Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 18/15-34/342-17/293 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Інший майновий спір.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.12.2010. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 
		ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 
			 
			19 листопада 2010 р. № 18/15-34/342-17/293   
				 
			
			Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:           
			 
			головуючого:
			суддів:Міщенка П.К.,
			Заріцької А.О.,
			Панової І.Ю. 
			розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна компанія" 
			на рішення
			 постановуГосподарського суду міста Києва від 22 червня 2010 року
			Київського апеляційного господарського суду від 1 вересня 2010 року 
			у справі
			господарського суду№ 18/15-34/342-17/29
			міста Києва 
			за позовомзаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Генеральної прокуратури України 
			до 
			 
				 
					 
						 
							 
								 
									 
										 
											 
												 
													 
														 
															 
																 
																	 треті особи- відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у 
																	м. Києві
																	- спеціалізованого державного підприємства "Укрспец'юст"
																	- відкритого акціонерного товариства "Нерухомість столиці"
																	- акціонерно-комерційного банку "Східно-Європейський банк"
																	- закритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Панацея 1997р"
																	- повного товариства "Ломбард України"
																	- товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна компанія"
																	- головного управління комунальної власності міста Києва
																	- Київське міське бюро технічної інвентаризації міста Києва
																	- акціонерне товариство "Градобанк" 
																	провизнання недійсним акту опису та арешту майна, визнання незаконним прилюдних торгів, недійсним акту про проведені прилюдні торги, свідоцтва про право власності, договору купівлі-продажу та вилучення майна з чужого незаконного володіння
																	за участю представників: 
																	Генеральної прокуратури України Семененка В.Л., 
																	Кабінету Міністрів України Станецької О.В.,
																	ТОВ "Перша будівельна компанія" Коломієць Є.В.,          
																	 В С Т А Н О В И В :
																	 Рішенням Господарського суду міста Києва від 22 червня 2010 року у справі № 18/15-34/342 (колегія суддів у складі: Ярмак О.М. –головуючий, Трофименко Т.Ю., Ващенко Т.М.) позов задоволено: визнано недійсними прилюдні торги з реалізації будинку №1 по вул. Димитрова в м. Києві, які відбулися 12 липня 2000 року; визнано недійсним акт про проведені прилюдні торги від 27 липня 2000 року, затверджений начальником ВДВС Московського РУЮ м. Києва; визнано недійсним свідоцтво серії АВН №977271 про право власності на будинок по вул. Димитрова, 1/2 (колишня Димитрова, 1 корпус 3), що у м. Києві, видане ВАТ “Торговий дім “Омікс”; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 1 лютого 2001 року, укладений між ВАТ “Торговий дім “Омікс”, ЗАТ "Українська страхова компанія "Панацея-1997" та АКБ "Східно-Європейський банк"; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 9 квітня 2003 року, укладений між АКБ "Східно-Європейський банк" та ПТ “Ломбард Україна”; визнано недійсним п. 3.4 Статуту ТОВ “Перша будівельна компанія” в частині внесення до статутного фонду (капіталу) будинку № 1/2 по вул. Димитрова в м. Києві; визнано недійсним наказ ГУ комунальної власності м. Києва від 7 липня 2004 року № 873-В про оформлення права власності ТОВ “Перша будівельна компанія” на об’єкт нерухомості - нежилий будинок № 1/2 (літера “А”) по вул. Димитрова у м. Києві, площею 1 039, 60 кв. м.; стягнуто з ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві, СДП "Укрспец'юст", ВАТ "Нерухомість столиці", АКБ "Східно-Європейський банк", ЗАТ "Українська страхова компанія "Панацея 1997р.", ПТ "Ломбард України" ТОВ "Перша будівельна компанія" в дохід державного бюджету по 85 грн. державного мита.
																	Постановою Київського апеляційного господарського суду від 1 вересня 2010 року (колегія суддів у складі: Алданова С.О. –головуючий, Тищенко О.В., Чорна Л.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
