Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 54/433 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інтелектуальна власність; Авторське право і суміжні права.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.12.2010. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
			 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
			01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 
				 
					 
				
				РІШЕННЯ
			
			ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
			 
			Справа № 54/43322.11.10  
				 
			
			За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКАТВЕН" 
			до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЙТБІЗ" 
			про зобов'язання припинити дії, що порушують авторське право та стягнення 
			126 000,00 грн. компенсації
			Суддя Гумега О.В.
			Представники: 
			Від позивача Кравець Н.Л. представник за довіреністю № б/н від 19.11.2010 р.
			Від відповідача не з"явилися
			 Обставини справи:
			 Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРКАТВЕН" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЙТБІЗ" (відповідача) про припинення дій, що порушують авторське право, та стягнення 126 000,00 грн. компенсації за порушення авторських прав.
			Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без дозволу позивача використовує твір образотворчого мистецтва, виключні майнові авторські права на який належать позивачу, шляхом розміщення його на веб-сайті www.mediabomba.com.ua. 
			Ухвалою суду від 23.10.2009 р. (суддя Демченко Т.С.) порушено провадження у справі № 54/433, розгляд справи призначено на 25.11.2009 р.
			20.11.2009 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду від 23.10.2009 р. для залучення до матеріалів справи.
			Представник відповідача у судове засідання 25.11.2009 р. не зявився, витребуваних документів суду не надав, через відділ діловодства суду подав клопотання про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Донецької області. Суд відмовив у задоволенні клопотання.
			Ухвалою суду від 25.11.2009 р. розгляд справи відкладено на 15.01.2010 р.
			26.11.2009 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав клопотання про витребування інформації.
			13.01.2010 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом клопотання задоволене.
			У поданих через відділ діловодства суду 15.01.2010 р. запереченнях на позов відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що автором спірного об'єкту авторського права є ОСОБА_1, який розробив вказаний об'єкт на підставі укладеного із відповідачем договору на надання дизайнерських послуг від 08.06.2009 р., а не співробітник позивача. Також відповідач посилається на те, що роботи з розробки логотипу не були виконані позивачем належним чином.
			15.01.2010 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав для залучення до матеріалів справи документи, якими підтверджуються його заперечення на позов.
			У зв'язку із перебуванням судді Демченко Т.С. на лікарняному, судове засідання, призначене на 15.01.2010 р., не відбулося. Ухвалою суду від 15.02.2010 р. розгляд справи призначено на 24.02.2010 р. 
			20.01.2010 р. через відділ діловодства представником відповідача подано клопотання про залишення позову без розгляду, яке обґрунтовано тим, що в провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа № 41/788 за позовом ТОВ "МАРКАТВЕН" до ТОВ "СТЕЙТБІЗ" про стягнення 21 591,20 грн. простроченої оплати та пені за договором № 142 від 06.04.2009 р., в якій позивач посилається на розробку ним одних і тих же творів образотворчого мистецтва, що і по справі № 54/433.
			05.02.2010 р., 16.02.2010 р., 19.02.2010 р. представником позивача через відділ діловодства суду подані клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом клопотання задоволені.
			Відповідно до ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. 
			Розглянувши у судовому засіданні 24.02.2010 р. заявлене клопотання та дослідивши надані відповідачем документи, суд відмовив у задоволенні клопотання, оскільки підстави і предмет позову у справах № 41/788 та № 54/433 різні.
			Представник відповідача у судове засідання 24.02.2010 р. не зявився, про причини неявки суд не повідомив.
			Через відділ діловодства суду представником відповідача 15.01.2010 р. подано клопотання про продовження строку розгляду справи. Представником позивача у судовому 24.02.2010 р. також заявлено клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Клопотання сторін задоволено, строк вирішення спору продовжено.
			Ухвалою суду від 24.02.2010 р. розгляд справи відкладено на 14.04.2010 р.
			02.04.2010 р. через відділ діловодства суду від Державного департаменту інтелектуальної власності на запит суду надійшли копії матеріалів заявки № 30543 від 28.07.209 р. та № 30544 від 28.07.2009 р. на реєстрацію авторського права на твір (свідоцтва № 30449 та № 30450 від 28.09.2009 р.).
