Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-4899/10/1370 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 30.11.2010. Зареєстровано: 08.12.2010. Забезпечено надання загального доступу: 08.12.2010.
Дата набрання законної сили: 15.12.2010
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
			ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
			79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
			П О С Т А Н О В А
			І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
			 15 листопада 2010 р. № 2а-4899/10/1370 
			 Львівський окружний адміністративний суд в складі:
			 головуючої-судді Потабенко В.А.
			за участю секретаря судового засідання Дрозди І.С., 
			 з участю представників:
			від позивача ОСОБА_2, згідно довіреності, 
			від відповідача не зявився, 
			 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання неправомірними дій, 
			 встановив:
			 ОСОБА_3 звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії начальника ГУ МВС України в Черкаській області в частині ненадання інформації на інформаційний запит від 28 серпня 2009 року, зобовязати відповідача надати вказану в запиті інформацію про кількість та місця, де саме встановлені стаціонарні засобі відеоспостереження на території м. Черкас та Черкаській області, кількість стаціонарних засобів відеоспостереження, встановлених як технічні засоби для фіксації порушень Правил дорожнього руху, про нормативні акти, якими регулюється встановлення засобів стаціонарного відеоспостереження та зняття, зберігання, використання та знищення отриманої з їх допомогою інформації.
			В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що відповідь, яка надійшла на адресу ОСОБА_3 за № 13/14-т-24 від 12.09.2009 року за підписом начальника УДАІ ГУ МВС України в Черкаській області, не є повною, не містить відповідей на питання, що ставились в позивачкою інформаційному запиті, в звязку з чим остання змушена звернутись до суду. 
			Ухвалою суду від 03.08.2010 року до участі у справі було залучено як другого відповідача Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області.
			В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, вважає позовні вимоги обґрунтованими, а бездіяльність відповідачів протиправною, просить позов задовольнити.
			Представник відповідача-1 та відповідача-2 в судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. 
			12.07.2010 року представник ГУ МВС України в Черкаській області подав до суду заперечення, суть яких зводиться до наступного. На думку ГУ МВС України у Черкаській області, твердження позивача про те, що відповідач не надав повної запитуваної інформації, є безпідставним та не відповідає дійсності. На інформаційний запит ОСОБА_3, датований вереснем 2009 року, в якому позивачка просить повідомити її про кількість та місця встановлення стаціонарних засобів відео спостереження встановлені як технічні засоби для фіксації порушень правил дорожнього руху та якими нормативними актами регулюється встановлення засобів стаціонарного відео спостереження та зняття, зберігання, використання і знищення отриманої інформації, 12.09.2009 року за № 13/14-Т-24 їй було направлено відповідь Управлінням ДАІ ГУМВС України в Черкаській області. У відповіді зазначено, що встановлені засоби відеоспостереження фіксують лише транспортний засіб, а не фізичну особу, що не порушує прав громадян. Крім того, відповідач-2 зазначив, що запитувані дані неодноразово були опубліковані в ЗМІ та, зокрема, в газеті "ЛАД". Під час розгляду справи в суді УДАІ ГУ МВС України в Черкаській області дало розяснення, що в м. Черкаси та Черкаській області системи відеоспостереження, які за своїми тактико-технічними характеристиками можуть здійснювати спостереження за особами та фіксувати порушення Правил дорожнього руху, не встановлені. На теперішній час на території м. Черкаси встановлена та працює система розпізнавання номерних знаків. Система формує базу даних номерних знаків усіх транспортних засобів, що пройшли через зону контролю. В зазначену базу включається зображення номера транспортного засобу, номер, дата, час реєстрації і напрямок руху кожного ТЗ та результат перевірки ТЗ по базах даних "Угон", "Арешт", "Митниця", "Орієнтування". Також, повідомляється про те, що Черкаською міською радою у 2008 році встановлено камери вільного спостереження за дорожнім рухом. Зазначені камери передають інформацію до чергової частини УДАІ, але вони не використовуються як технічні засоби для фіксації порушень правил дорожнього руху, а також працюють в режимі реального часу. На підставі наведеного просить відмовити у задоволенні позову.
