Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № ЗВ/360/3/25 : Окремі процесуальні питання; Заява про заміну сторони виконавчого провадження.
Надіслано судом: 10.02.2025. Зареєстровано: 11.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 12.02.2025.
Дата набрання законної сили: 10.02.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		УХВАЛА
		 
		 
		10 лютого 2025 року м. ДніпроСправа № ЗВ/360/3/25
		 
		Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про заміну сторони у виконавчому провадженні ВП №64299335 з примусового виконання рішення №1/2019, виданого 10.05.2019 Біловодським об`єднаним УПФУ Луганської області про стягнення з ВАТ "Міловське РТП" на користь Біловодського об`єднаного УПФУ Луганської області боргу у сумі 97341,26 грн, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якій просив суд замінити сторону у виконавчому провадженні № 64299335, відкритому з примусового виконання рішення № 1/2019, виданого 10.05.2019 Біловодським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області, стягувача з Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
		В обґрунтування заяви зазначено, що Біловодським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області 10.05.2019 року винесено рішення № 1/2019 про стягнення стягнення з ВАТ "Міловське РТП" на користь Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області боргу у сумі 97341, 26 грн. 
		Рішення вступило в законну силу, та знаходиться на виконанні у Старобільському відділі державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, по виконанню якого відкрито виконавче провадження № 64299335. 
		Постанова про відкриття виконавчого провадження від 27.01.2021. На теперішній час рішення управління не виконано.
		Стягувачем у виконавчому провадженні є Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області, ЄДРПОУ 41247269. 
		Згідно Переліку територіальних органів Пенсійного фонду України, які реорганізуються шляхом приєднання, який є додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 925, реорганізовано, зокрема, Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ЄДРПОУ 21782461). 
		18.06.2021 Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області припинено згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (номер запису 1003631120008000529). 
		Отже, в спірних відносинах з боржником Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області є правонаступником управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області.
		З посиланням на статтю 379 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі вищевикладеного, заявник просив задовольнити вказану заяву.
		Ухвалою суду від 28 січня 2025 року призначено до розгляду заяву та запропоновано ВАТ "Міловське РТП" надати суду через підсистему "Електронний суд" в строк до 04 лютого 2025 року письмові пояснення з приводу заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про заміну сторони з примусового виконання рішення №1/2019, виданого 10.05.2019 Біловодським об`єднаним УПФУ Луганської області про стягнення з ВАТ "Міловське РТП" на користь Біловодського об`єднаного УПФУ Луганської області боргу у сумі 97341,26 грн.
		Адресою місцезнаходження ВАТ "Міловське РТП" є тимчасово окупована територія України, повідомлення про призначення до розгляду питання щодо заміни сторони виконавчого провадження здійснено з особливостями, визначеними законами України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції».
		Відповідно до частини першої статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
		Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
		З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
		З урахуванням пункту 20 Перехідних положень та на виконання статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на офіційному веб-сайті 31.01.2025 розміщено оголошення про постановлення судом ухвали про призначення до розгляду в порядку письмового провадження заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про заміну сторони у виконавчому провадженні ВП № 64299335 з примусового виконання рішення №1/2019, виданого 10.05.2019 Біловодським об`єднаним УПФУ Луганської області про стягнення з ВАТ "Міловське РТП" на користь Біловодського об`єднаного УПФУ Луганської області боргу у сумі 97341,26 грн, що підтверджується матеріалами справи.
		Таким чином, судом вжито всіх заходів щодо належного повідомлення боржника про постановлення ухвали про призначення до розгляду в порядку письмового провадження заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про заміну сторони у виконавчому провадженні ВП № 64299335 з примусового виконання рішення №1/2019, виданого 10.05.2019 Біловодським об`єднаним УПФУ Луганської області про стягнення з ВАТ "Міловське РТП" на користь Біловодського об`єднаного УПФУ Луганської області боргу у сумі 97341,26 грн та можливість надання письмових пояснень.
		Станом на 10.02.2025 ВАТ "Міловське РТП" письмові пояснення з приводу заяви не надано.
		Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 14 січня 2025 року №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб. 
		Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров`я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.
		Розглянувши подану заяву, дослідивши матеріали електронної справи, суд встановив таке.
		Відповідно до частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
		При цьому, КАС України не містить норм про процесуальну аналогію.
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 червня 2022 року у справі № 2- 591/11 (провадження № 14-31цс21) нагадала, що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві.
		Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону.
		Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.
		Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12- 62гс19, пункт 6.27), від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13- 70кс19), від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20, пункт 6.19), від 13 січня 2021 року у справі № 0306/7567/12 (провадження № 13-73кс19, пункт 28), від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 105).
		Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
		Оскільки дії суду в разі надходження заяви про заміну сторони виконавчого провадження КАС України окремо не врегульовано, суд вважає за можливе на підставі частини шостої статті 7 КАС України застосувати до вказаних правовідносин за процесуальною аналогією положення статті 238 КАС України.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
		Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
		Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
		Згідно з положеннями частин першої, другої статті 15 Закону № 1404 сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
		В абзаці другому частини п`ятої статті 15 Закону № 1404 вказано, що у разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
		Тобто виконавець наділений повноваженнями змінити назву сторони виконавчого провадження у разі наявності належних доказів - відповідних підтверджуючих документів, що не потребує звернення до суду.
		Абзацом першим частини п`ятої статті 15 Закону № 1404 встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
		Відмінною, порівняно із згаданими вище правилами в наведеній нормі, є ситуація, яка не обумовлена конфліктом: заінтересована особа ініціює розгляд питання про обрання належного правонаступника на заміну сторони виконавчого провадження, яка вибула.