			09.04.2010 р. представником позивача через відділ діловодства суду подане клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом клопотання задоволене.
			14.04.2010 р. представником відповідача через відділ діловодства суду подані клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, клопотання про залучення доказів до матеріалів справи та клопотання про залучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду. Судом клопотання задоволені.
			У судових засіданнях 14.04.2010 р. та 21.05.2010 р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалися перерви до 21.05.2010 р. о 10:00 год. та до 16.06.2010 р. о 15:15 год. відповідно.
			22.04.2010 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав доповнення до заперечень на позовну заяву. 
			Представник відповідача у судове засідання 16.06.2010 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, у зв»язку з чим судове засідання відкладено на 21.07.2010 р.
			18.06.2010 р. та 25.06.2010 р. представником позивача через відділ діловодства суду подані клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом клопотання задоволені.
			02.07.2010 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав пояснення до справи № 54/433 та докази до наведених пояснень.
			У судове засідання 21.07.2010 р. представник відповідача повторно не з'явився, про причини неявки не повідомив.
			Ухвалою суду від 21.07.2010 р. розгляд справи відкладено на 08.09.2010 р. 
			30.08.2010 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. 
			За розпорядженням Заступника Голови Господарського суду м. Києва від 11.10.2010 р. № 40 у звязку з перебуванням судді Демченко Т.С. на лікарняному та з метою уникнення затягування розгляду справи, справу № 54/433 передано для подальшого розгляду судді Гумезі О.В.
			Ухвалою суду від 25.10.2010 р., на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 54/433 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 08.11.2010 р. о 10:10 год.
			05.11.2010 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. 
			Представник позивача в судове засідання 08.11.2010 р. з"явився, вимоги ухвали суду від 25.10.10 р. не виконав.
			Ухвалою суду від 08.11.2010 р. клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 22.11.2010 о 14:20 год.
			Представник відповідача в судове засідання 22.11.2010 р. не з»явився, про вимоги ухвал суду від 25.10.2010 р. та від 08.11.2010 р. не виконав, про поважність причин неявки в судове засідання 08.11.2010 р. суд не повідомив, про час, дату та місце судового розгляду справи № 54/433 був повідомлений своєчасно та належним чином, оскільки матеріали справи підтверджують отримання відповідачем поштової кореспонденції суду за наявною в позовній заяві адресою відповідача.
			Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
			За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.
			Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано. 
			Представник позивача в судовому засіданні 22.11.2010 р. подав документи на виконання вимог ухвали суду від 08.11.2010 р., в т.ч. витяги з ЄДРПОУ стосовно позивача і відповідача станом на 01.11.2010 р., рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2010 р. по справі № 41/788.
			Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав повністю.
			Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 22.11.2010 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
			Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва 
			 
			в с т а н о в и в :
			10.02.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКАТВЕН», (позивач) та громадянином України ОСОБА_1 (Автор), який перебував у трудових відносинах з позивачем, був укладений Авторський договір № 10/02/2009 на створення творів образотворчого мистецтва (надалі Авторський договір).
			27.04.2009 р. позивачем були видані службові завдання Автору на розробку та створення твору образотворчого мистецтва «Мediabomba», твору образотворчого мистецтва «Мediabomba-1», збірки творів образотворчого мистецтва «Мediabomba-стиль»(Службові завдання № 27/04/09-1, № 27/04/09-2, № 27/04/09-2 на виконання робіт зі створення творів образотворчого мистецтва) (надалі окремо твір образотворчого мистецтва, надалі разом твори образотворчого мистецтва).
			01.06.2009 року робота по створенню творів образотворчого мистецтва була виконана, що підтверджується Додатком № 1 від 01.06.2009 р. Акт виконаних робіт до Авторського договору № 10/02/2009 на створення творів образотворчого мистецтва від 10.02.2009 р. (надалі Додаток № 1 до Авторського договору).
			Відповідно до п. 1 Додатку № 1 до Авторського договору, визначено, що Автор передав позивачеві, а останній прийняв виключні майнові права інтелектуальної власності, зазначені в п. 3.1 Авторського договору, на використання творів образотворчого мистецтва, перелік яких наведений у пунктах 1 та 1.1 Додатку № 1 до Авторського договору (з урахуванням доповнень, внесених Додатком № 2 від 24.07.2009 р. до Авторського договору № 10/02/2009 на створення творів образотворчого мистецтва від 10.02.2009 р.).