																	У касаційній скарзі ТОВ "Перша будівельна компанія" просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 2 червня 2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 1 вересня 2010 року, провадження у справі припинити посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
																	Колегія суддів обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
																	Справа судами розглядалась неодноразово.
																	В обґрунтування рішення від 22 червня 2010 року місцевий господарський суд послався на розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 жовтня 1995 року № 605, згідно з яким на виконання Указу Президента України від 21 липня 1994 року № 396 "Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю" та відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 11 січня 1993 р. № 5 "Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежитлових приміщень, що перебувають у державній власності" спірний будинок було передано Генеральній прокуратурі України у відповідності до ст. 39 Закону України “Про власність” та зазначив, що державним виконавцем висновок про належність спірного будинку АКБ “Градобанк” зроблено на підставі листа Київського міського бюро технічної інвентаризації від 10 лютого 2000 року № 1235 та акту приймання-передачі від 18 березня 1992 року, які не є правовстановлюючими документами. Прилюдні торги по реалізації спірного будинку, що відбулись 12 липня 2000 року проведені з порушенням порядку, встановленого для виконання судових рішень і є недійсними, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що на набувача майна – ВАТ “Торговий дім “Омікс” не можуть поширюватись положення ч. 2 ст. 145 ЦК УРСР і право власності у нього не виникло, а тому ТОВ “Перша будівельна компанія” право власності на спірний будинок набуте незаконно. 
																	Суд апеляційної інстанції з висновками місцевого господарського суду погодився. 
																	При повторному розгляді справи судами встановлено наступне.
																	На підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 7 липня 1980 року № 937 на баланс НВО "Квант" було передано будинок № 1 по вул. Димитрова в м. Києві.
																	Вказаний будинок знаходився у державній власності і був закріплений за НВО “Квант” на праві повного господарського відання.
																	17 лютого 1992 року між АКБ "Градобанк" та НДІ "Квант" було укладено договір про сумісну діяльність, за умовами якого та актом прийняття - передачі з балансу на баланс від 18 березня 1992 року НДІ "Квант" передав АКБ "Градобанк" 3-поверховий будинок №1 по вул. Димитрова в м. Києві в рахунок пайового внеску.
																	Рішенням арбітражного суду м. Києва від 28 березня 1995 року у справі № 12/10 (залишеним без змін постановою заступника Голови арбітражного суду м. Києва про перевірку рішення в порядку нагляду від 21 червня 1995 року та постановою арбітражної наглядової колегії Вищого арбітражного суду України від 14 вересня 1995 року) судом визнано недійсним з моменту укладення договір від 17 лютого 1992 року, зобов'язано НДІ "Квант" та АКБ "Градобанк" на протязі 10 днів з часу отримання рішення суду здійснити дії по передачі з балансу АКБ на баланс НДІ будинку по вул. Димитрова, 1 в м.Києві.
																	В червні 1995 року Київський міжобласний спецпрокурор звернувся до арбітражного суду м. Києва з позовом в інтересах НДІ "Квант" до АКБ "Градобанк" про повернення майна з чужого незаконного володіння та виселення.
																	Рішенням арбітражного суду м. Києва від 27 липня 1997 року у справі № 8/139 задоволено позов Київського міжобласного спецпрокурора до арбітражного суду м. Києва в інтересах НДІ "Квант" до АКБ "Градобанк", зобовязано АКБ "Градобанк" повернути НДІ "Квант" з незаконного володіння 3-поверховий будинок по вул. Димитрова, 1 та виселити банк з цього будинку. Рішення суду виконано, 26 вересня 1995 року будинок прийнято на баланс НДІ "Квант".
																	Згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 жовтня 1995 року № 605 будинок по вул. Димитрова, 1 в м. Києві наданий Генеральній прокуратурі України.
																	Відповідно до наказу Міністра Мінмашпрому України від 23 жовтня 1995 року № 512 НДІ "Квант" 26 жовтня 1995 року передано за актом будинок зі свого балансу на баланс Київській міжобласній спецпрокуратурі.