		Особливістю цивільного процесуального законодавства, порівняно з іншими процесуальними кодексами, є наявність окремого провадження - виду непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		У розділі IV Цивільного процесуального кодексу України «Окреме провадження» глава 6 регулює питання розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
		Статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що у судовому порядку можуть бути встановлені будь-які факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Характерною і визначальною відмінністю цього провадження є відсутність спору про право (за частиною четвертою статті 315 Цивільного процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду).
		Господарський процесуальний кодекс України та КАС України не містять такого поняття, як встановлення юридичного факту, тобто до суду можливо звернутися лише у випадку, коли наявний юридичний спір, і в залежності від складу сторін такого спору та змісту спірних правовідносин визначається юрисдикційність спору.
		Згідно з частиною першою статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
		Суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду (частина друга статті 379 КАС України).
		Стаття 379 КАС України міститься у розділі ІV Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах.
		Отже, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником в порядку адміністративного судочинства здійснюється судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
		Також згідно із частинами першою та другою статті 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
		Стаття 334 Господарського процесуального кодексу України міститься у розділі V «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах».
		Отже, заміна сторони виконавчого провадження на підставі приписів статті 334 Господарського процесуального кодексу України здійснюється у виконавчому провадженні при виконанні судових рішень саме у господарських справах.
		Разом з тим, частинами першою та другою статті 442 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
		Стаття 442 Цивільного процесуального кодексу України міститься у розділі VІ, що має назву «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)», тобто зазначена норма підлягає застосуванню незалежно від виду виконавчого документа (в цьому випадку - вимога управління Пенсійного фонду України про сплату боргу).
		Таким чином, сторона у виконавчому провадженні з примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб) підлягає заміні на підставі частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 442 Цивільного процесуального кодексу України. Тобто, заява про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб) підлягає розгляду судами в порядку цивільного судочинства, як і вирішення решти процесуальних питань, пов`язаних з виконанням рішень інших органів (посадових осіб).
		Статтею 446 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом (аналогічні положення закріплені у статті 338 Господарського процесуального кодексу України).
		Тобто всі процесуальні кодекси урегулювали питання заміни сторони виконавчого провадження саме у випадку виконання судового рішення. І логічно, що такі питання розглядає лише суд тієї юрисдикції, у якій розглянуто справу по суті, той суд, який ухвалив відповідне рішення.
		Велика Палата Верховного Суду аналізувала питання заміни сторони у виконавчому провадженні при застосуванні процесуального законодавства, чинного до 15 грудня 2017 року.
		Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 826/7941/17 (провадження № 11-1172апп18) зроблено висновок, що судовий контроль за виконанням рішень інших органів покладено законодавством на адміністративні суди. Аналізуючи в сукупності норми статті 15 Закону № 1404-VIIІ та чинні до 15 грудня 2017 року статті 264 КАС України та 368 ЦПК України, беручи до уваги, що питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства. Суд не вбачає підстав для відступу від відповідного висновку, оскільки він відповідає чинному на час розгляду спірного питання процесуальному законодавству.
		Втім, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Цивільний процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.
		З метою більш якісного урегулювання спірного питання 15 грудня 2017 року у Цивільний процесуальний кодекс України внесено зміни.
		Згідно із частиною другою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
		Як встановлено частиною першою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		При цьому, ураховуючи вимоги, закріплені в частині другій статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		Отже, з позицій цивільно-процесуального регулювання відносин щодо підсудності справ, які виникають з виконавчого провадження, принципового значення набуває факт встановлення: рішення суду чи іншого органу перебуває на виконанні, суду першої інстанції, який розглянув цивільну справу та місця виконання судового рішення.
		Таким чином, оскільки тільки в Цивільному процесуальному кодексі України врегульовано правило заміни сторони виконавчого провадження, порушеного через необхідність виконання рішення «несудового» органу, можна зробити такий висновок: заява про заміну сторони (стягувача чи боржника) виконавчого документа, у цьому випадку у вимозі про сплату боргу, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
		Врегулювання цього питання саме нормами Цивільного процесуального кодексу України обумовлено відсутністю спору між стороною виконавчого провадження та виконавцем, що свідчить про відсутність потреби в задіяні суду адміністративної юрисдикції, оскільки сторона виконавчого провадження не оспорює його рішень, дій чи бездіяльності, бо вирішення вказаного питання перебуває поза межами компетенції виконавця. Однак саме цивільний суд спроможний кваліфіковано встановити, чи є правонаступником заявник, який просить замінити собою попереднього учасника виконавчого провадження.
		Аналогічні за змістом висновки відображені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21, у якій останній відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року у справі № 280/456/20 (провадження № К/9901/32676/20) та від 22 липня 2019 року у справі № 822/1659/18 (провадження № К/9901/63678/18), про те, що заява про заміну сторони виконавчого провадження, подана щодо виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, повинна розглядатись у порядку адміністративного судочинства.
		У межах спірних правовідносин Луганський окружний адміністративний суд не розглядав справу як суд першої інстанції, внаслідок чого провадження по заяві має бути закрито.
		З огляду на заявлені вимоги заявника, обґрунтування заяви, судову правозастосовну практику, слід дійти висновку, що даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства та з огляду на суб`єктний склад вона має розглядатись в порядку цивільного судочинства.
		Керуючись статтями 7, 238, 248, 256, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя 
		УХВАЛИВ:
		 
		Закрити провадження за заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про заміну сторони у виконавчому провадженні ВП №64299335 з примусового виконання рішення №1/2019, виданого 10.05.2019 Біловодським об`єднаним УПФУ Луганської області про стягнення з ВАТ "Міловське РТП" на користь Біловодського об`єднаного УПФУ Луганської області боргу у сумі 97341,26 грн.
		Роз`яснити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області право звернення до відповідного місцевого суду в порядку цивільного судочинства.
		Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
		Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		 
		Суддя Н.М. Басова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...