставі вимог статті 65 КК України суд призначає покарання за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		Таким чином, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує наступне: позицію сторін судового провадження щодо необхідної міри покарання (прокурор при призначенні покарання просив суд застосувати до обвинуваченого положення ст. 75, 76 КК України, з чим погодився захисник обвинуваченого, потерпілий у письмовій заяві також просив суд не позбавляти волі ОСОБА_4 ); відношення обвинуваченого до вчиненого (визнання вини, щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку); ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (відповідно до статті 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів); особливості й обставини його вчинення; особу обвинуваченого (раніше несудимий, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, працевлаштований, неодружений, зі слів  має на утриманні одну малолітню дитину). 
		При призначенні ОСОБА_4 покарання, згідно зі статтею 66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку. 
		Щире каяття проявилося у визнанні обвинуваченим факту вчинення кримінального протиправного діяння, критичній оцінці своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні нести кримінальну відповідальність за вчинене.
		Обставиною, передбаченою статтею 67 КК України, яка обтяжує покарання обвинуваченого, є вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння. 
		Відповідно до положень статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдання фізичних страждань або приниження людської гідності.
		За вищевикладених обставин, враховуючи дані що характеризують особу обвинуваченого, проаналізувавши його поведінку, а саме: визнання вини, щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку, враховуючи наявність пом`якшуючих та обтяжуючої покарання обставин, з метою захисту прав і законних інтересів особи, суспільства і держави, зважаючи на вимоги справедливості і мету правосуддя, враховуючи позицію прокурора та думку потерпілого щодо міри покарання, а також те, що даний злочин було вчинено в період дії на всій території України правового режиму воєнного стану відносно працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням останнім службових обов`язків, тобто в час, коли робота правоохоронних органів з об`єктивних причин є ще більш небезпечною та важливою для захисту громадян та держави в цілому, а суспільство обґрунтовано потребує ще більш суворого контролю з боку держави за захистом прав правоохоронців, суд дійшов переконання, що виправлення обвинуваченого  ОСОБА_4 та його перевиховання неможливе без ізоляції від суспільства, а покаранням, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі на певний строк в межах санкції статті обвинувачення. 
		Саме таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, є гуманним, справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також для попередження вчинення як ним, так і іншими особами нових кримінальних правопорушень у майбутньому, досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року. При цьому, визначене покарання не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
		Строк відбування покарання необхідно рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_4 на виконання вироку суду. 
		Крім того, згідно з протоколом затримання ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України 19.08.2024. 
		В межах даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 21.08.2024 по справі № 127/27640/24 обвинуваченому було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. 
		Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 29.08.2024 ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 21.08.2024 скасовано та постановлено нову, якою ОСОБА_4 змінено раніше застосований запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт. 
		Згідно з повідомленням ДУ «Вінницька УВП (№1)»  ОСОБА_4 30.08.2024 звільнено з даної установи на виконання ухвали Вінницького апеляційного суду від 29.08.2024.
		Відтак, відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України слід зарахувати  ОСОБА_4 у строк покарання період його тримання під вартою під час досудового розслідування, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, починаючи з 19.08.2024 (дня фактичного затримання) до дня звільнення з ДУ «Вінницька УВП (№1)», тобто до 30.08.2024 включно. 
		Відповідно до положення ч. 7 ст. 72 КК України слід зарахувати  ОСОБА_4  у строк покарання період його перебування під цілодобовим домашнім арештом, з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі, починаючи з дня наступного за днем звільнення з ДУ «Вінницька УВП (№1)», тобто з 31.08.2024 і до дня спливу даного запобіжного заходу, тобто до 27.10.2024 включно.
		Клопотання про обрання обвинуваченому до набрання вироком законної сили нового запобіжного заходу стороною обвинувачення не заявлено. 
		Процесуальні витрати в межах даного кримінального провадження відсутні. 
		Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
		Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 63, 65-67, 72, 345 КК України, ст. ст. 100, 174, 349, 371, 373, 374 КПК України,суд - 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.
		Строк відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_4 на виконання вироку суду. 
		Відповідно до положення ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати  ОСОБА_4 у строкпокарання періодйого триманняпід вартоюпід часдосудового розслідування,з розрахункуодин деньпопереднього ув`язненняза одиндень позбавленняволі,починаючи з19.08.2024до 30.08.2024включно. 
		Відповідно до положення ч. 7 ст. 72 КК України зарахувати  ОСОБА_4 у строк покарання період його перебування під цілодобовим домашнім арештом, з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі, починаючи з 31.08.2024 і до 27.10.2024 включно.
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 21.08.2024 по справі № 127/27541/24 на майно, а саме: п`ять ключів, з яких три ключі від будинку та два ключа від автомобіля, поміщені до спецпакету НПУ PSP 2397595.
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22.08.2024 по справі № 127/27540/24 на майно, яке вилучене в ході огляду місця події від 20.08.2024, а саме: одинадцять металевих предметів, схожих на гільзи, які було упаковано у спецпакет «НПУ СУ» №FPS 5007642; транспортний засіб ВАЗ 2108, д. н. з. НОМЕР_1 , що перебуває у користуванні ОСОБА_4 , який поміщено до спеціального майданчику для тримання тимчасово затриманих транспортних засобів ГУНП у Вінницькій області, що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Генерала Арабея, 17. 
		Речові докази по кримінальному провадженню № 12024020010001430, а саме: 
		-п`ять ключів, з яких три ключі від будинку та два ключа від автомобіля, поміщені до спецпакету НПУ PSP 2397595, які відповідно до квитанції № 4705 від 14.10.2024 зберігаються в камері зберігання речових доказів Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, що за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 4, та які були вилучені у  ОСОБА_4   повернути власнику; 
		-одинадцять гільз, упакованих у спецпакет «НПУ СУ» №FPS 5007642, який відповідно до квитанції № 4705 від 14.10.2024 зберігається в камері зберігання речових доказів Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, що за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 4  знищити;
		-транспортний засіб ВАЗ 2108, д. н. з. НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить ОСОБА_9 та перебуває у користуванні ОСОБА_4 , поміщений до спеціального майданчику для тримання тимчасово затриманих транспортних засобів ГУНП у Вінницькій області, що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Генерала Арабея, 17  повернути ОСОБА_4 . 
		Вирок суду може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення, копію вироку направити учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.
		Відповідно до частини 2 статті 394 КПК України, вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...