			З огляду на зазначене та норму ст. 16 Закону України «Про авторське право і суміжні права», відповідно до якої виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, позивач вважає, що виключне майнове право на твори образотворчого мистецтва, створені на підставі Авторського договору, належить Товариству з обмеженою відповідальністю «МАРКАТВЕН»(позивачу), що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір № 30449 на збірку творів образотворчого мистецтва «Мediabomba», виданим 28.09.2009 р. Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України та Свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір № 30450 на збірку творів образотворчого мистецтва «Мediabomba-1», виданим 28.09.2009 р. Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України 
			Позивач зазначив, що 06.07.2009 року ним було виявлено незаконне використання твору образотворчого мистецтва на сайті .mediabomba.com.ua», а 21.07.2009 р, було зафіксовано незаконне, на думку позивача, використання твору образотворчого мистецтва, що підтверджується Висновком № 6392 експертного дослідження комп'ютерної техніки та програмних продуктів від 21.07.2009 р., складеним експертом Київського науково дослідного інституту судових експертиз О.В.Іваницьким. 
			Позивач стверджує, що спірний твір образотворчого мистецтва використовується відповідачем на сайті .mediabomba.com.ua» з комерційною метою, а саме під вищезгаданим зображенням пропонуються наступні послуги:
			- організація подій для замовника (шоу, виступи, концерти);
			- організація он-лайн трансляції конференцій, семінарів, навчальних класів;
			- розміщення реклами на Інтернет ресурсі, що популяризується. Вартість вищезгаданих послуг складає від 1000 грн. на місяць до 25000 грн. на місяць.
			Крім того, позивач вказує, що дії відповідача стосовно порушення авторського права позивача на спірний твір образотворчого мистецтва, унеможливлюють здійснення позивачем реєстрації знака на даний твір в Державному департаменті інтелектуальної власності з огляду на приписи підпункту 4 пункту 2 статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»та факт оприлюднення відповідачем спірного позначення із зазначенням послуг, що надаються саме відповідачем.
			Відповідно до пунктів в, ж частини 1 статті 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права»позивач вважає, що вищенаведеними діями відповідач порушує його авторське право на твір образотворчого мистецтва, що є підставою для судового захисту порушених прав позивача.
			Зокрема, відповідно до пунктів а, б абзацу 2 частини 1 статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», позивач вважає, що має право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі заборони дій, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення; право на звернення до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.
			З урахуванням наведеного, позивач вважає, що має право на звернення до суду з позовом про припинення дій, що порушують його авторське право.
			Також, згідно пункту г абзацу 2 частини 1 статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»позивач має право захисту авторського права і суміжних прав шляхом подачі позову про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
			Згідно положень пункту г частини 2 статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»сума компенсації визначається судом в розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат враховуючи обсяг порушення та наміри відповідача.
			З урахуванням наведеного, позивач вважає, що з відповідача на підставі ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»підлягає до стягнення компенсація за порушення виключних майнових авторських прав на спірний твір образотворчого мистецтва в розмірі 200 мінімальних заробітних плат за кожен твір, що в сумі складає 126000,00 грн. 
			Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), сторони та інші учасники судового процесу повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
			Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).
			Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
			Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, а відповідно, відмовляє у їх задоволенні, з огляду на наступне.
			Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України, відносини, повязані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.
			До відносин, повязаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).
			Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший обєкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.
			Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
			До обєктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать художні твори, які, в свою чергу, є об»єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України).
			Відповідно до ст. 422 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором. 
			У частині 1 ст. 423 Цивільного кодексу України визначено, що особистими немайновими правами інтелектуальної власності є: 
			1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності; 
			2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності; 
			3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. 
			Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст. 423 Цивільного кодексу України особисті немайнові права інтелектуальної власності належать творцеві об'єкта права інтелектуальної власності. У випадках, передбачених законом, особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть належати іншим особам. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не можуть відчужуватися (передаватися), за винятками, встановленими законом. 