			В доповненні до заперечень від 04.10.2010 року представник відповідача-2 зазначив, що помилковими є посилання позивачки на те, що виконанню державних цільових програм, регіональних програм профілактики злочинності та використання при цьому встановлення у публічних місцях відеокамер має передувати обовязкове повідомлення громадян про використання таких технічних засобів нагляду, і що відсутність такого попередження є порушенням прав та недоторканості приватного життя. Мотивує це тим, що відповідно до ст. 55 ЗУ "Про дорожній рух" контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється ДАІ МВС України. Зокрема, згідно законодавства, працівники ДАІ під час виконання службових обовязків мають право використовувати в установленому порядку спеціальні технічні і транспортні засоби для виявлення і фіксації порушень правил дорожнього руху, здійснювати фотографування, звукозапис, кіно- та відеозйомку для виявлення та фіксації протиправних діянь. За таких обставин попередження водіїв про застосування спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом не є обовязковою умовою. Просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити повністю.
			Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
			Судом встановлено, що ОСОБА_3 зверталась до начальника ГУ МВС України в Черкаській області з інформаційним запитом від 28.08.2009 року про надання їй інформації по кожному з питань щодо кількості, місць встановлення стаціонарних засобів відео спостереження на території м. Черкаси та Черкаської області, в тому числі й тих, що встановлені для фіксації порушень Правил дорожнього руху, нормативної бази, що регулюють встановлення таких засобів відео спостереження та зняття, зберігання, знищення отриманої з їх допомогою інформації (а.с. 10). 
			На даний запит було дано відповідь не адресатом запиту, а Управлінням Державтоінспекції ГУ МВС України в Черкаській області від 12.09.2010 року № 13/14-т-24, в якому, на думку суду, по суті не було надано відповідь на всі запитання, що ставились позивачкою (а.с. 11).
			Так, зокрема, УДАІ ГУ МВС України в Черкаській області не було надано відповіді на жодне з питань, що ставились позивачкою, тобто, ані щодо кількості та місць, де саме встановлені стаціонарні засоби відео спостереження на території м. Черкас та Черкаської області, ні щодо кількості стаціонарних засобів відео спостереження встановлені як технічні засоби для фіксації порушень Правил дорожнього руху; ні якими нормативними актами регулюється встановлення засобів стаціонарного відео спостереження та зняття, зберігання, використання і знищення отриманої з її допомогою інформації.
			Суд вважає, що УДАІ ГУ МВС України у своєму листі подав лише власне тлумачення ч. 1 ст. 307 ЦК України, яким обґрунтовує той факт, що працівниками ДАІ при проведенні фіксації порушень Правил дорожнього руху не порушується право на недоторканість приватного життя фізичних осіб-водіїв.
			Щодо місць розташування та використання засобів відеоспостереження в загальному та засобів відеоспостереження, що використовуються як технічні засоби фіксації порушень ПДР, то посилання відповідача-2 на газету "ЛАД" підтверджує відкритий характер запитаної інформації. Натомість, будь-які посилання на те, що це за газета, її номер та дата видавництва - відсутні. 
			Не міститься у листі від 12.09.2010 року № 13/14-т-24 і будь-якої відповіді на запитання щодо нормативно - правових актів, що регулюють встановлення засобів стаціонарного відеоспостереження та зняття, зберігання, використання та знищення отриманої з їх допомогою інформації.
			Посилання начальника УДАІ ГУ МВС України в Черкаській області на той факт, що станом на день подання відповіді проводиться інвентаризація засобів відеоспостереження, що працюють в автоматичному режимі, а, відтак, неможливо надати ОСОБА_3 перелік їх місць розташування, не можуть бути визнані судом підставою для відмови у наданні інформації. 
			Крім того, суд зазначає, що відповідь УДАІ ГУ МВС України в Черкаській області стосується лише тих засобів відеоспостереження, які призначені для фіксування порушень ПДР. Натомість, з інформаційного запиту вбачається, позивачкою в своєму ставилось питання щодо кількості та місць розташування всіх стаціонарних засобів відеоспостереження на території м. Черкаси та Черкаської області, в тому числі засобів відеоспостереження, які фіксують порушення як ПДР, так і громадського порядку. 
			Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
			У відповідності до вимог ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобовязані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
			Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року N 2657-XII, з наступними змінами та доповненнями (надалі Закон № 2657), всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. 
			Статтею 10 Закону № 2657 передбачено, що право на інформацію забезпечується, серед іншого, обовязком органів державної влади інформувати про свою діяльність та прийняття рішення.
			Переважним правом на одержання інформації користуються громадяни, яким ця інформація необхідна для виконання своїх професійних обов'язків.
			Відповідно до ст. 29 Закону № 2657, доступ до відкритої інформації забезпечується, крім іншого, безпосереднього її надання заінтересованим громадянам, державним органам та юридичним особам. Обмеження права на одержання відкритої інформації забороняється законом. 
			Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем-2 ні у листі від 12.09.2010 року № 13/14-т-24, ні в запереченнях на позов не вказувалось те, що запитувана інформація є конфіденційною чи таємною.
			Згідно ст. 32 Закону № 2657, громадяни України, державні органи, організації і обєднання громадян подають запит відповідному органу законодавчої, виконавчої та судової влади, які зобовязані надавати інформацію, що стосується їх діяльності, письмово, усно, по телефону чи використовуючи публічні виступи своїх посадових осіб.
			Враховуючи вищенаведене, суд вважає, ГУ МВС України в Черкаській області за наслідком звернення ОСОБА_3 з інформаційним запитом від 28.08.2009 року про надання інформації, що належить до його компетенції, повинно було забезпечити надання останній запитуваної інформації, яка є відкритою, або вказати на перелік питань, які не входять до його компетенції, з посиланням на відповідні нормативно-правові акти. Чого, однак, вчинено не було. 
			Відтак, суд вважає, що твердження відповідача-2 про те, що УДАІ ГУ МВС України в Черкаській області надало повну відповідь на інформаційний запит від 28.08.2009 року, спростовується матеріалами справи.
			Щодо права позивачки на запитувану інформацію, то суд вказує на те, що ОСОБА_3 є керівником Молодіжної громадської організації Центр правових та політичних досліджень "СІМ", відповідно до довідки з ЄДРПОУ від 22.08.2007 року. Вказана громадська організація за підтримки МФ "Відродження" здійснює проект моніторингу стану реалізації державних цільових програм, що зачіпають права людини і громадянина.
			Відтак, запитувана у ГУ МВС України в Черкаській області інформація відноситься до такої, що необхідна для виконання ОСОБА_3 професійних обов'язків.
			Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
			За наслідками розгляду справи суд вважає, що відповідачем не було надано суду достатніх і беззаперечних доказів в обґрунтування своєї позиції, не вжито заходів щодо надання позивачу запитуваної інформації, а тому бездіяльність ГУ МВС України в Черкаській області тій частині слід визнати протиправною. 
			Визначаючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з того, що порушене право ОСОБА_3 підлягає відновленню шляхом зобов'язання ГУ МВС України в Черкаській області надати повну обґрунтовану відповідь на звернення ОСОБА_3 від 28.08.2009 року.
			Крім того, згідно приписів ст. 94 КАС України, з відповідача слід стягнути 3,40 грн. судового збору. 
			Керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 69-71, 94, 128, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
			 П О С Т А Н О В И В :
			 позов задовольнити. 
			Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області в частині ненадання інформації на інформаційний запит ОСОБА_3 від 28.08.2009 року. 
			Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області надати вказану в інформаційному запиті ОСОБА_3 від 28.08.2009 року інформацію про кількість та місця де саме встановлені стаціонарні засоби відеоспостереження на території м. Черкас та Черкаській області; кількість стаціонарних засобів відеоспостереження, встановлених як технічні засоби для фіксації порушень Правил дорожнього руху; якими нормативними актами регулюється встановлення засобів стаціонарного відеоспостереження та зняття, зберігання, використання і знищення отриманої з їх допомогою інформації.
			Стягнути з Державного бюджету України в користь ОСОБА_3 3,40 грн. сплаченого судового збору. 
			Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України. 
			Повний текст постанови виготовлений 20.11.2010 року.:
			 
				 Суддя Потабенко В.А.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...