Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/16608/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано судом: 11.02.2025. Зареєстровано: 12.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.02.2025.

Номер судового провадження: П/380/16784/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		10 лютого 2025 рокусправа №380/16608/24Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення,-
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		До Львівського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1; ЄДРПОУ 26256622) в якому просить суд:
		- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.05.2024 року №709 «Про демонтаж тимчасової споруди у 7-му Скнилівському провулку, 7 у м. Львові»;
		- судові витрати розподілити у порядку, встановленому законодавством.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради №748 від 30.05.2024 зобов`язано позивача демонтувати тимчасову споруди на вул. Личаківській, 152 у м. Львові. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що він є власником об`єкта  тимчасової споруди, встановлення якої погоджено Протоколом №4/2 від 11.04.2011 року Постійної комісії архітектури, містобудування та охорони історичного середовища Львівської міської ради.
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого  суддю Кухар Н.А.
		Ухвалою судді від 01 серпня 2024 року відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
		Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
		Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.
		Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення третьої особи відмовлено.
		Представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву (вх. №65707 від 30.08.2024 року), в якому просив у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне. Позивач стверджує, що оскаржуване рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 709 від 21.05.2024 «Про демонтаж тимчасової споруди у 7-му Скнилівському провулку, 7 у м. Львові» прийняте на підставі підпункту 7.8 пункту 7 ухвали Львівської міської ради № 6107 від 26.12.2019 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова», але дану ухвалу було вказано в преамбулі оскаржуваного рішення лише тому, що пунктом 1 ухвали Львівської міської ради № 6107 від 26.12.2019 р. затверджено перелік тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові згідно з додатком, а це підтверджує лише те, що тимчасова споруда за адресою м. Львів, 7-ий Скнилівський провулок, 7 самовільно встановлена, оскільки вона відсутня в даному переліку.
		Відтак, ухвала Львівської міської ради № 6107 від 26.12.2019 р. на даний час є чинною та скасована лише частково. Окрім цього, є інші ухвали Львівської міської ради та норми законодавства, відповідно до яких виникають правові підстави для прийняття рішень Виконавчим комітетом Львівської міської ради щодо демонтажу тимчасових споруд на території Львівської міської територіальної громади.
		Львівська міська рада та її виконавчі органи здійснюють заходи стосовно усіх тимчасових споруд, які провадять діяльність без правовстановлюючих документів.
		Рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 709 від 21.05.2024 р. «Про демонтаж тимчасової споруди у 7-му Скнилівському провулку, 7 у м. Львові» має на меті відновити порушені права та майнові інтереси законного власника земельної ділянки - Львівської міської територіальної громади в особі Львівської міської ради, яка на даний час позбавлена можливості використовувати та розпоряджатися належною їй земельною ділянкою у 7-ому Скнилівському провулку, 7. Оскільки Львівська міська територіальна громада в особі Львівської міської ради є власником земельної ділянки, на якій розташована тимчасова споруда позивача, то вона й наділена правом володіння, правом користування і правом розпорядження своїм майном на власний розсуд.
		Позивач у поданій ним позовній заяві вказує на те, що він є власником тимчасової споруди, яка розташована на земельній ділянці комунальної власності. Однак, згідно з ч.4 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі. 
		Отже, доводи позивача про те, що він є власником такого МАФу є безпідставними, а рішення Виконавчого комітету відповідно не тягне за собою порушення майнових прав позивача.
		Львівською міською радою прийнято Правила благоустрою Львівської міської територіальної громади, які затверджені Ухвалою Львівської міської ради № 376 від 21.04.2011 року.
		Пункт 12.2.6 Правил благоустрою Львівської міської територіальної громади, які затверджені Ухвалою Львівської міської ради № 376 від 21.04.2011 року вказує, що самочинно встановлені МАФи підлягають демонтажу без попереднього судового розгляду.
		Відповідно до пунктів 2.1,2.17, 2.30 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди.
		Строк дії паспорта прив`язки визначається органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або районної державної адміністрації відповідно до генерального плану, плану зонування та детального плану територій та з урахуванням строків реалізації їх положень.
		Самовільно встановлені тимчасові споруди підлягають демонтажу у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення ТС. Така ТС підлягає демонтажу, що передбачено п. 2.30. Наказу № 244 від 21.10.2011 р. Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України зареєстровано в Міністерстві юстиції України «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності».
		Ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 р. № 4526 затверджено Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові (далі - Положення).
		Пунктами 2.1, 2.2 Положення передбачено, що розміщення тимчасових споруд здійснюється замовником відповідно до паспорту прив`язки, плану земельної ділянки та договору окремих конструктивних елементів благоустрою. Місце встановлення тимчасових споруд повинно відповідати адресі, вказаній у паспорті прив`язки, та плану земельної ділянки або схемі прив`язки.
		Як випливає з матеріалів справи, у позивача відсутрній паспорт прив`язки, договір оренди окремих конструктивних елементів благоустрою та будь-які документи, які б підтверджували правомірність розміщення позивачем тимчасової споруди за вказаною адресою.
		Окрім цього, ухвалою Львівської міської ради № 6107 від 26.12.2019 р. «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» затверджено Перелік тимчасових споруд, що входять до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові. Однак, спірна тимчасова споруда не входить до вказаної схеми, а отже у позивача немає права на її розміщення у 7-ому Скнилівський провулку, 7 у м. Львові.
		Вищенаведені аргументи підтверджуються результатами проведеного обстеження Залізничною районною адміністрацією, що викладені в Акті № 6 про дотримання вимог законодавства при розміщенні тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності від 08.04.2024 р.
		Посадові особи Львівської міської ради при обстеженні спірної тимчасової споруди виявили, що така тимчасова споруда не відповідає вимогам, що передбачені ухвалою Львівської міської ради №4526 від 23.04.2015 р. «Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові», а саме:
		- дана ТС не внесена в Комплексну схему розміщення;
		- відсутній договір оренди окремих конструктивних елементів благоустрою;
		- відсутній паспорт прив`язки
		та вважається самовільно встановленою.
		Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
		Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
		Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
		Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.05.2024 року №709 зобов`язано фізичну особу - підприємця  ОСОБА_1 демонтувати тимчасову споруду у 7-му Скнилівському провулку, 7 у м. Львові.
		Не погоджуючись із рішенням Львівської міської ради №709 від 21.05.2024 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
		Статтею 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
		Згідно з частиною першою статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
		Органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.
		Повноваження якими наділяються ограни місцевого самоврядування, як правило мають бути повними і виключними. Вони не можуть скасовуватися чи обмежуватися іншим, центральним або регіональним органом, якщо це не передбачено законом.
		Відповідно до статті 18 цього Закону відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.
		Згідно зі статтею 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
		Статтею 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, організація благоустрою населених пунктів і здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів; надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами.
		Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" (далі - Закон №2807-IV) до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема: затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою.
		Згідно з пунктом 5 частини першої статті 16 Закону №2807-IV на об`єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати об`єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.
		Статтею 10 Закону №2807-IV серед іншого встановлено, що до повноважень міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.
		В силу статті 12 Закону №2807-IV суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.
		Відповідно до статті 34 Закону №2807-IV правила благоустрою території населеного пункту - це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила включають, зокрема, порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; порядок розміщення малих архітектурних форм; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів.
		Частиною першою статті 40 Закону №2807-IV визначено, що самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.
		Отже, Закон № 2807-IV наділяє повноваженнями міські ради та їх виконавчі органи здійснювати контроль у сфері благоустрою населених пунктів.
		За статтею 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
		Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
		Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".
		Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
		Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить: 1) забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 2) організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях; 3) організація місць відпочинку для населення; 4) затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів; 5) здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо; 6) визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об`єктах благоустрою; 7) визначення графіків роботи зовнішнього освітлення території; 8) визначення на об`єктах благоустрою місць розміщення громадських вбиралень; 9) залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 10) визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об`єктів благоустрою; 11) визначення в установленому порядку розміру відшкодувань юридичними та фізичними особами за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, спричинені порушенням законодавства у сфері благоустрою та охорони навколишнього природного середовища; 12) інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 13) участь у проведенні щорічного всеукраїнського конкурсу "Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку"; 14) видача дозволу на порушення об`єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом. 
		А частиною 1 статті 40 цього ж Закону встановлено, що самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами. 
		Статтею 34 зазначеного Закону визначено, що Правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.
		Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.
		Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
		У разі якщо відповідною сільською, селищною, міською радою не прийнято рішення про затвердження Правил, застосовуються Типові правила.