																	На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України будинок, як об'єкт державної форми власності, було передано в оперативне управління Генеральній прокуратурі України у відповідності до ст. 39 Закону України “Про власність”.
																	Крім того, судами встановлено, що 16 квітня 2000 року ВДВС Московського районного управління юстиції в м. Києві при примусовому виконанні виконавчих листів Московського районного суду та інших судів про стягнення з АКБ “Градобанк” на користь фізичних та юридичних осіб та держави заборгованості у розмірі 450 000 грн. проведено опис та накладено арешт на будинок № 1 по вул. Димитрова в м. Києві, як на майно, що належить АТ "Градобанк".
																	Місцевим господарським судом встановлено, що висновок про належність вищезазначеного будинку АКБ "Градобанк" ВДВС зроблено на підставі акту приймання - передачі від 18 березня 1992 року та листа Київського міського бюро технічної інвентаризації від 10 лютого 2000 року № 1235, що не є правовстановлюючими документами.
																	Оскільки рішенням арбітражного суду м. Києва у справі № 12/10 договір про спільну діяльність визнано недійсним з моменту укладення та зобов'язано НДІ "Квант" та АКБ "Градобанк" на протязі 10 днів з часу отримання рішення суду здійснити дії по передачі з балансу АКБ на баланс НДІ будинку по вул. Димитрова, 1 в м. Києві, а рішенням арбітражного суду м. Києва у справі № 8/139 АКБ "Градобанк" будинок повернуто НДІ "Квант", - суд першої інстанції дійшов висновку про те, що до АКБ "Градобанк" не перейшло право власності на спірний будинок, що свідчить про відсутність правових підстав для подальших дій по реалізації спірного нерухомого майна за виконавчими документами по боргах АКБ "Градобанк".
																	Разом з тим, 17 травня 2000 року між ВДВС та СДП "Укрспец'юст" укладено договір на реалізацію на прилюдних торгах арештованого нерухомого майна –спірного будинку №1 по вул. Димитрова в м. Києві. 12 липня 2000 року проведено публічні торги, переможцем спірного будинку визнано ВАТ " Торговий дім " Омікс".
																	Судом першої інстанції встановлено, що правовою підставою для реалізації будинку на торгах був виконавчий лист Московського районного суду м. Києва від 7 грудня 1999 року № 2-3156/6, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, затверджена начальником відділу ДВС Московського РУЮ в м. Києві, а правовстановлюючим документом на будинок - акт прийому-передачі від 18 березня 1992 року. Всупереч п. 6.1. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 745/4038, акт про проведені прилюдні торги від 27 липня 2000 року складено посадовими особами організаторів прилюдних торгів, а не безпосередньо державним виконавцем, в акті не вказані відомості про правовстановлюючі документи, що підтверджували право власності боржника на майно.
																	На підставі акту про проведені прилюдні торги 22 липня 2000 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 1 серпня 2000 року ВАТ "Торговий дім "Омікс" видано свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, 1/2 (колишня Димитрова, 1 корпус 3).
																	Місцевим господарським судом прилюдні торги правомірно визнано недійсними з тих підстав, що вони були проведені без дотримання порядку, встановленого Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 (в редакції, яка діяла на час проведення торгів), а саме: без належних правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності АКБ “Градобанк” на спірну будівлю, а виконавче провадження у зв'язку з порушенням справи про банкрутство АКБ “Градобанк” підлягало зупиненню на підставі ст. 64 Закону України “Про виконавче провадження”, а також з урахуванням того, що відомості Київського БТІ щодо належності будинку АКБ “Градобанк” та акт прийому-передачі від 18 березня 1993 року не є правовстановлюючими документами.
																	З урахуванням вказаного місцевий господарський суд дійшов також вірного висновку про те, що на набувача майна - ВАТ “Торговий дім “Омікс” не можуть поширюватись положення ч. 2 ст. 145 ЦК Української PCP (витребування майна власником від добросовісного набувача), і у нього не виникло права власності.
