Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № К-30023/10-С : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.11.2010. Забезпечено надання загального доступу: 30.11.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 У Х В А Л А
		 І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 "10" листопада 2010 р. м. КиївК-30023/10 
		 
			 Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
			 
				 
				Ситникова О.Ф.,

Лиски Т.О.,Малиніна В.В.,

Бутенка В.І.,Гашицького О.В., 
					 розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк професійного фінансування»до головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції праці у Донецькій області Шамрай М.В. про визнання дій неправомірними та скасування припису за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк професійного фінансування»на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2010 року, - 
				
				 в с т а н о в и л а :
				 Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом про визнання дій головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції праці у Донецькій області Шамрай М.В. неправомірними та скасування припису від 28 жовтня 2009 року.
				Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2010 року, у задоволенні позову відмовлено.
				Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів, позивач подав касаційну скаргу, в якій зазначає, що приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права та просить їх скасувати.
				Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
				Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позову, а колегія суддів апеляційного суду погодилась з такими висновками, встановив, що відповідач обґрунтовано зазначив в акті перевірки про наявність порушень законодавства про працю з боку позивача, у звязку з чим припис інспекції про усунення цих порушень винесений на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
				Колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів, виходячи з наступного.
				Визначення, яке міститься у п.п. 7) п.1 ст. 3 КАС України, встановлює, що суб'єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. 
				Пунктом 1.3.Порядку проведення перевірки стану додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21 березня 2003 року № 72 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 червня 2003 року за № 432/7753 (далі Порядок) посадові особи Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю (далі - Держнаглядпраці) та територіальних державних інспекцій праці (далі - ТДІП) (головні державні інспектори праці, їх заступники, державні інспектори праці) контролюють додержання законодавства про працю та про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення прав і гарантій застрахованих осіб шляхом проведення перевірок роботодавців та робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. 
				За результатами кожної перевірки, згідно до п. 4.1. Порядку, обов'язково складається акт перевірки, а в разі виявлення порушень законодавства про працю чи загальнообов'язкове державне соціальне страхування - припис щодо їх усунення. 
				У визначенні, яке дає Порядок, припис - документ органів Держнаглядпраці про усунення виявлених порушень, що можуть призвести до шкідливих наслідків.
				Встановлено, що за результатами перевірки голові правління ВАТ «ПроФінбанк»Іванову В.В. 28 жовтня 2009 року відповідачем було винесено припис №05-01-10/0058-0045, яким зобовязано привести посадові оклади працівників товариства у відповідність до вимог ст.ст. 96, 97 КЗпП України, ст.ст. 5, 11 Закону України «Про оплату праці»та вимог генеральної, регіональної угод (а.с.18).
				Проаналізувавши законність оскаржуваного припису суди попередніх інстанцій надали детальнішу оцінку та вирішили справу з урахуванням наступних висновків. 
				На підставі частини 1 статті 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. 
				Статтею 5 Закону України «Про оплату праці»встановлено, що Організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на державному рівні; галузевих, регіональних угод; колективних договорів; трудових договорів. 
				Суб'єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; власники, об'єднання власників або їх представницькі органи; професійні спілки, об'єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники. 
				При цьому стаття 9 КЗпП України визначає недійсними умови договорів про працю, а стаття 16 умови колективних договорів, які погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством.
				Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що з урахуванням Генеральної угоди між КМУ, всеукраїнськими обєднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профобєднаннями на 2008-2009 роки та Регіональної угоди між Донецькою облдержадміністрацією, профспілковими обєднаннями Донецької області та Донецькою обласною організацією роботодавців на 2009-2010 роки визначено тарифну ставку працівника першого розряду, а саме: посадовий оклад працівника першого розряду, враховуючи мінімальну заробітну плату встановлену з 01 липня 2009 року, повинен становити не менше 869,40 грн.
				Зазначене дає підстави вважати, що наймані працівники мають право на оплату праці на рівні, не нижчому ніж встановлено державою.
				Вірно було встановлено, що позивач також порушив норми ст.97 КЗпП України в частині неврахування диференціації заробітної плати працівників під час встановлення посадових окладів директора департаменту роботи з персоналом, заступника начальника відділу програмування, радника з питань інформаційних технологій, фахівця відділу аналізу кредитних рішень, радника з питань корпоративного бізнесу, спеціалістів СБ, розмір яких становив 630,00 грн. 
				Частиною 2 статті 97 передбачено, що тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. 
				Вище зазначені працівники мають різну кваліфікацію, відтак повинні мати різний посадовий оклад. В даному випадку та згідно до вимог Національного класифікатору України ДК 003:2005 встановлення посадових окладів на одному рівні не відповідає наведеним вимогам законодавства.
				З такими висновками судів першої та апеляційної інстанції повністю погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України. 
				Доводи позивача, зазначені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів, тому підстав для їх скасування або зміни не вбачається.
				Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
				Керуючись ст.ст..220, 222, 223, 224, 231 КАС України,
				 у х в а л и л а :
				 Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк професійного фінансування» залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2010 року без змін.
				 Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
				 Судді:

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...