Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 10/255пд : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Інший.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.12.2010. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
			91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
			____________________________________  
				 
			
			РІШЕННЯ
			ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
			 29.11.10                                                                                 Справа № 10/255пд.
			 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донуголь –Альянс", м. Красний Луч Луганської області 
			до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Луганськ 
			третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Державне підприємство “Донбасантрацит”, м. Красний Луч Луганської області
			про тлумачення змісту договору
			 Суддя Мінська Т.М.
			 в присутності представників сторін:
			від позивача –представник не прибув;
			від відповідача - Кустовськой О.С. - головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу, довіреність № 18-01-00011 від 08.01.2009,
			від 3 –ої особи –Ошиєвська Н.Л., юрисконсульт, довіреність № 1-1/798 від 19.04.2010.
			           Суть спору: витлумачити зміст договору який міститься у п.5.12 договору державного майна № 003350/09 від 12.01.2010 укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та ТОВ "Донуголь –Альянс", зазначивши що під пенсіонерами маються на увазі особи які досягли пенсійного віку працюючи (маючи трудові правовідносини) у ТОВ "Донуголь –Альянс".
			29.11.2010 від позивача поступило клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України. Своє клопотання позивач обґрунтовує тим, що він позбавлений можливості надати додаткові докази суду, які на даний час існують і мають істотне значення для вирішення спору, зокрема йдеться про новий Колективний Договір між позивачем і трудовим колективом, який укладено і зареєстровано в установленому порядку, але не може бути наданий в зв’язку з фактичними перешкодами у вигляді людського фактору та бюрократичної реєстраційної системи. Крім того на даний час має місце стягнення у судовому порядку Краснолуцьким районним судом на користь пенсіонерів побутового палива на підставі наступного Колективного Договору. 
			Позивач зазначає, що вказані ним обставини неможливо ототожнювати із зловживанням правами та не спрямовані на затягування процесу. 
			При вирішенні даного клопотання суд виходить із наступного: 
			Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з’явився на виклик у засідання господарського суду і його нез’явлення перешкоджає вирішенню спору. 
			Суд жодною ухвалою не визнавав явку представника позивача обов’язковою, а лише на його розсуд, отже неявка представника позивача в засідання не перешкоджає вирішенню спору. 
			 Ухвалами суду від позивача були витребувані певні документи, але ці документи були надані іншими учасниками (наприклад оригінал договору оренди був наданий відповідачем і оглянутий судом), статус позивач а як юридичної особи був вже встановлений іншим рішення суду, а надання заперечень на відзиви Відповідача і третьої особи є правом позивача, яким він не скористався. Отже, можливість залишення позову без розгляду визначається судом виходячи з вищевказаних умов, а не з бажання позивача. Суд не вимагав від позивача документів, без яких неможливо вирішити спір по суті. В разі небажання вирішення спору по суті позивач не позбавлений був права на відмову від позову в установленому порядку. 
			Також судом враховується, що позивачем вже було подано аналогічну позовну заяву про тлумачення змісту п. 5.12. договору оренди державного майна від 12.01.2010 № 003350/09, укладеного між сторонами за позовом до того ж відповідача, за яким 04.08.2010 порушено провадження у справі №18/205пд. 
			Ухвалою господарського суду Луганської області від 23.09.2010 по справі № 18/205пд позов залишено без розгляду. А 07.10.2010 позивачем подано позовну заяву по даній справі про той же предмет. 
			Крім того, як зазначив і сам позивач і третя особа по даній справі Краснолуцьким районним судом розглядаються справи про стягнення на користь пенсіонерів побутового палива з ТОВ "Донуголь-Альянс". Отже, все вищевикладене свідчить, що позивач не зацікавлений у вирішенні спору по суті, а зацікавлений у наявності в провадженні суду справи про тлумачення умов п. 5.12 Договору. 
			Все вищевикладене дає підстави для розгляду справи по суті. 
			Дослідивши матеріали справи, додатково надані документи, суд 
			 