																	В подальшому, 1 лютого 2001 року ВАТ “Торговий дім “Омікс” частину спірного будинку площею 691,7 кв.м. продано АКБ “Східно-Європейський банк”, частину площею 335,0 кв.м. - ЗАТ “Українська страхова компанія “Панацея -1997”.
																	15 березня 2001 року, правонаступником ВАТ “Торговий дім “Омікс” - ВАТ “Нерухомість столиці”, за актом прийому - передачі передано покупцям АКБ “Східно-Європейський банк” та ЗАТ “Українська страхова компанія “Панацея 1997”, придбані ними частини спірного будинку.
																	3 квітня 2003 року ЗАТ “Українська страхова компанія “Панацея 1997” частину будинку площею 335,0 кв.м. продано та передано ПТ “Ломбард “Україна”.
																	9 квітня 2003 року АКБ “Східно-Європейський банк” частину будинку площею 691,7 кв.м. продано ПТ “Ломбард Україна”.
																	Згідно акта прийому - передачі від 14 квітня 2004 року ПТ “Ломбард “Україна” на підставі протоколу № 13 зборів учасників ПТ “Ломбард “Україна” від 7 квітня 2004 року, протоколу № 2 зборів учасників TOB “Перша будівельна компанія” від тієї ж дати, пункту 3 змін та доповнень до Статуту TOB “Перша будівельна компанія” передало спірний будинок у власність TOB “Перша будівельна компанія”.
																	7 липня 2004 року ГУ комунальної власності м. Києва видано наказ про оформлення TOB “Перша будівельна компанія” права власності на зазначений будинок та свідоцтво про право власності.
																	Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).
																	Висновки судів попередніх інстанцій відповідають матеріалам справи і ґрунтуються на вимогах закону.
																	В обґрунтування касаційної скарги товариство вказує, що судами при розгляді спору не було враховано, що ТОВ "Перша будівельна компанія" є добросовісним набувачем спірної будівлі, позивач не є стороною договорів купівлі-продажу від 1 лютого 2001 року, від 3 квітня 2004 року та від 9 квітня 2003 року і з урахуванням вказаного вважає, що судом першої інстанції було неправильно застосовано ст.ст. 48, 145 ЦК Української РСР. 
																	Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують і колегія суддів не може визнати їх обґрунтованими. 
																	Пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до ст. 361 Закону України “Про прокуратуру” підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.
																	Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту (ч. 2 ст. 2 ГПК України).
																	Конституційний суд України в рішенні від 8 квітня 1999 року (далі - рішення КСУ) визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
																	Пунктом 2 резолютивної частини рішення КСУ визначено, що під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, зазначених в ч. 2 ст. 2 ГПК України, треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади. Водночас, у п. 5 мотивувальної частини рішення КСУ передбачено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора і на підставі ч. 2 ст. 2 ГПК України є стороною в арбітражному процесі, цей орган здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст. 22 ГПК України.
																	Колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом міста Києва правомірно задоволено позовні вимоги, оскільки оскаржувані заступником прокурора міста Києва вказані вище акти та укладені договори порушують права держави на тій підставі, що спірний будинок було передано у користування Генеральній прокуратурі України і вибуло з його володіння незаконним шляхом. 
																	З огляду на викладене, оскаржувані судові рішення є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому підстав для їх скасування колегія суддів не вбачає.
																	Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
																	 ПОСТАНОВИВ:
																	 Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна компанія" залишити без задоволення.
																	Постанову Київського апеляційного господарського суду від 1 вересня 2010 року та рішення Господарського суду міста Києва від 22 червня 2010 року у справі № 18/15-34/342-17/293 залишити без змін.
																	 Головуючий П. Міщенко
																	 Судді                                                                       А. Заріцька
																	 І. Панова

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...