Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/6181/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 15.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.03.2025.
Дата набрання законної сили: 05.03.2025
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї  Н И
		 
		05 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
		головуючого  судді                                           ОСОБА_1 ,
		суддів                                                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участі секретаря                                  ОСОБА_4 
		прокурора                                               ОСОБА_5 
		підозрюваного                                                   ОСОБА_6 
		захисника                                                 ОСОБА_7 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києвіапеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного  ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києвавід 13 лютого 2025 року,
		 
		в с т а н о в и л а :
		 
		Ухвалою слідчого судді Шевченківськогорайонного суду міста Києва від 13.02.2025 задоволено клопотання слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_8 , погоджене прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , та застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 11.04.2025 включно. 
		Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6  подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. 
		Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що стороною обвинувачення не доведено наявність заявлених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Тяжкість можливого покарання не може бути підтвердженням 
		____________________________________________________________________________________
		Справа № 761/6181/25                                                                                        Слідчий суддя - ОСОБА_10 
		Апеляційне провадження № 11-сс/824/2127/2025                   Суддя-доповідач - ОСОБА_1  
		існування ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування або суду.
		Сторона обвинувачення формально, без посилання на будь-які докази стверджує про наявність у підозрюваного широкого кола знайомств серед співробітників Національної поліції України, Державної прикордонної служби України, Міністерства оборони України та інших, Збройних Сил України та органів державної влади.
		Факт того, що ОСОБА_6 , будучи службовою особою СБ України, достовірно володіє формами і методами діяльності спецслужб України, жодним чином не підтверджує, що він буде переховуватись від органу досудового розслідування чи суду.    
		Ризик того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також ризик незаконного впливу на свідків, повністю спростовується тим фактом, що ОСОБА_6 надав викриваючі показання і у нього було вилучено мобільні телефони.
		Ризики перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення є формальними та фактично не існують.
		Матеріали, які додані до клопотання, не містять даних, що підозрюваний здійснював будь-які дії, направленні на вчинення інших кримінальних правопорушень.
		Також апелянт зазначає, що підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце проживання, на його утриманні перебувають батьки пенсійного віку, має вищу освіту, значний проміжок часу працює в Службі безпеці України, має відмінну репутацію, отримував численні нагороди та відзнаки за час служби в органах Служби безпеки України. 
		ОСОБА_6 має проблеми зі здоров`ям та приймає ліки. Тримання під вартою без забезпечення належного рівня медичної допомоги, враховуючи хвороби підозрюваного, може завдати шкоду його життю та здоров`ю.
		На думку апелянта, слідчий суддя, враховуючи майновий стан підозрюваного, мав би визначити розмір застави у виді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		   Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного              ОСОБА_6 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку, та його захисника ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		          Як убачається із матеріалів судового провадження, другим відділом першого управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000635 від 08.07.2024 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України.
		Згідно даних протоколу затримання від 12.02.2025, цього ж дня об                  11 год. 50 хв. ОСОБА_6  затримано на підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 208  КПК України.
		12.02.2025 у межах даного кримінального провадження ОСОБА_6  повідомлено про підозру у діянні, умисно вчиненому в умовах воєнного стану громадянином України за попередньою змовою групою осіб на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: шпигунстві, шляхом збирання та передачі представнику іноземної організації відомостей, що становлять державну таємницю та наданні іноземній державі, іноземній організації, її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України.
		13.02.2025 слідчий ГСУ СБ України ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, без визначення застави.
		Ухвалою слідчого судді Шевченківськогорайонного суду міста Києва від 13.02.2025 задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 11.04.2025 включно. 
		З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
		Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
		1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
		2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
		3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
		4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
		5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
		Згідно ч. 1, ч. 2  ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України. 
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
		Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
		Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_6 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
		Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
		 Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , його наслідки, характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховування від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;  незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
		З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
		При цьому, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень абзацу 8 ст. 183 КПК України не визначив йому розмір застави,  оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України.
		У рішенні  «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що національні судові органи повинні брати до уваги усі обставини справи, та зважати на наявність суспільного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. 
		З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв`язку з чим відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, та підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту або визначення застави, колегія суддів не вбачає.
		Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м`якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
		Крім того, колегія суддів враховує, що згідно вимог ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто у виді тримання під вартою.
		Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними. 
		При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
		У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови). 
		Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_6  в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
		Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від  свідків  у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків та підозрюваних  безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. 
		Враховуючи конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, не виключена ймовірність того, що останній, у разі, якщо не буде обмежений у спілкуванні зі свідками та іншими учасниками, яким відомі обставини інкримінованого злочину, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
		За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризику впливу на свідків та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки він існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
		Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , характер та обставини інкримінованих  йому дій,  дані про особу підозрюваного у сукупності, слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку, що у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні інших ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
		При цьому, посилання захисника на те, що ОСОБА_6 надав викривальні показання, та не має наміру переховуватися від органу досудового розслідування та суду або вчиняти інші дії, передбачені ст. 177 КПК, на даному етапі досудового розслідування самі по собі не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного, у випадку застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу.
		Дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, має на утриманні батьків пенсійного віку, має вищу освіту, значний проміжок часу працює в Службі безпеці України, має відмінну репутацію, отримував численні нагороди та відзнаки за час служби в органах Служби безпеки України, не є достатньою підставою для застосування щодо підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу або визначення йому розміру застави.
		Оцінивши доводи сторони захисту у цій частині, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у справі належних доказів, які б підтверджували, що встановлені слідчим суддею ризики переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, знищення, сховання або спотворення речей та документів, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином на день апеляційного розгляду клопотання втратили свою актуальність.
		         Доводи сторони захисту про наявність проблем із здоров`ям у підозрюваного ОСОБА_6 , не можуть слугувати самостійною підставою для пом`якшення запобіжного заходу, оскільки відсутні відомості медичного характеру, які вказують на неможливість підозрюваного утримуватись під вартою у зв`язку із наявними у нього захворюваннями та неможливості отримання ним необхідного лікування в умовах слідчого ізолятора.
		Доводи апеляційної скарги про недоведеність неможливості застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, спростовується змістом оскаржуваної ухвали.
		Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
		За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
		Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, 
		 
		п о с т а н о в и л а:
		 
		Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києвавід 13 лютого 2025 року,- без змін. 
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		  ____________                            ___________                                ___________
		  ОСОБА_1                              ОСОБА_2                           ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...