		На виконання норм статті 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.11.2017 № 310 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.12.2017 за № 1529/31397) затверджені Типові правила благоустрою території населеного пункту.
		Пунктом 5 розділу VIII вказаних Типових правил визначено, що розміщення тимчасових споруд (далі - ТС) торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності здійснюється відповідно до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1330/20068, та Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 № 1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за № 252/26697.
		Пунктами 2.1., 2.2. та 2.12. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1330/20068 визначено, що підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС (додаток 1).
		Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.
		Паспорт прив`язки ТС підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.
		Ухвалою №4526 від 23.04.2015 року Львівська міська рада затвердила Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові (далі Положення).
		Розділом 7 даного Положення визначено порядок демонтажу тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, у відповідності до пункту 7.6 якого такий проводиться на підставі розпорядження районної адміністрації про демонтаж.
		Пунктом 7 ухвали Львівської міської ради №6107 від 26.12.2019 року «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» внесено зміни у додаток 1 до ухвали міської ради від 23.04.2015 № 4526 Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові (до згаданого Положення).
		У відповідності до підпункту 7.8 згаданого пункту, замінено пункти 7.3 7.8 пунктами 7.3 7.7 які викладені у новій редакції, у зв`язку з чим, серед іншого, змінився повноважний орган, що приймає рішення про демонтаж, а саме: замість районної адміністрації таким є виконавчий комітет, та порядок демонтажу без судового рішення.
		Однак, у подальшому, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 року у справі за №380/2335/20, яке залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції від 24.06.2021 року, підпункт 7.8 пункту 7 ухвали Львівської міської ради №6107 від 26.12.2019 року «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» визнано протиправним та нечинним.
		Як наслідок, повноваженнями щодо прийняття розпорядження про демонтаж тимчасової споруди повернулись до районних адміністраціях у відповідності до Положення у старій редакції.
		Більше того, у відповідності до п.7.8 Розділу 7 Положення, у редакції чинній після згаданого рішення суду, у разі невиконання власником ТС вимог пункту 7.6 районна адміністрація звертається до відповідного суду з позовом про примусовий демонтаж ТС, встановленої з порушенням цих Правил.
		Серед іншого, суд не може залишити поза увагою і те, що відповідач при прийнятті спірного рішення керувався ухвалою міської ради від 08.07.2021 №1081 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради».
		Даною ухвалою затверджено Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, згідно п.37 Розділу ІІ, якого до повноважень виконавчого комітету належить прийняття рішень щодо тимчасових споруд, які розміщені з порушеннями вимог законодавства України та актів міської ради.
		При цьому, конкретизації яких саме рішень даний пункт не містить, як і інші пункти цього розділу.
		Підсумовуючи викладене, суд уважає, що повноважним органом з прийняття рішень, у формі розпоряджень, про демонтаж тимчасових споруд є відповідна районна адміністрація, у відповідності до чинних нормативно-правових актів локальної дії.
		Як стверджує відповідач наявність у нього повноважень щодо прийняття рішень про демонтаж тимчасових споруд виникла на підставі пункту 12.2.6 Правил благоустрою Львівської міської територіальної громади, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 року №376.
		В той же час ця норма стосується малих архітектурних форм, а не тимчасових споруд, правовий статус яких різниться, про що зазначалось вище. 
		Суд не бере до уваги посилання відповідача на правові висновки Верховного Суду у постанові від 30.11.2021 року у справі за №1140/2981/18, оскільки вони стосуються застосування нормативно-правових актів Львівської міської ради, а тому не можуть бути враховані при вирішені даного спору.
		Враховуючи вище викладене, рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.05.2024 року №709 «Про демонтаж тимчасової споруди у 7-му Скнилівському провулку, 7 у м. Львові», яким зобов`язано позивача демонтувати тимчасову споруди на 7-му Скнилівському провулку, 7 у м. Львові» підлягає скасуванню.
		Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
		Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню повністю.
		Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
		При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 3028,00 грн.
		Отже, відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 3028,00 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		Керуючись статтями 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення  задоволити повністю.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.05.2024 року №709 «Про демонтаж тимчасової споруди у АДРЕСА_2 ».
		Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Львівської міської ради.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Інформація про учасників справи:
		Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
		Відповідач - Виконавчий комітет Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1; ЄДРПОУ 26256622).
		 
		 
		 
		СуддяКухар Наталія Андріївна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...