			в с т а н о в и в:
			 12.01.2010 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області (Орендодавцем) - Відповідачем у справі та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донуголь-Альянс" (Орендарем) - Позивачем у справі укладений договір оренди державного майна № 003350/09, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу "Групова збагачувальна фабрика "Міусинська" Державного підприємства "Донбасантрацит" (далі –Майно), що знаходиться за адресою: м. Красний Луч -8. 
			Відповідно до умов пункту 1.6 договору орендар виступає правонаступником усіх прав та обов’язків відокремленого підрозділу “Групова збагачувальна фабрика “Міусинська” державного підприємства “Донбасантрацит” у частині активів і пасивів останнього, переданих відповідно до розподільчого балансу.
			Майно, що є предметом договору, передане від орендодавця орендареві за відповідним актом приймання –передачі від 12.01.2010. 
			Додатком № 2 до договору відповідачеві був переданий цілісний майновий комплекс –відокремлений підрозділ “Групова збагачувальна фабрика “Міусинська” державного підприємства “Донбасантрацит”.
			Відповідно до Акту прийому –передачі від 12.01.2010 та відповідного Переліку відповідачеві передані оборотні матеріальні засоби цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу “Групова збагачувальна фабрика “Міусинська”.
			 П. 5.12. даного договору передбачено, що Орендар зобов’язується забезпечувати соціально-правові гарантії працівників, передбачені чинним законодавством України, зокрема, забезпечувати пенсіонерів побутовим паливом відповідно до ст. 48 Гірничого кодексу України. 
			 В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на різне тлумачення сторонами зазначених умов Договору, зокрема позивач зазначив, що незрозумілість та невизначеність викликає безпосередньо слово «пенсіонери», так що неможливо усвідомити про яких саме пенсіонерів йдеться в п. 5.12 Договору, пенсіонерів, які працювали у відокремленому підрозділі "Групова збагачувальна фабрика "Міусинська" Державного підприємства "Донбасантрацит", чи пенсіонерів, які досягають пенсійного віку під час роботи в ТОВ "Донуголь-Альянс". 
			Позивач зазначає, що приймав лише визначену договором суму грошових зобов’язань. Інші обов’язки не передбачають додаткових витрат або ці витрати цілком зрозумілі. 
			 Позивач стверджує, що і відповідач мав на час укладення договору волевиявлення на те, що позивач не повинен здійснювати такі додаткові витрати, це можливо обумовити тим, що саме відповідач ані в Договору ані в розподільчому балансі, ані в додатках чи будь-яким іншим чином не визначив ні кількість цих пенсіонерів ні обсяги витрат. А в подальшому Відповідач в зв’язку з невизначеністю і незрозумілістю буквального значення слова «пенсіонери» почав безпідставно стверджувати що є додаткові обов’язки відповідно до змісту п. 5.12. Договору. 
			           Відповідач відзивом № 10-01-05152 від 28.10.2010 на позовну заяву надав пояснення, що п.5.12. Договору включено до Договору в такій редакції на підставі ст. 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 184 Господарського кодексу України, та Наказу Фонду державного майна України № 1774 від 28.08.2000, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.2000 за № 930/5151, яким затверджено Типовий договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (структурного підрозділу). 
			П. 5.12. Договору Відповідач тлумачить таким чином, що Орендар має забезпечувати побутовим паливом колишніх працівників ВП "Групова збагачувальна фабрика "Міусинська" Державного підприємства "Донбасантрацит", які отримали статус пенсіонерів та право на забезпечення їх побутовим паливом до передачі фабрики в оренду, з моменту укладення договору оренди. Повернення пенсіонерам фабрики заборгованості з побутового палива за минулі роки, якщо ця заборгованість не була включена до розподільчого балансу, не є обов’язком орендаря. 
			 Третьою особою надано пояснення № 1-7/2268 від 01.11.2010 по справі, зокрема, що п.п. 5.12. Договору під «Пенсіонерами»маються на увазі особи, які мали трудові відносини з ВП "Групова збагачувальна фабрика "Міусинська" Державного підприємства "Донбасантрацит" та набули право на отримання пенсії до передачі фабрики в оренду, а також особи, які мають трудові відносини з ТОВ "Донуголь –Альянс", та з якого вийдуть на пенсію а майбутньому. 
			Дане пояснення третя особа обґрунтовує нормами ст. ст. 43, 48 Гірничого кодексу України, ст. ст. 10, 11, 17 КЗпП України, умовами розділу 5 Колективного договору на 2008 –2010 роки між адміністрацією ВП "Групова збагачувальна фабрика "Міусинська" Державного підприємства "Донбасантрацит" та трудовим колективом цього структурного підрозділу в особі представника профспілкового комітету, що був зареєстрований в органах місцевого самоврядування 24.03.2008 за № 31. 
			 