			У частині 1 ст. 424 Цивільного кодексу України визначено, що майновими правами інтелектуальної власності є: 
			1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 
			2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; 
			3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 
			4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. 
			Закон України від 23.12.1993, № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права»(надалі Закон України), зокрема, охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право.
			Згідно ст. 435 Цивільного кодексу України, ст. 11 Закону України первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону. 
			Відповідно до ст. 1 Закону України автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір.
			Згідно із ч. 2 ст. 11 Закону України авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. 
			Як вбачається з частин 1 3 статті 15 Закону України до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: 
			а) виключне право на використання твору; 
			б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. 
			Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 Закону України, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права. 
			Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом. 
			Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти: 
			1) відтворення творів; 
			2) публічне виконання і публічне сповіщення творів; 
			3) публічну демонстрацію і публічний показ; 
			4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення; 
			5) переклади творів; 
			6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; 
			7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо; 
			8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору; 
			9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором; 
			10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер; 
			11) імпорт примірників творів. 
			Цей перелік не є вичерпним. 
			Згідно статті 16 Закону України авторське особисте немайнове право на службовий твір належить його автору. 
			Виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем. 
			Відповідно до ст. 443 ЦК України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим кодексом та іншим законом.
			Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані. 
			Згідно до ч. 2 ст. 31 Закону України автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону. 
			По матеріалам справи судом встановлено, що Товариству з обмеженою відповідальністю "МАРКАТВЕН" (позивачу) на підставі укладеного з громадянином України ОСОБА_1 Авторським договором № 10/02/2009 на створення творів образотворчого мистецтва від 10.02.2009 р. були передані виключні майнові права інтелектуальної власності, зазначені в п. 3.1 даного Авторського договору, на використання творів образотворчого мистецтва, а отже, позивач на законних підставах є суб»єктом авторського права на вказані твори образотворчого мистецтва.
			Крім того, зібрані у справі докази свідчать про наявність укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРКАТВЕН" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТЕЙТБІЗ" (відповідачем) Договору № 142 від 06.04.2009 р., а також Додатку № 1 від 06.04.2009 р. та Додатку № 2 від 27.04.2009 р. до цього договору (надалі Договір № 142, Додаток № 1 до Договору № 142, Додаток № 2 до Договору № 142)
			При цьому суд приймає до уваги той факт, що стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЙТБІЗ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКАТВЕН" заборгованості у зв»язку з невиконанням першим зобов»язань щодо оплати наданих йому послуг за Договором № 142 та додатками № 1, № 2 до нього, було предметом розгляду спору у справі № 41/788.
			Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2010 р. по справі № 41/788 (суддя Спичак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2010 р. по справі № 41/788 (судді: Коротун О.М. головуючий, Кропивна Л.В., Поляк О.І), позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКАТВЕН" задоволені частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЙТБІЗ" 20000, 00 грн. основного боргу, 51, 23 грн. пені, 169,31 грн. 3% річних, 202,21 грн. державного мита та 221, 02 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
			Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, підчас розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
			Вищезазначеними рішеннями господарських судів встановлено наступне:
			Договір № 142 від 06.04.2009 р. (з Додатками № 1 від 06.04.2009 р. та № 2 від 27.04.2009 р.) за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
			Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
			Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обовязок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.
			Відповідно до пункту 1.1 Договору № 142 замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) бере на себе обовязок виконати розробку назви Інтернет проекту.
			Пунктом 4.1 Договору № 142 передбачено, що перелік виконаних робіт, ціна, строки та порядок обумовлюються в Додатках до даного Договору, які є його невідємною частиною.
			Згідно п. 5.2.5 Договору № 142 сторони узгодили, що замовник (відповідач) має право затверджувати ескізи виконаних робіт.
			Крім того, у п. 5.4 Договору № 142 встановлено, що майнові права інтелектуальної власності на результати робіт, що виконуються по даному договору, належать замовнику (відповідачу) у повному обсязі. Немайнові права, а саме авторське право, належить виконавцю (позивачу).
			Відповідно до пункту 1 Додатку № 1 до Договору № 142 замовник доручає, а виконавець бере на себе зобовязання виконати робити по розробці найменування нового Інтернет проекту (соціальна мережа).