			          За умовами вищеназваного Колективного договору на 2008 –2010 роки вбачається обов’язок ВП "ГЗФ "Міусинська" ДП "Донбасантрацит" забезпечувати побутовим паливом пенсіонерів, які вийшли на пенсію з ВП "ГЗФ "Міусинська" або останнім місцем роботи була ВП "ГЗФ "Міусинська" (п. 3, 4 розділу 5). 
			Факт забезпечення побутовим паливом пенсіонерів, які вийшли на пенсію з ВП "ГЗФ "Міусинська" до моменту передачі в оренду майнового комплексу ВП "ГЗФ "Міусинська" Позивачу підтверджується наданими суду книгами виписки вугілля, оборотними відомостями виписки вугілля. 
			 
			Дослідивши всі обставини справи суд визнав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне:
			Згідно з ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.
			Відповідно до ч. 2 ст. 213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. 
			Правила тлумачення змісту правочину визначені в частинах 3, 4 ст. 213 ЦК України, згідно яких при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими ч. 3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення. 
			Отже, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.
			Крім того, відповідно до ст. 213 ЦК України тлумаченню підлягає саме зміст правочину, а не його конкретні терміни в окремих пунктах договору.
			 Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар стає правонаступником прав та обов’язків підприємства відповідно до договору оренди, а у разі оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу –також правонаступником прав та обов’язків підприємства, пов’язаних із діяльністю цього структурного підрозділу.
			Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.
			Так, спеціальним нормативно –правовим актом, який регулює відносини з оренди державного майна, є Наказ Фонду державного майна України від 28.08.2000 № 1774, зареєстрований Міністерством юстиції України 21.12.2000 за № 930/5151, яким затверджено Типовий договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (структурного підрозділу підприємства). 
			Приписами ст. 184 Господарського кодексу України встановлено заборону відступу від умов Типового договору. 
			Згідно ст. 48 Гірничого Закону України після ліквідації або консервації гірничого підприємства забезпечення вугіллям на побутові потреби здійснюється в межах тарифної угоди правонаступником таким певним категоріям осіб, в тому числі
			пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах за наявності відповідного стажу. 
			 Отже, сам факт посилання п. 5.12. Договору на положення ст. 48 Гірничого Закону України означає, що йдеться про забезпечення вугіллям пенсіонерів в зв’язку з ліквідацією гірничого підприємства ( ВП "ГЗФ "Міусинська" ДП "Донбасантрацит"), тобто тих, що вийшли на пенсію з цього підприємства. 
			Якби в цьому пункті мались на увазі пенсіонери, що виходять на пенсію з ТОВ "Донуголь-Альянс", то посилання на ст. 48 Гірничого Закону України не мало б сенсу. 
			 Отже, подаючи зазначений позов позивач фактично порушив питання не про тлумаченню умов Договору в зв’язку з різним розумінням його умов сторонами, а про зміну умов договору, визначених не лише сторонами, а й законом, і всупереч вимогам закону, зокрема ст. 48 Гірничого Закону України. 
			 З огляду на вказане в задоволенні позову слід відмовити. 
			Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача. 
			Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
			На підставі викладеного і, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд 
			 в и р і ш и в:
			 1.          В задоволенні позову відмовити повністю. 
			2.          Судові витрати покласти на позивача. 
			 Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. 
			Повне рішення підписано 02.12.2010. 
			 
				 
					 Суддя Т.М.Мінська

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...