			Додатком № 2 до Договору № 142 (п. 1.1) сторони узгодили, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов»язання виконати роботи по розробці фірмового стилю MediaBomba, в який входять розробка логотипу, корпоративні кольори, корпоративні шрифти, додаткові графичні елементи, ділова документація, стандарти подання Інтернетом реклами, стандарти подання зовнішньої реклами, стандарти подання друкованої реклами, що визначені п.п. 1.1 1.8 Додатку № 2 до Договору № 142.
			На виконання умов Договору № 142 та Додатків № 1 та № 2 до нього позивач належним чином надав відповідачу послуги, безпосередньо визначені в цих угодах, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2010 р. по справі № 41/788.
			Проте, відповідач за надані послуги розрахувався несвоєчасно, що також було встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2010 р. по справі № 41/788, а тому відповідно до наведеного рішення з відповідача було стягнуто суму заборгованості по оплаті наданих позивачем послуг.
			З матеріалів справи вбачається, а рівно не заперечується сторонами, що в процесі виконання позивачем умов Договору № 142 та Додатків № 1, № 2 до нього позивачем надавались відповідачу ескізи виконаних робіт із зображеннями творів образотворчого мистецтва (різні види зображень, в т.ч. і спірного твору образотворчого мистецтва), які відповідач, як замовник за наведеними угодами, мав право затверджувати (п. 5.2.5 Договору № 142).
			Вищенаведене, в свою чергу, не може свідчити про протиправне отримання відповідачем, як замовником послуг за Договором № 142, ескізів виконаних позивачем робіт із зображеннями спірного твору образотворчого мистецтва, оскільки виконання розробки назви Інтернет проекту відповідача (згідно п. 1.1 Договору № 142), найменування нового Інтернет проекту (соціальна мережа) (згідно п. 1 Додатку № 1 до Договору № 142), а також фірмового стилю MediaBomba, в який входять розробка логотипу, корпоративні кольори, корпоративні шрифти, додаткові графичні елементи, ділова документація, стандарти подання Інтернетом реклами, стандарти подання зовнішньої реклами, стандарти подання друкованої реклами, що визначені п.п. 1.1 1.8 Додатку № 2 до Договору № 142 (згідно п. 1.1 Додатку № 2 до Договору № 142) було визначено сторонами у якості предмету Договору № 142, Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього Договору.
			А тому, всі розроблені та надані позивачем, а рівно прийняті відповідачем твори образотворчого мистецтва, в т.ч. і спірний твір образотворчого мистецтва розміщений відповідачем на сайті .mediabomba.com.ua», є такими, що створені позивачем за плату виключно на виконання зобов»язань за Договором № 142 та додатками до нього.
			Крім того, пунктом 5.4 Договору № 142 сторони безпосередньо узгодили, що майнові права інтелектуальної власності на результати робіт, що виконуються по цьому договору (а рівно є предметом Договору № 142, Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього Договору) належать замовнику (відповідачу) у повному обсязі.
			Таким чином, позивачем не доведено суду позадоговірний характер його відносин з відповідачем без виплати винагороди за використання спірного твору образотворчого мистецтва, виключні майнові авторські права на які належать позивачу на підставі Авторського договору № 10/02/2009 на створення творів образотворчого мистецтва від 10.02.2009 р., а відповідачу - на підставі Договору № 142, Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього Договору, а тому у позивача відсутні підстави для звернення до суду з позовом про припинення відповідачем дій, що порушують авторське право позивача та про стягнення компенсації за порушення виключних майнових авторських прав в сумі 126000,00 грн. відповідно до пункту а, б, г абзацу 2 частини 1 статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»Закону України «Про авторське право і суміжні права».
			Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
			Керуючись ст.ст. 418, 420, 422, 423, 424, 433, 435, 443, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. 154 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 16, 31, 32, 50, 51, 52 Закон України від 23.12.1993, № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права», ст. 22, 25, 33, 34, 35, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
			 ВИРІШИВ:
			 У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
			Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. 
			 Суддя Гумега О. В.
			 Дата підписання повного рішення: 26.11.2010 р.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...